Когнітивні спотворення патологічних гравців

Когнітивні дисторсії патологічних гравців

ВСТУП

Виходячи з каскади розвиткових потреб людини за Еріксоном, якими є: базова довіра, автономія, ініціатива, наполегливість, ідентичність его, інтимність, плідність та цілісність его, можна стверджувати, що їхнє невиконання призводить до різних когнітивних дисторсій, які трансформуються в сферу азартної гри депресованого та фрустрованого індивіда. Адиктологічно ризиковий розвиток особистості індивіда може бути ключовим ризиковим фактором, детермінантою виникнення та поглиблення ігрової патології, а також наслідком виникнення та варіативності когнітивних дисторсій та їхнього закріплення.

Предиктори проблем з азартними іграми в дорослому віці у зв'язку з виникненням когнітивних дисторсій можна знайти і в періоді раннього дитинства. Віннікотт вважав базовою розвитковою потребою «здорову» взаємодію з матір'ю. Згодом це продовжив Боулбі, який наголошує на мотиваційній потребі прив'язаності, тобто створенні глибокого та сталого зв'язку з матір'ю. Застосовною в цьому випадку є і схема ієрархії потреб за Маслоу (фізіологічні потреби, потреба безпеки та впевненості, афіліаційна потреба, потреба поваги та самоповаги, самореалізація). Наступний зв'язок ми знаходимо і при потребі задоволення екзистенційних потреб за Франклом (творчість, переживання, позиції). Невиконання зазначених базальних та вторинних потреб призводить до стагнації або регресу особистості та до ігрової патології. Прагнення задовольнити ці ранні базальні потреби трансформується в несвідому ігрову патологію в adolesценції та дорослому віці. Їрабек (2008) також вказував у минулому, що у залежних індивідів необхідно розглядати первинно розвиткову (травматична анамнез) та вторинну (наслідок залежності) дефієнцію вищезгаданих потреб. Залежні індивіди таким чином страждають від спеціально визначеного розладу мотивації (автономізація неконгруентних та дисторсних мотивів).

1 ТЕОРЕТИЧНІ ВИХІДНІ ПОЗИЦІЇ З ПОГЛЯДУ ПСИХОЛОГІЧНО-ПСИХОАНАЛІТИЧНОЇ ТЕОРІЇ ПАТОЛОГІЧНОГО ГРАЛЬСТВА

Надмірні азартні гравці в більшості випадків стимулюють свої когнітивні репрезентації хибною вірою в те, що вони здатні керувати ігровим автоматом і таким чином отримати виграш. Вони конструюють різні стратегії та створюють ілюзорні техніки, як «перемогти» ігровий автомат. Зрештою, вони у це вірять, а можливі програші заперечують. Це замкнене коло азартної гри стає стереотипом у поведінці індивіда.

З погляду проблематики патологічного гравцівства як соціально-патологічного явища можна розглядати «теорію різного когнітивного стилю», яку запропонували Волтерс та Вайт (1989). В рамках цієї теорії вони створили модель восьми первинних когнітивних характеристик. Ці характеристики були адаптовані для рецидивних правопорушників, проте їх можна також застосувати до особистості проблемного азартного гравця. Їх також описали Фішер та Шкода (2009). Це:

• тенденції виправдовувати свою небажану поведінку за допомогою «раціоналізації» (несвідомий захисний механізм);
• відсутність занепокоєння наслідками запланованої дії, вчинку (блокування захистів у поведінці);
• відчуття привілейованості, права на невиконання «норм» (суспільних, родинних);
• орієнтація на владу, поділ людей на сильних та слабких, відчуття влади та можливості керувати іншими;
• сентиментальність, схильність до поверхневих емоційних зв'язків, без бажання від чогось відмовитись та нести відповідальність за свою небажану поведінку, самообман щодо правильного діяння;
• надмірний оптимізм, екстремальна форма самовпевненості, переконання в безумовній успішності при будь-якій діяльності, нездатність вчитися з реально загрозливої ситуації;
• дисконтинуальність мислення, нездатність до сталого переконання, легка піддатливість зовнішнім впливам (наприклад, тиск соціальної групи).

Here is the translated Markdown:

Виникнення патологічного грального залежності ми знаходимо також при аналізі проблематики формування ранніх маладаптивних схем (EMS) у зв'язку з когнітивним компонентом особистості, а також у рамках теорії вразливості особистості. EMS формуються в дитинстві як реакція на незадоволені потреби. Стимулювання цих небажаних схем у дорослому віці може викликати «тривогу», яка може бути причиною маладаптивної поведінки у вигляді залежної поведінки – гральної патології. Згідно з Капланом і Садоком (In Praško et al., 2007), у загальному концепті залежності можна 31% змінних віднести до генетичних факторів, 25% становить вплив сім'ї, а 44% – це фактори середовища та інші фактори, окрім сімейних. (In Praško et al., 2007).

![](/files/d4c8014b16e3bc1b872d93a0fdfdb313)

*Джерело: Praško et al., 2009, с. 69*

Тему ранніх маладаптивних схем та теорію вразливості продовжує також феномен нарцисичної вразливості (vulnerability). «Про нарцисичну вразливість вважають, що вона виникає при ранніх переживаннях безпорадності, втрати або відкидання. Сум, пов'язаний з цими досвідами, дітьми інтерпретується як ознака особистої шкоди, пошкодження або слабкості, того, що вони є некомпетентними або їх ніхто не любить. Вони навіть можуть інтерпретувати цей сум соматично як щось, що фізично неправильно в тілі, при цьому розвиваються несвідомі фантазії тілесної шкоди, пошкодження. Якщо діти переживають ці труднощі як незмінні аспекти їх ідентичності з раннього віку, фантазії невдачі, поразки та шкоди, пошкодження, що походять з цих ранніх переживань, можуть зберігатися або можуть легко стимулюватися в пізніших періодах життя та можуть визначати афективну реакцію.» (Busch, Rudden, Shapiro, 2006, с. 79). Пошкодження внаслідок небажаних ранніх переживань (нарцисична вразливість) може бути, з нашого погляду, перенесене в пізніший віковий період як ризик-фактор для виникнення та поглиблення гральної патології.

У зв'язку з виникненням гральної патології можна також розглядати вплив несвідомих захисних механізмів, коли цей тип небажаної поведінки є формою втечі від проблемних ситуацій. Тобто чим більше проблеми поглиблюються, тим більше азартні ігри підтримуються та посилюються. Вплив, ймовірно, мають також пережиті травми або наявність посттравматичного стресу. Основною функцією захисту є, за Елерсом (in Kaščáková, 2007, с. 80), «захищати свідомість від загрозливих, конфліктних, внутрішніх подразнень (інстинктів, бажань, емоцій), а також від зовнішніх перевантажуючих подразнень (травм)».

У зв'язку з психологічно-психоаналітичною теорією та проблематикою когнітивних дисторсій необхідно згадати також психіатричну коморбідність патологічного грального залежності. Особи з різними психологічними розладами мають більшу схильність до проблемного («Problem Gambling») аж до патологічного («Pathological Gambling») гри в азартні ігри. Це, наприклад, різні діагнози, такі як клінічна депресія, антисоціальний розлад особистості, різні типи фобій, а також наявність алкоголізму в анамнезі особи. (Cunningham-Williams et al. in George, Murali, 2005; De Castella et al., 2011). Згідно з Хроновою та співавт. (2006, с. 136), «патологічне гральне залежність належить до серйозних розладів особистості». Автори виходили з факту, що патологічні гравці лікуються в психіатричному відділенні лікарень та залишаються залежними все життя. Цей розлад можна вилікувати, але не повністю вилікувати.

## 2 ТЕОРЕТИЧНІ ВИХІДНІ ПОЗИЦІЇ З ПОГЛЯДУ КОГНІТИВНО-СУБ'ЄКТИВІСТИЧНОЇ ТЕОРІЇ ПАТОЛОГІЧНОГО ГРАЛЬНОГО ЗАЛЕЖНОСТІ

В рамках когнітивно-суб'єктивістської теорії патологічного гральства ми вважаємо за необхідне також представити когнітивно-поведінкову теорію загалом із застосуванням до предметної проблематики. Когнітивно-поведінкові теорії забезпечують, за Матоушеком та ін. (2013), концептуалізацію феноменів людської поведінки. Вони використовують знання з поведінкової та когнітивної теорії. З погляду поведінкових теорій можна припустити значущість процесу соціалізації та феномену навчання в ньому. Передбачається, що особистість патологічного гравця перебуває у взаємодії з певним соціальним середовищем (сімейна система), яке його формує і в якому він створює певні зразки поведінки та функціонування у ширшому соціальному середовищі. Усі наші здібності та способи поведінки є навченими, однак можуть бути впливом різних видів умовності (класична, оперантна та спостережна). Техніки цих типів умовностей використовуються для корекції та модифікації не лише поведінки, а й різних інтрапсихічних та інтерпсихічних проблем. Когнітивні теорії висувають гіпотезу, що на внутрішні подразники реагують індивіди певною поведінкою, яка виходить радше з їхніх переконань про реальність, ніж з самої ситуації. Реакції патологічного гравця можуть бути на основі цієї теорії впливу створеними когнітивними картами, а також когнітивними дисторціями, при цьому можуть містити елементи ірраціональності. Через когнітивні карти представлено реальність і надалі плановано поведінку індивіда.

В когнітивно-суб'єктивістській теорії ми вважаємо корисним навести асоціації когнітивних дисторцій. Проблематику когнітивних дисторцій досліджував Шерий (2001). Йдеться, наприклад, про «покращення спритності у грі на азартних іграх», яке зазвичай супроводжується підвищеною впевненістю у собі. Результатом є збільшена кількість витрачених фінансових коштів на азартну гру. Супутнім явищем є також суб'єктивне переконання про те, що гравець виявив ефективний спосіб, як виграти найбільшу суму грошей за коротший час. Ще однією когнітивною дисторцією патологічного гравця є «талісманна, ритуальна та когнітивна забобонність». Більшість азартних гравців вірить, що певний предмет (перстень), або ритуал (конкретне місце в гральному закладі) приносять їм удачу в грі. Щодо когнітивної забобонності можна згадати, наприклад, ситуацію, коли азартний гравець вірить, що певний психічний стан, настрій принесе йому удачу в грі. Гральна активність пов'язана також із процесом раціоналізації (схильністю до пояснення повторних програшів). Азартний гравець часто переконаний у тому, що якщо в даний момент він програє більшу суму грошей, це є передвістям великої виграшу. Він також може думати, що не може лише програвати і що логічно випадковість серій програшів чергується серією виграшів. Шерий (2001) далі у своїй статті згадує також «антропоморфізм» у формі наділення людськими властивостями гральних автоматів.

Когнітивні процеси є вирішальною ланкою, яка посередницює емоційні, фізіологічні та поведінкові реакції індивіда на подразники з навколишнього середовища. «Індивід реагує не в першу чергу на подразники з навколишнього середовища, а на ментальні репрезентації цих подразників» (Майхенбаум у Прашко та ін., 2009, с. 59). Когнітивні теорії припускають, що особистість є сукупністю когнітивних структур (схем), на основі яких індивід мислить, відчуває і діє. До них належать, наприклад, «теорія персональних конструктів» (Келлі); «теорія соціального навчання» (Бандура); «теорія навченої безпорадності» (Зелігман) та «теорія дисфункціональних когнітивних схем» (у Прашко та ін., 2009).

Частим симптомом когнітивних дисторсій у гравців є «селективна пам'ять на виграші». Вона полягає в запам'ятовуванні виграшів (передусім великих) та труднощах згадування програшів. Супутнім явищем також є «ілюзія контролю над «щастям» у грі», яка характеризується вірою гравця, що щастя коливається між періодами доброї та поганої смуги. Також багато хто з них вважає, що прагнення виграти (мати щастя в грі) йому допомагає інтуїція (можливість виграти в певних типах ігор). Пригадуючи великий виграш, пов'язаний із зовнішніми явищами в певний період, гравець може створювати так звані «ілюзорні кореляції», на основі яких припускає виграш і в наступному періоді. (Toneatto, 1999). Когнітивними дисторсіями у патологічних гравців також займався Clark (2010) та Clark et al. (2013).

Теорії ігрової поведінки, пов'язані з когнітивними аспектами, шукають витоки патологічного грального залежності в існуванні так званих «помилкових думок» (когнітивних спотворень). Неправильне мислення тоді ставлять у пряму залежність з ігровою поведінкою. (Rogers; Roneatto in Prunner, Hroncová, 2009). Спроба визначити специфічні помилки в мисленні, які погіршують (або безпосередньо спричиняють) проблемне гральне заняття, призвела до їхньої категоризації:

• «Забобони» – гравці виходять з переконання та вірять, що існують предмети («фетиші»), що приносять щастя. Також вони схильні до специфічних і суворо дотримуваних ритуалів, які мають підвищити ймовірність виграшу.
• «Інтерпретаційна упередженість» – гравці приписують виграш здібностям та досвіду гравця. Програші є наслідком невезіння.
• «Тимчасовий телескопінг» – очікуючи виграшу, гравці щиро вірять, що природні виграші є статистично рівномірно розподіленими, і саме вони будуть на основі ймовірності обдаровані виграшем раніше. Вірять, що в їхньому випадку виграш настане раніше, ніж порівняно з тим, як це зазвичай відбувається в інших випадках. Переконані, що виграш дістанеться саме їм, а не іншим особам, що грають.
• «Селективна пам'ять» – у патологічного гравця дуже часто діє селективність когнітивних процесів, що спричиняє запам'ятовування виграшів при одночасному забуванні програшів. Також у гравця відбувається підрахунок виграшів, але забувається фіксувати кількість програних грошей.
• «Суб'єктивно створені хибні кореляції» – гравці приписують причинний зв'язок «контекстному стимулу», який має лише випадковий зв'язок з виграшем чи програшем. Випадкові зв'язки підносять над закономірними взаємними причинними зв'язками. (Prunner, Hroncová, 2009).

3 МЕТОДОЛОГІЧНІ ВИХІДНІ ПОЗИЦІЇ

З погляду методологічних зв'язків можна зазначити, що феноменом когнітивних дисторсій в нашій країні поки що не займався жоден фахівець у межах практики. Теоретичні нариси ми знайшли лише в мінімальній кількості, які, проте, можна вважати з огляду на рік видання вже застарілими, що не відображає сучасного стану патологічного грального залежності в нашій країні, і це головним чином з погляду на гру у віртуальні гральні ігри.

За кордоном проблематикою когнітивних дисторсій патологічних гравців займалися численні автори, наприклад Goodie та Fortune (2013); Fortune та Goodie (2012); Subramaniam et al. (2017); Barrault та Varescon (2013); Ciccarelli et al. (2017); Michalczuk et al. (2011); Myrseth, Brunborg, Eidem (2010); Romo et al. (2016); Kai-Ching Yu та Fu (2013); Mathieu et al. (2017) та Xian et al. (2008).

Goodie та Fortune (2013) провели мета-аналіз досліджень когнітивних дисторсій патологічних гравців. Результати аналізів продемонстрували, що когнітивні дисторсії у патологічних гравців зустрічаються частіше порівняно з іншими розладами. Варіабельність когнітивних дисторсій також дещо вища. У наступному дослідженні авторів (Fortune, Goodie, 2012) когнітивні дисторсії аналізувалися з погляду фокусованої терапії в контексті когнітивної реструктуризації в межах когнітивно-поведінкової терапії.

Когнітивні дисторсії патологічних гравців досліджували також автори дослідження Subramaniam et al. (2017) у дорослих азіатських патологічних гравців, а саме патологічних гравців, що проживають у Сінгапурі. Метою дослідження цих авторів було описати конструювання когнітивних дисторсій патологічних гравців на основі нарративного якісного аналізу їхніх історій. Так само, як і в нашому випадку, так і у випадку цієї якісної дослідницької студії було зафіксовано виникнення когнітивних дисторсій у всіх патологічних гравців. Цим вдалося підтвердити також припущення, перевірене у дослідженні Goodie and Fortune (2013), а також у дослідженні Michalczuk et al. (2011) та у дослідженні Myrseth, Brunborg, Eidem (2010), що виникнення цих феноменів у патологічних гравців є дуже частим. Це так незалежно від соціокультурних особливостей.

Зв'язки між когнітивними дисторсіями та психологічним дистресом (тривожністю та депресією) патологічних гравців перевіряли Barrault та Varescon (2013). Цільову групу складали азартні гравці (N=146), проблемні азартні гравці (N=55) та патологічні гравці (N=45), які грають переважно в покер на гроші. Дослідницька студія мала кількісний характер, і в ній взяли участь 245 онлайн-покерних гравців, яким було розподілено кілька анкет через онлайн-форум, а саме анкету SOGS («South Oaks Gambling Screen»), анкету HADS («Hospital Anxiety and Depression Scale») та GRCS («Gambling-Related Cognition Scale»). Результати дослідження показали, що всі азартні гравці покеру, незалежно від ступеня вияву ігрової патології, демонстрували підвищену тривожність порівняно з депресивністю. Значні відмінності було зафіксовано при виникненні когнітивних дисторсій у зв'язку з виникненням ігрової патології. Як головні предиктори патологічного ігрового поводження у покеристів було визначено нездатність припинити грати в покер, ілюзію контролю над азартними іграми, депресію та тривожність. І у цьому випадку було підтверджено, що когнітивні дисторсії відіграють значущу роль у розвитку та поглибленні ігрової патології.

Наступною значущою студією є дослідження Ciccarelli et al. (2017), в рамках якого перевірялися зв'язки між виникненням когнітивних дисторсій, емоційним дистресом та здатністю прийняття рішень. Дослідницьку вибірку складали патологічні гравці, яких порівнювали з контрольною групою без ігрової патології. З погляду когнітивних дисторсій (іраціональних переконань про азартні ігри) можна також зазначити, що значущими ризиковими факторами є також низька здатність прийняття рішень та емоційні фактори, наприклад негативне емоційне забарвлення. У дослідженні була використана кількісна методологічна стратегія, в рамках якої було застосовано чотири дослідницькі методи, а саме анкету SOGS («South Oaks Gambling Screen»); IGT («Iowa Gambling Task»); GRSC («the Gambling Related Cognitions Scale») та DASS-21 («Depression Anxiety Stress Scale»). Так само, як можна було передбачити, результати дослідження показали статистично значущі відмінності у ступені переживаного емоційного дистресу, рівні здатності прийняття рішень та ступені вияву когнітивних дисторсій патологічних гравців та здорового населення, причому високі бали в рамках усіх змінних демонстрували патологічні гравці. Когнітивні дисторсії патологічних гравців корелювали з низьким рівнем здатності прийняття рішень. Зв'язків не було виявлено в рамках змінних емоційний дистрес та рівень здатності прийняття рішень. Так само, як це було у випадку дослідження Barrault та Varescon (2013), так і у цьому випадку було доведено, що емоційний дистрес є значущим предиктором виникнення та поглиблення ігрової патології. Низька здатність прийняття рішень також є передумовою для виникнення патологічних ігрових розладів.

Цікавим знахідкою в контексті вияву когнітивних дисторсій патологічних гравців є те, що в дослідженні Roma et al. (2016) було доведено зв'язок між виявом та варіабельністю когнітивних дисторсій патологічних гравців та порушенням уваги й активності, які спричиняють гіперактивність – СДУГ («Attention deficit hyperactivity disorder»). У дослідженнях Mathieu et al. (2017) та Xian et al. (2008) було доведено, що схильність до когнітивних дисторсій є не лише супутнім явищем патологічного грального бізнесу, але також є їхніми предикторами, або ж ризиковими факторами до їхнього виникнення.

Метою нашого дослідження було виявити вияв та варіабельність когнітивних дисторсій проблемних гравців, які відповідають діагностичним критеріям патологічного грального бізнесу.

3.1 МЕТОДИ ТА ДОСЛІДНИЦЬКА ВИБІРКА

Когнітивні дисторсії проблемних гральних бізнесів ми перевіряли за допомогою якісного аналізу, методом інтерв'ю власної конструкції. Інтерв'ю містило питання, спрямовані на вияв та варіабельність когнітивних дисторсій проблемних гральних бізнесів. Когнітивні дисторсії було розділено на окремі категорії, до яких також належала низка питань інтерв'ю. Категорії типів когнітивних дисторсій проблемних гральних бізнесів та приклади питань були такими:

1. інтерпретаційна упередженість / самовпевненість та зміцнення гральних навичок (Ви відчуваєте, що з кожним разом стаєте досвідченішими в азартній грі?; Ви почуваєтеся впевнено, коли граєте?)
2. ефективний спосіб «виграшу» (Ви думаєте, що знайшли якийсь спосіб, як виграти якомога більше грошей?)
3. талісманічна ритуальна забобонність / забобони (Чи є у вас талісман, який, на вашу думку, приносить вам удачу в грі?; Чи маєте ви якісь ритуали перед початком гри?)
4. суб'єктивно створені хибні кореляції / психічний стан під час гри (Ви думаєте, що коли у вас гарний настрій з будь-якої причини, у вас більше удачі в грі, і ви виграєте частіше?; Ви думаєте, що коли у вас з будь-якої причини поганий настрій, у вас менше удачі в грі, і ви виграєте рідше?)
5. раціоналізація – схильність до пояснення програшів (Ви думаєте, що якщо ви довго програєте, вас чекає великий виграш, і потрібно на нього зачекати та продовжувати грати?)
6. антропоморфізм (Ви коли-небудь розмовляли з ігровим автоматом навіть тоді, коли грали наодинці?; Ви коли-небудь думали, що ігровий автомат має якусь людську властивість порівняно з іншими автоматами поруч?)
7. селективна пам'ять на виграші (Що ви частіше запам'ятовуєте – виграші чи програші?; Скільки значних програшів ви пам'ятаєте?; Скільки значних виграшів ви пам'ятаєте?)
8. тимчасовий телескопізм / ілюзорні кореляції, ілюзія контролю над удачею (Чи мали ви коли-небудь передчуття, що настає період великих та частих виграшів?; Ви коли-небудь думали, що якщо будете грати в певний тип гри, ви обов'язково виграєте?).

Діагностика патологічного грального бізнесу у обраних учасників була реалізована за допомогою двох діагностичних методів: методу LBQ («The Lie/Bet Questionnaire») та методу GA-20 («The Gamblers Anonymous 20 Questions»). Учасника було запрошено самостійно, без позначення відповідей, оцінити, чи відповідає він нашим критеріям відбору чи ні. Якщо він не відповів ствердно на два питання LBQ та щонайменше на сім питань GA-20, він не був придатним учасником і не продовжував подальшу співпрацю з нами.

Ось переклад:

Анкета LBQ — це двопунктовий діагностичний інструмент, призначений для тестування «патологічної» гри. Авторами є Johnson et al. (1997, 1998). Johnson зазначає, що ця анкета продемонструвала чутливість на рівні 0,99; точність 0,91; позитивну прогностичну здатність 0,92 та негативну прогностичну здатність 0,99, зокрема в межах вибірки респондентів, які були членами групи самодопомоги «Gamblers Anonymous». У випадку виявлення цих зв'язків результати порівнювалися з контрольною групою, в якій не було проблемних гравців. У другому дослідженні Johnson et al. (1998) анкета продемонструвала чутливість 1,00, точність 0,85, позитивну прогностичну здатність 0,78 та негативну прогностичну здатність 1,00. LBQ у своїх роботах згадують також Prunner (2013) та Benkovič, Martinove (2011).

Дослідницький метод GA-20 був розроблений організацією «Gamblers Anonymous» (1984), яка використовує його переважно для підвищення мотивації до абстиненції, а не для діагностики, проте він також придатний для діагностики проблемного грального акту в цілому. Дослідницький метод був опублікований кількома авторами, зокрема Nešpor et al. (2011) та Prunner (2013) чеською мовою; Benkovič та Martinove (2011) словацькою мовою. Nešpor et al. (2011) зазначають, що анкета не була валідована ні для американської, ні для нашої популяції, проте більшість дослідників вважають цей діагностичний інструмент достатньо валідним. У випадку цієї анкети проблемним гравцем вважається той, хто позитивно відповідає на сім із двадцяти запропонованих питань. Питання стосуються грального акту та на них можна відповісти або «так», або «ні». Цікаво, що організація «Gamblers Anonymous» створила подібний анкетний інструмент і для дружин патологічних гравців. (Nešpor et al., 2011).

У дослідженні взяло участь 32 учасниці, з яких 29 були чоловіками та 3 — жінками. Також у випадку обраної вибірки або доступності учасників можна підтвердити, що гральному акту займається переважно чоловіча популяція, яка в цьому випадку є виразно домінуючою в усіх категоріях гральних ігор. Це випливає з припущення про генетичні передумови, які підвищують ймовірність виникнення патологічного грального акту частіше у чоловічої популяції порівняно з жіночою. Учасники були активними відвідувачами звичайних та віртуальних гральних закладів і казино. Дослідницька вибірка відповідала діагностичним критеріям патологічного грального акту, проте з огляду на те, що визначення «патологічний гравець» потребує також медичної діагностики та оцінки, ми вирішили в межах термінології позначати учасників як «проблемний гравець». Критерії відбору були такі:

• учасник був активним гравцем (грав щонайменше тричі на місяць принаймні за останній рік);
• учасник брав участь у гральному акті щонайменше один раз за останні два тижні;
• учасник у межах діагностики позитивно відповів на 2 питання анкети LBQ;
• учасник у межах діагностики позитивно відповів щонайменше на 7 питань з 20 (GA-20).

2.2 ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Якісний аналіз отриманих даних продемонстрував такі факти щодо виникнення/частоти та варіабельності когнітивних дисторсій, які ми представляємо в наступній таблиці 1. Середню частоту виникнення окремих категорій когнітивних дисторсій ми на основі відповідей на питання інтерв'ю кодували на рівні від 1 до 5, причому «1» означало ніколи, а «5» — дуже часто.

Таблиця 1 Виникнення та середня частота когнітивних дисторсій проблемних гравців

З результатів кваліативного аналізу когнітивних дисторсій проблемних гральних гравців з погляду їх категоризації, виникнення, варіабельності та частоти є очевидним, що найчастіше у цієї цільової групи виникають когнітивні дисторсії у вигляді інтерпретативної упередженості / впевненості у собі та закріплення ігрових навичок, а також у вигляді селективної пам'яті на виграші. Натомість, найменш частими з погляду виникнення когнітивних дисторсій проблемних гральних гравців є антропоморфізм та суб'єктивно вироблені хибні кореляції / психічний стан під час гри. Часто виникаючі когнітивні дисторсії проблемних гральних гравців є ефективний спосіб на «виграш» та тимчасовий телескопінг / іллюзорні кореляції, ілюзія контролю над щастям.

Свідчення учасників далі продемонстрували, що проблемні гральні гравці в сенсі когнітивних порушень мають слабку концентрацію, уповільнене мислення та порушене прийняття рішень. Далі ми виявили, що в сенсі емоційного перевантаження проблемних гральних гравців переважає дисфорія та тривога, пов'язана аж з почуттями паралічу, і це головним чином у фазі, коли гравець активно грає та програє тривалий період. Виявлено також різні когнітивні спотворення, такі як стосовність, застосування неефективних копінг-стратегій при вирішенні проблем з гральним ігровим процесом, відчуття провини за виниклі проблемні ситуації та нав'язування глобального значення проблеми.

ВИСНОВОК

Є очевидним, що проблемні гральні гравці відчувають симптоми перевищення норми емоційного перевантаження, що пов'язано з когнітивними дисторсіями, їх виникненням та варіабельністю, і це не лише в рамках активного та тривалого ігрового процесу, а й в рамках звичайних інтрапсихічних процесів. Це відображається не лише на їхньому психічному переживанні та емоційному настрої, але також в інтеракції з первинним та вторинним соціальним середовищем.

Як ефективний метод вирішення когнітивних дисторсій та надмірного емоційного перевантаження патологічних гравців виглядає метод так званої «когнітивної реструктуризації» в контексті когнітивно-поведінкової терапії. У цьому випадку могли б також вирішуватися негативні автоматичні думки та когнітивні помилки патологічних гравців, такі як катастрофізація, чорно-біле мислення, перебільшення, безнадійність та надмірна самокритичність. Метод «когнітивної реструктуризації» належить, за Врайтом, Баскою та Тейзом (2008), до первинних технік вирішення проблем, які використовуються для зменшення розсіювальних або болісних емоцій. Метою цього методу є зменшення напруги – а не заохочення до ухилення від виконання завдання.

Інформація, отримана з кількості наукових досліджень, свідчить про те, що проблемні гральні гравці не є гомогенною групою і їх неможливо розділити на різні стабільні підтипи у зв'язку з особистісною структурою та коморбідною психопатологією. Поділи можуть бути спрямовані також на інтенсивність та тривалість грального процесу. Однак у випадку когнітивних дисторсій можна, на основі змістового аналізу низки наукових досліджень, припустити, що вони виникають у всіх осіб з ігровою патологією незалежно від її міри.

Автор: PhDr. Міхаела Давідова, PhD. Словник скорочень

ADHD – («Attention deficit hyperactivity disorder»); Порушення уваги та активності, що призводить до гіперактивності; DASS-21 – («Depression Anxiety Stress Scale»); HADS – («Hospital Anxiety and Depression Scale»); Опитувальник клінічної тривоги та депресії; EMS – («Early Maladaptive Schemas»); Ранні маладаптивні схеми; GA-20 – («The Gamblers Anonymous 20 Questions»); Опитувальник з 20 запитань Організації анонімних патологічних гравців, на основі якого можна визначити проблемний гральний процес; GRCS – («Gambling-Related Cognition Scale»); Когнітивна шкала гральної поведінки; IGT – («Iowa Gambling Task»); Айовський опитувальник грального процесу; LBQ – («The Lie/Bet Questionnaire»); Опитувальник ставок.

Адиктологічний – пов'язаний із залежною поведінкою.

Асоціація – зв'язок, зв'язність. Відношення між психічними змістами, такими як уявлення, поняття, почуття. Ці змісти поєднуються за закономірностями асоціювання. (Hartl, Hartlová, 2010).

Поведінкова терапія – форма психотерапії, що застосовує принципи навчання, оперантного та павловського зумовлення для усунення симптомів, набуття бажаних реакцій та моделей поведінки замість небажаних. (Hartl, Hartlová, 2010).

Копінгові стратегії – стратегії подолання стресу.

Депресія – психічний стан, що позначається як «хворобливий сум». Для цього стану характерні переважаючі почуття суму, пригніченості, нерішучості та відчуття наростаючого тиску. Супутніми явищами також є гальмування та уповільнення психічних і фізіологічних процесів, втрата самовпевненості, відчуття тривоги та апатії, а також самообвинувачення. Це хворобливий стан. (Hartl, Hartlová, 2010). Депресія також розуміється як «пригніченість» у загальному розумінні. Це психічний розлад – розлад настрою. (Tisovičová, 2007).

Депривація (деприваційна) – стан тяжкого тривалого невдоволення життєво важливих психічних і соціальних потреб (подразників, безпеки, стосунків, визнання); хронічне невдоволення потреб; недостача на психічному рівні.

Дисконтинульність – незв'язність; неперервність; переривчастість.

Дисторція – позначається як «спотворення».

Гіпотеза – теорія, твердження, припущення.

Інконгруентний – не відповідає внутрішньому переконанню.

Класичне зумовлення (поведінкова теорія) – поступове закріплення певної реакції на певний подразник, що виникає внаслідок повторення певної ситуації. (Matoušek et al., 2013).

Когнітивна дисторція – спотворення сприйняття, оцінки та когнітивних процесів.

Когнітивна карта – внутрішній ментальний образ оточуючого світу (реальності); охоплює суттєві ознаки та зв'язки, пов'язані з попереднім досвідом; впливає на прийняття рішень, поведінку, систему знань і здібностей.

Когнітивна реструктуризація (терапевтичний метод) – метод, що сприяє розпізнаванню негативних автоматичних думок та виправленню когнітивних спотворень. Для цього методу характерна робота з автоматичними думками за допомогою технік, які фіксують та виправляють когнітивні помилки. (Wright, Basco, Thase, 2008).

Когнітивно-поведінкова теорія (терапія) – тип психотерапії, який наголошує на ролі мислення та ставлень у почуттях і поведінці клієнта. Ґрунтується на навчанні та складається з послідовних кроків, спрямованих на усунення симптомів. Найчастіше використовувані інтервенційні техніки: тренування асертивної поведінки, тренування опрацювання загрозливих ситуацій, тренування запобігання когнітивним спотворенням і хибним когнітивним переконанням у сенсі формування передчасних висновків та самоспівчуття, тренування бажаної поведінки тощо. (Hartl, Hartlová, 2010).

Когнітивний – пізнавальний; сприймаючий; оцінюючий; пов'язаний з когнітивними процесами. (Hartl, Hartlová, 2010).

Коморбидність – одночасна наявність двох або більше розладів у однієї особи, причому кожен може потребувати окремого лікування. Наприклад, антисоціальний розлад особистості та залежність від алкоголю. (Hartl, Hartlová, 2010).

Методологія – наука про методи наукового дослідження. Це «система поглядів на принципи, способи, методи та можливості пізнання об'єкта обраної наукової дисципліни та способи дослідження (соціологічного, психологічного, медичного). Методологія у гуманітарних науках наразі спрямована на два підходи: якісний та кількісний методологічний підхід. (Křivohlavý, 2006).

Нарцисична вразливість (уразливість) – знижена стійкість до стресових ситуацій або загальна вразливість особистості, що є наслідком ушкоджень у ранньому віці у зв'язку з батьківською поведінкою та сімейним середовищем. Також визначається як схильність реагувати на приниження та розчарування вираженою втратою самоповаги. (Kohut; Rothstein; Spezzano in Busch, Rudden, Shapiro, 2006).

Невідомий захисний механізм – позначається в зарубіжній літературі як так званий „Ego-Defensive Mechanism". В психоаналітичній теорії це механізм, яким індивід захищає свій „Я" („Self") від травмування. Цей механізм працює несвідомо з метою збереження цілісності та недоторканності Его перед деструктивними впливами інстинктивних і емоційних спонукань, у конфліктних ситуаціях, при докорах сумління, при відчутті страху чи провини та відрази. Несвідомі захисні механізми можуть бути різними, а саме: реактивна формація, інтроєкція, ізоляція, звернення проти себе, відчуження, заперечення, проекція, регресія, сублімація та витіснення. (Hartl, Hartlová, 2010).

Спостережне обумовлювання (поведінкова теорія) – навчання шляхом наслідування. (Matoušek et al., 2013).

Оперантне обумовлювання (поведінкова теорія) – підкріплення певного типу поведінки за допомогою позитивних та негативних наслідків, зазвичай у вигляді винагород і покарань. (Matoušek et al., 2013).

Психопатологія – галузь, яка займається хворобливими психічними явищами, симптомами психічних розладів та класифікацією цих розладів і граничних станів. (Hartl, Hartlová, 2010).

Передбачати (передбачник) – приписувати якусь властивість чи зв'язок. (Tisovičová, 2007).

Первинне середовище – родинне середовище.

Раціоналізація – тип захисного механізму, який полягає у звичайному способі пояснення певної поведінки чи події. (Levenson et al., 2005; Kaščáková, 2007).

Ранні маладаптивні схеми – схеми, що формуються в дитинстві внаслідок негативних і травматичних переживань та порушених стосунків. (Praško et al., 2009).

Рецидив – означає повторне встановлення діагнозу синдрому залежності.

Вторинне середовище – середовище ширших соціальних стосунків на рівні школи, роботи та суспільства.

Тензія – напруга, психічний тиск, внутрішнє неспокій.

Уразливість – вразливість або підвищена чутливість, які є передумовою для виникнення захворювання. (Hartl, Hartlová, 2010).

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

BARRAULT, S. – VARESCON, I. 2013. Cognitive distortions, anxiety, and depression among regular and pathological gambling online poker players. In Cyberpsychology, Behavior, and Social Networking, 2013. ISSN 2152-2723. Roč. XVI. č. 3. s. 183-188.

BENKOVIČ, J. – MARTINOVE, M. 2011. Patologické hráčstvo, odporúčané postupy. In Psychiatrie pro praxi, 2011. ISSN 1803-5272. Roč. XII. č. 4. s. 149-153.

BUSCH, N. F. – RUDDEN, M. – SHAPIRO, T. 2006. Psychodynamická terapia depresií. Trenčín : Vydavateľstvo F, 2006. 203 s. ISBN 80-88952-32-8.

CICARELLI, M. et al. 2017. Decision making, cognitive distortions and emotional distress: A comparison between pathological gamblers and healthy controls. In Journal of Behavior Therapy and Experimental Psychiatry, 2017. ISSN 0005-7916. Roč. LIV, č. 1. s. 204-210.

CLARK, L. 2010. Decision-making during gambling: an integration of cognitive and psychobiological approaches. In Philosofical transactions of the Royal Society of London. Series B, Biological sciences, 2010. ISSN 0962-8436. Roč. CCCLXV. č. 1538. s. 319-330.

CLARK, L. et al. 2013. Pathological Choice: The Neuroscience of Gambling and Gambling Addiction. In The Journal of Neuroscience, 2013. ISSN 1529-2401. Roč. XXXIII. č. 45. s. 17617-17623.

DE CASTELLA, A. et al. 2011. Problem gambling in People presenting to a public mental health service: Final report. [online]. Melbourne: Department of Justice, 2011. [cit. 2017-05-11]. Доступне в інтернеті: .

FISCHER, S. – ŠKODA, J. 2009. Sociální patologie. Analýza příčin a možnosti ovlivňovaní závažných sociálně patologických jevů. České Budějovice : Grada Publishing, 2009. 218 s. ISBN 978-80-247-2781-3.

FORTUNE, E. E. - GOODIE, A. S. 2012. Cognitive distortions as a component and treatment focus of pathological gambling: a review. In Psychology of Addictive Behaviors, 2013. ISSN 1939-1501. Roč. XXVI, č. 2. s. 298-310.

GEORGE, S. – MURALI, V. 2005. Pathological gambling: an overview of assessment and tretment. In Advances in Psychiatric Treatment. [online]. 2005, roč. XI. č. 1 [цитоване 2016-04-11]. p. 450-456. Доступне в інтернеті: . ISSN 2056-4686.

GOODIE, A. S. – FORTUNE, E. E. 2013. Вимірювання когнітивних спотворень при патологічному гральному розладі: огляд та метааналізи. In Psychology of Addictive Behaviors, 2013. ISSN 1939-1501. Т. XXVII, ч. 3. С. 730-743.

HARTL, P. – HARTLOVÁ, H. 2010. Великий психологічний словник. Прага : Portál, 2010. 800 с. ISBN 978-80-7367-686-5.

HRONCOVÁ. J. та ін. 2006. Соціальна патологія для соціальних працівників та педагогів. Банска-Бистриця : Педагогічний факультет УМБ, 2006. 252 с. ISBN 80-8083-223-4.

JEŘÁBEK, P. 2008. Психопатологія залежностей. In KALINA, K. та ін. 2008. Основи клінічної аддиктології. Прага : Grada publishing, 2008. 392 с. ISBN 978-80-247-1411-0. С. 53-74.

JOHNSON, E. E. et al. 1998. Анкета Lie/Bet для скринінгу патологічних гравців.: дослідження в часі. In Psychological Reports, 1998. 1558-691X. Т. XVII, ч. 3. С. 1219-1224.

JOHNSON, E. E. et al. 1997. Анкета Lie/Bet для скринінгу патологічних гравців. In Psychological Reports, 1997. ISSN 0033-2941. Т. LXXX, ч. 2. С. 83-88.

KAI-CHING YU, C. – FU, W. 2013. Когнітивні спотворення та патологічне гральне розлад серед китайської молоді. In Asia Pacific Journal of Counselling and Psychotherapy, 2014. ISSN 2150-7686. Т. V, ч. 1. С. 62-70.

KAŠČÁKOVÁ, N. 2007. Захисні механізми з психоаналітичного, етологічного та еволюційно-біологічного аспектів. Тренчин : Vydavateľstvo F, 2007. 137 с. ISBN 80-88952-41-7.

KŘIVOHLAVÝ, J. 2006. Психологія осмисленості існування. Прага : Grada Publishing, 2006. 204 с. ISBN 978-80-247-6659-1.

LEVENSON, H. et al. 2005. Коротка динамічна та інтерперсональна психотерапія. Стислий путівник. Тренчин : Vydavateľstvo F, 2005. С. 174. ISBN 80-88952-22-0.

MATOUŠEK, O. et al. 2013. Енциклопедія соціальної роботи. Прага : Portál, 2013. 570 с. ISBN 978-80-262-0366-7.

MATHIEU, S. et al. 2017. Гральні мотиви: чи пояснюють вони когнітивні спотворення у чоловіків-покеристів? In Journal of Gambling Studies, 2017. ISSN 1573-3602. Т. XVII, ч. 1. С. 1-13.

MICHALCZUK, R. et al. 2011. Імпульсивність та когнітивні спотворення у патологічних гравців, які звернулися до Національної клініки з проблемних гральних залежностей Великої Британії: попередній звіт. In Psychological Medicine, 2011. ISSN 1469-8978. Т. IX, ч. 12. С. 2625-2635.

MYRSETH, H. – BRUNBOR, G. S. – EIDEM, M. 2010. Відмінності в когнітивних спотвореннях між патологічними та непатологічними гравцями з перевагою до ігор на випадок або навички. In Journal of Gambling Studies, 2010. ISSN 1573-3602. Т. XXVI, ч. 4. С. 561-569.

NEŠPOR, K. et al. 2011. Як подолати гральну залежність. Профілактика, коротка інтервенція та лікування. Прага : Portál, 2011. 160 с. ISBN 978-80-262-0009-3.

PRAŠKO, J. et al. 2009. Розлади особистості. Прага : Portál, 2009. 359 с. ISBN 978-80-7367-558-5.

PRAŠKO, J. et al. 2007. Когнітивно-поведінкова терапія психічних розладів. Прага : Triton, 2007. 1064 с. ISBN 978-80-7254-865-1.

PRUNNER, P. 2013. Гральна залежність, або втрата свободи. Пльзень : Aleš Čeněk, 2013. 360 с. ISBN 978-80-7380-452-7.

PRUNNER, P. – HRONCOVÁ, J. 2009. Педагогічні та психологічні аспекти патологічного грального розладу. 1-е вид. Банска-Бистриця : Університет Матейа Бела, Педагогічний факультет, Громадське об'єднання педагогів, 2009. 239 с. ISBN 978-80-8083-769-3.

ROMO, L. et al. 2016. Когнітивні спотворення та СДУГ при патологічному гральному розладі: національне лонгітюдне контрольне когортне дослідження. In Journal of Behavioral Addictions, 2016. ISSN 2063-5303. Т. V, ч. 4. С. 649-657.

SUBRAMANIAM, M. 2017. Когнітивні спотворення серед літніх гравців в азіатському контексті. In Plon One, 2017. ISSN 1932-6203. Т. XII, ч. 5. С. 1-15.

ŠERÝ, O. 2001. Патологічне гральне розлад. In Psychiatrie pro praxi, 2001. ISSN 1213-0508. Т. II, ч. 4. С. 161-164.

TISOVIČOVÁ, A. 2007. Розлади поведінки та їх класифікації. Ружомберок : Католицький університет – педагогічний факультет, 2007. 114 с. ISBN 978-80-8084-161-4.

TONEATTO, T. 1999. Когнітивна психопатологія проблемного грального розладу. In Substance Use and Misuse, 1999. ISSN 1532-2491. Т. XXXIV, ч. 11. С. 1593-1604.

WALTERS, G. D. – WHITE, T. W. 1989. Думки злочинця: когнітивна модель кримінального способу життя. In Criminal Justice Research Bulletin, 1989. ISSN 1030-1046. Т. IV, ч. 4. С. 1-10.

Translated output:

ВРАЙТ, ДЖ. Г. – БАСКО, М. Р. – ТЕЙЗ, М. Е. 2008. Навчання когнітивно-поведінковій терапії. Ілюстрований посібник. Тренчин : Видавництво F, 2008. с. 319. ISBN 978-80-88952-53-4.

СІАН, Х. та ін. 2008. Association of cognitive distortions with problem and pathological gambling in adult male twins. У журналі Psychiatry research, 2008. ISSN 0165-1781. Т. CLX. №. 3. с. 300-307.

The file was also saved to C:\Users\Fox\translated_output.md. Journal name kept in English as is conventional for bibliographic references.