М'язово-скелетні захворювання — це захворювання опорно-рухового апарату, який включає м'язи, кістки, суглоби та прилеглі сполучні тканини. Пошкодження опорно-рухового апарату охоплюють понад 150 різних станів, що вражають м'язово-скелетну систему, і характеризуються порушеннями м'язів, кісток, суглобів та прилеглих сполучних тканин, які призводять до тимчасових або довічних обмежень функціонування. М'язово-скелетні пошкодження зазвичай характеризуються болем, часто тривалим, обмеженнями мобільності та спритності, що знижує здатність людей працювати або призводить до передчасного звільнення з роботи, нижчого рівня добробуту та зниженої здатності брати участь у житті суспільства. Біль, що виникає в опорно-руховому апараті, є найпоширенішою формою неракового болю.
Захворювання опорно-рухового апарату є головним чинником інвалідності в усьому світі, причому біль у нижній частині спини є єдиною головною причиною інвалідності у 160 країнах. Внаслідок зростання населення та старіння кількість людей, які живуть із м'язово-скелетними захворюваннями та пов'язаними з ними функціональними обмеженнями, швидко зростає.
М'язово-скелетні захворювання виникають протягом усього життя — від дитинства до похилого віку. Вони варіюються від станів, що виникають раптово і є короткочасними (як-от переломи, вивихи та розтягнення, пов'язані з болем та обмеженнями функціонування), до довготривалих станів, таких як хронічний первинний біль у нижній частині спини та остеоартрит.
М'язово-скелетні захворювання включають стани, що впливають на:
- суглоби, якими є, наприклад, остеоартрит, ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит, подагра, спондилоартрит;
- кістки, напр. остеопороз, остеопенія та пов'язані з нею переломи через крихкість, травматичні переломи;
- м'язи, напр. саркопенія;
- кілька ділянок тіла або систем, такі як регіональні (напр. біль у спині та шиї) та поширені (напр. фіброміалгія) больові стани;
- запальні захворювання, такі як захворювання сполучної тканини та васкуліт, які мають м'язово-скелетні прояви, наприклад, системний червоний вовчак, або ампутація внаслідок захворювання чи травми.
Захворювання опорно-рухового апарату також є найбільшим чинником глобальної потреби в реабілітації. Вони належать до найбільших чинників потреби в реабілітаційних послугах у дітей і становлять приблизно дві третини всіх дорослих, які потребують реабілітації. М'язово-скелетні стани часто співіснують з іншими неінфекційними захворюваннями та підвищують ризик виникнення інших неінфекційних захворювань, таких як серцево-судинні захворювання. Люди з м'язово-скелетними станами також піддаються вищому ризику виникнення проблем із психічним здоров'ям.
Виникнення
Недавній аналіз даних Global Burden of Disease (GBD) за 2019 рік показав, що приблизно 1,71 мільярда людей у всьому світі живуть із м'язово-скелетними захворюваннями, включаючи біль у нижній частині спини, біль у шиї, переломи, інші травми, остеоартрит, ампутації та ревматоїдний артрит. Хоча поширеність захворювань опорно-рухового апарату варіюється залежно від віку та діагнозу, постраждали люди всіх вікових категорій у всьому світі. З точки зору кількості людей, найбільше постраждали країни з високим рівнем доходу — 441 мільйон, за ними йдуть країни в регіоні західної частини Тихого океану з 427 мільйонами, у регіоні Південно-Східної Азії з 369 мільйонами постраждалих. М'язово-скелетні захворювання також є найбільшим чинником років життя з інвалідністю (Years of healthy life Lost due to Disability - YLD) у всьому світі з приблизно 149 мільйонами YLD, що становить 17% усіх YLD у всьому світі.
Біль у нижній частині спини є головним чинником загального тягаря м'язово-скелетних станів (570 мільйонів випадків по всьому світу, що відповідає за 7,4% глобальних YLD). Серед інших факторів, що сприяють загальному тягарю м'язово-скелетних захворювань, — переломи у 440 мільйонів людей у всьому світі (26 мільйонів YLD), остеоартрит (528 мільйонів людей; 19 мільйонів YLD), біль у шиї (222 мільйони людей; 22 мільйони YLD), ампутації (180 мільйонів людей; 5,5 мільйона YLD), ревматоїдний артрит (18 мільйонів людей; 2,4 мільйона YLD), подагра (54 мільйони людей; 1,7 мільйона YLD), інші захворювання опорно-рухового апарату (453 мільйони людей; 38 мільйонів YLD).
Хоча поширеність захворювань опорно-рухового апарату зростає з віком, постраждали також молодші люди, часто протягом років із найвищим доходом. Наприклад, дитячі аутоімунні запальні стани, такі як ювенільний артрит, впливають на розвиток дітей, тоді як біль у нижній частині спини є головною причиною передчасного звільнення з роботи. Суспільний вплив передчасного виходу на пенсію з точки зору прямих витрат на охорону здоров'я та непрямих витрат (тобто відсутності на роботі або втрати продуктивності) є величезним. Прогнози показують, що кількість людей із болями в нижній частині спини в майбутньому зросте, і ще швидше в країнах із низьким та середнім рівнем доходу.
Причина розладів опорно-рухового апарату
Коли людина піддається впливу факторів ризику пошкодження опорно-рухового апарату, вона починає втомлюватися. Коли втома перевищує регенеративну систему організму, у неї розвивається дисбаланс опорно-рухового апарату. З часом, коли втома продовжує випереджати відновлення і зберігається дисбаланс опорно-рухового апарату, виникає м'язово-скелетний розлад. Ці фактори ризику можна розділити на дві категорії:
- ергономічні фактори ризику, пов'язані з роботою, та
- індивідуальні фактори ризику.
Індивідуальні фактори ризику
Людські істоти є багатовимірними. Якщо ми обмежимося унікальною причиною пошкоджень опорно-рухового апарату, ми обмежимо нашу здатність створити стратегію профілактики, яка стосуватиметься багатовимірного працівника. Ми повинні враховувати фактори ризику на робочому місці та індивідуальні фактори ризику. Індивідуальні фактори ризику включають:
- Погані індивідуальні робочі практики. Працівники, які використовують погані робочі практики, механіку тіла та техніки підйому, впроваджують непотрібні фактори ризику, які можуть сприяти пошкодженню опорно-рухового апарату. Ці неправильні практики створюють непотрібний стрес у їхніх тілах, що підвищує втому та знижує здатність їхнього організму правильно відновлюватися.
- Погані загальні звички щодо здоров'я. Працівники, які надмірно палять, вживають алкоголь, страждають на ожиріння або демонструють безліч інших поганих звичок щодо здоров'я, піддають себе ризику не лише м'язово-скелетних розладів, а й інших хронічних захворювань, які скоротять їхнє здорове життя.
-
Поганий відпочинок та відновлення. Пошкодження опорно-рухового апарату розвиваються, коли втома перевищує систему відновлення працівників, що спричиняє дисбаланс опорно-рухового апарату. Працівники, які не отримують належного відпочинку та відновлення, піддають себе вищому ризику.
-
Погана дієта, фізична форма та гідратація. У розвинених країнах спостерігається тривожна кількість людей, які страждають від недоїдання, зневоднення та настільки низького рівня фізичної підготовки, що підйом на один сходовий проліт викликає у багатьох задишку. Працівники, які не дбають про своє тіло, наражаються на вищий ризик виникнення опорно-рухових та хронічних проблем зі здоров'ям.
Вплив цих індивідуальних факторів ризику ставить працівників на вищий рівень ризику пошкодження опорно-рухового апарату.
Фактори ризику, пов'язані з роботою
Дизайн робочого місця відіграє ключову роль у розвитку пошкоджень опорно-рухового апарату. Коли працівника просять виконувати роботу, яка виходить за межі здібностей та обмежень його тіла, від нього вимагають поставити під загрозу свій опорно-руховий апарат. У таких ситуаціях об'єктивна оцінка дизайну робочого місця (або конкретного робочого місця) свідчить про те, що система відновлення організму працівника не зможе встигати за втомою, спричиненою виконанням роботи. Оцінка покаже, що присутні ергономічні фактори ризику, працівнику загрожує розвиток дисбалансу опорно-рухового апарату, і, таким чином, порушення опорно-рухового апарату стає безпосередньою реальністю.
Ергономічні фактори ризику
Існують три основні ергономічні фактори ризику:
- Часте повторення завдань. Багато робочих завдань і циклів мають повторюваний характер і часто керуються погодинними або денними виробничими цілями та робочими процесами. Висока повторюваність завдань у поєднанні з іншими факторами ризику, такими як велика сила та/або незручні пози, може сприяти виникненню пошкоджень опорно-рухового апарату. Завдання вважається високоповторюваним, якщо час циклу становить 30 секунд або менше.
- Сильне навантаження. Багато робочих завдань вимагають високого силового навантаження на людське тіло. М'язове напруження зростає у відповідь на високі вимоги до сили, що збільшує пов'язану з цим втому, яка може призвести до пошкодження опорно-рухового апарату.
- Повторювані або тривалі невідповідні пози тіла. Незручне положення тіла створює надмірний тиск на суглоби та перевантажує м'язи та сухожилля навколо ураженого суглоба.
Суглоби тіла працюють найефективніше, коли вони функціонують найближче до середнього діапазону руху суглоба. Ризик пошкодження опорно-рухового апарату зростає, якщо суглоби працюють поза цим середнім діапазоном повторно або протягом тривалого часу без належного часу на відновлення.
Вплив цих факторів ризику на робочому місці наражає працівників на вищий рівень ризику пошкодження опорно-рухового апарату. Висока повторюваність завдань, сильне навантаження та повторювані/тривалі незручні пози втомлюють тіло працівника понад його здатність до відновлення, що призводить до опорно-рухового дисбалансу та, зрештою, до пошкодження опорно-рухового апарату.
Згідно із законодавством Словацької Республіки, поєднання невідповідних робочих факторів ризику та ергономічного навантаження визначається як тривале надмірне одностороннє навантаження верхніх кінцівок – це складова фізичного навантаження на верхні кінцівки, яка може спричинити надмірне навантаження на верхні кінцівки та призвести до пошкодження здоров'я, включаючи розвиток хвороби від тривалого, надмірного та одностороннього навантаження на верхні кінцівки. Ступінь навантаження на верхні кінцівки при впливі тривалого надмірного одностороннього навантаження залежить від: а) часу експозиції та включення перерв для відновлення під час роботи для відпочинку від тривалого надмірного одностороннього навантаження на верхні кінцівки, які разом з іншими умовами впливають на довгострокову витривалість до навантаження, б) м'язової сили, яка разом з іншими умовами впливає на надмірність навантаження, в) частоти рухів, положення верхніх кінцівок та одноманітності робочих операцій, які разом з іншими умовами впливають на односторонність навантаження.
Висновок
Якщо ми хочемо закласти основи стратегії запобігання пошкодженням опорно-рухового апарату, важливо розуміти, що таке пошкодження опорно-рухового апарату і що їх спричиняє. Завдяки цим знанням ми зможемо максимально ефективно розподілити свій час, увагу та ресурси, щоб запобігти пошкодженням опорно-рухового апарату.
У разі, якщо працівник використовує погану робочу практику, має погані звички щодо здоров'я, не отримує належного відпочинку та відновлення і не дбає про своє тіло за допомогою правильного режиму харчування та фізичної форми, він піддається більшому ризику втоми, яка випередить їхню систему регенерації. Поганий загальний стан здоров'я наражає їх на більший ризик виникнення дисбалансу опорно-рухового апарату або пошкодження опорно-рухового апарату.
Автори: *MUDr. Jana Popaďáková, Neurologické oddelenie, Nemocnica Svet zdravia Vranov nad Topľou doc. MUDr. Kvetoslava Rimárová, CSc., mim. prof., Ústav verejného zdravotníctva a hygieny, UPJŠ v Košiciach prof. MUDr. Erik Dorko, PhD., MPH., Ústav verejného zdravotníctva a hygieny, UPJŠ v Košiciach Mgr. Lívia Kaňuková, Ústav verejného zdravotníctva a hygieny, UPJŠ v Košiciach***
Робота підтримана 2 грантовими проєктами KEGA Міністерства освіти, науки, досліджень та спорту СР KEGA: KEGA 008 UPJŠ-4/2020; KEGA 010UPJŠ-4/2021.
Список бібліографічних посилань
CIEZA, A., CAUSEY, K., KAMENOV, K., HANSON, S. W., CHATTERJI, S., & VOS, T. (2021). Globálne odhady potreby rehabilitácie na základe štúdie Global Burden of Disease 2019: systematická analýza štúdie Global Burden of Disease Study 2019. Lancet, 396(10267), 2006–2017.
WILLIAMS A, KAMPER SJ, WIGGERS JH, O'BRIEN KM, LEE H, WOLFENDEN L, YOONG SL, ROBSON E, MCAULEY JH, HARTVIGSEN J, WILLIAMS CM. Muskuloskeletálne stavy môžu zvýšiť riziko chronických ochorení: systematický prehľad a metaanalýza kohortných štúdií. BMC Lekárstvo 2018;16:167
HARTVIGSEN J, HANCOCK MJ, KONGSTED A et al. Čo je bolesť v dolnej časti chrbta a prečo musíme venovať pozornosť. Lancet 2018; 391: 2356–67.
Vyhláška MZ SR č. 542/2007 Z. z. o podrobnostiach o ochrane zdravia pred fyzickou záťažou pri práci, psychickou pracovnou záťažou a senzorickou záťažou pri práci.