Соціальний інтелект, емпатія та стратегії подолання стресу: Дескриптивний аналіз обраних психосоціальних факторів

Вступ до проблематики

Соціальний інтелект, емпатія та стратегії подолання стресових ситуацій представляють собою ключові психосоціальні конструкти, які суттєво впливають на якість міжособистісних взаємодій та загальну адаптацію індивіда. Концепція соціального інтелекту була спочатку визначена Thorndike (1920) як здатність розуміти людей та ефективно регулювати соціальні відносини. Сучасні підходи сприймають його як комплексний, багатовимірний конструкт, що включає соціальне розуміння, соціальну сензитивність та соціальну адаптивність. Morin (2020) додає, що соціальний інтелект не є вродженою диспозицією, це скоріше набір здібностей, що розвиваються протягом життя. Згідно з цим автором, соціально інтелектуальні індивіди володіють характеристиками, які принциповим чином полегшують ефективну комунікацію та гармонійне міжособистісне функціонування. Morin (2020) ідентифікує чотири ключові компетенції, які характеризують соціально інтелектуальних індивідів. Першою з них є активне слухання, під час якого індивід приділяє увагу тому, що розповідають інші, замість того, щоб зосереджуватися на власній реакції. Результатом є те, що партнери в комунікації залишаються з відчуттям розуміння та взаємного зв'язку. Другу сферу представляють розмовні здібності. Соціально компетентна особа здатна налагодити взаємодію з багатьма типами людей і підтримувати розмову в дружньому, дипломатичному тоні, і, як зазначають Maloney та Moore (2020), сприяти цим досягненню запланованих цілей. Наступною важливою складовою є управління репутацією, тобто здатність усвідомлювати, як індивід впливає на своє соціальне оточення. Morin (2020) підкреслює, що підтримання позитивного соціального образу представляє один із найскладніших вимірів соціального інтелекту. Останнім елементом є тенденція уникати конфліктів. Індивіди з високим рівнем соціального інтелекту не вважають суперечки та відстоювання власних уподобань силою ефективним способом комунікації, навіть при незгоді вони підходять до думок інших з відкритістю та повагою. Ці характеристики вписуються в контекст твердження Frankovský та Birknerová (2017), які вказують на те, що соціальний інтелект проявляється насамперед у практичній площині, а не в абстрактних теоретичних концептах. Це конструкт, рівень якого можна найдостовірніше ідентифікувати через спостереження за поведінкою в конкретних інтерперсональних ситуаціях та в умовах, що вимагають адаптивних соціальних рішень. Тісний зв'язок між соціальним інтелектом та емпатією випливає з того, що багато компетенцій соціально інтелектуальної поведінки – особливо активне слухання, чутливість до соціальних сигналів та прагнення до гармонійних взаємодій – одночасно утворюють основу для емпатичного розуміння інших. Емпатія таким чином представляє одну з ключових складових, через яку соціальний інтелект проявляється у практичних міжособистісних ситуаціях.

Емпатія

Емпатія в психологічній літературі традиційно розуміється як комплекс когнітивних та емоційних процесів, які дозволяють індивіду зрозуміти внутрішні переживання інших людей (Davis, 1983). Когнітивна емпатія включає здатність зрозуміти перспективу іншого, тоді як емоційна емпатія представляє афективну реакцію на його емоційний стан. Емпатія тривалий час пов'язується з просоціальною поведінкою, альтруїстичними тенденціями та якістю міжособистісних стосунків, що робить її особливо важливою в професіях, орієнтованих на роботу з людьми. У контексті медичних професій емпатія вважається однією з основних професійних цінностей, оскільки вона є ключовою передумовою для створення ефективних терапевтичних стосунків і сприяє підвищенню якості надаваної допомоги та задоволеності пацієнтів (Menezes, Guraya, Guraya, 2021). Емпатична комунікація, крім того, вважається вирішальним фактором при встановленні довіри пацієнтів та підвищенні їхньої прихильності до лікування, що відображається на кращих клінічних результатах (Pira et al., 2025). З цієї причини все інтенсивніше наголошується на потребі систематичного розвитку емпатичних компетенцій у межах медичної освіти. Емпатія, однак, не є єдиним або статичним конструктом. Вона зумовлюється ситуаційними умовами та складається з кількох взаємопов'язаних вимірів (Gamble et al., 2024). Індивіди при цьому адаптують свої емпатичні реакції на основі порівняння поведінки інших із власними очікуваннями щодо того, як люди повинні поводитися в подібних ситуаціях. У середовищі медичних організацій емпатична поведінка є особливо важливою, оскільки сприйняття та розуміння почуттів пацієнта є вирішальним для зміцнення терапевтичного зв'язку та загальної задоволеності надаваними послугами (Salminen Tuomaala, Seppälä, 2022). Емпатія, проте, впливає не лише на якість комунікації, а й на те, як медичні працівники реагують на складні та емоційно обтяжливі ситуації в клінічній практиці. Спосіб, у який вони розуміють переживання пацієнта, відображається на їхній власній емоційній регуляції та виборі стратегій подолання. Тому важливо приділяти увагу також механізмам копінг-поведінки, які відіграють вирішальну роль у підтримці професійного функціонування в умовах медичного середовища.

Подолання стресу

Копінг-стратегії, або стратегії подолання стресу, у класичній літературі визначаються як динамічний процес когнітивних та поведінкових реакцій, за допомогою яких індивід намагається впоратися з вимогами, що оцінюються як складні або такі, що перевищують його актуальні ресурси (Lazarus, Folkman, 1984). У подібному дусі Doolittle (2021) описує стратегії подолання як набір механізмів, які індивіди використовують при вирішенні та регулюванні складних ситуацій. У межах копінг-поведінки зазвичай розрізняють функціональні (адаптивні) стратегії, що включають, наприклад, активний пошук рішень або орієнтацію на проблему, та дисфункціональні (маладаптивні) стратегії, такі як уникнення проблем або пасивність. Це розрізнення є важливим насамперед у контексті медичного середовища, де якість реакцій подолання суттєво впливає на психічне навантаження, робочу ефективність та якість взаємодій із пацієнтами. Zhu та співавт. (2022) одночасно попереджають, що вибір стратегій подолання принципово формують індивідуальні відмінності, до яких належать особистісні характеристики, а також специфічний ситуаційний контекст. Це означає, що вибір копінг-реакцій є результатом взаємодії внутрішніх схильностей та зовнішніх умов, що є особливо актуальним у середовищі з високими вимогами, яким є медична практика.

Теоретичний зв'язок між копінгом та іншими психосоціальними конструктами – включаючи соціальний інтелект та емпатію – полягає в їхньому спільному впливі на соціальне функціонування та адаптацію в складних ситуаціях. Хоча дескриптивні аналізи не дозволяють ідентифікувати причинно-наслідкові зв'язки, вони надають цінний огляд рівня цих конструктів у популяції та їхніх потенційних взаємозв'язків.

Методологічні аспекти

Дослідження мало кількісний, поперечний (cross sectional) дизайн. Першочерговою метою було визначити рівень соціального інтелекту та емпатії, а також переваги стратегій подолання стресу в лікарській практиці. Для потреб дослідження були опитані лікарі, які працюють у медичних закладах Словаччини. Критеріями включення були вік ≥ 24 років, постійне працевлаштування в медичному закладі на посаді лікаря. Критеріями виключення були неповнота анкет, робота на іншій посаді або робота не в медичному закладі. Дослідницьку вибірку склали 145 лікарів із середнім віком 31 рік та середньою загальною тривалістю практики 5,73 року.

Дані були отримані за допомогою стандартизованих інструментів вимірювання MESI – Measurment of Social Intelligence, анкети DE14, анкети CSI – Coping Strategy Indicator, які були згодом доповнені соціально-демографічними характеристиками: вік, стать, освіта, загальна тривалість практики, тривалість практики на поточному робочому місці, тип робочого місця, позмінна робота та тип організації. Анкета MESI містить 21 пункт, що оцінюються за 5-бальною шкалою (0 – ніколи, 4 – дуже часто). Запитання спрямовані на три фактори соціального інтелекту, які Frankovský, Birknerová (2014) назвали: маніпуляція – здатність впливати, емпатія, соціальна дратівливість. DE14 – стандартизований інструмент вимірювання (Tišanská, Kožený, 2012) – орієнтований на оцінку емпатичної поведінки у загальному контексті. Емпатія оцінюється через три домени: сприйнятливість (VN), відкритість (OT), повага (RE). Респонденти відповідають на окремі твердження за допомогою шкали Лайкерта від 1 – категорично не згоден до 7 – категорично згоден. Анкета CSI – Coping Strategy Indicator (Amirkhan, 1990) – спрямована на прогнозування поведінки. Анкета містить 33 запитання, спрямовані на різні способи вирішення (різних контекстів цього вирішення) ситуації, про яку респондент згадує та описує її на початку анкети. Запитання спрямовані на три субшкали (соціальна підтримка, вирішення проблеми, уникнення), які представляють окремі стратегії подолання. Респонденти відповідали за 4-бальною шкалою типу Лайкерта (1 – так, 2 – скоріше так, 3 – скоріше ні, 4 – ні).

Статистичний аналіз був спрямований на оцінку рівня соціального інтелекту, емпатії та стратегій подолання стресу за допомогою дескриптивних показників, включаючи мінімальні та максимальні значення, середнє (M) та стандартне відхилення (SD).

Головною метою дослідження було оцінити рівень соціального інтелекту, емпатії та копінг-стратегій у лікарів, які працюють у клінічній практиці.

Аналіз результатів

Рівень соціального інтелекту лікарів оцінювався за допомогою анкети MESI, яка дозволяє оцінити соціальний інтелект у трьох доменах: емпатія, маніпуляція та соціальна дратівливість. Як показують результати в таблиці 1, середнє значення в домені Емпатія досягло M = 2,60, що вказує на відносно високий рівень емпатичних реакцій у лікарів, включених до нашого дослідження. Цей бал свідчить про те, що респонденти сприймають себе як осіб, здатних розпізнати, коли потрібно пристосуватися до інших, оцінити їхні бажання та наміри, а також адекватно реагувати на їхні емоційні переживання. Порівнянне середнє значення (M = 2,55) ми виявили також у домені Маніпуляція, який пов'язаний зі здатністю впливати на прийняття рішень іншими. Результат свідчить про те, що лікарі сприймають свою здатність спрямовувати процес прийняття рішень іншими особами як відносно виражену. У домені Соціальна дратівливість респонденти досягли середнього бала M = 2,26, що може означати, що лікарі іноді почуваються менш впевнено при пристосуванні до нових або соціально складних ситуацій.

Таблиця 1. Дескриптивний аналіз оцінки соціального інтелекту

Рівень емпатії ми оцінювали за допомогою анкети DE14, яка оцінює емпатію у трьох доменах: повага, сприйнятливість та відкритість. Середні значення, наведені в таблиці 2, вказують на дуже схожі результати в усіх трьох сферах, причому бали коливалися навколо M = 4,6. Такий рівень вказує на те, що лікарі, включені до нашого дослідження, характеризуються високим рівнем сприйнятливості та відкритості до навчання та власного професійного розвитку — не лише через формальну освіту, а й через використання різних доступних можливостей. Водночас результати свідчать про те, що респонденти усвідомлюють цінність співпраці, а отже, і той факт, що вони не є єдиними фахівцями, які беруть участь у процесі догляду. Це відображається в їхній здатності поважати думки, позиції та досвід інших членів медичної команди, а також пацієнтів.

Таблиця 2 Дескриптивний аналіз оцінки емпатії

Для оцінки способів подолання складних ситуацій у лікарів ми використали анкету CSI, яка розрізняє три основні стратегії подолання: пошук соціальної підтримки, вирішення проблеми та уникнення проблеми. Результати, наведені в таблиці 3, показують, що середній бал для стратегії соціальної підтримки становив M = 2,43, а для стратегії вирішення проблеми M = 2,38, що вказує на те, що респонденти використовують ці методи, проте не регулярно чи інтенсивно. Найвище середнє значення з'явилося при стратегії уникнення проблем (M = 2,50), що може свідчити про те, що лікарі в певних ситуаціях природно схиляються скоріше до відтерміновуваного або обхідного способу реакції.

Таблиця 3 Дескриптивний аналіз оцінки способів вирішення складних ситуацій

Дискусія

Респонденти нашого дослідження досягли в межах виявлення рівня соціального інтелекту вищого рівня емпатії та належного рівня соціального інтелекту при дещо нижчій соціальній дратівливості. Презентовані висновки Birknerová та Frankovský (2014) свідчать про доцільність дослідження соціального інтелекту як вагомого фактора прогнозування поведінки людей у допоміжних професіях (охорона здоров’я, педагогіка, соціальна робота, менеджмент). На основі презентованих результатів згаданих авторів можна висловити припущення, що на допоміжні професії неможливо дивитися як на єдине гомогенне ціле, навпаки, необхідно специфікувати як загальні характеристики цих професій, так і специфічні вимоги конкретної допоміжної професії. Так само результати, спрямовані на аналіз рівня емпатії, підтвердили збалансований бал у доменах поваги, сприйнятливості та відкритості, що є консистентним із контекстом сучасних знань про те, що вища міра емпатії лікарів має пряме значення для клінічної практики. Систематичні огляди довели, що емпатична комунікація підвищує задоволеність пацієнтів, покращує адгезію до лікування, а в деяких сферах — і клінічні показники (біль, функція, безпека догляду). У цьому сенсі Edwards, et al., (2025) вказує на важливість тренінгів емпатії, які можуть становити ефективний засіб для всіх медичних професій, включаючи студентів та практикуючих медичних працівників. Автор презентує думку, що тренування, яке підтримує активну участь (напр. досвідне навчання, рефлексивні вправи), загалом пов’язане з кращими результатами в практиці порівняно з пасивнішими методами. Тренування, яке інтегрує саморефлексію та залучає пацієнтів до тренування, також видається, за словами згаданого автора, найефективнішим (Edwards, et al., 2025). Результати в галузі виявлення рівня подолання стресу (копінгу) показали скоріше помірне використання соціальної підтримки та вирішення проблем і дещо вищу тенденцію до уникнення. Уникальні стратегії можуть короткостроково знижувати навантаження, проте довгостроково вони пов’язуються з вищим стресом та ризиком вигорання. Систематичні огляди підкреслюють, що адаптивні стратегії (напр. активне вирішення, підтримка) є для медиків важливим протективним фактором (Souvatzi, et al., 2024). Медики з вищою емпатією та кращою регуляцією власного дистресу частіше використовують проблемно-орієнтовані стратегії, тоді як уникальний копінг пов’язується з нижчою емпатією та більшим психічним виснаженням (Calegari, et al., 2022). У дослідженні Abou Hashish, Atalla (2023) вирішення проблеми та пошук соціальної підтримки позитивно корелювали з розумінням пацієнта та солідарністю в межах надання догляду, тоді як уникнення було виразно пов’язане з втомою та емоційним виснаженням медиків.

Висновок

Результати дослідження надали цілісний образ рівня соціального інтелекту, емпатії та стратегій подолання навантаження у лікарів у клінічній практиці. Висновки вказали на відносно високий рівень емпатії та соціального інтелекту лікарів, що становить вагому передумову для якісної комунікації та ефективної побудови терапевтичних відносин, підвищення задоволеності пацієнтів і, не в останню чергу, для виконання цілей охорони здоров’я.

У галузі копінгу, проте, виявилося, що хоча лікарі використовують і адаптивні стратегії, орієнтовані на вирішення проблеми чи соціальну підтримку, дещо вища перевага уникальних підходів може становити ризиковий фактор з погляду довгострокового психічного навантаження. Ці висновки підкреслюють потребу в систематичній підтримці розвитку емоційних та соціальних компетенцій, а також цілеспрямованої інтервенції для зміцнення функціональних стратегій подолання стресу. Інтеграція тренінгу емпатії, комунікації та копінгових навичок у безперервне навчання могла б сприяти не лише покращенню робочого добробуту лікарів, а й якості наданої медичної допомоги та задоволеності пацієнтів. Дослідження водночас відкриває простір для подальшого вивчення, особливо в галузі зв’язку між соціальним інтелектом, емпатією та довгостроковими формами подолання навантаження, а також для відстеження цих відносин у різних клінічних галузях та робочих умовах. Необхідно підкреслити, що отримані результати неможливо узагальнювати на всю популяцію лікарів, оскільки вони відображають специфіку конкретної вибірки лікарів, залучених до нашого дослідження, тому вони інтерпретуються виключно в контексті цієї сукупності.

Контакт: PhDr. Valéria Parová, PhD. Univerzita Pavla Jozefa Šafárika, Lekárska fakulta, Ústav ošetrovateľstva

Список бібліографічних посилань

ABOU HASHIS, Ebtsam – GHANEM ATALLA, Amal. 2023. The Relationship Between Coping Strategies, Compassion Satisfaction, and Compassion Fatigue During the COVID-19 Pandemic. In SAGE open nursing. ISSN 2377-9608, 2023, roč. 9.

AMIRKHAN, H. James. 1990. Factor analytically derived measure of coping: The coping strategy indicator. In Journal of Personality and Social Psychology. ISSN 1066-1074, 1990, roč. 59, č. 5, s. 168–172.

CALEGARI, Elena. 2022. Disability and work intensity in Italian households. In Review of Economics of the Household. ISSN 1573-7152, 2022, roč. 20, č. 2, p. 533–552.

DAVIS, M. H. 1983. Measuring individual differences in empathy: Evidence for a multidimensional approach. In Journal of Personality and Social Psychology. ISSN 0022-3514, 1983, roč. 44, č. 1, s. 113–126.

DOOLITTLE, R. Benjamin. 2021. Association of burnout with emotional coping strategies, friendship, and institutional support among internal medicine physicians. In Journal of Clinical Psychology in Medical Settings. ISSN 1573-3572, 2021, roč. 28, s. 361–367.

EDWARDS, Aniela – GRANT, Krista – HAMMER, Nicole et al. 2025. Empathy training in healthcare: an umbrella review. In BMC Med Education. 2025, roč. 25, s. 1750.

FRANKOVSKÝ, Miroslav – BIRKNEROVÁ, Zuzana. 2014. Detecting Social Intelligence by MESI Methodology Psychometric Characteristics. In Individual and Society. ISSN 1335-3608, 2014, roč. 17, č. 1, s. 89–97.

FRANKOVSKÝ, Miroslav – BIRKNEROVÁ, Zuzana. 2017. Sociálna inteligencia – významná osobnostná charakteristika manažéra a coping. Prešov: Bookman, 2017. 206 s. ISBN 978-80-8165-172-4.

GAMBLE, Roger et al. 2024. The role of external factors in affect-sharing and their neural bases. In Neuroscience & Biobehavioral Reviews. ISSN 0149-7634, 2024, roč. 157, Article 105540.

LAZARUS, Richard – FOLKMAN, Susan. 1984. Stress, appraisal, and coping. New York: Springer Publishing Company.

MALONEY, Mary – MOORE, Patricia. 2019. From aggressive to assertive. In International Journal of Women’s Dermatology. ISSN 2352-6475, 2019, roč. 6, č. 1, s. 46–49.

MENEZES, P., GURAYA, S. Y., & GURAVA, S. S. 2021. A Systematic Review of Educational Interventions and Their Impact on Empathy and Compassion of Undergraduate Medical Students. In Frontiers in Medicine. ISSN 2296-858X, 2021, roč. 8.

MORIN, Amy. 2020. How to Increase Your Social Intelligence. [online]. [cit. 2026-02-02]. Dostupné na: https://www.verywellmind.com/what-is-social-intelligence-4163839.

PIRA, Giorgio et al. 2025. Could Empathy Be Taught? The Role of Advanced Technologies to Foster Empathy in Medical Students and Healthcare Professionals: A Systematic Review. In Journal of Medical Systems. ISSN 1573-689X, 2025, том 49, № 1, с. 6.

SALMINEN TUOMAALA, Mary – SEPPALA, Satu. 2022. Hospital nurses' experiences and expectations of compassion and compassionate leadership. In Scandinavian Journal of Caring Sciences. ISSN 1471-6712, 2022, том 37, № 2, с. 486–495.

SOUVATZI, Elisavet et al. 2024. Trust in Healthcare, Medical Mistrust, and Health Outcomes in Times of Health Crisis: A Narrative Review. In Societies. ISSN 2075-4698, 2024, том 14, № 12, с. 269.

THORNDIKE, Edward. 1920. Intelligence and its use. In Harper’s Magazine. ISSN 0017-789X, 1920, том 140, с. 227–235.

TIŠANSKÁ, Lýdie – KOŽENÝ, Jiří. 2012. Розробка та психометричний аналіз опитувальника емпатії DE14. In Československá psychologie. ISSN 1804-6436, 2012, том 56, № 2, с. 121–135.

ZHU, Ximei et al. 2022. The effect of perceived stress on cognition is mediated by personality and the underlying neural mechanism. In Translational Psychiatry. ISSN 2158-3188, 2022, том 12, № 199.