Пізнання специфіки періодів розвитку є необхідною передумовою адекватного використання психологічних інтервенцій. У нашому дописі ми приділяємо увагу підлітковому віку, який становить цілу другу декаду людського життя, фокусуючись на середньому (14 – 16 років) та пізньому (17 – 20 або 22 роки) підлітковому віці, після якого настає дорослість (Macek, 2003). Підлітковий вік характеризується пошуком ідентичності. Йдеться про знаходження свого місця серед інших людей, яке відповідає особистим передумовам та індивідуальним бажанням, що веде через подолання себе у стресових ситуаціях та застосування адекватних способів подолання (Atkinson and all, 1995).

Як ми добре знаємо, пошук ідентичності є складним процесом. Platznerová (1995) застерігає, що серед підлітків знижується здатність до подолання стресу. Підлітки менш схильні до вирішення складних проблемних ситуацій, ніж дорослі, і мають тенденцію вирішувати їх неадекватним способом (McLaughlin, Miller a Warrick, 1996). Вони можуть легко стати жертвами насильства, вчиненого агресором, або поводитися насильницьки стосовно самих себе.

Незнання адекватних способів подолання стресу веде підлітків до використання ризикованої поведінки як стратегій подолання (Ben-Zur, Reshef-Kfir, 2003). У Чехії цією проблематикою займалася Kyasová (2003), яка в поведінці підлітків виділяє такі її форми: зловживання психоактивними речовинами (нікотин, алкоголь, наркотики), передчасне статеве життя, негативні явища в психосоціальній сфері та гемблінг. Як інші приклади можна навести розлади харчової поведінки або самоушкодження, через які ми спробуємо зазирнути в психологічні процеси ризикованої поведінки.

Aldermanová (in Kriegelová, 2008) вважає самоушкодження циклічно повторюваним епізодом, що складається з таких елементів: Негативні емоції: Йдеться про переживання ворожості, фрустрації, самотності або смутку. Цей стан веде до швидкого пошуку способу почуватися краще. Якщо самоушкодження (або інша ризикована поведінка) вважається ефективним, індивід починає його розглядати. Тензія: Після оцінки самоушкодження як можливості зменшення негативних емоцій, емоційний досвід переходить у сферу тривоги та високої напруги як результату очікування навмисного самоушкодження. Індивід може сприймати самоушкодження як небажане, але водночас не бачить іншої можливості контролювати свої емоції. Дисоціація: Виникає через величезну напругу. Служить механізмом зменшення напруги та маскування фізичного болю. Акт самоушкодження: Представляє активну фазу самоушкодження та пік дисоціації. Позитивні ефекти: Настає відчуття полегшення, вивільнені ендорфіни відіграють роль у переживанні ейфорії. Негативні ефекти: Після розсіювання ендорфінів індивід усвідомлює наслідки своєї поведінки. Переживає почуття провини, сорому, гніву та самоненависті. Наприкінці акту самоушкодження з'являються ті самі емоції, що й на його початку, що виражає його циклічність.

Завданням психолога є разом із клієнтом увійти в цей механізм і знаходити адекватні способи подолання стресу, якими займається психологія здоров'я. Це було і метою нашої дипломної роботи, у якій як стратегії подолання, придатні для підлітків, ми пропонуємо діяльність допоміжних терапій. Йдеться про діяльність, що зазвичай виконується як дозвілля підлітків (читання, малювання, слухання музики...), які несуть у собі терапевтичний потенціал. Допоміжні терапії виходять за межі розуміння цієї діяльності лише як відпочинкової.

На основі вивчення літератури (Zeleiová, J., 2007; Valenta 2000; Šicková-Fabrici, J., 2002; Pardeck, J. T., 1994; Kratochvíl, 1995; Křivohlavý, 1987) ми визначили основні функції допоміжних терапій, ними є: релакс, відпочинок; відсторонення від проблеми; отримання ширшого погляду; отримання інсайту (ага-переживання); самопізнання; катарсис, абреакція; невербальне самовираження; розвиток творчості; здобуття соціальних навичок, налагодження стосунків; джерело позитивних емоцій.

Створеною нами анкетою ми з'ясовували, у яких психологічно специфічних ситуаціях підлітки використовують цю діяльність. Вибірку склали 194 респонденти, з них 88 чоловіків і 106 жінок; 94 респонденти в періоді середнього підліткового віку і 100 у періоді старшого підліткового віку. У цьому дописі ми презентуємо результати двох дослідницьких питань:

  1. Яким є порядок окремих видів діяльності з погляду їх використання підлітками?
  2. З погляду яких функцій підлітки використовують цю діяльність?

Окремі види діяльності ми можемо з погляду порівняння середніх значень «сирого» бала впорядкувати наступним чином:

  1. слухання музики (M1=26,21)
  2. перегляд фільму (M2=22,74)
  3. гра в рухливі ігри (M3=16,27)
  4. читання (M4=15,92)
  5. танці (M5= 13,08)
  6. робота (M6=12,71)
  7. малювання, креслення (M7=11,03)
  8. писання (M8=9,48)
  9. гра на музичному інструменті (M9=7,24)
  10. гра в театрі або сценках (M10=6,22)

Графік №1: Перевага діяльності у підлітків Вісь y = середнє значення «сирого» бала

Статистично значущі відмінності були виявлені між слуханням музики та переглядом фільму (t(182) =3,169; SD=7,23; p = 0, 000), переглядом фільму та грою в рухливі ігри (Z=-7,045; p=0,000). У першому випадку після підтвердження нормальності для розрахунку ми використали параметричний тест для двох залежних вибірок, у другому випадку нормальність не підтвердилася, ми використали непараметричний тест. Інших статистично значущих відмінностей не виявлено.

Функції ми можемо на основі порівняння середніх значень «сирого» бала впорядкувати в наступному порядку:

  1. джерело позитивних емоцій (M1= 18,1)
  2. катарсис, абреакція (M2= 17,8)
  3. релакс, відпочинок (M3= 17,3)
  4. розвиток творчості (M4= 17)
  5. відсторонення від проблеми (M5= 16,9)
  6. здобуття соціальних навичок, налагодження стосунків (M6= 13,9)
  7. отримання ширшого погляду (M7= 13,8)
  8. отримання інсайту (M8= 13,5)
  9. самопізнання (M9= 12,6)
  10. невербальне самовираження (M10= 10,8)

Графік №2: Використання діяльності з погляду їх функцій Вісь y: середнє значення «сирого» бала Вісь x: 1 = джерело позитивних емоцій; 2 = катарсис, абреакція; 3 = релакс, відпочинок; 4 = розвиток творчості; 5 = відсторонення від проблеми; 6 = здобуття соціальних навичок, налагодження стосунків; 7 = отримання ширшого погляду; 8 = отримання інсайту; 9 = самопізнання; 10 = невербальне самовираження

Статистично значуща відмінність (нормальність не була підтверджена, для розрахунку ми використали непараметричний тест) була виявлена між функцією відсторонення від проблеми та функцією здобуття соціальних навичок (Z= -6, 311; p=0,000).

Функції допоміжних терапій таким чином ми можемо розділити на дві половини, у межах яких не було виявлено інших статистично значущих відмінностей. Перша половина функцій використовується значно більше, ніж друга.)

Малюнок № 1: Активно використовувані функції допоміжних терапій у підлітків.

Дискусія:

Дозвілля підлітків створює простір для відповідної інтервенції психолога. Використовуючи цю діяльність, у розумінні їхнього терапевтичного потенціалу, ми вказуємо на можливість їх використання як стратегій подолання підлітків.

Підлітки використовують діяльність значно більше з огляду на її п'ять функцій, а саме: як джерело позитивних емоцій, катарсис та абреакцію, релаксаційну діяльність, діяльність для розвитку творчості та простір для відсторонення від проблем. Використання з огляду на черговість функцій свідчить про застосування цих видів діяльності як емоційного подолання труднощів. На першому місці — як джерело позитивних емоцій, а на другому — як позбавлення від негативних емоцій шляхом процесу катарсису та абреакції. Перші п'ять функцій ми можемо активно використовувати під час роботи з підлітками у спробі запобігання ризиковим формам поведінки. Діяльність як джерело позитивних емоцій ми можемо використовувати у профілактиці ризикової поведінки підлітків. Використання діяльності для абреакції та катарсису надає можливість втрутитися в акт ризикової поведінки ще до дисоціації особистості у спробі знайти більш адекватні способи подолання навантаження. Функція відсторонення від проблеми створює можливість для кризової інтервенції, де, з огляду на розгляд ризикової поведінки як форми поведінки під час кризи, необхідно, і часто цього достатньо, віддалити цю поведінку під час піку переживання кризи. Знову ж таки, ми запобіжимо дисоціації особистості та надамо час для пошуку більш адекватної поведінки.

Решту функцій ми можемо вважати прихованим арсеналом психолога. На вже створеній основі він може розширювати спектр активного використання функцій допоміжних терапій.

Автори: Mgr. Iveta Schusterová, PhD., Mgr. Katarína Luptáková Використана література Atkinsonová, F. L., Atkinson, R. C., Smith, E. E., Bem, D. J. (1995) Psychologie. Brno: Viktoria Publishing.

Ben-Zur, H., Reshef-Kfir, Y. (2003) Risk taking and coping strategies among Israeli adolescents. Journal of Adolescence, 26, 255 - 266.

Kratochvíl, S. (1995) Skupinová psychoterapie v praxi. Praha: Galén.

Kriegelová, M. (2008) Záměrné sebepoškozování v dětství a adolescenci. Praha: Grada Publishing.

Křivohlavý, J. (1987) Biblioterapie. Československá psychologie. 1987, roč. 31, č. 5

Kyasová, M. (2003) Kouření cigaret a další formy rizikového chování adolescentů. Československá psychologie, 46(1), 56 - 64. Macek, P. (2003) Adolescence. Praha: Portál.

McLaughlin Jo-Ann, Miller P. and Warwick, H. (1996). Deliberate self-harm in adolescents: hopelessness, depression, problems and problem-solving. Journal of Adolescence, 19, 523 – 532.

Pardeck, J. T. (1994).Using literature to help adolescents cope with problems. Adolescence, 114., 29, 421 - 427.

Platznerová, A. (2009) Sebepoškozování. Praha: Galén.

Šicková-Fabrici, J. (2002) Základy arteterapie. Praha: Portál.

Valenta, M. (2000) Dramaterapie. Praha: Portál.

Zeleiová, J. (2007) Muzikoterapia. Praha: Portál.

Матеріал було представлено на 5-му щорічному конференції під назвою ,,Psychológia zdravia 2010“, яка відбулася 19 травня 2010 року в Братиславі. Конференцію організувала секція психології здоров'я SPS при SAV у співпраці з секцією здоров'я Міністерства охорони здоров'я SR. У підготовці заходу також брали участь: Národný ústav srdcových a cievnych chorôb v Bratislave, VŠZaSP sv. Alžbety v Bratislave, Kancelária WHO na Slovensku, KISH Košice, Katedra psychológie FF KU v Ružomberku та Katedra psychológie FF TU v Trnave.

Збірник матеріалів з 5-ї конференції психології здоров'я, Братислава, 2010 був виданий лише в електронній формі Доступність: http://www.prohuman.sk/psychologia/zbornik-prispevkov-z-konferencie-psychologia-zdravia-2010