Думки Костянтина Філософа - св. Кирила. Натхнення для освітньої соціальної роботи

Думки Костянтина Філософа - св. Кирила. Натхнення для освітньої соціальної роботи.

Вступ

Натхненням для роздумів про актуальність думок Костянтина - св. Кирила та їхній вплив на нашу авторську концепцію Освітня соціальна робота є для нас історичний поетичний твір PROGLAS. Цей твір є цінною духовною та культурною спадщиною, яку словацькому народу подарували брати-просвітителі Костянтин - св. Кирило та св. Мефодій, з тієї причини, що: «письмо стає незамінним засобом духовного зростання індивіда та всієї спільноти. Бо, як каже Костянтин - св. Кирило: Жодна душа без літер не має свідомості про той Божий закон, закон книжковий чи закон духовний, закон, через який Божий рай з'являється». (Cyril Vasiľ, In: Proglas – Konštantín Filozof, sv.Cyril, 2013, с. 10, с. 12.)

З усією скромністю ми спробуємо окреслити значення деяких думок Костянтина Філософа - св. Кирила для нашої авторської концепції освітня соціальна робота.

«Коли святий Кирило (Костянтин Філософ) і Мефодій приносили на Велику Моравію старослов'янське письмо і дарували нашим предкам переклад Старого і Нового Заповіту, вони знали, який скарб нам дарують. Ми сьогодні завалені тисячами книг, з яких багато є безцінними, без оживляючої думки, або пропонують лише стебла і бліді сліди мудрості. Століттями люди шанували одну книгу понад усі скарби світу. Назвали її Книгою – Біблією. У ній знаходили сконцентровану мудрість життя. Шанували книгу сильну і іскристу глибиною думок, унікальну в усій світовій літературі, яка формувала життя народів та їхню культуру». (Ján Chryzostom kardinál Korec.)

Концепцію Освітня соціальна робота ми визначили та опублікували у двох авторських монографіях: Preventívna sociálna práca – Edukačná paradigma v sociálnej práci (2013) та Edukačná sociálna práca (2014), а також у багатьох наукових дослідженнях.

Освітня соціальна робота — це концепція та практична діяльність, спрямована на соціальні зміни в житті дорослих осіб шляхом ініціювання їхніх психічних змін. За допомогою соціальної освіти та освітнього соціального консультування соціальні клієнти спрямовуються до розвитку власного психічного потенціалу. З метою, щоб вони ставали духовно, психічно та соціально зрілими людськими істотами. У поетичному творі Proglas представлена позачасова філософія людини за Костянтином Філософом. Його творчий спадок є актуальним донині і може бути «компасом» також при визначенні вищої місії теорії та практики соціальної роботи. У сучасній життєвій реальності необхідно вести дорослих людей до відповідальності за власне життя. Образно кажучи, людей треба навчити, як «хліб виготовляти, а не лише його споживати».

Освітня соціальна робота формується як новий вид соціальної роботи. Її завданням є мотивувати та за допомогою освіти (виховання та навчання) підтримати дорослих людей — соціальних клієнтів, до зміни їхньої поведінки та дій у разі соціально обтяжливої ситуації та соціальних проблем. Позитивна зміна в оцінці соціальної ситуації та рішення діяти інакше впливає також на конструктивний спосіб вирішення соціальної проблеми. Клієнти несуть особисту відповідальність за те, чи стануть вони духовно, психічно та соціально зрілою особистістю. Людей треба мотивувати до активності та підтримати зміну їхнього нефункціонального способу поведінки та дій у сімейному, професійному, громадському житті.

«У Proglase підсумована Костянтинова філософія людини. У цьому погляді людина розуміє Слово і з нього як інтелектуальна істота живе, живить ним душу, зміцнює цим Словом серце і визнає Бога за основу і джерело світу та свого життя. Людина повинна засвоїти знання літер, щоб через книжкову культуру піднятися до Закону Божого — до життя духу... Прямо необхідно сьогодні підкреслити, що винайдення старослов'янського письма не було лише загальним культурним актом. Це був акт духовний і виразно християнський. Старослов'янською мовою було перекладено насамперед Св. Письмо та богослужбові книги. ...І лише у зв'язку з вірою виник і перший літературно-художній твір, прекрасна поема Proglas. Нова абетка мала стояти насамперед на службі віри та християнського життя». (Ján Chryzostom kardinál Korec.)

2 Ставання психічно, духовно та соціально зрілою людиною «Усі, хто хочете свої душі прекрасними побачити, і всі, хто радості прагне, прагне темряву, темряву грішну, назавжди відігнати і світу цього гнилі позбутися, і райське життя для себе знову відкрити, і палаючого вогню назавжди уникнути, почуйте вже, що сам ваш розум вам говорить, почуйте всі, весь народ слов'янський, почуйте Слово, від Бога вам послане, Слово, що голодні людські душі нагодує, Слово, що розум і серце ваше зміцнить, Слово, що Бога пізнавати вас підготує». (Konštantín Filozof, Proglas, 2013, с. 23 - 25.)

Кожен вік має свою місію та завдання, що поважали ще китайці в давні часи, коли розділили життя людини на період молодості (до 20 років), на період створення сім'ї (від 20 до 30 років), період пізнання власних помилок (від 30 до 50 років), останній період творчого життя (від 50 до 60 років), а від 60 до 70 років був для них віком, якого вони хотіли дожити. «Людська індивідуальність є не лише унікальною і неповторною, але й її розвиток просувається за унікальною кривою... розвивається істота, яка є постійно тією ж самою, але при цьому постійно іншою, в якій структурна функція сьогодення містить не лише минуле нашарування, а й протилежні складові діяльнісних форм завтрашнього дня. Розвиток тут ми розуміємо як постійне вирівнювання протилежних тенденцій, як складну боротьбу руху і спокою, внутрішнього зростання і зовнішньої дії, розквіту і розпаду, унікального формування і загального поступу, необхідностей і випадковостей, причин і мети, збільшення і якісних змін». (V. Příhoda, 1967, с. 42-43.)

У періодизації життя людини як класифікаційну ознаку найчастіше використовують хронологічний вік у поєднанні з більш чи менш конкретним визначенням життєвих завдань розвитку.

3. Життєві стадії та завдання дорослих (за деякими видатними представниками психології розвитку протягом усього життя)

Огляд склали: T. Pardel та A. Hrabovská (In: J. Koščo a kol., 1987, с. 58 - 59.) CH. Bühlerová: Період - (25 - 45 р.) / Завдання розвитку - Зрілість, життєві завдання. Період - (45 - 65 р.) / Завдання розвитку - Психічний та соціальний розвиток, успіх. Період - (65 р. + ) / Завдання розвитку - Духовне ставлення до життя. D. E. Super: Період - (25 - 45 р.) / Будування сім'ї та кар'єри у приватній та професійній сфері. Період - (45 - 65 р.) / Утримання становища та стабілізація в житті. Період - (65 - 70 р.) / Сповільнення робочих, сімейних, дозвіллєвих активностей. Період - (70 р. + ) / Зниження життєвих активностей, пенсійний вік. D. B. Bromley: Період - (20 - 25 р.) / Рання дорослість. Період - (25 - 40 р.) / Середня дорослість. Період - (40 - 55 р.) / Пізня дорослість. Період - (55 - 65 р.) / Перед пенсією. Період - (65 - 70 р.) / Пенсія. Період - (75 р. + ) / Старість. V. Příhoda Період - (30 - 40 р.) / Стабілізація. Період - (45 - 60 р.) / Інволюція. Період - (60 - 75 р.) / Сеніум.

Період — (75 р. + ) / Старість. D. J. Levinson - Період — (22 - 40 р.) / Рання дорослість. Період — (22 - 28 р.) / Вступ у світ дорослих. Період — (28 - 33 р.) / Перехід через тридцятиріччя. Період — (33 - 40 р.) / Вкорінення. Період — (40 - 45 р.) / Перехідна фаза, транзит до середнього віку. - Період — (45 - 65 р.) / Середня дорослість. Період — (45 - 50 р.) / Вступ до середньої дорослості. Період — (55 - 60 р.) / Кульмінація середнього віку. Період — (60 - 65 р.) / Перехідна фаза, транзит до пізньої дорослості. - Період — (65 р. + ) / Пізня дорослість.

Перехідні фази, названі транзитами життєвого шляху, є сенситивними життєвими періодами, коли відбуваються важливі розвиткові зміни в окремих осіб.

4. Завдання розвитку людини в дорослому віці

Синтез біологічного, психологічного та соціального поглядів на періодизацію, тобто поділ життя людини на окремі періоди, представляє підхід R. J. Havighurst. Його визначення життєвих періодів (In: J. Koščo 1987, с. 62) ми презентуємо тому, що він конкретно описує життєві розвиткові завдання в дорослому віці, які є в центрі нашого інтересу. Дорослість він поділяє на три періоди, для яких характерні певні розвиткові завдання (ми їх назвали завданнями розвитку): Розвиткові завдання ранньої дорослості (18 - 30 років): обрати партнера; навчитися співжити з партнером; створити сім'ю; виховувати дітей; вести домашнє господарство; розпочати трудову діяльність; взяти на себе громадянську відповідальність; шукати близьку соціальну групу.

Розвиткові завдання середнього віку (30 - 60 років): надати моделі ціннісної орієнтації для своїх дітей; взяти на себе соціальну відповідальність та бути ангажованим; досягати результатів у професійній сфері; прийняти власні тілесні зміни та адаптуватися до процесу старіння; взяти на себе відповідальність за старіючих батьків.

Розвиткові завдання пізньої дорослості (без визначення віку): адаптуватися до зменшення енергії та тілесної сили; адаптуватися до пенсійного віку та зниження фінансових доходів; впоратися зі смертю партнера; створювати стосунки вікової близькості, з групою однолітків; гнучко перебирати нові соціальні ролі; забезпечити собі належне та задовільне житло.

У визначенні розвиткових завдань індивіда згадаємо психосоціальну теорію розвитку E. H. Erikson (1959): ”У межах різних криз виявляється, що кожна якість Его (Я) з'являється як відповідь на внутрішній базовий план, так і на соціальне середовище, і формується у конфронтації з різними вимогами оточення. Кризою E. H. Erikson розуміє точку повороту, тобто час, коли значно зростає потенціал, а також вразливість особи.” (In: C. Hall – G. Lindzey, 1997, с. 67 – 68.) Его (Я) має креативні якості, намагається активно адаптуватися до середовища і знаходить творчі рішення кожної нової проблеми. ”Навіть при невдачах відповідає активно, оскільки воно у своїй основі сильне та гнучке.”(Там само.)

5. Послання Konštantín - sv. Cyril та шлях людини до зрілості

Повторімо важливе послання Konštantín - sv. Cyril словацькому народу:

«...почуйте вже, що сам ваш розум вам говорить, почуйте всі, весь народ слов'янський, почуйте Слово, від Бога вам послане, Слово, що голодні людські душі нагодує, Слово, що розум і серце ваше зміцнить. Слово, що Бога пізнавати вас підготує. Так як радість не засяє без світла, щоб зір побачив усе Боже створіння, бо все не є гарним ані чітким»...

На послання цінного твору Proglas продовжують і ці слова: «Якщо сьогодні світський світ говорить про нездоланну прірву між вірою... і наукою з іншого боку, тобто про нібито нездоланний конфлікт між fides та ratio, sv. Cyril якраз навпаки, бачив у науці, насамперед у такому пізнанні, яке приводить душу до мудрості, здійснення Божого плану про людину. Цей заклик до гармонії між розумом і вірою містить уже Proglas, який їх не ставить у протилежність, а закликає до взаємного служіння.» (Cyril Vasiľ, Proglas, 2013, с. 12.)

«Для Konštantín - sv. Cyril справжню науку і справжню мудрість представляла філософія, яку він визначив як: «пізнання божественних і людських речей, наскільки може людина наблизитися до Бога, (оскільки філософія) вчить людину, що своїми вчинками вона має стати образом і подобою того, хто її створив.» (Cyril Vasiľ, Proglas, 2013, с. 12.) Письмо як носій послання Слова так стає незамінним засобом духовного зростання індивіда і всієї спільноти. Бо як каже Konštantín - sv. Cyril: «жодна душа без літер свідомості не має про той Божий закон, закон книжковий, тобто духовний... І ще більше від каменя в людині безлітерна душа здається неживою.» (Там само, с. 26.)

Ми продовжимо попередні послання і наведемо факти, пов'язані з життєвими завданнями осіб у дорослому віці, які є важливими для розвитку їхньої психічної та духовної зрілості. Ми надихнулися думками психолога E. H. Erikson, який визначив життєві завдання розвитку особистості дорослої людини наступним чином (In: C. Hall – G. Lindzey, 1997, с. 71): Дорослість (30 - 65): Для цього життєвого періоду важливою є мотивація індивіда до поєднання власної особистої ідентичності з ідентичністю інших осіб, оскільки це допомагає формувати власну особистість. Хитка і невизначена ідентичність індивіда спричинить те, що його стосунки з іншими людьми є відстороненими, емоційно нестабільними, через що він психічно і соціально ізолюється. Для життя людини важливою є взаємна глибока прихильність у пережитих стосунках. Зрілий вік (65 + ): Для цього життєвого періоду важливою є потреба індивіда творити ідеї, підтримувати стосунки, долати ситуації, створювати предмети, застосувати свої здібності та творчість. Якщо це не так, людина ризикує, що буде багато в чому психічно збіднілою і як особа буде стагнувати. У зрілому віці важливо, щоб старші люди примножували в межах своїх можливостей усе, що в житті створили. А також, щоб позитивно впливали на потомство. Погляд назад на своє життя, який супроводжується задоволенням від того, що життя мало свій сенс і порядок, веде до цілісності конкретної людини. І навпаки, сумніви в собі та своєму житті, нездійснені потреби, очікування та життєві плани ведуть до незадоволення, аж до відчаю. Є відомою істиною, що життєва мудрість у пенсійному віці полягає у збереженні та передачі роками накопиченого знання та досвіду даної людини наступному поколінню людей.

Профілювання специфічних розвиткових завдань дорослих осіб, які ми в наших текстах назвали завданнями розвитку (M. Machalová 2013, 2014 та ін.), продовжується в сучасний час значнішими темпами, ніж це було в минулому. З'являються інші та нові, раніше невідомі завдання розвитку дорослості, наприклад:

• Розвивати власну здатність вчитися, здобувати освіту в дорослому, а також у пенсійному віці.
• Навчитися використовувати нові інформаційні та комунікаційні засоби.
• Навчитися нових способів, як підтримувати здоров'я.

• Адаптуватися до нової ієрархії цінностей та інтересів людей, а також до відмінності та різноманітності стилю життя людей сьогодення.

• Бути здатним психологічно та соціально адаптуватися, навіть в умовах соціальної та психологічної дискримінації, соціальної та медичної обмеженості дорослих осіб у суспільстві, включаючи людей похилого віку та старечого віку.

• Бути здатним розуміти, що є явною, а що є прихованою маніпуляцією свідомістю та підсвідомістю людей. Навчитися розпізнавати та бути критичним щодо психологічного тиску мас-медіа, бездумних розваг, щодо практик зневаги до людської гідності, а також щодо применшення абсолютної цінності для людини, якою є її життя.

Життєві завдання та тенденція розвитку особистості людини

Почнімо зі слів із твору Костянтина Філософа — св. Кирила. (Proglas, 2013, с. 32–34):

«...коли тіло не має належної поживи: так само кожна душа занепадає у житті, коли живе без Божого життя, коли не чує ніде слова Божого. Іншу ж ще притчу премудру скажімо, люди, що люблять одне одного, які прагнуть Божим ростом рости вже відтепер! Бо хто б цієї простої правди не знав? Так як насіння, що впало в родючу землю, так само всі людські серця на землі дощ Божих літер потребують для себе, щоб плід Божий зріс у них якнайбільше. Хто може всі притчі сказати, що язик без книг звинуватять, викриють, що не говорить голосом зрозумілим?»

Освіта (виховання та навчання) дорослих, як спосіб досягнення освіченості та розвитку особистісних компетенцій людей, у будь-якому віці нерозривно пов’язана з життєвими видовими, або ж розвитковими завданнями людей. Розвиткові (еволюційні) зміни не є привілеєм дитинства та дорослішання, але відбуваються так само і в дорослому та літньому віці людини. У різні життєві стадії розвиткові зміни викликані різними і специфічними для даного віку соціальними та психологічними причинами. Значну роль у цьому відіграє виховання та самовиховання людей, їх навчання та самоосвіта, завдяки чому люди вчаться протягом усього життя.

Життєві завдання окремих осіб є унікальними. D. Boadella (1996) дійшов висновку, що процес розвитку особистості людини спрямований:

• до самоорганізації особи, що є проявом еволюційного потягу людини до психологічного розвитку;
• до саморегуляції (керування) особи, що є проявом досягнення психологічної цілісності та рівноваги психіки, поведінки та дій людини.

Згадані тенденції в розвитку конкретної людської особи проявляються у її власному унікальному способі переживання, поведінки та дій. Людська істота володіє успадкованими та вродженими схильностями до виживання. І за належних життєвих умов вона розвивається духовно, психологічно, соціально, фізично, як унікальна цілісна людська істота. Просування конкретної людини до психологічної дорослості (зрілості) здійснюється так, що вона вчиться протягом усього життя. Вчиться свідомо і несвідомо, через виховання (самовиховання), навчання (самоосвіту). Вона стає психологічно дорослою (зрілою) особистістю, поводиться і діє як зріла особистість. Діє відома мудрість, що дерево можна пізнати за його плодами. Ми лише додамо, що зрілість чи незрілість особистості людини можна пізнати за її поведінкою, тобто проявами, і за її діями, тобто вчинками.

Замість висновку

«Якщо сьогодні світ говорить про нездоланну прірву між вірою та релігією з одного боку, і розумом чи наукою з іншого боку, тобто про нібито нездоланний конфлікт між fides et ratio, св. Кирило, навпаки, вбачав у науці, насамперед у такому пізнанні, яке приводить душу до мудрості, здійснення Божого плану щодо людини. Заклик до гармонії між розумом і вірою містить Proglas, який не ставить їх у протилежність, а закликає до взаємного служіння. Це його послання є чинним і сьогодні». (Cyril Vasiľ, 2013, с. 12.)

Автор: Prof. PhDr. Mária Machalová, CSc. Література

BOADELLA, D.1996. Soma, Jáství a Prapůvod. In: Energie & Charakter. Vědecký časopis. Roč.1, č.1, s.8-26. CYRIL Vasiľ. 2013. I Slovo i Písmo. In: Konštantín Filozof – Sv.Cyril: Proglas. Slovenská národná knižnica. Martin, s. 9-17. HALL,C. - LINDZEY,G. 1997. Psychológia osobnosti. Bratislava: Slovenské pedagogické nakladateľstvo. 510 s. ISBN80-08-00994-4. KONŠTANTÍN FILOZOF - Sv.CYRIL. 2013. Proglas. Slovenská národná knižnica. Martin, ISBN 978-80-8149-012-5. KOŠČO, J. a kol. 1987. Poradenská psychológia. Bratislava: Slovenské pedagogické nakladateľstvo. 446 s. MACHALOVÁ,M. 2013. Preventívna sociálna práca – Edukačná paradigma v sociálnej práci. Prešov: Prešovská univerzita. 272 s. ISBN 978-80-555-0932-7. MACHALOVÁ,M. 2014. Edukačná sociálna práca. Prešov: Prešovská univerzita. 327 s. ISBN 978-80-555-1118-4. PŘÍHODA,V. 1967. Ontogeneze lidské psychiky I-IV. Praha, SPN.