Класифікація патологічного гемблінгу: від генези до сьогодення
ВСТУП
Патологічний гемблінг («Pathological, Excessive, Addictive, Compulsive Gambling»; «Pathologisches Glücksspielsucht, Spielsucht») з погляду соціальної роботи належить до сфери соціальної патології. Згідно з моделлю залежності від психоактивних речовин, сприйняття патологічного гемблінгу змінюється, і його відносять до так званої адиктивної поведінки («Addictive Behaviours») як форми сучасної безречовинної залежності — залежності від процесів, попри те, що згідно з діагностичними критеріями йдеться про «адиктивний та імпульсивний розлад» (розлад контролю імпульсів). Це хронічна прогресуюча нездатність протистояти імпульсам до азартних ігор, наслідком чого є порушення біо-психо-соціально-духовної виміру особистості, а також соціального середовища. Патологічний гемблінг за кордоном також визначається як так званий «розлад патологічної гри» (PGD – «Pathological Gambling Disorder»). У випадку залежності від азартних ігор у закордонній фаховій літературі наводяться різні типи ігрової поведінки («Types of Gambling Behaviours»). Йдеться про азартні ігри («Gambling»), проблемні азартні ігри («Problem Gambling»), проблемні інтернет-азартні ігри («Problem Online Gambling»), компульсивні азартні ігри («Compulsive Gambling»), а також патологічний гемблінг та онлайн-патологічний гемблінг («Pathological Gambling»; Online Gambling Disorder). Діагностика, класифікація, як і етіопатогенез патологічного гемблінгу, досі залишаються відкритими питаннями, а багато взаємозв'язків не є достатньо методологічно перевіреними. У цьому контексті необхідно звернути увагу на брак розроблених концепцій патологічного гемблінгу в наших умовах, особливо в гуманітарних та поведінкових науках. Більшість концепцій опрацьовано в межах медицини — галузі психіатрії у нас та в межах галузі адиктології в Чеській Республіці.
Оператори азартних ігор, з огляду на новий тренд онлайн-ставок та азартних ігор, можуть отримувати прибуток від ігор навіть без необхідності нести операційні витрати на будівлі та персонал, які слугують гральними залами чи казино. Цей висхідний тренд, що йде в ногу з часом, є великою загрозою для майбутніх поколінь. Проблемою у випадку віртуальних азартних ігор з погляду віку видається доступність віртуальних ігрових порталів без перевірки реального віку. Вік, таким чином, не є важливим при «онлайн» азартних іграх, хоча домен «онлайн-казино» попереджає, що участь в азартній грі можлива з 18 років. Деякі віртуальні ігрові портали, однак, перейшли до перевірки особи гравця, що в цьому випадку видається профілактикою ранніх ігрових епізодів ще в молодому віці. Сьогодні можна звернути увагу на той факт, що толерантність суспільства до азартних ігор стрімко зростає, і цей тренд, ймовірно, продовжуватиметься з огляду на вже згадані можливості та варіативність доступних ігрових активностей. На важливість профілактики патологічного гемблінгу вказують багато, насамперед закордонних авторів з погляду дослідницьких вихідних даних, а саме: Tolchard, Thomas та Battersby (2007); Dickson-Gillespie et al., (2008); Abbott et al. (2016); Todirita, Lupu (2013); Hing et al. (2014, 2014a) та Westphal (2007).
ПАТОЛОГІЧНИЙ ГЕМБЛІНГ ЯК РОЗЛАД КОНТРОЛЮ ІМПУЛЬСІВ ЧИ ПОВЕДІНКОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ?
У діагностичному посібнику Американської психіатричної асоціації (APA – DSM-III) патологічний гемблінг (ПГ) як діагностична категорія зустрічається вже з 1980 року.
У Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10) він присутній з січня 1994 року. У МКХ-10 ПГ є діагнозом F 63.0 і належить до групи «адиктивних та імпульсивних розладів» (Benkovič, Martinove, 2011). «Хоча обидві головні діагностичні психіатричні класифікаційні системи (МКХ-10, DSM-IV) визначають патологічний гемблінг як розлад контролю імпульсів, діагностичні критерії та характеристики перебігу радше подібні до залежностей від психоактивних речовин» (Nábělek, Vongrej, 2010, с. 2). Автори далі презентують патологічний гемблінг як «розлад залежності — без інтерферуючих змінних, присутніх у клінічній картині залежності від психоактивних речовин». Обидві діагностичні системи, згідно з Nábělek, Vongrej та Gromová (2004), відносять патологічний гемблінг до «розладів контролю імпульсів», проте, навіть на думку цих авторів, багато ознак цього психічного розладу демонструють разючу подібність до інших двох категорій психічних захворювань. З одного боку, з обсесивно-компульсивним розладом у спектрі психічних розладів, а з іншого — із залежностями від алкоголю та інших психоактивних речовин. Автори також наводять гіпотезу, що у випадку патологічного гемблінгу йдеться про «безречовинну залежність». Цю теорію автори відносять до верифікованих, з огляду на те, що патологічний гемблінг безсумнівно має свої аналогічні критерії серед діагностичних критеріїв для «речовинної залежності». Це доводять також дослідження, що підтверджують нейробіологічну спорідненість патологічного гемблінгу та речовинних залежностей, де в обох випадках присутнє порушення серотонінергічної, дофамінергічної та норадренергічної нейротрансмісії. На зв'язок патологічного гемблінгу з імпульсивністю вказує також Patarák (2013, с. 9), який зазначає, що «вже класично серотонінергічна дисрегуляція пов'язується з підвищеною імпульсивністю та агресивністю».
З основних діагностичних критеріїв було створено визначення, яке використовується донині. У деяких випадках воно частково модифіковане. Згідно з діагностичними психіатричними класифікаційними системами, йдеться про хронічну та прогресуючу нездатність протистояти імпульсам до азартних ігор та порушення у сфері функціонування особистого, сімейного та робочого життя. Вже в цьому визначенні видно чіткий взаємозв'язок психологічного виміру людського життя із соціальним виміром. Визначення далі пов'язують ці «неконтрольовані» імпульси з почуттями щастя, захоплення та навіть ейфорії, які супроводжують активну участь в азартній грі. Ці почуття можна пов'язувати також із відчуттями емоційного розвантаження (вентилювання та навіть катарсис) і наступними почуттями провини, нездатності та безнадії. Nábělek та Vongrej (2010) далі зазначають, що «патологічний гемблінг» у DSM-III віднесений до «розладів контролю імпульсів», куди також зараховують піроманію, клептоманію та трихотиломанію. У попередній версії критерії патологічного гемблінгу були більш-менш описовими, або ж поведінковими. У переглянутій модифікованій версії цього посібника включено також суб'єктивне переживання патологічного гравця та досвідну сторону цього розладу. Діагностичні критерії порівняно з минулим більше змістилися до моделі залежності від психоактивних речовин, завдяки чому сприйняття патологічного гемблінгу переміщується між «адиктивну (пристрасну, залежну) поведінку» («Addictive Behaviours»). Сьогодні, однак, описується також поняття «поведінкові залежності» («Behavioural Addiction») згідно з DSM-5, або ж згідно з підготовлюваною МКХ-11.
Griffiths (1996) навів 5 проявів поведінкових залежностей, наявність яких у клінічній картині є необхідною для встановлення діагнозу. Sussman, S. та Sussman, A. N. (2011) навели 6 компонентів поведінкових залежностей, у МКХ-10 зазначено три і більше проявів, а в DSM-5 залежна поведінка класифікується залежно від кількості проявів таким чином, що два-три прояви є характерними для легкої залежності; чотири-п'ять проявів характерні для середньої залежності, а шість і більше проявів є ознакою сильної залежності. До основних симптомів за Гріффітсом належать: значущість (активність вважається найважливішою в житті індивіда і домінує в почуттях, поведінці та мисленні), зміна настрою внаслідок початку певної активності, яка має насамперед характер стратегії подолання, толерантність, абстинентний синдром, міжособистісний або внутрішньоособистісний конфлікт і рецидив. У DSM-5 у новій категорії «вживання наркотиків та залежна поведінка» об'єднані залежності від речовин та патологічне гемблінг-розлад, проте подальші міркування спрямовані на модифікацію у сенсі включення також інших поведінкових залежностей, таких як інтернет-залежність, секс-залежність, залежність від фізичних вправ, шопоголізм тощо, однак модифікація ще перебуває на стадії розробки з огляду на те, що спорідненість ще не була однозначно і точно доведена. (APA, 2013; Vacek, Vondráčková 2015).
Зусилля фахівців були спрямовані на більш точну концептуалізацію та визначення поняття «поведінкова залежність». Спочатку в МКХ-10 та DSM-IV залежності були пов'язані лише з розладами, викликаними вживанням будь-якої психоактивної речовини. На сьогодні найновіша редакція Діагностичного і статистичного посібника Американської психіатричної асоціації (DSM-5) відносить сюди всі типи залежностей (як вживання наркотиків, так і поведінкову залежну поведінку). Вони віднесені до категорії R37, куди також входить патологічне гемблінг-розлад («Gambling Disorder»; «Internet Gambling Disorder»). Редакція Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-11) – робоча версія, зараховує до групи психічних та поведінкових розладів окрему категорію поведінкових залежностей, яка містить також розлад «патологічне гемблінг-розлад» та досі не уточнені певні специфіковані поведінкові залежності («Certain Specified Behavioral Addictions»). (Vacek, Vondráčková, 2014). Зміни в розумінні патологічного гемблінг-розладу в межах DSM-5 (2013) сприяли значним змінам. Поняття «патологічне гемблінг-розлад» було замінено поняттям «гемблінг-розлад» («Gambling Disorder»). Гемблінг-розлад був також вилучений із групи «розладів контролю імпульсів» і був віднесений до спільної категорії із залежностями від речовин, як ми вже окреслили вище в тексті. Наступною зміною є зменшення кількості діагностичних критеріїв. (DSM-5, 2013).
Petry (2010), а також George, Ijeoma та Bowden-Jones (2013) також наголошують, що концептуальна та нозологічна неоднозначність у діагностичних критеріях патологічного гемблінг-розладу була частиною всіх попередніх діагностичних систем. На сьогодні, однак, за словами авторів, він правильно та однозначно визначений у межах діагностичних критеріїв у розділі адиктивних розладів у DSM-5. Сучасні класифікаційні системи та визначення «патологічне (хворобливе) азартне гравання» вважають «егосинтонною активністю», що відрізняє його від обсесивно-компульсивного розладу. У зв'язку з цим розладом егодистонні активності пов'язуються з переживанням вираженого дискомфорту. Патологічне гемблінг-розлад та його визначення знову починають наближатися до початкових класифікацій та визначень, які відносили його скоріше до залежностей від психоактивних речовин. На це вказує також підкреслення супутніх явищ залежності від азартних ігор, таких як, наприклад, втрата контролю при розвитку залежності, абстинентні симптоми у вигляді підвищеної нервозності, тахікардії, неспокою, гіпергідрозу, тривожності, а також «гра в думках та уявленнях». (Nábělek, Vongrej, 2010).
ВИСНОВОК
Так, як ми вище в тексті зазначили, патологічне гемблінг-розлад у Міжнародній класифікації хвороб віднесено до так званих «адиктивних та імпульсивних розладів» разом із клептоманією, піроманією та трихотиломанією (ТТМ). До цих адиктивних та імпульсивних розладів («Impulse Control Disorders – ICD») можна було б віднести й інші розлади, як-от оніоманія, дромоманія та шопоголізм. В американській класифікації ці розлади віднесені до «розладів контролю імпульсів – не класифіковані в іншому місці», причому їхньою частиною є також «інтермітентний вибуховий розлад».
Попри актуальне класифікаційне зарахування, патологічне гемблінг-розлад безсумнівно демонструє наявність значно складнішої психопатологічної симптоматології порівняно з «іншими» розладами контролю імпульсів. Поряд із феноменологічним аналізом, на безперечну спорідненість патологічного гемблінг-розладу та залежностей від психоактивних речовин вказують також інші фактори (поширення, перебіг, коморбідність, нейробіологічні та генетичні зв'язки, суїцидальність, кримінальні делікти).
Констатація того, що патологічне гемблінг-розлад представляє психічний розлад, порівнянний з алкоголізмом та іншими залежностями (Nábělek, 2013; Frouzová, 2008), приносить значні теоретичні та практичні імплікації.
Наприкінці статті ми вважаємо за важливе знову вказати на постійно зростаючу поширеність патологічного гемблінг-розладу в загальній популяції. Поширеність, або точний «відсоток» виникнення цього феномену в популяції в Європі та у світі не є цілком однозначним, проте очевидно, що через доступність та популярність різних ігрових активностей він постійно зростає, що стає проблемою сучасності.
Автор: PhDr. Michaela Dávidová, PhD.
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ТА ПОЗНАЧЕНЬ
APA – („American Psychiatric Association“); Американська психіатрична асоціація; DSM-III-R – („Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders III Revided“); Третє переглянуте видання Діагностичного і статистичного посібника психічних розладів; DSM-IV-MR – („Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders IV Multiple Response“); Десятипунктовий опитувальник, призначений для вимірювання діагностичних критеріїв дорослих патологічних гравців; DSM-5 – („Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders 5“); П'яте видання Діагностичного і статистичного посібника психічних розладів; МКХ-10 – Міжнародна класифікація хвороб – 10-та редакція; МКХ-11 – Міжнародна класифікація хвороб – підготовлювана 11-та редакція.
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ
Адиктологія – міждисциплінарна галузь, що фокусується на профілактиці, лікуванні або мінімізації розладів та захворювань, пов'язаних із вживанням адиктивних речовин, та розладів, що виникають у зв'язку з різними формами залежної поведінки. Це галузь, що інтегрує багато наукових дисциплін, яка охоплюється фахівцями з багатьох сфер (лікарі та «нелікарі» – адиктологи, медичні сестри, клінічні психологи, соціальні працівники, спеціальні педагоги). (Sklenář, 2013). Аналогічний – подібний; супутній. Тривожність (Anxieta) – неспокій; Тривожний (Anxiózny) – сповнений тривоги. Дофамінергічна нейротрансмісія – Нейротрансмітером цієї системи є дофамін та його передача. Дофамінергічний – дофамінові системи та їхні структури.
Дисрегуляція – порушення регуляції; порушення в управлінні системою організму. Егодистонний (его-дистонний) – думки, почуття, імпульси та бажання, які є неприйнятними або суперечать власному «Я» («Self»). Проявляються як особистісна відмінність, яка є проблематичною для носія та оточення. Наслідком цієї відмінності є невідповідність між власним «Я» («Self») індивіда та його роллю, яку він виконує. Прикладом є обсесивні думки та компульсивна поведінка. (Hartl, Hartlová, 2010). Егосинтонний (его-синтонний) – думки, почуття, імпульси та бажання, які перебувають у злагоді з власним «Я» («Self»). Егосинтонність проявляється як невіддільна особливість особистості, з якою індивід зжився і яка не спричиняє йому проблем, причому він не має потреби позбуватися цієї особливості. Прикладом можуть бути омани та марення. (Hartl, Hartlová, 2010). Етіопатогенез – описує виникнення хвороби, включаючи її причини (тобто етіологію), а також інші процеси, що супроводжують виникнення та розвиток даного захворювання (ознаки; симптоми). (Orel a kol., 2012). Феноменологія (феноменологічний аналіз) – процедура, під час якої приймаються експериментальні дані, що не піддаються подальшому аналізу. Йдеться також про первинне збирання даних. Це також наука про сутності, яка виходить із досвіду та переживань. Згідно з феноменологією, психічні феномени, явища не є свідомо створеними, або ж вони є безпосередньо даними. Феноменологія — це також медична галузь, що займається причинами виникнення та закономірностями поширення хвороб масового характеру. (Hartl, Hartlová, 2010). Гіпергідроз – гіпергідратація; надмірне надходження рідини в тіло; надмірний вміст рідини в організмі. Гіпотеза – теорія; припущення; твердження. Інтермітентний вибуховий розлад – переривчастий, періодичний, рецидивуючий емоційно нестабільний розлад. Катарсис – емоційне вивільнення напруги, тривоги, почуття провини та докорів сумління через оприлюднення або ж повторне переживання неприємних чи навіть травматичних минулих подій. У психоаналітичній теорії катарсис розуміється як звільнення від внутрішніх конфліктів, внутрішньої напруги, стресових станів разом із накопиченою агресією. (Hartl, Hartlová, 2010). Класифікація – сортування; зарахування до груп за певними критеріями; з погляду психопатології важливою є класифікація психічних хвороб і розладів. (Hartl, Hartlová, 2010). Клептоманія – хворобливе нав’язливе крадіжництво предметів, які є для клептомана/клептоманки беззмістовними. (Hartl, Hartlová, 2010). Коморбідність – одночасна наявність двох або більше розладів у того самого індивіда, причому кожен може потребувати іншого лікування. Наприклад, дисоціальний розлад особистості та залежність від алкоголю. (Hartl, Hartlová, 2010). Методологія – наука про методи наукового дослідження. Йдеться про «систему поглядів на принципи, способи, методи та можливості пізнання предмета обраної наукової галузі та способи дослідження (соціологічного, психологічного, медичного). Методологія в гуманітарних науках на сьогодні зосереджена на двох підходах, а саме: якісному та кількісному методологічному підході. (Křivohlavý, 2006). Мультидисциплінарний підхід – такий, що базується на кількох наукових дисциплінах або поєднує знання з кількох наукових галузей. Навикова поведінка – синонімічним терміном є адиктивна поведінка, тобто поведінка, що веде до певного типу залежності. Нейротрансмісія – передача збудження з нерва на м'яз. (Hartl, Hartlová, 2010). Обсесивно-компульсивний розлад – нав’язлива потреба займатися повторюваними, переважно відразливими, неприємними думками, ідеями, уявленнями, імпульсами, часто насильницького, непристойного чи безглуздого характеру, або діями, пов’язаними з неприємними відчуттями та тривогою, що з них випливає. Тривога зникає лише після виконання повторюваного ритуалу чи дії. (Hartl, Hartlová, 2010). Обсесивно-компульсивний розлад (OCD – спектр психічних розладів) – основною характеристикою є нездатність запобігти або відкласти реалізацію невідповідної чи навіть невигідної дії, наслідком чого є повторення небажаних моделей поведінки. Небажана дія при цьому може призводити або до почуття дискомфорту та тривоги, або, навпаки, до досягнення почуття задоволення. (Nábělek, Vongrej, Gromová, 2004). Прогресивний – той, що просувається; той, що поширюється; той, що розвивається. Психопатологія – галузь, що займається хворобливими психічними явищами, ознаками психічних розладів та класифікацією цих розладів і прикордонних станів. (Hartl, Hartlová, 2010). Піроманія – патологічне підпалювання. Рецидив – повернення симптоматології після досягнення ремісії, проте до досягнення одужання. Йдеться про повторний спалах раніше пригніченої хвороби або поведінки, як-от порушення абстиненції при лікуванні залежності. (Hartl, Hartlová, 2010). Йдеться про компіляцію лікування залежності. (Kalina et al., 2008). Серотонінергічний – серотонінові системи та їхні структури. Суїцидальність – схильність до самогубства. Симптоматологія (симптоматика) – наука про окремі симптоми, ознаки хвороб та їхню класифікацію. (Hartl, Hartlová, 2010). Тахікардія – прискорене серцебиття. Трихотиломанія (трихокриптоманія, трихоклазія, трихоманія) – нав’язливе виривання власного волосся. (Hartl, Hartlová, 2010). Верифікований – підтверджений; дійсний.
ABBOTT, M. et al. 2016. Gambling and problem gambling in Victoria, Australia: Changes over 5 years. In Journal of Gambling Studies, 2015. ISSN 1573-3602. Roč. XXXII. č. 1. s. 47-78.
APA 2013. Diagnostic and statistical manual of mental disorders: DSM-5. 5th edition. Washington D. C.: American Psychiatric Association, 2013.
BENKOVIČ, J. – MARTINOVE, M. 2011. Patologické hráčstvo, odporúčané postupy. In Psychiatrie pro praxi, 2011. ISSN 1803-5272. Roč. XII. č. 4. s. 149-153.
DICKSON-GILLESPIE, L. et al. 2008. Preventing the incidence and harm of gambling problems. In The Journal of Primary Prevention, 2008. ISSN 1573-6547. Roč. XXIX. č. 1. s. 37-55.
DSM-5. 2013. Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders: DSM-5. Washington : American Psychiatric Association, 2013. 991 s. ISBN 978-0-89042-554-1.
GEORGE, S. – IJEOMA, O. – BOWDEN-JONES, H. 2013. Gamblers Anonymous: overlooked and underused? In Advances in psychiatric treatment, 2013. ISSN 2056-4686. Roč. IXX. č. 1. s. 23-29.
GRIFFITHS, M. 1996. Behavioural addiction: an issue for everybody? In Employee Counselling Today, 1996. ISSN 0955-8217. Roč. VIII., č. 3. s. 19-25.
HARTL, P. – HARTLOVÁ, H. 2010. Veľký psychologický slovník. Praha : Portál, 2010. 800 s. ISBN 978-80-7367-686-5.
HING, N. et al. 2014. A comparative study of men and women gamblers in Victoria. [online]. Victoria, Australia: Victorian Responsible Gambling Foundation, 2014. [cit. 2017-06-18]. Dostupné na internete: https://www.responsiblegambling.vic.gov.au/__data/assets/pdf_file/0006/14289/A-comparative-study-of-men-and-women-gamblers.pdf.
HING, N. et al. 2014a. Stigma and problem gambling: Current knowledge and future research directions. In International Gambling Studies, 2014. ISSN 1479-4276. Roč. XIV. č. 1. s. 64-81.
KALINA, K. et al. 2008. Základy klinické adiktologie. Praha : Grada publishing, 2008. 392 s. ISBN 978-80-247-1411-0.
KŘIVOHLAVÝ, J. 2006. Psychologie smysluplnosti existence. Praha : Grada Publishing, 2006. 204 с. ISBN 978-80-247-6659-1.
NÁBĚLEK, L. 2013. Патологічна ігрова залежність у контексті тенденцій розвитку психіатричних класифікаційних систем. In The Skeptik. [онлайн]. 2013, рік II., № 1. [цитовано 2017-07-22]. с. 46-52.. Доступно в інтернеті: http://www.spolocnostskeptikov.sk/sites/default/files/e8487879cd195d37214608925a7a862d ISSN 1339-3545.
NÁBĚLEK, L., VONGREJ, J. 2010. Патологічна ігрова залежність як нехімічна залежність. In Časopis Lekársky obzor, 2010. ISSN 0457-4214. Рік 6. № 3. с. 1-9.
NÁBĚLEK, L. – VONGREJ. J. – GROMOVÁ, S. 2004. Патологічна ігрова залежність та ОКР – спектр психічних розладів. In Česká a slovenská psychiatria, 2004. ISSN 1212-0383. Рік C. № 3. с. 118-124.
OREL, M. et al. 2012. Psychopatologie. Praha : Grada publishing, 2012. 264 с. ISBN 978-80-247-3737-9.
PATARÁK, M. 2013. На шляху до чіткішої нейробіології патологічної ігрової залежності. In Psychiatrie pro praxi, 2013. ISSN 1213-0508. рік XIV. № 1. с. 8-11.
PETRY, N. M. 2010. Pathological gambling and the DSM-V. In International Gambling Studies, 2010. ISSN 1445-9795. рік X. № 1. с. 113-115.
SKLENÁŘ, O. 2013. Медичні послуги адиктолога. In Adiktologie, 2013. ISSN 1213-3841. Рік XII. № 1. с. 4-5.
SUSSMAN, S. – SUSSMAN, A. N. 2011. Considering the Definition of Addiction. In Internationl Journal of Environmental Research and Public Health, 2011. ISSN 2008-2304. Рік VIII. № 10. с. 4025-4038
TODIRITA, I. R. – LUPU. V. 2013.Gambling prevention program among children. In Journal of Gambling Studies, 2013. ISSN 1573-3602. Рік XXIX. № 1. с. 161-169.
TOLCHARD, B. – THOMAS, L. BATTERSBY, M. 2007. GPs and problem gambling: Can they help with identification and early intervention? In Journal of Gambling Studies, 2007. ISSN 1573-3602. Рік XXIII. № 4. с. 499-506.
VACEK, J. – VONDRÁČKOVÁ, P. 2015. Залежності від процесів. In KALINA, K. et al. 2015. Klinická adiktologie. Praha : Grada Publishing, 2015. 696 с. ISBN 978-80-247-4331-8. с. 513-527.
WESTPHAL, J. R. 2007. Are the effects of gambling treatment overestimated? In International Journal of Mental Health and Addiction, 2007. ISSN 1557-1882. Рік V. № 1. с. 65-79.