Моральний дистрес, моральна травма та етичний тягар у фахівців допоміжних професій: наративне оглядове дослідження

Вступ

У допоміжних професіях виконання роботи тісно пов'язане з моральним прийняттям рішень. Працівники в галузі охорони здоров'я, психології або соціальних служб часто працюють у середовищі з вираженими обмеженнями. На їхні дії впливають правила організації, брак ресурсів та ієрархічні структури. Розбіжність між сприйнятою правильністю вчинку та реальними можливостями його реалізації не є рідкісним явищем. Сучасні дослідження підтверджують його як одне з ключових джерел психічного навантаження (Beadle et al., 2024; Orgambídez et al., 2025). Цей стан має прямий вплив на психічне здоров'я персоналу та якість надаваної допомоги.

Інтерес до цієї теми в фаховій літературі після 2000 року стрімко зріс. Пандемія COVID-19 ще більше прискорила цей розвиток. Екстремальний тиск на систему та надзвичайні протоколи поставили фахівців перед складними етичними виборами. Багато з цих ситуацій у звичайних умовах взагалі б не виникли. Досвід кризового періоду показав, що етичний тягар — це не лише абстрактне поняття. Це щоденна реальність, яка фундаментально впливає на професійну ідентичність та результати роботи з клієнтами.

Центральним концептом у цій галузі залишається моральний дистрес. Jameton (1984) визначив його як стан, у якому індивід знає правильне рішення, але інституційні бар'єри заважають йому діяти. Хоча це визначення відкрило шлях до масштабних досліджень, у фахових колах воно досі викликає дискусії. Morley et al. (2019) зазначають, що досі бракує однозначної згоди щодо його точного визначення. Попри це, наслідки морального дистресу добре відомі. Вони пов'язані з переживанням тривоги, депресією та синдромом вигорання (Oh & Gastmans, 2015). Актуальні результати досліджень підтверджують сильний зв'язок цього явища з емоційним виснаженням (Orgambídez et al., 2025).

В останні десятиліття на передній план вийшло також поняття моральної травми. Спочатку його досліджували у військових ветеранів (Litz et al., 2009). Воно позначає глибоке пошкодження моральної цілісності внаслідок серйозного порушення власних цінностей. Однак ні моральний дистрес, ні моральна травма не охоплюють усю широту проблеми. Перший зосереджується на зовнішніх обмеженнях, а другий — на наслідках критичних подій. Обидва концепти часто оминають кумулятивну природу навантаження. Вона виникає через тривалий вплив дрібніших конфліктів у щоденній практиці. З цієї причини в літературі з'являється поняття етичного тягаря. Vinckers та Landeweer (2025) пропонують його як ширший каркас для охоплення системної природи цих процесів.

Метою цього оглядового дослідження є аналіз та порівняння концептів морального дистресу, моральної травми та етичного тягаря. Робота зосереджується на трьох основних колах питань. Першим є аналіз визначень та взаємозв'язків між цими явищами. Друге коло досліджує індивідуальні та організаційні фактори, що сприяють навантаженню. Останньою метою є вивчення можливостей їх інтеграції в єдиний теоретичний каркас. Аналіз базується на літературі, опублікованій у період з 1984 по 2026 рік. Увага приділяється насамперед медичним, соціальним та психологічним професіям.

Методологія

Ця робота має характер наративного оглядового дослідження. Її головною метою є синтез та порівняння наукових знань про моральний дистрес, моральну травму та етичний тягар у допоміжних професіях. Наративний синтез було обрано свідомо. Він дозволяє охопити термінологічне розмаїття досліджуваних явищ у спосіб, який суто кількісні підходи могли б оминути. Водночас він створює необхідний простір для критичного порівняння теоретичних каркасів між різними дисциплінами (Morley et al., 2019). У галузі дослідження морального дистресу цей підхід є усталеним. Причиною є насамперед відсутність консенсусу у визначеннях та значна мінливість у використовуваних інструментах вимірювання. Наративний підхід було обрано також з огляду на концептуальну фрагментацію досліджуваної галузі, яка наразі не дозволяє повністю систематично порівняти результати.

Пошук літератури відбувався у трьох електронних базах даних. Зокрема, йшлося про PubMed, ScienceDirect та Google Scholar. Ці джерела охоплюють відповідні галузі медицини, медсестринства, психології та соціальної роботи. Пошук був зосереджений на періоді з 1984 по 2026 рік. Починаючи з 2010 року, можна спостерігати значне зростання фахового інтересу до цих тем та прагнення зафіксувати актуальний стан знань. Старші фундаментальні праці були включені до аналізу вибірково як базові концептуальні вихідні точки (Jameton, 1984; Litz et al., 2009). До фінального аналізу було включено 46 джерел, які представляли емпіричні дослідження, оглядові праці та теоретичні статті.

Під час пошуку використовувалися ключові слова англійською мовою. Зокрема, йшлося про поняття moral distress, moral injury, ethical burden, ethical stress та helping professions. Ці вирази комбінувалися окремо, а також за допомогою булевих операторів AND та OR. Процес було доповнено методом «снігової кулі». Ручний перегляд списків літератури у відповідних дослідженнях дозволив ідентифікувати інші важливі джерела, які не були знайдені в початкових результатах баз даних.

Вибір джерел відбувався ітеративно та гнучко. Це не був лінійний процес селекції, а поступове уточнення масиву літератури відповідно до тематичної релевантності. Вибір відбувався у кілька кроків: (1) ідентифікація джерел на основі ключових слів, (2) скринінг анотацій, (3) глибокий аналіз повних текстів та їхньої тематичної релевантності. Первинним критерієм був прямий зв'язок із досліджуваними концептами як головним предметом аналізу. Праці, в яких ці поняття згадувалися лише побіжно, були виключені з вибірки. Важливу роль відіграла також методологічна якість. Перевага надавалася рецензованим дослідженням та оглядовим працям із чітко описаним процесом або теоретичним текстам із логічною аргументацією. Критерії включення охоплювали тематичну релевантність, науковий характер публікації та зв'язок із допоміжними професіями, тоді як критерії виключення охоплювали побіжні згадки про досліджувані поняття та методологічно недостатньо обґрунтовані праці. Вибір джерел було завершено в момент досягнення концептуального насичення, коли подальші дослідження не приносили нових значущих теоретичних знань.

До аналізу включено як кількісні, так і якісні емпіричні дослідження. Частиною також є різні типи оглядових праць та теоретичні статті. Ця типологічна широта є свідомою. Вона відображає потребу поєднувати знання з кількох підходів з огляду на складність досліджуваних феноменів. Окрім літератури англійською мовою, додатково були використані вибрані дослідження зі словацького та чеського контексту.

Аналіз джерел відбувався у трьох взаємопов'язаних площинах. Першою був концептуальний аналіз, зосереджений на визначеннях окремих понять та їхніх взаємозв'язках. Друга площина відстежувала індивідуальні та організаційні фактори, що сприяють навантаженню. Останньою частиною був інтегративний синтез. Він оцінював можливості створення єдиного теоретичного каркаса для опису етично складної роботи. Водночас він вказав на місця, де в сучасному дослідженні залишаються прогалини.

З огляду на наративний характер дослідження, метою не є надання списку всіх доступних джерел. Робота зосереджується радше на аналітично обґрунтованому синтезі ключових концептів та їхніх взаємозв’язків. Такий підхід дозволяє краще зрозуміти динаміку морального навантаження у щоденній практиці фахівців, що надають допомогу. Авторка водночас усвідомлює потенційну селективність вибору джерел, яка є притаманною для наративних оглядів, і намагалася мінімізувати її шляхом включення різних типів досліджень та інтердисциплінарних підходів. Метою роботи не є квантифікація ефектів чи метааналітичне узагальнення, а концептуальна інтеграція та критична рефлексія наявних підходів.

Теорія

Моральний дистрес

Моральний дистрес є на сьогодні ключовим концептом при аналізі етично складних ситуацій у допоміжних професіях. Jameton у 1984 році визначив його як стан, у якому індивід точно знає, яка дія є етично правильною, проте зовнішні бар’єри перешкоджають її реалізації. Серед цих перешкод передусім виділяють ригідні організаційні правила, брак ресурсів та ієрархічні відносини на робочому місці. Хоча цей концепт спочатку сформувався в медсестринстві, поступово він поширився і на інші дисципліни. Він став важливим рамковим підходом для дослідження етичного навантаження фахівців у всьому секторі допоміжних професій. Попри його значне поширення, фахова література все ще не пропонує єдиного визначення. Різні підходи наголошують на відмінних аспектах цього явища: від когнітивного судження до самих психологічних реакцій (Morley et al., 2019). Fourie (2015) у цьому контексті звертає увагу на ризик змішування морального дистресу з близькими явищами, такими як моральний конфлікт або дилема. Авторка зазначає, що надмірне звуження цього поняття могло б призвести до ігнорування складніших проблем у практиці.

Намагання глибше зрозуміти цю динаміку призвели до ідентифікації основних складових морального дистресу. Оглядові дослідження свідчать, що це не статичний момент, а багатошаровий процес. Він охоплює наявність етично релевантної ситуації, чітке переконання щодо правильного способу дій та існування конкретних перешкод. Результатом є переживання психологічного страждання (Morley et al., 2019; Fourie, 2015). У багатьох випадках з’являється також відчуття моральної поразки, яке прямо зачіпає цілісність індивіда.

Вирішальну роль у виникненні цієї напруги відіграє характер обмежень. Дослідження вказують на те, що бар’єри можуть бути індивідуальними, як-от брак асертивності чи побоювання наслідків. Проте в практиці домінують радше фактори організаційні та інтерперсональні (Whitehead et al., 2015). Індивідуальні бар’єри можна частково коригувати розвитком компетенцій. Системні ж фактори, як-от нестача персоналу чи часовий тиск, часто залишаються непідвладними впливу працівника. Саме ці обмеження в літературі неодноразово наводяться як головне джерело навантаження.

Тривалий вплив таких факторів викликає негативні наслідки для психічного та фізичного здоров’я професіоналів. Аналізи підтверджують прямий зв’язок із тривожними станами, депресіями та синдромом вигорання (Oh & Gastmans, 2015). Ці стани призводять до нижчої задоволеності роботою та частих роздумів про зміну професії. Емпіричні дані, крім того, показують сильний зв’язок з емоційним виснаженням. Це можна інтерпретувати як логічний результат невідповідності між етичними вимогами та реально доступними ресурсами (Lamiani et al., 2017).

Не варто ігнорувати й кумулятивний характер усього явища. Повторювані етичні конфлікти залишають у професіоналів так звані моральні рештки. Вони проявляються як тривалі почуття провини та безпорадності. Механізм, відомий як «ефект крещендо», спричиняє те, що кожна наступна складна ситуація натрапляє на вже ослаблену цілісність (Epstein & Hamric, 2009). Інтенсивність дистресу таким чином з часом прогресивно зростає. На відміну від звичайного робочого стресу, ці почуття після відпочинку не зникають, а постійно формують ідентичність працівника.

Попри свою цінність, концепт морального дистресу має також низку обмежень. Його головною слабкістю є припущення, що оптимальне рішення завжди заздалегідь зрозуміле. Через це залишаються поза увагою складні моральні дилеми, у яких конфліктують дві легітимні цінності (Morley et al., 2019). Водночас цей підхід зосереджується передусім на індивідуальному переживанні. Це може відвертати увагу від глибших системних коренів етичного навантаження. Ці обмеження вказують на потребу шукати комплексніші теоретичні рамки.

Наступним шаром критики є термінологічна неоднозначність. Aljabery et al. (2024) застерігають, що намагання розширити визначення призвели до амбівалентних окреслень. Дистрес таким чином іноді важко відрізнити від вигорання, втоми від співчуття чи моральної травми. Morley et al. (2019) констатують, що без послідовного підґрунтя емпіричні дослідження цього явища важко порівнювати. Проблемою залишаються також інструменти вимірювання, які фіксують дистрес радше як статичний стан. Його кумулятивна та прогресивна природа таким чином залишається охопленою лише частково (Aljabery et al., 2024; Epstein & Hamric, 2009).

Beadle et al. (2024) додатково вказують на брак даних про вплив культурних відмінностей. Більшість досліджень не фіксували етнічну приналежність учасників, що унеможливлює формулювання надійних висновків. Культурна зумовленість феномену таким чином залишається однією з найменш досліджених сфер. Усі ці висновки підтверджують, що моральний дистрес необхідно доповнити іншими концептами. Як важливе доповнення постає передусім моральна травма, яка дозволяє краще зрозуміти довгострокові наслідки складної практики.

Моральна травма

Концепт моральної травми в науковій дискусії розвинувся у двох головних лініях. Ці напрямки відрізняються передусім тим, що вони вважають головним джерелом пошкодження цілісності. Першу лінію репрезентує праця Shay (2014). Автор на основі досвіду роботи з ветеранами визначає моральну травму як зраду з боку авторитету, якому людина довіряє. До цієї зради доходить у серйозних, морально складних ситуаціях, у яких порушено те, що індивід вважає правильним. Йдеться при цьому не лише про саму подію, а й про те, що людина поставлена в неї або залишається в ній без підтримки з боку системи чи керівництва. Цей підхід наголошує передусім на стосунковому вимірі всього досвіду, а отже, на порушенні довіри, і вказує на те, що наслідки сягають глибоко у внутрішнє переживання індивіда. Результатом буває виражена нездатність регулювати власні емоції.

Другу і на сьогодні найбільш цитовану модель сформулювали Litz et al. (2009). Моральну травму вони розуміють як сукупність тривалих психологічних, біологічних та соціальних наслідків. Ці наслідки викликають дії, що прямо суперечать глибоким переконанням людини. Їхнє визначення охоплює не лише пряме вчинення дії, а й бездіяльність або свідчення про трансгресію. Ядром усього процесу є когнітивний дисонанс, пов’язаний з інтенсивними почуттями провини та сорому. Весь механізм можна сприймати як послідовність подій. Вони ведуть від морально складного досвіду через негативні емоції до загального порушення ідентичності працівника.

Сучасна теоретична дискусія піддає ці моделі критиці. Acampora et al. (2024) вказують на різницю між гуманістичною та клінічно орієнтованою хвилею досліджень. Вони критикують насамперед намагання звести це явище лише до внутрішньопсихічної проблеми. Адже через це часто ігнорується його важливий суспільний та реляційний вимір. Hoyt (2023) водночас звертає увагу на існування понад дванадцяти різних визначень. Він застерігає від надмірного розширення цього концепту, що може послабити його точність. Певну спробу інтеграції здійснили Carey та Hodgson (2018). Їхнє визначення поєднує вчинення дії зі зрадою авторитету та розрізняє ядерні та вторинні симптоми.

VanderWeele et al. (2025) пропонують сприймати цю проблематику як спектр моральної травми. Моральна травма в ньому представляє середній рівень між дистресом та серйознішим розладом. Перспективу далі розширюють Moon та Keefe-Perry (2026). Вони говорять про моральну дезорієнтацію, тобто про втрату цілісності в системі цінностей та сенсу. Водночас вони застерігають, що сучасні інструменти вимірювання мають свої обмеження у фіксації хронічних форм цього стану.

При перенесенні цього концепту в професії, що передбачають допомогу, виявляється його специфічний характер. На відміну від армії, тут не йдеться про ізольовані критичні події. У сфері охорони здоров'я чи соціальних послуг йдеться скоріше про кумулятивне навантаження (Rabin et al., 2023). Щоденні етично складні ситуації ведуть до поступової ерозії цілісності через так звані моральні залишки. Griffin et al. (2023) у своїй моделі вказують на взаємодію між індивідуальними та організаційними факторами. Ключовим ризиком у цьому контексті вважається насамперед відчуття інституційної зради (French et al., 2022).

У специфічних сферах, таких як психіатрія, моральна травма проявляється як конфлікт ролей. Працівник стоїть між потребою лікувати та необхідністю контролювати пацієнта (Webb et al., 2023). Подібна ситуація спостерігається в закладах довготривалого догляду. Там головну роль відіграють системні обмеження та брак ресурсів (Vinckers & Landeweer, 2025). Пандемія COVID-19 ці процеси ще більше інтенсифікувала. Багато медичних працівників переживали глибокі моральні страждання, які не завжди були чітко названі (Jack & Kotronoulas, 2023). Емпіричні дослідження підтверджують, що ці стани тісно пов'язані з тривогою та депресією (Anastasi et al., 2024).

Дослідження виявляє також відмінності в індивідуальній вразливості. Вони зумовлені віком, тривалістю практики чи релігійними переконаннями (Vlčková et al., 2025). Моральна травма відрізняється від посттравматичного стресового розладу насамперед домінуванням провини та сорому. При ПТСР, навпаки, головним елементом є страх (Jovarauskaite et al., 2022). Це явище також сильно пов'язане з емоційним виснаженням та вигоранням (Orgambídez et al., 2025). На відміну від морального дистресу, який пов'язаний з обмеженням дії, моральна травма зачіпає глибше моральну цілісність людини.

Усі ці знання підкреслюють потребу в нових формах підтримки. Інтервенції не повинні зосереджуватися лише на індивіді, а й на організаційному та етичному контексті роботи. Моральна травма допомагає зрозуміти довгострокові наслідки важкого досвіду. Проте вона все ще недостатньо охоплює щоденну та системну природу етичних викликів. Саме це обмеження створює простір для ширшої рамки етичного навантаження, яка дозволяє комплексніше охопити реальність у професіях, що передбачають допомогу.

Етичне навантаження

Термін «етичне навантаження» — це концепт, який не має встановленого визначення і в фаховій літературі використовується скоріше вільно. Оскільки він охоплює вимір досвіду, який більш обмежені концепти, як-от моральний дистрес або моральна травма, не можуть адекватно зафіксувати, виявляється, що це аналітично корисний концепт. Йдеться про щоденне і часто майже невидиме навантаження, яке фахівець, що надає допомогу, несе внаслідок виконання професії з вираженим моральним наповненням. Воно з'являється насамперед у середовищі, де цінності, ресурси та системні умови не узгоджені. Поняття етичного навантаження наразі термінологічно не усталене. У цій роботі воно тому використовується як евристичний концепт, що дозволяє зафіксувати кумулятивний та системний вимір моральної напруги, недостатньо охоплений поняттями моральний дистрес та моральна травма. Його метою є не заміна існуючих концептів, а доповнення їх перспективою хронічного навантаження, яке виникає з часом.

Водночас етичне навантаження ми розуміємо як багатошаровий концепт, який виконує три функції: представляє контекст, у якому виникає моральна напруга, процес її кумуляції в часі, а також кінцевий хронічний стан, який випливає з цього процесу.

У найширшому сенсі етичне навантаження можна розуміти як кумулятивний наслідок повторного впливу складних ситуацій. Ці ситуації не обов'язково повинні мати драматичний характер. Саме ця буденність відрізняє його від морального дистресу, який зазвичай пов'язаний з конкретною епізодичною подією, що супроводжується відчуттям безпорадності (Buchbinder et al., 2024; Jameton, 1984). Тоді як моральний дистрес прив'язаний до конкретного моменту, етичне навантаження формується поступово як наслідок його повторного переживання та ширших щоденних напружень. Cribb (2011) описує це явище поняттям рутинний моральний тягар, який є частиною професійної ролі, а не винятковим досвідом.

Hansen et al. (2025) інтерпретують етичне навантаження в контексті ціннісних змін у сфері охорони здоров'я. Процеси економізації, бюрократизації та цифровізації перетворюють інституційні цінності, які поступово віддаляються від ціннісного світу професіоналів. Напруга між вимогами системи та переконаннями працівника таким чином стає джерелом навантаження. Воно проявляється не раптовим моральним зламом, а скоріше як довготривала фрустрація, втрата сенсу та поступова ерозія професійної цілісності.

Подібну лінію можна простежити також у концепті морального стресу. Cribb (2011) відрізняє його від морального дистресу тим, що він не обов'язково супроводжується безпорадністю і не прив'язується до конкретної ситуації догляду. Він виникає скоріше як наслідок щоденного функціонування в системно напруженому середовищі (Buchbinder et al., 2024). Етичне навантаження наближається до цього концепту, але має ширше охоплення. Воно включає не лише системний тиск, а й суб'єктивну психічну відповідь, яка може накопичуватися насамперед через повторюваний досвід морального дистресу протягом часу.

На методологічні обмеження дослідження вказують Oelhafen et al. (2024), які констатують, що більшість досліджень про моральний дистрес не враховують інші фактори навантаження, такі як брак часу, нестача персоналу чи ієрархічний тиск. Результатом є переоцінка морального дистресу у вузькому сенсі та ігнорування ширших умов праці. Етичне навантаження як інтеграційний концепт дозволяє зафіксувати ці виміри, а також показує, що моральний дистрес є лише однією з його складових, яка може з часом накопичуватися.

Емпіричні знання з центральноєвропейського контексту доповнюють цю картину. Дослідження, проведені серед словацьких медсестер, вказують на навантаження, пов’язане зі смертю пацієнтів та надмірним робочим навантаженням (Sováriová Soósová et al., 2013; Budayová et al., 2023). Хоча ці дослідження не працюють безпосередньо з поняттям етичного навантаження, вони описують ситуації, в яких працівник не може виконувати власні професійні стандарти, що призводить до вигорання та зниження якості догляду. У чеському контексті Mareš (2016) зазначає, що поняття морального дистресу увійшло в дискурс відносно пізно, причому працівники можуть переживати навантаження, не маючи змоги точно його назвати. Таким чином, етичне навантаження може виконувати функцію парасолькового терміна для цього досвіду.

Окремої уваги потребують психологи, у яких етичне навантаження має специфічний характер. Mareš (2017) вказує на тиск з боку керівництва, яке вимагає ставити інституційні інтереси вище за інтереси клієнта, що становить повторюваний тиск діяти всупереч професійним цінностям. Саме такі повторювані ситуації можуть призвести до тривалого переживання морального дистресу, який поступово накопичується у ширше етичне навантаження. Подібним чином Praško et al. (2024) вказують на щоденні дилеми, пов’язані з конфіденційністю та кордонами, накопичення яких може призвести до моральної втоми та дезорієнтації. Nissen-Lie et al. (2021) водночас показують, що особисті тягарі впливають на терапевтичну роботу, через що етичне навантаження ще більше поглиблюється. Для цілей цієї роботи ми тому пропонуємо робоче визначення, яке має евристичний характер. Етичне навантаження — це кумулятивний психічний, моральний та системний наслідок тривалого перебування у складних умовах праці, в яких виникає напруга між ціннісним світом професіонала та реальністю інституції. Воно не є тотожним моральному дистресу, але може значною мірою з нього виходити. Повторне переживання морального дистресу з часом накопичується і сприяє формуванню етичного навантаження як хронічного стану.

Це явище проявляється у різних сферах. На психічному рівні йдеться про втому, брак мотивації та фрустрацію, причому тривале накопичення досвіду веде до так званого посилення ефекту (Epstein & Hamric, 2009). На моральному рівні етичне навантаження загрожує цілісності, оскільки повторювані ситуації, в яких неможливо діяти згідно з власними цінностями, послаблюють відповідність між переконаннями та вчинками. На системному рівні це результат інституційних умов, таких як низька автономія або ієрархічний тиск (Hansen et al., 2025; Oelhafen et al., 2024).

Результати синтезу літератури

Включені дослідження демонструють кілька висновків, але також вказують на постійну неузгодженість у фаховій термінології. Хоча кількість досліджень у цій галузі зростає, взаємозв’язки між моральним дистресом, моральною травмою та етичним навантаженням тлумачаться по-різному. Цей стан підтверджує потребу в їх більш систематичному осмисленні в межах наукової дискусії.

Моральний дистрес у літературі найчастіше сприймається як ситуативне явище. Він виникає тоді, коли працівник не може діяти відповідно до своїх цінностей через зовнішні обмеження, такі як жорсткі правила організації, ієрархічні структури чи брак ресурсів. Це визначення залишається відносно стабільним, проте зберігається розбіжність у тому, які умови є необхідними для його виникнення і як його точно відрізнити від моральних дилем або звичайного робочого стресу. Ця неясність ускладнює не лише теоретичне осмислення, а й емпіричне дослідження та порівнянність результатів.

Моральна травма, навпаки, становить глибше і якісно відмінне втручання в моральну цілісність людини. Вона має тривалий характер і пов’язана з досвідом серйозної моральної трансгресії, чи то у формі власного вчинку, свідчення, чи переживання зради з боку легітимної влади. Література наголошує, що це феномен, який виходить за межі актуальних емоційних реакцій і зачіпає ідентичність індивіда, його ставлення до себе та до оточення.

Етичне навантаження в аналізованих дослідженнях постає як ширша і менш суворо визначена концепція, яка дозволяє зафіксувати кумулятивну та розгорнуту в часі природу моральної напруги в професіях, що допомагають. На відміну від окремих епізодів морального дистресу, воно відображає щоденні, часто менш помітні, але повторювані ситуації, в яких виникає невідповідність між цінностями професіонала та реальними умовами виконання роботи. Саме ця повторюваність вказує на те, що етичне навантаження може значною мірою формуватися накопиченням морального дистресу в часі, при цьому водночас охоплюючи ширші системні та контекстуальні тиски.

Синтез літератури таким чином вказує на те, що між цими трьома поняттями існують динамічні зв’язки. Етичне навантаження можна розуміти як ширший контекст і водночас процес, що формується в часі. Цей контекст підвищує ймовірність виникнення морального дистресу, створюючи середовище повторюваних конфліктів між цінностями та можливостями дій. Водночас діє правило, що повторювані та невирішені епізоди морального дистресу можуть накопичуватися і зворотно сприяти поглибленню етичного навантаження як хронічного стану. У разі тривалого збереження та інтенсифікації цього досвіду може відбуватися порушення моральної цілісності, через що підвищується ризик розвитку моральної травми.

Ці висновки вказують на те, що окремі поняття не варто розуміти як суворо відокремлені категорії, а радше як пов’язані феномени в межах одного континууму моральних страждань у професіях, що допомагають, які відрізняються насамперед мірою інтенсивності, перебігом у часі та глибиною впливу на індивіда.

Порівняння та інтеграція концептів

Розуміння моральних страждань у професіях, що допомагають, потребує точного визначення трьох ключових понять: моральний дистрес, моральна травма та етичне навантаження. Ці терміни в літературі та практиці часто плутають, причому їх розрізнення є не лише академічним питанням, а становить необхідну передумову для адекватного розуміння проблем та розробки ефективних інтервенцій. Кожне з цих понять охоплює інший рівень переживання, причому вони відрізняються насамперед своєю часовою динамікою, походженням та рівнем, на якому виникають.

Моральний дистрес — це історично найстаріша концепція. Jameton (1984) визначив його як стан психічної нерівноваги, що виникає в ситуації, коли фахівець знає етично правильне рішення, але зовнішні бар’єри заважають його здійсненню. Йдеться про переважно гостре явище, прив’язане до конкретних ситуацій, яке має ідентифікований тригер і проявляється фрустрацією, безпорадністю чи відчуттям порушення особистої цілісності. Morley et al. (2019) зазначають, що його виникнення передбачає наявність моральної події, психічної скрути та причинно-наслідкового зв’язку між ними. Водночас література застерігає, що моральний дистрес неможливо звести лише до ізольованих епізодів. Epstein та Hamric (2009) описують так званий крещендо-ефект, при якому невирішені ситуації ведуть до накопичення морального залишку, тобто тривалих почуттів провини, невдачі та компрометації цінностей. Цей процес підвищує чутливість до подальших етичних конфліктів і вказує на те, що повторюваний моральний дистрес може поступово трансформуватися в довготривалішу форму навантаження (Fischer Grönlund et al., 2024; Sirilla et al., 2017).

Моральна травма являє собою глибший і якісно відмінний феномен. Litz et al. (2009) визначають її як тривалі психологічні, біологічні та соціальні наслідки дій, що фундаментально порушують внутрішні моральні переконання. На відміну від дистресу, вона веде до тривалої зміни у ставленні до самого себе, а також до морального порядку світу. Її виникнення може бути відтермінованим і поглиблюється під час подальшого опрацювання досвіду (VanderWeele et al., 2025). Джерелом є моральна трансгресія, яка може мати форму власної дії, свідчення або переживання зради з боку авторитету (Shay, 2014). Домінують почуття сорому, відчуження та втрата сенсу (Campbell et al., 2023). Griffin et al. (2026) показують, що моральна травма може існувати й без наявності депресії чи посттравматичного розладу, причому Acampora et al. (2024) наголошують на її реляційному та соціальному характері.

Етичне навантаження являє собою найширше і найменш термінологічно усталене з трьох понять. Hansen et al. (2025) та Buchbinder et al. (2024) описують його як хронічний наслідок тривалої роботи у складних умовах, у яких виникає постійна напруга між цінностями професіонала та реальністю інституції. На відміну від одноразових епізодів дистресу, йдеться про процес, який формується в часі та є вкоріненим у щоденному функціонуванні в системі. Cribb (2011) позначає цей стан як рутинний моральний тягар. Етичне навантаження таким чином поєднує індивідуальне переживання із системними умовами, а водночас надає рамку, в якій повторювані досвіди морального дистресу можуть накопичуватися і набувати хронічного характеру. Дослідження водночас вказують на значення організаційних факторів, таких як етичний клімат чи організаційна справедливість, які суттєво впливають на це навантаження (Zhang et al., 2026; Poeira & Nunes, 2025).

Зв'язки між цими концептами є динамічними та частково ієрархічно впорядкованими. Моральний дистрес можна розуміти як гостру реакцію на конкретну ситуацію, тоді як етичне навантаження являє собою ширший контекст, а водночас і процес, що формується в часі. Цей процес значною мірою формується саме повторюваним переживанням морального дистресу та накопиченням морального залишку (Epstein & Hamric, 2009; Aljabery et al., 2024). Етичне навантаження, таким чином, є не лише середовищем, а й результатом тривалого впливу цих досвідів. У разі їхнього тривання та інтенсифікації може статися порушення моральної цілісності та підвищення ризику розвитку моральної травми. VanderWeele et al. (2025) при цьому зараховують дистрес і травму до спектра моральної травматизації, тоді як етичне навантаження виходить за межі цього спектра, оскільки охоплює також структурні умови його виникнення.

Дослідження в цій галузі має численні обмеження. Часто відбувається надмірне зосередження на індивідуальній психіці (Jameton, 1984; Litz et al., 2009), що веде до інтервенцій, орієнтованих переважно на індивіда, тоді як системні фактори залишаються в затінку. Acampora et al. (2024) застерігають, що моральний досвід завжди є реляційним і контекстуально вкоріненим. Ще однією проблемою є зосередження вимірювання на ізольованих критичних подіях (Koenig et al., 2018), що веде до ігнорування хронічних форм страждання (Griffin et al., 2025). Залишається також термінологічна неоднозначність і недостатнє охоплення системних причин (Oelhafen et al., 2024; Hoyt, 2023).

На основі цих висновків можна сформулювати інтегративну рамку у вигляді тришарової моделі. Етичне навантаження утворює її хронічну та системну базу, яка визначає умови праці та окреслює щоденне функціонування. На цьому фоні виникає моральний дистрес як гостра реакція на конкретну неможливість діяти відповідно до цінностей. Якщо ці ситуації повторюються і залишаються неопрацьованими, відбувається їхнє накопичення, чим поглиблюється етичне навантаження, а водночас підвищується ризик розвитку моральної травми. Це вже являє собою якісну зміну ідентичності та морального самосприйняття (Litz et al., 2009; Acampora et al., 2024). Moon та Keefe-Perry (2026) описують цей стан як моральну дезорієнтацію, вказуючи цим на його екзистенційний вимір. Зв'язки між окремими шарами є реципрокними. Етичне навантаження підвищує ймовірність виникнення морального дистресу, тоді як його повторюване переживання зворотно сприяє його поглибленню. Інтервенції, спрямовані лише на один рівень, тому є недостатніми. Індивідуальні стратегії подолання мають обмежений ефект, якщо вони не супроводжуються змінами на рівні організації (Kohútová et al., 2022; Merlo & Podbregar, 2026). Ця інтегративна рамка таким чином дозволяє вийти за межі редукціоністського розуміння проблеми та пропонує комплексніше розуміння морального страждання як явища, що виникає на перетині індивідуальних і системних процесів, що є ключовим для довгострокової стійкості допомагаючих професій.

Дискусія

Метою цього оглядового дослідження було проаналізувати та порівняти концепти морального дистресу, моральної травми та етичного навантаження. Хоча ці поняття в фаховій літературі часто перетинаються, йдеться не лише про термінологічну неоднозначність, а й про фактор, що веде до фрагментації дослідження та неточного спрямування інтервенцій. Представлений аналіз показує, що кожен із зазначених концептів охоплює відмінний вимір морального страждання. Головним внеском роботи є тому пропозиція інтегративної теоретичної рамки, яка поєднує ці виміри та дозволяє розуміти моральне страждання як динамічний процес, що виникає на перетині індивідуального переживання та структурних умов виконання професії.

Висновки свідчать, що моральне страждання в допомагаючих професіях неможливо звести до ізольованих подій чи розуміти як статичний стан, а радше як процес із часовою динамікою та кумулятивним характером. Моральний дистрес у цьому процесі постає як гостра реакція на конкретний етичний розрив, тоді як етичне навантаження являє собою хронічне тло, а також результат тривалого впливу цих досвідів. Повторювані та невирішені епізоди морального дистресу можуть з часом накопичуватися і брати участь у формуванні етичного навантаження як тривалого стану. Це розрізнення має принципове значення для практики, оскільки сучасні інтервенції часто зосереджуються на подоланні окремих епізодів дистресу, при цьому ігноруючи довгострокове накопичення навантаження та його системну вкоріненість.

Значним зрушенням порівняно з традиційними підходами є також критичний перегляд індивідуалістичного розуміння моральної травми. Класичні моделі роблять акцент переважно на внутрішньопсихічних процесах та переживанні провини чи сорому. На основі актуальної літератури (Acampora et al., 2024; Moon & Keefe-Perry, 2026) цей підхід, однак, можна вважати редукціоністським, оскільки він оминає реляційний та системний виміри проблеми. Моральна травма таким чином постає не лише як наслідок індивідуальної невдачі, а й як результат порушення морального порядку, в якому діє професіонал. Цей зсув має принципові імплікації для профілактики та інтервенції. Домінантний акцент на індивідуальній резильєнтності виявляється недостатнім, якщо організації продовжують продукувати ситуації, в яких неможливо діяти відповідно до професійних цінностей. Запропонована інтегративна модель тому переносить частину відповідальності також на рівень організації та ширших структурних умов.

Запропонована модель водночас долає фрагментацію наявних підходів, поєднуючи часовий вимір (гострі проти хронічних процесів), рівень аналізу (індивідуальний проти системного) та якісну глибину феномену (дистрес проти травми). Це дозволяє краще зрозуміти, як повторювані епізоди морального дистресу можуть бути одним із механізмів, що ведуть до поглиблення етичного навантаження, а за певних обставин — і до порушення моральної цілісності. Без такого рамкового підходу існує ризик того, що окремі явища будуть досліджуватися ізольовано, що обмежує можливості їхньої ефективної профілактики та інтервенції.

Попри зазначені переваги, робота має свої обмеження. З огляду на наративний характер огляду, неможливо забезпечити таку саму міру відтворюваності, як у систематичних оглядах. Вибір джерел був зумовлений прагненням охопити концептуальну різноманітність, що могло призвести до селективності. Тому результати не можна вважати вичерпним синтезом, а радше аналітично орієнтованою добіркою літератури. Термінологічна неузгодженість у цій галузі також зберігається і становить значну перешкоду для кумулятивного розвитку знань. Обмеженням є також географічна та культурна незбалансованість доступних даних. Більшість досліджень походить з англосаксонського середовища, причому перенесення цих знань у центральноєвропейський контекст не є очевидним. Відмінності в організаційних структурах, ієрархії та культурних нормах можуть суттєво впливати на спосіб переживання та регуляції етичного навантаження. Хоча до аналізу були включені також словацькі та чеські дослідження, їхня обмежена кількість не дозволяє провести повноцінну компарацію.

Крім того, дослідження тривалий час зосереджується переважно на медичних професіях, тоді як психологи та соціальні працівники залишаються відносно поза увагою. При цьому саме ці професії характеризуються складними етичними дилемами та повторюваними ситуаціями, які можуть призводити до тривалого переживання морального дистресу та його кумуляції. Брак емпіричних досліджень у цій галузі становить значну прогалину в наукових розвідках. Майбутні дослідження мають бути спрямовані на емпіричну перевірку запропонованої моделі, ідеально — через поєднання якісних та лонгітюдних підходів. Якісні дослідження можуть сприяти глибшому розумінню того, як професіонали інтерпретують перехід між моральним дистресом та моральною травмою, тоді як лонгітюдні дизайни дозволили б зафіксувати кумулятивний характер етичного навантаження в часі. Особливої уваги потребує також вивчення організаційних факторів, таких як етичний клімат, міра автономії чи прозорість прийняття рішень, які можуть діяти як захисні або ризикові механізми. Отже, можна констатувати, що моральне страждання в професіях типу «людина-людина» є складним і багаторівневим явищем, яке неможливо адекватно пояснити чи вирішити на рівні індивіда в ізоляції від його робочого контексту. Якщо підтримка професіоналів має бути ефективною, вона повинна відображати не лише їхні індивідуальні ресурси подолання, а й умови, в яких вони змушені діяти. Без цієї зміни існує ризик того, що професії типу «людина-людина» тривалий час функціонуватимуть ціною поступової ерозії моральної цілісності тих, хто їх виконує.

Висновок

Це дослідження показує, що моральний дистрес, моральна травма та етичне навантаження не є різними поясненнями одного й того самого явища, а пов’язаними шарами одного процесу. Запропонована рамка показує, що етичне навантаження становить не просто фон, а динамічний процес, який виникає внаслідок тривалого впливу системних умов та повторюваного переживання морального дистресу. Саме як його накопичена та тривала форма воно бере участь у поглибленні навантаження, а за певних обставин — і у виникненні тривалого порушення моральної цілісності. З цього погляду етичне навантаження вказує не лише на те, як індивіди діють у подоланні складних ситуацій, а радше на те, в яких умовах вони змушені повторно діяти. Якщо турбота про інших має бути довгостроково стійкою, увага повинна зосереджуватися не лише на адаптації індивіда, а й на критичному переосмисленні середовища, яке ці ситуації систематично створює.

Авторка: Mgr. Sabrina LUŠČÍKOVÁ

Список бібліографічних посилань

Acampora, C. D., Munch-Jurisic, D., Culbreth, A., Denne, S., & Smith, J. (2024). Critique of the standard model of moral injury. New Ideas in Psychology, 75, 101107. https://doi.org/10.1016/j.newideapsych.2024.101107

Aljabery, M., Coetzee-Prinsloo, I., Van der Wath, A., & Al-Hmaimat, N. (2024). Characteristics of moral distress from nurses' perspectives: An integrative review. International Journal of Nursing Sciences, 11(4), 578–585. https://doi.org/10.1016/j.ijnss.2024.10.005

Anastasi, G., Gravante, F., Barbato, P., Bambi, S., Stievano, A., & Latina, R. (2024). Moral injury and mental health outcomes in nurses: A systematic review. Nursing Ethics. Advance online publication. https://doi.org/10.1177/09697330241281376

Beadle, E. S., Walecka, A., Sangam, A. V., Moorhouse, J., Winter, M., Munro Wild, H., Trivedi, D., & Casarin, A. (2024). Triggers and factors associated with moral distress and moral injury in health and social care workers: A systematic review of qualitative studies. PLOS ONE, 19(6), e0303013. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0303013

Buchbinder, M., et al. (2024). Moral stress and moral distress: Confronting challenges in healthcare systems under pressure. The American Journal of Bioethics, 24(12), 8–22. https://doi.org/10.1080/15265161.2023.2224270

Budayová, Z., Ludvigh Cintulová, L., & Mrosková, L. (2023). Analysis of risk of burnout at workers in the field of social services and health care. Journal of Education Culture and Society, 13(1), 365–380. https://doi.org/10.15503/jecs2023.1.365.380

Campbell, G. M., Biscoe, N., Bonson, A., & Murphy, D. (2026). Association of potential morally injurious events, moral injury and somatic symptoms of health in UK military veterans: A cross-sectional study. BMC Psychology, 14, 56. https://doi.org/10.1186/s40359-025-03788-5

Carey, L. B., & Hodgson, T. J. (2018). Chaplaincy, spiritual care and moral injury: Considerations regarding screening and treatment. Frontiers in Psychiatry, 9, Article 619. https://doi.org/10.3389/fpsyt.2018.00619

Cribb A. (2011). Integrity at work: managing routine moral stress in professional roles. Nursing philosophy : an international journal for healthcare professionals, 12(2), 119–127. https://doi.org/10.1111/j.1466-769X.2011.00484.x

Epstein, E. G., & Hamric, A. B. (2009). Moral distress, moral residue, and the crescendo effect. Journal of Clinical Ethics, 20(4), 330–342. https://doi.org/10.1086/JCE200920406

Fischer Grönlund, C., Isaksson, U., & Brännström, M. (2024). Moral distress thermometer: Swedish translation, cultural adaptation and validation. Nursing Ethics, 31(4), 461–471. https://doi.org/10.1177/09697330231197707

Fourie, C. (2015). Moral distress and moral conflict in clinical ethics. Bioethics, 29(2), 91–97. https://doi.org/10.1111/bioe.12064

French, L., Hanna, P., & Huckle, C. (2022). “If I die, they do not care”: U.K. National Health Service staff experiences of betrayal-based moral injury during COVID-19. Psychological Trauma: Theory, Research, Practice, and Policy, 14(3), 516–521. https://doi.org/10.1037/tra0001134

Griffin, B. J., Weber, M. C., Hinkson, K. D., Jendro, A. M., Pyne, J. M., Smith, A. J., Usset, T., Cucciare, M. A., Norman, S. B., Khan, A., Purcell, N., & Maguen, S. (2023). До вимірювальної контекстуальної моделі моральної травми: оглядове дослідження щодо працівників охорони здоров’я. Current Treatment Options in Psychiatry, 10(3), 199–216. https://doi.org/10.1007/s40501-023-00296-4

Griffin, B. J., Price, L. R., Jenkins, Z., Childs, A., Tong, L., Raciborski, R. A., Weber, M. C., Pyne, J. M., Maguen, S., Norman, S. B., & Vogt, D. (2025). Систематичний огляд та метааналіз показників результатів моральної травми. Current Treatment Options in Psychiatry, 12, 7. https://doi.org/10.1007/s40501-024-00342-9

Griffin, B. J., Warner, E. A., McCue, M. L., Pietrzak, R. H., McLean, C. P., Norman, S. B., & Maguen, S. (2026). Роль вимірювання в догляді при моральній травмі: латентні профілі за шкалою моральної травми та дистресу. Frontiers in Psychiatry, 16, Article 1691018. https://doi.org/10.3389/fpsyt.2025.1691018

Hansen, D., Aleksandrova-Yankulovska, S., & Steger, F. (2025). Етичний аналіз зміни цінностей у сфері охорони здоров’я. Nursing ethics, 32(6), 1926–1939. https://doi.org/10.1177/09697330251319374

Hoyt, T. (2023). Моральна травма: боротьба з визначеннями та концептуальним дрейфом. Æther: A Journal of Strategic Airpower & Spacepower, 60–70.

Jack, F. J. G., & Kotronoulas, G. (2023). Сприйняття медичного персоналу щодо моральної травми та її вплив на життя і роботу персоналу під час COVID-19: оглядове дослідження міжнародних даних. Journal of Religion and Health, 62, 2836–2860. https://doi.org/10.1007/s10943-023-01803-w

Jameton, A. (1984). Сестринська практика: етичні питання. Prentice-Hall.

Jovarauskaite, L., Murphy, D., Truskauskaite-Kuneviciene, I., Dumarkaite, A., Andersson, G., & Kazlauskas, E. (2022). Зв’язки між моральною травмою та посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) за МКХ-11 і комплексним ПТСР серед медсестер, які звертаються за допомогою: крос-секційне дослідження. BMJ Open, 12(5), e056289. https://doi.org/10.1136/bmjopen-2021-056289

Koenig, H. G. (2018). Вимірювання симптомів моральної травми у ветеранів та військовослужбовців діючої служби з ПТСР. Religions, 9(3), 86. https://doi.org/10.3390/rel9030086

Kohútová, K., Štefáková, L., & Gerec, F. (2022). Вплив усвідомленості та стратегій подолання труднощів на добробут працівників хоспісів у Словаччині під час пандемії COVID-19. Kontakt, 24(4), 331–338. https://doi.org/10.32725/kont.2022.040

Lamiani, G., Borghi, L., & Argentero, P. (2017). Коли медичні працівники не можуть вчинити правильно: систематичний огляд морального дистресу та його корелятів. Journal of Health Psychology, 22(1), 51–67. https://doi.org/10.1177/1359105315595120

Litz, B. T., Stein, N., Delaney, E., Lebowitz, L., Nash, W. P., Silva, C., & Maguen, S. (2009). Моральна травма та моральне відновлення у ветеранів війни: попередня модель та стратегія втручання. Clinical Psychology Review, 29(8), 695–706. https://doi.org/10.1016/j.cpr.2009.07.003

Mareš, J. (2016). Моральний дистрес: термінологія, теорії та моделі. Kontakt, 18(3), e137–e144. https://doi.org/10.1016/j.kontakt.2016.07.001

Mareš, J. (2017). Моральний дистрес шкільних психологів. Pedagogická orientace, 27(2), 308–343. https://doi.org/10.5817/PedOr2017-2-308

Merlo, S., & Podbregar, I. (2026). Стрес на робочому місці та добробут у медсестринстві: висновки зі словенського крос-секційного дослідження. Healthcare, 14(6), Article 760. https://doi.org/10.3390/healthcare14060760

Moon, Z., & Keefe-Perry, L. C. (2026). Моральні орієнтовні системи: переосмислення моральної травми як моральної дезорієнтації. Frontiers in Psychiatry, 17, 1733645. https://doi.org/10.3389/fpsyt.2026.1733645

Morley, G., Ives, J., Bradbury-Jones, C., & Irvine, F. (2019). Що таке «моральний дистрес»? Наративний синтез літератури. Nursing Ethics, 26(3), 646–662. https://doi.org/10.1177/0969733017724354

Nissen-Lie, H. A., Orlinsky, D. E., & Rønnestad, M. H. (2021). Емоційно обтяжений психотерапевт: особистісні та ситуативні фактори ризику. Professional Psychology: Research and Practice, 52(5), 429–438. https://doi.org/10.1037/pro0000387

Oelhafen, S., Monteverde, S., & Trachsel, M. (2024). Переоцінка поширеності? Переосмислення меж та конфаундерів морального дистресу. Journal of Health Psychology. Advance online publication. https://doi.org/10.1177/13591053241253233

Oh, Y., & Gastmans, C. (2015). Моральний дистрес, який відчувають медсестри: кількісний огляд літератури. Nursing Ethics, 22(1), 15–31. https://doi.org/10.1177/0969733013502803

Orgambídez, A., Borrego, Y., Alcalde, F. J., & Durán, A. (2025). Моральний дистрес та емоційне виснаження у медичних працівників: систематичний огляд та метааналіз. Healthcare, 13(4), 393. https://doi.org/10.3390/healthcare13040393

Poeira, A., & Nunes, L. (2025). Утримання тих, хто піклується: етичний клімат, лідерство та стійкість робочої сили в охороні здоров’я. Healthcare, 13(23), Article 3014. https://doi.org/10.3390/healthcare13233014

Praško, J., Ociskova, M., Krone, I., Gecaite-Stonciene, J., Abeltina, M., Liska, R., Slepecky, M., & Juskiene, A. (2024). Практичні погляди на етичні питання та дилеми в схемній терапії. Neuroendocrinology Letters, 45(4), 294–306.

Rabin, S., Kika, N., Lamb, D., Murphy, D., Stevelink, S. A. M., Williamson, V., Wessely, S., & Greenberg, N. (2023). Моральні травми у працівників охорони здоров’я: що їх спричиняє і що з ними робити? Journal of Healthcare Leadership, 15, 153–160. https://doi.org/10.2147/JHL.S396659

Shay, J. (2014). Моральна травма. Psychoanalytic Psychology, 31(2), 182–191. https://doi.org/10.1037/a0036090

Sirilla, J., Thompson, K., Yamokoski, T., Risser, M. D., & Chipps, E. (2017). Моральний дистрес у медсестер, які надають безпосередню допомогу пацієнтам в академічному медичному центрі. Worldviews on Evidence-Based Nursing, 14(2), 128–135. https://doi.org/10.1111/wvn.12213

Sováriová Soósová, M., Sušinková, J., & Cenknerová, M. (2013). Стрес у роботі медсестер у паліативній сестринській допомозі. Ošetřovatelství a porodní asistence, 4(3), 622–627.

VanderWeele, T. J., Wortham, J. S., Carey, L. B., Case, B. W., Cowden, R. G., Duffee, C., Jackson-Meyer, K., Lu, F., Mattson, S. A., Padgett, R. N., Peteet, J. R., Rutledge, J., Symons, X., & Koenig, H. G. (2025). Моральна травма, моральний дистрес, моральна шкода та розлад моральної травми: визначення та оцінки. Frontiers in Psychology, 16, 1422441. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2025.1422441

Vinckers, F., & Landweer, E. (2025). Моральний дистрес серед медичних працівників у закладах довготривалого догляду: оглядове дослідження. Philosophy, Ethics, and Humanities in Medicine, 20, Article 8. https://doi.org/10.1186/s13010-025-00171-5

Vlčková, K., Janoušková, M., & Bankovská-Motlová, L. (2025). Психометричні властивості чеської шкали симптомів моральної травми. Scientific Reports, 15, 12965. https://doi.org/10.1038/s41598-025-97530-1

Webb, E. L., Ireland, J. L., Lewis, M., & Morris, D. (2023). Потенційні джерела моральної травми для працівників охорони здоров’я у судово-медичних та психіатричних установах: систематичний огляд та метаетнографія. Trauma, Violence, & Abuse. Advance online publication. https://doi.org/10.1177/15248380231167390

Whitehead, P. B., Herbertson, R. K., Hamric, A. B., Epstein, E. G., & Fisher, J. M. (2015). Моральний дистрес серед медичних працівників: звіт про загальноінституційне опитування. Journal of Nursing Scholarship, 47(2), 117–125. https://doi.org/10.1111/jnu.12115

Zhang, W., Zhang, J., Wang, J., Zhang, Q., & Wu, X. (2026). Посередницькі ефекти моральної стійкості у взаємозв'язку між етичним кліматом лікарні та залученістю до роботи серед медсестер: крос-секційне дослідження. BMC Nursing, 25, Article 46. https://doi.org/10.1186/s12912-025-04216-0