Цей допис присвячений «моральності» як такій — поняттю, яке є дуже відомим у кожній країні і, безумовно, відіграє «першу скрипку» у багатьох дебатах чи роботі, не кажучи вже про професійну етику. Кожен із нас володіє базовими способами поведінки та взаємин між людьми.

Багато хто з нас, безумовно, багато читав, а також навчився не лише в школі, а й на власному досвіді різним етичним теоріям, принципам, поглядам, позиціям чи роздумам. Ми вміємо визначати моральність, етику, право, свободу..., і багато хто з нас може думати, що знає про етику майже все. Було б зайвим зараз і тут філософствувати чи використовувати наукові визначення великого філософа Канта. Я хотіла б спрямувати Вашу увагу радше на практичне використання моральності в міжособистісних стосунках.

Людина приймає моральну схему суспільства, в якому живе, але створює також власну схему і притаманну їй систему цінностей. Людина — істота розумна, але, з іншого боку, і великий тактик. Якщо вона буде теоретизувати про етику, то знає все майже на 100%, проте достатньо лише трохи реального життя, і ця ж істота забуває про всі етичні теорії та жорстко обстоює свої власні права, своє «я» — тут вона вже часто не думає про моральні основи, якими так добре володіє.

Що насправді ховається в нас? Чи справді ми вміємо застосовувати етичні теорії в практичному житті і чи керуємося ними? Чи справді наші дії просякнуті моральністю?

Втілити теорію в практику, проте, дуже складно, оскільки порушення основ моральності в найтонших відтінках не є карним, а іноді навіть допомагає нашому зростанню чи задоволенню. Поставмо собі риторичне запитання — як це виправити, як стати кращими, як перетворити людську душу, щоб вона була справді людською?!

Якби хтось знав простий рецепт, він би напевно отримав за це Нобелівську премію. Тому я вважаю, що необхідно говорити про цю проблематику і хоча б трохи замислитися над словом «етика».

Погляньмо, отже, на значення міжособистісних стосунків та професійної етики в нашій роботі. Агентство домашнього догляду — це підприємство-заклад, як і будь-яке інше. Можливо, воно має ту перевагу, що має відносно мало працівників. Можна було б сказати — менше людей, більше душевного спокою. Вже тут варто підкреслити добрі міжособистісні стосунки! Необхідно, щоб кожен працівник усвідомив своє місце і позицію на роботі.

Чи він на керівній посаді, чи рядовий працівник, у своїй підсвідомості він повинен мати на увазі, що кожен із нас — оскільки ми живемо в демократичному суспільстві — має можливість росту. Це означає, що сьогодні кожен із нас є або може бути учнем, але водночас і вчителем, і тому ці ключові актори на малюнку вишикувані в коло, тобто інакше, ніж ми досі звикли. Це тому, що він відображає не організаційну структуру, а людські стосунки. Це вказує на те, що менеджер хоч і перебуває на вершині всього підприємства, але координатор і медсестри сидять із ним у колі, що символізує рівноправність — з погляду людяності вони тому не лише його підлеглі, а повноцінні працівники, які мають свою гідність і права.

Якщо ми говоримо про мораль, треба почати говорити про мораль із себе. Вже на робочому місці необхідно виховувати власним прикладом, щоб інші могли передати цей «дар» далі, у домівки клієнтів, у домівки тих, для кого ми взагалі існуємо.

Поєднання особистості медичного працівника з правами та особистістю пацієнта є дуже важливим, оскільки результатом має бути не лише задоволений пацієнт, а й врівноважений медичний працівник.

Нашими неписаними опонентами знову є права людини — від основних прав людини до прав пацієнтів у окремих категоріях (госпіталізація, стоми, діти, онкологія, вмирання...) та багато інших, які ми всі добре знаємо.

Феномен оптимальності на практиці, мабуть, на 100% досягти неможливо, але спробуймо хоча б трохи наблизитися до теоретичного пізнання.

Кожен знає, що пацієнт має право на гідне лікування. Медсестра, окрім високої професійності, повинна мати в собі закодоване також відчуття гідності до самої себе, щоб вона могла виконати обґрунтовані вимоги пацієнта. Чи ми робимо це так? Це стосується інформації про медичні послуги, про стан здоров'я, лікувальні процедури, ризики, альтернативи лікування чи прогноз. Чи справді це робиться так, і як людина отримує до них доступ?

Право на догляд і лікування, яке має бути доступним, якісним, безперервним. Це означає, що догляд і лікування мають відповідати актуальним можливостям у медицині та медсестринстві, а також потребам конкретного пацієнта; вони мають включати співпрацю всіх зацікавлених надавачів послуг у сенсі діагностики, терапії, догляду та профілактики пацієнта так, щоб забезпечити полегшення страждань, вгамування болю чи гуманний термінальний догляд. Згадаймо лише останній тиждень у нашій роботі: чи можемо ми сказати, що це завжди робиться саме так?

Важливим є також право на висловлення згоди та відмови перед будь-яким втручанням чи процедурою, причому мають бути пояснені наслідки такої відмови, чи це дорослий, чи представник дитини. Тут я можу говорити за себе, що так.

Дозволю собі сказати, що якщо ми хочемо наповнити та збагатити нашу роботу, окрім високої професійності, ще й «людяністю», ми повинні постійно вдосконалюватися у чиненні добра так, щоб наші вчинки могли залишатися у переважній більшості думок як моральні вчинки та моральна поведінка.

Можливо, я повторююся, але я переконана, що добрі міжособистісні стосунки є ідеальною базою та відображенням для роботи медсестри в полі — у домівках, куди ми, власне, цією своєю роботою і належимо.

Дозвольте мені через брак часу зосередитися принаймні на двох колах етичних проблем, які є — і в цьому ви, безумовно, зі мною погодитеся — частими під час нашої роботи в домівках. Спробуймо замислитися над звичайною ситуацією та щоденною роботою медсестри. Медсестра йде до пацієнта додому, у його помешкання, у його приватний простір.

Як вона має поводитися, про що має думати? З якими проблемами вона може тут зіткнутися? Медсестра приходить як чужа особа на домашню територію, яка, проте, бере на себе відповідальність за те, що зробила, або навіть за те, чого не зробила. Ми перебуваємо в домівці, яка відкрита для нас з усім, що з цим пов'язано, і часто ми навіть отримуємо ключі від квартири. У багатьох випадках необхідне втручання в домашнє середовище. Часто облаштування потребує не лише ліжко, його висота чи положення в кімнаті, а й зміна, наприклад, прибирання килимів чи зміна взуття, що заважає при ходьбі, та багато інших коригувань і змін, у яких ми повинні переконати людей. Це тим важче, що особливо літні люди відмовляються від змін. Не є простим також повага до часу пацієнта чи природного біоритму людей, що також є не такою вже й незначною проблемою, як ми могли б подумати на перший погляд. Усі ми це добре знаємо: кожен хоче бути оглянутим першим, по можливості одразу після дзвінка, саме він хоче визначити, коли має прийти медсестра. Що з ними, з нашими часто неконтактними пацієнтами? Але ж і вони мають свої права, свої власні активності, свої інтереси...

Розгляньмо тепер повсякденну реальність, якою є фізична нагота. Під час догляду часто доводиться оголювати людське тіло, відкривати місця, які часто є інтимними, коли ми стикаємося зі соромом. Соромом перед нами, або перед родичами та знайомими. Наша поведінка має бути високопрофесійною та тактовною, не оголювати більше і на довший час, ніж це необхідно. Забезпечити під час догляду приватність, незалежно від того, чи хтось мене контролює, чи ні.

Проте не менш важливою є і психологічна нагота. Часто ми бачимо глибші родинні стосунки, «ніж це є здоровим», і це випливає з наших компетенцій. Окрім безпосереднього догляду, ми часто повинні опрацьовувати, а іноді й реагувати на актуальні проблеми чи стани конкретної людини, яка може мати і часто має багато інших проблем, найчастіше стосункових та фінансових, з чого згодом випливають побоювання, страх, невпевненість, самотність... та багато інших, пов'язаних з її потребами та залежністю від допомоги інших, що, не в останню чергу, впливає на лікування та процес одужання. Психологічна підтримка медсестри може багато чого пом'якшити, а іноді й змінити. Попри це, вона все ще якось не вписалася до списку послуг, що оплачуються медичними страховими компаніями — щодня ми стикаємося з нею і надаємо її.

Конфіденційність пов'язана з правом на захист персональних та медичних даних; у нашій роботі вона стосується насамперед даних про стан здоров'я та пов'язаного з цим надання інформації родичам, знайомим, сусідам, друзям чи іншим нашим пацієнтам.

Ми бачимо, що далеко не достатньо було б лише суперпрофесійності, але пріоритетом для нас постає особистість, моральна поведінка та самостійні, іноді навіть моральні вчинки медсестри. Адже — і ми всі це добре знаємо — якщо медсестрі бракує частки гідної поведінки, вона взагалі не зможе наблизитися до пацієнта як до фізичної особи, її відштовхнуть — на відміну від лікарні, де ми, медичні працівники, перебуваємо вдома.

Але давайте подивимося далі на нашого пацієнта, що саме може його турбувати? Ще однією загадкою в нашій роботі є ситуація, коли ми повинні боротися зі страхом пацієнта, з його відчуттям загрози, а також з відмовою від догляду конкретною медсестрою. Причини різні: від антипатії, через побоювання щодо професійності медсестри, до побоювань щодо розуміння потреб/людяності/. Пацієнт боїться непрофесійного та неетичного втручання медичного працівника, не знає, чи і як він може захиститися, і навіть якщо в багатьох випадках сам об'єктивно не може оцінити якість виконаної процедури, він оцінює суб'єктивно, відповідно до симпатії та загальних якостей медсестри: чи вона цікавиться, чи намагається зрозуміти, чи виправить ситуацію, чи дотримається слова тощо.

Ми також стикаємося з побоюваннями щодо комплексності догляду, який надають медсестри. Досі пацієнт був звиклий лише до професійності лікаря, який влаштовував усе необхідне. Чи подбає медсестра про те, щоб «нічого не вислизнуло» і нічого необхідного не було забуто? Чи можна покластися на медсестру, і чи вчасно та правильно вона передасть відповідну інформацію про зміну стану, наприклад, лікарю загальної практики чи іншому спеціалісту так, щоб, наприклад, підвищити ефективність слабкої аналгетичної терапії тощо?

Не менш важливим є питання безпеки під час догляду в домашніх умовах. Побоювання щодо безпеки, чи то професійної під час процедур, чи то людської, також є доречними. І тут діє правило: на першому місці — довіра до медсестри, до її відповідальності, порядності та дотримання наданих компетенцій. Часто обговорюваним є також питання зміни медсестри. Тут може виникнути незгода аж до відмови внаслідок розриву «перевірених» контактів, що є типовою проблемою, особливо у самотніх людей — руйнується вже встановлений зв'язок, і зміни, особливо у літніх людей, сприймаються важче і, по суті, є небажаними, оскільки клієнт не бажає входу ще однієї нової людини в домогосподарство, не хоче, щоб про хворобу пацієнта знала ще одна особа тощо. Тут знову важливим є відповідний підхід, особистість та професійність медсестри.

Однак, щоб бути комплексними, погляньмо коротко на те, що може турбувати іншу сторону — медсестру. Одним із важливих аспектів домашнього догляду є відповідальність, гнучкість та самостійність як медсестри-менеджера, так і інших працевлаштованих медсестер. Ця автономність приносить із собою не лише переваги, а насамперед велику відповідальність: за догляд — за виконану роботу, за себе та свою поведінку, за роботодавця як такого, чи за працевлаштованих медсестер як таких. Медсестра бере на себе частину відповідальності, яку до того часу покривав лікар, входить у досить складні багатогранні правові відносини, і роль самостійної медсестри в сестринській практиці набуває нових і більших вимірів — економічних, правових, моральних... Медсестра створює чи презентує не лише образ про себе чи агентство, в якому працює, але, зрештою, представляє медичну професію.

Робота в полі для медсестри, попри її професійність та досвід, не завжди є простою. Проблемними бувають пацієнти, а також родичі. Сам догляд дуже ускладнений у разі агресивних, декомпенсованих психічно хворих або дементних пацієнтів. Досягти консенсусу проблематично також у людей зі зниженим соціально-економічним статусом, і проблемою нерідко бувають родичі через недотримання лікувального режиму, відмову від інструкцій чи робочих процедур тощо.

Навіть медсестра може мати відчуття загрози, і трапляється, що вона відмовляється відвідувати те чи інше домогосподарство. Це коло етичних проблем стосується входу медсестри в різні соціальні середовища, в яких медсестра може бути потенційно під загрозою; саме така група населення останнім часом розширюється і є причиною частої демотивації медсестер та відмови працювати в полі — у такому непривабливому, ризикованому середовищі. Чи має медсестра право відмовитися доглядати такого пацієнта? З огляду на нашу професію, ми не можемо надто вибирати, особливо в гострому стані. Адже право на медичну допомогу має кожен. Ми бачимо, що побоювання є двосторонніми; позиція медичного працівника говорить нам, що ми мали б бути у виграші, оскільки, окрім високої професійності, завдяки знанням з психології та етики ми мали б багато чого розуміти — і, мабуть, ми це й робимо.

Висновок

Якщо на початку я говорила про професійну етику, то на завершення хочу сказати, що моральна поведінка медичних працівників, а особливо медсестер ADOS, є принаймні такою ж важливою, як і їхня професійна ерудиція, що ми мали можливість побачити та почути. Мушу сказати, що наші медсестри є вправними і в цій проблематиці, і не поступаються медсестрам в інших країнах. Проте є один борг, можливо, з минулого, який ми повинні усунути: ми повинні навчити медсестру використовувати всі теоретичні знання та практичні навички, які вона безперечно має, для довершення іміджу морально зрілої та сформованої особистості. Шлях важкий, тому що етика — це не математика, недостатньо визначеної формули. Тут ми всі повинні бути вчителями один для одного. Спробуймо тому попрацювати кожен над собою так, щоб наприкінці наших зусиль були руки медсестри, які відкриті серцем, а не рутиною.

Автор: PhDr. Daniela Hlavačková, MPH ADOS Partizánske s.r.o., R. Jašíka 156/4, Partizánske

Список бібліографічних посилань

[1] GLASA, J. – ŠOLTES, L a kol. 1998. Ošetrovateľská etika1. Martin : Osveta, 1998. 211 s. ISBN 80-217-0594-9. [2] KOPECKÁ,K., - KORCOVÁ, M. 2008. Zdravotnícka etika. Martin : Osveta, 2008. 119 s. ISBN 978-80-8063-276-2.

[3] SCHWEITZER, A. 1993. Вчення про пошану до життя. Прага : DharmaGaia, 1993. 40 с. ISBN 80-901225-7-4. [4] VAJDA, J. 1993. Етика. Нітра : Enigma, 1993. 177 с. ISBN 80-85471-13-2.

Лекція була виголошена на міжнародній науковій конференції Прикладна етика в соціальній роботі та інших допоміжних професіях, яка відбулася 20–21 жовтня 2010 року в П'єштянах і була опублікована у збірнику цієї конференції: MÁTEL, A. – SCHAVEL, M. – MÜHLPACHR, P. – ROMAN, T. 2010. Прикладна етика в соціальній роботі та інших допоміжних професіях. Збірник міжнародної наукової конференції. Братислава : VŠZaSP sv. Alžbety. 413 с. ISBN 978-80-89271-89-4.