Останнім часом ми є свідками зростання не лише наркотичних, а й нехімічних патологічних залежностей (НПЗ). Причини їх виникнення є мультифакторними. Етіологічно значущими ми вважаємо біологічні фактори, соціальні та соціокультурні фактори, якими є специфічний досвід в орієнтаційній сім'ї, вплив певної моделі поведінки, перевага певних цінностей, кумуляція негативних впливів різного роду, брак надійного підґрунтя, а також задовільних міжособистісних стосунків, група однолітків, вплив ширшого суспільства та дія загальноприйнятих соціальних норм. Трійку основних факторів, що стоять на фоні виникнення НПЗ, замикають особистісні якості індивіда.
У цьому контексті нас цікавили біологічні фактори як можливий детермінант НПЗ. Цю думку ми сформулювали у гіпотезу, в якій припускали наступне: виникнення НПЗ у батьків детермінує їх виникнення та розвиток у біологічних дітей.
Для підтвердження або, навпаки, спростування правдивості твердження, що міститься в даній гіпотезі, ми реалізували кількісне дослідження, в якому взяв участь 151 респондент. Конкретно йшлося про патологічних гравців, оскільки саме гемблінг належить у сучасному суспільстві до найчастіших НПЗ. А оскільки вони мають спільні характеристики перебігу, діагностичні критерії та загальні принципи лікувальних процедур, ми можемо застосувати отримані результати і до всіх інших видів НПЗ.
Наявність тих біологічних факторів, що впливають на виникнення НПЗ, ми з'ясовували у наших респондентів шляхом постановки трьох запитань, які становлять перше коло анкетного формуляра, спрямованого на виявлення не лише біологічних, а й соціальних та соціокультурних, а також особистісних факторів, що беруть участь у виникненні НПЗ.
У зв'язку з порушеною проблематикою нас, однак, цікавили лише відповіді на запитання вже згаданого першого кола, оскільки саме вони були спрямовані на виявлення біологічних факторів, що детермінують НПЗ. На ці три запитання респонденти мали відповісти вибором одного правильного варіанта серед кількох наведених альтернатив.
Перше запитання вимагало від респондентів ідентифікувати себе з жіночою або чоловічою статтю. Відсоткове представництво представників обох статей у репрезентативній вибірці дослідження демонструє наступний графік:
На основі графічно опрацьованих даних щодо статі респондентів констатуємо, що в дослідженні не взяла участь жодна жінка. З цього ми робимо висновок, що одним із ризикових біологічних факторів, відповідальних за виникнення НПЗ, є чоловіча стать.
Друге запитання було спрямоване на з'ясування віку респондентів. Огляд вікової шкали учасників дослідження знову пропонуємо у формі графіка:
Наведені емпіричні дані послужили нам для визначення найбільш ризикового вікового періоду в межах розглянутої біологічної детермінації НПЗ. Як показує графік, НПЗ найбільш загрожує віковій категорії, представленій молодшими дорослими чоловіками, тобто чоловіками віком від 20 до 35 років, тоді як літніх людей, а отже, чоловіків, яких зараховують у межах періодизації людського життя з погляду віку до періоду старості, ми взагалі не можемо вважати ризиковою групою.
За допомогою третього і водночас останнього запитання, що стосується проблематики біологічної детермінації НПЗ, ми з'ясовували наявність будь-якої з НПЗ у когось із біологічних батьків опитаних нами респондентів. Отримані результати ми знову зафіксували у вигляді наведеного нижче графіка:
Опрацювання відповідей на це третє запитання нам одночасно дозволяє зайняти остаточну позицію щодо гіпотези, яка передбачала, що виникнення НПЗ у батьків детермінує їх виникнення та розвиток у біологічних дітей. На основі результатів дослідження у зв'язку з останнім тестованим запитанням ми, однак, не можемо підтвердити зміст даної гіпотези.
Наслідуючи встановлені факти, ми водночас не погоджуємося з Vágnerová (2004), яка вважає етіологічно значущими причинами адиктивних та імпульсивних розладів, до категорії яких належить і патологічне гравство, біологічні фактори, оскільки лише 17,9 % учасників нашого дослідження підтвердили наявність гемблінгу також у когось зі своїх біологічних батьків. Решта 82,1 % респондентів цю можливість повністю виключили, через що не підтвердилася і гіпотеза нашого дослідження, в якій ми, виходячи саме з аналогічних думок інших авторів, що займаються цією проблематикою на фаховому рівні, припускали, що виникнення НПЗ спричиняють, крім інших, і біологічні фактори.
Однак навіть згадані 17,9 % респондентів, які підтверджують наявність принаймні однієї з групи НПЗ у когось зі своїх біологічних батьків, не є зовсім незначними, і можна схилитися до теорії Matoušek (2003), яка допускає альтернативу, що схильність до пошуку такого типу нових захопливих вражень є частково спадковою, доказом чого могли б бути і наші згадані 17,9 % учасників дослідження.
Попри те, що деякі медичні дослідження вказують на спадковий фактор НПЗ, це означає лише те, що успадковується схильність. Якщо, однак, матері або батьки, які страждали на будь-яку з НПЗ, не нехтують профілактикою, їхні діти мають велику передумову уникнути цих розладів (Ladishová, 2006).
Якщо ми виходимо з переконання, що кожній НПЗ краще запобігти, ніж її лікувати, у зв'язку з практичними пропозиціями та рекомендаціями в межах цієї проблематики ми зосередимося на профілактиці НПЗ. У цьому напрямку ми надихнулися стратегією британської моделі профілактики наркотичних залежностей. Вона ставить акцент профілактики також на позашкільне середовище, чим розширює її дію на різні вікові групи, але попри загальносуспільне охоплення, вона є дуже конкретною і зрозумілою для кожного. З наведених причин ми спробуємо застосувати її також до сфери профілактики НПЗ, оскільки загальні ознаки та діагностичні критерії є спільними як для хімічних, так і для НПЗ. Уся модель складається з п'ятнадцяти основних принципів, розділених на чотири ключові сфери.
Перша ключова сфера спрямована на реальні ризики та захисні фактори залежно від активностей у чітко визначених групах популяції. Вона включає три принципи:
- чітке визначення популяції,
- точна оцінка ризику адиктивних дій для даної популяції та можливого захисту,
- підвищена увага до груп осіб із високим ступенем загрози та низьким рівнем захисту.
Друга ключова сфера спрямована на ефективність програм, проєктів та інтервенцій. Вона складається з кількох принципів:
- потреба створення загальносуспільного клімату проти НПЗ,
- розвиток життєвих навичок та технік відмови від адиктивних дій,
- редукція ризиків та підвищення захисту сімей,
- зміцнення соціальних зв'язків,
- розвиток інтервенцій, спрямованих на чітко специфіковану популяцію.
Третя ключова сфера спрямована на своєчасність інтервенції. Вона складається з трьох принципів:
- профілактика розвитку залежності в якомога ранньому віці,
- профілактика, спрямована на сферу дозвіллєвих активностей,
- реалізація профілактичних активностей у домашньому середовищі.
Четверта ключова сфера спрямована на ефективніше управління профілактичними програмами. Вона складається з трьох принципів:
- створювати з проєктів програми, придатні для використання також в інших спільнотах,
- навчання працівників та фахівців,
- моніторинг та верифікація програм.
На завершення вважаємо за важливе наголосити, що ми в жодному разі не маємо наміру узагальнювати як отримані результати дослідження, так і запропоновані рекомендації для практики в межах усієї спільноти залежних осіб. Оскільки, попри все, ми переконані, що суспільство визначається не універсальністю, а індивідуальністю кожної людської істоти, і саме в дусі прагнення до збереження цього принципу має здійснюватися діяльність не лише соціальних працівників, а й представників усіх інших професій під час роботи як із залежними клієнтами, так і з іншими користувачами соціальних послуг.
Автор: Mgr.Tatiana Jurková Використана література:
MALOVIČ, P. 2007. Technologické závislosti. In Sociálna prevencia. ISSN 1336-9679, 2007, roč.2., č.2, s.12. MATOUŠEK, O. 2003. Slovník sociální práce. Praha:Portál Praha, 2003. 288 s. ISBN 80-7178-549-0. LADISHOVÁ, L. C. 2006. Strach z jedla. Ružomberok: Epos, 2006. 159 s. ISBN 80-89191-44-4.