Správnou komunikáciou k zmysluplnej a efektívnej liečbe

Взаємодія та спілкування під час роботи з людьми у професійному житті висувають до людини багато фахових, етичних, а також емоційних вимог. Взаємодія та спілкування є найфундаментальнішими характеристиками людського суспільства. Ці елементи соціальних зв'язків взаємодіють між собою і є невід'ємною частиною роботи медичного працівника. Умовою змістовного та ефективного лікування є правильне спілкування між лікарем і пацієнтом. Якщо пацієнт не розуміє суті своєї хвороби, не розуміє лікування своєї хвороби, не має довіри до лікаря та медичного персоналу, досягнуті результати лікування можуть стати розчаруванням для обох сторін. Спілкування відбувається не лише безпосередньо з пацієнтом, а й з його родичами або людиною, що його підтримує (2). Іноді це призводить до більш ретельного пояснення серйозності онкологічного захворювання та його прогнозу родичам, ніж самому хворому.

Було б дуже спрощено припускати, що успіх лікувального процесу залежить лише від медичних працівників. Часто значний вплив на успішне обслуговування має людяне, емпатичне спілкування працівників медичних або реабілітаційних закладів, які не є безпосередньо медичними працівниками. Цілісний підхід медичного працівника до пацієнта має бути само собою зрозумілим, попри те, що під час робочого часу до медичного працівника висуваються високі вимоги. На перший погляд часто приховані комунікаційні продукти, які є важливими для результату взаємодії, — це очікування пацієнтів, їхній досвід і ставлення (10). Вони формуються не лише під час надання медичної допомоги, а й до неї (11).

Теоретичні знання та практичні навички пацієнтів залежать також від виховання щодо здоров'я та зміцнення здоров'я, які є звичними або нормальними в середовищі, де вони живуть (13,15,16,18). Рівень обізнаності про здоров'я у групі пацієнтів зі злоякісними пухлинами голови та шиї зазвичай низький. Підготовка людей до виконання роботи медичного працівника, соціальне середовище, в якому надаються послуги, емоційне навантаження, пов'язане з наданням медичної допомоги, а також професійний стрес — це специфічні характеристики, які визначають винятковість і складність управління людськими ресурсами, що беруть участь у наданні медичної допомоги (3, 4, 7, 14, 15, 16, 18, 19, 20).

Емпіричне охоплення вживаних понять Спілкування Watzlawick наводить два визначення спілкування: ширше та вужче. Ширше визначення спілкування за Watzlawick вважає спілкуванням усе, що відбувається в контакті двох або більше людей. Вужче визначення спілкування за Watzlawick є більш технологічним і специфічно зосереджується на передачі повідомлень. Він вважає спілкування передачею повідомлень між двома або більше людьми, обміном інформацією між ними, процесом надсилання та отримання повідомлень (3).

Albert Mehrabian у 50-х роках XX століття визначив, що при передачі повідомлення відправником отримувач сприймає вплив слів із повідомлення на 7 %, голос та інтонацію — на 38 %, а невербальні прояви — на 55 % (16).

Спілкування та його техніки є одним із дуже важливих вимірів міжособистісних стосунків. Успішність лікаря полягає не лише в його фахових знаннях, практичному досвіді, а й в ефективному спілкуванні. Усі складові міжособистісних стосунків під час спілкування, як-от комунікація, взаємодія та перцепція, є взаємопов'язаними.

Під впливом змін, реалізованих у нашому суспільстві, в останні роки виявляється нагальна потреба в подальшій освіті дорослих у сфері персональних та міжособистісних комунікативних навичок (8).

Комунікаційні перешкоди між лікарем і пацієнтом Нерозуміння інформації Проблема спілкування між лікарем і пацієнтом полягає в різниці інтелектуального потенціалу лікаря та пацієнта. Отримувач не розуміє комунікований зміст, якщо відправник використовує занадто фахову мову, іноземні слова, складні вислови, метафори, невідповідні приклади тощо (3).

Якщо лікар повідомляє пацієнту про діагноз його хвороби й використовує лише фахові медичні терміни, пацієнт домислює зміст сказаного, оскільки з різних причин не хоче визнавати дійсність. Частиною виконання професії лікаря згідно із законом є надання інформації про стан здоров'я та інструктаж пацієнта зрозумілою мовою (22). Дуже важливою комунікаційною фазою є верифікація. На цій фазі лікар детально пояснює пацієнту поняття, які той не розуміє, і водночас перевіряє, чи після пояснення понять пацієнт зрозумів свій діагноз і запропоноване лікування.

Недоліки у спілкуванні та правовій свідомості пацієнта і лікаря Пацієнт має право також на основі інформації та інструктажу лікаря вирішувати щодо згоди або незгоди з лікуванням (за винятком випадків, що випливають із закону, коли лікування можливе і без згоди пацієнта).

Інструктаж має бути наданий на адекватному рівні для розуміння пацієнтом. Вид інструктажу, його спосіб і результат документуються лікарем у записі. Вони повинні бути частиною документації пацієнта (згідно із законом про надання медичної допомоги) (1, 7, 21, 23, 24).

Недовіра та нонкомплаєнс

Пацієнт приходить до лікаря зі своєю, як правило, медичною проблемою. Він налаштований слухати інформацію лікаря, інструкції та дотримуватися розпоряджень для вирішення своєї медичної проблеми (4, 5, 6). Існує безліч причин, чому пацієнт не хоче, не знає або не може виконувати рекомендації чи розпорядження лікаря (комплаєнс – нонкомплаєнс). Значною причиною, що спричиняє нонкомплаєнс, є недовіра до лікаря. На основі емпіричних досліджень (1, 4, 5, 6, 20) можна сказати, що виникнення недовіри до лікаря може спричинити й неефективне спілкування. Створення стосунків (довіри чи недовіри, співпраці чи маніпуляції) залежить насамперед від здібностей, можливостей і потреб лікаря створити необхідну атмосферу спілкування. Іноді лікар свідомо, намагаючись досягти ефекту комплаєнсу, створює атмосферу тривоги та суворості.

Методика дослідження Цільова група У дослідженні у формі анкети взяли участь 100 респондентів. Анкета містила 26 запитань, з яких 6 були відкритими. Респондентів ми обирали з онкологічно хворих, госпіталізованих пацієнтів ЛОР-клініки у Fakultná nemocnica s poliklinikou sv. Cyrila a Metoda Petržalka, Antolská č. 11, Bratislava у 2008 та 2009 роках. Вибірку склали 87 чоловіків і 17 жінок. 12 % пацієнтів мали вищу освіту, 71 % — середню, 12 % — базову.

Мета роботи Метою роботи було отримати якомога точнішу інформацію про думки пацієнтів щодо медичної допомоги, що надається в Otorinolaryngologická klinika LFUK, FN a SZU, Antolská 11, Bratislava. Ще однією метою було отримати огляд реальності та сучасних умов надання медичної допомоги та ідентифікувати проблемні місця у спілкуванні між пацієнтом і медичними працівниками в клініці.

Результати Проєкт дослідження містив аналітичні зрізи кількох рівнів реального стану надання медичної допомоги, думок та оцінок пацієнтів. Для мети цієї роботи ми наводимо лише вибрані частини отриманого документального матеріалу, що безпосередньо стосується діагнозу ЛОР.

Знання пацієнтів про власний діагноз

Свою діагноз, про який йому повідомив лікуючий лікар після першого обстеження, знають 62 % респондентів. 30 % з них знають свій діагноз, але лікар повідомив його лише на клініці ЛОР. 6 % точно не знають, думають, що мають якусь пухлину, і 2 % точно не знають про свою хворобу та діагноз.

Знання пацієнтів про власний онкологічний діагноз На запитання, чи був або є респондент пацієнтом з онкологічним захворюванням, 82 % відповіли ствердно, 11 % — заперечно і 7 % не захотіли відповідати на запитання.

Міркування пацієнтів про причину свого захворювання Респонденти — 37 % — зазначають, що захворювання у них виникло, ймовірно, через нездоровий спосіб життя, 17 % вказують на тривалу роботу в шкідливому середовищі. 13 % не знають точно, але хвороба також зустрічалася у них у родині. 28 % респондентів не знають причин свого захворювання, а 5 % вказують інші причини, такі як стрес, нерегулярний сон, нічні зміни, куріння, вживання алкоголю та неправильне харчування.

Оцінка пацієнтами лікування, що проводилося досі За словами 42 % респондентів, їм досі не було призначено жодного лікування. У випадку 33 % респондентів воно було правильним і допомогло їм, у 8 % лікування було правильним, але не допомогло. У 8 % лікування було неефективним, лише у 6 % лікування було неправильним, і у 3 % воно не було необхідним.

Вивчення знань пацієнтів про необхідність підписання інформованої згоди Аж 91 % респондентів відповіли, що знають, що таке інформована згода — вона випливає із закону, і лікар не може проводити втручання без згоди пацієнта. Лише 1 % респондентів зазначили, що в цій клініці лікарі страхуються і хочуть мати підписане підтвердження того, що пацієнти з усім згодні, навіть якщо це не так. 6 % респондентів відповіли, що бояться операції, не розуміють її, але вважають, що дискусія нічого не вирішить. 2 % респондентів обрали відповідь «не знаю».

Респонденти оцінювали відчуття достатності пояснень лікарем перед лікуванням наступним чином: 79 % — лікар усе достатньо пояснив, вони мали відчуття, що якби їм ще було потрібно, він пояснив би їм знову. 13 % респондентів мали відчуття, що лікар усе достатньо пояснив, але їм потрібно було б, щоб він пояснив ще раз, проте вони соромилися «турбувати». За словами 4 %, лікар усе достатньо пояснив, але їм потрібно було б, щоб він пояснив ще раз, проте не було часу. 4 % респондентів вказали відповідь «не знаю». У випадку «інше» ми не зафіксували жодної відповіді.

Уявлення пацієнтів про комунікацію з лікарем 85 % респондентів уявляють комунікацію з лікарем так, що вони мають право на повну інформацію, і лікар, і пацієнт повинні бути переконані, що пацієнт усе зрозумів. 5 % з них вважають, що пацієнт, можливо, не повинен отримувати повну інформацію, і аж 6 % уявляють, що пацієнт не обов'язково має отримувати повну інформацію, що лікар сам визначить, що сказати пацієнту, а що — родичам. 3 % респондентів не знають, як уявляти комунікацію між лікарем і пацієнтом, і 1 % респондентів зазначають, що це відбувається інакше — без надання пояснень.

На запитання про дотримання лікувального режиму після достатнього пояснення діагнозу, порядку лікування та можливих ускладнень, 59 % респондентів відповіли ствердно — так, звичайно, якщо лікар мені добре пояснить, то я повністю дотримуюся лікувального режиму. 41 % зазначили, що намагаються дотримуватися лікувального режиму, але іноді це не вдається, попри те, що лікар їм усе добре пояснив.

Щодо впливу громадської думки про онкологічні захворювання на рішення пацієнта при наданні згоди на запропоноване хірургічне лікування, 26 % респондентів відповіли, що точно так. 39 % — мабуть так, 6 % — мабуть ні, і 7 % — точно ні. 22 % респондентів на це запитання відповіли, що не знають, чи впливає громадська думка на рішення пацієнтів при наданні згоди на запропоноване хірургічне лікування.

Висновок Покращення комунікації Комунікація є невід'ємною частиною діагностики, терапії, реабілітації та всієї системи надання медичної допомоги. Частиною покращення процесу надання медичної допомоги є системна підготовка людських ресурсів у сфері комунікації.

Комунікація — це простір, у якому відбувається передача, опрацювання, а також модифікація та викривлення інформації. Результати аналізу є доказом того, що комунікація з пацієнтом на всіх рівнях надання медичної допомоги суттєво впливає на схильність пацієнта дотримуватися рекомендованого лікувального режиму та його рішення співпрацювати. Відчуття довіри пацієнта до лікаря, яке формується під час комунікації, дозволяє створити такий інформаційний канал, який скорочує час діагностики та терапії і, як наслідок, може суттєво вплинути на якість життя пацієнта.

Навички ефективної комунікації визначають результати виховання щодо здоров'я та підтримки здоров'я. Підтримка здоров'я та запобігання виникненню хвороби шляхом застосування виховних стратегій, ефективної комунікації та ефективного освітнього процесу є «найдешевшим шляхом» впливу на дотримання лікувального режиму, правильного способу життя та правильних звичок пацієнта (1, 8, 9, 12, 18, 20). Добре освічений пацієнт, який співпрацює і має довіру до лікувального процесу, має тенденцію підвищувати відповідальність за своє здоров'я, він здатний змінювати свої ставлення до підтримки власного здоров'я. Підвищення медичної свідомості населення, яке більше приділяє увагу підтримці свого здоров'я, приведе пацієнта до надійного лікаря при перших ознаках хвороби і дозволить вчаснішу та ефективнішу терапію.

Автори: Renata Knezović, Rebeka Ralbovská Список використаної літератури:

1. BRUKKEROVÁ, D.: Sociológia zdravia a choroby. Slovenská zdravotnícka univerzita v Bratislave, 2005, ISBN 80-89171-29-X
2. BRUKKEROVÁ, D.: Výučba sociológie na ILF. Sociológia, 22, 1990, č. 2, s.113 - 232 (monotematické číslo venované sociológii zdravia a choroby)
3. GABURA, J., GABURA, P.: Sociálna komunikácia. Občianske združenie Sociálna práca, Bratislava 2004. ISBN 80-968927-7-0
4. GAJDOŠÍK, J., BRUKKEROVÁ, D.: Projekt zisťovania údajov o spokojnosti lekárov s výkonom povolania. Medicínsky Monitor, 2003, č. 3, s. 21 - 22.
5. GAJDOŠÍK, J, BRUKKEROVÁ D., KRIŠKA, M, SVOREŇOVÁ, A.: Poznáme dostatočne ochotu pacienta dodržiavať pokyny lekára ? Praktický lékař, 2007, 87, č.2. s.103 - 107.
6. GAJDOŠÍK, J., BRUKKEROVÁ D., KRIŠKA, M., SVOREŇOVÁ, A.: Zodpovedajú predstavy lekárov o dodržiavaní liečebného režimu pacientmi skutočnosti ? Praktický lékař, 2007, 87, č.8
7. GECÍK, K.: Právna zodpovednosť v zdravotníctve a medicíne, Martin, 1984
8. HLÁSNA, S.: Ďalšie vzdelávanie dospelých v oblasti personálnych a interpersonálnych komunikačných a prezentačných zručností. In: Lingvistické a didaktické aspekty cudzojazyčnej prípravy v komerčnej sfére. Bratislava: Lingos, 2008, s. 35-40. ISBN 978-80-89328-03-1

9. HEGYI, L., TAKÁČOVÁ, Z., BRUKKEROVÁ, D.: Výchova k zdraviu a podpora zdravia. Bratislava, 2004. SZU, Herba s.r.o. 150 s. ISBN 80-89171-20-6

10. HEGYI, L., TAKÁČOVÁ, Z., BRUKKEROVÁ, D.: Вибрані розділи з педагогіки та комунікації для громадського здоров'я. Братислава, 2004. SZU, Herba s.r.o. 105 с. ISBN 80-89171-21-4

11. KHELEROVÁ, V.: Комунікативні навички менеджера. Прага: Grada, 1995, с. 141, ISBN 80-7169-223-9
12. MATULNÍK, J., BRUKKEROVÁ, D.: Викладання соціології у підготовці фахівців для громадського здоров'я. In: Búzik, B., Matulník, J.: Соціологія в середніх та вищих навчальних закладах. Братислава, SSS pri SAV, 2000, с. 56 - 60.
13. MATULNÍK, J., IMRICHOVIČOVÁ, M., BRUKKEROVÁ, D.: Сучасні тенденції в соціології здоров'я та хвороби. SSS SAV, 1999, 99 с. ISBN 8088774-65-9
14. NETTLETON, S.: Sociology of Health and Illness. London: Blackwell, 1994, 258 с.
15. ONDREJKA, I., DRÍMALOVÁ, K., FETISOVÁ, Ž., ADAMICOVÁ, K.: Концепція якості життя та її значення в охороні здоров'я. Slovenský lekár, 2001, № 7-8, с. 256 - 258.
16. PEASE, A., PEASE, B.: Велика книга мови тіла. Ikar, a. s., Братислава 2006, ISBN 80-551-1164-2
17. SIEGRIST, J.: Lehrbuch der Medizinischen Soziologie. Munchen-Berlin-Wien: Urban und Schwarzenberg, 1974
18. SURYNEK, A., KOMÁRKOVÁ, R., KAŠPAROVÁ, E.: Основи соціологічного дослідження. Прага: Press, 2001. ISBN 80-7261-038-4
19. Всесвітня організація охорони здоров'я – Європейське бюро: Здоров'я для всіх у 21 столітті. Копенгаген: Здоров'я для всіх – Euro № 5, 1999. ISBN 80-7159-119-X
20. SZARKOVÁ, M.: Комунікація в менеджменті. Братислава: Ekonóm, 2002, с. 197, ISBN 80-225-1585-X
21. TONES, B. K.: Changing theory and practice: trends in methods, strategies and settings in health educatoin. Health Education Journal, 52, (3), 126 - 139 p.
22. TÓTH, K., BADINSKÝ, M.: Право в охороні здоров'я. I. вид. Братислава: IURA Edition, 1996. ISBN 80-88715-27-X.
23. Указ МОЗ СР № 79/1981 Зб. зак. про медичних працівників та інших фахових працівників
24. Указ МОЗ СР № 156 та 157/2002 про фахову компетентність та підготовку до виконання діяльності в охороні здоров'я

Матеріал був представлений на 5-му щорічному конференції під назвою ,,Психологія здоров'я 2010“, яка відбулася 19 травня 2010 року в Братиславі. Конференцію організувала секція психології здоров'я SPS при SAV у співпраці з секцією здоров'я Міністерства охорони здоров'я СР. У підготовці заходу також брали участь: Національний інститут серцево-судинних хвороб у Братиславі, VŠZaSP sv. Alžbety у Братиславі, Офіс WHO у Словаччині, KISH Кошиці, Кафедра психології FF KU в Ружомбероку та Кафедра психології FF TU в Трнаві.

Збірник матеріалів 5-ї конференції психології здоров'я, Братислава, 2010 був виданий лише в електронній формі Доступність: http://www.prohuman.sk/psychologia/zbornik-prispevkov-z-konferencie-psychologia-zdravia-2010