Расова дискримінація впливає на меншинні групи в усьому світі, і відомо, що вона має негативний вплив як на психічне, так і на фізичне здоров'я, що є передумовою виникнення та збереження нерівності у сфері здоров'я. Етнічні меншини страждають від меншої тривалості життя, гіршого доступу до медичних послуг та вищого тягаря хвороб. Існує сильний зв'язок між дискримінацією та несприятливими наслідками для здоров'я, насамперед тими, що стосуються хронічних неінфекційних захворювань (Berger, Sarnyai, 2014). Піддавання людей расовій дискримінації є неприйнятним порушенням прав людини, і з цим необхідно боротися, проте багато форм і рівнів расизму вимагають різних політичних підходів (Harris et al., 2006).

Ромська популяція в даний час становить найчисельнішу меншинну групу в Європі. Метою багатьох політик є пом'якшення наслідків відмінностей між меншинною та мажоритарною популяцією та докладання зусиль для інтеграції ромів у мажоритарне суспільство (Karasová, 2012). Представлений внесок має на меті узагальнити головні аспекти впливу дискримінації на доступ меншинних груп, в умовах Словацької республіки — особливо маргіналізованих ромських громад, до медичної допомоги (МД), а також прямі та непрямі наслідки для їхнього стану здоров'я.

Вихідні положення

Приблизно 12–15 мільйонів ромів, що живуть у Європі, є знедоленими, і багато хто з них піддається структурній дискримінації, соціальному виключенню та бідності. Зокрема, нерівність у доступі до медичних послуг та наданої медичної допомоги є одним із головних факторів, що сприяють їхньому соціальному виключенню (Gavurová et al., 2014).

Згідно з FRA (з англ. European Union Agency for Fundamental Rights — Агентство Європейського Союзу з основних прав), факторами, що впливають на якість здоров'я пацієнта та його доступ до медичної допомоги, є такі:

  1. соціально-економічний статус,
  2. етнічна приналежність,
  3. вік,
  4. стать,
  5. інвалідність,
  6. міграційний статус (Čurila, 2013).

Кожна особа має право на рівне ставлення та на здоров'я, причому ці два поняття нерозривно пов'язані, оскільки право на здоров'я може бути порушене через дискримінацію при наданні медичної допомоги, наприклад, через стать, етнічну приналежність, вік або інвалідність. У разі поєднання цих характеристик йдеться про множинну дискримінацію з боку медичної установи, яку пацієнти безпосередньо сприймають у зв'язку зі своїми правами. До основних прав пацієнтів, пов'язаних із наданням медичної допомоги, належать, серед іншого:

  • право на інформацію, згідно з яким вони мають право на повну інформацію щодо свого стану здоров'я; про запропоновані медичні процедури разом із потенційними ризиками та перевагами запропонованої медичної процедури; про альтернативи запропонованим процедурам, включаючи наслідки відмови від лікування; про діагноз, прогноз та прогрес у лікуванні;
  • право на адекватне пояснення пацієнтам з урахуванням їхнього розуміння — це означає, що вони мають бути залучені до дискусії про надану медичну допомогу, а медичні працівники використовують мову/вирази, або ж висловлюються зрозуміло для даної особи;
  • пацієнти мають право на переклад мовою, якою вони самі розмовляють, у разі, якщо вони не розуміють мови, що використовується в ЄС; у державі-члені, яка надає МД, має бути доступна якась форма перекладу;
  • право на вільний вибір, це означає вибирати між різними методами лікування на основі наданої зрозумілої інформації;
  • право на гідне ставлення, яке відповідає правам людини пацієнта (FRA, 2013).

Конституція Словацької республіки також гарантує основні права і свободи всім людям незалежно від статі, кольору шкіри, раси, мови, віросповідання, національності, політичних поглядів чи приналежності до етнічної групи, економічного статусу або роду, і їх неможливо з цих причин дискримінувати, чи то позитивно, чи негативно (Huttová et al., 2012).

З погіршенням здоров'я ромської популяції та гіршим соціально-економічним статусом нерозривно пов'язана нерівність у сфері здоров'я. Більшість нерівностей у сфері здоров'я є наслідком нерівномірного впливу соціально-економічних детермінант у різних соціальних категоріях, які все ще зберігаються навіть у найбагатших країнах. Це систематичні відмінності з погляду їхнього здоров'я, якості та доступу до МД, яка їм надається. Соціальна нерівність у сфері здоров'я виникає як наслідок владної нерівності, тобто як наслідок нерівного становища в соціальній стратифікації. Загалом ці нерівності сприймаються як несправедливі, не обов'язкові та такі, що можна усунути (Džambazovič, Gerbery, 2014).

Словаччина належить до країн, значно обтяжених проблемою нерівності у сфері здоров'я, яка стосується насамперед меншинних груп населення, що живуть у районах із концентрованою бідністю (Gavurová et al., 2014).

Специфіка маргіналізованих ромських громад

Ромська громада відрізняється від мажоритарного суспільства за більшістю показників способу життя (економічних, соціальних, культурних тощо). Спосіб життя ромів сильно зумовлений культурою бідності, яка веде до нижчої якості життя. Вона проявляється меншою тривалістю життя, високою поширеністю гострих та хронічних хвороб (Šupínová et al., 2015). Стан здоров'я ромської громади є наслідком кількох факторів: гіршої доступності медичної допомоги, зниженої турботи ромів про власне здоров'я, недостатнього рівня особистої та комунальної гігієни, частого алкоголізму, невідповідних стандартів житла, низької освіти (Šupínová et al., 2015; Rusnáková, Rochovská, 2016). Представники ромських громад часто походять із соціально знедоленого середовища, яке не надає достатньо стимулів, що підтримують розвиток особистості. Це малостимулююче/патологічне середовище не підтримує соціалізацію дитини; засвоєння робочих та гігієнічних навичок; здобуття різноманітних знань та вмінь; створення ієрархії цінностей та засвоєння відповідних норм соціальної поведінки, які б корелювали з мажоритарним суспільством. Це означає, що воно є невідповідним для адекватного фізичного, психічного та моторного розвитку дитини, тому їх часто оцінюють як незрілих для школи (Čerešníková, 2015). Ромські громади є однією з популяційних груп, найбільш уражених тривалою бідністю з характерною міжпоколінною репродукцією (Rusnáková, Rochovská, 2016).

Що стосується кількості ромів, які проживають у Словацькій Республіці або Європі, існують значні відхилення від дійсності, оскільки багато представників ромської спільноти ідентифікують себе як представників іншої національної меншини. Мешканці ромського походження ідентифікують себе так або через власне переконання, або через побоювання іншого ставлення — дискримінації (Rimárová, 2013). Із загальної кількості (за оцінками), згідно з аналізами, приблизно одна третина живе в ромських поселеннях або гетто, ізольованих від мажоритарного населення. Частина з них живе в помешканнях найнижчого гігієнічного стандарту, тобто без води та електрики. Це разом із тим фактом, що більшість цих мешканців мають лише базову освіту (або взагалі її не мають) і живуть у зазначених умовах у складі кількох накопичених сімей, суттєво впливає на стан їхнього здоров’я. Відомо, що низька якість житла пов’язана з підвищеним екологічним ризиком і поганим станом здоров’я (Stupák et al., 2013). Цей вплив екологічних забруднювачів у повітрі пов’язаний, наприклад, також із гіпертензією та астмою, що згодом може призвести до вищої смертності внаслідок COVID-19 (або іншого захворювання) (Williams, Cooper, 2020). Численні епідеміологічні дослідження доводять, що стан здоров’я ромського населення гірший, ніж у мажоритарного (Rusnáková, Rochovská, 2016; Stupák et al., 2013; Bojko et al., 2018). Однак при його характеристиці необхідно окремо оцінювати інтегрованих і сегрегованих ромів. Повністю або частково інтегровані роми характеризуються кращим станом здоров’я порівняно з ромами, які живуть у поселеннях (Stupák et al., 2013). Згідно з Mroskovej et al. (2019), рівень інтеграції/сегрегації має вплив на антропометричні параметри у новонароджених. Ретроспективне дослідження показує, що ромські новонароджені демонстрували значно нижчі значення всіх антропометричних параметрів порівняно з неромськими новонародженими. Підвищення рівня інтеграції має позитивний вплив на антропометричні дані новонароджених, що означає, що найгірші параметри були зафіксовані у сегрегованих новонароджених ромського етносу.

У ромських спільнотах тривалий час спостерігається висока перинатальна та немовляча смертність, значно гірша порівняно з мажоритарною. Тоді як у мажоритарного населення немовляча смертність у 2002–2012 роках становила 8 ‰, у ромській спільноті — 20 ‰. Причиною є суттєві відмінності в умовах життя та способі життя, що випливають із їхньої сегрегації, а також використання медичної допомоги (Šupínová et al., 2015; Bojko et al., 2018). Одним із аспектів сегрегації є її просторовий вимір, тобто розташування поселення може підказати нам, у яких умовах життя живуть роми, якою є інфраструктура та доступність послуг. Ця перспектива знову вказує на найгіршу ситуацію в сегрегованих поселеннях, яка покращується зі збільшенням рівня просторової інтегрованості (Rusnáková, Rochovská, 2016). По суті, діє правило, що відокремлені від села поселення є типовими для проявів абсолютної бідності та низької якості життя, тоді як в інтегрованих поселеннях йдеться скоріше про відносну бідність (Džambazovič, 2007).

Дискримінація, її форми та наслідки

Расизм ґрунтується на нерівних соціальних відносинах представників двох груп. Основою расизму є процес, що надає соціального значення біологічним, культурним або релігійним характеристикам і на їхній основі створює групи, які таким чином гомогенізує. Отже, йдеться про расизм у випадку, коли расові, культурні, економічні або соціальні характеристики пояснюють нерівність, легітимізують нерівне ставлення або приписують різним групам нерівні цінності (Profant, 2019). Під расою ми розуміємо певний набір фізичних властивостей, кольору шкіри та мови. Різне ставлення на основі раси або расова дискримінація (поведінковий прояв расизму) є дуже частими, наприклад, у США, які характеризуються великим расовим різноманіттям. У США расизм створює фізичну та соціальну ізоляцію, бар’єри в можливостях, які сприяють нерівності у здоров’ї (Carter et al., 2019). Тут ми можемо побачити аналогію з умовами, що стосуються маргіналізованих ромських спільнот у Словаччині, які витісняють їх на узбіччя суспільства, не надають достатньої кількості можливостей і тим самим не дозволяють інтегруватися, з чого випливають численні фактори, що впливають на стан здоров’я ромів, описані в цій статті.

Дискримінація — це соціально структуроване явище, спрямоване на збереження привілеїв для членів домінантних груп ціною депривації для інших (Harris et al., 2006). Те, що мажоритарне населення сприймає відмінність ромів як етносу, є нормальним і природним групотворним процесом. Однак не є нормальним, коли це сприйняття відмінності та настороженість перетворюються на ксенофобію. Це відбувається у випадку, якщо відмінність певного етносу пов’язується з упередженнями, результатом чого є стигматизація та подальша інституційна дискримінація з сильною дистанцією щодо них (Vašečka, 2011). Наші імпліцитні асоціації можуть призводити до упередженості та згодом створювати негативну оцінку, засновану на певних атрибутах — наприклад, припускати, що чорношкіра пацієнтка буде менш компетентною, і тому не призначати певне лікування. У такому випадку ми говоримо про імпліцитні упередження, які створюють дисоціацію між тим, у що людина вірить і що хоче робити, та прихованим впливом імпліцитних асоціацій на думки та дії в конкретній ситуації. У зв’язку з наданням медичної допомоги (МД) не існує виправданої причини для негативної оцінки, пов’язаної з членством у певній групі (FitzGerald, Hurst, 2017). Імпліцитні упередження у сфері МД та клінічної зустрічі пов’язані з гіршою комунікацією між лікарем і пацієнтом та гіршою якістю наданої МД (Williams, Cooper, 2020).

Сприйнята расова дискримінація визначається як сприйняття несправедливого або іншого ставлення через расу самими пацієнтами з меншин (Stepanikova, Oates, 2017). З расовою дискримінацією в системі охорони здоров’я, яку сприймають пацієнти, меншини стикаються частіше, ніж мажоритарне населення (Hausmann et al., 2013).

Не кожна дискримінація виникає на індивідуальному рівні. Політика та нормативні акти також можуть мати дискримінаційний характер, і їх називають інституційним расизмом. Індивідуальна дискримінація в поєднанні з інституційним расизмом може посилити негативний вплив інших детермінантів здоров'я, через що расові/етнічні меншини опиняються під подвійною загрозою (Shavers et al., 2012). Дискримінація ромів у багатьох випадках є як причиною, так і наслідком їхнього соціального виключення та бідності (Nadácia otvorenej spoločnosti, 2011). Соціальна ексклюзія — це постійний процес маргіналізації, ізоляції та послаблення соціальних зв'язків, який є помітним як на рівні індивіда, так і на рівні соціальних груп. У цьому процесі індивіди витісняються на узбіччя суспільства і через недостатні можливості не можуть реалізуватися в ньому. Конкретно йдеться про безробіття, низький рівень освіти, бідність та взаємозумовленість цих факторів. У випадку ромської спільноти йдеться також про етнічність, яка сама по собі спонукає до виключення (Karasová, 2012). Згідно з опитуванням Nadácia otvorenej spoločnosti, самі роми відчувають дискримінацію в різних її проявах. Загалом спостерігається ворожість словацьких інституцій, посилена стереотипними, ксенофобними поглядами. Як найчастіший прояв (понад 40%) зустрічається пасивна агресія, зокрема відстороненість, байдужість, нервозність, ухилення від контактів та намагання позбутися їх. Часто зустрічається вербальна агресія, як-от підвищення голосу, крик та образи. Половина опитаних респондентів сприймає нерівне ставлення з боку інституцій, причому головною причиною вони вважають упередження та расизм. Дві третини дітей з ромських спільнот не мають можливості відвідувати гуртки за інтересами через сегрегацію та дискримінацію з боку більшості. Як наслідок цих обставин, ці діти можуть страждати від психічної депривації, що характеризується неможливістю задовольняти базові потреби, пов'язані з достатньою кількістю змістовних стимулів, розвитком задовільних стосунків з однолітками та формуванням впевненості в собі під час вдосконалення новонабутих здібностей і навичок (Nadácia otvorenej spoločnosti, 2011). Сімейний соціально-економічний статус, включаючи інтерес до освіти, може суттєво впливати на стан здоров'я індивіда, оскільки освіта сприяє перспективам кращого працевлаштування, а отже, і доходу та здоров'я (Gavurová et al., 2014).

Сегрегація в освіті та переведення учнів з іншими потребами до спеціальних шкіл є однією з найбільших проблем дискримінації ромів. Найсуттєвішим наслідком є те, що така дискримінація впливає не лише на сам процес навчання, а й має негативний вплив на їхню інтеграцію в суспільство (Huttová et al., 2012). Кінцевим наслідком є також неможливість формування достатньої медичної грамотності та комунікативних навичок. Труднощі з розумінням мали сильні позитивні зв'язки зі сприйняттям дискримінації меншинами. Їхні члени також мали вищу ймовірність сприйняття дискримінації, якщо страждали від гіршого стану здоров'я. Це відображає той факт, що поганий стан здоров'я є результатом недостатнього надання медичної допомоги через приналежність до расової меншини, а також лікування протягом їхнього життя (Abramson et al., 2015). Крім того, здається, що расова дискримінація демонструє значні подібності з хронічним соціальним стресом на гормональному та нервовому рівнях. Оскільки при суб'єктивному переживанні дискримінації індивід відчуває стрес, відбувається підвищення рівня кортизолу та дисрегуляція осі гіпоталамус-гіпофіз-наднирники, які опосередковують вплив дискримінації на алостатичне навантаження організму. Література також описує потенційні нейробіологічні шляхи, якими дискримінація впливає на психічне здоров'я (Berger, Sarnyai, 2014). Згідно з метааналізом 2019 року, існують значні кореляції між расовою дискримінацією та здоров'ям, причому найсильніший зв'язок було виявлено для психічного здоров'я, потім — вживання психоактивних речовин, культури та фізичного здоров'я (Carter et al., 2019). Здається, що загальна дискримінація сама по собі, включаючи расову, має несприятливий вплив на стан здоров'я та психічне здоров'я афроамериканців, включаючи передклінічні показники хвороби, медичну поведінку — наприклад, вживання тютюну, використання медичної допомоги та дотримання призначених режимів (Mouzon et al., 2016; Williams et al., 2019; Harris et al., 2006).

У межах кожної расової групи соціально-економічний статус додатково стратифікує здоров'я, причому соціально незахищені індивіди мають гірше здоров'я порівняно з більш забезпеченими індивідами (Stepanikova, Oates, 2017). Дискримінація також впливає на здоров'я дітей та підлітків (Williams et al., 2019). Діти приблизно у віці 10 років починають усвідомлювати, що етнічні характеристики пов'язані з соціальними перевагами, як-от відмінності в соціальному класі або упередження та погляди, засновані виключно на етнічно-расовій груповій приналежності. У вибірці латиноамериканських підлітків ті, хто повідомляв про вищу сприйняту етнічно-расову дискримінацію у 9/10 класі, продемонстрували значно повільніший темп зростання самооцінки порівняно з однолітками, які вказали на нижчий рівень дискримінації. У дослідженні з афроамериканською молоддю (10–11 років) расова дискримінація була пов'язана з більшою залученістю до ризикованої сексуальної поведінки через 8 років. Простіше кажучи, шкідливі асоціації наслідків етнічної приналежності до дискримінації виникають у дитинстві і через підлітковий вік є очевидними для всіх етнічно-расових груп меншин (Umaña-Taylor, 2016). Досвід расової дискримінації пов'язаний з нижчою довірою до системи охорони здоров'я та її надавачів, гіршою комплаєнтністю до лікування та гіршим станом здоров'я (Alcalá, Cook, 2018).

Медична допомога та здоров'я меншин

Расові/етнічні меншини страждають від непропорційної захворюваності та смертності від онкологічних, серцево-судинних захворювань, цукрового діабету та інсульту (Shavers et al., 2012), низької маси тіла при народженні, куріння та загалом поганого стану здоров'я (Stepanikova, Oates, 2017). Сам досвід расової дискримінації пов'язаний із негативними наслідками, такими як підвищена смертність, психічні захворювання, рак, гіпертензія, серцево-судинні захворювання, ожиріння, ризикована для здоров'я поведінка (Alcalá, Cook, 2018). Точна статистика стану здоров'я ромського населення у Словаччині не ведеться через антидискримінаційні заходи. Попри зацікавленість держави в усуненні розбіжностей у сфері охорони здоров'я, емпіричні дані та результати досліджень вказують на гірший стан здоров'я ромів порівняно з більшістю населення у Словаччині. Доведено гірший стан репродуктивного здоров'я ромів та підвищену поширеність інфекційних захворювань у районах із високою часткою ромського населення (Šupínová et al., 2015). Сама доступність медичних послуг для ромів ускладнена через низький рівень поінформованості, дискримінацію, фінансові, а також культурні та мовні бар'єри (Bojko et al., 2018). Зокрема, ромські жінки вказують майже втричі частіше, ніж особи з більшості населення, на вплив етнічної приналежності як перешкоду в доступі до медичного обслуговування (Hubková et al., 2014). Однією з причин незвернення по медичну допомогу для цієї групи осіб можуть бути також витрати на ліки (фінансовий бар'єр, пов'язаний із дискримінацією на ринку праці) та транспорт у менш розвинених районах як елемент просторової сегрегації, а також як фінансовий бар'єр, пов'язаний із транспортними витратами (Bojko et al., 2018). Самі роми як перешкоди в доступі до медичного обслуговування визначили брак фінансових коштів на ліки та проїзд до медичної установи, а також негативний досвід і страх перед ворожим ставленням медичних працівників або брак довіри до них (Hubková et al., 2014).

Попередній досвід расової дискримінації підриває довіру до системи охорони здоров'я і тим самим відлякує осіб від майбутніх взаємодій із цією системою. Загалом расові меншини мають нижчий рівень довіри до системи охорони здоров'я. Ці моделі дискримінації є важливими, оскільки вони відповідають за расові розбіжності у сприйнятті якості медичного обслуговування та розбіжності у довірі до надавачів послуг, що показує, що досвід дискримінації відіграє головну роль у суб'єктивній оцінці медичного обслуговування людиною (Alcalá, Cook, 2018). Вищий рівень недовіри до системи охорони здоров'я навіть серед афроамериканців пояснюється більшим тягарем досвіду расової дискримінації, ніж у білих (Armstrong et al., 2013).

У США висока смертність матерів серед чорношкірих жінок є прикладом структурного та системного расизму. Чорношкірі жінки мають у 3-4 рази більшу ймовірність смерті під час пологів, ніж білі жінки. Дослідження довели, що не соціальні детермінанти, а дискримінація на основі раси впливають на те, чи помре мати під час виношування дитини чи ні. Навіть у білих жінок із чорношкірими партнерами частіше виникає погане поводження з боку надавача медичних послуг порівняно з білими жінками з білими партнерами. Крім того, на несприятливі результати здоров'я матерів чорної раси значно впливає хронічний стрес. Стрес від зіткнення з расовою та гендерною дискримінацією, а також травма від довічного накопичення негативного досвіду сприяють гіршим результатам пологів у матерів чорної раси. Коли чорношкірі жінки отримують медичну допомогу, її якість часто є нижчою. Імовірно, що комунікація з боку надавача послуг не буде достатньо якісною або зрозумілою для пацієнтки, також вони не мають можливості брати участь у прийнятті рішень щодо наданого медичного обслуговування і мають вищий шанс зіткнутися з расовою дискримінацією (Baptiste et al., 2020). Расові меншини мають гірший досвід взаємодії з надавачами медичних послуг порівняно з більшістю населення, включаючи менш якісну комунікацію, меншу участь у прийнятті рішень та вищий шанс на сприйняття дискримінації під час відвідування медичної установи (Attanasio, Hardeman, 2019).

На розбіжності у стані здоров'я впливає широкий спектр факторів, одним із яких є гірша допомога, що надається представникам меншин після входу в систему охорони здоров'я. Національна доповідь про розбіжності в медичному обслуговуванні за 2005 рік зазначала, що білі пацієнти отримують кращу медичну допомогу, ніж 53 % іспаномовного населення, 43 % афроамериканців, 38 % корінних жителів Америки/Аляски, 22 % пацієнтів із тихоокеанського регіону та Азії (Shavers et al., 2012). Порівняно з білими, чорношкірі мають нижчу довіру до лікарів і вищий рівень сприйняття як міжособистісної, так і інституційної дискримінації (Hausmann et al., 2013). Важливим фактом є те, що може відбуватися викривлення та дезінтерпретація у самозвітах про цей досвід через інтерналізований расизм. Самі члени меншинної групи можуть сприймати негативне поводження як виправдане, заслужене або недискримінаційне навіть при однаковому рівні впливу расизму через внутрішнє переконання у власній відмінності (Harris et al., 2006). Сприйняття расової дискримінації у чорношкірих та корінних американців є частішим, ніж у білих, тоді як сприйняття расових привілеїв є менш частим порівняно з білими. Разом із цим, вищий дохід та освіта у білих сприяли знову ж таки підвищенню сприйняття привілейованого ставлення, у чорношкірих ця модель не діяла. Це свідчить про те, що соціально-економічний статус є важливим соціальним детермінантом сприйнятого привілею та сприйнятої дискримінації в охороні здоров'я, але його роль відрізняється залежно від расової приналежності. Попри те, що дискримінація трапляється в різних життєвих ситуаціях, у медичних закладах вона є особливо тривожним фактором через її негативний вплив на профілактичну допомогу. Пацієнти, які відчувають таку дискримінацію, мають тенденцію не користуватися профілактичними медичними послугами, відкладати медичні огляди та лікування або загалом не користуватися послугами охорони здоров'я. Також вони повідомляють про гіршу комунікацію з боку лікаря та нижчу задоволеність доглядом, що може призвести до гіршого дотримання плану лікування (Stepanikova, Oates, 2017).

Williams, Cooper (2020) означили COVID-19 як збільшувальне скло, яке підкреслило пандемію расових/етнічних відмінностей у стані здоров’я. Сучасна пандемія COVID-19 ще більше поглибила медичні розбіжності між етнічними та соціально-економічними групами. Зокрема, неінфекційні захворювання є ключовими факторами цього зростаючого розриву, оскільки вони непропорційно вражають вразливі групи. Вразливе населення з неінфекційними захворюваннями, своєю чергою, непропорційно страждає від самого COVID-19. Тому необхідно адаптувати стратегії профілактики та контролю хронічних неінфекційних захворювань, щоб мати змогу краще реагувати на ці подвійні загрози у вразливих пацієнтів (Mobula et al., 2020). Ситуація в ромських громадах під час пандемії призвела до посилення негативного ставлення до ромів. У соціальних мережах поширювалася велика кількість мови ворожнечі проти них. Неурядова організація Človek v ohrození зазначила, що складний доступ представників маргіналізованих ромських громад до медичної допомоги зумовлює їхню більшу вразливість до COVID-19 через загальний гірший стан здоров’я. Ще одним важливим фактом у контексті їхньої вразливості є низький дохід або його відсутність, через що вони не могли забезпечити себе засобами захисту. Перехід на дистанційну форму навчання вплинув на всіх дітей дитячих садків, початкових, середніх та вищих навчальних закладів. Для дітей із соціально вразливого середовища (до яких, безперечно, належать і діти з маргіналізованих ромських громад) це стало додатковим недоліком в освіті. Аж 44 % дітей віком 6–11 років живуть у переповнених домогосподарствах з обмеженими можливостями для навчання. 32 000 дітей не мають доступу до інтернету, і тому для них унеможливлене онлайн-навчання (FRA, 2020), яке, як ми згадували вище, є ключовим соціальним детермінантом здоров’я, що впливає не лише на місце індивіда в соціальній стратифікації, а й на медичну грамотність та правильно орієнтовані майбутні рішення у сфері здоров’я або ризикованої поведінки.

Хоча расові/етнічні відмінності у стані здоров’я протягом минулого століття зменшилися вдвічі, цей прогрес є болісно повільним, і його необхідно прискорити. Нездатність захистити найбільш вразливих членів суспільства шкодить не лише самим расовим/етнічним меншинам, а й підвищує ризик поширення захворювань у популяції та може мати навіть руйнівні наслідки для здоров’я та економіки. Відмінності у стані здоров’я не є провиною представників окремих меншинних груп, а відображають соціальну політику та системи, які створюють розбіжності у сфері здоров’я в «добрі часи» і підкреслюють їх під час кризи (Williams, Cooper, 2020).

Інтервенції

Відмінності у довірі до системи охорони здоров’я різняться залежно від раси та відображають різний культурний досвід чорношкірих і білих, а також розбіжності в очікуваннях (Boulware et al., 2003). На расові відмінності в медичному обслуговуванні впливає низка факторів, але несвідома упередженість медичних працівників сприяє дефіцитам у якості наданої медичної допомоги (Williams, Wyatt, 2015). Тому однією з найважливіших навичок медичного працівника є здатність адекватно спілкуватися з пацієнтами. Ефективна комунікація між медичним працівником і пацієнтом є ключовим компонентом безпечної та якісної системи охорони здоров’я (Alsheikh, Iqbal, 2020). Численні дослідження довели існування імпліцитних упереджень у лікарів та медсестер у такій же мірі, як і у звичайного населення, причому йшлося про такі характеристики, як раса/етнічність, стать, соціально-економічний статус, вік, психічні захворювання, вага, СНІД та пацієнти з ушкодженням мозку. Також деякі дослідження виявили, що оцінки лікарів щодо соціально-економічного статусу були зумовлені расою, тобто вони припускали нижчий СЕС у чорношкірих пацієнтів (FitzGerald, Hurst, 2017).

Державна політика має бути спрямована на підвищення поінформованості, наприклад, через асистентів з просвіти у сфері здоров’я, різні антидискримінаційні заходи, фінансову підтримку для подолання бар’єрів у доступі до медичних послуг та загальне покращення життєвих умов, житла та базової інфраструктури, а також на підвищення культурних та мовних компетенцій медичного персоналу (Bojko et al., 2018). Необхідно впроваджувати політику, завдяки якій достатня кількість осіб усіх расових, етнічних та соціальних груп буде захищена від негативних соціальних детермінантів (Williams, Cooper, 2020). Політика та інтервенції для зменшення цього сприйняття мають бути зосереджені на структурних та системних факторах, включаючи загальносуспільну нерівність у доходах, освіті та доступі до медичної допомоги, і мають бути адаптовані таким чином, щоб враховувати расово специфічний досвід отримання медичної допомоги (Stepanikova, Oates, 2017). Зосередження на структурному расизмі пропонує конкретний і здійсненний підхід до покращення рівності у сфері здоров’я (Bailey et al., 2017). Зрештою, необхідні ініціативи, спрямовані на перехід системи охорони здоров’я, зосередженої переважно на лікуванні та профілактиці хвороб, до надання своєчасної та якісної допомоги для всіх, яка адаптована до культури та контексту кожного пацієнта (Williams, Cooper, 2019).

Висновок

Расизм є одним із головних детермінантів здоров’я, а також «двигуном» етнічної нерівності у стані здоров’я. Тому мають створюватися політики та програми, спрямовані на вирішення проблеми расизму та усунення цієї нерівності. Це має однозначно охоплювати як сектор охорони здоров’я, так і широку громадськість (Harris et al., 2006). Расову дискримінацію необхідно вважати не лише проблемою громадського здоров’я, а й гуманітарною кризою (Baptiste et al., 2020). Оскільки кожна людина згідно з Конституцією має однакові права, неприпустимо, щоб нерівність у стані здоров’я в сучасному масштабі була реальністю і залишалася без уваги та активного втручання. Численні дослідження доводять вплив дискримінації на фізичне та психічне здоров’я, який з роками поглиблюється. Нам зрозуміло, що певна нерівність буде присутня завжди через природну соціальну стратифікацію, проте не існує раціональної причини для збереження етнічно-расової нерівності у стані здоров’я. Важливо формувати програми та політики, спрямовані на інтеграцію меншинних груп у мажоритарне суспільство, усунення бар’єрів та подолання упереджень, або ж безпосередньо запобігати виникненню цих упереджень у межах процесу шкільної освіти в просторі різноманітного суспільства дітей. Не в останню чергу, освіта медичних працівників, і не лише їх, уже під час підготовки до професії, має бути невід’ємною частиною навчального процесу. Зрештою, саме домашнє виховання є важливим у процесі формування поглядів молодих людей, де починається і закінчується зачароване коло дискримінації з будь-якої причини. Ключовим є вплив одночасно на всіх фронтах:

  • батьківське виховання,
  • шкільна освіта,
  • різноманітність у шкільному середовищі,
  • освіта медичних працівників, яка дозволить поступове усунення бар’єрів для меншинних груп у доступі до медичної допомоги та, як наслідок, зменшення відмінностей у стані здоров’я.

Це означає, що вирішення фундаментальних соціальних нерівностей та доступу до медичного обслуговування вимагає довгострокових інвестицій у трансформацію цінностей, законів і політик (Baptiste et al., 2020).

Авторки: Mgr. Lívia Kaňuková doc. MUDr. Kvetoslava Rimárová, CSc., mim. prof. Робота підтримана 3 грантовими проєктами KEGA Міністерства освіти, науки, досліджень та спорту СР KEGA 007/UPJŠ-4/2018; KEGA 008 UPJŠ-4/2020; KEGA 010UPJŠ-4/2021 та 2 внутрішніми проєктами UPJŠ VVGS IPEL 2020/1485 and VVGS IPEL 2020/1662.

Список бібліографічних посилань

ABRAMSON, Corey M. – HASHEMI, Manata – SÁNCHEZ-JANKOWSKI, Martín. 2015. Perceived discrimination in U.S. healthcare: Charting the effects of key social characteristics within and across racial groups. In Preventive Medicine Reports. 2015, 2, 615-621.

ALCALÁ, Héctor, E – COOK, Daniel M. 2018. Racial Discrimination in Health Care and Utilization of Health Care: A Cross-Sectional Sudy of California Adults. In Journal of General Internal Medicine. 2018, 33, 1760-1767.

ALSHEIKH, Mona – IQBAL, Muhammad Zafar. 2020. Communication Skills for Medical Professionals: Perspectives from the Middle East. In Effective Medical Communication. 215-225.

ARMSTRONG, Katrina – PUTT, Mary – HUGHES HALBERT, Chanita – GRANDE, David et al. 2013. Prior Experiences of Racial Discrimination and Racial Differences in Health Care System Distrust. In Med Care. 2013, 51 (2), 144-150.

ATTANASIO, Laura B. – HARDEMAN, Rachel R. 2019. Declined care and discrimination during the childbirth hospitalization. In Soc Sci Med. 2019, 232: 270-277.

BAILEY, Zinzi D. – KRIEGER, Nancy – AGÉNOR, Madina et al. 2017. Structural racism and health inequities in the USA: evindence and interventions. In The Lancet. 2017, 389 (10077), 1453-1463.

BAPTISTE, Diana-Lyn – JOSIAH, Nia A. – ALEXANDER, Kamila A. Et al. 2020. Racial discrimination in health care: An „us“ problem. In Journal of Clinical Nursing. 2020, 29 (23-24), 4415-4417.

BERGER, Maximus – SARNYAI, Zoltán. 2014. „More than skin deep“: stress neurobiology and mental health consequences of racial discrimination. In The International Journal on the Biology of Stress. 2015, 18, 1-10.

BOJKO, Marek – HIDAS, Slavomír – MACHLICA, Gabriel – SMATANA, Martin. 2018. Inklúzia Rómov je potrebná aj v zdravotníctve. In Inšitút finančnej politiky: Komentár. 2018/23.

BOULWARE, L. Ebony – COOPER, Lisa A. – RATNER, Lloyd E. Et al. 2003. Race and Trust in the Health Care System. In Public Health Reports.

CARTER, Robert T. – JOHNSON, Veronica E. – KIRKINIS, Katherine – ROBERSON, Katheryn – MUCHOW, Carie – GALGAY, Corinne. 2019. A Meta-Analytic Review of Racial Discrimination: Relationships to Health and Culture. In Race and Social Problems, 11, 15-32 (2019).

ČEREŠNÍKOVÁ, Miroslava. 2015. Sociokultúrne úskalia pri posudzovaní školskej zrelosti rómskych detí (v kontexte tvorby sociálnych sietí obyvateľov marginalizovaných rómskych komunít). In MAIEROVÁ, Eva et al. PhD Existence: Česko-slovenská psychologická konference pro doktorandy a o doktorandech. Olomouc: 2015. ISBN 978-80-244-4694-3.

ČURILA, Dušan. 2015. Aplikácia antidiskriminačného zákona v zdravotníctve. In KOTÁSEK, J. Dny práva. Brno: 2012. ISBN 978-80-210-6319-8.

DŽAMBAZOVIČ, Roman - GERBERY, Daniel. 2014. Sociálno-ekonomické nerovnosti v zdraví: sociálno-ekonomický status ako determinant zdravia. In Sociológia, 46, 2014, č. 2.

DŽAMBAZOVIČ, Roman. 2007. Priestorové aspekty chudoby a sociálneho vylúčenia. In Sociológia, 39, 2007, č.5. 432-458.

FITZGERALD, Chloe – HURST, Samia. 2017. Implicit bias in healthcare professionals: a systematic review. In BMC Medical Ethics. 2017, 18 (19).

FRA. 2013. Inequalities and multiple discrimination in acces to and quality healthcare. Luxembourg: Publications of the European union, 2013. ISBN 978-92-9239-022-8. FRA. 2020. Implications of COVID-19 pandemic on Roma and Travellers communities.

GAVUROVÁ, Beáta - SOLTES, Vincent - SOLTÉS, Michal. 2014. Meranie zdravia a zdravotných rizík vo vybraných rómskych osadách na Slovensku – fakty a reflexie. In Nerovnosť a chudoba v Európskej únii a na Slovensku II, 2014.

HARRIS, Ricci – TOBIAS, Martin – JEFFREYS, Mona et al., 2006. Rasicm and Health: The relationship between experience of racial discrimination and health in New Zealand. In. Social Science Medicine. 2006, 63 (6), 1428-1441.

HAUSMANN, Leslie R.M. – KWOH, C. KENT – HANNON, Michael J. – IBRAHIM, SAID. A. 2013. Perceived Racial Discrimination in Health Care and Race Differences in Physician Trust. In Race Soc Probl (2013) 5:113–120

HUBKOVÁ, Beáta – TKÁČIKOVÁ, Soňa – GUZY, Juraj – MAREKOVÁ, Mária – HEPA-META tím. Health of Roma in eastern Slovakia. Individual and Society, 2014, Vol. 17, No. 1.

HUTTOVÁ, Jana – GYÁRFÁŠOVÁ - Olga, SEKULOVÁ, Martina. 2012. Segregácia alebo inklúzia Rómov vo vdelávaní: Voľba pre školy? Bratislava: Nadácia otvorenej spoločnosti, 2012. 270 s. ISBN 978-80-89571-06-2.

KARASOVÁ, Alena. 2012. Alternatívy sociálnej inklúzie marginalizovaných rómskych komunít do majoritnej spoločnosti. In Humanum. ISSN 1898-8431, 2012, 9 (2), 155-166.

MOBULA, Linda M. – HELLER, David J. – COMMODORE-MENSAH, Yvonne et al. 2020. Protecting the vurnerable during the COVID-19: Treating and preventing chronic disease disparities. In Gates Open Res. 2020, 4 (25).

MOUZON, Dawne, M. – TAYLOR, Robert Joseph – WOODWARD, Amanda Toler – CHATTERS, Linda M. 2017. Everyday Racial Discrimination, Everyday Non-Racial Discrimination, and Physical Health Among African-Americans. In Journal of Ethnic Cultural Diversity in Social Work. 2017, 26 (1-2), 68-80.

MROSKOVÁ, S. - SCHLOSSEROVÁ, A. - KOVAĽ, J. - REĽOVSKÁ, M. 2019. Vplyv etnicity a miery integrácie/segregácie rómskeho etnika na antropometrické parametre u ich novorodencov, narodených v oblasti severovýchodu Slovenska. In Česko-slovenská pediatrie. ISSN 1805-4501, 2019, 74 (6): 359-365.

NADÁCIA OTVORENEJ SPOLOČNOSTI. 2011. Iná realita: chudoba, sociálna deprivácia a užívanie inhalantov v rómskych osídleniach na východnom Slovensku. Bratislava: 2011. 185 s. ISBN 978-80-89571-00-0.

PROFANT, Tomáš. 2019. Rasizmus v rozvoji a rozvojovej spolupráci. In Medzinarodní vztahy, 55 (1): 1-20.

RIMÁROVÁ, Kvetoslava. 2013. Prehľad výsledkov štúdií zdravotného stavu minoritnej rómskej populácie v oblasti rastu detí, vplyvu na graviditu a frekvencie infekčných ochorení. In SIEGFRIED, Leonard, MAREKOVÁ, Mária, MAJERNÍK, Jaroslav. Zborník odborných a vedeckých príspevkov projektov zo štrukturálnych fondov Európskej únie. Košice: 2013. ISBN 978-80-8152-073-0, s. 159-167.

RUSNÁKOVÁ, Jurina - ROCHOVSKÁ, Alena. 2016. Sociálne vylúčenie, segregácia a životné stratégie obyvateľov rómskych komunít z pohľadu teórie zdrojov. In Geografický časopis. ISSN 2453-8787, 68 (2016), 3, 245-260.

SHAVERS, Vickie L. – FAGAN, Pebbles – JONES, Dionne et al. 2012. The State of Research on Racial/Ethnic Discrimination in The Receipt of Health Care. In American Journal of Public Health. 2012.

STEPANIKOVA, Irena – OATES, Gabriela R. 2017. Perceived Discrimination and Privilege in Health Care: The Role of Socioeconomic Status and Race. In American Journal of Preventive medicine. 2017, 52 (1), 1, S86-S94.

STUPÁK, M. - STUPÁKOVÁ, N. - VESELÁ, J. - GUZY, J. - MAREKOVÁ, M. 2013. Стан здоров’я маргіналізованих ромських громад у Словаччині. In SIEGFRIED, Leonard, MAREKOVÁ, Mária, MAJERNÍK, Jaroslav. Збірник фахових та наукових праць проектів зі структурних фондів Європейського Союзу. Košice: 2013. ISBN 978-80-8152-073-0, с. 85-90.

ŠUPÍNOVÁ, Mária - HEGYI, Ladislav - KLEMENT, Cyril. 2015. Стан здоров’я ромів у Словаччині. In Hygiena. ISSN 1803-1048, 2015, 60 (3), 116-119.

UMAÑA-TAYLOR, Adriana J. 2016. A Post-Racial Society in Which Ethnic-Racial Discrimination Still Exists and Has Significant Consequences for Youths‘ Adjustment. In Current Directions in Psychological Science. 2016, 25 (2), 111-118.

VAŠEČKA, Imrich. 2011. Соціально виключені ромські угруповання та безробіття їхніх членів. In Посткризове відновлення СР: Підвищення зайнятості та інклюзія ромів. In MUŠINKA, Alexander – BENČ, Vladimír. Prešov, 2011. ISBN 978-80-89356-30-0. 104-114.

WILLIAMS, David R. – COOPER, Lisa A. – 2019. Reducing Racial Inequities in Health: Using What We Already Know to Take Action. In International Journal of Environmental Research and Public Health. 2019, 16(4), 606.

WILLIAMS, David R. – COOPER, Lisa A. 2020. COVID-19 and Health Equity – A New Kind of „Herd Immunity“. In JAMA. 2020, 323 (24): 2478-2480.

WILLIAMS, David R. – LAWRENCE, Jourdyn A. – DAVIS, Brigette A. – VU, Cecilia. 2019. Understanding how discrimination can affect health. In Health Services Research. 2019, 54 (S2): 1374-1388.

WILLIAMS, David R. – WYATT, Ronald. 2015. Racial Bias in Health Care and Health, Challenges and opportunities. In JAMA. 2015, 314 (6), 555-556.