Старіння є характерним накопиченням змін, яким організм піддається протягом часу. Зміни в структурі та функціях організму найчастіше проявляються зниженням продуктивності індивіда, поліморбідністю та його підвищеною вразливістю [1]. Крім того, старіння впливає на суб’єктивне сприйняття соціальної ситуації самими людьми похилого віку, а також на якість їхнього життя (quality of life – QOL) [2]. Потреба досліджувати якість життя людей похилого віку та ідентифікація факторів, що впливають на їхнє життя, випливає зі зростання середньої тривалості життя світового населення, що є однією з найважливіших проблем охорони здоров’я та державної політики. Паралельною проблемою є необхідність забезпечити хороші умови життя для людей похилого віку та підтримувати якість життя навіть у старших вікових групах [3].

Базовим визначенням якості життя є визначення Всесвітньої організації охорони здоров’я від 1996 року, яке описує QOL як суб’єктивне сприйняття індивідом своєї позиції в житті в контексті культури та цінностей суспільства, в якому він живе, у відношенні до його цілей та очікувань. Це сприйняття зумовлюється його фізичним та психічним здоров’ям, рівнем незалежності, стосунками, а також екологічними факторами та особистими переконаннями [4]. Загалом якість життя розуміється як взаємодія багатьох факторів – соціальних, медичних, економічних, екологічних, які спільно впливають на індивідів та популяції [5]. Оскільки QOL перетинається з багатьма дисциплінами і має багато вимірів, або сфер, якість життя може бути в певних сферах задовільною, а в інших, навпаки, недостатньою [6].

Домашній догляд підвищує якість життя тим, що дозволяє людям похилого віку жити в домашніх умовах, що значно краще, ніж опікунський догляд в установах, таких як, наприклад, заклади для людей похилого віку. Люди похилого віку таким чином можуть жити якіснішим і щасливішим життям, оскільки вони перебувають у своєму звичному домашньому середовищі [7]. У разі погіршення стану здоров’я людини похилого віку та подальшої залежності від допомоги інших, або після вичерпання інших можливостей допомоги, на черзі постає інституційний догляд. Підтримання якомога вищої якості життя навіть у похилому віці має бути першочерговою метою закладів, які надають людям похилого віку необхідний догляд [8].

COVID-19 особливо тяжко перебігав саме у літніх людей, у яких, окрім похилого віку, присутні численні коморбідності, що підвищують ризик тяжкого перебігу хвороби та серйозних ускладнень внаслідок інфекції SARS-CoV-2 [9]. Walle-Hansen et al. (2021) досліджували довгострокові наслідки після перенесеного COVID-19 на HRQOL (якість життя, пов’язану зі здоров’ям). Більше половини 60-річних і старших учасників дослідження повідомили про зниження якості життя через шість місяців після госпіталізації. Найчастіше повідомлялося про погіршення здатності виконувати повсякденні справи, знижену рухливість, більший біль та дискомфорт. Аж 43 % учасників зафіксували негативну зміну в когнітивних функціях порівняно з періодом до госпіталізації через хворобу COVID-19 [10].

Метою статті є перевірка задоволеності якістю життя та здоров’ям у людей похилого віку (60+) вдома та в соціальних закладах до пандемії, під час пандемії COVID-19, або під час локдауну, і в теперішній час (під час заповнення анкети респондентом).

Матеріал і методика

Збір даних. Для збору даних ми використали Анкету якості життя людей похилого віку, яка виникла в рамках проєкту AURORA – Active aging-healthy lifestyle – міжнародна тристороння співпраця з Університетом Палацького в Оломоуці та Університетом Rovira i Virgili в Іспанії. Заповнення анкети було добровільним і повністю анонімним. До бази даних були включені лише анкети, в яких були вказані вік і стать респондента. Результативну вибірку склали респонденти віком понад 60 років. В анкеті ми відстежували демографічні дані, зміну способу життя, якості життя та здоров’я. Питання, що стосуються компонентів якості життя, були сформовані для трьох часових періодів: до пандемії, під час локдауну та після завершення локдауну (в теперішній час). Дані ми збирали шляхом онлайн-розсилки анкет (google forms) за допомогою Асоціації університетів третього віку з квітня 2022 року до початку червня 2022 року. Респонденти, які відвідують UTV у нашій вибірці, представляють літню популяцію, що живе у своєму домі. Друга фаза збору проходила з липня до листопада 2022 року безпосередньо в соціальних закладах, у яких проживають люди похилого віку, або в центрі дозвілля для літніх людей. Результативні когорти таким чином склали респонденти, які живуть вдома та в закладі для людей похилого віку (ZPS).

Вид і опис анкети. Для оцінки задоволеності якістю життя та здоров’ям респонденти мали в розпорядженні пункти лікертівського типу: дуже незадоволений/а – незадоволений/а – ні задоволений/а, ні незадоволений/а – задоволений/а – дуже задоволений/а. Оскільки ми не працювали зі стандартизованими шкалами Лікерта, ми працювали з окремими пунктами як з порядковими змінними з використанням непараметричної статистики. У разі, якщо респондент не вказав або не хотів вказати відповідь на певний тип питання, ми працювали з даною кількістю відповідей, тому в деяких параметрах зустрічаються різні загальні кількості.

Статистична обробка даних. Базу даних ми опрацювали в програмі IBM SPSS Statistics. Різницю між окремими періодами (до пандемії, під час локдауну, в теперішній час) тестованих змінних (задоволеність здоров’ям та якістю життя) ми перевіряли за допомогою тесту Фрідмана з подальшим використанням тесту Вілкоксона. Для перевірки різниці в незалежній змінній (місце проживання) ми використали U-тест Манна-Вітні.

Результати

Дослідницька вибірка. Результативну дослідницьку вибірку складають 436 анкет від людей похилого віку, які відвідують UTV, центр дозвілля та людей похилого віку, що живуть у соціальних закладах. Із загальної кількості 436 респондентів було 330 жінок і 96 чоловіків (Таблиця 1). Середній вік респондентів становить 72 роки (SD 7,34), з них у жінок середній вік 71,95 (SD 7,42; мін 60; макс 99) і у чоловіків 72,18 (SD 7,07; мін 61; макс 93). Найвищу частку склали особи із середньою освітою (46,8 %) та з вищою освітою (39,2 %). У партнерському союзі жили 62,8 % респондентів (одружені/заміжні, партнерський союз); 37,2 % були самотніми (неодружені/незаміжні, живуть окремо, розлучені, вдови/вдівці). Більше двох третин респондентів (68,1 %) жили постійно у своєму домашньому середовищі, і 31,9 % жили в соціальному закладі (Таблиця 1).

Таблиця 1 Характеристики дослідницької вибірки

Якість життя. Ми з’ясовували, чи відбулося під час локдауну погіршення задоволеності якістю життя та здоров’ям у людей похилого віку, і чи є наразі задоволеність якістю життя та здоров’ям у літніх людей кращою, ніж під час локдауну. Результати тесту Фрідмана (Таблиця 2) щодо задоволеності якістю життя виявили, що існує статистично значуща різниця між періодами (ЯЖ до пандемії > у наш час > під час локдауну; середнє значення 2,41 > 2,05 > 1,54; p=0,000). Подальше тестування показало, що значущі відмінності в задоволеності якістю життя присутні між усіма трьома періодами. Наявні відмінності в задоволеності якістю життя до пандемії, під час локдауну та в наш час є статистично значущими (p=0,000). Наш аналіз підтвердив, що під час локдауну дійсно відбулося погіршення задоволеності якістю життя, а згодом — її покращення в наш час, проте не до рівня, що був до пандемії (Таблиця 3).

Таблиця 2 Результати тесту Фрідмана для задоволеності якістю життя та здоров’ям

Здоров’я. Аналіз показав (Таблиця 2), що відмінності в задоволеності здоров’ям до пандемії, під час локдауну та в наш час існують (Здоров’я до пандемії > у наш час > під час локдауну; середній бал 2,24 > 1,91 > 1,86; p=0,000). Наступний тест виявив статистично значущі відмінності лише між періодами «до пандемії – під час локдауну» та «до пандемії – у наш час». Відмінності в задоволеності здоров’ям між локдауном і сучасністю були статистично незначущими. Отже, згідно з очікуваннями, суб’єктивна задоволеність здоров’ям під час локдауну знизилася (p=0,000), а згодом у наш час підвищилася, проте результат не є значущим (p=0,075). Водночас здоров’я в наш час оцінюється значущо нижче, ніж до пандемії (Таблиця 3).

Таблиця 3 Тест Вілкоксона для задоволеності якістю життя та здоров’ям до пандемії, під час локдауну та в наш час

Місце проживання. Ми порівняли задоволеність якістю життя та здоров’ям у різні періоди у літніх людей залежно від того, чи живуть вони вдома (самі або з родиною), чи в закладі для людей похилого віку (ЗЛПВ) (Таблиця 4). Здається, що якість життя значущо відрізнялася залежно від місця проживання лише до пандемії COVID-19 (p=0,000) на користь проживання у власному домашньому середовищі. Під час локдауну (p=0,369) та в наш час (p=0,571) відмінності були відсутні.

Однак оцінка здоров’я респондентами значущо відрізнялася в усі три періоди (p=0,000 та p=0,011 відповідно). Літні жінки та чоловіки, які жили вдома, оцінювали своє здоров’я краще, ніж ті, хто живе в соціальному закладі для людей похилого віку (Таблиця 4).

Таблиця 4 Результати U-тесту Манна-Вітні для відмінностей у задоволеності якістю життя та здоров’ям у літніх людей, які проживають вдома та в закладі для людей похилого віку

Обговорення та висновок

Наші припущення підтвердилися лише частково. Ми припускали, що під час локдауну задоволеність ЯЖ змінилася на гірше, а згодом покращилася в наш час. Це дійсно підтвердилося: респонденти вказували на гіршу задоволеність якістю життя під час локдауну, ніж до пандемії, а також ніж у наш час. Проте якість життя в наш час не покращилася до рівня задоволеності, що був до пандемії.

Суб’єктивна оцінка здоров’я змінювалася протягом окремих періодів. Задоволеність здоров’ям значущо змінилася на гірше під час локдауну. І хоча в наш час вона дещо покращилася порівняно з локдауном, результат не є статистично значущим. Проте оцінка здоров’я значущо відрізняється також між періодами до пандемії та в наш час, оскільки сучасний стан здоров’я не покращився до рівня, що був до пандемії.

До подібних висновків дійшли Colucci et al. (2022): локдаун під час COVID-19 мав негативний вплив на якість життя літніх людей, сприйняття здоров’я та самопочуття [11]. Згідно з Cocuzzo et al. (2022), локдаун також мав численні негативні наслідки для якості життя літніх людей, і, попри наявність вакцин, ми все ще далекі від того, щоб гарантувати людям похилого віку таку ЯЖ, як до пандемії COVID-19 [12].

Далі ми припускали, що ЯЖ буде статистично значущо відрізнятися у літніх людей, які проживають у соціальних закладах, та у тих, хто живе вдома. Однак це стосувалося лише ЯЖ до пандемії. Якість життя статистично значущо не відрізнялася між літніми людьми, які проживають у власному домашньому середовищі, та тими, хто перебуває в інституційному догляді, ні під час локдауну, ні в наш час.

Ми пояснюємо результати тим, що вплив місця проживання на якість життя для наших респондентів, ймовірно, менший, ніж вплив локдауну під час пандемії COVID-19. Тому при оцінці задоволеності ЯЖ під час пандемії місце проживання, ймовірно, не було значущим визначальним фактором для наших респондентів. Негативний вплив протиепідемічних заходів міг перекрити потенційний негативний вплив місця проживання. Проте залишається питанням, чому ця оцінка не відрізняється в наш час. Це може бути пов’язано з тривалими наслідками погіршення ЯЖ та здоров’я, які ще не встигли повернутися до початкового рівня.

Також Kubíčková et al. (2019) спостерігали, що задоволеність життям чеських літніх людей залежить від місця проживання особи, зокрема, негативний вплив має перебування в закладі для людей похилого віку або в соціальному закладі. Крім того, важливим фактором є те, чи живуть вони самі. Найгірша ситуація у тих осіб, які живуть у соціальних закладах і живуть самі [13]. Trybusińska, Saracen (2019) зазначають, що до 40 % мешканців будинків для літніх людей відчувають самотність, причому чим більша самотність, тим нижча якість життя [14].

Згідно з Talarska et al. (2018), такі фактори, як труднощі з пересуванням поза домом, нетримання сечі та забудькуватість, впливали на потребу в цілодобовому догляді, рівень незалежності, ризик падінь та якість життя [15]. З цієї точки зору зрозуміло, що якість життя у літніх людей, які перебувають в інституційному догляді, може бути гіршою, ніж у тих, хто живе вдома і має кращий стан здоров’я. І навпаки, літня людина, яка має гарний стан здоров’я, не має потреби в цілодобовому догляді чи проживанні в ЗЛПВ. У нашій вибірці задоволеність здоров’ям оцінювалася гірше у літніх людей, які проживають у ЗЛПВ, ніж у тих, хто живе вдома, в усі три періоди.

Попри те, що різниця в якості життя між літніми людьми, які живуть вдома, та тими, хто в соціальному закладі, підтвердилася лише до пандемії, необхідно дослідити, які детермінанти відповідальні за це, та впровадити заходи для зменшення нерівності, оскільки не виключено, що ці нерівності все ще зберігаються. Оскільки наше дослідження було перехресним, ми не можемо оцінити, чи була гірша якість життя в ЗЛПВ спричинена гіршим станом здоров’я та умовами життя, що зумовили переїзд літньої людини до ЗЛПВ, чи ЯЖ погіршилася вже під час перебування в ЗЛПВ.

Наші результати показали, що, відповідно до інших досліджень, задоволеність якістю життя та здоров’ям під час пандемії COVID-19 погіршилася. Необхідно впроваджувати такі заходи під час кризових ситуацій, які забезпечили б якомога вищу стабільність якості життя та здоров’я літнього дорослого населення.

Обмеження

Головним обмеженням нашої роботи є поперечний дизайн дослідження, який міг спричинити викривлення у відповідях респондентів через потребу в ретроспективній рефлексії щодо періоду під час локдауну та до пандемії. Крім того, у Словаччині було оголошено кілька локдаунів, і в анкеті не було можливості конкретної специфікації цього періоду. Ще одним недоліком є те, що респонденти/ки могли не відповідати на кожне запитання або кожен період, і тому під час аналізу виникає різна кількість відповідей.

Дослідження схвалено Етичною комісією Факультету медичних наук Університету Палацького в Оломоуці та Етичною комісією UPJŠ в Кошицях.

Авторки: Mgr. Lívia Kaňuková, Інститут громадського здоров’я та гігієни, UPJŠ в Кошицях prof. MUDr. Kvetoslava Rimárová, CSc., Інститут громадського здоров’я та гігієни, UPJŠ в Кошицях Робота підтримана 2 грантовими проєктами KEGA Міністерства освіти, науки, досліджень та спорту СР KEGA: KEGA 001 UPJŠ-4/2024; KEGA 003 UPJŠ-4/2024.

Список бібліографічних посилань

[1] DVOŘÁČKOVÁ, D. Kvalita života senioru v domovech pro seniory. Grada Publishing a. s., Praha, 2012. 1. vydanie. 112 strán. ISBN 978-80-247-4138-3. [2] GUIDA, C., CARPENTIERI, G. Quality of life in the urban environment and primary health services for the elderly during the Covid-19 pandemic: An application to the city of Milan (Italy), Cities, Volume 110, 2021, 103038, ISSN 0264-2751, doi.org/10.1016/j.cities.2020.103038. [3] DE MELO, R.L.P., DA SILVA JÚNIOR, E.G., SOUTO, R.Q. et al. Psychometric properties of the complete version of the World Health Organization Quality of Life Assessment (WHOQOL-OLD): reduced response scale. Psicol. Refl. Crít. 31, 4 (2018). doi.org/10.1186/s41155-018-0084-1 [4] WHO. 1996. What quality of life? World Health Forum: 17, 1996. p.354-356. Dostupné: https://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/54358/WHF_1996_17%284%29_p354-356.pdf?sequence=1&isAllowed=y. [5] PAYNE, J. et al. Kvalita života a zdraví. Triton, Praha, 2005. 1. vydanie. 629 strán. ISBN 80-7254-657-0. [6] LESKOVÁ, A. 2018. Príbeh staroby alebo Život seniora optikou sociálnej zraniteľnosti. Slovenské pohľady: 10, 2018, s. 29-33. Dostupné: http://matica.sk/wp-content/uploads/2018/10/SP-10_2018_Leskov%C3%A1_str_29-33.pdf. [7] NORTON, E.C. Chapter 16 - Health and Long-Term Care, Handbook of the Economics of Population Aging, North-Holland, Volume 1, 2016, Pages 951-989, ISSN 2212-0076, ISBN 9780444634054, doi.org/10.1016/bs.hespa.2016.06.001. [8] KOHÚTOVÁ, K. Kvalita života seniorov v inštitucionalizovanej starostlivosti. In Alumni II. Conference of Graduates: zborník príspevkov z druhej vedecko-odbornej konferencie absolventov štúdia psychológie na FF KU v Ružomberku. Ružomberok: Katolícka univerzita v Ružomberku. Verbum, 2018, s. 47-59. ISBN 978-80-561-0526-9. [9] WALLE-HANSEN, M.M., RANHOFF, A.H., MELLINGSÆTER, M. et al. 2021. Health-related quality of life, functional decline, and long-term mortality in older patients following hospitalisation due to COVID-19. BMC Geriatr 21, 199 (2021). doi.org/10.1186/s12877-021-02140-x. [10] BIDZAN-BLUMA, I., BIDZAN, M., JUREK, P., et al. 2020. A Polish and German Population Study of Quality of Life, Well-Being, and Life Satisfaction in Older Adults During the COVID-19 Pandemic. Frontiers in psychiatry, 11, 585813. doi.org/10.3389/fpsyt.2020.585813. [11] COLUCCI E, NADEAU S, HIGGINS J, et al. COVID-19 lockdowns' effects on the quality of life, perceived health and well-being of healthy elderly individuals: A longitudinal comparison of pre-lockdown and lockdown states of well-being. Arch Gerontol Geriatr. 2022 Mar-Apr;99:104606. doi: 10.1016/j.archger.2021.104606. [12] COCUZZO B, WRENCH A, O’MALLEY C . Effects of COVID-19 on Older Adults: Physical, Mental, Emotional, Social, and Financial Problems Seen and Unseen. Cureus 2022, 14(9): e29493. doi:10.7759/cureus.29493 [13] KUBÍČKOVÁ L, HAJKO V, HAZUCHOVÁ N, RAŠTICOVÁ M. Life satisfaction of Czech seniors: What actually matters? Scientific papers of the University of Pardubice. Series D, Faculty of Economics and Administration. 46/2019. ISSN 1211-555X (Print). Dostupné: https://dk.upce.cz//handle/10195/74247 [14] TRYBUSIŃSKA D, SARACEN A. Loneliness of the context of quality of life of nursing home resindents. Open Medicine: vol 14, 1, 2019. p. 354-361. doi.org/10.1515/med-2019-0035 [15] TALARSKA D, TOBIS S, KOTKOWIAK M, STRUGAŁA M, STANISŁAWSKA J, WIECZOROWSKA-TOBIS K. Determinants of Quality of Life and the Need for Support for the Elderly with Good Physical and Mental Functioning. Med Sci Monit. 2018 Mar 19;24:1604-1613. doi: 10.12659/msm.907032.