Індонезія часто згадується як модельна країна у боротьбі з бідністю. Однією з причин є розгалужена мережа мікрофінансових установ, які здатні надавати бідним людям мікропозики, завдяки яким вони можуть більше інвестувати у свій бізнес і тим самим ефективно його започаткувати. Bank Rakyat Indonesia (BRI) та її унікальна система Unit Desa стали першою комерційно діючою мікрофінансовою установою у світі.

З 1984 року Bank Rakyat Indonesia (BRI) є повністю фінансово незалежною, функціонує стабільно і водночас їй вдається орієнтуватися навіть на найбідніших жителів Індонезії. Вона стала першою комерційною мікробанківською системою у світі і донині залишається найбільшою комерційною установою такого типу. Завдяки своїй довгостроковій прибутковості BRI є міцною складовою індонезійської фінансової системи.

Шлях до успіху Bank Rakyat Indonesia

За успіхом BRI стоять передусім фінансова та економічна дерегуляція, довгострокове стале економічне зростання та зміна в налаштуванні урядових політик. Ці три фактори призвели, окрім розвитку мікрофінансів, до значного зниження бідності між 1970 та 1993 роками. У цей період вдалося знизити екстремальну бідність з 60 % до «лише» 14 %. Приклад Індонезії показує, що лише фінансово життєздатні установи можуть надавати послуги навіть найбіднішому населенню. Індонезія тому в багатьох аспектах вважається міжнародними установами (наприклад, Світовий банк) модельною країною у боротьбі з бідністю.

У 1970 році було розпочато програму з інтенсифікації вирощування рису. Фермерам надавалися позики на вирощування рису, які субсидувалися урядом. Інтенсифікації в сільському господарстві було досягнуто, проте кредитна частина програми повністю провалилася. Комбінація невідповідних урядових налаштувань (цінові стелі, регулювання відсотків) та позиція BRI як простого збирача грошей від боржників призвела до залежності BRI від уряду та ситуації, коли BRI довелося кілька років субсидувати фінансами з урядового бюджету.

Зміни почалися у зв'язку зі зростанням цін на нафту у 1973 та 1979 роках. Уряд інтенсивно інвестував у розвиток країни, одним з інструментів було знову надання позик. Подальше зниження цін на нафту у 1982 році призвело до економічної та фінансової лібералізації. У зв'язку з лібералізацією країни, особливо в сільській місцевості, зріс попит на фінансові послуги. Нова система BRI отримала назву Unit Desa і реагувала на зміни в попиті, які були пов'язані з дерегуляцією політик.

Метою нової системи Unit Desa було охопити якомога більшу кількість клієнтів, запропонувати їм відповідні послуги і водночас створити самостійно функціонуючі банківські одиниці, які будуть приносити прибуток. У співпраці з Harvard Institute та USAID були оцінені транзакційні витрати і згодом створені перші два мікрофінансові продукти. Продукт SIMPEDES пропонує мікрозаощадження, а продукт KUPEDES спрямований на мікропозики. Для обох продуктів характерними є короткий термін дії, низькі платежі, можливість отримання наступних позик для постійних клієнтів та прийнятні відсотки.

Свою міцну позицію на ринку BRI підтвердила під час азійської фінансової кризи, яка вразила Індонезію у 1997 та 1998 роках. Економічна рецесія з відносно високою інфляцією та безробіттям викликали побоювання. Однак BRI Unit Desa мала протилежний розвиток, ніж національна економіка. Інтерес до мікрофінансових послуг зріс (особливо попит на ощадні рахунки). Розвиток попиту на мікрофінансові послуги під час індонезійської фінансової кризи підтверджує факт, що бідні люди мають інтерес до фінансових послуг і хочуть убезпечити себе, особливо в часи кризи. Бідні люди підвищують свою фінансову безпеку тим, що починають заощаджувати більше, це для них форма захисту від можливого поглиблення кризи.

Не спочивати на лаврах, або виклики для індонезійського мікрофінансування

Попри успішний розвиток і зростання мікрофінансування в Індонезії, існує ще багато простору для подальшої експансії системи Unit Desa. Кількість клієнтів могла б, з огляду на загальну кількість населення Індонезії, ще вдвічі або втричі зрости, якби було досягнуто достатнього потенціалу. Більше половини жителів індонезійської сільської місцевості не мають доступу до фінансових послуг, що прямо пов'язано з бідністю та безробіттям. BRI утворює в Індонезії майже монополію у сфері мікрофінансів, що не є дуже сприятливим для конкуренції та необхідної експансії.

В Індонезії існує безліч мікрофінансових установ, але переважна більшість з них не функціонує комерційно, їхні продукти погано спроєктовані, їм бракує прозорості, і вони не здатні надавати послуги найбіднішим. Ці установи часто залежать від різних субсидій і копіюють принципи закордонних установ. Для конкурентного ринку мікрофінансів в Індонезії потрібен розвиток комерційних установ типу BRI. Ці установи є єдиними, здатними охопити найбіднішу частину населення. Уряд, проте, намагається реагувати на недоліки в мікрофінансуванні. Прикладом може бути запровадження програми Laku Pandai або Financial Digital Service (LKD). Обидві ці програми були запущені у 2015 році.

Інклюзивна фінансова програма у сільських районах

Laku Pandai — це інклюзивна фінансова програма, яка спрямована на надання послуг (мікропозики, мікрозаощадження та страхування) у сільських районах. Послуги надають так звані агенти, тому немає потреби відвідувати офіси банків. Тим самим підвищується доступність банківських послуг у віддалених локаціях. LKD дозволяє здійснювати різні фінансові послуги та транзакції за допомогою мобільних телефонів. Головна відмінність полягає в тому, що LKD не обов'язково має бути прямо пов'язаний з банківським рахунком, а транзакції можна здійснювати за допомогою купонів Pulsa, які є у вільному продажу, і після активації в телефоні ними можна оперувати відповідно до потреб клієнта.

Ці дві вищезгадані програми поки що використовуються скоріше як додаткові до класичних банківських послуг. Програми стикаються передусім з недоліками в інфраструктурі та з нестачею доступних технологій. Зокрема, для цифрових послуг необхідно підвищити покриття електроенергією.

Текст і фото: Adéla Hemelíková Авторка є студенткою Кафедри розвиткових та екологічних студій Природничого факультету Університету Палацького в Оломоуці