Вступ

У статті ми представляємо певний досвід використання інструментів для вимірювання психологічної резильєнтності, зосереджуючись на двох дослідницьких питаннях: перевірці теоретичної моделі, що лежить в основі тієї чи іншої методики, та виявленні міжстатевих відмінностей у показниках резильєнтності, або специфіки показників резильєнтності у кар'єрно успішних жінок.

З великої кількості визначень психологічної резильєнтності, які можна знайти у фаховій літературі (див., наприклад, Davidson та ін., 2005, стор. 43; Tugade та Fredrickson, 2004, стор. 320; Luthar та Cicchetti, 2000, стор. 858; Connor та Davidson, 2003, стор. 76; Miller, 2003, стор. 245), ми надаємо перевагу визначенню Masten (2001): Резильєнтність представляє собою групу явищ, які стоять за хорошим результатом, що його людина досягає попри серйозну загрозу її адаптації чи розвитку. (Masten, 2001, стор. 228). Однак конкретний «зміст» концепту резильєнтності окремі автори операціоналізують у своїх вимірювальних інструментах з більшими чи меншими взаємними відхиленнями.

У сучасному теоретичному просторі, де психологія постійно пропонує нові концептуалізації особистісних вимірів, якими описуються різні аспекти виконання та ефективності, «диференціальна діагностика» є принаймні такою ж важливою, як і саме визначення. Тому дуже корисно відрізняти резильєнтність від трьох споріднених концептів, якими є hardiness (життєстійкість), thriving (процвітання) та посттравматичне зростання. Hardiness (життєстійкість; Kobasová, 1982) складається з трьох компонентів — відчуття контролю над власним життям, усвідомлення сенсу власного життя та сприйняття змін як виклику; thriving (процвітання; Carver, 1998) представляє собою зниження реактивності на стресори та зростання «подолання» стресорів; посттравматичне зростання (Linley, Joseph, 2004; Tedeschi, Calhou 1996, 2004) складається з особистісного зростання після пережитої травми.

Метод

У дослідженні ми використали дві методики для вимірювання резильєнтності. Першою була Resilience Scale for Adults (далі RSA) (Friborg, Hjemdal, Rosenvinge & Martinussen), яка операціоналізує резильєнтність у чотирьох факторах: - Досвід роботи зі стресорами - Адаптивність особистості - Підтримуюче соціальне середовище - Досвід та оцінка здатності компенсувати/вирішувати проблеми

Другою методикою був The Baruth Protective Factors Inventory (далі BPFI) (Baruth & Carroll), і він операціоналізує резильєнтність у трьох сферах, з яких перша має чотири підсфери:

  • Диспозиційні атрибути:

  • переконання в особистій компетентності

  • життєвий оптимізм
  • рівень структурованості в житті

  • соціальна компетентність

  • Сімейна когезія

  • Зовнішня соціальна система підтримки

Детальне вивчення окремих пунктів цих методик спонукало нас до рефлексії того, що багато сфер у цих двох методиках концептуально перетинаються — ми позначили їх у тексті (вище) курсивом. Крім того, кожна з методик представляє деякі сфери, які є унікальними для неї — у випадку RSA це досвід роботи зі стресорами, а у випадку BPFI це життєвий оптимізм та рівень структурованості в житті.

Нас цікавило (1) чи підтвердяться теоретичні моделі (тобто операціоналізовані сфери резильєнтності), які представляють ці дві методики, і (2) чи покаже спільний факторний аналіз результатів обох методик перетин, тобто теоретичну близькість окремих сфер резильєнтності — особливо тих, для яких ми, порівнюючи пункти, припускали концептуальну близькість. Крім того, ми — з огляду на наявність даних від специфічної вибірки кар'єрно успішних жінок — цікавилися тим, (3) чи можна кар'єрно успішних жінок, порівняно з репрезентативною вибіркою населення, характеризувати іншим рівнем резильєнтності (і в чому саме). У цьому контексті було, однак, цікаво поглянути також на міжстатеві відмінності в резильєнтності (на репрезентативній вибірці населення).

Вибірка

Дослідницьку вибірку складала квазірепрезентативна вибірка дорослого населення у продуктивному віці від 18 до 65 років (N 500) Нітранського краю (збалансована за статтю, віком та освітою). Крім того, ми мали в розпорядженні дані від 16 кар'єрно успішних жінок, які були частиною іншого дослідницького проєкту (дослідження детермінант жіночої кар'єри — учасницями були топменеджерки у державній та приватній сферах, успішні підприємниці, успішні мисткині тощо).

Результати

  1. Перевірка теоретичної моделі

Ми розрахували індекс надійності (Альфа Кронбаха) та провели факторний аналіз для кожної методики. У випадку шкали RSA у факторному аналізі підтвердилися 4 фактори (що пояснюють разом 61,4 % дисперсії), проте індекс надійності був ледь на задовільній межі (Альфа Кронбаха 0.69). У випадку шкали BPFI факторний аналіз виявив 8 факторів (що пояснюють разом 58,4 % дисперсії) замість 6 вимірів теоретичної моделі; більшість вимірів, однак, були підтверджені, деякі були лише намічені; індекс надійності був задовільно високим (Альфа Кронбаха 0.87). Отже, наші емпіричні дані значною мірою підтвердили окремі теоретичні моделі, що лежать в основі шкал надійності RSA та BPFI.

Коли ми, однак, здійснили спільний факторний аналіз усіх пунктів (разом 48) обох методик RSA та BPFI, ми отримали 12 факторів (що пояснюють разом 61,8 % дисперсії), і не виявилося практично жодного перетину споріднених вимірів зі шкал RSA та BPFI — ніби не існує згоди між тим, що вимірює одна, а що інша методика, призначені для визначення рівня резильєнтності. Це дивовижне відкриття на цей момент важко інтерпретувати, і воно потребуватиме подальшого емпіричного вивчення.

  1. Міжстатеві відмінності

При виявленні міжстатевих відмінностей у репрезентативній вибірці населення виявилися значні відмінності, які в переважній більшості є «на користь» чоловіків:

Отже, ми можемо констатувати, що виявилося, що у вимірах резильєнтності чоловіки домінують над жінками у:

  • адаптивності особистості,
  • досвіді/оцінці здатності компенсувати/вирішувати проблеми,
  • переконанні в особистій компетентності,
  • життєвому оптимізмі.

Жінки домінують над чоловіками лише в одному вимірі резильєнтності, а саме у:

  • зовнішній соціальній системі підтримки.
  1. Резильєнтність «успішних жінок»

З огляду на той факт, що ми мали в розпорядженні дані про показники за шкалами резильєнтності від екстремальної вибірки 16 кар'єрно дуже успішних жінок, нас цікавило, чи і наскільки вони відрізняються в окремих вимірах резильєнтності від репрезентативної жіночої популяції. Таблиця показує, що значні відмінності в напрямку вищого показника резильєнтності були у шести з восьми вимірів. В одному вимірі (досвід роботи зі стресорами) показник успішних жінок був несподівано нижчим, ніж у репрезентативної вибірки, і лише в єдиному вимірі не було значущої відмінності (зовнішня соціальна система підтримки).

У чому «успішні жінки» інші? Успішні жінки домінують над жінками в репрезентативній вибірці населення у рефлексії наступних вимірів:

  • адаптивності особистості,
  • досвіді/оцінці здатності компенсувати/вирішувати проблеми,
  • переконанні в особистій компетентності,
  • життєвому оптимізмі,
  • сімейній когезії,
  • підтримуючому соціальному середовищі та
  • низькому досвіді роботи зі стресорами.

Дискусія

Отримані дані змушують нас бути досить обережними у сприйнятті психологічної резильєнтності як однозначно визначеного та обмеженого психологічного виміру. Нам видається необхідним підкреслити, що хоча інструменти вимірювання, які ми використали (опитувальники RSA та BPFI у нашому перекладі), досить надійно відображали чотирьох- та шестивимірну модель окремих теоретично передбачуваних вимірів резильєнтності, нам не вдалося навіть найменшою мірою довести будь-яке теоретичне перекриття між їхніми вимірами. І це попри те, що при концептуальному порівнянні багато вимірів цих методик ґрунтуються на схожих теоретичних припущеннях щодо того, що мало б бути «за» виміром психологічної резильєнтності. Перевірка концепту психологічної резильєнтності, а особливо її диференційно-діагностичне відмежування від споріднених концептів, є, отже, великим викликом для фундаментальних досліджень.

Попри це, ми вважаємо примітними висновки щодо міжстатевих відмінностей у постульованих вимірах резильєнтності, які свідчать про те, що у чоловіків ми можемо розраховувати на значно вищий бал у деяких вимірах, які могли б бути вагомими при досягненні видатних результатів та подоланні різноманітних бар'єрів на шляху до цілей: адаптивність особистості, досвід/оцінка здатності компенсувати/вирішувати проблеми, переконання в особистій компетентності та життєвий оптимізм. Натомість у жінок у тому ж сенсі можна розраховувати на значно вищий вплив усвідомлюваної зовнішньої підтримки в соціальній системі, ніж у чоловіків.

Крім того, стимулюючим є висновок, який є ще одним вагомим аргументом у дискусіях про можливості та способи досягнення гендерної рівності, а саме: кар'єрно дуже успішні жінки володіють самообразом, який з погляду концепту резильєнтності не є якимось ототожненням із самообразом чоловічого стереотипу (у сенсі «рівняння на чоловіків»), а становить особливу структуру. Вона характеризується значною домінантністю майже в усіх вимірах моделі психологічної резильєнтності (адаптивність особистості, досвід/оцінка здатності компенсувати/вирішувати проблеми, переконання в особистій компетентності, життєвий оптимізм, сімейна когезія, підтримуюче соціальне середовище) над репрезентативною вибіркою жінок, за двома винятками: першим є знижений досвід зі стресорами порівняно з репрезентативною вибіркою жінок, а другим — індиферентність зовнішньої соціальної системи підтримки для резильєнтності успішних жінок.

Автори: Gabriel Bianchi, Ivan Lukšík, Miroslav Popper Centrum excelentnosti SAV pre výskum a rozvoj občianstva a demokracie a Ústav výskumu sociálnej komunikácie SAV* Література:*

Baruth, K. E., & Carroll, J. J. (2002). A formal assessment of resilience: The Baruth Protective Factors Inventory. Journal of Individual Psychology, 58, 235 - 244.

Carver, C. S. (1998). Resilience and thriving: Issues, models, and linkages. Journal of Social Issues, 54, 245 -2 66.

Connor, K. M., & Davidson, J. R. T. (2003). Development of a new resilience scale: The Connor-Davidson resilience scale (CD-RISC). Depression and Anxiety, 18, 76 - 82. Davidson, J. R. T., Payne, V. M., Connor, K. M., Foa, E. B., Rothbaum, B. O., Hertzberg, M. A. et al. (2005). Trauma, resilience, and saliostasis: Effects of treatment in post-traumatic stress disorder. International Clinical Psychopharmacology, 20, 43 - 48.

Friborg, O., Hjemdal, O., Rosenvinge, J. H., & Martinussen, M. (2003). A new rating scale for adult resilience: what are the central protective resources behind healthy adjustment? International Journal of Methods in Psychiatric Research, 12, 65 - 76.

Kobasa, S. C. (1982) The hardy personality: Toward a social psychology of stress and health. In: Glenn S. Sanders, Jerry Suls (Eds.): Social PSychology of Health and Illness, LEA, str. 3 - 32.

Linley, P. A., & Joseph, S. (2004). Positive change following trauma and adversity: A review. Journal of Traumatic Stress, 17, 11 - 21.

Luthar, S. S., & Cicchetti, D. (2000). The construct of resilience: Implications for interventions and social policies. Development and Psychopathology, 12, 857 - 885.

Masten, A. (2001). Ordinary magic: Resilience processes in development. American Psychologist, 56, 227 - 238.

Miller, E. D. (2003). Reconceptualizing the role of resiliency in coping and therapy. Journal of Loss and Trauma, 8, 239 - 246.

Tedeschi, R., & Calhoun, L. (1996). The Posttraumatic growth inventory: Measuring the positive legacy of trauma: Journal of Traumatic Stress, 9, 455 - 471.

Tedeschi, R., & Calhoun, L. (2004). Posttraumatic growth: Conceptual foundations and empirical evidence. Psychological Inquiry, 15, 1 - 18.

Tugade, M. M., & Fredrickson, B. L. (2004). Resilient individuals use positive emotions to bounce back from negative emotional experiences. Journal of Personality and Social Psychology, 86, 320 - 333.

Wald, J., Taylor, S., Asmundson, G. J. G. , Jang, K. L., Stapleton, J., McCreary, D. (2006). Literature review of Concepts - Psychological Resiliency. Toronto, Defence R&D Canada

Доповідь була представлена на 5-му щорічному конференції під назвою ,,Psychológia zdravia 2010“, яка відбулася 19 травня 2010 року в Братиславі. Конференцію організувала секція психології здоров'я SPS при SAV у співпраці з секцією здоров'я Міністерства охорони здоров'я SR. У підготовці заходу також брали участь: Národný ústav srdcových a cievnych chorôb v Bratislave, VŠZaSP sv. Alžbety v Bratislave, Kancelária WHO na Slovensku, KISH Košice, Katedra psychológie FF KU v Ružomberku та Katedra psychológie FF TU v Trnave.

Збірник доповідей з 5-ї конференції психології здоров'я, Братислава, 2010 був виданий лише в електронній формі Доступність: http://www.prohuman.sk/psychologia/zbornik-prispevkov-z-konferencie-psychologia-zdravia-2010