Специфічні елементи якості в охороні здоров'я

Специфічні елементи якості в охороні здоров'я Надання соціальних та медичних послуг неможливо повністю чітко відокремити одне від одного. У практиці надання соціальних послуг вони взаємно переплітаються та доповнюють одна одну. При наданні соціальних послуг оператори також виконують певні медичні процедури. Закон про соціальні послуги дозволяє закладам для людей похилого віку, закладам догляду, будинкам соціальних послуг та спеціалізованим закладам надавати медичні послуги в обсязі сестринського догляду, чим деякі оператори цих видів послуг і користуються. Інші при забезпеченні сестринських процедур співпрацюють з агентствами домашнього сестринського догляду (ADOS). Однак існує також ціла низка інших форм співпраці з медичними службами амбулаторного або стаціонарного типу. Тому буде корисно описати принаймні базові рамки проблематики якості з погляду охорони здоров'я.

Всесвітня організація охорони здоров'я визначила якість медичної допомоги у 1966 році як «сукупність результатів, досягнутих у профілактиці, діагностиці та лікуванні, визначених потребами населення на основі медичних наук і практики» (Weber in Madar, 2004). Визначення 1982 року звучить так: «Якісна медична допомога — це ступінь досконалості наданої допомоги стосовно сучасного рівня знань і технологічного розвитку та відповідно до економічних можливостей». У визначенні 1999 року якісна медична допомога — це найвищий досяжний рівень професіоналізму з ефективним використанням ресурсів, з мінімальним ризиком для пацієнта, що призводить до позитивного впливу на здоров'я. Інше визначення якості в охороні здоров'я говорить, що це «ступінь, до якого медичні послуги для окремих осіб і населення підвищують імовірність бажаних результатів для здоров'я та відповідають сучасним медичним знанням» (Berwick, 2008). Це визначення надає кілька загальних тем:

• Обидва — населення та індивід — повинні бути в рівновазі при оцінці якості медичних послуг.
• «Медичні послуги» стосуються широкого спектра послуг, які впливають на здоров'я, включаючи послуги, спрямовані на профілактику захворювань і зміцнення здоров'я, а також невідкладні послуги.
• Важливо враховувати перспективу пацієнта (бажані результати для здоров'я).
• Фраза «підвищення імовірності бажаних результатів» нагадує нам, що покращення якості допомоги не дорівнює прямо кращим результатам у сфері здоров'я, оскільки існують інші змінні, які мають великий вплив на результати. Слабкі результати можуть бути отримані навіть при найкращій наданій допомозі (хвороба може зрештою перемогти навіть наші найкращі зусилля). Навпаки, пацієнти можуть досягти хороших результатів попри низьку якість медичної допомоги. Оцінка якості тому вимагає уваги як до процесів, так і до результатів допомоги.
• Висока якість медичних послуг полягає в якомога кращому використанні сучасних знань — переконайтеся, що лікарі постійно оновлюють свої знання і дійсно їх використовують.

Таблиця 1: Інститут медицини представляє 6 вимірів якості.

Джерело: Quality Improvement Strategic Plan 2008 – 2011. Counties Manukau.

Словацька Республіка мала затверджену Національну програму якості на 2008–2012 роки, в якій проблематика якості в охороні здоров'я потрапила до пункту «Турбота про здоров'я». Глобальною метою в цій сфері було «покращення умов, що впливають на стан здоров'я населення у продуктивному, а також у непродуктивному віці шляхом підвищення якості медичної допомоги» (NPK 2008-2012, с. 5). Стратегічними цілями було визначено:

1. забезпечувати профілактику та доступність медичної допомоги для всіх соціальних і вікових верств населення,
2. підтримувати організації при впровадженні стандарту OHSAS 18 001,
3. підвищувати якість догляду за клієнтом – пацієнтом,
4. покращувати лікування відповідно до міжнародних протоколів і настанов,
5. забезпечувати профілактику ризиків, травм і негативних проявів,
6. метрологічне забезпечення медичних приладів і обладнання,
7. створювати та впроваджувати відповідні національні стандарти в межах системи менеджменту якості послуг медичної допомоги.

У 2013 році було прийнято Національну програму якості СР на 2013–2016 роки, де у сфері «Турбота про здоров'я» було визначено такі цілі:

• підвищення якості життя у сфері громадського здоров'я,
• посилення свідомого ставлення до здоров'я у громадян СР,
• посилення участі та прав пацієнтів у процесі медичної допомоги,
• акредитації та сертифікації у сфері охорони здоров'я як інструменту доведення професійної компетентності суб'єктів,
• покращення лікарської політики з урахуванням інтересів пацієнта,
• ініціювання турботи про здоров'я та рекомендація здорового способу життя,
• застосування системного підходу до менеджменту якості (ISO, модель досконалості EFQM).

Що таке якість конкретно, нам можуть визначити багато різних суб'єктивних думок, а також об'єктивні докази. Поняття, як-от якість життя, якість довкілля, якість продукту, якість сестринських процедур, якість управлінської діяльності, якість структури, якість результатів, а також якість процесів сигналізують нам про уявлення щодо міри якості. У господарському середовищі якість має бути чітко пояснена, щоб процес якості міг бути керованим і цілеспрямованим. Це стосується і управління якістю в медичних послугах.

Медична послуга, як і соціальна, здебільшого має нематеріальний продукт. Йдеться про діяльність, що відбувається між клієнтом – пацієнтом і надавачем. Для сестринської діяльності, як і для соціальних послуг, характерною є присутність пацієнта безпосередньо в головному процесі. Основним акцентом завжди є працівники на передовій (лікарі, медсестри, санітари), які мають кращу можливість гнучкіше реагувати на побажання своїх клієнтів. Якість медичної допомоги визначається Donabedian як «такий вид допомоги, при якому можна очікувати максимальну користь для здоров’я пацієнта, і коли очікувана користь порівняно з витратами є вищою на всіх етапах лікувального процесу» (Gladkij in Madar, 2004).

Якість надаваних медичних послуг є темою, яка цікавить не лише операторів медичних закладів, а й державну адміністрацію, медичні страхові компанії, широку громадськість — як платників медичного страхування, пацієнтів, а в контексті нашої теми — і тих операторів соціальних послуг, які вирішують питання підвищення якості у своєму закладі та надають або забезпечують сестринські послуги. Щоб правильно описати зв’язок якості послуг із медичною допомогою, ми спочатку наводимо визначення медичної допомоги, яке зазначено в § 1 ч. 1 закону № 576/2004 З.з. про медичну допомогу, послуги, пов’язані з наданням медичної допомоги, та про зміну і доповнення деяких законів: «Медична допомога — це сукупність робочих дій, які виконують медичні працівники, включаючи надання ліків, медичних виробів та дієтичних продуктів з метою продовження життя фізичної особи, підвищення якості її життя та здорового розвитку майбутніх поколінь; медична допомога включає профілактику, диспансеризацію, діагностику, лікування, біомедичні дослідження, сестринський догляд та акушерську допомогу». При оцінці якості медичної допомоги ми оцінюємо також медичну послугу, яка має бути основним критерієм при сприйнятті якості медичної допомоги. «Медична послуга — це цілісна діяльність медичного працівника, яка становить базову одиницю надання медичної допомоги». Неабияку роль при цьому відіграють також допоміжні послуги, які супроводжують пацієнта. У нашому випадку вирішальним є функціональний зв’язок і співпраця, головним чином, між сестринською, опікунською та фізіотерапевтичною складовими послуги.

Для менеджменту якості важливо встановити ліміти та стандарти. На практиці здебільшого використовуються такі види стандартів (Gladkij, 2003, с. 280-281):

• Стандарти витрат праці (кількість зайнятих ліжок на 1 медсестру, середня тривалість часу догляду);
• Фізичні стандарти (витрата пального на 100 проїханих км, витрата матеріалу на догляд за пролежнями);
• Капацитетні стандарти (середній відсоток зайнятості ліжок, простій ліжка після кожного виписки);
• Витратні стандарти (матеріальні експлуатаційні витрати на 1 день догляду, витрати на медичну допомогу на 1 пацієнта, витрати на ліки на 1 пацієнта);
• Капітальні стандарти (стосуються інвестованих фінансових коштів та терміну їх окупності, співвідношення поточних активів і пасивів, співвідношення боргів і чистого майна тощо);
• Дохідні стандарти (стосуються доходів від продажу послуг — доходи на одного медичного працівника, доходи за 1 пацієнта, доходи за послугу або діагноз);
• Програмні стандарти (можуть стосуватися різних сторін діяльності, наприклад, зниження рівня летальності на певний відсоток, продовження середньої тривалості життя в певний період, виконання певної скринінгової акції, впровадження нової технології);
• Неквантифіковані стандарти (стосуються таких проблем, як, наприклад, покращення рівня сестринського догляду чи підвищення задоволеності клієнтів послугами, покращення рівня управління, покращення рівня міжособистісних стосунків на робочому місці).

Систему якості в охороні здоров’я ми можемо визначити як сукупність структури організації, окремих відповідальностей, процедур, процесів і ресурсів, які необхідні для постійного покращення якості медичних послуг. Їхньою кінцевою метою є покращення стану здоров’я, підвищення якості життя та задоволеність мешканців, яким надається допомога. Система якості таким чином охоплює весь процес створення процедур, збору інформації, встановлення стандартів та оцінки результатів того, що в охороні здоров’я ми організовуємо як медичну допомогу та медичні послуги. (Gladkij, 2003)

У зв’язку з ростом витрат на охорону здоров’я, з розвитком нових медичних технологій все більше на перший план виходять питання, пов’язані з оцінкою результатів і внеску охорони здоров’я в здоров’я населення. Рівень охорони здоров’я ми не можемо оцінювати лише за рівнем ресурсів, якими володіє охорона здоров’я, ні за процесами, але вирішальним є результат. За Ozorovský (2011), необхідно результати медичних послуг загалом вимірювати на основі наведених характеристик:

• своєчасне виявлення порушення стану здоров’я,
• відвернення хвороби, зниження наслідків для хворого,
• відвернення або відтермінування смерті,
• скорочення тривалості лікування,
• повне одужання хворого або суттєве покращення його стану здоров’я, покращення якості його життя.

Метою систем менеджменту якості є покращення якості допомоги, що надається відповідно до потреб і вимог пацієнтів та зовнішніх і внутрішніх клієнтів. Метою покращення якості є також обмеження помилок, небажаних результатів, згаяного часу та додаткових витрат, пов’язаних із низькою якістю конкретної медичної послуги чи обслуговування. Словацька Республіка може використовувати також міжнародні стандарти. Наприклад, Joint Commission International видала Міжнародні акредитаційні стандарти для лікарень (2008). У першій частині наведено стандарти, спрямовані на пацієнтів:

• доступність і безперервність допомоги.
• права пацієнтів та їхніх близьких.
• діагностична та терапевтична допомога.
• анестезіологічна та хірургічна допомога.
• зберігання, призначення та введення ліків.
• освіта пацієнтів та їхніх близьких.

У другій частині описані стандарти, спрямовані на лікарні:

• якість допомоги та безпека пацієнта.
• профілактика та контроль нозокоміальних і професійних інфекцій.
• управління та керівництво.
• забезпечення безпеки лікарняного середовища.
• кваліфікація та навчання персоналу.
• управління інформацією та комунікації.

Jakušová (2010) подає поділ вимірів якості в охороні здоров’я наступним чином:

• якість послуг із погляду пацієнта виражає, що очікує пацієнт від послуг.
• якість послуг із професійного погляду пояснює, чи мають надавані послуги професійний характер.
• якість послуг із погляду управління виражає найефективніше використання ресурсів у межах ліміту та директив керівництва.

Автор: PhDr. Mária Kovaľová, PhD., MHA Tabita s.r.o. a Inštitút kvality sociálnych služieb http://www.tabitasro.sk ISBN 80-7226-996-8

BERWICK, D. Quality Improvement Strategic Plan 2008 – 2011, Improvement, Trust and the Healthcare Workforce by Don Berwick., ISBN No. 978 – 0- 9582961-1-3

GLADKIJ, I. et al 2003. Management ve zdravotnictví. Brno: Computer Press, 2003. 380 s. ISBN 80-7226-996-8. JAKUŠOVÁ, V. 2010. Základy zdravotníckeho manažmentu. Martin : Osveta, 2010. 142s. ISBN 978-80-8063-347-9. MADAR et al. 2004. Řízení kvality ve zdravotnickém zařízení. Praha: Grada Publishing, 2004. 248 s. ISBN 80-247-0585-0. OZOROVSKÝ, V. et al 2011. Sociálne lekárstvo. Bratislava: Asklepios, 2011. 166s. ISBN 978-80-7167-158-9.

Документи: Національна програма якості СР 2008 – 2012 Національна програма якості СР 2013 - 2016 Joint Commission International видала Міжнародні акредитаційні стандарти для лікарень (2008). Закон НР СР № 576/2004 Зб. з. про охорону здоров'я, послуги, пов'язані з наданням медичної допомоги, та про зміну і доповнення деяких законів у редакції пізніших нормативно-правових актів.