Хотів би подякувати керівництву Інституту загальної медицини 1-го медичного факультету Карлового університету в Празі, зокрема MUDr. Norbertu Královi, за запрошення на щорічні збори, де я мав можливість побачити розквіт інституту, в якому пропрацював чверть століття. Їхня наукова діяльність підтверджує застереження психіатрів щодо поширеності депресії в популяції. Ми всі отримали чудовий подарунок — книжку «Що роблять почуття» (Co dělají pocity) авторок Tiny Oziewiczové та Aleksandry Zajacové. І через неї ми можемо рухатися далі в тексті.
Весну ми любимо і вітаємо. Весна — це прекрасна пора року для більшості з нас: природа прокидається, все цвіте, дні стають довшими, і попереду нас чекають найгарніші місяці року.
Я хотів би нагадати, що для людей із депресивною схильністю все відбувається з точністю до навпаки, і квітень є місяцем із найвищим рівнем самогубств у році. Для лабільних індивідів перехід від короткого дня до довгого є критичним часом, коли внутрішній годинник збивається, а життя стає найбільш болісним. Пам’ятаймо, що схильність до депресії мають троє людей із десяти.
Я не маю наміру оминати сучасні діагностичні процедури, я лише хочу звернути увагу на три емпіричні сфери депресії, які вбивав нам у голову професор Vondráček: порушену форію, гедонію та динамогенію, які я вважаю досить практичними та корисними.
Форія — це піднесена назва для настрою, який може бути депресивним, депресивно-тривожним із різним співвідношенням обох компонентів і можливістю виникнення (рідко) панічної атаки, жалісливим або станом, скоріше, похмурим з автоагресивними самозвинувачувальними випадами, чи станом, який ми можемо описати як «без настрою».
Гедонія — це здатність радіти, а «ангедонія» — це її брак або навіть відсутність. Вона є центральним симптомом депресії, часто поєднаним із відчуттям тотальної самотності. Щодо її наявності у нас є два прості запитання: Чому ви сьогодні радієте? Чому ви взагалі ще радієте? Якщо ми отримуємо на обидва запитання негативні відповіді, тобто «нічому», ми говоримо про серйозну депресію, навіть якщо настрій на це не вказує і здається позитивнішим.
Динамогенія розповідає про загальний психомоторний темп, тобто готовність тіла і розуму реагувати відповідним чином на внутрішні імпульси та зовнішні подразники. Стан погіршення в цій сфері мені пояснив ще під час навчання один із моїх перших пацієнтів, коли сказав: «Вранці для мене проблема зав’язати шнурівки на черевиках».
Емпірика підтверджує, що лікування діє не на всі три компоненти депресії рівномірно, і найбільш ризикованими виявляються початок депресії та стан, коли настає повернення до здоров’я. Адже там може статися так, що гедонія ще перебуває в тотальному пригніченні, тоді як психомоторний темп уже працює на повну потужність. Оцінка майбутнього тоді однозначно погана, тоді як у пацієнта вже достатньо сил, щоб забити гак, на якому він повіситься! Навесні, у квітні, це трапляється найчастіше.
Тому обов’язком кожного лікаря є активний пошук симптомів депресії; два запитання, спрямовані на гедонію, не затримають, навпаки — допоможуть покращити взаємини. Там, де ми виявляємо ангедонію, необхідне запитання про суїцидальні наміри, що можна зробити в обхідній формі: «А чи не маєте ви бажання все це кинути і закінчити?» Коли відповідь позитивна або неоднозначна, доречно зв’язатися з психіатром, принаймні з проханням поради, як діяти далі.
MUDr. Radkin Honzák психіатр Джерело, блог автора: https://blog.aktualne.cz/blogy/radkin-honzak.php?itemid=45293