З дослідницьких робіт та студій вітчизняних і закордонних авторів випливає, що поширеність захворювань опорно-рухового апарату, нервових та психічних розладів, пов'язаних із роботою, постійно зростає.

Пошкодження опорно-рухового апарату становлять найчастішу проблему, пов'язану з роботою в Європі. Майже 24 % працівників з ЄС зазначають, що страждають від болю в спині, і 22 % скаржаться на болі в м'язах. Обидві проблеми частіше зустрічаються в нових країнах-членах: 39 % у нових та 36 % у старих країнах-членах. (European Agency for Safety and Health at Work, 2007)

Стрес, пов'язаний із роботою, належить до найбільших викликів у сфері безпеки та охорони здоров'я, з якими ми стикаємося в Європі. Він вражає приблизно одного з чотирьох працівників, і дослідження свідчать, що з ним пов'язано 50–60 % усіх пропущених робочих днів. Це спричиняє величезні витрати не лише з погляду людських страждань, а й послаблення економічної ефективності. У 2005 році стрес був другою найчастіше згадуваною проблемою, пов'язаною з роботою, яка вразила 22 % працівників у ЄС (European Agency for Safety and Health at Work, 2007).

На багато недоліків в охороні та безпеці праці медичних працівників у СР, пов'язаних із надмірним навантаженням, вказали також результати звіту профспілкового контролю у 2006 році. Як зазначається у звіті, одним із недоліків було перевищення встановлених лімітів надурочної роботи медсестер і лікарів, спричинене поточною ситуацією в медичних закладах — постійним скороченням кількості медичного персоналу, а також їхнім від'їздом за кордон або переходом до інших видів економічної діяльності.

У той час як попередні дослідницькі роботи були присвячені переважно специфікації ступеня навантаження та енергетичної місткості праці окремих категорій медичних працівників, у цій роботі ми зосередили увагу на вивченні теоретичних знань і практичних навичок медсестер, необхідних для усунення надмірного фізичного навантаження, а також на використанні ефективних стратегій подолання психічного навантаження медсестер під час надання сестринського догляду. Нашим наміром було насамперед сприяти профілактиці, підтримці та охороні здоров'я медсестер.

ФІЗИЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ

Фізична праця та навантаження в сестринському догляді

Робоче навантаження визначається мірою збалансованості між продуктивною здатністю людини, з одного боку, та вимогами завдання і умовами, за яких воно виконується, — з іншого. У разі, якщо обидва компоненти перебувають у рівновазі, робоче навантаження є адекватним. Якщо виникає дисбаланс, йдеться про неадекватне навантаження, яке позначається як навантаження через перевищення продуктивної здатності, або надлімітне навантаження.

Важка фізична праця в сестринському догляді, головним чином пов'язана з маніпуляціями з пацієнтами та вантажами, може призвести до певних проблем зі здоров'ям медсестри, насамперед у сфері її опорно-рухового апарату. При щоденних і повторюваних маніпуляціях з іммобільними пацієнтами та пацієнтами зі зниженою здатністю до руху часто неможливо дотримуватися рекомендованих лімітів щодо ваги та маніпуляцій з вантажем (включаючи людський).

Однією з основних передумов профілактики пошкоджень опорно-рухового апарату медсестри є володіння безпечними техніками маніпуляції з пацієнтом. Сучасним трендом у сестринській справі є зосередження на мінімізації дій, пов'язаних із простим вертикальним підніманням і перенесенням пацієнта, а також на застосуванні правильних маніпуляційних технік разом із використанням технічних засобів для маніпуляцій.

НЕЙРОПСИХІЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ

Психічне навантаження та стратегії подолання психічного навантаження в сестринському догляді

Сестринський догляд — це робота з людиною і для людини, як правило, хворої, вона є виснажливою з фізичного та психічного погляду. Медсестра у щоденній практиці вирішує і переживає проблеми, пов'язані зі стражданнями, болем, хворобою та смертю пацієнтів, що становить велике психічне навантаження та ризик виникнення синдрому вигорання. Якщо медсестри здобудуть навички та здібності ефективно долати стресові ситуації на роботі та у своєму житті, вони зможуть краще оцінювати складність стресових ситуацій пацієнта і можуть допомогти пацієнту, його родичам та іншим у подоланні складних життєвих ситуацій, пов'язаних із госпіталізацією, зміною стану здоров'я, терапією або смертю.

Подолання стресу допомагає медсестрі знаходити правильний баланс між енергією та творчістю, з одного боку, і симптомами надмірного стресу (втома, відчуття неадекватності при виконанні ролей) — з іншого. Цей вид балансу є індивідуальним для кожної людини, і спосіб його здобуття та підтримки є процесом навчання. З цієї причини необхідно, щоб медсестра навчилася визначати власні джерела стресу, ідентифікувати стресори та симптоми стресу, а також здобула навички та здібності для подолання стресу.

Для подолання стресу можна використовувати три головні підходи: 1. реалізувати базове подолання стресу (знати, що робити, якщо раптово з'являється стрес), 2. керувати впливом стресорів та 3. створити збалансований спосіб життя.

Базове подолання стресу включає: вирішення проблем, опрацювання почуттів, використання доступної соціальної підтримки та зменшення фізіологічних реакцій, викликаних стресом.

ДОСЛІДЖЕННЯ

Визначення дослідницької проблеми та цілі дослідження

Задля комплексного розуміння, а також пошуку рішень у проблематиці подолання професійного навантаження медсестер, ми вирішили провести дослідження, у якому відстежували специфіку зазначеної сфери в медичних закладах Словаччини.

Метою дослідження було з'ясувати: а.) знання медсестер про профілактику ризиків через надмірне фізичне та психічне навантаження, б.) знання медсестер про способи подолання фізичного навантаження, а також в.) стратегії подолання психічного навантаження медсестер.

Зазначені аспекти ми відстежували у медсестер під час надання сестринського догляду в межах стаціонарної медичної допомоги в наших умовах, а саме з акцентом на можливі відмінності, пов'язані з різним навантаженням (1) у різних клінічних сестринських галузях та (2) під час розвитку професійної кар'єри медсестри.

Метод дослідження

Перша частина дослідження — дослідження фізичного навантаження — була побудована на теоретичних засадах, висловлених у теоріях про людський потенціал для зміни поведінки — соціально-когнітивні теорії, що пояснюють поведінку щодо власного здоров'я (теорія обґрунтованої дії Fishbein та Ajzen, за Křivohlavý, 1994, або теорія запланованої поведінки Ajzen та Madden, за Ogdenová, 1998). У цьому сенсі ми досліджували знання, продуктивні передумови (навички) медсестер та умови середовища, з одного боку, і здійснення здорової поведінки — з іншого. Друга частина дослідницького проєкту полягала у перевірці теоретичних припущень про вплив психічного навантаження/стресу при наданні сестринського догляду у зв'язку зі стратегіями подолання, самообразом та соціальним контекстом роботи, а саме залежно від клінічних галузей, віку та тривалості сестринської практики медсестер.

З погляду використаних методів застосовувалися шкальні питання в оригінальному опитувальнику, стандартизовані опитувальники та оригінальні психосемантичні шкали. У другій частині дослідження було використано також якісний підхід у вигляді відкритих питань в опитувальнику.

Вибірка

Вибірку в першій частині дослідження склали 55 медсестер. У другій частині дослідницького проєкту дослідницьку вибірку склали 257 медсестер. Найбільш представленою віковою категорією була категорія медсестер від 27 до 29 років. Найчисельнішу групу склали медсестри зі стажем клінічної практики до 20 років, 34,9 %.

Результати щодо фізичного навантаження та їх інтерпретація

Згідно з результатами дослідження, ми можемо констатувати, що найвиразніші недоліки в знаннях і навичках медсестер спостерігаються в галузі кінестетики (89,1 %) та у використанні технічних засобів для полегшення роботи з надмірним навантаженням (89,1 %). Відносно меншими (хоча все ще значними) є недоліки в знаннях медсестер про механіку свого тіла та про можливості застосування принципів важеля, сили тертя та інерції під час виконання маніпуляцій і переміщень пацієнтів (70,9 %). Нарешті, найбільш позитивні висновки стосуються роботи в парах під час маніпуляцій з пацієнтами (61,8 %), що, однак, на жаль, не стосується нічних змін, де ця співпраця практично виключена через системну відсутність інших медсестер, асистентів та санітарів у відділенні. Це підтверджує той факт, що аж 96,4 % вказали на часті болі в спині, пов’язані з надмірним фізичним навантаженням під час виконання сестринського догляду, а 72,7 % медсестер повідомили про часті набряки та болі в нижніх кінцівках. Вищеописані недоліки в знаннях і навичках медсестер набувають великого значення як потенційні причинні фактори ризиків для здоров’я під час професійного виконання сестринського догляду.

Результати щодо психічного навантаження та їх інтерпретація

Наші висновки щодо рівня вигорання медсестер (середнє значення 3,1, що відповідає в номінальній класифікації ступеню «наявність сигналів вигорання»; N=255) збігаються з висновками інших робіт, що стосуються рівня вигорання у медсестер (наприклад, Lejková, Baumgartner, 2006, Záverečná správa MZ SR, 1999). На можливі ризики для здоров’я медсестер, що випливають з надмірного психічного навантаження під час надання сестринського догляду, вказує не лише це середнє значення, а й той факт, що 12 % медсестер перебувають у зоні наявності синдрому вигорання, а у 2,4 % ми виявили «аварійний стан» психічного виснаження.

Важливим ми вважаємо висновок, що у відділеннях онкології/паліативної медицини лінійний зв’язок між інтенсивністю вигорання та віком/тривалістю практики, що вказує на «кумуляцію» психічного навантаження протягом практики або з віком у вигляді підвищення рівня вигорання, не проявився. Можна припустити, згідно з Martin (1990), що медсестри, які мають довший стаж і досвід (і відповідають іншим передумовам, як-от зріла особистість, відповідні риси характеру, здатність до самоконтролю та терпіння, разом із соціальною підтримкою), попри високий ступінь емоційного виснаження під час догляду за пацієнтами в термінальній стадії захворювання, проявляють більшу здатність долати психічне навантаження.

Результати дослідження вибору копінг-стратегій медсестер під час подолання професійного навантаження показали практично однаковий середній бал використання ефективних стратегій, орієнтованих на вирішення проблеми (2,52), а також неефективних стратегій, орієнтованих на емоції та їх опрацювання (2,49), і стратегії ментальної втечі (2,13).

У контексті міркувань про процес засвоєння окремих стратегій подолання слід також зазначити висновок, що не підтвердилося припущення про зв’язок між тривалістю клінічної практики та вищим рівнем активних дій і використання ефективних стратегій. Дивовижний значущий зв’язок виявився, з одного боку, між зростанням віку медсестер і, з іншого боку, зниженим рівнем використання стратегії ментальної втечі, а також зниженим рівнем використання втечі в гумор (F=2,214, sig.=0,068; F=3,380, sig=0,010), а також, з одного боку, між зростанням стажу роботи медсестер і, з іншого боку, зниженим рівнем використання стратегії ментальної втечі та зниженим рівнем використання втечі в гумор (F=4,267, sig.=0,006; F=3,547, sig=0,015), що, можливо, можна було б інтерпретувати як поступове «відвикання» від неефективних стратегій. Те, що крім володіння ефективними стратегіями подолання навантаження, таке зниження використання неефективних стратегій може бути для медсестер значним внеском, випливає з висновку, що рівень вигорання медсестер прямо пропорційний (r=0.346, p=0.000) рівню використання неефективної стратегії ментальної втечі.

Опосередковано всі ці висновки вказують на відсутність цілеспрямованих тренінгів із використання активних дій, ефективних стратегій подолання професійного навантаження — тобто стратегій, орієнтованих на вирішення проблеми — у підготовці медсестер до професії та в безперервній освіті протягом життя.

Значення соціальних контекстів роботи у зв’язку з психічним навантаженням медсестер проявилося в тому, що чим нижча частка медсестри в прийнятті рішень, чим менше визнання медсестра відчуває (від керівництва та від пацієнтів) і чим гірше вона оцінює якість стосунків на робочому місці, тим вищий рівень її вигорання. Відносно «найслабшим» (sig. 0.045 = ) є цей статистичний зв’язок між вигоранням і рівнем участі/неучасті в прийнятті рішень; інші зв’язки є значущими на рівні 0.000-0.01 (-).

Пропозиції та рекомендації

1. Щодо фізичного навантаження

На основі отриманих знань з дослідження, багаторічного власного досвіду з проблематики подолання фізичного навантаження та з власної педагогічної практики ми рекомендуємо для сфери освіти (A), для сестринської практики (B) та для сфери менеджменту сестринського догляду (C): A: У підготовці медсестер до професії приділяти увагу проблематиці цілеспрямованої профілактики та охорони здоров’я медсестер від надмірного фізичного навантаження і запровадити її до змісту освітніх програм переддипломного та спеціалізованого навчання, а також до безперервної освіти медсестер. B: При оновленні постанови MZ SR № 428/2006 Z. z. про мінімальні вимоги до кадрового забезпечення та матеріально-технічного оснащення окремих видів медичних закладів ми рекомендуємо доповнити мінімальне матеріально-технічне оснащення відділень: - гідравлічними пристроями, що полегшують підйом, маніпуляцію та переміщення іммобільних пацієнтів, - ергономічним обладнанням відділень у сенсі профілактики надмірного фізичного навантаження медичних працівників та оснащенням, зокрема, гігієнічних приміщень для пацієнтів допоміжними засобами та технічним обладнанням, що полегшує локомоцію людям з обмеженою та зниженою здатністю до руху. C: У сестринській практиці як передумову цілеспрямованої профілактики та охорони здоров’я медсестер ми рекомендуємо, щоб медсестри на керівних посадах активно брали участь у створенні безпечних умов праці згідно з чинним законодавством.

Ми готуємо медсестер у межах навчання для сестринської практики. Якщо медсестра має якісно, людяно та високопрофесійно здійснювати сестринський догляд за пацієнтами, вона повинна бути у фізичній та психічній формі. Коли медсестра почувається недобре, чогось бракує і тому, що вона робить для іншого. Тому турбота про саму себе є такою ж важливою, як і турбота про інших.

2. Що стосується психічного навантаження

На основі отриманих знань з дослідження ми рекомендуємо для сфери освіти (A) та для сестринської практики, для сфери менеджменту сестринського догляду (B): A: У сфері освіти ми пропонуємо створення навчального модуля та його включення до навчальної програми зі змістом, спрямованим на ефективне подолання надмірного психічного навантаження та мінімізацію психічного виснаження медсестри під час надання сестринського догляду: B: У практиці ми пропонуємо: реалізувати систематичну допомогу – так звану супервізію – при вирішенні професійних проблем у безпечній атмосфері, яка дозволить зрозуміти особистий, насамперед емоційний внесок медсестри у професійну проблему. Регулярна, фахово керована супервізія досвідченою медсестрою з відповідною підготовкою є одним із найкращих превентивних заходів проти виникнення синдрому вигорання.

ВИСНОВОК

Так само як і фізичне, психічне здоров'я не існує і не функціонує окремо. Воно проявляється, зміцнюється і розвивається лише у взаємодії з іншими умовами. З погляду причин навантаження на медсестер ми виявили, що вони мають значні недоліки насамперед у знаннях та навичках у сфері кінестетики та у використанні технічних засобів для полегшення роботи з надмірним навантаженням, а також у знаннях про механіку свого тіла та про можливості застосування принципів важеля, сили тертя та інерції під час виконання маніпуляцій та переміщень пацієнтів. З погляду психічного навантаження виявилося, що поряд із середнім рівнем вигорання, який перебуває на рівні наявності сигналів вигорання, 12 % медсестер перебувають у зоні наявності синдрому вигорання, а у 2,4 % ми виявили критичний стан психічного виснаження. Проте примітно, що загальновідоме лінійне зростання вигорання з віком/тривалістю практики не проявилося у відділеннях онкології або відділеннях паліативної допомоги, що може вказувати на те, що там працюють медсестри, які мають специфічні особистісні передумови (зріла особистість, відповідні риси характеру, здатність до самоконтролю та терпіння разом із соціальною підтримкою).

З погляду копінг-стратегій медсестри однаково часто використовують як ефективні, так і неефективні стратегії – останні орієнтовані на емоції та їх опрацювання, а також на ментальну втечу. На відміну від вигорання, яке проявляє кумулятивний ефект внаслідок віку/тривалості практики, використання ефективних копінг-стратегій не було вищим у медсестер із тривалішою клінічною практикою. Однак зростаючий вік або тривалість практики у медсестер є предикторами зниження використання менш адаптивних стратегій ментальної втечі та втечі в гумор, тобто йдеться про ефект певного поступового «відвикання» від неефективних стратегій.

Ми також виявили визначальну роль соціальних контекстів роботи у стосунку до психічного навантаження медсестер – автентична відповідальність за роботу, очевидно, є значним предиктором нижчого рівня вигорання. Чим меншою була участь медсестри у прийнятті рішень, чим менше визнання медсестра відчувала від керівництва та пацієнтів і чим гірше вона оцінювала якість стосунків на робочому місці, тим вищим був рівень її вигорання.

Наші результати вказують на «стихійний» розвиток психічного навантаження, вигорання та копінг-стратегій у медсестер, або ж підтверджують відсутність цілеспрямованих тренінгів із використання активних дій та ефективних стратегій подолання професійного навантаження, а також відсутність системного використання соціальних контекстів роботи медсестер менеджментом медичних закладів.

РЕЗЮМЕ

Робота презентує проблематику робочого навантаження медсестер у сестринській справі з акцентом на профілактику, захист та підтримку здоров'я медсестри.

Ми наводимо огляд знань про фізичне навантаження та превентивні процедури, що захищають медсестру від надмірного фізичного навантаження під час надання сестринського догляду, і приділяємо увагу знанням про психічне навантаження, його подолання, стрес та ризик виникнення синдрому вигорання у медсестер.

В емпіричній частині ми досліджували: а.) знання медсестер про профілактику ризиків через надмірне фізичне та психічне навантаження, б.) знання медсестер про способи подолання фізичного навантаження, а також в.) стратегії подолання психічного навантаження медсестер у стосунку до їхнього рівня вигорання, деяких характеристик самообразу та соціальних контекстів роботи.

Зазначені аспекти ми відстежували у сестринській практиці в умовах різних медичних закладів у СР, насамперед із фокусом на можливі відмінності, пов'язані з різним навантаженням (1) у різних клінічних сестринських галузях та (2) під час розвитку професійної кар'єри медсестри.

Ми виявили брак технічних засобів, що полегшують сестринський догляд та підтримують профілактику і захист здоров'я медсестри при надмірному фізичному навантаженні. Також ми виявили брак знань та відсутність практичних навичок у медсестер при подоланні фізичного навантаження під час маніпуляцій з іммобільними пацієнтами.

У сфері психічного навантаження ми підтвердили наявність сигналів вигорання та ризики для здоров'я медсестер, що випливають із надмірного психічного навантаження під час надання сестринського догляду. При дослідженні вибору стратегій медсестрами під час подолання професійного навантаження виявився практично однаковий середній бал використання ефективних стратегій, орієнтованих на вирішення проблеми, а також неефективних стратегій, орієнтованих на емоції та їх опрацювання, і стратегій ментальної втечі.

Далі ми вказали на той факт, що для покращення професійного життя медсестер недостатньо лише підвищувати їхню індивідуальну фахову, психологічну та соціальну компетентність, а потрібно також оптимізувати соціальні умови праці.

SUMMARY

The paper outlines the problems of work load in nursing. The theoretical part presents an overview of knowledge on physical load in nursing care, as well as a summary of relevant information in the area of psychic load, stress, coping and burnout processes in nurses.

In the empirical part, the focus was on assessment of the nurses´ a) knowledge about prevention of risk due to psychic and physical load, b) knowledge about ways of coping with physical load, and c) strategies of coping with psychic load, as related to: their burnout, self-concept, and social context of their work. These measures were evaluated in a variety of clinical specializations and in nurses along their professional career.

Найважливіші результати стосуються: нестачі технічного обладнання, що полегшує роботу медсестри, дефіциту знань та відсутності практичних навичок у медсестер щодо підйому нерухомих пацієнтів. Щодо психічного навантаження, були виявлені симптоми професійного вигорання та сигнали можливих ризиків для здоров'я, що виникають внаслідок надмірного психічного навантаження під час медсестринської практики. Дослідження стратегій подолання стресу (копінг-стратегій) показало, що медсестри однаково використовують як ефективні стратегії (зосереджені на вирішенні проблем), так і неефективні стратегії (емоційне та психічне уникнення). Покращення професійного життя медсестер вимагає — поряд із підвищенням їхніх професійних, психологічних та соціальних компетенцій — оптимізації умов праці в медсестринстві.

Автор: Dagmar Komačeková

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Baumgartner F.: Zvládanie stresu-coping. In: Výrost, J., Slaměník, I.: Aplikovaná sociální psychologie II, Praha: Grada. 2001. 260 s. Ficková, E.: Multidimenzionálny dotazník copingových stratégií. In: Prokopčáková, A. – Ruisel, I.: Praktická inteligencia II. Vybrané metodiky. Bratislava, ÚEPs SAV 1992, s.59 – 68. Gilberová, S, Matoušek,O.: Ergonomie. Praha 2002. Grada Publishing a. s. 240 s. Křivohlavý, J.: Jak zvládat stres. Praha: Grada Avicenum, 1994 b. Lazarus, R.S.: Psychological Stress and coping in psychosomatic ilness. In: L. Levi: Society, stress and disease. Vol. 4, Oxford Univ. Press, Oxford 1981, s. 162 – 168. Selye, H.: Život a stres. Bratislava: Obzor, 1966. 460 s.

Матеріал був представлений на 5-му щорічному конференції під назвою ,,Psychológia zdravia 2010“, яка відбулася 19 травня 2010 року в Братиславі. Конференцію організувала секція психології здоров'я SPS при SAV у співпраці з секцією здоров'я Міністерства охорони здоров'я SR. У підготовці заходу також брали участь: Národný ústav srdcových a cievnych chorôb v Bratislave, VŠZaSP sv. Alžbety v Bratislave, Kancelária WHO na Slovensku, KISH Košice, Katedra psychológie FF KU v Ružomberku та Katedra psychológie FF TU v Trnave.

Збірник матеріалів 5-ї конференції з психології здоров'я, Братислава, 2010, був виданий лише в електронній формі Доступність: http://www.prohuman.sk/psychologia/zbornik-prispevkov-z-konferencie-psychologia-zdravia-2010