Вступ

За кордоном соціальна діяльність у школах має багаторічну традицію. Вона особливо поширена в США, де шкільний соціальний працівник існує вже понад 100 років. Позитивний досвід соціальної діяльності в школі демонструють також країни Західної Європи.

У наших шкільних умовах соціальна діяльність має педагогічний вимір, тому ми говоримо про соціально-педагогічну діяльність та професію соціального педагога.

У статті ми висвітлюємо професійну діяльність соціального педагога в школі з акцентом на дітях із соціально вразливого середовища та профілактику соціально-патологічних явищ.

Оскільки в Словаччині офіційно не впроваджена в практику така дисципліна, як шкільна соціальна робота, нашою метою є вказати на причини, чому варто створити простір для професії шкільного соціального працівника, який би для дитини або батьків був першим контактом у вирішенні їхніх проблем у школі. Обґрунтувати необхідність розвитку шкільної соціальної роботи, особливо в її практичній площині, головним чином шляхом висвітлення поточної ситуації в СР.

Зусилля початкових шкіл останніми роками спрямовані на впровадження професії цього працівника в практику. Ці їхні зусилля зустріли позитивний відгук, що вплинуло на наш інтерес до цієї проблематики.

Професія соціального педагога належить до допоміжних професій, їх розвиток рекомендувала OECD у країнах, що трансформуються, ще в 1994 році через стрімке зростання суспільно небажаних та соціально-патологічних явищ. (Hroncová, 2009)

У Словаччині соціальний педагог належить до складових системи виховного консультування та профілактики, і його діяльність у школах законодавчо дозволена з 2008 року. Згідно із законом № 245/2008 З. з. про виховання та освіту, його діяльність спрямована на спостереження та оцінку поведінки дітей і діагностику за допомогою методів і технік соціальної педагогіки, на соціальне консультування та соціальну терапію.

Інші професійні види діяльності соціального педагога конкретизує закон № 317/2009 З. з. про педагогічних працівників та фахових працівників. До компетенцій соціального педагога фахівці відносять компетенцію профілактики, консультування, перевиховання, менеджменту та освітню компетенцію. (Bakošová, 2005)

Найважливішою діяльністю соціального педагога в школі, на наш погляд, є профілактика соціально-патологічних явищ, яку ми хочемо коротко висвітлити в статті.

Соціально-патологічні явища в шкільному середовищі

Соціально-патологічні явища в школі існують уже давно. Їх придушують іноді менше, іноді більше. Під впливом розвитку суспільства деякі з цих явищ виходять на передній план виразніше, інші — менш виразно. Ми можемо припустити, що сьогодні не існує школи, де б наркотики, булінг, прогули, насильство та інше не зустрічалися в будь-якій формі. Це зростання в існуванні можна було б приписати недостатній увазі батьків до виховання своїх дітей, малій кількості позакласних заходів, які відвідують діти, а також зниженню авторитету вчителів у школах.

У школі соціальний педагог співпрацює з педагогічними працівниками, координатором профілактики, виховним консультантом, шкільним психологом. Враховуючи те, що спеціалізовані види діяльності — виховне консультування, кар'єрне консультування, координацію профілактики може згідно з § 33 закону № 317/2009 З. з. виконувати також фаховий працівник, ми вважаємо доцільним, щоб профілактичну діяльність у школі координував і забезпечував соціальний педагог, оскільки він виконує професійні дії в профілактиці, інтервенції та консультуванні (§ 24, закон № 317/2009 З. з.).

Оскільки в школах наразі працює лише невелика кількість соціальних педагогів, зазначені спеціалізовані види діяльності виконують педагогічні працівники або шкільний психолог, який частково замінює соціального педагога. Хоча зміст роботи соціального педагога та шкільного психолога може на практиці перетинатися, у законі № 317/2009 З. з. відмінності в їхній діяльності чітко окреслені. Головні відмінності в їхній роботі випливають із характеру психологічних та соціально-педагогічних підходів, які використовуються в профілактиці соціально-патологічних явищ.

Ми вважаємо, що необхідно, щоб профілактику здійснював хтось, хто фахово підготовлений у питаннях профілактики та використовував у результаті методичного спрямування ефективні стратегії для досягнення профілактичної роботи. Тут для нас відкривається ідеальний простір для функції координатора такої профілактики, що реалізується шкільним соціальним працівником у школах, яка потім є високоефективною в тому сенсі, що це працівник, який є фахово ерудованим у галузі знань про соціально-патологічні явища.

Соціально-педагогічна профілактика являє собою концептуальний, науково обґрунтований, навмисний, цілеспрямований, систематичний, планомірний і скоординований вплив на потенційні або реальні причини та умови соціально-виховних проблем, порушень поведінки, соціально-патологічних явищ з метою їх усунення або часткової ліквідації, або обмеження їхніх негативних симптомів і паралельно підтримки створення сприятливих просоціальних умов для інтактного та біо-психо-соціального і духовного розвитку індивіда. (Határ, 2010)

Профілактична діяльність вважається ключовим змістом діяльності соціального педагога. У своїй роботі він зосереджується на всіх учнях під час первинної профілактики та на специфічних групах учнів у межах вторинної профілактики, інтервенції та надання консультування.

У шкільному середовищі соціальний педагог спрямовує свою діяльність насамперед на первинну профілактику, під час якої реалізує одноразові заходи, короткострокові та довгострокові програми, спрямовані на запобігання виникненню соціально-патологічних явищ. Він реалізує програми профілактики булінгу — на сьогодні кібербулінгу, профілактику ексклюзії учнів (на основі соціального статусу, зовнішності чи іншого критерію), профілактику проявів насильства в шкільному середовищі та злочинності учнів, профілактику речових та неречових залежностей тощо.

Соціально вразливе середовище

Під час нашої практики ми виявили, що на передній план виходить питання інтеграції окремих учнів, чи то йдеться про людей з інвалідністю, чи про учнів зі спеціальними освітніми потребами, причому необхідною є співпраця спеціального педагога або лікувального педагога із соціальним працівником у школі. Останній є корисним в інтеграції, і не лише при забезпеченні особистого асистування, а й у залученні учня до колективу та наданні консультування. Консультаційні установи та шкільний соціальний працівник у системі профілактики й у майбутньому спираються на п'ять основних пунктів. (Látalová, Kopťárová 2008, с. 57 - 61):

  • орієнтація на здоровий спосіб життя в учнів першого та другого ступеня початкової школи,
  • зміцнення стосунків усередині школи — йдеться насамперед про стосунки, спрямовані на позитивну атмосферу та позитивні зв'язки між учнями, соціалізацію в галузі поведінки,
  • співпраця в межах ширшого соціального середовища,
  • підвищення ефективності співпраці початкової школи з поліцією,
  • отримання фінансових коштів.

Згідно зі шкільним законом № 245/2008 Зб. з. про виховання та освіту, § 2, п. p, соціально вразливе середовище визначається як середовище, про яке ми говоримо тоді, коли соціальні, сімейні, економічні та культурні умови недостатньо стимулюють розвиток ментальних, вольових та емоційних якостей людини. Йдеться про середовище, яке не надає достатньо належних стимулів для розвитку особистості.

Шкільний закон, зокрема § 107, визначає виховання та освіту дітей із соціально вразливого середовища та учнів із соціально вразливого середовища, що здійснюється в школах згідно з цим законом із використанням специфічних методів і форм.

Для забезпечення виховання та освіти дітей із соціально вразливого середовища та учнів із соціально вразливого середовища школи створюють індивідуальні умови.

Під індивідуальними умовами розуміється: a) навчання за індивідуальною освітньою програмою, b) коригування організації виховання та освіти, c) коригування середовища, в якому здійснюється виховання та освіта, d) використання специфічних методів і форм виховання та освіти.

На думку Rosinský та Klein, дуже важко визначити та конкретизувати поняття того, що таке соціально вразливе середовище. Це середовище, яке з огляду на соціальні та мовні умови недостатньо стимулює розвиток ментальних, вольових та емоційних якостей індивіда, не підтримує його ефективну соціалізацію та не надає достатньо належних стимулів для розвитку особистості. Ми говоримо про соціально вразливе середовище, яке спричиняє соціокультурну депривацію, деформує інтелектуальний, моральний та емоційний розвиток індивіда, і з аспектів освіти ми з цих причин вважаємо його особою зі спеціальними освітніми потребами.

Основними критеріями для соціально вразливого середовища є:

  • дисфункційна сім'я,
  • бідність і матеріальна скрута,
  • недостатня освіта батьків або законних представників (якщо принаймні один із них не здобув освіту, що надається початковою школою),
  • незадовільні житлові та гігієнічні умови,
  • мова навчання в школі відрізняється від мови, якою спілкується особа в домашньому середовищі,
  • сегреговані ромські громади (табори),
  • соціальна ексклюзія.

На основі нашої практики ми вважаємо, що шкільний соціальний працівник — це фахівець, який працює безпосередньо в середовищі школи, достатньо добре знає шкільне середовище (його клімат), знає проблеми, з якими стикаються не лише учні та їхні батьки, а й педагогічні та інші працівники школи. Це не вчитель, який би ставив учням оцінки, оцінював їх тощо. Він не дає їм домашніх завдань чи інших обов'язків. Він перебуває в школі для того, щоб приділяти увагу тим учням, які мають проблеми. При цьому соціальний працівник вважає проблеми нормальною, тобто звичайною справою. Головне, він перебуває в школі для того, щоб допомогти дітям, молоді та їхнім сім'ям із проблемами. Своєю робочою діяльністю та завданнями він може впливати на сприйняття школи її учнями. Разом з іншими (вчителями, учнями, батьками тощо) він намагається створювати в школі дружню атмосферу і тим самим зменшувати поширеність таких явищ, як прогули, агресія, цькування тощо.

На практиці ми переконалися, що шкільний соціальний працівник — це також можливість здійснювати якісну соціальну профілактику, спрямовану на розвиток правильного ставлення до власної освіти, до школи, а також до самого себе та свого оточення.

Висновок

Ми повинні усвідомлювати, що школа має лише доповнювати весь виховний процес, через який проходить дитина. Якщо на певному етапі виховання щось дає збій, не в силах самої школи та шкільного середовища доповнити цю ланку або адекватно її замінити. У більшості випадків, коли дитина має проблему, вчитель є останнім, хто помічає цю проблему, не тому, що він не має інтересу, а тому, що він перевантажений роботою, яка не терпить зволікань. Особливо в наш час шкільних реформ у нас є відчуття, що учень стоїть на останньому місці, коли йдеться про реформу. Спочатку вчитель має впоратися з паперовою бюрократією, яка на нього чекає, а потім, можливо, якщо вчитель ще має сили, є учень, який має проблему. Але відверто кажучи, чи є вчитель тим правильним, кваліфікованим фахівцем, який може вирішити потенційну проблему учня? Вся шана вчителям, але ми не вважаємо, що вони є фахівцями в галузі шкільної соціальної роботи.

У шкільному середовищі важливо послідовно вирішувати навіть менш серйозні проблеми в поведінці учнів, оскільки їх ігнорування чи недооцінювання може призвести в учнів до більш серйозних форм поведінки. Ми вважаємо доцільним, щоб соціальний педагог у школах виконував функцію координатора профілактики соціально-патологічних явищ.

Автор: PhDr. Anita Dávidová Vidrová Література

Bakošová, Z. Sociálna pedagogika ako životná pomoc. Bratislava: FF UK, 2008. ISBN 978-80-969944-0-3 Határ, C. Sociálny pedagóg v systéme sociálno-edukačného poradenstva, prevencie a profylaxie. Nitra: PdF UKF, 2010. ISBN 978-80-8094-664-7 Hroncová, J. Možnosti uplatnenia a profesijné kompetencie sociálnych pedagógov v SR. In: SOCIALIA 2009. Profesijné kompetencie sociálnych pedagógov a sociálnych pracovníkov v teórii a praxi v SR a v iných krajinách Európskej únie. Banská Bystrica: UMB, 2009. ISBN 978-80-8083-895-9 Látalová, L. Kopťárová, Ľ. Spolupráca školského sociálneho pracovníka s poradenskými zariadeniami v oblasti prevencie sociálno-patologických javov. In: Školská sociálna práca [CD –ROM].Trnava, FZaSP TU 2008. ISBN: 978-80-8082-246-0 Rosinský, R. Klein, V. Aktuálne sociálno-psychologické problémy v škole. 1. vyd. Nitra: CCV PF UKF, 2008. ISBN 978-80-8094-272-4 Zákon NR SR č. 245/2008 Z. z. o výchove a vzdelávaní a o zmene a doplnení niektorých zákonov. Zákon NR SR č. 317/2009 Z. z. o pedagogických zamestnancoch a odborných zamestnancoch a o zmene a doplnení niektorých zákonov.