Синдром вигорання є типовим через тривале відчуття психічного та емоційного виснаження і почуття деперсоналізації. Також значно знижується компетентність у подоланні вимог роботи та повсякденного життя. Ключовим компонентом синдрому вигорання вважається емоційна втома, яка характеризується переживанням дефіциту ресурсів позитивних почуттів та заохочення, що призводить до втрати енергії та відчуття тривалої втоми, яка не зникає навіть після належного відпочинку. Деперсоналізація пов'язана з втратою ідеалізму, негативним ставленням до клієнтів та цинізмом (1). Вищий ризик виникнення синдрому вигорання послідовно фіксувався серед працівників допоміжних професій (медичні та педагогічні працівники), причому виявляється його негативний вплив не лише на робочу сферу (2), а й на загальну якість їхнього життя, особливо на стан здоров'я. У систематичному огляді дослідницьких робіт, що займаються зв'язком синдрому вигорання та ризику соматичних проблем зі здоров'ям (3), було ідентифіковано безліч доказів, що свідчать про вплив синдрому вигорання на підвищений ризик виникнення гіпертензії та ішемічної хвороби серця, метаболічного синдрому, порушень регуляції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі, порушень сну, запальних процесів, імунних розладів, згортання крові та ризикованої поведінки з точки зору здоров'я. Особливо значущою є концепція «vital exhaustion», характеристики якої значною мірою збігаються з класичним розумінням синдрому вигорання, і яка вважається важливим етіологічним фактором ризику ішемічної хвороби серця та інфаркту міокарда, так само як і фактором, що погіршує прогноз захворювання (4, 5).

Хоча можна ідентифікувати особистісні (невротизм) та соціально-демографічні предиктори (вік, освіта) синдрому вигорання, як важливі фактори, що впливають на його виникнення, наводяться насамперед робочі характеристики. До них належать надто високі робочі вимоги (перевантаження), поєднані з низьким рівнем контролю та недостатнім винагородженням, низьким рівнем соціальної підтримки, відчуттям несправедливості у процесі прийняття рішень на роботі, а також розбіжністю цінностей індивіда з цінностями організації (6). Навпаки, факторами, що діють протективно стосовно синдрому вигорання, вважаються добре опановані копінг-стратегії: емоційно орієнтовані стратегії подолання стресу були пов'язані з вищою поширеністю, натомість когнітивні стратегії, орієнтовані на проблему, були предикторами нижчого рівня синдрому (7). Також позитивне самооцінювання – вища самооцінка, вищий рівень самоефективності (8) та відчуття змістовності (9) виявляються факторами, що позитивно впливають на здатність протистояти симптомам синдрому вигорання.

Освітні програми, спрямовані на розвиток комунікативних компетенцій та покращення копінг-стратегій, загалом вважаються ефективним інструментом для профілактики синдрому виснаження, проте існує лише порівняно мало досліджень, спрямованих на наукове підтвердження цього зв'язку. Був зафіксований позитивний ефект соціально-психологічних інтервенцій на окремі компоненти синдрому вигорання у медичних працівників у психіатричних відділеннях (10, 11).

Кілька досліджень останнім часом зосереджуються на виникненні синдрому вигорання також у студентів – підготовка до навчання хоч і не є роботою в класичному розумінні слова, але містить регулярну участь у структурованих заходах та необхідність демонструвати результативність. Можна, отже, припустити, що стратегії подолання навчального навантаження будуть пов'язані також зі стратегіями подальшого подолання робочого навантаження, і що активності, спрямовані на розвиток компетенцій подолання стресу, будуть корисними також при запобіганні подальшому розвитку синдрому вигорання вже під час виконання професії. Особистісні характеристики, такі як самооцінювання та «sense of coherence» (відчуття зв'язності), можуть бути важливими факторами, що впливають на індивідуальні здібності подолати вигорання. Це дослідження зосереджується на вивченні зв'язків між згаданими особистісними факторами та синдромом вигорання у студентів допоміжних професій.

Методи

У дослідженні взяли участь 75 університетських студентів денної бакалаврської форми навчання 1-го та 2-го курсів (жінки: 81,1 %; середній вік 20,7±2,8, діапазон 19–37). Із залучених студентів було 48 студентів психології (середній вік 21,1±3,3; 29 % чоловіків) та 27 студентів медичних спеціальностей – медсестринства та громадського здоров'я (19,8±1,7; 100 % жінок). Повернення анкет становило 88,3 %, збір даних відбувався у лютому–квітні 2010 року на Єсеніуському медичному факультеті Університету Коменського в Мартіні (спеціальності медсестринство та громадське здоров'я) та на Філософському факультеті Католицького університету в Ружомбероку (спеціальність психологія). Для вимірювання рівня синдрому вигорання була використана Шкала синдрому вигорання в школі (SBI, максимальний бал анкети становить 54, вищий бал означає вищий рівень вигорання). Далі були використані шкала відчуття зв'язності Антоновського (SOC, 13-пунктова версія, максимальний бал становить 91, вищий бал означає вищий рівень відчуття зв'язності) та шкала самооцінки Розенберга (RSS, максимальний бал 30 при кодуванні пунктів 0-1-2-3, вищий бал означає вищу самооцінку). Для статистичної обробки даних були використані дескриптивні статистичні методи, t-критерій Стьюдента, кореляційний аналіз та лінійна регресія. До лінійної регресійної моделі були включені вік та стать як можливі інтервенційні змінні, рівень самооцінки (RSS) та відчуття зв'язності як можливі предиктори, а рівень синдрому вигорання (SBI) як залежна змінна.

Результати

Середні значення окремих психологічних змінних наведені в Таблиці 1. Студенти психології та студенти медичних спеціальностей відрізнялися за середніми значеннями синдрому вигорання (p≤ 0,05, t-критерій Стьюдента).

Таблиця 1. Середні значення змінних у окремих групах студентів

Значення анкети SBI – синдрому вигорання значно негативно корелювали з рівнем самооцінки (r = -0,29), також статистично значущою була негативна кореляція синдрому вигорання та відчуття зв'язності (r = -0,41). Статистично значущою була також кореляція змінної самооцінка та відчуття зв'язності. Значення коефіцієнта кореляції Пірсона наведені в Таблиці 2.

Таблиця 2. Значення коефіцієнта кореляції (Pearson correlation coefficient)

Рівень синдрому вигорання був значущо передбачений лише рівнем відчуття зв'язності – sense of coherence (β= -0,35; 95% CI: -0,45, -0,32). Самооцінка не була значущим предиктором рівня синдрому вигорання у студентів допоміжних професій (β= -0,05; 95% CI: -0,65, 0,46).

Таблиця 3. Лінійна регресійна модель – предиктори синдрому вигорання

Обговорення

Можна припустити, що синдром вигорання, окрім характеристик самого робочого (або, у цьому випадку, навчального) середовища, значною мірою зумовлений також особистісними характеристиками, а саме тими, що тісно пов’язані з селф-концептом (самооцінкою) та ресурсами для подолання стресу, копінг-стратегіями. Результати представленого дослідження свідчать, що особливо важливим у цьому контексті може бути саме відчуття цілісності (sense of coherence), яке характеризується сприйняттям світу як логічно зрозумілого, такого, що «має сенс», послідовного та відносно передбачуваного і безпечного. Також для нього є типовою висока здатність до залучення, інвестування енергії у вирішення життєвих проблем, які сприймаються скоріше як виклики, що можна подолати, ніж як нездоланні перешкоди (12). Очевидно, що таке особистісне налаштування для сприйняття навколишнього світу є вигідним для подолання стресових ситуацій, а також з погляду меншого ризику виникнення синдрому вигорання.

Взаємозв’язки між синдромом вигорання та особистісними характеристиками є комплексними, і в майбутньому буде доцільно підтвердити їхні результати на більшій та більш послідовній групі учасників, оскільки деякі результати могли бути зумовлені методологічними обмеженнями (розмір та склад дослідницької групи). Також на наступному етапі дослідницького проєкту планується перевірка впливу соціально-психологічного тренінгу на окремі психологічні змінні, релевантні з погляду синдрому вигорання.

Висновок

Результати дослідження показують, що синдром вигорання значною мірою пов’язаний з низьким рівнем відчуття цілісності. Ймовірно, що копінг-стратегії, які використовуються під час виконання навчальних обов’язків, будуть значною мірою пов’язані зі стратегіями, що застосовуються пізніше на роботі, а також можна припустити, що покращення навичок подолання стресу та розвиток характеристик, які позитивно діють проти синдрому вигорання, є доцільними вже у студентів — з погляду профілактики пізнішої появи синдрому вигорання під час виконання професійних обов’язків.

Автори: Z. Škodová, Ľ. Banovčinová, M. Bubeníková, J. Holdoš Література:

  1. Leiter, M. P., Maslach, C.(2000a). Burnout and health. In A.Baum et al.(Eds.),Handbook of health psychology (pp.415 – 426).Hillsdale, N. J: Erlbaum.
  2. Van Dierendonck, D.et al.(2001). Burnout and inequity among human service professionals: A longitudinal study. Journal of Occupational Health Psychology, 6, 43 – 52.
  3. Melamed et al. (2003). Burnout and Risk of Cardiovascular Disease: Evidence, Possible Causal Paths, and Promising Research Directions. Psychological Bulletin,132, 327 –353.
  4. Appels, A.(2004). Exhaustion and coronary heart disease: The history of a scientific quest. Patient Education and Counseling, 55, 223 – 229.
  5. Kebza, V., Šolcová, I.(2008). Burnout syndrome-review of contemporary state of knowledge and perspectives for the future. Československá psychologie, 52.
  6. Maslach, C., Leiter, M. P.(2008). Early predictors of burnout and endgagement. Journal of Applied Psychology, 93, 498 – 512.
  7. Elliott, T. R. et al.(1996). Occupational Burnout, Tolerance for Stress, and Coping Among Nurses in Rehabilitation Units. Rehabilitation Psychology, 41, 267-284.
  8. Skaalvik, E. M., Skaalvik,S.(2007). Dimensions of Teacher Self-Efficacy and Relations With Strain Factors, Perceived Collective Teacher Efficacy, and Teacher Burnout. Journal of Educational Psychology,99, 611 – 625.
  9. Pines, A. M.(2004). Why are Israelis less burned out? European Psychologist, 9, 69 - 77.
  10. Doyle M.et al.(2007). Burnout: the impact of psychosocial training. Mental health practice, 10, 16 - 19.
  11. Ewers, P.et al.(2002). Does training in psychosocial interventions reduce burnout rates in forensic nurses? Journal of Advanced Nursing, 37, 470 - 476.
  12. A. Madarasová-Gecková, P. Tavel, B. Gajdošová, O. Orosová, I. Žežula, J. P. van Dijk (2008). Socioekonomické a psychosociálne faktory zmyslu pre integritu u adolescentov. Československá psychologie, 52, 2, 132 - 144.

Стаття була представлена на 5-му щорічному конференції під назвою ,,Psychológia zdravia 2010“, яка відбулася 19 травня 2010 року в Братиславі. Конференцію організувала секція психології здоров’я SPS при SAV у співпраці з секцією здоров’я Міністерства охорони здоров’я SR. У підготовці заходу також брали участь: Národný ústav srdcových a cievnych chorôb v Bratislave, VŠZaSP sv. Alžbety v Bratislave, Kancelária WHO na Slovensku, KISH Košice, Katedra psychológie FF KU v Ružomberku та Katedra psychológie FF TU v Trnave.

Збірник матеріалів 5-ї конференції з психології здоров’я, Братислава, 2010, був виданий лише в електронній формі Доступність: http://www.prohuman.sk/psychologia/zbornik-prispevkov-z-konferencie-psychologia-zdravia-2010