40 років до Антоновського і 60 років до проголошення так званої позитивної психології Arlie V. Bock представив проєкт запланованого дослідження як альтернативу тогочасній медицині, у якій... «лікарі традиційно займаються своїми пацієнтами в момент, коли у них з’являються різноманітні проблеми. Відділ гігієни пропонує інший підхід і буде намагатися аналізувати сили, результатом яких є нормальні здорові чоловіки... необхідно провести систематичне дослідження того, як люди справляються добре і як їм живеться добре...» (Заява для преси у вересні 1938 року, за Vaillant, 1995, с. 41). Дослідження здорового розвитку, яке тривало неймовірні 70 років, заснували лікарі Arlie V. Bock та C. Heath. Протягом перших 10 років його фінансував меценат W. T. Grant. Тому дослідження називають Grantova studie. Воно також відоме як Дослідження розвитку дорослих (Study of Adult Development) або Гарвардське дослідження. У наш час, або ж у недавньому минулому, у психології, у зв’язку з цією традицією дослідження здорового розвитку, відбувається зсув у бік теми оптимального розвитку (optimal development) людини, у якому підходи психології розвитку зустрічаються з підходами психології особистості, клінічної психології, психології здоров’я та соціальної психології. Окрім терміна «optimal development», ми зустрічаємося й з іншими поняттями, такими як «successful development» (Baltes, 1997; Brandstädter, 2002), «optimal ageing» (Aldvin, Gilmer, 2004), «active ageing» (WHO, 2002) або «healthy ageing» (Swedish NIPH, 2006).

У дослідженні взяли участь 248 чоловіків, студентів других курсів Гарварду. Їхній відбір проводився так, щоб були обрані перспективні, здорові («sound») індивіди, у яких є передумови для реалізації свого потенціалу. Це не завжди були хлопці з багатих чи привілейованих родин (половина з вибірки отримувала стипендію або підробляла під час навчання), проте всі вони були білошкірими, і ніхто з них не був із (нещодавно) іммігрантських родин. Третина хлопців належала до найвищого соціального класу за професією батька. Третина матерів мала вищу освіту. Вибірка потім спостерігалася протягом десятиліть, під час яких учасники закінчували навчання, професійно реалізовувалися, пройшли Другу світову війну, одружувалися, розлучалися, виховували дітей, завершували професійну кар’єру і виходили на пенсію, стикалися з хворобами...

Когорті кожні два роки надавалися психологічні анкети та тести, учасники проходили кожні п’ять років медичне обстеження, включаючи детальні антропометричні вимірювання, кожні 15 років повторювалися інтерв’ю. Психологічне та психіатричне обстеження було дуже детальним. Психологом, який стояв біля витоків проєкту, був Henry A. Murray. Першим психіатром був Adolf Meyer. У 60-х роках минулого століття догляд за дослідженням перейняв психіатр George E. Vaillant.

На початках дослідження батьків усіх учасників дослідження в їхньому домі відвідала соціальна працівниця і провела з ними ґрунтовне інтерв’ю щодо раннього та подальшого розвитку учасника, сімейного анамнезу, включаючи сімейну схильність до хвороб тощо. Завданням соціальної працівниці було також зарахувати родину до одного з п’яти соціальних класів за соціальним статусом батька (I – лікарі, юристи... V – некваліфіковані робітники). У пізніші роки перебігу дослідження з проханням про інформацію зверталися також до дружин, а ще пізніше — навіть до дітей учасників.

Як контрольна група послужили так звані Inner City Men, група, яку створили під час свого дослідження подружжя Eleanor та Sheldon Glueck. Їхнє дослідження стосувалося ювенальної делінквентності (Unraveling Juvenile Delinquency), і до групи з 500 делінквентних хлопців була створена група з 500 хлопців (парно збалансована за віком, расою/етнічністю, рівнем інтелекту та регіоном), які не мали жодних проблем із законом (отже, йшлося про хлопців знедолених, але водночас стійких). У цій групі переважали хлопці з нижчих соціальних класів — батьки третини з них були некваліфікованими робітниками. Жодна з родин не належала до найвищого соціального класу. Жодна з матерів не мала вищої освіти. Дослідження було розпочато у 1939 р., коли учасникам було близько 14 років. Glueckovi працювали з групами до 1962 р. (Phelps, Furstenberg, Colby, 2002). Пізніше, у 1975 р., контрольну вибірку знову опитав G. E. Vaillant і продовжував спостерігати за нею ще протягом багатьох років. Згідно з міркуваннями Vaillant, групи хоч і дуже відрізнялися одна від одної, але були внутрішньо дуже гомогенними. З так організованих вибірок він зробив висновок, що узагальнюваними є подібності між групами та відмінності всередині груп.

Результати Grantovy kohorty

Результати дослідження були опубліковані первинними авторами в межах їхніх наукових дисциплін. Низка методів була також використана армією під час Другої світової війни. G. E. Vaillant керував дослідженням ще 30 років. Його головною темою була адаптація до життєвих ситуацій, особливо з погляду захисних механізмів (він був динамічно орієнтованим активним психоаналітиком). В останні роки перебігу дослідження він зосередився на проблематиці здорового старіння.

Захисні механізми

Що стосується захисних механізмів, Vaillant ставить їхнє значення на один рівень із значенням базових біологічних процесів (наприклад, реакцій імунної системи). Він класифікує їх на чотири категорії залежно від того, яку адаптацію до даних ситуаційних умов вони уможливлюють:

  • нездорові (також психотичні) адаптації – параноїдальна обробка, галюцинації,
  • незрілі – пасивна агресія, проєкція, іпохондричні прояви, фантазії,
  • невротичні – ірраціоналізація, дисоціація, придушення (у значенні repression = несвідомий акт),
  • зрілі – альтруїзм, гумор, антиципація, придушення (свідоме рішення тимчасово не приділяти ситуації уваги) та сублімація.

У погляді на використання захисних механізмів Vaillant відійшов від ортодоксального аналітичного підходу: він вважає розвиток захисних механізмів ціложиттєвим і залежним від досвіду. На основі результатів Grantovy studie він зміг показати, що з поступовим віком кількість захисних механізмів зі «зрілої» категорії зростає.

Часово залежний вплив деяких факторів

  • Деякі фактори є важливими у певний віковий період, а потім втрачають своє значення: наприклад, холестерин впливає на здоров’я до 50 років. Значення товариськості (social ease) для психосоціального пристосування втрачається в ранній дорослості. Предиктивне значення темпераменту в дитинстві втрачається в дорослості. На благополуччя та щастя у віці 70 років дитячий темперамент уже не впливає. Vaillant зробив із цього загальний висновок, що при достатньо довготривалому спостереженні за людським життям фактори, які підтримують адаптацію та здоров’я, змінюються.
  • Рухова активність є важливою з раннього віку: регулярні вправи в ранній дорослості є предиктором психічного здоров’я у пізнішому віці.
  • Дуже серйозним фактором, який шкодить фізичному здоров’ю, є депресія: 70 % учасників, які страждали на депресію у 50 років, померли або захворіли на серйозну хронічну хворобу у 63 роки.

  • Низка чоловіків із дослідження були безпосередніми учасниками війни. Ті з них, хто був більше підданий воєнним стражданням у боях, у пізнішому віці були більш хворими і помирали раніше порівняно з учасниками війни, які не були задіяні в боях.

  • Значення соціальних стосунків, згідно з Vaillant, неможливо переоцінити: стосунки з родиною, батьками, братами, сестрами та друзями у віці 47 років прогнозували адаптацію в похилому віці. Окрім відомого значення емоційного зв'язку з батьками, дослідження вказало на важливість стосунків між братами та сестрами – 93 % чоловіків, які добре почувалися у віці 65 років, мали в дитинстві близькі стосунки з братом або сестрою.

Результати когорти Glueckových

  • Працьовитість (industriousness) у дитинстві була предиктором психічного здоров'я в дорослому віці: хлопці, які в дитинстві мали якусь роботу (брали участь у хатніх справах, відвідували гуртки та спортивні секції), досягали більших успіхів у дорослому віці, ніж ті, хто не мав такої активності. Таким чином, працьовитість виявилася більш надійним предиктором, ніж, наприклад, сімейна згуртованість чи емоційний зв'язок із матір'ю.
  • Група Glueckových була на 50 % схильнішою до алкогольної залежності, але мала вдвічі вищу ймовірність позбутися свого алкоголізму (здається, що чоловіки, які походили зі скромних умов, легше розпізнавали сигнали того, що залежність вийшла з-під контролю).
  • Смертність чоловіків у групі Glueckových у віці 68–70 років відповідала смертності в групі Grantova у віці 78–80 років. Відмінності були виявлені в освіті, ожирінні, споживанні алкоголю та курінні.
  • У чоловіків із групи Glueckových, які здобули освіту, результати смертності були ідентичними результатам групи Grantova; проте вищу освіту здобули лише 6 % групи Glueckových.

Фактори, які, згідно з висновками Vaillant, ведуть до здорового розвитку в дорослому віці та до здорового старіння: 1) зрілі адаптації, 2) освіта, 3) стабільний шлюб, 4) відмова від куріння (або вчасне припинення куріння), 5) низьке споживання алкоголю, 6) рухова активність (вправи), 7) здорова вага.

  • Зі 106 чоловіків групи, які демонстрували близько п'ятдесяти років п'ять-шість із цих факторів, майже дві третини перетнули вісімдесятирічний рубіж із відчуттям добробуту та щастя («happy-well» у термінології Vaillant).
  • Ті, хто мав у віці 50 років три і менше з вищезазначених факторів, не вступали у вісімдесятиріччя як щасливі та спокійні люди. Навіть якщо у віці 50 років вони були в хорошому стані здоров'я, вони мали в чотири рази менші шанси дожити до вісімдесяти років порівняно з тими, хто демонстрував 4 і більше факторів.

Методологічні висновки щодо лонгітюдних досліджень

На основі своєї багаторічної роботи Vaillant (2002) підсумував деякі переваги та недоліки проспективних досліджень:

  • Можна правильно встановити причинно-наслідковий зв'язок.
  • Вони менш залежні від пам'яті опитаних – дані отримуються «тут і зараз».
  • Менше піддаються викривленням, спричиненим захисними механізмами.
  • Довгострокове спостереження дозволяє респондентам переосмислити свої колишні свідчення (наприклад, через роки зізнатися у своїй сексуальній орієнтації).

Недоліком є складність проспективних досліджень, особливо щодо фінансових ресурсів, наполегливості дослідника, лояльності учасників, а також удачі (спонсори, час, сприятливий для відкриття певної теми тощо). До значних недоліків цих досліджень слід також віднести обставину, що вони не є репрезентативними. Тут також діє вплив ефекту ореолу – перший контакт, як і довірливе знання учасників, впливає на судження дослідника. Поступово дослідники повинні відсторонитися від прямої роботи з даними, і виникає потреба залучати все нових «сліпих» співробітників.

Висновок

Дослідження Grantova принесло низку фактичних та методологічних знань. Воно показало, що з огляду на динамічну та мінливу природу резильєнтності, лонгітюдний дизайн дослідження є надзвичайно доречним.

Автори: Iva Šolcová, Vladimír Kebza Література

Aldvin, C. M., Gilmer, D. F., (2004): Health, illness, and optimal aging. Biological and psychosocial perspectives. Sage Publications Baltes, P. B.,(1997): On the incomplete architecture of human ontogeny: Selection, optimization, and compensation as foundation of developmental theory. American Psychologist 52, 366 - 380 Brandstädter, J., (2002): Searching for paths to successful development and aging: Integrating developmental and action-theoretical perspectives. In: Pulkkinen, L., Caspi, A. (Eds.), Paths to successful development: Personality in the life course. Cambridge University Press, 380 - 408 Vaillant, G. E., (1995): Adaptation to life. Boston, Harvard University Press Vaillant, G. E., (2002): Aging Well: Surprising Guideposts to a Happier Life from the Landmark Harvard Study of Adult Development. Boston, Little, Brown and Company Phelps, E., Furstenberg, F.F., Colby, A., (2002): Looking at lives: American longitudinal studies of the twentieth century. New York, Russell Sage Foundation. Swedish National Institute of Public Health, (2006): Healthy ageing. A challenge for Europe. Stockholm, Swedish National Institute of Public Health World Health Organization, (2002): Active ageing: a policy framework. Report No WHO/NMH/NPH/02.8. Geneva, World Health Organization.

Доповідь була представлена на 5-му щорічному конференції під назвою ,,Psychológia zdravia 2010“, яка відбулася 19 травня 2010 року в Братиславі. Конференцію організувала секція психології здоров'я SPS при SAV у співпраці з секцією здоров'я Міністерства охорони здоров'я SR. У підготовці заходу також брали участь: Národný ústav srdcových a cievnych chorôb v Bratislave, VŠZaSP sv. Alžbety v Bratislave, Kancelária WHO na Slovensku, KISH Košice, Katedra psychológie FF KU v Ružomberku та Katedra psychológie FF TU v Trnave.

Збірник доповідей з 5-ї конференції психології здоров'я, Братислава, 2010, був виданий лише в електронній формі Доступність: http://www.prohuman.sk/psychologia/zbornik-prispevkov-z-konferencie-psychologia-zdravia-2010