Перехід до дорослості
Чи є двадцятирічні (тобто молоді люди віком від 20 до 29 років) дорослими? На це питання шукає відповідь як широка, так і фахова громадськість. Інтерес до проблематики переходу до дорослості в межах психологічних досліджень зростає (напр. Tagliabue et al., 2016; Arnett & Mitra, 2021). Однією з причин є також той факт, що йдеться про один із найважливіших життєвих переходів (Schulenberg & Schoon, 2012; Wood et al. 2017), і погляди на нього різняться. У минулому переважала думка (Featherman & Lerner, 1985; Hogan & Astone, 1986), що темп біологічного, психологічного та соціального розвитку може відрізнятися між індивідами і не обов'язково має існувати єдність у порядку, в якому виникають стадії розвитку. Перехід до дорослості, однак, може сприйматися і ширше. Багато авторів дотримуються думки, що для того, аби індивід став дорослим, недостатньо лише досягнення дев'ятнадцятого чи двадцятого року життя, а важливим стає поступове виконання певних критеріїв дорослості (Furstenberg et al., 2004; Steinberg 2005). Цей процес порівняно з минулим значно подовжився і сповільнився (Côté & Bynner, 2008; Macek et al., 2016; Messersmith & Schulenberg, 2010). Транзиція до дорослості стала комплексним процесом, який часто складається з кількох послідовних або паралельних переходів у різних сферах (Biggart & Walther, 2006), які можуть бути зворотними (напр. повернення дорослих дітей назад до батьків, розлучення...). Загалом життєвий цикл стає довшим і менш структурованим (Brzezińska, 2013).
З погляду віку етапом транзиції до дорослості вважається період між 20-м та 30-м роком життя (Arnett & Mitra, 2018; Macek et al., 2016). За кордоном дослідження цього життєвого етапу триває вже майже 30 років, і його початки пов'язані з концепцією «дорослості, що зароджується» (англ. emerging adulthood), яку встановив американський психолог J. J. Arnett у середині 90-х років 20-го століття (Arnett, 2000). Arnett (2000) охарактеризував період дорослості, що зароджується, як період між підлітковим віком та молодою дорослістю (20 до 28/30 років). Цей етап розвитку стосувався, як зазначають Macek et al. (2016), специфічно покоління Y (люди, народжені між 1985 та 2000 роками) або так званих міленіалів. Протягом років, однак, результати досліджень вказали на те, що цей етап стосується і наступного покоління. Згідно з Arnett (2000, 2007), але також, наприклад, Knight & Miller (2017), для цього періоду характерні численні показники, напр.: потреба в довшому часі для здобуття освіти, дослідження різних можливостей спрямування життя у стосунках, роботі чи світогляді, потреба в просторі для здійснення своїх бажань та підготовки до подальшого життя в дорослості. Подібно розуміють дорослість, що зароджується, також Baumgartnerová et al. (2007) чи Brandstätterová та Herrmann (2015), які зазначають, що це час, коли люди віком 20-30 років повинні стати самостійними від своїх батьків і засвоїти власну ідентичність. Хоча процес формування ідентичності з традиційного погляду є характерним для періоду підліткового віку, його межі значно виходять за ці рамки і охоплюють також період дорослості, що зароджується.
Згаданий період дорослості, що зароджується, характеризується п'ятьма головними ознаками (Arnett, 2005; Arnett & Mitra, 2018). Період, по-перше, сприймається як нестабільний (у зв'язку з багатьма можливими змінами, напр. зміна робочих місць, партнерів тощо) і сповнений різних можливостей (реалізація значних змін тощо). Протягом цього періоду молоді люди досліджують і відкривають свою ідентичність для дорослого віку, вони більше зосереджені на собі (більше, ніж в інших життєвих етапах) і переживають відчуття «між». Саме це відчуття у зв'язку з дорослістю, що зароджується, є дуже важливим. Найчастіше йдеться про відчуття того, що вони знаходяться між дорослістю і дитинством, між роботою і навчанням, між самостійністю і залежністю від інших людей, найчастіше батьків, тощо. Переживання цього відчуття було підтверджено в багатьох дослідженнях (напр. Macek et al., 2007; Galanaki & Leontopoulou, 2017).
Перехід до дорослості — це досить тривалий період часу, який характеризується тенденцією молодих людей до відкриттів та експериментування (Arnett & Padilla-Walker, 2015) і пов'язується з високим рівнем об'єктивної (нижчий рівень інституційної структури) та суб'єктивної нестабільності. Вона у молодих людей проявляється в різноманітності особистих цілей та реструктуризації їхніх життєвих планів (Luyckx et al., 2011). Це одна з причин, чому цей життєвий період сприймається як один із найбільш гетерогенних (Arnett, 2007). Двадцятирічні часто відчувають зростаючий соціальний тиск щодо досягнення суспільно очікуваних віх розвитку (самостійність, пошук життєвого партнера, отримання стабільної роботи...) (Shulman & Nurmi, 2010), також у них зростає потреба реалізовувати значущі життєві рішення та формулювати особисті цілі (Arnett & Padilla-Walker, 2015). Таким чином відбувається вплив не лише на їхню актуальну життєву ситуацію, а й на подальше спрямування їхнього майбутнього, через що цей період стає також одним із найбільш критичних у житті (Salmela-Aro et al., 2007; Messersmith & Schulenberg, 2010).
Успішність переходу до дорослості, згідно з результатами багатьох досліджень (напр. Negru, 2008; Shulman & Nurmi, 2010; Arnett & Mitra, 2018), пов'язана з виконанням уже згаданих очікуваних завдань розвитку (іншими словами, нормативних цілей або віх розвитку), яким ми присвячуємо наступний розділ.
Нормативні завдання розвитку
Нормативні завдання розвитку розуміються як вимоги та виклики, які очікуються від людей з огляду на період розвитку, в якому вони актуально знаходяться, та культуру суспільства, в якому вони живуть (Salmela-Aro et al. 2007; Žukauskienė, 2015). Nurmi (2008), який при визначенні завдань розвитку виходив із теорії Havighurst, далі уточнює, що виконання цих завдань веде в індивіда до суб'єктивного задоволення і прогнозує, що він буде успішним і в наступних завданнях розвитку. Навпаки, невдача веде до відчуття провалу, критики соціального оточення та труднощів у досягненні нових завдань. Загалом можна підсумувати, що йдеться про віково-специфічні завдання розвитку (Seiffge-Krenke & Gelhaar, 2008), які сприймаються як певні критерії, іншими авторами також позначені як маркери (напр. Norman et al., 2021) або віхи (напр. Cepa & Furstenberg, 2021), через виконання яких індивід стає дорослим (Tagliabue et al., 2016).
Емпіричні дослідження підтвердили (напр. Brandstätter et al., 2013; Furstenberg et al., 2004; Norman et al., 2021; Macek et al., 2016; Salmela-Aro et al., 2007; Steinberg, 2005), що, окрім віку, до критеріїв досягнення дорослості належать, наприклад, створення сім’ї, власного домогосподарства, фінансова незалежність, стабільна робота, прийняття відповідальності за власні рішення або формування власної ідентичності. Molgat (2007) у своєму дослідженні зосередився на суб’єктивній перспективі — він з’ясовував, що молоді люди (25–29 років) вважають важливим для власного відчуття дорослості. Він виявив, що йдеться насамперед про рольові переходи та соціальні критерії, такі як закінчення навчання, пошук постійної роботи, фінансові зобов’язання, вихід із батьківського дому, незалежність, відповідальність, тривалі стосунки та батьківство. Меншою мірою йдеться про індивідуальні характеристики. Натомість Arnett (2007) своїми результатами досліджень наголошує насамперед на критеріях на рівні індивіда, наприклад, здатності самостійно приймати рішення на основі власних переконань і цінностей, бути незалежним від думки батьків чи інших впливів і створити рівноправні стосунки з батьками. Ці критерії, наприклад, McAdams (2013) або Schwartz et al. (2013) вважають умовою досягнення одного з важливих етапів, а саме — ідентичності дорослого.
З цієї точки зору для успішного вступу в доросле життя важливим видається насамперед поєднання об’єктивних маркерів дорослості та індивідуальних характеристик (напр. Krahn et al. 2018). Досягнення особистих компетенцій як умова для опанування соціальних критеріїв, що, однак, може працювати й у зворотному напрямку, напр. людина після того, як стає батьком/матір’ю, відчуває себе відповідальнішою. Ключову роль тут відіграє також таймінг (своєчасність) та суб’єктивна оцінка дорослості. Питанням своєчасності досягнення визначених суспільством етапів розвитку однією з перших займалася Neugartenová у своїй Теорії соціального годинника ще в 60-х роках минулого століття (Eliason et al., 2015). Вона наголошувала насамперед на дотриманні часового сценарію, який є характерним для окремих життєвих періодів, причому застерігала, що при його недотриманні може виникнути психологічна криза.
У наш час часове визначення періоду досягнення завдань розвитку дорослості порівняно з минулим є менш суворим. Приблизно з 70-х років XX століття відбулося значне зміщення, пролонгація та індивідуалізація переходу до дорослості (Seiffge-Krenke, & Gelhaar, 2008, Krahn et al., 2018). Як було згадано у вступі, окремі завдання можуть виконуватися або не виконуватися паралельно і не обов’язково мають відбуватися у традиційній нормативній послідовності, як це було в минулому.
Індивідуальний таймінг досягнення цілей розвитку, таким чином, зумовлюється не лише соціальними очікуваннями та тиском, який вони викликають, а й тим, які цілі молоді люди в даний момент сприймають як особисто важливі та релевантні (Barker & Galambos, 2005). Krahn et al. (2018) водночас застерігають, що необхідно розрізняти оцінку критеріїв дорослості загалом та оцінювання власного «таймінгу» досягнення цих показників. Автори при цьому не заперечують висновки Arnett (2007) щодо важливості індивідуальних характерологічних рис як умов для досягнення дорослості, проте додають, що об’єктивні конфігурації ролей та шляхи до дорослості мають тривале значення для когнітивних інтерпретацій молодих людей щодо їхнього власного прогресу під час переходу до дорослості. До подібних висновків, що зміна соціальних ролей у зв’язку з досягненням дорослості має значення, дійшли автори багатьох досліджень (напр. Eliason et al., 2015; Piotrowski et al., 2020), у тому числі лонгітюдних (Benson & Fustenberg, 2007). Успішне досягнення нормативних цілей розвитку, що стосуються насамперед прийняття дорослих соціальних ролей та самостійності, загалом посилюють суб’єктивне відчуття дорослості (Brzezińska, 2013) і прискорюють психосоціальне дозрівання (напр. Piotrowski et al., 2020).
Суб’єктивне відчуття дорослості
Перехід до дорослості на індивідуальному рівні визначається суб’єктивним поглядом, який відображає, наскільки молода людина почувається дорослою. Одним із факторів, що впливає на суб’єктивне відчуття дорослості, є вік. Згідно з Arnett (2007), саме для молодих людей віком від 18 до 25 років (тобто в першій половині періоду переходу до дорослості) характерне вже згадане відчуття «між» підлітковим віком і дорослістю, яке з віком змінюється, і повністю дорослими себе відчуває лише більшість тридцятирічних. Подібно міркують також Nelson і Luster (2015), які звертають увагу на те, що йдеться про тенденцію, яка розширюється, але не є культурно універсальною. Суб’єктивне відчуття «між» підлітковим віком і дорослістю в першій половині третього десятиліття життя було підтверджено дослідженнями в багатьох країнах Європи (Arnett & Padilla-Walker, 2015; Oleszkowicz & Misztela, 2015; Tsipianitis et al., 2019; Zupančič et al., 2014).
У наших умовах недостатньо досліджень у цій галузі. Одне з небагатьох досліджень здійснила Roupa (2016). Результати узгоджуються з тенденцією, яку окреслили Nelson і Luster (2015). Відчуття «між» зазначили загалом 65% респондентів, а 29% університетських студентів почувалися повністю дорослими. Подібні результати принесло й чеське дослідження (Macek et al., 2007), де 64% опитаних респондентів віком 20–22 роки підтвердили, що свій суб’єктивний статус дорослого не мають з’ясованим.
Стати дорослим, отже, пов’язано не лише з суб’єктивним відчуттям дорослості, а й із подоланням соціально очікуваних викликів (Tagliabue et al., 2016). За словами багатьох авторів (Arnett, 2007; Roupa, 2016), молоді люди, однак, не вважають прийняття звичайних дорослих ролей (чоловік/дружина, батько/мати...) важливим для визначення себе як дорослого. Piotrowski et al. (2018) дослідженнями підтвердили, що прийняття дорослої ролі сприяє сприйняттю самого себе як більш дорослого. Одним із пояснень може бути й те, що ті, хто долучається до цих ролей, ймовірно, пройдуть серію психологічних змін, які згодом призводять до інтенсивнішого відчуття власної дорослості та водночас до посилення зобов’язань, що стосуються ідентичності. З точки зору нормативних завдань розвитку зв’язок із відчуттям дорослості був емпірично підтверджений конкретно у випадку переходу до батьківства (напр. Aronson, 2008; Hutteman et al., 2014), досягнення житлової незалежності (напр. Seiffge-Krenke, 2016), створення партнерських стосунків (напр. Adamczyk & Luyckx, 2015), а також вступу на роботу (напр. Inguglia et al., 2015).
Висновок
Період між 20-м та 30-м роками життя вважається періодом переходу до дорослості. Це один із найважливіших і найкритичніших життєвих переходів. Його часто пов’язують із періодом «дорослості, що зароджується» (emerging adulthood), який характеризується насамперед дослідженням ідентичності для дорослого віку, нестабільністю, зосередженістю на собі, спектром можливостей та відчуттям «між» (наприклад, Galanaki & Leontopoulou, 2017; Arnett & Mitra, 2018). Як процес, транзиція до дорослості порівняно з минулим не лише подовжилася та сповільнилася, а й стала менш структурованою та складнішою — її формують численні послідовні або паралельні переходи в межах різних сфер життя, які, до того ж, можуть бути оборотними (Biggart & Walther, 2006). Перехід до дорослості пов’язаний із виконанням численних нормативних завдань (або, інакше кажучи, критеріїв, маркерів, віх), які ведуть до досягнення відчуття дорослості (наприклад, Cepa & Furstenberg, 2021; Norman et al., 2021). Ці критерії можна охарактеризувати як вимоги, що висуваються до молодих людей з огляду на віковий період розвитку та суспільство, у якому вони живуть (Žukauskienė, 2015). При досягненні нормативних цілей розвитку в період переходу до дорослості важливу роль відіграють як об’єктивні маркери, так і індивідуальні характеристики та їхній взаємозв’язок (Krahn et al., 2018). До об’єктивних маркерів належать рольові транзиції (прийняття та засвоєння ролі партнера, ролі батька/матері, ролі працівника...) та соціальні критерії (завершення навчання, забезпечення власного домогосподарства, вихід із батьківського дому, фінансова незалежність, отримання стабільної роботи...). До критеріїв на рівні індивіда належать, наприклад, незалежність, самостійне прийняття рішень, прийняття відповідальності за власні рішення та формування власної ідентичності.
Досягнення дорослості значною мірою пов’язане також із суб’єктивним відчуттям дорослості молодих людей. Це відчуття може поступово зростати з віком, проте ця тенденція не є культурно універсальною, хоча дослідницьки цей зв’язок був підтверджений у багатьох європейських країнах.
На початкове запитання, чи можна вважати двадцятирічних дорослими, не існує однозначної відповіді, що, втім, не є дивним, оскільки це саме по собі відображає актуальне сприйняття дорослості як такої. Вік у цьому випадку не є єдиним критерієм. Соціальна конструкція дорослості веде до підкреслення численних критеріїв у формі нормативних завдань розвитку, виконання яких сприяє не лише переживанню відчуття власної дорослості, а й загалом прискорює психосоціальне дозрівання.
Авторки: Mgr. Martina Semešiová, doc. PhDr. Beáta Ráczová, PhD. Univerzita Pavla Jozefa Šafárika v Košiciach, Filozofická fakulta, Katedra psychológie
Дослідження було реалізоване в межах проєкту VEGA 1/0853/21 — Специфіка переходу до дорослості в контексті цілей та обраних особистісних змінних та їхній вплив на суб’єктивне благополуччя молодих дорослих. Цей проєкт реалізується завдяки підтримці Наукового грантового агентства Міністерства освіти, науки, досліджень та спорту Словацької Республіки та Словацької академії наук.
Список бібліографічних посилань
ADAMCZYK, K. - LUYCKX, K. 2015. An investigation of the linkage between relationship status (single vs. partnered), identity dimensions and self-construals in a sample of polish young adults. In Polish Psychological Bulletin, 46, 616–623. https://doi.org/10.1515/ppb-2015-0068
ARNETT, J. J. 2000. Emerging adulthood: A theory of development from the late teens through the twenties. In American Psychologist, 55(5), 469–480. https://doi.org/10.1037/0003-066X.55.5.469
ARNETT, J. J. 2005. The Developmental Context of Substance use in Emerging Adulthood. In Journal of Drug Issues, 35(2), 235–254. https://doi.org/10.1177/002204260503500202
ARNETT, J. J. 2007. Emerging Adulthood: What Is It, and What Is It Good For? In Child Development Perspectives, 1(2), 68–73. https://doi.org/10.1111/j.1750-8606.2007.00016.x
ARNETT, J. J. - MITRA, D. 2018. Are the Features of Emerging Adulthood Developmentally Distinctive? A Comparison of Ages 18–60 in the United States. In Emerging Adulthood, 8(5), 412–419. https://doi.org/10.1177/2167696818810073
ARNETT, J. J. - PADILLA-WALKER, L. M. 2015. Brief report: Danish emerging adults conceptions of adulthood. In Journal of adolescence, 38, 39-48. https://doi.org/10.1016/j.adolescence.2014.10.011
ARONSON, P. 2008. The markers and meanings of growing up: Contemporary young women's transition from adolescence to adulthood. In Gender & Society, 22(1), 56-82. https://doi.org/10.1177/0891243207311420
BARKER, E. T. - GALAMBOS, N. L. 2005. Adolescents’ implicit theories of maturity: Ages of adulthood, freedom, and fun. In Journal of Adolescent Research, 20(5), 557-576. https://doi.org/10.1177/0743558405274872
BAUMGARTNER, L. M. - MERRIAM, S. B. - CAFFARELLA, R. B. 2007. Learning in Adulthood: A Comprehensive Guide. San Francisco. John Wiley & Sons, Inc. 2007. 560 s. ISBN-978-0-7879-7588-3
BENSON, J. E. - FURSTENBERG, F. F. 2007. Entry into adulthood: Are adult role transitions meaningful markers of adult identity? In Advances in Life Course Research, 11, 199–224. https://doi.org/10.1016/S1040-2608(06)11008-4.
BIGGART, A. - WALTHER, A. 2006. Coping with Yo-Yo Transitions. Young adult’s struggle for support, between family and state in comparative perspective. A new youth? In Young people, generations and family life, 41-62.
BRANDSTÄTTER, V. - HERRMANN, M. 2016. Goal disengagement in emerging adulthood: The adaptive potential of action crises. In International Journal of Behavioral Development, 40(2), 117–125. https://doi.org/10.1177/0165025415597550
BRANDSTÄTTER, V. - HERRMANN, M. - SCHÜLER, J. 2013. The Struggle of Giving Up Personal Goals: Affective, Physiological, and Cognitive Consequences of an Action Crisis. Personality and Social Psychology Bulletin, 39(12), 1668–1682. https://doi.org/10.1177/0146167213500151
BRZEZIŃSKA, A. I. 2013. Becoming an adult- context of identity development. In Polish Psychological Bulletin, 44 (3), 239-244. https://doi.org/10.2478/ppb-2013-0027
CEPA, K. - FURSTENBERG, F. F. 2021. Reaching adulthood: Persistent beliefs about the importance and timing of adult milestones. In Journal of Family Issues, 42(1), 27-57. https://doi.org/10.1177/0192513X20918612 CÔTÉ, J. - BYNNER, J. M. 2008. Changes in the transition to adulthood in the UK and Canada: The role of structure and agency in emerging adulthood. In Journal of Youth Studies, 11(3), 251–268. https://doi.org/10.1080/13676260801946464
ELIASON, S. R. - MORTIMER, J. T. - VUOLO, M. 2015. The transition to adulthood: Life course structures and subjective perceptions. In Social psychology quarterly, 78(3), 205-227. https://doi.org/10.1177/0190272515582002
FEATHERMAN, D. L. - LERNER, R. M. 1985. Ontogenesis and Sociogenesis: Problematics for Theory and Research about Development and Socialization Across the Lifespan. In American Sociological Review, 50(5), 659. https://doi.org/10.2307/2095380
FURSTENBERG, F. F. - RUMBAUT, R. G. - SETTERSTEN, R. A. 2004. On the Frontier of Adulthood: Emerging Themes and New Directions. In R. A. Settersten, Jr., F. F. Furstenberg, Jr., & R. G. Rumbaut (Eds.), On the frontier of adulthood: Theory, research, and public policy (pp. 3–25). The University of Chicago Press. https://doi.org/10.7208/chicago/9780226748924.003.0001
GALANAKI, E. - LEONTOPOULOU, S. 2017. Критерії переходу до дорослості, особливості розвитку в період ранньої дорослості та погляди на майбутнє серед грецької студентської молоді. In Europe’s Journal of Psychology, 13(3), 417–440. https://doi.org/10.5964/ejop.v13i3.1327
HOGAN, D. P. - ASTONE, N. M. 1986. Перехід до дорослості. In Annual Review of Sociology, 12(1), 109–130. https://doi.org/10.1146/annurev.so.12.080186.000545
HUTTEMAN, R. - HENNECKE, M. - ORTH, U. - REITZ, A. K. - SPECHT, J. 2014. Завдання розвитку як основа для вивчення розвитку особистості в дорослому та похилому віці. In European Journal of Personality, 28, 267–278. https://doi.org/10.1002/per.1959
INGUGLIA, C. - INGOGLIA, S. - LIGA, F. - LO COCO, A. - LO CRICCHIO, M. G. 2015. Автономія та спорідненість у підлітковому віці та період ранньої дорослості: взаємозв’язки з батьківською підтримкою та психологічним дистресом. In Journal of Adult Development, 22(1), 1–13. https://doi.org/10.1007/s10804-014-9196-8
KNIGHT, R. - MILLER, J. M. 2017. Рання дорослість: фаза розвитку: вступ до розділу. In The Psychoanalytic Study of the Child, 70(1), 5–7. https://doi.org/10.1080/00797308.2017.1277117
KRAHN, H. J. - CHAI, C. A. - FANG, S. - GALAMBOS, N. L. - JOHNSON, M. D. 2018. Швидкі, невизначені та відкладені дорослі: час, послідовність і тривалість переходів від юності до дорослості в Канаді. In Journal of Youth Studies, 21(7), 905-921. https://doi.org/10.1080/13676261.2017.1421750
LUYCKX, K. - DE WITTE, H. - GOOSSENS, L. 2011. Сприйняття нестабільності в період ранньої дорослості: захисна роль капіталу ідентичності. In Journal of Applied Developmental Psychology, 32(3), 137-145. https://doi.org/10.1016/j.appdev.2011.02.002
MACEK, P. - BEJČEK, J. - VANÍČKOVÁ, J. 2007. Сучасні чеські молоді дорослі: покоління, що зростає в період соціальних змін. In Journal of Adolescent Research, 22(5), 444–475. https://doi: 10.1177/0743558407305417
MACEK, P. - LACINOVÁ, L. - JEŽEK, S. 2016. Шляхи до дорослості: психологічні та соціальні характеристики сучасних двадцятирічних. Brno. Masarykova univerzita. 2016. 156 с. ISBN- 978-80-210-8401-8
MCADAMS, D. P. 2013. Життєве авторство: психологічний виклик для періоду ранньої дорослості, проілюстрований на двох відомих тематичних дослідженнях. In Emerging Adulthood, 1(2), 151–158. https://doi.org/10.1177/2167696813481774
MESSERSMITH, E. E. - SCHULENBERG, J. E. 2010. Досягнення цілей, прагнення до цілей та благополуччя під час переходу до дорослості: десятирічне національне лонгітюдне дослідження в США. In New Directions for Child and Adolescent Development, 2010(130), 27–40. https://doi.org/10.1002/cd.279
MOLGAT, M. 2007. Чи мають значення переходи та соціальні структури? Як «молоді дорослі» визначають себе як дорослих. In Journal of youth studies, 10(5), 495-516. https://doi.org/10.1080/13676260701580769
NEGRU, O. 2008. Особисті цілі: структури та процеси в розвитку дорослих. In Cognition, Brain, Behavior. 12, 265-283.
NELSON, L. J. - LUSTER, S. S. 2015. «Дорослість» за чиїм визначенням? Складність концепцій дорослості у молодих дорослих. In J. J ARNETT (Ed.), Handbook of Emerging Adulthood, New York, NY: Oxford University Press. 2015. 421-437. ISBN- 9780199795574
NORMAN, K. B. - GRAHE, J. E. - LEE, S. 2021. Реконструювання дорослості: перегляд шкали маркерів дорослості для підвищення екологічної валідності. In Psychological Reports. 126(2) https://doi.org/10.1177/00332941211061700
OLESZKOWICZ, A. - MISZTELA, A. 2015. Як молоді поляки сприймають свою дорослість? In Journal of Adolescent Research, 30(6), 683-709. https://doi.org/10.1177/0743558415569727
PIOTROWSKI, K. - BRZEZIŃSKA, A. I. - LUYCKX, K. 2020. Дорослі ролі як предиктори дорослої ідентичності та прихильності до ідентичності у польських молодих дорослих: психосоціальна зрілість як проміжна змінна. In Current psychology, 39, 2149-2158. https://link.springer.com/ article/10.1007/s12144-018-9903-x
ROUPA, M. 2016. Що означає бути дорослим згідно зі словацькими студентами вищих навчальних закладів? In Acta Geographica Universitatis Comenianae, 60(1), 37–68.
SALMELA-ARO, K. - AUNOLA, K. - NURMI, J. E. 2007. Особисті цілі в період ранньої дорослості: 10-річне подальше спостереження. In Journal of Adolescent Research, 22(6), 690–715. https://doi.org/10.1177/0743558407303978
SEIFFGE-KRENKE, I. - GELHAAR, T. 2008. Чи призводить успішне виконання завдань розвитку до щастя та успіху у виконанні наступних завдань розвитку? Перевірка тез Havighurst (1948). In Journal of Adolescence, 31(1), 33–52. https://doi.org/10.1016/j.adolescence.2007.04.002
SHULMAN, S. - NURMI, J. E. 2010. Розуміння ранньої дорослості з перспективи цілепокладання. In New Directions for Child and Adolescent Development, 16, 1-11. https://doi.org/10.1002/cd.277
SCHULENBERG, J. - SCHOON, I. 2012. Перехід до дорослості в часі та просторі: огляд спеціального розділу. In Longitudinal and life course studies, 3(2), 164. https://doi.org/10.14301/llcs.v3i2.194
SCHWARTZ, S. J. - ZAMBOANGA, B. L. - LUYCKX, K. - MECA, A. - RITCHIE, R. A. 2013. Ідентичність у період ранньої дорослості: огляд галузі та погляд у майбутнє. In Emerging Adulthood, 1(2), 96–113. https://doi.org/10.1177/2167696813479781
STEINBERG, L. 2005. Когнітивний та афективний розвиток у підлітковому віці. Trends in Cognitive Sciences, 9(2), 69–74. https://doi.org/10.1016/j.tics.2004.12.005
TAGLIABUE, S. - CROCETTI, E. - LANZ, M. 2016. Особливості ранньої дорослості та критерії дорослості: підходи, орієнтовані на змінні та на особистість. In Journal of Youth Studies, 19(3), 374-388. https://doi.org/10.1080/13676261.2015.1074985
TSIPIANITIS, D. - MANDELLOS, G. - GROUMPOS, P. 2019. Яка роль соціальних і культурних факторів переходу до дорослості і як ці фактори впливають на нього? Дослідження грецьких студентів вищих навчальних закладів. In IFAC-PapersOnLine, 52(25), 293-298.
WOOD, D. - CRAPNELL, T. - LAU, L. - BENNETT, A. - LOTSTEIN, D. - FERRIS, M. - KUO, A. 2018. Рання дорослість як критичний етап життєвого шляху. In N. Halfon, C. Forrest, R. Lerner, & E. Faustman (Eds.), Handbook of Life Course Health Development New York: Springer. 2018. 123-143. ISBN-978-3-319-47141-9
ZUPANČIČ, M. - FRIEDLMEIER, W. - LEVPUŠČEK, M. P. - SIRSCH, U. - BRUCKNER-FELD, J. - HORVAT, M. 2014. Сприйняття досягнутих критеріїв дорослості серед австрійських, словенських та американських студентів. In SAGE Open, 4(4), 1-12. https://doi.org/10.1177/2158244014556997
ŽUKAUSKIENĖ, R. 2015. Досвід бути молодою дорослою людиною в Європі. In R. ŽUKAUSKIENĖ (Eds.) Emerging adulthood in a European context, Taylor & Francis (Psychology Press). 2015. 3-17. ISBN- 978-1-315-75062-0