Скринінгове вимірювання рівня психічного здоров'я клієнтів, які проживають у закладах соціального обслуговування, під час пандемії COVID-19

Вступ

Останні два роки ми є свідками події, яка повторюється раз на кілька десятиліть. Коронавірус SARS-CoV-2, що викликає серйозне інфекційне та респіраторне захворювання COVID-19, зупинив світ під потужною хвилею пандемії. Пандемія паралізувала системи охорони здоров'я країн у всьому світі, а також бізнес-середовище, і стала дзеркалом нашого способу життя. Ми залишилися здивованими, непідготовленими і, що не менш важливо, не бажали змінювати свою поведінку заради вищого блага, результатом чого стало неконтрольоване поширення вірусу та подальша смерть. Важливим фактором, який підтверджують статистичні дані з країн усього світу, є те, що захворювання має фатальні наслідки насамперед для людей віком понад 65 років. Згідно зі статистикою, майже 80% людей, які померли від COVID-19, мали щонайменше 65 років (Wortham, et al., 2020).

Окрім економічних наслідків та величезної кількості людських життів, пандемія також завдала шкоди психічному здоров'ю людей, особливо найбільш вразливих, якими в цій ситуації, безперечно, є люди похилого віку. Серйозність їхнього становища посилюється тим фактом, що люди похилого віку навіть без пандемії є групою, яка маргіналізується суспільством і якій не приділяється достатньої уваги.

Теоретичні засади

Всесвітня організація охорони здоров'я в одній зі своїх статей описувала психічне здоров'я як стан благополуччя, у якому індивід може усвідомлювати свій власний потенціал, справлятися зі звичайними стресовими ситуаціями, які приносить життя, продуктивно працювати та робити внесок у спільноту, у якій він живе. Keyes (2005) зазначає, що психічне здоров'я визначається як наявність емоційного благополуччя в поєднанні з високим рівнем психічних, логічних та соціальних функцій. Психічне здоров'я — це суб'єктивний і складний термін, що охоплює емоційну, психічну та соціальну площини, і разом із фізичним здоров'ям, на яке воно впливає і між якими існує сильний взаємний зв'язок, описаний також авторами Nabi et al., (2008), є невід'ємними частинами, що разом утворюють концепцію загального здоров'я.

Самотність зустрічається в усіх вікових категоріях, проте частіше вона виникає у людей похилого віку (Aylaz et al., 2012). На сьогодні не існує консенсусу щодо того, що таке самотність. Мабуть, найпростіше самотність визначили Hewstone та Cairns (2001), які говорили про неї як про дефіцит у переживанні якісних і численних соціальних стосунків. Також важливо додати, що однією з характерних ознак самотності є її суб'єктивність (Peplau, & Perlman, 1982), а отже, певна унікальність у її відчутті. Нещодавні дослідження вказали на те, що самотність може з'являтися частіше і досягати вищих рівнів (Pinquart, & Sörensen, 2003) у людей похилого віку, які проживають у закладах соціального обслуговування (ЗСО), ніж у тих, хто живе вдома (Grenade, & Boldy, 2008).

Cacioppo et al., (2010) та Yunus et al., (2013) стверджують, що самотність була ідентифікована в поперечних та лонгітюдних дослідженнях як серйозний фактор ризику для виникнення симптомів депресії, тим самим показуючи, що між самотністю та депресивністю існує певний зв'язок. Депресія є однією з найпоширеніших психологічних проблем людей похилого віку (Helvik et al., 2016). Jongenelis et al., (2004) зазначають, що ризик виникнення депресії у людей похилого віку, які проживають у ЗСО, у 3–4 рази вищий, ніж у тих, хто живе вдома. Крім того, симптоми депресії пов'язані зі зниженням здоров'я та когнітивних функцій (Segel-Karpas et al., 2017), а також підвищують ризик вчинення самогубства серед людей похилого віку (Wang et al., 2015).

Дослідницька проблема

Під час другої хвилі пандемії стало стандартом, що клієнтам ЗСО був обмежений не лише контакт із зовнішнім світом, а часто і контакт у самому закладі. У найкритичніші моменти клієнти повинні були залишатися повністю ізольованими та самотніми у своїх кімнатах. Croezen та ін. (2015), Brooks та ін. (2020) стверджують, що зменшення соціальної взаємодії має негативний вплив на психічне та фізичне здоров'я людей похилого віку. У Словаччині під час пандемії ще не проводилося дослідження, яке б займалося психічним здоров'ям людей похилого віку, що проживають у ЗСО, тому ми вирішили змапувати рівень їхньої самотності, депресивності та загального стану здоров'я. Ці рівні ми порівняємо з огляду на вік, а також зосередимося на частоті контактів із їхніми близькими під час другої хвилі пандемії. У контексті наведеного ми ставимо питання: як змінюється рівень самотності, депресивності та загального стану здоров'я з огляду на вік і частоту контактів із близькими під час пандемії?

Цілі дослідження та дослідницькі питання

Теоретичні засади свідчать, що в групі людей похилого віку депресія не є незвичним явищем, а у людей, які живуть відокремлено від сім'ї в ЗСО, цей ризик підвищується через те, що вони втратили одну з найважливіших для них соціальних опор — родинне середовище (Vitorino та ін., 2013, Bujdová, Bujda, & Razzouková, 2013). Обмеження контакту з родиною має потенціал підвищувати ризик виникнення небажаних психічних проблем. Пандемія принесла із собою не лише обмеження контакту, а й знижену фізичну активність. Фізична активність у літньому віці знижує ризик хвороб, допомагає справлятися з поточними станами, а також розвиває і підтримує фізичні та психічні функції (Cunningham, & O’ Sullivan 2020). Метою нашого дослідження є з'ясувати, яким є поточний рівень депресивності, самотності та загального стану здоров'я клієнтів, які проживають у ЗСО. Оскільки наразі не існує даних, на основі яких ми могли б сформулювати гіпотези, ми встановили наступні 4 дослідницькі питання: (1) Яким є рівень самотності, депресивності та загального стану здоров'я у клієнтів ЗСО? (2) Яким є зв'язок між параметрами депресивності, самотності та загального стану здоров'я у нашій дослідницькій вибірці? (3) Яким є зв'язок між частотою контактів клієнтів із родиною та рівнем їхньої депресивності, самотності та загального стану здоров'я? (4) Яким є зв'язок між віком клієнтів та рівнем їхньої депресивності, самотності та загального стану здоров'я?

Методи

Захворювання COVID-19 є частиною нашого життя лише відносно короткий час, і те, наскільки серйозними будуть негативні наслідки пандемії для психіки людини, поки що недостатньо досліджено. Тому наше дослідження ми відносимо до категорії експлоративних, у якому ми почнемо з дескриптивних методів і продовжимо інференційним статистичним аналізом. Для збору даних ми використали кількісний метод, що базується на трьох анкетах самозвіту.

Дослідницька вибірка

Дослідницьку вибірку склали клієнти з різних ЗСО у Словаччині. Усі особи на початку тестування були ознайомлені з наміром, метою та завданням тестування, де обробка їхніх персональних даних регулюється Регламентом ЄП та Ради ЄС № 2016/679 про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільний рух таких даних. Тестовані особи знали, що можуть у будь-який момент вийти з тестування без будь-яких наслідків для своєї особи. Також додаємо, що керівництво установ було ознайомлене з наміром дослідження, а також вивчило анкету, яку ми створили, і надало згоду на тестування своїх клієнтів.

Вибір клієнтів був забезпечений фаховим персоналом, а саме психологами, керівними працівниками медичного та соціального відділів, які водночас супроводжували їх під час процесу тестування. Етична комісія UMB надала згоду на реалізацію дослідження №: 321/2022. Ми розповсюдили анкети серед клієнтів, чий психомоторний темп та рівень когнітивних функцій, на суб’єктивну думку персоналу, були на такому рівні, що дозволяв їм заповнювати анкету згідно з власними переконаннями. Попри це, якщо персонал вважав, що клієнт є відповідним кандидатом для заповнення анкети, але має певні перешкоди, які заважали йому заповнити її самостійно, йому надавалася допомога персоналу. Заповнення анкет ми включили до процесу їхньої активізації. Дослідження є частиною роботи до дисертації, метою якої є порівняння психічного стану клієнтів до вакцинації та після вакцинації від захворювання COVID-19. Кількість респондентів становить 159 осіб віком понад 60 років з 11 різних ZSS. Дослідницьку групу склали 57 чоловіків та 102 жінки. Середній вік чоловіків становив 72,47 (SD= 7,05), а середній вік жінок — 79,28 (SD=7,24). Частоту контактів клієнтів ми розділили на шість категорій, що наведено в табл. 1.

Таблиця 1 Частота контактів

Інструменти збору даних

Клієнти заповнили підготовлену нами анкету, яка складалася з 3 субтестів, а саме: General Health Questionnaire (GHQ-12), Beck’s Depression Inventory (BDI-6) та UCLA Loneliness scale (ULS-8), а також кількох додаткових запитань щодо рівня контакту з родиною, їхнього психічного стану, того, чи перехворіли вони на COVID-19, і які в них відчуття щодо цього вірусного захворювання.

Анкета оцінки загального стану здоров’я, GHQ-12, складається з 12 пунктів, кожен з яких оцінює серйозність психічного стану за останні кілька тижнів, використовуючи шкалу від 0 до 3. Потенційний бал варіюється в межах від 0 до 36, причому вищий бал вказує на гірший стан (Goldberg a Williams, 1998). Попередні дослідження показують, що GHQ-12 має прийнятні психометричні властивості (McCabe et al., 1996; Schmitz et al., 1999).

BDI-6 був похідним від оригінальної 21-пунктової версії в клінічному валідаційному дослідженні, за допомогою якого досвідчені психіатри намагалися зафіксувати великий депресивний розлад (MDD — major depressive disorder) за допомогою коротшої версії тесту BDI (Bech et al. 2009). BDI-6 складається з 6 пунктів, кожен з яких можна оцінити за шкалою від 0 до 3, і бал може варіюватися від 0 до 18, причому 0 означає відсутність депресії, а 18 — сильну депресію (Blom 2012). ULS-8 (Hays, DiMatteo, 1987) виник шляхом деривації оригінальної версії ULS-20 і використовується як практична альтернатива для вимірювання частоти та інтенсивності відчуття самотності, причому використовується шкала від 1 до 4. Оцінюється загальний бал самотності, який варіюється від 8 до 32, причому вищий бал вказує на вищий рівень самотності. Анкети не стандартизовані для словацького населення, проте дані демонстрували достатній рівень внутрішньої узгодженості (альфа Кронбаха в окремих тестах: ULS-8: альфа = 0,72; BDI-6: альфа = 0,67; GHQ-12: альфа = 0,90).

Результати

Дані ми опрацювали у статистичній програмі SPSS25. Після розділення нашої дослідницької групи на категорії, чи то за віком, чи за частотою контактів, ми мали занадто малі групи для того, щоб їх можна було порівнювати. Тому ми аналізували дані за допомогою кореляцій. Зв’язки між змінними ми оцінювали за допомогою коефіцієнта кореляції Спірмена.

У таблиці 2 ми наводимо дескриптивний опис змінних. Ми можемо помітити, що середній показник самотності в нашій дослідницькій групі є вищим за половину загального можливого бала (>16), і це, згідно з Shevlin et al. (2013), визначає певну патологічність стану. Шкали для BDI-6: 0-5 мінімальна або відсутня депресія, 6-7 помірна (mild) депресія, 7+ важка депресія. Середній рівень депресії досягає 4,45, що означає, що в середньому наші учасники знаходяться в межах шкали мінімальної або відсутньої депресії, див. таблицю 2.

Таблиця 2 Дескриптивний опис результатів ULS-8

Кореляції між змінними ми оцінювали за допомогою коефіцієнта кореляції Спірмена. Зв’язки між змінними ми відображаємо в таблиці 3. На рівні значущості p ≤ 0,05 ми констатуємо сильні позитивні зв’язки між змінними загального бала депресивності, самотності та загального стану здоров’я. Наша дослідницька група демонструвала слабкий позитивний зв’язок між депресивністю та віком, а також між загальним станом здоров’я та віком. Ще одним важливим показником при виявленні кореляцій був показник частоти контактів. Контакт через пандемічну ситуацію був переважно телефонним. Слабкий до середнього за силою негативний зв’язок демонстрував показник частоти контактів зі змінними самотність, депресивність та загальний стан здоров’я. Таким чином, ми констатуємо, що чим вищий бал отримують учасники за цими показниками, тим менше контактів вони мають зі своїми близькими. Слабку позитивну кореляцію продемонстрував показник частоти контактів з віком, отже, ми можемо констатувати, що чим старша людина, тим більше контактів вона має зі своїми близькими.

Таблиця 3 Результати кореляції Спірмена

Дискусія

За допомогою програми SenSkype (онлайн-розмови клієнтів ZSS Viničky та студентів психології в ролі консультантів), яка почала реалізовуватися на Кафедрі психології Університету Матея Бела в Банській Бистриці під час першої хвилі пандемії, ми мали можливість дізнатися більше про людей, які живуть у ZSS. Згодом, після закінчення вищої освіти, один з авторів став психологом у закладі соціальних послуг і продовжував пізнавати життя та історії цих людей. Інформація, яку йому надали клієнти закладів, була головним мотивом даного дослідницького проєкту. Люди мають різні причини, чому вони опиняються в ZSS: деякі не хочуть бути тягарем для своїх родин, деякі вже не можуть самі про себе подбати і не мають родини, яка могла б їм допомогти. Через розмови з клієнтами ми дізналися, що є й такі, які раді, що перебувають у закладах, оскільки знайшли там нових друзів. Вдень вони співають, в’яжуть, грають у карти, виконують багато соціальних активностей, які не змогли б робити самі вдома. Життя в ZSS здатне знову повернути людям смак до життя. Звісно, є там і клієнти, яким дуже важко, їх турбують різні хвороби, вони мають обмежений рух, їм бракує родини, що створює підґрунтя для виникнення різних психічних труднощів.

Однак коронавірус здивував усіх клієнтів та працівників цих закладів. Були скасовані всі соціальні заходи, обмежено контакт із членами родини, а згодом, із посиленням пандемії, клієнтам було обмежено контакт навіть безпосередньо в закладі. На піку другої хвилі пандемії ми проводили наше дослідження, метою якого було з’ясувати рівень самотності, депресивності та загального стану здоров’я клієнтів цих закладів у Словаччині, а також те, як це пов’язано з їхнім віком та частотою контактів із близькими. Результати свідчать про те, що наші учасники в середньому почуваються самотніми. Дослідження, присвячені людям похилого віку, описують той факт, що самотність у літньому віці зустрічається досить часто і її виникнення не є рідкісним явищем (Výrost, Baumgartner in: Výrost, Slaměník 2001). Наші результати узгоджуються з попередніми дослідженнями, які говорили про рівень самотності літніх людей у закладах соціального обслуговування (ZSS) до пандемічної ситуації.

Androvičová, Rácz a Krchnák (2015, in: Šlosiar, Palenčár, Duško 2015) описують поняття «поколінна самотність», що представляє ситуацію, коли людина вже не має у своєму житті однолітків, не має людей зі свого минулого, з якими вона могла б ділитися спогадами, думками, поглядами, уявленнями, і тому навіть людина, яка має навколо себе люблячу родину, не знаходить належного розуміння і відчуває самотність (Lovašová, & Garberová, 2018).

У параметрі «загальний стан здоров’я» ми також зафіксували підвищені середні значення, які, за словами Shevlin et al. (2013), сигналізують про певний, як вони це називають, «case», тобто випадок, якому слід приділити увагу. Для літніх людей типово, що більшу частину свого часу протягом дня вони проводять у «sedentary behaviors», тобто в положенні, яке визначається як діяльність у сидячому або лежачому положенні, де швидкість метаболізму перебуває на рівні спокою (Hart et al., 2011).

Пандемія також спричинила те, що клієнти, які були фізично активними, залишилися замкненими в кімнатах, а деяких хвороба навіть прикувала до ліжка. Фізична активність, згідно з багатьма дослідженнями, має незамінну користь для здоров’я людей, особливо літніх. Доведено, що вона захищає від розвитку серцево-судинних захворювань (Li & Siegrist, 2012), гіпертензії (Liu et al., 2017) та раку (Moore et al., 2016). Крім того, фізична активність знижує ризик депресії серед літніх людей, які живуть у громаді (Roh et al., 2015). Longauerová a Magurová (2008, с. 115) зазначають, що «внутрішній рівноважний апарат, який у людини розміщений у внутрішньому вусі, налаштований так, що його треба щодня тренувати». Людина, яка з різних причин починає обмежувати свою фізичну активність, недостатньо стимулює цей апарат. Отже, «sedentary behavior» призводить не лише до втрати м’язової маси, а й до ослаблення рівноважного апарату, що спричиняє те, що людина повільно і важко рухається, у рухах є невпевненою, часто падає і через це уникає руху ще більше, через що замикається в собі, менше соціалізується тощо. Це може спричинити погіршення психічного здоров’я і призвести навіть до депресії, яка в нашій групі з підвищенням віку та зменшенням сил зростала. Colcombe a Kramer (2003) у своєму метааналізі констатують, що фізична активність у людей віком від 55 до 80 років призвела до покращення когнітивних функцій. Дослідження свідчать про те, що знижена фізична активність може позначитися і на психічному здоров’ї та викликати навіть стани депресії.

Результати кореляцій свідчать про те, що між змінними, які ми вирішили дослідити — самотність, депресивність та загальний стан здоров’я — існує сильний позитивний зв’язок, що узгоджується з дослідженнями, які використовували подібну тестову батарею, як, наприклад, Elovainio et al. (2020).

Що стосується частоти контактів, то вона демонструвала середньої сили негативний зв’язок із кожною окремою змінною. Ми констатуємо, що наші учасники почувалися самотнішими, більш депресивними, а їхній загальний стан здоров’я був на гіршому рівні зі зменшенням контактів із родиною. Коли контакт із родичами та друзями з будь-яких причин обмежений, чи то через погані стосунки в родині, пандемічні заходи, чи через поколінну самотність, це має негативний вплив на психічне переживання, поведінку, а також на загальний стан здоров’я клієнтів ZSS.

Контакт із родиною та вік мали позитивну кореляцію, що означає, що літні люди мають більше контактів із родиною. Ми приписуємо це тому, що літні клієнти перебувають у закладі через те, що їхня родина не може належним чином про них піклуватися, і вони були змушені віддати своїх членів родини під опіку фахівців, але не забувають про них. Також це може бути пов’язано з тим, що їхні родичі усвідомлюють, що вже не мають стільки часу на проведення спільних моментів, і хочуть використати кожну можливість бути з ними. Молодші клієнти частіше вказували, що взагалі не мають контакту з родиною; можливо, вони навіть не створили власну сім’ю, а їхні брати, сестри, батьки тощо вже померли або не виявляють до них інтересу.

Багато літніх людей визначають ZSS як останню зупинку у своєму житті, вони почуваються ізольованими від своїх родин і відчувають самотність (Dereli et al., 2010). Хоча 40% літніх людей переживають почуття самотності і вдома, у літніх людей, які живуть у будинках для літніх людей, цей відсоток значно вищий — 56% (Drageset et al., 2015). Ми припускаємо, що почуття самотності під впливом пандемії могли ще більше поглибитися; дослідження вказують на те, що самотність може мати значні небажані наслідки для психічного здоров’я індивіда, і це може призвести до передчасної смерті (Rico-Uribe et al., 2018). Метою дисертаційної роботи є картографування рівня самотності, депресії та загального стану здоров’я клієнтів, які живуть у ZSS під час пандемії хвороби COVID-19 до вакцинації та після вакцинації. Поки що ми перебуваємо на першому етапі, метою якого було картографування рівнів змінних, і результат цих вимірювань ми сприймаємо як орієнтир для соціальних працівників, психологів та медичного персоналу, що працює в цих закладах, а також для родин клієнтів. Час, у якому ми живемо, дуже швидкий, пандемія викликала в людях хаос і принесла більше страху в суспільство, але, попри це, ми не повинні забувати про тих, про кого ми думаємо, що вони доглянуті. Соціальна підтримка родини часто може допомогти людині впоратися з усіма ситуаціями, які приносить життя. Соціальна підтримка зміцнює психологічну динаміку індивіда, надає йому емоційну, матеріальну та когнітивну допомогу, яку вони отримують насамперед від своєї родини, друзів, сусідів та різних установ із метою впоратися з їхніми емоційними проблемами (Aksullu et al., 2004). Літні люди, які не отримують соціальної підтримки, поступово ізолюються від суспільства, що підвищує ризик їхньої смерті (Altınparmak, 2009). Якщо у клієнта вже немає нікого, хто міг би його підтримати, це залишається на працівниках соціальних закладів. Дослідження свідчать, що соціальна підтримка від медичних сестер та медичних асистентів у цих випадках має позитивний вплив на якість життя літніх людей (Drageset et al., 2011).

Обмеження

Наш дослідницький набір має в середньому 76,83 роки, що може викликати занепокоєння, чи є ці респонденти відповідними кандидатами для дослідження, яке адмініструється у формі анкет. Нашою метою було отримати дані від людей похилого віку, де ми припускали, що їхні когнітивні функції все ще знаходяться на хорошому рівні, щоб вони були здатні рефлексувати те, що насправді переживають. Для нас важливо приділяти увагу саме цій групі населення, ізоляція якої під час пандемії була однією з найдовших і найсуворіших. Через пандемію та заходи в ZSS було фізично неможливо адмініструвати анкети кожному клієнту особисто, тому автори покладалися на співпрацю зі співробітниками ZSS, яких ретельно навчили, як адмініструвати анкети, щоб дані були реальним відображенням переживань клієнтів.

Висновок

Нашою метою було порівняти рівні психічного здоров'я людей похилого віку, які проживають у ZSS, під час пандемії коронавірусу до вакцинації та після вакцинації. Метою цієї статті було наблизити до громадськості те, як долають пандемію хвороби COVID-19 клієнти ZSS. Наші результати вказують на те, що клієнти почуваються самотніми, більш депресивними, їм бракує контакту з родиною, а їхнє загальне здоров'я демонструє гірший рівень. Це дослідження може допомогти працівникам ZSS, членам родини чи громадськості краще зрозуміти переживання людей похилого віку, які живуть у цих закладах, може призвести до зміни погляду на людей похилого віку та підходу до них, що могло б сприяти гіднішому проживанню завершальної фази їхнього життя. Водночас воно може надихнути на те, щоб люди приділяли більше свого часу саме найстаршим і не перестали сприймати їх як повноцінних членів суспільства, оскільки самотність і байдужість, можливо, вбивають їх більше, ніж пандемія. У Словаччині проживає приблизно 900 тисяч жителів віком 60 років і більше, які становлять 17% населення, і тому ми вважаємо за важливе приділяти увагу цій маргіналізованій групі та зробити її більш відомою для людей. На майбутнє ми рекомендуємо більш комплексне дослідження, частиною якого було б використання й інших дослідницьких методів, наприклад, наративні техніки, напівструктуровані інтерв'ю з клієнтами, різні проективні техніки, які дозволили б клієнту глибше висловитися, а також спрямували б нас до глибшого пізнання їхніх переживань і поведінки, чим допомогли б підвищити якість життя людей похилого віку.

Автори: Mgr. Ivan Brezniak, Автор є випускником психології на Кафедрі психології UMB у Banská Bystrica, наразі психолог у Likava-CSS

Mgr. Zuzana Gredecká, Авторка є випускницею психології на Кафедрі психології Univerzita Mateja Bela у Banská Bystrica, наразі докторантка на Кафедрі педагогіки та андрагогіки

doc. PaedDr. Lada Kaliská, PhD., Викладачка університету, проректорка з науки, досліджень та мистецтва PF UMB у Banská Bystrica.

Матеріал створено за підтримки фінансування проектом KEGA 039UMB-4/2021.

Список використаної літератури

Altınparmak, S. (2009). The levels of life satisfaction, social support and factors affecting these in elderly people living at nursing homes. Fırat University Medical Journal of Health Sciences, 23(3),159- 164. (In Turkish)

Aksullu N, Dogan S. (2004). Relationship of social support and depression in institutionalized and non-institutionalized elderly. Anatolian Journal of Psychiatry, 5,76-84. (In Turkish).

Aylaz, R., Aktürk, Ü., Erci B., Öztürk H., & Aslan H. (2012). Relationship between depression and loneliness in elderly and examination of influential factors. Archives of Gerontology and Geriatrics, 55(3), 548-54. https://doi.org/10.1016/j.archger.2012.03.006

Bech, P., Gormsen, L., Loldrup, D., & Lunde M. (2009). The clinical effect of clomipramine in chronic idiopathic pain disorder revisited using the Spielberger State Anxiety Symptom Scale (SSASS) as outcome scale. Journal of Affective Disorders, 119(1-3), 43-51. https://doi.org/10.1016/j.jad.2009.03.007

Blom, E.H., Bech, P., Högberg, G., Larsson, J.O., Serlachius, E. (2012). Screening for depressed mood in an adolescent psychiatric context by brief self-assessment scales – testing psychometric validity of WHO-5 and BDI-6 indices by latent trait analyses. Health Qual Life Outcomes, 10,149. https://doi.org/10.1186/1477-7525-10-149

Brooks, S.K., Webster, R.K., Smith, L.E., Woodland, L., Wessely, S., Greenberg, N., Rubin, G.J. (2020). The psychological impact of quarantine and how to reduce it: rapid review of the evidence. Lance,. 395(10227), 912-920. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(20)30460-8.

Bujdová, N., Bujda, S., Razzouková, E. (2013). Status seniora v súčasnej spoločnosti. Sociálna politika a seniori – súbor vedeckých štúdií Trenčín: Trenčianska univerzita Alexandra Dubčeka v Trenčíne, 26-32.

Cacioppo, J., Hawkley, L., & Thisted, R. (2010). Perceived Social Isolation Makes Me Sad: 5-Year Cross-Lagged Analyses of Loneliness and Depressive Symptomatology in the Chicago Health, Aging, and Social Relations Study. Psychology and aging, 25(2), 453-63. https://doi.org/10.1037/a0017216.

Colcombe, S., Kramer, A.F. (2003). Fitness effects on the cognitive function of older adults: a meta-analytic study. Psychological Science, 14(2), 125-30. https://doi.org/10.1111/1467-9280.t01-1-01430

Croezen, S., Avendano, M., Burdorf, A., & van Lenthe, F.J. (2015). Social participation and depression in old age: a fixed-effects analysis in 10 European countries. American Journal of Epidemiology, 182(2), 168-76. https://doi.org/10.1093/aje/kwv015

Cunningham, C., O’ Sullivan, R. (2020). Why physical activity matters for older adults in a time of pandemic. European Review of Aging and Physical Activity, 17, 16. https://doi.org/10.1186/s11556-020-00249-3

Drageset, J., Dysvik, E., Espehaug, B., Natvig, G. K., & Furnes, B. (2015). Suffering and mental health among older people living in nursing homes-a mixed-methods study. PeerJ, 3, e1120. https://doi.org/10.7717/peerj.1120

Drageset, J., Eide, G. E., Dysvik, E., Furnes, B., & Hauge, S. (2015). Loneliness, loss, and social support among cognitively intact older people with cancer, living in nursing homes--a mixed-methods study. Clinical interventions in aging, 10, 1529–1536. https://doi.org/10.2147/CIA.S88404

Dereli, A.,Yaseen, Z., Carrive, P. & Kumar, N. (2019). Adaptation of Respiratory-Related Brain Regions to Long-Term Hypercapnia: Focus on Neuropeptides in the RTN. Frontiers in Neuroscience. 13. 1343. https://doi.org/10.3389/fnins.2019.01343

Elovainio, M., Hakulinen, C., Pulkki-Råback, L., Aalto, A.M., Virtanen, M., Partonen, T., Suvisaari, J. (2020). General Health Questionnaire (GHQ-12), Beck Depression Inventory (BDI-6), and Mental Health Index (MHI-5): psychometric and predictive properties in a Finnish population-based sample. Psychiatry Research, 289. https://doi.org/10.1016/j.psychres.2020.112973 Goldberg, D. (1972). The Detection of Psychiatric Illness by Questionnaire. Oxford University Press, London.

Goldberg, D.P, Williams, P. (1988). A User’s Guide to the General Health Questionnaire. Windsor: nferNelson

Grenade, L., Boldy, D. (2008). Social isolation and loneliness among older people: issues and future challenges in community and residential settings. Australian Health Review, 32(3), 468-78. https://doi.org/10.1071/ah080468

Hart, T.L., Ainsworth, B.E., Tudor-Locke, C. (2011) Objective and subjective measures of sedentary behavior and physical activity. Medicine & Science in Sports & Exercise, 43(3), 449-56. https://doi.org/10.1249/MSS.0b013e3181ef5a93

Helvik, A., Corazzini, K., Selbk, G., Bjorklof, G. H., Laks, J., Benth, J. S., et al. (2016). Health-related quality of life in older depressed psychogeriatric patients: one year follow-up. Bmc. Geriatrics,16, 1- 9. https://doi.org/10.1186/s12877-016-0310-6.

Hays, R. D., & DiMatteo, M. R. (1987). A short-form measure of loneliness. Journal of Personality Assessment, 51(1), 69–81. https://doi.org/10.1207/s15327752jpa5101_6

Hewstone, M., & Cairns, E. (2001). Social psychology and intergroup conflict. In D. Chirot & M. E. P. Seligman (Eds.), Ethnopolitical warfare: Causes, consequences, and possible solutions (pp. 319–342). American Psychological Association. https://doi.org/10.1037/10396-020

Індикатори активного старіння населення. (2017). [online]. Доступно на: https://slovak.statistics.sk/wps/portal/ext/themes/living/ageing/Metaudaje/!ut/p/z1/pZNRb4IwEIB_iz9g6ZUWqI-lakFJhxTQ9WXxYVnMpi7Zst-itsDMg8S2ydy38fdtT3iyJa44-57_7r72p-Ou3f__eSi53WciSShEkQYA2TG1gCNhUoB2bQA3FgSiBvj3wCspphvVwHuV8Dvy-8TdP2VUj4cVrOwMayY857fA85-kxeXsI4r6sP-_41YM1H2fJ3WwgMJaD3NKV-GqG-6kcS3OWby_0tbBHIKddqVj4uIKtUIGweBaCjXx8BOucHSc4gW66sSdUi4MCu-78GKFZ_FAz6bJyPAN37N-XctycLXS45BR727r8HYOfn27v4SsuUxzmAyHUImUzrcrpmDCQb936RBIO-axGsghbARnyoSYdOsR4CAHCgHfMu8M8cDU2yw58qHWjTP3WTng4vxH6-kY9D3Vlb2Gfn_SAnkx9avQMU/dz/d5/L2dJQSEvUUt3QS80TmxFL1o2X1ZMUDhCQjFBME82MTAwQVI1TDVCTDYzMEUz/ Jalloh, M., Li, W., Bunnell, R., Ethier, K., O'Leary, A., Hageman, K., Sengeh, P., Jalloh, M.B., Morgan, O., Hersey, S., Marston, B., Dafae, F., & Redd, J. (2018). Impact of Ebola experiences and risk perceptions on mental health in Sierra Leone, July 2015. BMJ Global Health, 3. https://doi.org/10.1016/j.psychres.2020.112973

Jongenelis, K., Pot, A.M., Eisses, A.M., Beekman, A.T., Kluiter, H. & Ribbe, M.W. (2004) Prevalence and risk indicators of depression in elderly nursing home patients: the AGED study. Journal of Affective Disorders, 83(2-3),135-42. https://doi.org/10.1016/j.jad.2004.06.001

Keyes C.L. (2005). Mental illness and/or mental health? Investigating axioms of the complete state model of health. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 73(3),539-48. https://doi.org/10.1037/0022-006X.73.3.539

Kováč, D., 2013. Umne starnúť. VEDA. Li J, & Siegrist J. Physical activity and risk of cardiovascular disease--a meta-analysis of prospective cohort studies. International Journal of Environmental Research and Public Health, 9(2), 391-407. https://doi.org/10.3390/ijerph9020391.

Liu, X., Zhang, D., Liu, Y., Sun, X., Han, C., Wang, B., Ren, Y., Zhou, J., Zhao, Y., Shi, Y., Hu, D., & Zhang, M. (2017). Dose-Response Association Between Physical Activity and Incident Hypertension: A Systematic Review and Meta-Analysis of Cohort Studies. Hypertension, 269(5), 813-820. https://doi.org/10.1161/HYPERTENSIONAHA.116.08994

Longauerová, A. & Magurová, D. (2008). Рухова активність у контексті здоров'я людей похилого віку. Molisa 5: medicínsko-ošetrovateľské listy Šariša. Prešovská univerzita, Fakulta zdravotníctva, 115-118.

Lovašová, S., & Garberová, V. (2018). Переживання соціальної та емоційної самотності у людей похилого віку, які проживають у закладах соціального обслуговування, та людей похилого віку, які проживають у домашніх умовах. In E. Žiaková & L. Tóthová (Eds.), Premeny sociálnej práce v čase. 6. ročník Košických dní sociálnej práce. Zborník príspevkov z vedeckej konferencie s medzinárodnou účasťou (с. 70-77). Univerzita Pavla Jozefa Šafárika v Košiciach.

Luciano, M. V. (2013). Quality of life of seniors living in the community and in long term care facilities: a comparative study. Revista Latino-Americana de Enfermgem, 3- 11. Vitorino, L.M., Paskulin, L.M, Vianna, L.A. (2013). Quality of life of seniors living in the community and in long term care facilities: a comparative study. Revista Latino-Americana de Enfermagem, 3-11. https://doi.org/10.1590/s0104-11692013000700002

Moore, S. C., Lee, I. M., Weiderpass, E., Campbell, P. T., Sampson, J. N., Kitahara, C. M., Keadle, S. K., Arem, H., Berrington de Gonzalez, A., Hartge, P., Adami, H. O., Blair, C. K., Borch, K. B., Boyd, E., Check, D. P., Fournier, A., Freedman, N. D., Gunter, M., Johannson, M., Khaw, K. T., … Patel, A. V. (2016). Association of Leisure-Time Physical Activity With Risk of 26 Types of Cancer in 1.44 Million Adults. JAMA internal medicine, 176(6), 816–825. https://doi.org/10.1001/jamainternmed.2016.1548

McCabe, C. J., Thomas, K. J., Brazier, J. E., & Coleman, P. (1996). Measuring the mental health status of a population: A comparison of the GHQ-12 and the SF-36 (MHI-5). The British Journal of Psychiatry, 169(4), 517–521. https://doi.org/10.1192/bjp.169.4.516

Nabi, H., Kivimaki, M. De Vogli, R., Marmot, M.G., & Singh-Manoux, A. (2008). Positive and negative affect and risk of coronary heart disease: whitehall II prospective cohort study. BMJ, 337(7660), 32-36. https://doi.org/10.1136/bmj.a118

Peplau, L. A., Perlman, D. (1982). Loneliness: A sourcebook of current theory, research and therapy. New York: Wiley interscience.

Pinquart, M., & Sörensen, S. (2003). Differences between caregivers and noncaregivers in psychological health and physical health: A meta-analysis. Psychology and Aging, 18(2), 250–267. https://doi.org/10.1037/0882-7974.18.2.250

Roh, J., Rymer, W. Z., & Beer, R. F. (2015). Evidence for altered upper extremity muscle synergies in chronic stroke survivors with mild and moderate impairment. Frontiers in human neuroscience, 9, 6. https://doi.org/10.3389/fnhum.2015.00006

Rico-Uribe, L. A., Caballero, F. F., Martín-María, N., Cabello, M., Ayuso-Mateos, J. L., & Miret, M. (2018). Association of loneliness with all-cause mortality: A meta-analysis. PloS one, 13(1), e0190033. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0190033

Shevlin, M., Murphy, J., Mallet, J., Stringer, M., & Murphy, J. (2013). Adolescent Loneliness and Psychiatric Morbidity in Northern Ireland. British Journal of Clinical Psychology, 52, 230-234. https://doi.org/10.1111/bjc.12018.

Schmitz, N., Kruse, J., & Tress, W. (1999). Psychometric properties of the General Health Questionnaire (GHQ-12) in a German primary care sample. Acta Psychiatrica Scandinavica, 100(6), 462–468. https://doi.org/10.1111/j.1600-0447.1999.tb10898.x

Segel-Karpas, D., & Palgi, Y. (2019). ‘It is nothing more than a senior moment’: The moderating role of subjective age in the effect of change in memory on self-rated memory. Aging & Mental Health, 23(2), 272–276. https://doi.org/10.1080/13607863.2017.1399350

Šlosiar, J., Palenčár, M., Duško, M. (2015). Самотність у контексті сенсу життя. Belianum.

Výrost, J., Baumgartner, F., (2001) Соціальна підтримка та самотність. In: Slaměník I., Výrost, J., a kol. (Eds.): Aplikovaná sociální psychologie II. Grada, с. 113-128.

Wan Mohd Azam, W.M., Din, N.C., Ahmad, M., Ghazali, S.E., Ibrahim, N., Said, Z., Ghazali, A.R, Shahar, S., Razali, R., & Maniam, T. (2013) Loneliness and depression among the elderly in an agricultural settlement: mediating effects of social support. Asia pacific psychiatry, 5(1),134-139. https://doi.org/10.1111/appy.12061

Wang, C.W., Chan, C.L. & Yip, P.S. (2014) Рівень самогубств у Китаї з 2002 по 2011 рік: оновлені дані. Social Psychiatry and Psychiatric Epidemiology, 49, 929–941. https://doi.org/10.1007/s00127-013-0789-5

Wortham J.M., Lee J.T., & Althomsons S., та ін. Характеристики осіб, які померли від COVID-19 — Сполучені Штати, 12 лютого – 18 травня 2020 р. MMWR Morb Mortal Wkly Rep 2020;69:923-929. http://dx.doi.org/10.15585/mmwr.mm6928e1