Цукровий діабет (diabetes mellitus, DM) є однією з причин неінфекційної пандемії XXI століття. Кількість пацієнтів із діагностованим переддіабетом та цукровим діабетом щороку постійно зростає. Кожні десять секунд у світі з'являються два нові пацієнти з цим захворюванням (Evseev,2019).

Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), рівень поширеності цукрового діабету серед дорослих віком 18 років і старше зріс із 7% у 1990 році до 14% у 2022 році. У тому ж році більше половини (59%) дорослих віком понад 30 років із цукровим діабетом не вживали ліки для контролю свого захворювання. Найнижча доступність лікування була зафіксована в країнах із низьким та середнім рівнем доходу. У 2021 році цукровий діабет став безпосередньою причиною 1,6 мільйона смертей, причому 47% із цих смертей припали на осіб віком до 70 років. Ще 530 000 смертей були спричинені захворюваннями нирок, пов'язаними з цукровим діабетом. Підвищений рівень глюкози в крові відповідальний за приблизно 11% смертей від серцево-судинних захворювань. З 2000 року смертність від цукрового діабету зростає (https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/diabetes).

Сучасний спосіб життя у XXI столітті, що характеризується гіпокінезією, споживанням продуктів із високим вмістом цукру, солі, жирів та синтетичних добавок, частим впливом стресу та шкідливими звичками, призводить до збільшення маси тіла, розвитку метаболічного синдрому (МС) та цукрового діабету 2-го типу (ЦД2). Значну роль відіграють також генетичні та екологічні чинники, які сприяють поширенню цієї патології (Sharofova, 2019).

Цукровий діабет, який часто називають просто діабетом, є серйозним хронічним і прогресуючим захворюванням, що характеризується підвищеним рівнем глюкози в крові (гіперглікемією). Це захворювання пов'язане з багатьма супутніми станами, такими як погіршення зору, погане загоєння ран, еректильна дисфункція, ниркова недостатність та серцево-судинні захворювання (Sharofova, 2019).

Діагноз цукрового діабету можна легко встановити, якщо у пацієнта є класичні симптоми (наприклад, поліурія, полідипсія, поліфагія, втрата ваги). До інших симптомів, які можуть вказувати на гіперглікемію, належать розмитість зору, парестезії нижніх кінцівок або грибкові інфекції, особливо баланіт у чоловіків (American Diabetes Association, 2013).

Класифікація цукрового діабету

Цукровий діабет 1-го типу: Ця форма діабету становить лише 5–10% випадків і раніше була відома як інсулінозалежний діабет або ювенільний діабет. Він характеризується порушенням секреції інсуліну внаслідок переважно імунологічно опосередкованого руйнування бета-клітин підшлункової залози, що призводить до абсолютного дефіциту інсуліну. Зазвичай він проявляється в дитинстві або в молодості, хоча винятком є форма LADA. LADA (латентний аутоімунний діабет дорослих): Це аутоімунна форма діабету з початком у дорослому віці та повільнішою втратою здатності до вироблення інсуліну. Хоча він класифікується як діабет 1-го типу, це не окремий підтип. Наявність аутоантитіл, пов'язаних із діабетом (наприклад, антитіл до острівцевих клітин), є сильним предиктором розвитку цукрового діабету 1-го типу. Причина цього типу діабету невідома, але пацієнти потребують щоденного введення інсуліну (Harreiter, Roden, 2023).

Цукровий діабет 2-го типу становить приблизно 90–95% усіх випадків діабету і характеризується інсулінорезистентністю в поєднанні з відносним дефіцитом інсуліну. Головні патофізіологічні механізми включають знижену здатність печінки пригнічувати вироблення глюкози та погіршене використання глюкози в периферичних тканинах, що призводить до гіперглікемії. Цей тип діабету має генетичну схильність і частіше зустрічається у дорослих, проте у зв'язку зі зростанням поширеності ожиріння його діагностують і в дітей. До головних факторів ризику належать ожиріння, похилий вік, нестача фізичної активності, анамнез гестаційного діабету, гіпертензія та дисліпідемія (Brutsaert, 2023).

Цукровий діабет 2-го типу часто залишається тривалий час недіагностованим через повільний початок симптомів, що підвищує ризик серйозних макросудинних та мікросудинних ускладнень. Хоча інсулінорезистентність можна зменшити шляхом зниження ваги та відповідного лікування, рідко відбувається її повна нормалізація. Тому необхідним є комплексний підхід до діагностики, лікування та профілактики цього захворювання (American Diabetes Association, 2002).

Гестаційний діабет — це специфічний тип діабету, який вперше діагностується під час вагітності. Цей стан характеризується порушенням метаболізму глюкози та може призвести до несприятливих результатів як для матері, так і для плода. ГД зазвичай є оборотним після пологів, проте жінки з анамнезом гестаційного діабету мають значно вищий ризик розвитку діабету 2-го типу в подальшому житті (Sharofova, 2019).

Окрім діабету 1-го та 2-го типу і гестаційного діабету, існують також інші специфічні форми діабету, які пов'язані з генетичними дефектами бета-клітин підшлункової залози, ендокринопатіями, інфекційними захворюваннями або впливом хімічних речовин і ліків. Порушена толерантність до глюкози (ПТГ) та порушена глікемія натще (ПГН) класифікуються як переддіабетичні стани. Вони являють собою проміжний стан між нормальною глікемією та цукровим діабетом, при цьому підвищуючи ризик розвитку повноцінного діабету та його ускладнень (Khardori, 2024).

Глобальна епідемія діабету на сьогодні становить серйозну проблему громадського здоров'я. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) та Міжнародна діабетична федерація (IDF) наголошують, що найбільш виражене зростання кількості пацієнтів із діабетом фіксується в тих частинах світу, де немає достатніх потужностей для надання необхідної медичної допомоги. У країнах і регіонах із низьким та середнім рівнем доходу, де є велика кількість людей із хронічними проблемами зі здоров'ям, діагностика, лікування та профілактика діабету становлять значний виклик для систем громадського здоров'я (IDF, 2012).

До головних факторів ризику розвитку діабету 2-го типу належать невідповідний режим харчування, що характеризується споживанням великої кількості висококалорійних і легкозасвоюваних продуктів та напоїв, нестача фізичної активності або гіпокінезія, надмірна маса тіла або ожиріння. Іншими факторами є щоденні життєві та робочі активності, пов'язані з високим рівнем психоемоційного стресу. Значний вплив мають також поширені шкідливі звички, такі як куріння та вживання алкоголю, а також неконтрольоване вживання ліків синтетичного походження, передусім зловживання гормональними препаратами та антибіотиками (Sharofova, 2019).

Лікування цукрового діабету – важливість харчування Лікування цукрового діабету потребує комплексного підходу, який включає різні форми терапії, такі як фармакологічне лікування, фізична активність, дієтичні заходи та інші методи. Одним із ключових аспектів як у профілактиці, так і в лікуванні діабету є харчування. У цій статті ми аналізуємо фундаментальну роль, яку відіграє харчування в менеджменті цукрового діабету (Bekbenbetova, 2011).

Правильне харчування є основним елементом управління цукровим діабетом (diabetes mellitus), оскільки воно безпосередньо впливає на рівень глюкози в крові, масу тіла та загальний стан здоров’я пацієнта. Збалансована дієта допомагає контролювати рівень цукру в крові, знижує ризик ускладнень і покращує якість життя осіб із діабетом. Крім того, здорове харчування може сприяти зниженню ваги у пацієнтів із надмірною вагою, що, своєю чергою, підвищує чутливість тканин до інсуліну та покращує загальний метаболічний профіль (Evseev, 2019).

Основні правила дієти при діабеті

  1. Обмеження вуглеводів, насамперед легкозасвоюваних, та тваринних жирів.
  2. Зниження калорійності раціону, особливо при надмірній вазі, до 2000–2300 ккал.
  3. Споживання достатньої кількості білків і вітамінів.
  4. Дотримання суворого режиму харчування – в один і той самий час, п’ять-шість разів на день, невеликими порціями.

Продукти, споживання яких не рекомендується при діабеті

Продукти, що містять надлишок легкозасвоюваних і швидко всмоктуваних вуглеводів: цукор, кондитерські вироби, джем, родзинки, виноград, інжир. Ці продукти містять велику кількість глюкози та сахарози, які швидко всмоктуються з кишечника в кров, що призводить до раптового підвищення рівня цукру в крові. Необхідно суттєво обмежити смажені, пікантні, солоні, гострі та копчені страви, консерви, прянощі, гірчицю. Основні страви слід готувати шляхом варіння або запікання. Суворо забороняється споживати продукти, які містять одночасно багато жирів і вуглеводів: шоколад, вершкове морозиво, тістечка та торти з кремом (Bekbenbetova, 2011).

Продукти, споживання яких рекомендується при діабеті

Овочі, вуглеводи яких всмоктуються в кишечнику набагато повільніше, ніж цукор: свіжі огірки, помідори, цвітна капуста, білокачанна капуста, салат, кабачки, гарбуз, баклажани. До щоденного раціону доцільно також включати петрушку, кріп і цибулю. Моркву та буряк варто споживати частіше, проте їх кількість має бути заздалегідь узгоджена з лікарем. При діабеті рекомендується споживання приблизно 300 грамів вуглеводів, насамперед у формі складних вуглеводів: 300 грамів житнього хліба, решта вуглеводів має надходити з овочевих і круп’яних страв (обмежено з цільнозернових видів круп, таких як вівсяні пластівці, гречка та просо) (Bekbenbetova, 2011).

Особи, які страждають на діабет, повинні приділяти увагу тому, щоб їхній раціон містив достатню кількість необхідних вітамінів і мінералів. Ці речовини відіграють ключову роль у забезпеченні життєвих функцій організму, оскільки беруть участь у багатьох біохімічних і фізіологічних процесах. Без їхнього достатнього надходження інші компоненти їжі не можуть повноцінно виконувати свої функції, що призводить до порушення гомеостазу та поступового погіршення стану здоров’я (Voloch et al., 2017).

Вітаміни поділяються на дві групи: ліпофільні (A, D, E, K) та гідрофільні (групи B і C). Ліпофільні вітаміни потребують присутності жирів для їх засвоєння організмом. Наприклад, вітамін A сприяє покращенню зору та формуванню кісткової тканини, вітамін D запобігає рахіту в дітей та остеопорозу в дорослих, вітамін E захищає клітини й тканини від пошкоджень, а вітамін K бере участь у процесі згортання крові. Вітаміни, що розчиняються у воді, легко розчиняються у воді та швидко розподіляються в організмі. Вітаміни групи B відіграють важливу роль у метаболічних процесах, підтримують діяльність нервової системи, м’язів і серця. Вітамін C, окрім своїх антиоксидантних властивостей, зміцнює судини та імунну систему, запобігає інфекційним і онкологічним захворюванням, а також уповільнює процес старіння (Evert et al., 2019).

Мінерали є невід’ємною частиною клітин, вони беруть участь у їхній побудові та регуляції багатьох хімічних реакцій. Наприклад, залізо є необхідним для профілактики анемії, причому його дефіцит можна компенсувати споживанням м’яса, яєць, риби, броколі та збагачених продуктів. Кальцій є життєво важливим для здоров’я кісток, зубів і м’язів. Його дефіцит у літньому віці підвищує ризик остеопорозу. До основних джерел кальцію належать молочні продукти, капуста та риба. Калій регулює серцевий ритм і забезпечує належне функціонування серцево-судинної системи (Minari et al., 2023).

Глікемічний індекс (ГІ) є важливим інструментом при управлінні харчуванням пацієнтів із діабетом. ГІ відображає швидкість підвищення рівня глюкози в крові після споживання конкретного продукту. Дієти з низьким глікемічним індексом довели свою ефективність у контролі діабету та профілактиці його ускладнень. Результати досліджень показали, що використання низькоглікемічних дієт сприяє зниженню рівня глікованого гемоглобіну (HbA1c), глюкози натщесерце, індексу маси тіла (ІМТ), загального холестерину та ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Водночас ці дієти не мали суттєвого впливу на рівень інсуліну натщесерце, індекс інсулінорезистентності (HOMA-IR), ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ), тригліцериди та потребу в інсулінотерапії. Зниження HbA1c і глюкози натщесерце пов’язане зі зниженням маси тіла, що підкреслює важливість низькоглікемічної дієти при управлінні діабетом і покращенні метаболічного профілю (Zafar et al., 2019).

Для пацієнтів з інсулінозалежним діабетом призначається дієта, яка наближається до збалансованого харчування, із загальною калорійністю 2700–3000 ккал. Основна частина вуглеводів має бути розподілена на перший сніданок і обід, оскільки перед цими прийомами їжі вводиться інсулін. Якщо інсулін вводиться перед вечерею, важливо забезпечити додатковий прийом їжі вночі, щоб запобігти розвитку гіпоглікемії (Bekbenbetova, 2011).

Раціональне харчування: структура та значення харчової піраміди

Основні принципи раціонального харчування спрямовані на задоволення енергетичних потреб організму, а також на забезпечення необхідної кількості макро- (білки, жири, вуглеводи) та мікронутрієнтів (вітаміни, мінерали), включаючи достатнє споживання води. Для полегшення розуміння та планування раціону була розроблена схема у формі харчової піраміди, у якій продукти поділені на групи відповідно до їхньої харчової цінності та рекомендованого споживання. Основу піраміди складають продукти, багаті на вуглеводи, включаючи крупи, зернові вироби, хліб і картоплю. Ці продукти забезпечують організм енергією та клітковиною. Рекомендується споживати їх у кількості 6–11 порцій на день. Другий ступінь піраміди включає овочі (3–5 порцій) та фрукти (2–4 порції). Ці продукти є основними джерелами вітамінів, мінералів і антиоксидантів, які підтримують здоров’я та імунітет. Третій ступінь представляють молочні продукти (2–3 порції) та білкові продукти, такі як м’ясо, риба, бобові, яйця або горіхи (2–3 порції). Ці групи забезпечують організм необхідними білками, кальцієм і жирними кислотами (Voloch et al., 2017).

12 правил здорового харчування

  1. Раціон має бути якомога різноманітнішим.
  2. Під час кожного прийому їжі слід споживати продукти, що містять клітковину, такі як хліб, крупи, макаронні вироби, рис і картопля.

  3. Кілька разів на день слід їсти різні види овочів і фруктів (принаймні дві порції кожного виду на день, окрім картоплі).

  4. Щодня слід вживати молочні продукти, причому перевагу слід надавати продуктам із низьким вмістом жиру та солі.

  5. Рекомендується замінити жирне м'ясо та м'ясні вироби рибою, птицею та бобовими.
  6. Необхідно обмежити споживання вершкового масла в кашах та на бутербродах.
  7. Обмежити споживання цукру, солодощів, кондитерських виробів, солодких напоїв та десертів.
  8. Загальне споживання кухонної солі не повинно перевищувати 6 г (одну чайну ложку) на день. Рекомендується використовувати йодовану сіль.
  9. Не перевищувати 2 порції (30 мл) чистого алкоголю на день для чоловіків та 1 порцію алкоголю на день для жінок.
  10. Рекомендується надавати перевагу приготуванню страв на парі, варінню або запіканню.
  11. Нормальна маса тіла повинна відповідати рекомендованим межам, які можна визначити за допомогою індексу маси тіла (ІМТ). ІМТ розраховується за формулою: маса (у кілограмах), поділена на зріст (у метрах) у квадраті. Нормальне значення: 18,5–24,9.
  12. Для підтримання нормальної маси тіла, окрім дотримання принципів раціонального харчування, важливо підтримувати помірну фізичну активність (Howarth, 2019).

Обговорення Diabetes mellitus становить серйозну та зростаючу проблему громадського здоров'я, особливо в урбанізованих країнах, де його поширеність зростає надзвичайно швидко. За оцінками, до 2035 року кількість діабетиків у всьому світі сягне майже 600 мільйонів. Для зниження ризику ускладнень, пов'язаних із цукровим діабетом, та покращення якості життя пацієнтів необхідно забезпечити ефективну освіту та підвищити їхню обізнаність щодо менеджменту цього захворювання (Ruszkiewicz et al., 2020).

Цукровий діабет — це комплексне захворювання, на яке впливають генетичні, екологічні та життєві фактори. Вирішальне значення у профілактиці та лікуванні цього захворювання має харчування. Різні епідеміологічні дослідження довели, що низький глікемічний індекс дієт знижує ризик гіперглікемії та пов'язаних із нею ускладнень, таких як серцево-судинні захворювання та нефропатії (Ojo, 2019).

(Antwi, 2023) зазначав, що прецизійне харчування є сучасним та інноваційним підходом до профілактики та лікування ожиріння і цукрового діабету 2-го типу, який реагує на недоліки традиційних інтервенцій у сфері харчування та способу життя. Результати довели, що прецизійне харчування є ефективним у покращенні факторів ризику ожиріння та цукрового діабету 2-го типу. Цей підхід дозволяє надавати індивідуалізовані рекомендації щодо харчування, які враховують генетичні, фенотипові та соціальні фактори. Найбільший внесок виявився у позитивній зміні поведінки пацієнтів. Багато досліджень вказують на основу ефективного менеджменту діабету у вигляді збалансованого харчування, яке включає обмеження швидкозасвоюваних вуглеводів та насичених жирів, достатнє споживання вітамінів і мінералів та регулярне вживання продуктів із низьким глікемічним індексом (Hamdy, Barakatun-Nisak, 2016). Важливим фактором є також освіта пацієнтів, яка дозволяє краще зрозуміти принципи здорового способу життя. У пацієнтів із діабетом 2-го типу, які впровадили ці рекомендації щодо харчування, було зафіксовано покращення рівня глюкози в крові, зниження глікованого гемоглобіну та покращений метаболічний профіль (Reynolds, Mitri, 2024).

Висновок

Diabetes mellitus становить серйозну глобальну проблему охорони здоров'я, поширеність якої постійно зростає. Ефективна профілактика та лікування цього захворювання потребують комплексного підходу, який включає фармакологічне лікування, фізичну активність та правильне харчування. Дієта з низьким глікемічним індексом, достатнє споживання вітамінів і мінералів та раціоналізація харчування за допомогою харчової піраміди є ключовими факторами при контролі рівня глюкози в крові та профілактиці ускладнень, пов'язаних із діабетом. Цукровий діабет, насамперед 2-го типу, тісно пов'язаний зі способом життя, включаючи невідповідне харчування, брак руху та ожиріння, що вимагає зосередження на зміні цих факторів через вчасну діагностику, освіту та дієтичні заходи. Важливою є також потреба покращити доступ до лікування в країнах, що розвиваються, де доступність медичної допомоги часто обмежена. Майбутнє має включати подальші дослідження специфічних дієтичних інтервенцій та індивідуалізацію лікування для покращення результатів лікування пацієнтів із diabetes mellitus.

Автори: Mgr. Anastasiia Ostafiichuk prof. Mgr. MUDr. Erik Dorko, Phd., MPH, MBA MVDr. Martina Hrubovčák Tejová

Робота підтримана грантами KEGA 001UPJŠ-4/2024 та 003UPJŠ-4/2024 Міністерства освіти, досліджень, розробок та молоді СР.

Список бібліографічних посилань

AMERICAN DIABETES ASSOCIATION, et al. 2002. Preconception care of women with diabetes (Position Statement). Diabetes Care, 0149-5992, 2002, 25, Suppl., 82-4.

AMERICAN DIABETES ASSOCIATION, et al. 2013. Diagnosis and classification of diabetes mellitus. Diabetes Care, 0149-5992, 2013, 36, Suppl 1, S67-74.

ANTWI, J., 2023. Precision Nutrition to Improve Risk Factors of Obesity and Type 2 Diabetes. Curr Nutr Rep, 2162-3370, 2023, 12, 4, 679-694.

BEKBENBETOVA, B, et al. 2011. Dietoterapia pri cukrovke. Vestnik AGIUV, Online, 2011.

BRUTSAERT, Erika F, et al. 2023. Diabetes Mellitus (DM). MSD Manual, Online, 2023.

EVERT, Alison B, et al. 2019. Nutrition Therapy for Adults With Diabetes or Prediabetes: A Consensus Report. Diabetes Care, 0149-5992, 2019, 42, 5, 731-754.

EVSEEV, Andrey, et al. 2019. Medical Nutrition Therapy in Type 2 Diabetes Mellitus. Bulletin of Science and Practice, 2414-2948, 2019, 5, 10, 77-83.

GIL, A, et al. 2015. The finut healthy lifestyles guide: beyond the food pyramid. Nutr Hosp, 0212-1611, 2015, 31, 5, 2313-23. HAMDY, O., BARAKATUN-NISAK, M. Y., 2016. Nutrition in Diabetes. Endocrinol Metab Clin North Am, 0889-8529, 2016, 45, 4, 799-817.

HARREITER, J, et al. 2023. Diabetes mellitus: definition, classification, diagnosis, screening and prevention (Update 2023). Wien Klin Wochenschr, 0043-5325, 2023, 135, Suppl 1, 7-17.

HOWARTH, Nick, et al. 2019. 12 Rules for Healthy Living. LinkedIn, Online, 2019. IDF, et al. 2012. IDF Diabetes Atlas. 5-th edition, Online, 2012.

MINARI, T P, et al. 2023. Nutritional Strategies for the Management of Type 2 Diabetes Mellitus: A Narrative Review. Nutrients, 2072-6643, 2023, 15, 24, 5096.

OJO, O., 2019. Dietary Intake and Type 2 Diabetes. Nutrients, 2072-6643, 2019, 11, 9, 2177.

REYNOLDS, A., MITRI, J., 2024. Dietary Advice For Individuals with Diabetes. (Updated 2024 Apr 28). In: Feingold, K. R., Anawalt, B., Blackman, M. R., et al., editors. Endotext Online. South Dartmouth (MA): MDText.com, Inc.; 2000-. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK279012/

RUSZKIEWICZ, K., et al. 2020. Glycemic control and awareness among diabetic patients of nutrition recommendations in diabetes. Rocz Panstw Zakl Hig, 0035-7715, 2020, 71, 2, 191-196.

SHAROFOVA, M U, et al. 2019. Diabetes mellitus: the modern state of the issue (part 1). Vestnik Avitsenny, 2074-0581, 2019, 21, 3, 502-12.

VOLOCH, N G, et al. 2017. Stravovanie pri cukrovke: učebná pomôcka. Záporožie: ZGMU, Online, 2017, 30.

WHO, et al. 2024. Diabetes. WHO Fact Sheets, Online, 2024.

ZAFAR, M I, et al. 2019. Дієти з низьким глікемічним індексом як втручання при діабеті: систематичний огляд та мета-аналіз. Am J Clin Nutr, 0002-9165, 2019, 110, 4, 891-902.