Соціальні аспекти якості життя іммобільних людей похилого віку в закладах соціального обслуговування

У геронтології фахівці дискутують про те, що «процес інвалідизації» у своєму вигляді охоплює взаємодії, тісно пов'язані з культурними нормами та соціально-економічним статусом індивіда (наприклад, ставлення, емоції, стигма, доступність або її відсутність щодо різних послуг, безбар'єрність тощо). Окрім відмінностей між статями, етнічного походження та економічного статусу, соціальні показники також належать до тих значущих факторів, які пов'язані зі ступенем інвалідності, оскільки вони впливають на якість життя в старості. Якщо ми хочемо зрозуміти цю проблему, ми повинні зосередитися на тому факті, що інвалідність є своєрідним перетином між індивідом та його середовищем, а також сприймати потенціал терапевтичного середовища для підтримки або підвищення якості життя людей похилого віку.

Рівень якості життя у іммобільних людей похилого віку може знижуватися внаслідок кількох видів соціальних ризиків (наприклад, самотності, ізоляції) або підвищуватися в результаті тих видів діяльності, які сприяють їхній соціальній інтеграції. Інвалідність може виникнути будь-коли внаслідок різних причин і торкається кожного з нас на певному етапі життя. Також у людей похилого віку ми можемо детальніше досліджувати якість життя, яка відображається в багатьох соціальних аспектах (як-от соціальна ізоляція, міжособистісні стосунки або стосунки з середовищем, відчуття корисності, соціальна грамотність тощо).

Якість життя являє собою концепцію, яка на сьогодні відображає інтерес фахівців допоміжних професій до добре прожитого життя клієнтів у даних умовах у взаємодії з їхніми обмеженнями. Відволікаючись від відносної кількості визначень, на початку необхідно пояснити поняття «якість». На основі вільної інтерпретації латинського слова «qualis» (який?) є можливість розуміти якість життя як те, чим характеризується життя індивіда порівняно з життям інших індивідів (Kováč, 2004). У фаховій літературі до вказаного поняття додаються також складніші та комплексніші визначення та роздуми над різними аспектами цього феномену. Čornaničová (2007, с. 28) пропонує нарис чотирьох основних тенденцій концептуалізації якості життя:

  • А) Соціологічно-економічні: зосереджуються на матеріальних умовах життя суспільства, соціальних груп, регіонів, сім'ї та домогосподарства індивіда, їхньою основою є розрахунок певних параметрів рівня життя, життєвого стандарту та способу життя досліджуваних суб'єктів.
  • Б) Психологічні: виходять з теорії відчуття якості життя як суб'єктивного індивідуального задоволення або незадоволення власним життям та його окремими сферами на основі власних уявлень, очікувань та переконань. Суб'єктивна перцепція в собі охоплює умови, обставини та соціальні стосунки, в яких людина проживає своє життя.
  • В) Аплікаційні з акцентом на медичну та соціальну сферу: є першочергово спрямованими на менеджмент інтервенції в конкретних кризових медичних чи соціальних ситуаціях індивіда та сім'ї, а також на вимірювання досягнутих результатів. Наголос робиться переважно на практичних можливостях та сферах підтримки якості життя клієнта, який перебуває в конкретній життєвій ситуації.
  • Г) Синтезуючі – теоретичні та практичні. Визначають своєрідну синтезуючу модель якості життя, яка виходить із припущення, що на якість життя впливають сфери якості життя, а також внутрішні компоненти в кожній із вказаних сфер.

Tokárová (2002) визначає якість життя як «комплексну категорію, яка в собі містить соціальні, біологічні, психологічні умови життя, і її показниками є: фізичне благополуччя, матеріальне благополуччя та якість міжособистісних стосунків, соціальні та громадянські активності, особистісний розвиток, самореалізація, рекреація». «Відображенням якості життя є загальне життєве задоволення, яке є результатом стосунків людини зі своїм середовищем» (Frk, 2002, с. 436).

Визначити якість життя людей у старшому віці, встановити її індикатори та вирішувати її теоретично-практичні питання є завданням міждисциплінарних галузей. Вирішення цього аспекту тому вимагає синтезу багатьох поглядів, багатьох знань та наукових підходів різних наукових дисциплін. Саме на основі цих фактів теорія соціальної роботи відіграє дуже важливу роль. Дослідження соціальних індикаторів та життєвого благополуччя, насамперед у сфері праці, сімейного життя та дозвіллєвих активностей, було зумовлене виникненням соціальної держави (Erickson 1974, In: Katschnig, 1997).

Для оцінки та вимірювання якості життя громадянина Džuka (2004) склав головні виміри, а саме: а) об'єктивні життєві умови, б) суб'єктивне процвітання та задоволення, в) особисті цінності та аспірації. У вказаних вимірах він відстежує психічну, матеріальну, соціальну та емоційну сторони життя, розвиток та активності. Змістове наповнення показників отримується або висловлюваннями респондентів (суб'єктивні ставлення, оцінки), або використанням об'єктивних даних (зібраних різними установами). Категорії, на основі яких соціальні індикатори об'єднуються, називаються життєвими доменами, причому параметри цих доменів визначаються індуктивно або дедуктивно, вони підтверджені на основі теорії і згодом протестовані або емпірично виявлені та поєднані з теорією. Zatura, Goodheart (In: Oliver et al., 1996) виокремили корисність вимірювання якості життя для сфери суспільного середовища. На основі їхніх поглядів, добре життя визначають суспільні норми, закони та способи, які допомагають якості життя досягти та її утримати. Соціальні індикатори вони визначають як соціальні фактори, які спрямовують поведінку індивіда і є аспектом для оцінки того, де ми є і куди прямуємо з огляду на наші цінності та цілі (Džuka, 2004).

При пошуку аспектів якості життя у людей похилого віку ми повинні брати до уваги, що найважливішими факторами є її індикатори або показники. Ми розуміємо під ними певні якісно-кількісні характеристики соціальних процесів, які містять окремі аспекти соціального розвитку індивідів або соціальних груп. Ми погоджуємося з твердженням Hrozenská (2008) у тому, що якість життя індивіда неможливо визначати незалежно від нього. Об'єктивний опис життєвих умов, функціонування людини та її стан здоров'я є важливими, але не достатніми. Якщо ми хочемо брати якість життя як мірило, що стосується людини як індивіда, потрібно брати до уваги також суб'єктивний аспект з усіма ускладненнями, які є соціальним здоров'ям людини. Авторка тому пропонує кілька моделей якості життя QoL (Quality of Life):

  1. Модель якості життя Lenhart – охоплює особисте задоволення, функціональний стан, ресурси та можливості, якими він володіє.

  2. Модель Bigelow – наголошує, що сприйняття якості життя виходить за межі клінічного підходу, який вимірює рівень психічних здібностей (наприклад, переживання, когнітивні процеси), тим, що охоплює здатність відповідати на виклики оточення.

  3. Двовимірна модель комфорту – це поняття Hrozenská (2008) пояснює словами Kolcaba, який впроваджує поняття комфорту як позитивний критерій сестринського догляду. Комфорт означає для Kolcaba задоволення базових людських потреб, полегшення, зручність і трансцендентність, що випливають із конкретної ситуації зі здоров’ям.

  4. Тривимірна модель для вимірювання результатів у реабілітації – авторка посилається на Testa та ін., які запровадили у зв’язку з якістю життя як критерій для цілей терапевтичного прийняття рішень та планування догляду термін, що охоплює різні сфери, пов’язані з фізичним, функціональним, психологічним та соціальним здоров’ям людини.

Kováč додає, що «поняття якості життя є багаторівневим і багатовимірним феноменом, у якому переважає більш-менш інтегративний підхід.» (Kováč, 2003 с. 90)

Однак модель якості життя неможливо пояснити лише з соціальної точки зору, оскільки якість життя залежить від найрізноманітніших факторів і пошуку індивідуальних цінностей у житті людини. (Balogová, 2005)

Проєкти WHO QOL

Всесвітня організація охорони здоров’я (World Health Organization) визначила якість життя як те, «як людина сприймає своє становище в житті в контексті культури, у якій вона живе, у стосунку до своїх цілей, очікувань, способу життя та інтересів.» (WHO, 1996) На початку дев’яностих років вона створила групу WHOQOL (World Health Organization Quality of Life Group) і розробила стандартизовані анкети для вимірювання якості життя. Отже, WHO не лише визначила якість життя, а й розробила анкети в базовій та модифікованій формах для вимірювання якості життя людей похилого віку. Такими версіями є, наприклад:

  • WHOQOL-100 (World Health Organization Quality of Life Assessment)
  • WHOQOL-BREF – скорочена версія
  • WHOQOL-OLD – спеціальний модуль для старшого віку. (WHO, 1996)

Анкета WHOQOL-OLD є стандартизованою анкетою, яка виникла в межах проєкту Всесвітньої організації охорони здоров’я: «Вимірювання якості життя людей похилого віку та її зв’язок зі здоровим старінням: WHOQOL-OLD». Проєкт тривав з 2001 по 2004 рік, і в ньому взяли участь 23 дослідницькі центри з 4 континентів.

Від Словацької Республіки у зазначеному дослідницькому проєкті взяв участь Психіатричний центр Прага (Psychiatrické centrum Praha), який провів дослідження якості життя на вибірковій сукупності старшого празького населення. Метою проєкту було створення інструменту для вимірювання якості життя в старості як для здорового, так і для хворого населення похилого віку. Основою стали вже існуючі анкети якості життя Всесвітньої організації охорони здоров’я. «Інструмент WHOQOL-OLD не призначений для самостійного використання, а лише як додатковий модуль до анкет якості життя WHOQOL-100 або WHOQOL-BREF, що є скороченою версією WHOQOL-100» (Dragomerická, Prajsová, 2009 с. 15).

У зв’язку зі старістю поняття якості життя з’являється досить часто, проте предметом дослідження зазвичай є радше життєва задоволеність, доказом чого є те, що існує небагато реалізованих досліджень на тему якості життя в старості. Також з цих причин міжнародна дослідницька група розробила інструмент WHOQOL-OLD для вимірювання якості життя в осіб похилого віку. Інструмент складається з шести доменів: функціонування органів чуття, незалежність, наповненість, соціальна залученість, ставлення до смерті та вмирання, близькі стосунки. Кожна зазначена сфера (домен) містить 4 пункти, отже, анкета має 24 пункти, які оцінюються за п’ятибальними шкалами Лайкерта. Анкета містить загалом 100 пунктів і позначається скороченням WHOQOL-100. Анкета WHOQOL-BREF є скороченою версією цієї анкети, причому вона враховує особливості досліджуваних осіб (тривало хворі, люди похилого віку, особи з інвалідністю тощо). Вона складається з чотирьох доменів (що містять 24 запитання) та двох запитань, спрямованих на оцінку якості життя та задоволеності здоров’ям: фізичний стан (до домену також включено 4 запитання, пов’язані з незалежністю), переживання (домен також містить запитання, спрямоване на духовність), соціальні стосунки та середовище. Усі аспекти згодом операціоналізуються в окремі пункти. (Dragomerická, Prajsová, 2009)

Реалізація дослідницької проблеми

Наш дослідницький план був сконструйований як система порівняння вікових груп: група клієнтів 60–75 років, група клієнтів 75–85 років, група клієнтів 90 і більше років. Основну дослідницьку сукупність (відповідно популяцію) становили 300 маломобільних людей похилого віку, які проживають на території Словацької Республіки. Збір емпіричних даних здійснювався в період з липня 2014 року до кінця лютого 2015 року за допомогою випадково обраних соціальних організацій з восьми країв Словацької Республіки. Респондентів ми обирали шляхом випадкової вибірки, завданням кожного співпрацюючого центру було отримати дані від популяційної сукупності принаймні 40 осіб.

Збір дослідницьких даних був організований у співпраці з організаціями, які надають людям похилого віку медичну або соціальну допомогу, або забезпечують для них рекреаційні та освітні заходи. Деяких респондентів ми не включили до нашого дослідження через незрозумілість заповнених даних. Респондентів ми обирали шляхом випадкової квотної вибірки, ми зверталися до них за допомогою стандартної процедури. Якість життя маломобільних людей похилого віку ми з’ясовували переважно в соціальних закладах на території Словацької Республіки. Реально нам вдалося зібрати дані від 225 респондентів, з цією вибіркою ми далі працювали під час нашого дослідження. При вирішенні нашої дослідницької проблеми було реалізовано кількісний підхід до методології дослідження.

Вибіркова дослідницька сукупність, отже, становила 225 респондентів, причому кількість респондентів у окремих соціальних закладах регіонів Словаччини була в інституційному середовищі (N=200), а контрольну групу становили 25 клієнтів у домашньому середовищі (N=25). У роботі ми представляємо результати популяційної вибірки (N=225) клієнтів. У детальнішому дослідженні проблематики ми зосереджувалися на відмінностях у сприйнятті незалежності, наповненості та соціальної залученості між людьми похилого віку, які проживають вдома, та людьми похилого віку в соціальних закладах. Вихідною точкою зазначеної дослідницької методології була структура, яка містила базові соціально-демографічні характеристики.

Завданням респондентів було за допомогою 5-бальної шкали Лайкерта оцінити міру своєї згоди або незгоди з даним твердженням. Принципом вимірювання є присвоєння чисел почуттям, переживанням тощо, причому на шкалі респондент виражає свою суб’єктивну задоволеність окремими сферами. Загалом анкети належать до найчастіше використовуваних технік у дослідницькому вивченні. Вони використовуються в суспільних науках для масового та швидкого з’ясування фактів, думок, ставлень, преференцій, цінностей, мотивів, потреб, інтересів тощо.

Опрацювання дослідницької проблеми

Результати ми опрацювали за допомогою логічного аналізу та належної генералізації. Оцінку значущості відмінностей (верифікацію гіпотез) ми реалізували за допомогою кількісних статистичних методів, використовуючи методи дескриптивної статистики, тести надійності, параметричне та непараметричне тестування. Для оцінки факторного аналізу ми застосували міру вибірки Кайзера-Маєра-Олкіна (KMO), а також тест сферичності Бартлетта. Для визначення нормальності розподілу обох груп у підтестах функціональної спроможності, доменах якості життя, життя в сьогоденні, а також вибраних соматичних показниках ми використали W-тест Шапіро-Вілка. Дослідження в соціальних науках означає систематичну та ретельно сплановану діяльність, яка керується прагненням відповісти на дослідницькі питання та зробити внесок у розвиток певної галузі, причому соціальні науки при отриманні знань надають ваги емпіричним даним.

Інтерпретація результатів дослідження

ГРАФІК 1: Кореляція сприйняття інтимності у зв’язку зі статтю та статусом

ГРАФІК 2: Кореляція ставлення до смерті у зв’язку з віком та виміром наповненості

ГРАФІК 3: Кореляція переживання, соціального залучення у зв’язку з середовищем

ГРАФІК 4: Кореляція незалежності, наповненості та соціального включення у зв’язку з середовищем.

Дискусія

У дослідницькій частині роботи ми з’ясували, що якість життя нерухомих літніх людей залежить не лише від міри їхнього фізичного здоров’я та психічного функціонування, а й від соціального переживання в середовищі. Дослідження було реалізоване в соціальних закладах на території Словацької Республіки. Збір даних відбувався за період з червня 2014 року по лютий 2015 року. Отримані результати ми опрацьовували в програмі IBM SPSS Statistics 22 (Statistical Package for Social Sciences), яка на сьогодні є найкращим програмним забезпеченням для статистичного опрацювання даних у соціальних науках. Надійність усіх доменів анкет WHO QOL OLD та WHO QOL BREF була дуже доброю або відмінною. Незначні відмінності в цифрах можна пояснити меншою вибіркою популяції. З інтерпретації наших результатів ми можемо бачити, що всі домени мали добру міру sampling-adequacy (критерій Кайзера-Маєра-Олкіна > 0,5). Тест Бартлетта на нульову коваріаційну матрицю був відхилений для всіх доменів, що є сприятливим. Частку початкової варіативності пунктів, що міститься у створеному домені, ми бачимо в таблиці Total variance explained. З результатів бачимо, що домени містили достатньо високу частку варіативності — вищу за 70%.

У нашій роботі ми встановили цілі, що стосуються даної теми, до яких ми сформулювали шість гіпотез. Усі гіпотези вимірювалися статистичними методами на рівні значущості 5%.

Перша гіпотеза нашого дослідження стосувалася думки, що серед людей похилого віку існують відмінності у сприйнятті функції органів чуття, причому ми припускали, що старші люди відчувають більше проблем. У зазначеній гіпотезі ми використали дисперсійний аналіз ANOVA залежної змінної «Функція органів чуття» з фактором «Вік» із запровадженим контрастом у значенні нашої гіпотези. З наших результатів можна побачити, що функція органів чуття, як її повідомляють пенсіонери, статистично значущо не залежить від віку. Зазначена гіпотеза не отримала підтримки.

Друга гіпотеза стосувалася думки, що серед людей похилого віку існують відмінності у сприйнятті інтимності залежно від статі та статусу, причому ми припускали, що одружені та ті, хто живе в парі, мають вищий бал у вимірі «інтимність». Для цього припущення ми працювали з дисперсійним аналізом ANOVA залежної змінної «Інтимність» із факторами «Стать» та «Статус» і з пост-хок тестами, скоригованими за Бонферроні. Фактор статусу виявився статистично значущим. Ми можемо, наприклад, бачити, що статус «одружений» має в середньому на 1,04 бала вищий бал у сприйнятті інтимності, ніж «вдівець». Також статус «з партнером» має на 0,98 бала вищий бал, ніж «розлучений». І нарешті, статус «одружений» має на 1,22 бала вищий бал, ніж «розлучений». Отже, зазначена гіпотеза отримала підтримку.

Третя гіпотеза спиралася на думку, що серед людей похилого віку існують відмінності у ставленні до смерті, причому ми припускали, що на ці ставлення впливає вік і вимір наповненості. У цьому випадку ми опрацювали результати для зазначеного припущення знову за допомогою дисперсійного аналізу ANOVA залежної змінної «Ставлення до смерті» з фактором «Вік» та коваріатою «Наповненість» із пост-хок тестами, скоригованими за Бонферроні. Виявився значущий вплив домену «Наповненість» на «Ставлення до смерті». Однак вік не мав суттєвого впливу на ставлення до смерті. Ця гіпотеза отримала підтримку.

Четверта гіпотеза спиралася на думку, що серед людей похилого віку існують відмінності у сприйнятті фізичного здоров’я, причому ми припускали, що старші люди відчувають більше проблем. У цьому випадку ми використали дисперсійний аналіз ANOVA залежної змінної «Здоров’я» з фактором «Вік» із запровадженим контрастом у значенні гіпотези. Фізичне здоров’я, як його повідомляли наші пенсіонери, статистично значущо не залежало від віку. Зазначена гіпотеза не отримала підтримки.

П’ята гіпотеза визначала думку, що між людьми похилого віку, які живуть вдома, та людьми похилого віку в соціальних закладах існують відмінності у переживанні, соціальному залученні та середовищі. У зазначеному випадку при роботі було використано багатовимірний t-тест Хотеллінга з доменами «Переживання», «Соціальне залучення» та «Середовище». Сукупність доменів «Переживання», «Соціальне залучення» та «Середовище» статистично значущо залежала від фактора «проживання». Зазначена гіпотеза також отримала підтримку. З інтерпретації результатів ми бачимо, що цей вплив зумовлює те, що люди похилого віку, які живуть у соціальному закладі, мають у середньому на 0,83 бала вищий бал у домені «соціальне залучення», ніж люди похилого віку, які живуть у домашньому середовищі.

Остання гіпотеза була спрямована на думку, що між людьми похилого віку, які живуть вдома, та людьми похилого віку в соціальних закладах існують відмінності у сприйнятті незалежності, наповненості та соціального включення. Для отримання результатів для зазначеної гіпотези ми використали багатовимірний t-тест Хотеллінга з доменами «Незалежність», «Наповненість» та «Соціальне включення». У результатах ми бачимо, що цей ефект зумовлює те, що люди похилого віку, які живуть у соціальному закладі, мають у середньому на 2,06 бала нижчий бал у домені «наповненість» і на 0,98 бала нижчий бал у домені «соціальне включення». Ця гіпотеза отримала підтримку. Сукупність доменів «Незалежність», «Наповненість» та «Соціальне включення» статистично значущо залежала від фактора «проживання».

Деякі отримані результати нашого дослідження порівнюються з результатами дослідницьких праць інших авторів, а також з доступною фаховою літературою, або ж доповнюються власним коментарем. Для порівняння, наприклад, можна навести (Ležovič, 2011), що з віком якість життя знижується, а найсильнішим показником якості життя є суб’єктивна оцінка власного здоров’я. За словами автора, 57% респондентів висловили свою незадоволеність і 41% — задоволеність своїм здоров’ям, причому лише 3% літніх людей були дуже задоволені станом здоров’я та якістю життя. Farský a Solárová (2010) також досліджували якість життя літніх людей, які проживають у закладах соціального догляду, з використанням стандартизованого опитувальника WHOQOL-BREF на вибірці з 40 респондентів. З їхніх результатів випливає, що респонденти мали найбільший дефіцит у сфері здоров’я. Ми переконані, що найсильніша емоційна підтримка для літніх людей полягає у вчиненні добра для інших. Саме ці вчинки наповнюють їх відчуттям корисності та змістовності життя і можуть стати стимулом для їхньої волонтерської діяльності. Висновки нашого дослідження свідчать про те, що якість життя немобільних літніх людей, які проживають у соціальному закладі, є низькою. Схожі висновки наводять автори (Farský, Žiaková, Ondrejka, 2005 с. 235), зазначаючи, що якість життя літніх людей, які проживають у комунальних закладах, не є оптимальною, потребує подальшого вивчення та зусиль для надання догляду, який принесе очікуване покращення якості життя. Актуальний стан здоров’я міг безпосередньо вплинути на відповіді літніх людей. Важливим фактором, що впливає на оцінку якості життя немобільних літніх людей, можна вважати також актуальне сімейне та соціальне оточення.

Висновок

Філософське розуміння якості життя літніх людей у соціальному середовищі стає дедалі частіше обговорюваним поняттям навіть на академічному рівні. Для некомерційних організацій так звані «порушення» соціальної підтримки можуть призвести до виключення клієнтів з участі у власному житті. У межах соціального процесу ситуація літніх людей у соціальному середовищі внаслідок їхньої інвалідності в багатьох випадках є погіршеною. Недостатня рухливість у немобільних літніх людей як клієнтів соціальної роботи може бути зумовлена також з погляду впливу деяких соціальних факторів.

З результатів нашого дослідження випливає, що внаслідок зміненого стану здоров’я суттєво обмежений контакт із соціальним середовищем, порушені соціальні зв’язки тощо. Тим самим значно загрожує і якість життя цих людей. Найчастіше у літніх людей з обмеженою рухливістю відсутні міра самодостатності, фізична та психічна активність, спосіб подолання хвороби, емоційність, соціальні та духовні аспекти. Для забезпечення максимальної якості життя літніх людей з інвалідністю дуже важливо зберегти їхню гідність та соціальне благополуччя, яке не повинно знижуватися лише через їхню інвалідність.

Інтересом нашого суспільства є те, щоб старше покоління формувало позитивне ставлення до дотримання соціальних норм. Ми повинні усувати причини та умови старіння і старості шляхом профілактичних заходів та комплексного підходу; важливо будувати функціональну систему соціальної та матеріальної підтримки літніх людей у сім’ях, щоб запобігти відсуненню літніх людей на узбіччя суспільства. У цій праці ми пропонуємо допомогу групі немобільних літніх людей, які намагаються знову інтегруватися в суспільство. Праця розглядає основні риси процесу старіння, становище немобільних літніх людей у суспільстві, а також думки літніх людей, які проживають на території Slovenskej republiky. Ми звернулися до респондентів у середовищі, в якому вони проживають свій щоденний життєвий ритуал. Їхні відповіді значною мірою підтвердили думки багатьох фахівців щодо якості життя літнього населення. Респонденти мали різні думки залежно від рівня їхньої поінформованості про актуальні питання соціальної допомоги, проте вони усвідомлюють свою специфічну проблему, яку перед словацьким суспільством ставить відсутність збалансованого догляду і, зрештою, їхня інтеграція в суспільство.

Автор: Mgr. Zita Tomová Авторка є докторанткою у Vysokej škole zdravotníctva a sociálnej práce svätej Alžbety

Список бібліографічних посилань

BALOGOVÁ, B. 2005. Seniori. 1. vyd. Akcent Print. 2005. 157 s. 2005. ISBN 80-969274-1-8.

DRAGOMIRECKÁ, E, PRAJSOVÁ J. et al. 2009. Příručka pro uživatele české verze dotazníků Světové zdravotnické organizace pro měření kvality života ve vyšším věku WHOQOL-OLD. Psychiatrické centrum Praha. 2009. 72 s. ISBN 978-80-87142-05-9.

DŽUKA, J. 2004. Kvalita života a subjektívna pohoda – teórie a modely, podobnosť a rozdiely. In: DŽUKA, J. 2004. (Eds.) Psychologické dimenzie kvality života. Prešov: Prešovská univerzita. 42-53 s.

FRK, V. – KREDÁTUS, J. 2002. Asertivita v sociálnom styku. In Práca a sociálna politika. 2002, roč. X, č. 9. 6-19 s.

HROZENSKÁ, M. et al. 2008. Sociálna práca so staršími ľuďmi a jej teoreticko-praktické východiská. Martin: Osveta. 2008.180 s. ISBN 9788080632823.

KOVÁČ, D. 2004. K pojmo – logike kvality života. In Československá psychologie. Praha: Psychologický ústav AV ČR. ISSN 0009-062X, 2004, roč. 48, č. 5, s. 460-464.KOVÁČ, D. 2003. Quality of life: A paradigmatic challenge to psychologists. Studia psychologica. 45/2003/2. 81-101 s.

TOKÁROVÁ, A.: K metodologickým otázkam výskumu a hodnotenia kvality života. In Kvalita života v sociálnych kontextoch globalizácie a výkonovej spoločnosti. Slovensko-poľský zborník štúdií a článkov. Acta facultatis Philosophicae Prešoviensis. Prešov: FF PU, 2002, s. 6 – 30. ISBN 80-8068-087-6.

World Health Organization. 1996. WHOQOL-BREF: Introduction, administration, scoring and generic version of the assessment. Field trial version: Geneva. [online]. 1996 [cit. 17.12.2014] Dostupné na: http://www.who.int/mental_health/media/en/76.pdf