_0.popup_800.jpg)

ВСТУП

Карта введення ліків у закладі сестринського догляду або будинку для літніх людей є інструментом комунікації між лікарями, медсестрами, фармацевтами, іншими медичними працівниками та лікарнями щодо ліків резидента/пацієнта. Вона використовується для визначення того, як і коли слід вводити ліки, а також як запис про їх введення.

Забезпечення того, щоб резидент у будинку для літніх людей або закладі сестринського догляду отримував найкращу терапію точним і безпечним способом, є складним процесом, що залучає багатьох медичних працівників, включаючи лікарів, фармацевтів і медсестер. Одним із дуже важливих завдань цього процесу є передача призначення для забезпечення безпечного та точного відпуску та введення. Цю комунікацію можна зробити безпечнішою, якщо частини цих процесів комунікації здійснюватимуться з кращим розумінням різних принципів безпеки та з певною стандартизацією цих процесів, щоб мінімізувати можливості будь-яких ненавмисних помилок у медикаментозному лікуванні.

На відміну від власного дому людини, де вона сама вводить собі ліки, у соціальних службах ліками зазвичай керують працівники, хоча клієнти зберігають право вводити власні ліки, якщо це можливо. Управління ліками є складним і багатофакторним процесом і являє собою недооцінений, але важливий елемент догляду за резидентами. Це інтенсивний процес, і було доведено, що він займає до 40-50% робочого часу персоналу в закладах соціальних послуг (Alldred et al. 2009).

Карта введення ліків у будинках для літніх людей та закладах сестринського догляду є безпечним інструментом комунікації між лікарями, медсестрами, фармацевтами та іншими медичними працівниками та лікарнями щодо медикаментозного лікування резидента. Вона використовується для визначення того, як і коли слід вводити ліки, а також як запис про їх введення кваліфікованими медсестрами/персоналом.

Стандартними принципами управління ліками в закладах сестринського догляду та будинках для літніх людей є те, що соціальні служби повинні гарантувати, що всі резиденти мають актуальний, точний і надійний запис усіх обраних, призначених, введених і використаних ліків для підтримки безпечного призначення та введення. Правильне використання належним чином розробленої карти введення ліків є вимогою.

Більшість закладів сестринського догляду використовують фірмові друковані карти медикаментозного лікування, доступні від комерційних друкарень, версії компаній, що надають послуги з догляду за літніми людьми, від агентств, чиї карти можна роздрукувати на місці, або від фармацевта.

Управління ліками є однією з найважливіших функцій для працівників у закладах соціальних послуг, цю роль виконують медсестри/кваліфікований персонал. Зазвичай існує чотири цикли прийому ліків на день, які в більшості випадків збігаються з часом прийому їжі клієнтом (8:00, 12:00, 16:00 та 20:00). Загалом, один працівник проводить цикл видачі ліків, який може тривати від 30 хвилин до двох годин залежно від кількості клієнтів і кількості ліків, що вводяться в кожному закладі (Alldred et al. 2009). Видача ліків у закладах соціального догляду стала складнішою за останні 40 років через зростаючу кількість ліків і методів лікування, доступних для лікування клієнтів зі все більш складними станами та супутніми захворюваннями. Ліки постачаються різними фармацевтичними компаніями і можуть мати різні бренди та упаковку, що підвищує складність введення ліків (Edwards 2015).

ПРОБЛЕМИ З КАРТАМИ ВВЕДЕННЯ ЛІКІВ У БУДИНКАХ ДЛЯ ЛІТНІХ ЛЮДЕЙ АБО ЗАКЛАДАХ СЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

Фірмові друковані карти, що використовуються в закладах сестринського догляду та будинках для літніх людей, зазвичай є багатосторінковими брошурами, розрахованими на термін до шести місяців. Тоді як пацієнти, лікарі, медсестри та фармацевти зазвичай знаходяться в одному місці в лікарнях і можуть фізично використовувати одну й ту саму карту, у закладах сестринського догляду та будинках для літніх людей це не так. Їхнє різне розташування призводить до того, що всі документи потрібно копіювати та надсилати факсом або обмінюватися ними в електронному вигляді між закладом, лікарями та фармацевтами. Формат багатосторінкової брошури карт, що використовуються в догляді за літніми людьми, ускладнює передачу повного запису про поточне лікування резидента.

Ліки можуть постачатися резидентам закладів сестринського догляду та будинків для літніх людей в оригінальних упаковках, відпущених фармацевтом і маркованих інструкціями щодо введення, або постачатися у допоміжних засобах для дозування ліків. Ці засоби можуть бути упаковані з одним ліком в упаковці (одинична доза) або з кількома ліками, які мають бути введені резиденту одночасно (мультидоза). Хоча допоміжні засоби для дозування ліків стали звичним явищем у закладах сестринського догляду та будинках для літніх людей, не всі призначені ліки можна упаковувати разом через формулювання, стабільність або регуляторні обмеження. Це часто призводить до використання паралельних систем постачання оригінальних упаковок і допоміжних засобів для дозування ліків.

Усі юрисдикції вимагають, щоб зареєстрована або дипломована медсестра несла відповідальність за ліки, що надаються в закладі сестринського догляду та будинку для літніх людей. Однак у деяких випадках навчені помічники медсестер/NVQ Level 3 можуть допомогти резидентам самостійно вводити ліки. Якщо ліки постачаються в оригінальній упаковці, медсестра, яка вводить ліки, повинна перевірити їх відповідно до розпорядження лікаря, вибрати правильну кількість і записати введення в карту MAR. Якщо ліки постачаються в допоміжному засобі для дозування, співробітник, який допомагає резиденту самостійно ввести ліки або який вводить вміст, повинен розписатися за це без відповідальності за ідентифікацію кожного ліку. Карти медикаментозного лікування повинні враховувати ці відмінності в упаковці та зобов'язання щодо документації.

Будь-який рецептурний препарат, замовлений у карті медикаментозного лікування в закладі сестринського догляду та будинку для літніх людей, вимагає окремого рецепта, щоб полегшити постачання і, якщо ліки внесені до Списку ліків, щоб уможливити відшкодування витрат фармацевту. Існують ризики, пов'язані з дублюванням письмового розпорядження про медикаментозне лікування. Існують також додаткові «канцелярські» зобов'язання та потенційна затримка в лікуванні. Будь-яке зволікання з написанням повного рецепта може спричинити затримку в постачанні або оплаті, і, якщо рецепт ніколи не буде виписаний, відшкодування вартості не буде.

Права пацієнтів/резидентів

1. Право на належну медичну допомогу та гуманне поводження.

Кожна людина має право на здоров’я та медичну допомогу, що відповідає стану її здоров’я, без будь-якої дискримінації та в межах ресурсів, кадрового забезпечення та компетенції, доступних для охорони здоров’я та медичної допомоги на відповідний момент часу. Пацієнт має право на належну медичну допомогу та охорону здоров’я належної якості. Під час її надання мають поважатися його людська гідність, переконання, цілісність, індивідуальні потреби та культура. Якщо будь-якій особі неможливо негайно надати медичну допомогу, яка є медично необхідною, її, залежно від стану здоров’я, слід або направити очікувати на допомогу, або перенаправити чи відправити на лікування в інше місце, де може бути надана відповідна допомога. Якщо пацієнт змушений чекати на допомогу, його мають поінформувати про причину затримки. Пацієнтам у невідкладному стані має бути надана негайна медична допомога та лікування без будь-яких завдатків, застав, іпотек або будь-яких форм передоплати за лікування.

2. Право на інформовану згоду. Пацієнт має право на чітке, правдиве та суттєве пояснення, у зрозумілій для пацієнта формі та мовою, усіх запропонованих процедур, будь то діагностичні, профілактичні, лікувальні, реабілітаційні чи терапевтичні, причому особа, яка виконуватиме зазначену процедуру, повинна надати пацієнту своє ім’я та кваліфікаційні дані, можливості будь-якого ризику смертності або серйозних побічних ефектів, проблеми, пов’язані з одужанням, а також імовірність успіху та обґрунтовані ризики.

Інформована згода має бути отримана від відповідного пацієнта, якщо він досяг повноліття та є дієздатним. У разі, якщо пацієнт не здатний надати згоду і потрібна згода третьої сторони, згоду можуть надати такі особи в порядку черговості, зазначеному нижче: i. чоловік або дружина; ii. повнолітній син або донька; iii. один із батьків; iv. повнолітній брат або сестра, або v. опікун

Якщо пацієнт є неповнолітнім, згода має бути отримана від його батьків або законного опікуна. Якщо найближчі родичі, батьки або законні опікуни відмовляються надати згоду на медичну або хірургічну процедуру, необхідну для порятунку життя або кінцівки неповнолітнього чи пацієнта, нездатного надати згоду, суди за клопотанням лікаря або будь-якої особи, зацікавленої в добробуті пацієнта, у спрощеному порядку можуть видати розпорядження про надання згоди.

3. Право на приватність та конфіденційність. Приватність пацієнтів має бути забезпечена на всіх етапах лікування. Пацієнт має право бути захищеним від необґрунтованого публічного розголошення, за винятком таких випадків: а) коли його психічний або фізичний стан є предметом спору і відповідний суд на свій розсуд наказує йому пройти фізичне або психіатричне обстеження у лікаря; б) коли цього вимагають громадське здоров’я та безпека; і в) коли пацієнт відмовляється від цього права в письмовій формі.

Пацієнт має право вимагати, щоб уся інформація, комунікація та записи, що стосуються його догляду, вважалися конфіденційними. Будь-який постачальник медичних послуг або практикуючий лікар, залучений до лікування пацієнта, та всі ті, хто має законний доступ до записів пацієнта, не уповноважені розголошувати будь-яку інформацію третій стороні, яка не має відношення до догляду та добробуту пацієнта, без його згоди, за винятком: а) коли таке розголошення принесе користь громадському здоров’ю та безпеці; б) коли це в інтересах правосуддя та за розпорядженням компетентного суду; і в) коли пацієнт відмовляється в письмовій формі від конфіденційного характеру такої інформації; г) коли це необхідно для продовження медичного лікування або розвитку медичної науки за умови деідентифікації пацієнта та дотримання спільної медичної конфіденційності для тих, хто має доступ до інформації.

Інформування чоловіка/дружини або сім’ї першого ступеня спорідненості про стан здоров’я пацієнта може бути дозволено; за умови, що повнолітній пацієнт має право обирати, кого інформувати. У разі, якщо пацієнт не досяг повноліття або є психічно недієздатним, така інформація надається батькам, законному опікуну або його найближчим родичам.

4. Право на інформацію. Під час лікування та перебування в лікарні пацієнт або його законний опікун має право бути поінформованим про результат оцінки характеру та ступеня його хвороби, будь-яке інше додаткове або подальше заплановане медичне лікування чи хірургічну процедуру або процедури, включаючи будь-які інші додаткові ліки, що підлягають введенню, та їхні генеричні аналоги, включаючи можливі ускладнення та інші відповідні факти, статистичні дані або дослідження щодо його/її хвороби, будь-яку зміну в плані догляду до того, як вона буде зроблена, участь особи в плані догляду та необхідні зміни до його впровадження, ступінь, у якому можна очікувати оплату від Philhealth або будь-якого платника, та будь-які витрати, за які пацієнт може нести відповідальність, дисципліни медичних працівників, які надаватимуть догляд, та частоту послуг, які пропонуються до надання.

Пацієнт або його законний опікун має право вивчити та отримати деталізований рахунок за лікарняні та медичні послуги, надані в закладі або його/її лікарем та іншими постачальниками медичних послуг, незалежно від способу та джерела оплати. Він має право на вичерпне пояснення такого рахунку.

Пацієнт або його/її законний опікун має право бути поінформованим лікарем або його/її представником про вимоги до подальшого медичного догляду після виписки, включаючи інструкції щодо домашніх ліків, дієти, фізичної активності та всієї іншої відповідної інформації для зміцнення здоров’я та благополуччя.

Після закінчення перебування в закладі пацієнт має право на короткий письмовий підсумок перебігу його/її хвороби, який повинен включати принаймні анамнез, фізикальне обстеження, діагноз, ліки, хірургічну процедуру, допоміжні та лабораторні процедури, а також план подальшого лікування, і який має бути наданий лікуючим лікарем. Він/вона також має право на пояснення та перегляд вмісту медичної карти свого перебування, але в присутності свого лікуючого лікаря або, за відсутності лікуючого лікаря, представника лікарні. Незважаючи на те, що він/вона може не мати змоги розрахуватися за своїми рахунками через фінансову неспроможність, він/вона має право на відтворення за свій рахунок відповідної частини або частин медичної карти, мету або цілі якого він повинен вказати у своєму письмовому запиті на відтворення. Пацієнт також має право на безкоштовну медичну довідку щодо свого попереднього перебування в закладі.

5. Право на вибір постачальника медичних послуг та закладу. Пацієнт вільний у виборі постачальника медичних послуг, який його обслуговуватиме, а також закладу, за винятком випадків, коли він перебуває під опікою сервісного закладу, або коли цього вимагають громадське здоров’я та безпека, або коли пацієнт прямо відмовляється від цього права в письмовій формі.

Пацієнт має право обговорити свій стан із лікарем-консультантом на прохання пацієнта та за його власний рахунок. Він також має право звернутися за «другою думкою» та подальшими висновками, якщо це доцільно, до іншого надавача медичних послуг/практикуючого лікаря.

6. Право на самовизначення. Пацієнт має право скористатися будь-якими рекомендованими діагностичними та лікувальними процедурами. Будь-яка особа повнолітнього віку та при здоровому глузді може скласти попереднє письмове розпорядження для лікарів щодо надання термінальної допомоги, коли вона страждає від термінальної стадії невиліковної хвороби: за умови, що а) вона поінформована про медичні наслідки свого вибору; б) вона звільняє осіб, залучених до її лікування, від будь-яких зобов’язань щодо наслідків свого рішення; в) її рішення не зашкодить громадському здоров’ю та безпеці.

7. Право на релігійні переконання. Пацієнт має право відмовитися від медичного лікування або процедур, які можуть суперечити його релігійним переконанням, з урахуванням обмежень, описаних у попередньому підпункті: за умови, що таке право не може бути нав’язане батьками своїм дітям, які не досягли повноліття, у ситуації, що загрожує життю, як це визначено лікарем, який лікує, або медичним директором закладу.

8. Право на медичну документацію. Пацієнт має право на отримання резюме своєї історії хвороби та стану здоров’я. Він має право переглядати вміст своєї медичної документації, за винятком психіатричних нотаток та іншої викривальної інформації, отриманої про третіх осіб, при цьому лікар, який лікує, пояснює їхній зміст. За власний рахунок і після виписки пацієнт може отримати в медичному закладі копію того самого запису, незалежно від того, чи повністю він виконав свої фінансові зобов’язання перед лікарем або відповідною установою.

Медичний заклад повинен забезпечити конфіденційність медичних записів, а також гарантувати цілісність і автентичність медичної документації та зберігати її протягом розумного терміну, який може бути визначений Міністерством охорони здоров’я.

Медичний заклад повинен видати пацієнту медичну довідку на його вимогу. Будь-який інший документ, який може знадобитися пацієнту для страхових виплат, також має бути наданий йому протягом сорока п’яти (45) днів з моменту запиту.

9. Право на виписку. Пацієнт має право залишити лікарню або будь-який інший медичний заклад незалежно від свого фізичного стану: за умови, що а) він/вона поінформований(а) про медичні наслідки свого рішення; б) він/вона звільняє осіб, залучених до його/її лікування, від будь-яких зобов’язань щодо наслідків свого рішення; в) його/її рішення не зашкодить громадському здоров’ю та безпеці.

Жоден пацієнт не може бути утриманий проти своєї волі в будь-якому медичному закладі виключно на підставі невиконання ним фінансових зобов’язань. Однак йому/їй дозволяється залишити лікарню лише за умови вжиття відповідних заходів для погашення несплачених рахунків: за умови, далі, що несплачені рахунки пацієнтів вважатимуться втраченим доходом лікарні та надавача медичних послуг/практикуючого лікаря і будуть вираховані з валового доходу як втрата доходу лише в тому конкретному році.

10. Право відмовитися від участі в медичних дослідженнях. Пацієнт має право бути повідомленим, якщо надавач медичних послуг планує залучити його до медичних досліджень, включаючи, але не обмежуючись, експерименти на людях, які можуть проводитися лише за письмової інформованої згоди пацієнта: за умови, що для досліджень, пов’язаних з експериментами на людях, буде створено інституційну або етичну експертну раду відповідно до принципів, викладених у Гельсінській декларації: за умови, далі, що Міністерство охорони здоров’я забезпечить безперервне навчання та освіту майбутніх надавачів медичних послуг/практикуючих лікарів для забезпечення розвитку системи охорони здоров’я в країні: за умови, крім того, що пацієнт, залучений до експерименту на людях, повинен бути ознайомлений з положеннями Гельсінської декларації та відповідними настановами.

11. Право на листування та прийом відвідувачів. Пацієнт має право спілкуватися з родичами та іншими особами, а також приймати відвідувачів з урахуванням розумних обмежень, встановлених правилами та розпорядженнями медичного закладу.

12. Право на висловлення скарг. Пацієнт має право висловлювати скарги та претензії щодо отриманого догляду та послуг без страху дискримінації чи репресій, а також знати про розгляд таких скарг. Така система повинна надати всім зацікавленим сторонам можливість мирного врегулювання всіх скарг.

13. Право бути поінформованим про свої права та обов’язки як пацієнта. Кожна особа має право бути поінформованою про свої права та обов’язки як пацієнта. Міністерство охорони здоров’я у координації з надавачами медичних послуг, професійними та громадськими групами, засобами масової інформації, корпораціями медичного страхування, народними організаціями, органами місцевого самоврядування повинно розпочати та підтримувати загальнонаціональну інформаційно-просвітницьку кампанію, щоб донести до людей їхні права як пацієнтів, як це проголошено в цьому Законі. Такі права та обов’язки пацієнтів повинні бути розміщені на дошці оголошень у видному місці в медичному закладі.

Обов’язком медичних закладів є інформування про права пацієнтів, а також про правила та розпорядження закладу, що стосуються поведінки пацієнта під час перебування під опікою такого закладу.

НАЦІОНАЛЬНА КАРТА ПРИЗНАЧЕННЯ ЛІКІВ ДЛЯ ЗАКЛАДІВ ПОСТІЙНОГО ПРОЖИВАННЯ

Ця ініціатива була спрямована на зменшення адміністративного навантаження на лікарів, фармацевтів та медсестринський персонал шляхом підвищення своєчасності призначення та видачі ліків, а також мінімізації дублювання зусиль для мешканців. Концепція має підвищити безпеку медикаментозного лікування шляхом зменшення ризику помилок при переписуванні, які виникають через необхідність двічі виписувати призначення на ліки — один раз у карті, а інший — у рецепті.

Розробка Карти призначення ліків (MAR chart) стосувалася розділів, макета, функціональності та тривалості дії карти. Оцінка в будинках медсестринського догляду та закладах постійного проживання продемонструвала значне скорочення кількості помилок при введенні ліків та меншу кількість випадків неправильного пакування ліків для мешканців.

Крім того, Рада медсестер та акушерок у Сполученому Королівстві розробила набір настанов під назвою «Стандарти управління лікарськими засобами», які окреслюють принципи безпечного та ефективного управління та введення ліків. Настанова містить 26 стандартів, що гарантують, що всі дії, пов’язані з лікарськими засобами, відповідають найкращим практикам безпечного та ефективного надання ліків (NMC).

ФОРМАТ

Nursing and Residential Medication Chart — це буклет альбомного формату на 52 сторінки, який містить розділи для ідентифікації пацієнта, оцінки стану резидента, інформації про алергії, а також документації ваги та рівня глюкози в крові. Він розрахований на чотири місяці використання. Передбачено місце для замовлення та реєстрації введення регулярних препаратів, восьми короткострокових препаратів, шести препаратів, що застосовуються за потреби (PRN), та трьох лікарських засобів, призначених медсестрою. Можна внести три призначення варфарину (або інших препаратів зі змінним дозуванням) із відповідними патологічними інструкціями та результатами, три призначення регулярного інсуліну та чотири призначення інсуліну «за потреби» (PRN). Карта також містить місце для запису нутритивної підтримки та забезпечення резидентів засобами для введення доз.

Якщо ліки вводяться в будинку для літніх людей, їх видача повинна бути задокументована в таблицях обліку лікарських засобів (MAR). Графіки MAR є основним документальним записом про введення ліків клієнтам. Кожен клієнт повинен мати окрему карту MAR, яка містить детальну інформацію про резидента, включаючи його ім’я, дату народження та статус алергії, перелік усіх ліків, які мають бути надані клієнту, з доданими інструкціями щодо дозування, будь-якими спеціальними вказівками або застереженнями, пов’язаними з медикаментами, а також надає сітку, в якій записуються повідомлення; якщо повідомлення не надано, причина пропуску повинна бути вказана з використанням визначених кодів (NMC 2008).

Не існує єдиного визначеного формату для карти MAR, але зміст буде приблизно однаковим, що дозволяє ефективно керувати клієнтами та здійснювати подальший запис таких повідомлень. Більшість закладів повинні працювати за 28-денним циклом лікування, тому карти MAR зазвичай мають 28-денний період. Карти MAR можуть створюватися аптекою, яка постачає ліки до закладів соціального обслуговування. Карти MAR можуть бути роздруковані, або ж ліки іноді можуть змінюватися протягом місячного циклу, або шляхом додавання «тимчасових» ліків, наприклад, при гострих станах, або існуючі ліки клієнта можуть бути змінені, наприклад, через зміну дозування. Для тимчасових ліків доступна окрема карта MAR. Щодо змін до існуючих лікарських засобів, відповідальний працівник/кваліфікований персонал повинен подати поправки до існуючої таблиці (таблиць) MAR, щоб відобразити зміни чітким і розбірливим способом; лікар, який призначає ці зміни, повинен бути задокументований, а всі зміни та доповнення повинні бути підписані та засвідчені.

Закон про реєстрацію лікарських засобів є важливою регуляторною вимогою. Наприклад, згідно з Положенням про класифікацію для дітей 2002 року, кожен заклад повинен мати «зареєстровану особу», яка несе повну відповідальність за забезпечення ефективного обліку, поводження, безпечного зберігання, безпечного введення та утилізації ліків. В Англії Комісія з якості догляду (Quality of Care Commission) видала настанови щодо якості та безпеки, в яких наголошується на відповідальності постачальника за дотримання положень Закону про охорону здоров’я та соціальну допомогу 2008 року. У настановах наголошується на важливості встановлення ефективних процедур управління ліками та документації щодо ліків.

ВПРОВАДЖЕННЯ

Medication Administration Chart включає деякі принципи безпеки ліків, що містяться в Inpatient Medication Chart. Однак бажані результати щодо безпеки та ефективності будуть досягнуті лише в тому випадку, якщо медсестринські та житлові заклади, а також медичні працівники вважатимуть цю карту зручною у використанні. Лікарі загальної практики та компанії, що друкують карти медикаментозної терапії, повідомляють, що впровадження Medication Chart було обмеженим. Це може бути пов’язано з факторами, визначеними медсестринським та житловим персоналом, зокрема:

  • збільшення часу на обхід для видачі ліків через необхідність перегортати багато сторінок і переходити між різними розділами карти
  • підвищена ймовірність пропустити ліки або зміну дози, якщо вони записані в різних розділах
  • вартість друку карти, що містить багато кольорів
  • час на повідомлення аптеки про зміни через необхідність копіювати та надсилати факсом мінімум 12 сторінок
  • необхідність для лікарів власноруч записувати всі дані, включаючи розділи, які в іншому випадку генерувалися б автоматично в їхньому програмному забезпеченні для рецептів E-Health
  • необхідність для лікарів переписувати всю карту кожні чотири місяці
  • необхідність для фармацевтів зберігати копію принаймні 22 сторінок карти, отримувати доступ до потрібної сторінки для реєстрації поточного відпуску препарату, анотувати копію деталями кожного відпущеного препарату, припиняти відпуск, коли карті виповнюється чотири місяці, і продовжувати мати доступ до паперових рецептів на певні ліки.

Деякі з визначених факторів не є специфічними для Medication Chart і стосуються змін у практиці, пов’язаних із новим форматом і процесами. Через різноманітність медичних працівників і значні зміни, впровадження Medication Chart вимагає детального процесу управління змінами.

ВИСНОВОК

Деякі неефективності та ризики, пов’язані із замовленням і постачанням ліків у медсестринських та житлових закладах догляду, що виникають через зовнішнє розташування лікарів і фармацевтів, вирішуються завдяки можливості працювати з єдиного джерела даних у формі Medication Chart. Проблеми, пов’язані з впровадженням карти, можуть бути зумовлені як форматом карти, так і зміною практик, пов’язаних з її використанням. Електронна версія Medication Chart може вирішити операційні проблеми, які були відзначені при впровадженні паперової версії. Резидента будинку догляду слід розглядати як центр процесу введення ліків, можливо, як клієнта, якому надається послуга, але, безумовно, як людину, чия гідність, права та вподобання мають першочергове значення. Як і в багатьох інших аспектах догляду в будинках для літніх людей, при введенні ліків слід застосовувати підхід, орієнтований на резидента.

Відповідальність за забезпечення належних систем управління, введення та моніторингу ліків лежить на будинку догляду, і перегляд систем медикаментозного забезпечення зовнішнім фахівцем, наприклад фармацевтом, може допомогти виявити будь-які недоліки.

Питання, порушені в цьому звіті, допомагають висвітлити шляхи, якими можна зміцнити системи, щоб допомогти персоналу уникнути помилок при введенні ліків. Деякі ідеї, такі як переконання, що всі резиденти мають воду перед обходом для видачі ліків, уникнення переривань і запит копій оригінальних інформаційних листівок про ліки, є відносно легкими для реалізації. Інші, такі як забезпечення друку карт MAR з фотографіями резидента або прохання призначати ліки, які не обов’язково приймати вранці, на пізніший час дня, можуть вимагати трохи більше зусиль для впровадження.

З огляду на вищесказане, випливає, що картка обліку лікарських засобів необхідна в кожному закладі догляду. За кордоном часто говорять про управління медикаментами, і це необхідно впроваджувати також у нашій країні. Ліки та спосіб їх введення повинні бути зафіксовані, щоб визначити, чи мала місце передозування, недозування пацієнта або лише помилка при введенні. Це також дозволить заощадити кошти, які витрачаються на ліки для людей похилого віку. Облік лікарських засобів має стати основним і важливим стандартом для всіх будинків для літніх людей у Словаччині.

Автор: PhDr. Bc. Marcel Tóth doc. PhDr. Andrea Gállová, PhD. PhDr. Libuša Repiská, PhD. MPH Кафедра соціальної роботи, ST. Elizabeth University of Health and Social sciences, Університет Братислави, Словацька Республіка

ЛІТЕРАТУРА

Alldred D P a kol. (2009). Medication errors in nursing & residential care homes ‐ prevalence, consequences, causes and solutions. Care home use of medicines study (CHUMS):, London: Report to the Patient Safety Research Portfolio, Department of Health. Alldred D P a kol. (2011). The influence of formulation and medicine delivery system on medication administration errors in care homes for older people, BMJ Quality and Safety 20 (5) : 397‐401. Alldred D P akol. (2010) The recording of drug sensitivities for older people living in care homes, British Journal of Clinical Pharmacology 69 (5) : 553‐557. Australian Government Department of Health. Guiding principles for medication management in residential aged care facilities \u2013 2012. [cited 2017 Jan 9] http://www.health.gov.au/internet/main/publishing.nsf/content/nmp-pdf-re.

Burns P a kol. (2007). The introduction of electronic medication charts and prescribing in aged care facilities: an evaluation. Australas J Ageing 2007;26.

Bollen C, Warren J, Whenan G. (2005). Introduction of electronic prescribing in an aged care facility. Aust Fam Physician 2005;34:283-7. Coombes ID, Reid C, McDougall D, Stowasser D, Duiguid M, Mitchell C. Pilot (2011). National Inpatient Medication Chart in Australia: improving prescribing safety and enabling prescribing training. Br J Clin Pharmacol 2011;72:338-49. Edwards, P.J., Roberts, I., Clarke, M.J., DiGuiseppi, C., Wentz, R., Kwan, I., Cooper, R., Felix, L.M. & Pratap, S. (2009) Methods to increase response to postal and electronic questionnaires (Review). Cochrane Database of Systematic Reviews. Flynn, E.A., Barker, K.N., Pepper, G.A., Bates, D.W. & Mikeal, R.L. (2002) Comparison of methods for detecting medication errors in 36 hospitals and skilled-nursing facilities. Lewis, P.J., Dornan, T., Taylor, D., Tully, M.P., Wass, V. & Ashcroft, D. (2009). Prevalence , incidence and nature of prescribing errors in hospital inpatients: a systematic review. Drug Safety, 32 (5), pp.379–89. Lilford, R. (2009) Evaluating complex (patient safety) interventions. In: King’s Patient Safety mand Service Quality Research Centre seminar. London. Lofland, J. & Lofland, L.H. (1995) Analyzing social settings: a guide to qualitative observation and analysis. 3rd ed. London, Wadsworth. Lummis, H., Sketris, I. & Veldhuyzen van Zanten, S. (2006). Systematic review of the use of patients’ own medications in acute care institutions. J Clin Pharm Ther, 31, pp.541–63. Norman, D.A. (1981) Categorization of action slips. Psychological Review, 88 (1), pp.1–15. NPSA (2010a) Rapid Response Report NPSA/2010/RRR009 : Reducing harm from omitted and mdelayed medicines in hospital. Supporting information. London, National Patient Safety Agency. NPSA (2010b) Rapid Response Report. Reducing harm from omitted and delayed medicines in hospital. NPSA/2010/RRR009. London, National Patient Safety Agency. Nursing & Midwifery Council (2008) Standards for medicines management, London: NMC Poon, E.G., Keohane, C.A., Yoon, C.S., Ditmore, M., Bane, A., Levtzion-Korach, O., Moniz, T.,Rothschild, J.M., Kachalia, A.B., Hayes, J., Churchill, W.W., Lipsitz, S., Whittemore, A.D.,Bates, D.W. & Gandhi, T.K. (2010). Effect of bar-code technology on the safety of medication administration. N Engl J Med, 362 (18), pp.1698–707. Savage, J. (2000). Ethnography and health care. BMJ (Clinical research ed.), 321 (7273), Somers M, Rose E, Simmonds D, Whitelaw C, Calver J, Beer C. (2010). Quality use of medicines in residential aged care. Aust Fam Physician 2010;39:413-6.