Активність і участь людей з інвалідністю з точки зору студентів допоміжних професій та загальної популяції

Activity and participation in people with disabilities from the persective of students of helping professions and general population Сприйняття інвалідності та ставлення до людей з інвалідністю впливають на поведінку працівників допоміжних професій щодо людини з інвалідністю. Як вказують Al-Abdulwahab та Al-Gain (2003), ставлення фахівців до людей з інвалідністю формується на основі культурних цінностей, традиційних поглядів, освітніх умов, віри, віку, професійного досвіду та статі. Ставлення фахівців може впливати на самосприйняття людей з інвалідністю. Можна припустити, що образ людини з інвалідністю у фахівців, які вступають у контакт з людьми з інвалідністю, буде залежати від знань та досвіду і їх ставлення будуть відрізнятися від ставлень та уявлень більшості суспільства. Проте Roush (1986) зазначає, що фахівці у сфері охорони здоров’я мають схожі погляди на людей з інвалідністю, як і більшість суспільства. Ці погляди часто є негативними і становлять бар’єри для повної реалізації людини з інвалідністю.

На формування образу людей з інвалідністю у значній мірі впливають культурні стереотипи, упередження та помилкові переконання. Green та ін. (2005) вказують на їх негативні психосоціальні наслідки в житті людей з обмеженими можливостями та їхніх родин. Дослідження, присвячені культурним стереотипам про людей з обмеженими можливостями, вказують на узагальнений стереотип, незалежно від виду інвалідності (Szobiová, 2012). Щодо моделей інвалідності, спостерігається сильний вплив традиційного асоціювання проблематики людини з інвалідністю з дефіцитом, порушенням, хворобою. Біомедична модель розповідає про інвалідність у сенсі патології та нормативно визначає інвалідність стосовно нормальної здорової популяції (Smart та Smart, 2012). Соціальна модель підходить до інвалідності як до продукту суспільства. Біопсихосоціальна модель поєднує вказані моделі та підкреслює інтегративний вплив біологічних, індивідуальних та соціальних детермінантів на здоров’я та функціональну здатність людини. Філософію біопсихосоціального підходу до інвалідності в широкому соціальному вимірі представляє Міжнародна класифікація функціональних можливостей, інвалідності та здоров’я (WHO, 2001). Вона враховує фактори середовища та контексту, у якому живуть окремі особи. Частиною оцінювання стану здоров’я окремої особи є також оцінювання активності — діяльності та функціональної здатності, а участі — залучення до життєвих ситуацій, що представляє соціальний аспект функціональної здатності.

Метою нашого дослідження було встановити, як сприймається участь людей з інвалідністю студентами спеціальностей допоміжних професій у порівнянні зі сприйняттям людей із загальної популяції. Ми також зосередилися на факторах, які можуть мати відношення до сприйняття участі людей з інвалідністю — на віці, на оцінці власного здоров’я та власної участі у студентів допоміжних професій та у респондентів із загальної популяції.

Учасники

Дослідна вибірка складалася з 176 респондентів без інвалідності. Перша дослідна вибірка становила 114 студентів допоміжних професій Педагогічного факультету Університету Коменського в Братиславі в навчальних програмах спеціальна педагогіка (n=33), соціальна робота (n=30) та викладання психології (n=51). Вік студентів варіював від 18 до 41 років (AM = 22,3 SD = 4,74), з них 110 студенток (96,5%) та 4 студенти (3,5%). Переважали студенти денної форми навчання (81,6%). Друга дослідна вибірка складалася з 62 дорослих учасників із загальної популяції віком 25–69 років (AM = 43,7 SD = 12,54), з них 17 чоловіків (27,4%) та 45 жінок (72,6%).

Методи дослідження

Для оцінювання участі ми обрали Шкалу участі (Participation Scale, van Brakel та ін., 2006), яка представляє 18-пунктовий інструмент, орієнтований на суб’єктивне сприйняття проблем у різних сферах життя. Вона включає 8 із 9 сфер участі, визначених Міжнародною класифікацією функціональних можливостей, інвалідності та здоров’я (WHO, 2001): Навчання та застосування знань, Комунікація, Мобільність, Самозабезпечення, Життя в домі, Інтерперсональні стосунки, Основні сфери життя, Соціальне та громадянське життя (van Brakel та ін., 2006; Schultz, 2008). Шкала участі дозволяє кількісно оцінити обмеження в участі. Кожен пункт містить два запитання. Перше стосується участі респондента в різних сферах життя, друге виражає ступінь, у якій для респондента є проблемою залучення до відповідної сфери життя. Як приклад можна навести пункт № 1: Чи маєте ви такі самі можливості знайти роботу, як і інші люди? (з варіантами відповідей: так, іноді, ні, не стосується мене). Друга частина стосується ступеня проблеми (без проблем, невеликий проблем, середній проблем, великий проблем). На основі отриманого балу можна віднести респондента до однієї з п’яти категорій: без обмежень, помірні обмеження, середні обмеження, значні обмеження, екстремальні обмеження. Шкала участі призначена переважно для людей з інвалідністю та хронічними хворобами.

У нашому дослідженні ми використовували Шкалу участі для оцінювання власної участі респондентів, і водночас попросили їх спробувати оцінити в Шкалі участі також участь і ступінь проблем із участю в різних сферах життя людей з інвалідністю. Для потреб оцінювання участі інших людей ми адаптували пункти шкали так, щоб респондент замість самооцінки виражав власне сприйняття участі людей з інвалідністю. Напр. пункт № 1: Чи мають вони такі самі можливості знайти роботу, як і інші люди? Який це для них великий проблем?

Для оцінювання власного здоров’я респондентів ми використовували просту шкалу в діапазоні 0–10, де вони виразили самооцінку свого здоров’я за останній рік. Значення 0 представляло дуже погане здоров’я, а 10 — дуже добре здоров’я.

Результати

При оцінюванні власного здоров’я за шкалою «Моє здоров’я» (0–10) студенти надавали в середньому значення 7,67 (SD = 1,90), а люди із загальної популяції — середнє значення 7,81 (SD = 1,47). Різниця не є статистично значущою. Це вказує на схоже оцінювання власного здоров’я студентами та людьми із загальної популяції, незважаючи на статистично високозначущу різницю у віці груп (t = 16,03; p < 0,001).

У шкалі участі показник рівня обмеження участі в вибірці студентів допоміжних професій становив 14,54 (SD = 10,44), що відповідає категорії помірного обмеження участі. Позиційний аналіз показав, що студенти вищезгаданих областей вказують на більші обмеження: знайти роботу, працювати як інші люди, встановити довгострокові стосунки, спонсорувати домогосподарство, відвідувати місця за межами місця проживання. Натомість найнижчі показники обмеження участі вказували в таких сферах: вчитися новим речам, знайомитися з новими людьми, поважати власні погляди в колі родини. Аналогічно, у вибірці дорослих звичайної популяції середнє значення обмежень участі становило 15,32 (SD = 10,97), що відповідає категорії помірного обмеження. Найбільші обмеження також зазначали респонденти звичайної популяції в пунктах, що стосуються сфери роботи, відвідування місць за межами місця проживання, фінансового внеску в домогосподарство та, нарешті, участі у дозвілля. Пункти з найнижчим рівнем обмеження представляли такі сфери, як, наприклад: поважання власних поглядів у колі родини, навчання новим речам, знайомство з новими людьми. Статистично значущі відмінності між студентами та респондентами звичайної популяції в оцінюванні власної участі ми виявили в пунктах: фінансовий внесок у домогосподарство (більші обмеження приписують собі студенти: t = 4,72; p<0,01), поважання власних поглядів у колі родини (більші обмеження вказують студенти: t = 2,51; p<0,05), а також участь у суспільних заходах (більші обмеження вказують учасники звичайної популяції: t = 2,89; p<0,05) і в пункті участь у рекреаційних та дозвіллявих активностях (більше обмеження вказують учасники звичайної популяції: t = 3,85; p<0,01).

Восприятие участия людей с инвалидностью студентами допоміжних професій та звичайною популяцією

Студенти допоміжних професій та респонденти звичайної популяції оцінили участь людей з інвалідністю однаково. Рівень вираженого обмеження участі відповідав категорії значних обмежень, причому лише межував з категорією екстремального обмеження участі (Таб. 1). Різниця в оцінюванні участі людей з інвалідністю студентами та людьми звичайної популяції не була статистично значущою.

Порівняння оцінювання участі показало, що студенти та респонденти звичайної популяції по-різному сприймають власну участь та участь людей з інвалідністю. Різниці є статистично високо значущими, у вибірці студентів (p<0,001) та у вибірці людей звичайної популяції (p<0,001) (Таб. 1). Таб 1. Різниці у сприйнятті участі

При аналізі окремих пунктів Шкали участі з точки зору студентів допоміжних професій та людей звичайної популяції ми між цими вибірками виявили статистично значущу різницю лише в пункті, що стосується рішення вчитися новим речам. Звичайна популяція приписує людям з інвалідністю вищий рівень обмежень, ніж студенти допоміжних професій (t = 2,02; p<0,05).

Взаємозв'язки між дослідженими змінними Таб. 2 Кореляції між дослідженими змінними у студентів допоміжних професій

Таб. 3 Кореляції між дослідженими змінними у людей звичайної популяції

Зв'язок між рівнем обмеження участі та оцінюванням власного здоров'я був статистично значущим у вибірці студентів допоміжних професій (p<0,01; Таб. 2) та у вибірці респондентів звичайної популяції (p<0,01) (Таб. 3). З більш негативним оцінюванням власного здоров'я зростало обмеження участі. Статистично значущий зв'язок ми виявили також між віком та оцінюванням власного здоров'я, проте лише у вибірці людей звичайної популяції (p<0,05). Виявилося, що вік респондентів, оцінювання власного здоров'я та оцінювання власної участі не корелювали значуще з оцінюванням обмежень участі людей з інвалідністю.

Дискусія та висновки

Оцінювання власної участі студентами, а також респондентами звичайної популяції не представляло категорію «без обмежень». У середньому оцінювання в обох групах належало до категорії помірного обмеження участі. Можна припустити, що виражений рівень обмежень участі визначають актуальні життєві завдання, а не завжди достатньо насичені потреби, особливо молодих людей (стосунки тощо), проте відображають також зовнішні, соціальні фактори, що визначають можливості участі (наприклад, у сфері роботи). Разом із тим виявився зв'язок між оцінюванням власного здоров'я та рівнем обмежень власної участі.

Рівень обмеження участі у студентів допоміжних професій, а також у респондентів звичайної популяції відповідає категорії помірного обмеження, тоді як участь людей з інвалідністю сприймають як значно обмежену, що відповідає категорії значних обмежень аж на межі категорії екстремального обмеження участі.

Статистично значущу різницю в оцінюванні участі людей з інвалідністю з точки зору студентів допоміжних професій та людей звичайної популяції ми виявили лише в пункті, що представляє вчення новим речам. Звичайна популяція приписує людям з інвалідністю більші обмеження, ніж студенти допоміжних професій.

Не вдалося виявити, чи сприйняття власної участі, чи вік респондентів впливали на оцінювання участі людей з інвалідністю.

Значущий зв'язок оцінювання власної участі з оцінюванням власного здоров'я виявлено у студентів допоміжних професій, а також у людей звичайної популяції. З більш негативним оцінюванням здоров'я збільшується також рівень обмеження участі. Показує, що здоров'я може бути значним детермінантом участі.

Уявлення студентів допоміжних професій та людей звичайної популяції про участь людей з інвалідністю узгоджуються з типовим, дефіцитним образом людини з інвалідністю.

Можна констатувати, що сприйняття участі людей з інвалідністю з точки зору студентів допоміжних професій загалом не відрізняється від погляду звичайної популяції. Це свідчить про те, що знання та вміння, отримані протягом навчання професій допомоги, які ще не доповнені та підтримані достатнім досвідом роботи з людьми з інвалідністю, не перетворюються безпосередньо та миттєво на формування образу людини з інвалідністю.

Автори: doc. PhDr. Marian Groma, PhD. Університет Коменського в Братиславі, Педагогічний факультет, Кафедра психології та патопсихології PhDr. Katarína Jariabková, PhD. Інститут дослідження соціальної комунікації САН Mgr. Zuzana Brunclíková, PhD. Університет Коменського в Братиславі, Педагогічний факультет, Кафедра психології та патопсихології Mgr. Lucia Felcanová, PhD. Університет Коменського в Братиславі, Педагогічний факультет, Кафедра психології та патопсихології Список бібліографічних посилань

AL-ABDULWAHAB, S. S. – AL-GAIN, S. I. 2003. Погляди саудівських професійних працівників охорони здоров'я на людей з фізичними обмеженнями. У Asia Pacific Disability Rehabilitation Journal. 2003, vol. 14, no. 1, p. 63-70. GREEN, S. – DAVIS, CH. – KARSHMER, E. – MARSH, P. – STRAIGHT, B. 2005. Жити зі стигмою: Вплив клеймування, стереотипізації, ізоляції, втрати статусу та дискримінації в житті індивідів з обмеженими можливостями та їхніх сімей. У Sociological Inquiry. 2005, vol. 75, no. 2, p. 197– 215. ROUSH, S. E. 1986. Професійні працівники охорони здоров'я як учасники формування ставлення до людей з обмеженими можливостями. У Physical Therapy. 1986, vol. 66, p. 1551-1554. SCHULZ, S. 2008. Використання та застосування Міжнародної класифікації функціонування, обмеження у діяльності та здоров'я (МКФ) у практиці та дослідженні реабілітації: оновлений огляд літератури. [дот. 2015-05-11]. Доступно на: http://www.marselisborgcentret.dk/fileadmin/filer/Publikationer/PDF_er/Leonardo_internship_report.pdf SMART, J. F. – SMART, D. W. (2012). Моделі інвалідності: Вплив на професію консультанта. У MARINI, I. – STEBNICKI, M. (Eds.), The Psychological and Social Impact of Illness and Disability. New York : Springer Publishing Company. 2012, s. 61-78. ISBN 978-0-8261-0655-1. SZOBIOVÁ, E. 2012. Надання та творчість індивідів з обмеженими можливостями. У CABANOVÁ, K. – SOKOLOVÁ, L. – KARAFFOVÁ, E. (eds.). Patopsychológia – vznik, vývin a… Bratislava : Univerzita Komenského, 2012, ISBN 978-80-223-3325-2, s. 18-23. VAN BRAKEL, W. H. – ANDERSON, A. M. – MUTATKAR, R. K. – BAKIRTZIEF, Z. – NICHOLLS, P. G. – RAJU, M. S. – DAS-PATTANAYAK,R. K. 2006. Шкала участі: Вимірювання ключового поняття у громадському здоров'ї. У Disability & Rehabilitation. 2006, vol. 28, no. 4, p. 193-203. WHO (2001). WHO. International Classification of Functioning, Disability and Health. Geneva : WHO. 2001 WHO (2003). Міжнародна класифікація функціональних можливостей, обмежень у діяльності та здоров'я. Ženeva : СВІТОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ЗДРАВООХОРОНЕННЯ, український переклад ЕКОВІС, Асоціація організацій громадян з обмеженими фізичними можливостями, 2003. ISBN 80-968689-1-8.

Дослідження було підтримано грантом VEGA 1/0829/13. Доповідь була представлена на конференції 10-го всеукраїнського симпозіуму з міжнародною участю «Психологія здоров'я 2015», яка відбулася 3 червня 2015 року у Києві. Примітка: у попередній версії тексту міститься помилка щодо місця проведення конференції (указано м. Братислава).