До обов’язку застосовувати всі права людини та основні свободи також у випадку осіб з інвалідністю зобов’язалися Словацька Республіка та Європейський Союз ратифікацією Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю. Одним із прав осіб з інвалідністю є право на незалежне життя, яке зумовлене доступністю архітектурного середовища, транспорту, інформації, товарів і послуг. У пункті 1 статті 9 «Доступність» Конвенції зазначено: «З метою надати можливість особам з інвалідністю вести незалежний спосіб життя та повною мірою брати участь у всіх аспектах життя, держави-учасниці вживають відповідних заходів для забезпечення особам з інвалідністю нарівні з іншими доступу до фізичного оточення, до транспорту, до інформації та зв’язку, включаючи інформаційно-комунікаційні технології та системи, а також до інших засобів і послуг, відкритих або наданих населенню, як у міських, так і в сільських районах».

Однак слід зазначити, що дебариєризація, яка означає практичне застосування цієї доступності, іноді розуміється також у контексті міського або сільського середовища дуже широко, як усунення будь-яких перешкод у доступності послуг для різних маргіналізованих груп. У такому випадку вона включає, наприклад, також усунення освітніх бар’єрів, спрощення адміністративних процедур, загальне покращення доступності послуг тощо. З іншого боку, її розуміють дуже вузько – найчастіше як усунення архітектурних бар’єрів для людей на візках, або також для інших осіб з обмеженою рухливістю. У таких випадках дебариєризація ототожнюється з будівництвом пандусів, або встановленням ліфтів тощо.

Ми спробуємо знайти компроміс і будемо займатися усуненням архітектурних і комунікаційних бар’єрів для осіб з фізичними та сенсорними (зоровими та слуховими) обмеженнями, до яких ми можемо включити також осіб, у яких ці обмеження виникли протягом життя. Таким чином ми включимо сюди також значну частину літніх людей, у яких внаслідок змін в організмі також відбувається обмеження їхніх фізичних та сенсорних здібностей: вони використовують засоби, які полегшують або замінюють функціональність нижніх кінцівок, слухові апарати, окуляри тощо. Однак центром нашої уваги буде усунення архітектурних та інформаційних бар’єрів для осіб з інвалідністю.

Правова база для громад у цій сфері є дуже загальною. Закон про місцеве самоврядування № 369/1990 Зб. у § 4 абз. 3 п. h) покладає на громади при здійсненні їхнього самоврядування лише загальне завдання створювати та захищати здорові умови та здоровий спосіб життя і праці мешканців громади.

Трохи ширші можливості мають громади в рамках так званого делегованого виконання державної адміністрації громадами відповідно до § 5 цього закону. Громади виконують за дорученням держави функцію органу будівельного контролю першої інстанції. Новий будівельний закон № 25/2025 З. з. містить питання дебариєризації, хоча не як окремий розділ, а як частину ширших вимог до будівель та їхніх технічних рішень. Текст закону також є лише рамковим і посилається на виконавчі нормативні акти, які визначають конкретні технічні стандарти. Таким виконавчим нормативним актом є постанова Міністерства навколишнього середовища Словацької Республіки № 532/2002 З. з., четверта частина якої містить загальні технічні вимоги до будівель, які використовуються особами з обмеженою здатністю до руху та орієнтації. Відповідно до § 56 цієї постанови, це вимоги, які стосуються будівель житлових будинків, особливо квартир та індивідуальних житлових будинків «спеціального призначення» (для осіб з обмеженою здатністю до руху та орієнтації), а також нежитлових будівель та інженерних споруд, призначених для використання громадськістю, будівель, у яких будуть працевлаштовані особи з обмеженою здатністю до руху та орієнтації тощо. Наступний § 57, наприклад, зазначає: (1) Доступ до кожної будівлі, зазначеної в § 56, повинен бути забезпечений принаймні одним входом на рівні пішохідної комунікації без вирівнювальних сходинок; при новому будівництві таким чином має бути вирішений головний вхід. Доступ до кожної будівлі, зазначеної в § 56, також повинен бути позначений для особи з порушенням зору тактильно, у виняткових випадках також звуком. (2) Якщо вхід неможливо забезпечити відповідно до пункту 1, вирівнювання має бути вирішене за допомогою пандуса, сходової платформи або зовнішнього ліфта згідно з додатком пункту 1. Подальші положення цієї частини постанови регулюють різні інші технічні деталі.

Таким чином, громада має прямий вплив на дебариєризацію всіх будівель і приміщень, щодо яких вона приймає рішення як орган будівельного контролю першої інстанції. Однак вона не має впливу на будівлі, де рішення про дозвіл на будівництво приймає інший орган, наприклад, регіональний орган або спеціальний будівельний орган (відповідно до другої частини будівельного закону № 25/2025 З. з.), тобто коли йдеться, наприклад, про будівництво військових та інших спеціальних об’єктів, навіть якщо вони знаходяться на території громади.

Однак ні закон, ні постанова не покладають обов’язку дебариєризувати вже існуючі будівлі.

Звичайно, це правове регулювання стосується також самої громади, якщо вона реалізує нове будівництво будь-якої будівлі відповідно до § 56 постанови як забудовник, чи то будівлі громадської адміністрації, різні об’єкти послуг, культури тощо, які громада засновує у своїй оригінальній самоврядній компетенції (тобто, наприклад, також громадські заклади соціальних послуг, дитячі садки, початкові мистецькі школи, культурні та спортивні заклади тощо). Усі заходи, що належать до сфери самоврядної компетенції, громада оплачує з власного бюджету та власних доходів.

При цьому часто йдеться про фінансово витратні заходи, і для малих громад (дві третини громад у Словаччині мають менше ніж 1000 мешканців) вітаються можливості отримання ресурсів з державного бюджету, на які, однак, громада не має права, і це залежить від рішення відповідного міністерства, чи надасть воно такі ресурси.

Водночас громада відповідно до § 6 абз. 1 закону № 596/2003 З. з. про державне управління в освіті та шкільне самоврядування є засновником початкової школи, але, на відміну від дитячих садків, діє в режимі делегованого виконання державної адміністрації. Відповідно до абз. 3, п. d) забезпечення виховання та освіти дітей та учнів з особливими освітніми потребами в школах та шкільних закладах, засновником яких вона є, з чого випливає вимога безбар’єрності цих закладів. Однак закон тут в абз. 14 зазначає, що догляд за будівлями, у яких розташована початкова школа, незважаючи на це, є предметом самоврядної компетенції громади. Таким чином, громада повинна здійснювати дебариєризацію всіх шкільних будівель також – як і у випадку дитячих садків – за власні кошти.

Хоча держава спорадично створює можливості для надання певних ресурсів також на усунення бар’єрів у материнських та початкових школах, вона робить це лише нерегулярно та безсистемно. У минулому (в 2014–2020 роках) функціонувала, наприклад, Інтегрована регіональна операційна програма (IROP), у рамках якої були також заклики на покращення інфраструктури початкових шкіл. Вони дозволяли включати й елементи безбар’єрності (наприклад, ліфти, пандуси). Однак це не була окрема програма з усунення бар’єрів, а частина ширших реконструкцій. Пізніше, у рамках Плану відновлення та стійкості Словацької Республіки, діяв компонент 6 – Доступність, розвиток та якість інклюзивної освіти. Його метою було усунення архітектурних бар’єрів у школах (ліфти, пандуси, облаштування вбиралень, входів, внутрішніх приміщень). Заклик 06I01-20-V01 на 2022–2025 роки стосувався «більших середніх шкіл» (де громади не є засновниками), але зрештою він дістався й більшим початковим школам (тобто передусім міським, а не сільським), якщо вони виконували, наприклад, умову, що вже навчають принаймні одного учня з інвалідністю. Такий підхід передбачає, що учень з інвалідністю спочатку має бути прийнятий і навчатися в бар’єрному середовищі, а усунення бар’єрів може відбутися лише згодом. Цей критерій фактично перешкоджав школам автоматично готуватися до навчання таких учнів заздалегідь. Однак наразі не публікується жодних закликів, які б дозволяли усувати бар’єри в будівлях початкових та материнських шкіл. При цьому навіть в офіційних документах міністерства освіти щодо усунення бар’єрів у школах та шкільних закладах згадуються наднаціональні джерела та державний бюджет (разом із бюджетами самоврядувань, приватними та фондовими ресурсами) як ресурсні потенціали для усунення бар’єрів.

Подібна ситуація спостерігається й у випадку культурних закладів, засновником яких є громада, або ж культурних пам’яток, що перебувають у власності громади. Міністерство культури Словацької Республіки у 2021 році пілотно відкрило в рамках дотаційної програми «Культура знедолених груп» нову підпрограму «Фізичне усунення бар’єрів», у якій підтримка спрямована на подолання фізичних бар’єрів та на сприяння доступності культурної інфраструктури й об’єктів культурної спадщини (наприклад, безбар’єрні входи, безбар’єрні платформи та ліфти, безбар’єрні санітарні приміщення, напрямні тактильні лінії, орієнтаційні написи шрифтом Брайля тощо). За отриманням дотації у 2021 році могли звертатися також громади та організації, що перебувають у їхній засновницькій сфері. У 2022 році з’явилася окрема підпрограма «Інформаційне усунення бар’єрів», спрямована на подолання інформаційних бар’єрів (наприклад, цифровізація або інші нові технології, використання QR-кодів; написи шрифтом Брайля; інтерактивні експонати та написи; доступні на дотик експонати – 3D-експонати, артефакти або копії музейних предметів, карти, зображення, 3D-моделі; аудіокоментарі для осіб з порушеннями зору та відеокоментарі для осіб з порушеннями слуху; пристрої для субтитрування, переклад словацькою жестовою мовою; впровадження аудіочастотної індукційної петлі в концертних і театральних залах та кінозалах, спеціально відведених місць з безбар’єрним доступом тощо). Однак ця підпрограма наразі не продовжується. Незважаючи на це, наприклад, місто Братислава представило амбітну концепцію сталого розвитку культури «Братислава 2030», яка включає також наміри щодо усунення бар’єрів у цілій низці музеїв, театрів, галерей та інших міських культурних інституцій.

У випадку національних культурних пам’яток, яких у Словаччині зареєстровано понад 10 тисяч, згідно із законом № 49/2002 Зб. зак. про охорону пам’яткового фонду, за їхню охорону відповідає їхній власник за власний кошт. Близько 10–15% цих пам’яток перебувають у власності громад, які можуть залучати ресурси також на їхнє можливе усунення бар’єрів. Йдеться, наприклад, про дотації від Міністерства культури Словацької Республіки. У рамках програми «Відремонтуймо свій дім» міністерство надає дотації на відновлення та реставрацію національних культурних пам’яток. Громада як власник може подавати заявку згідно з § 34, абз. 1 вищезгаданого закону, включаючи зміни, що означають усунення бар’єрів. Проблема, однак, полягає в тому, що співфінансування з цього джерела становить лише 5–20% бюджету проекту. Залежно від поточних закликів іноді можна додатково використовувати й інші джерела, у минулому, наприклад, уже згадану IROP, наразі, наприклад, програму «Словаччина 2021–2027», яка також пропонує тематичні заклики на культуру, туризм та громадську інфраструктуру. При цьому Міністерство культури встановило критерії усунення бар’єрів, яких заявник на ресурси повинен дотримуватися в проектах, що стосуються відновлення національних культурних пам’яток.

Громади іноді використовують для цієї мети також програму INTERREG, яка підтримує транскордонні проекти (наприклад, Польща–Словаччина), які часто включають також відновлення та відкриття пам’яток. Важливим партнером для громад в усуненні бар’єрів культурних пам’яток, що перебувають у їхній власності, може бути також Пам’ятковий управління Словацької Республіки, яке експлуатує систему профілактичного обслуговування пам’яток під назвою Pro Monumenta та створює стійку систему державної допомоги. Йдеться про моніторинг стану пам’яткових об’єктів, а також про надання методичної допомоги при їхньому обслуговуванні та усуненні бар’єрів, чого часто бракує в інших галузях. Водночас таким чином громади можуть отримати доступ до так званих Норвезьких грантів (грантів ЄЕЗ та Норвегії), які також є значним джерелом для відновлення та потенційно для усунення бар’єрів культурних пам’яток у громадах.

Дещо кращим є стан усунення бар’єрів культурних об’єктів, які перебувають у власності держави або вищих територіальних одиниць. Скансени та деякі значні замки найчастіше належать державі (через Словацький національний музей). Замки та палаци часто перебувають у власності вищих територіальних одиниць або також міст: їхнє усунення бар’єрів при цьому є надзвичайно складним не лише фінансово, але й технічно, оскільки вони зазвичай розташовані на важкодоступній місцевості. Наприклад, Любовнянський замок, який є зразковим з точки зору усунення бар’єрів не лише для незрячих і нечуючих, але й для аутистів тощо, залишається лише частково доступним для осіб на візках.

Церковні об’єкти в громадах наразі найчастіше мають принаймні головний неф, доступний для осіб на візках, але й це лише в незначній частині об’єктів. Доступність об’єктів, а також обрядів для інших груп осіб із сенсорними обмеженнями все ще має дуже низьку частоту.

Щодо дебар’єризації спортивних та рекреаційних закладів, Фонд підтримки спорту регулярно оголошує виклики на будівництво, реконструкцію та модернізацію спортивної інфраструктури, в яких усунення бар’єрів є допустимою витратою. Заявником на отримання дотації може бути також громада. Метою може бути реконструкція спортивних залів, спортзалів, стадіонів, басейнів, будівництво нових спортивних майданчиків, а також їх адаптація для безбар’єрного доступу та використання (не лише спортсменами, але й глядачами), якщо йдеться про модернізацію закладу. Міністерство туризму та спорту у 2025 році оголосило виклик для громад з населенням до 3 000 мешканців на відновлення та будівництво спортивних майданчиків. Хоча виклик не був спеціально зосереджений на безбар’єрності, реконструкції спортивних майданчиків можуть включати також усунення бар’єрів.

Джерела для дебар’єризаційних проєктів громади можуть отримувати також з інших фондів (наприклад, з Фонду Pontis). Фонд KIA, наприклад, у 2026 році реалізує грантовий виклик «Натхнення рухом 2026», спрямований на підтримку інклюзії у спорті та покращення доступності спортивних активностей для всіх, частиною якого є також будівництво та відновлення інклюзивних (тобто дебар’єризованих) елементів спортивної інфраструктури. Заявниками могли бути також міста та громади в Жилінському краї, а сума гранту могла сягати до 35 000 €.

Найчутливішою сферою, однак, є дебар’єризація закладів соціальних послуг, які найчастіше слугують особам з різними фізичними, сенсорними та ментальними обмеженнями, включаючи літніх людей. Відповідно до § 3 абз. 3 літ. a) пункт 1 закону № 448/2008 Зб. зак. про соціальні послуги, громада є надавачем соціальних послуг у межах своїх самоврядних, тобто так званих оригінальних компетенцій. Знову ж таки, це означає, що витрати, пов’язані з виконанням цих завдань, вони повинні покривати з власних доходів у межах власного бюджету – і тут ми стикаємося з обмеженими ресурсними можливостями, особливо у малих громад. Дебар’єризація закладів, у яких ці послуги в громадах надаються, таким чином стала б недоступною, але й тут існують певні джерела фінансування проєктів дебар’єризації об’єктів соціальних послуг, що створюються громадами. Наразі Міністерство праці, соціальних справ та сім’ї надає дотації на підставі закону № 544/2010 Зб. зак. про дотації у сфері відання MPSVR SR, де заявником може бути також громада на підтримку розвитку соціальних послуг та виконання заходів соціально-правового захисту дітей та соціальної курателі. Однак за змістом вони обмежені лише створенням безбар’єрного середовища та закупівлею технічних пристроїв для покращення поводження з фізичними особами з обмеженою здатністю до пересування. Проблемним тут є звужене розуміння дебар’єризації. Навіть старіші методичні посібники (ще 10 і більше років тому) зосереджувалися, наприклад, лише на архітектурних бар’єрах, і лише новіші методики приділяють увагу в закладах соціальних послуг також усуненню бар’єрів для осіб з сенсорними обмеженнями.

Ще більш значущим порівняно з вищезазначеними об’єктами є те, що в громадах можна реалізовувати дебар’єризаційні заходи там, де громада є власником цих об’єктів. Існує ціла низка можливостей, де майже кожна, навіть найменша, громада має змогу реалізувати такі заходи. Йдеться про дебар’єризацію публічних об’єктів, публічних просторів та публічних комунікацій у громаді. Насамперед це пішохідні комунікації, пішохідні переходи, зупинки автомобільного громадського транспорту, паркувальні місця, публічні вбиральні тощо. Тут сьогодні доступні якісно опрацьовані та доступні методичні матеріали; не завжди йдеться про високу фінансову затратність; часто можлива реалізація власними технічними потужностями тощо. Хоча іноді є необхідною співпраця з державними органами (наприклад, щодо транспортних інформаційних систем для осіб з порушеннями слуху та загалом при вирішенні питань надгромадівської транспортної інфраструктури).

Таким чином, громади для отримання коштів на дебар’єризацію різних об’єктів, які перебувають у їхній власності, як правило, повинні використовувати різні зовнішні джерела. При цьому часто існує явна вимога, що подання проєктів на різні виклики обумовлене наявністю у громади опрацьованого ширшого концептуального матеріалу, в якому закріплена проблематика дебар’єризації. На практиці найчастіше йдеться про програми економічного та соціального розвитку громади, які сьогодні в Словаччині є стандартним інструментом комунальної політики і в яких часто закріплене завдання дебар’єризувати заклади соціальних послуг (напр., Chorvátsky Grob 2024-2030). Цей тип документів ми вважаємо більш придатним для комплексного підходу, який відкриває простір не лише для дебар’єризації шкільних чи культурних закладів, але й для дебар’єризації суміжних (а також інших) публічних просторів: тротуарів, ратуш тощо (Žilina 2025).

Що стосується комунальних соціальних послуг, громади включають дебар’єризацію до окремих комунальних планів соціальних послуг. У методиці їх підготовки, однак, при цьому прямо зазначається, що необхідно робити акцент на створенні безбар’єрної інфраструктури, а також дебар’єризації середовища, включаючи школи та інші заклади для широкої громадськості, що громади відображають у цих планах у вигляді заходів зі створення безбар’єрних доступів до публічних, культурних та інших інституцій у громаді та дебар’єризації ключових публічних просторів і громадських комунікацій (Zvolen 2009, Liptovský Mikuláš 2010, Bátorove Kosihy 2017, Rimavská Baňa 2017, Slavec 2018, Brusno 2018, Modrany 2018, Iža 2018 тощо), але іноді лише до дебар’єризації соціальних послуг (Šamorín 2021 тощо). Незважаючи на те, що при цьому передбачається багатоджерельне фінансування (дотаційні джерела, фонди ЄС, бюджет громади тощо), часто саме через брак ресурсів не вдається реалізувати ці плани, хоча в інших громадах це вдається (Smižany 2020).

У минулому для громад у цьому напрямку мотиваційним був також конкурс «Оскар без бар’єрів», який у 2003-2018 роках оголошувало Об’єднання міст і громад (ZMOS) під патронатом міністра праці, соціальних справ та сім’ї Словацької Республіки. Конкурс був спрямований на відзначення міст і громад, які усували бар’єри не лише архітектурні, але й міжлюдські. Йшлося про відзначення самоврядувань, які різноманітними активностями, короткостроковими та довгостроковими проєктами, полегшували життя всім громадянам, особливо людям з інвалідністю. Сам конкурс, а також ознайомлення з прикладами належної практики у сфері соціальних справ вже сприяли підвищенню якості місцевого та комунального життя. Самоврядування подавали свої одноразові активності, а також довгострокові проєкти з кількох сфер – наприклад, соціальних послуг, соціально-правового захисту, кризового втручання чи активностей, спрямованих на польову соціальну та комунальну допомогу. Відбіркова комісія відзначала самоврядування в категоріях громад до 5 000 мешканців та понад 5 000 мешканців. Однак уже тривалий час ZMOS не продовжує цю діяльність. Тим часом Європейська комісія з 2010 року у співпраці з Європейським форумом з питань інвалідності організовує конкурс на премію Access City. Її метою є відзначення зусиль міст ЄС, які надають пріоритет доступності для осіб з інвалідністю.

Дебариєризація у своїй реалізаційній фазі в компетенції міст і громад, таким чином, наштовхується на цілу низку суб'єктивних, а також об'єктивних перешкод, особливо на нестачу власних фінансових ресурсів громад, на нестабільну та недостатню фінансову підтримку з боку держави, часто також на відсутність якісної методичної підтримки тощо. Таким чином, ці фактори відображаються і в процесах прийняття рішень органами міста чи громади, де для дебариєризації бракує достатньої підтримки. Так було, наприклад, у випадку міста Пезінок. Йшлося про ліфт у Старій ратуші, яка є також національною культурною пам'яткою – однак депутати міської ради не схвалили її дебариєризацію як публічної будівлі. Незважаючи на це, особливо більші міста (Трнава, Нітра, Братислава тощо) показують, що в їхньому політичному мисленні та в прийнятті рішень їхніми органами є достатньо волі також для просування ідей дебариєризації.

Автор: doc. PhDr. Ing. Stanislav Konečný, PhD. MPA
Кафедра публічної політики та теорії публічного управління, Факультет публічного управління, Університет П. Й. Шафарика в Кошицях

Список бібліографічних посилань

BALUŽINSKÝ, Jozef (ed.). 2019. Múzeá a galérie bez bariér : zborník príspevkov z konferencie venovanej debarierizácii kultúrnych inštitúcií. Dubnica nad Váhom : Dubnické múzeum, 243 s. ISBN 978-80-82000-55-2.

FILIPOVÁ, Mária – WOLEKOVÁ, Helena – PETIJOVÁ, Martina. 2018. Komunitný plán sociálnych služieb. Metodická príručka. Bratislava: SOCIA, 103 s. ISBN 978-80-89851-08-9.

KONEČNÝ, Stanislav – KONEČNÝ, Bruno. 2009. Otvorená komunálna politika : teória a prax. Bratislava : MAYOR, 291 s. ISBN 9788096913336

MAGISTRÁT. 2022. Dekáda pre kultúru. Koncepcia udržateľného rozvoja kultúry Bratislavy 2030. Bratislava: Magistrát hl.m., 389 s. Доступно на: https://bratislavask.s3.bratislava.sk/upload/KONCEPCIA_KULTURY_2030_48982b6702.pdf

MESTO NITRA. 2019. Stratégia prístupnosti mesta Nitry pre všetkých. (Návrh stratégie zabezpečenia prístupnosti mesta Nitry pre osoby so zdravotným postihnutím, seniorov, ďalšie skupiny obyvateľov a návštevníkov). Nitra: Mestský úrad a Únia nevidiacich a slabozrakých Slovenska, 151 s. Доступно на: https://nitra.sk/wp-content/uploads/2025/07/Strategia-pristupnosti-mesta-Nitry-pre-vsetkych.pdf

MESTO PEZINOK. 2022. Konsolidovaná výročná správa Mesta Pezinok za rok 2021. Pezinok: Mestský úrad, 41 s. Доступно на: https://www.pezinok.sk/content/files/zaverecny_ucet2021-5_konsolidovana_sprava.pdf

MESTO ŽILINA. 2025. Schválenie monitorovacej správy o plnení PHRSR za rok 2024. Žilina: Mestský úrad, 37 s. Доступно на: https://zilina.sk/wp-content/uploads/2025/06/34_Schvalenie-monitorovacej-spravy-PHRSR_2024.pdf

MK SR. 2022. Analýza stavu debarierizácie v cirkvách a náboženských spoločnostiach na Slovensku. Bratislava: Ministerstvo kultúry SR, 52 s. Доступно на: https://www.culture.gov.sk/wp-content/uploads/2022/05/Debarierizacia_CaNS-1.pdf.

MK SR. 2023. Informácia o stave fyzickej a informačnej debarierizácie v organizáciách v zriaďovateľskej pôsobnosti Ministerstva kultúry Slovenskej republiky (informatívny materiál). Bratislava: Ministerstvo kultúry SR, 38 s. Доступно на: https://www.culture.gov.sk/wp-content/uploads/2019/12/03-vlastnymat-1.pdf.

MK SR. 2025. Zoznam prvkov debarierizácie. Bratislava: Ministerstvo kultúry, 2 s. Доступно на: https://www.culture.gov.sk/wp-content/uploads/2025/03/Z1-Priloha-c.-5-vyzvy-Zoznam-prvkov-debarierizacie.pdf?utm_source=copilot.com

MŠVVŠ SR. 2020. Revízia výdavkov na skupiny ohrozené chudobou alebo sociálnym vylúčením. Záverečná správa. Bratislava: Ministerstvo školstva, vedy, výskumu a športu SR, 252 s. Доступно на: https://www.minedu.sk/data/att/28f/15944.3bab36.pdf

MŠVVŠ SR. 2022. Manuál debarierizácie škôl a školských zariadení. Bratislava: Ministerstvo školstva, vedy, výskumu a športu SR, 62 s. Доступно на: https://www.minedu.sk/data/att/e65/24313.fdc147.pdf

NOVACKÁ, Ľudmila a tím. 2026. Manažment atraktivít v cestovnom ruchu : pre potreby zdravotne znevýhodnených návštevníkov. Bratislava : Bratislavská organizácia cestovného ruchu, 70 s. ISBN 9788097312.

OBEC CHORVÁTSKY GROB. 2024. Program hospodárskeho a sociálneho rozvoja obce Chorvátsky Grob na roky 2024 – 2030. Chorvátsky Grob: Obecný úrad, 252 s. Доступно на: https://www.chorvatskygrob.sk/data/advertisement/chorvatskygrob/468389/179895_phrsr-obce-chorvatsky-grob-2024-2030.pdf

ROLLOVÁ, Lea – ČEREŠŇOVÁ, Zuzana. 2015. Univerzálne navrhovanie objektov komunitných sociálnych služieb. Bratislava: Implementačná agentúra Ministerstva práce, sociálnych vecí a rodiny SR, 66 s. ISBN 978-80-970110-4-8.

ROLLOVÁ, Lea a kol. 2015. Tvorba inkluzívneho prostredia v procese deinštitucionalizácie. Bratislava: Implementačná agentúra Ministerstva práce, sociálnych vecí a rodiny SR, 368 s. ISBN: 978-80-970110-5-5.

ROLLOVÁ, Lea a kol 2022. Hodnotenie bezbariérového prístupu budov na Slovensku z hľadiska univerzálneho navrhovania. Bratislava: Socia, 24 s. ISBN 978-80-89851-31-7.