Embedded media: https://open.spotify.com/embed/episode/6kSyagH6X1RV0MICayGd6s?utm_source=generator
У сучасному світі, що динамічно змінюється, ми все частіше стикаємося з поняттям «резилієнтність». Ця концепція є широко застосовною: від окремих осіб і спільнот до цілих організацій і народів. Але що саме означає цей термін, кого він стосується і як його можна ефективно підтримувати? У цій статті ми розглянемо значення резилієнтності, способи її формування та приклади належної практики. Поняття резилієнтності виникло на основі довготривалих досліджень дітей, які виростали в надзвичайно несприятливих умовах, проте їхній розвиток не був негативно позначений. Воно пояснює, чому, наприклад, деяким родинам американських іммігрантів вдавалося краще, ніж іншим, хоча на початку вони стикалися з серйозними проблемами. Як приклад можна навести так званих «човнових людей» (Boat people), військових біженців з В'єтнаму, які в 70-х і 80-х роках минулого століття відносно швидко влаштувалися в Північній Америці. Вчені досліджували, як їм це вдалося попри складну ситуацію. Пізніше це поняття перейняли й інші галузі. Експерти, що займаються резилієнтністю, описують, подібно до Antonovsky, які якості (наприклад, пристосованість, старанність, впевненість у собі) допомагають людині впоратися з різними життєвими ситуаціями1. Перші дослідження резилієнтності виникали переважно в психології (Emmy Werner) 2 та екології (C. S. Holling) 3. Згодом концепція поширилася на соціологію, економіку та організаційне управління, причому кожна галузь принесла нові знання та перспективи. Сьогодні резилієнтність — це міждисциплінарне поняття, яке застосовується у всіх сферах життя — від окремих осіб до глобальних систем. Резилієнтність визначається як здатність окремої особи, групи або системи адаптуватися до змін, відновлюватися після потрясінь і криз та використовувати їх як можливість для зростання. Вона походить від латинського слова resilire, що означає «відскочити назад» або «відновитися». У психології термін резилієнтність використовується для позначення здатності долати стрес і травму. У соціології чи екології він позначає здатність систем відновлювати рівновагу після порушення.
Резилієнтність має кілька вимірів:
- Індивідуальна резилієнтність: Особиста здатність людини протистояти стресу та життєвим викликам.
- Спільнотна резилієнтність: Спосіб, у який спільноти співпрацюють для подолання криз, таких як стихійні лиха або економічні шоки.
- Організаційна резилієнтність: Стійкість організацій до змін, таких як технологічний розвиток або зміни ринку.
- Екологічна резилієнтність: Здатність екосистем адаптуватися до кліматичних змін або інших екологічних стресорів.
Резилієнтність стосується кожного. У контексті окремої особи вона допомагає долати щоденні виклики, проблеми зі здоров'ям чи робочий стрес. Для організацій вона є необхідною для виживання під час криз, таких як економічні рецесії або порушення ланцюгів постачання. Спільноти та цілі суспільства потребують резилієнтності для подолання катастроф, таких як повені, пандемія COVID-19 або конфлікти.
1. Індивідуальний рівень
Індивідуальний рівень означає розуміння власних емоцій і реакцій на стрес. Важливою складовою при побудові підтримуючих стосунків є соціальна підтримка, яка є ключовою при подоланні викликів. Рівновага між роботою та відпочинком є профілактикою синдрому вигорання. Чітке встановлення цілей забезпечує мотивацію та спрямування. Тема резилієнтності має своє коріння в психології та екології, причому перші фахові дослідження почали з'являтися у другій половині 20-го століття. Ось огляд піонерів, які заклали основи вивчення індивідуальної резилієнтності. У галузі психології однією з перших фахівчинь з теми резилієнтності була Emmy Werner, американська дослідниця, яка в 50-х роках 20-го століття проводила довготривале лонгітюдне дослідження дітей на гавайському острові Кауаї. Werner спостерігала за понад 700 дітьми протягом чотирьох десятиліть і ідентифікувала фактори, які дозволяли деяким дітям процвітати попри те, що вони виростали в несприятливих умовах, таких як бідність, насильство або нехтування. Цих дітей вона назвала «стійкими» (resilient). Головним внеском Emmy Werner є те, що вона підкреслює значення захисних факторів, таких як позитивні стосунки та підтримка з боку спільноти чи родини. 4
Приклади найвидатніших особистостей індивідуальної резилієнтності у світі: Nelson Mandela — ікона резилієнтності, борець за права людини та перший темношкірий президент Південно-Африканської Республіки, протягом свого життя стикався з величезними викликами. Попри це, він зміг залишитися вірним своїм цінностям і став символом стійкості та надії. Mandela провів 27 років у в'язниці за свої політичні переконання та боротьбу проти апартеїду, системи расової сегрегації в Південно-Африканській Республіці. Попри жорстокі умови, він зберіг душевну силу і відмовився від компромісу, який означав би зраду його принципів. Після звільнення в 1990 році він не закликав до помсти гнобителям, а навпаки, став символом примирення. Як президент з 1994 року Mandela сприяв мирному співіснуванню між різними расами, чим запобіг можливій громадянській війні. Під час ув'язнення Mandela регулярно займався фізичними вправами, читав і навчався, завдяки чому підтримував психічну та фізичну силу. Ця дисципліна допомогла йому впоратися з багаторічною ізоляцією. Його відомий вислів: «Не має значення, як глибоко ви впали, а те, як високо ви зможете піднятися», точно відображає суть резилієнтності. Mandela залишається однією з найбільш шанованих особистостей світу і символом того, що навіть окремі особи можуть подолати найбільші перешкоди і стати каталізатором глобальних змін. 5 Viktor Frankl: Психіатр і той, хто пережив Голокост, чия праця «Людина в пошуках справжнього сенсу» надихає мільйони людей на пошук надії у найважчих ситуаціях. 6 Oprah Winfrey подолала бідність і дитячу травму, щоб стати однією з найвпливовіших жінок у світі. 7 Malala Yousafzai є іконою мужності та резилієнтності. Вона родом з Пакистану, виростала в регіоні, контрольованому Талібаном, де дівчатам систематично відмовляли у доступі до освіти. Попри ризик, ще дитиною вона вирішила виступити проти гноблення і відкрито обстоювала право дівчат на освіту. У 2012 році, коли їй було лише 15 років, Malala стала ціллю замаху. Талібан напав на неї, оскільки вона відкрито критикувала їхній режим. Після замаху Malala стала глобальним обличчям боротьби за права дівчат. У 2014 році, у віці 17 років, вона стала наймолодшою лауреаткою Нобелівської премії миру. Її робота продовжується через Malala Fund, організацію, яка підтримує освіту дівчат у всьому світі. Malala виступає не лише як жертва насильства, а як лідерка та візіонерка, яка доводить, що голос окремої особи може мати величезний вплив. Вона постійно виступає на міжнародних форумах, попри те, що досі стикається з погрозами з боку радикалів. Її бачення кращого світу базується на ідеї, що освіта є фундаментальним правом і найкращим інструментом боротьби проти бідності, нерівності та екстремізму. 8
Marie Curie-Skłodowska була науковицею, яка подолала упередження щодо жінок у сфері науки та здобула дві Нобелівські премії за свою роботу. Французька фізикиня та хімікиня польського походження Marie Curie-Skłodowska була відзначена двічі. Вперше премію вона отримала у 1903 році з фізики за дослідження радіоактивності разом зі своїм чоловіком Pierre Curie. Другу нагороду вона отримала у 1911 році, а саме з хімії — за відкриття двох елементів: радію та полонію. 9
2. Рівень спільноти
Кооперація та солідарність є характерними для спільнот, які покладаються на взаємодопомогу та краще долають кризові ситуації. Також важливим є обмін ресурсами, прикладом чого можуть бути громадські сади або проєкти спільної економіки. Одним із найяскравіших прикладів індивідуальної стійкості, який надихає інші культури та етнічні групи, є корінні народи Північної Америки — тубільні індіанські племена (наприклад, Navajo, Cherokee, Lakota та інші). Їхня культура, історія та спосіб життя показують, як можна зберегти ідентичність, пристосуватися до несприятливих умов і створювати опір несправедливості та ворожим зовнішнім впливам.
Приклади індивідуальної стійкості
Navajo (Diné) — це плем'я пережило період примусового переселення, відомий як Long Walk у XIX столітті, коли тисячі Navajo були депортовані зі своєї рідної землі. Попри цей травматичний досвід, вони зберегли свою культуру і сьогодні є одним із найбільших та найвпливовіших тубільних племен у США. Їхня мова навіть використовувалася під час Другої світової війни як незламний код (Navajo Code Talkers). 10
Inuité (ескімоський етнос) — Inuité, які живуть у суворих умовах Арктики, є символом фізичної та психічної стійкості. Попри кліматичні зміни та сучасне втручання у їхній традиційний спосіб життя, вони пристосовуються до сучасного світу, зберігаючи при цьому традиційні звичаї, такі як полювання та ремесла. 11
Maori у Новій Зеландії — Maori, корінні жителі Нової Зеландії, змогли подолати період колонізації та маргіналізації. Сьогодні їхні культурні традиції (haka, татуювання moko, мови) є взірцем стійкості та надихають світ своєю силою відновити мову та ідентичність. 12 Їхній приклад є універсальним — він показує, що навіть у найважчих ситуаціях люди здатні зберегти гідність, пристосуватися і водночас залишатися вірними своїм цінностям.
Освіта та просвітництво у сфері управління ризиками на рівні суспільства почали систематично досліджуватися з 80-х та 90-х років. Піонерами у цій галузі були: Ann S. Masten — видатна дослідниця у сфері розвитку дітей, яка використала концепт «звичайної магії» (ordinary magic) для опису стійкості як звичайного явища, що випливає з підтримки та стосунків. 13 Frank H. Norris та її колеги досліджували стійкість спільноти як набір здібностей, що дозволяють спільнотам долати катастрофи, протистояти шокам та відновлювати соціальну й економічну рівновагу. 14
Однією з найкращих спільнот, що слугує прикладом стійкості, є єврейська спільнота. Ця спільнота пройшла крізь століття переслідувань, міграції та геноциду, проте змогла зберегти свою ідентичність, культуру та процвітання. Їхній приклад показує, як сильна спільнота, глибокі традиції та акцент на освіті можуть допомогти подолати навіть найважчі виклики. Єврейська спільнота глибоко пов'язана з релігійними традиціями та цінностями. Практики, такі як шабат, дотримання свят та вивчення Тори, зміцнюють почуття приналежності та ідентичності. Попри розсіяння по всьому світу, їхня культура залишилася сильною та пов'язаною. З давніх часів євреї приділяли велику увагу освіті та інтелектуальному розвитку. Школи та навчання є основою спільноти, що дозволило її членам пристосуватися до різних соціальних та економічних умов, зберігаючи при цьому свою ідентичність. У єврейських спільнотах робиться акцент на взаємодопомозі. Філантропічні організації, місцеві структури підтримки та турбота про найбільш вразливих членів забезпечують стабільність навіть у кризові часи. Протягом історії євреї були змушені мігрувати в нові країни, стикатися з асиміляцією та дискримінацією. Проте ця спільнота завжди знаходила спосіб побудувати новий дім і пристосуватися, зберігаючи свої традиції. Після руйнування Другого храму у 70 році н. е. та подальшої діаспори єврейська спільнота змогла вижити без централізованого місця і зберегти свою ідентичність у різних частинах світу. Голокост під час Другої світової війни був однією з найтемніших сторінок в історії людства. Попри систематичне винищення, євреї не лише вижили, а й відновили свої спільноти, включаючи заснування держави Ізраїль у 1948 році. Сьогодні єврейські спільноти процвітають у світі та відомі своїм внеском у сфери науки, мистецтва, політики чи торгівлі. Єврейська спільнота є доказом того, що колективна стійкість здатна подолати навіть найекстремальніші виклики та забезпечити процвітання для наступних поколінь. 15
3. Організаційний рівень
Створення сценаріїв для несподіваних ситуацій. Описує інновації та гнучкість як одну з можливостей адаптації до нових технологій чи трендів. Турбота про працівників безпосередньо пов'язана з психічним комфортом співробітників, що прямо впливає на стійкість фірми. В економічному та організаційному контексті стійкість стала популярною в останні десятиліття завдяки глобалізації та частішим кризам (наприклад, фінансова криза 2008 року). Одним із ключових авторів був Andrew Zolli, який у своїй книзі Resilience: Why Things Bounce Back (2012) описує, як фірми та організації можуть запобігати колапсам і пристосовуватися до непередбачуваних змін. 16
4. Екологічний рівень
Відновлювані джерела дозволяють знижувати залежність від нестійких практик. Рішення вбачається у побудові зеленої інфраструктури для подолання кліматичних змін. У сфері екології поняттю стійкості приділялося більше уваги з 70-х років завдяки роботі Crawford S. Holling, канадського еколога. У 1973 році Holling опублікував статтю Resilience and Stability of Ecological Systems, де визначив стійкість як здатність екосистем відновлюватися після порушення та пристосовуватися до змін. Його робота суттєво вплинула на розвиток екології та призвела до виникнення концепту соціально-екологічних систем. Головним внеском Holling є запровадження думки, що стабільність і стійкість — це не одне й те саме: стійкість — це радше здатність до адаптації до змін, ніж підтримка незмінного стану. 17
Приклади належної практики: Швеція вважається суспільством переробки. Швеція досягла майже нульового рівня відходів завдяки високому ступеню переробки та підтримці сталих практик. Ця модель є прикладом екологічної стійкості. Ісландія відома відновленням після фінансової кризи. Після колапсу банківського сектору у 2008 році Ісландія змогла відродити свою економіку завдяки реформам, прозорості та підтримці вітчизняних підприємців.
Японія славиться готовністю до землетрусів. Японські спільноти відомі високим рівнем готовності до природних катастроф, що включає освіту, симуляції та систему раннього попередження. 18
Резилієнтність — це фундаментальна здатність, яка дозволяє нам не лише виживати, а й процвітати у складні часи. Побудова резилієнтності вимагає системного підходу, співпраці та довгострокового планування. Незалежно від того, чи йдеться про індивіда, спільноту чи ціле суспільство, стійкість до змін є шляхом до більш сталого та процвітаючого майбутнього.
Стійкі люди навіть попри невдачі зберігають душевну рівновагу і продовжують розвиватися. Вони навчилися підходити до проблем наступально і відкриті до нових викликів. Вони не шукають зайвих ризиків, але в кризових ситуаціях здебільшого вистоюють. Вони здатні визнати невдачу і поразку та намагаються взяти з них урок. Проте навіть вони не є досконалими. У них теж є свої страхи та сумніви, просто вони не піддаються їм настільки сильно. У цьому їм, окрім іншого, допомагають усвідомлені взаємозв'язки, завдяки яким вони підходять до життєвих ситуацій позитивно і завжди можуть знайти якісь рішення. Хочете знати, як найкраще впоратися зі своїм робочим навантаженням? Уявіть, що ви піддаєтеся впливу якогось стресора. Наступним буде первинна оцінка даної ситуації. Ви оціните, наскільки вона для вас небезпечна і що саме передбачає. На наступному етапі ви оціните, якою мірою ви здатні з нею впоратися (наприклад, ваші копінг-стратегії) і які захисні засоби маєте у своєму розпорядженні (наприклад, ваші усвідомлені взаємозв'язки). Ви зважуєте, чи зможете подолати проблему, чи вона понад ваші сили. Потім ви починаєте діяти, застосовуючи свою копінг-стратегію. Чим більше у вас навичок управління, тим більше навантажень ви зможете витримати19. Пересічні люди роздумують над минулим, кого можна в чому звинуватити. Успішні люди роздумують над майбутнім і приймають відповідальність. Замість того, щоб скаржитися і критикувати, вони діють. Отже, протиотрута від негативного мислення — це прийняти відповідальність, це в моїх силах, я це контролюю. Цей спосіб допоможе вам усунути стрес і тиск у житті більше, ніж будь-що інше. Коли ви вранці встаєте, ви повинні бути здатні сказати: ні на кого у світі я не злий, і ніхто мене не дратує. Я відчуваю позитив до кожного у світі. Можливо, хтось у житті мені завдав болю, але я забуду про це. Це належить минулому, цього я вже не зміню. У мене є вибір, я можу бути щасливим або дуже щасливим. Отже, я буду дуже щасливим. Не хвилюйтеся про те, що може статися в далекому майбутньому. 95 % речей, про які ми хвилюємося, ніколи не стануться, а 5 % речей, які з нами в житті стануться — це здебільшого речі, про які ми навіть не встигли похвилюватися. Перестаньмо гніватися на минуле і орієнтуймося на вирішення проблем. Завжди думаймо, що ми можемо зробити. Яке рішення перед нами, що буде наступним кроком, який ми зробимо. Найкращими ліками від стресу і тиску є активність. Почнімо орієнтуватися на активність, робімо це зараз. Завжди запитуймо, що далі, що ми будемо робити далі, і тоді ми будемо настільки зайняті, і в нас буде стільки завдань, що у нас не буде часу хвилюватися. Часто ми перебуваємо в такій ситуації, коли ми чогось дуже боялися, і раптом у нас було стільки роботи, що ми забули хвилюватися, або у нас не було коли хвилюватися, і потім просто ми виявили наприкінці дня, що не встигли похвилюватися, забули про це. Ми не підкинули жодного полінця в той вогонь хвилювання. Ми повинні були б швидко почати хвилюватися, або, вірніше, додати те полінце у вогонь, бо нам той вогонь хвилювання згасне. Отже, робімо це. Стільки роботи нас чекає при виконанні інших завдань, що ми просто перестанемо хвилюватися20.
Бідні люди часто демонструють вищий рівень стійкості з кількох причин, які пов'язані з їхнім повсякденним досвідом, соціальними зв'язками та здатністю пристосовуватися до несприятливих умов. Їхня стійкість є результатом поєднання зовнішніх і внутрішніх факторів, які змушують їх знаходити рішення там, де бракує ресурсів. Бідні люди часто піддаються щоденним викликам, таким як фінансова нестабільність, обмежений доступ до базових ресурсів та необхідність справлятися з непередбачуваними ситуаціями. Для багатьох бідних людей стійкість — це не вибір, а необхідність. Брак альтернатив веде їх до того, щоб навчитися справлятися зі стресом, невдачами та кризами ефективніше, ніж люди, які мають більше ресурсів і можливостей. Парадокс стійкості — у той час як бідні люди можуть бути стійкішими в короткостроковій перспективі, їхні ресурси для довгострокового відновлення або покращення життєвої ситуації є обмеженими. Їхня резилієнтність часто викликає захоплення, але вона не є ідеальною, оскільки їхня стійкість випливає із системи, яка водночас утримує їх у вразливій позиції.
Багаті люди можуть використовувати свої ресурси для швидкого вирішення проблем, що означає, що вони рідше стикаються з довгостроковим стресом або труднощами. Фінанси дозволяють їм делегувати вирішення проблем іншим (наприклад, юристам, консультантам, працівникам...). Багаті люди можуть мати засоби для подолання криз, але брак досвіду з довгостроковими труднощами, залежність від зовнішніх ресурсів та ізоляція часто роблять їх менш стійкими до емоційних, соціальних та практичних викликів. Стійкість вимагає більше, ніж просто ресурсів — йдеться про поєднання навичок, досвіду та підтримки, яку багатство саме по собі не забезпечує.
ВИСНОВОК
Позитивне мислення — це звичка, до якої ви дійдете, і вона стане природною. Пам'ятайте, що ваш мозок — це не щось фіксоване і тверде, як бетон. Наш мозок, наш розум — це щось на кшталт пластичної маси, яку ми можемо перетворювати. Якщо ми хочемо налаштувати розум, це можна зробити дуже просто. Почнімо налаштовуватися на позитивне мислення, і мозок пристосується до цього нового способу. Ми вже говорили про звинувачення інших. Цей спосіб поведінки викликає гнів, тому перестаньте звинувачувати інших, і ви самі перестанете бути злими. Наприклад, візьмемо політику. Деякі політичні філософії базуються на звинуваченні іншого. Якщо ви не можете когось звинувачувати, то, по суті, створюється таке ядро філософії.
Авторка: PhDr. Lívia Katona PhD.
Використана література:
1Antonovsky, Aaron. 1993. The Structure and Properties of the Sense of Coherence Scale. Social Science & Medicine., s.725-733. Dostupné na internete: https://doi.org/10.1016/0277-9536(93)90033-Z 2Werner, Emmy, E. 1989. Resilience In Development. Current Directions In Psychological Science, roč.57, s. 81–85. ISSN: 0963-7214. 3Holling, Crawford,Stanley. 1973. Resilience and Stability of Ecological Systems. Annual Review of Ecology, Evolution, and Systematics, 4, 1-23. Dostupné na internete: http://dx.doi.org/10.1146/annurev.es.04.110173.000245 4Emmy Werner.. In Wikipedia. Retrieved January 24, 2025, Dostupné na internete: https://en.m.wikipedia.org/wiki/Emmy_Werner 5Nelson Mandela. In Slovenská Wikipédia. Retrieved January 24, 2025, Dostupné na internete: https://sk.m.wikipedia.org/wiki/Nelson_Mandela 6Viktor Frankl. In Slovenská Wikipédia. Retrieved January 24, 2025, Dostupné na internete: https://sk.m.wikipedia.org/wiki/Viktor_Frankl 7Oprah Winfrey. In Wikipedia. Retrieved January 24, 2025, Dostupné na internete: https://en.m.wikipedia.org/wiki/Oprah_Winfrey 8Malala Yousafzai. In Wikipedia. Retrieved January 24, 2025, Dostupné na internete: https://en.m.wikipedia.org/wiki/Malala_Yousafzai
9Maria Curie-Skłodowska. В Slovenská Wikipédia. Отримано 24 січня 2025 р., доступно в інтернеті: https://sk.m.wikipedia.org/wiki/Maria_Curieov%C3%A1-Sk%C5%82odowsk%C3%A1 10Navajo. В Wikipedia. Отримано 24 січня 2025 р., доступно в інтернеті: https://en.m.wikipedia.org/wiki/Navajo 11Inuité. В Česká Wikipédia. Отримано 24 січня 2025 р., доступно в інтернеті: https://cs.m.wikipedia.org/wiki/Inuit%C3%A9 12Maorové. В Česká Wikipédia. Отримано 24 січня 2025 р., доступно в інтернеті: https://cs.m.wikipedia.org/wiki/Maorov%C3%A9 13Masten, Ann, S. 2015. Ordinary Magic: Resilience in Development. New York: Guilford . ISBN 978-1462523719. OCLC 936555625. 14Norris, Fran, H., Stevens, S. P., Pfefferbaum, B., Wyche, K. F., & Pfefferbaum, R. L. 2008. Community resilience as a metaphor, theory, set of capacities, and strategy for disaster readiness. American Journal of Community Psychology, с. 127–150. Доступно в інтернеті: http://dx.doi.org/10.1007/s10464-007-9156-6 15Jews. В Wikipedia. Отримано 24 січня 2025 р., доступно в інтернеті: https://en.m.wikipedia.org/wiki/Jews 16Zolli, Andrew., Healy, Ann, Marie. 2012. Resilience: Why Things Bounce Back. Simon and Schuster. ISBN, 1451683804, 9781451683806. 323 с. 17Walker, Brian., Salt, David. 2006. Resilience Thinking: Sustaining Ecosystems and People in a Changing World. Island Press. ISBN 1597260932, 9781597260930, 174 с. 18Folke, Carl. 2006. Resilience: The Emergence of a Perspective for Social-Ecological Systems Analyses. Global Environmental Change, с. 253-267. Доступно в інтернеті: http://dx.doi.org/10.1016/j.gloenvcha.2006.04.002 19Hua, Jian., Peng, Lin., Schwartz, Robert. A., Sila Alan, Nazli. 2020. Resiliency and stock returns. The Review of Financial Studies, с. 747–782. Доступно в інтернеті: https://doi.org/10.1093/rfs/hhz048 20Stock, Christian. 2010. Syndróm vyhoření a jak jej zvládnout. Прага. GRADA. ISBN 978-80-247-3553-5. 112 с.