Ця публікація виникла як один із результатів Специфічного грантового конкурсу, реалізованого на Педагогічному факультеті Univerzita Palackého v Olomouci у 2012 році. Специфічний грантовий конкурс зосереджувався на сфері інклюзивних підходів до дорослих осіб з ментальними порушеннями у період пізньої дорослості. Тему було обрано з огляду на часте застосування спроб впровадження інклюзивної педагогіки насамперед серед учнів з інвалідністю. У межах емпіричного дослідження науковців цікавило, які існують можливості інклюзії (та чи існують вони взагалі) в контексті дорослих осіб з ментальними порушеннями в умовах Чеської Республіки. Стаття ґрунтується на практиці спеціально-педагогічної андрагогіки.

Спеціально-педагогічна андрагогіка як наукова дисципліна почала розвиватися відносно нещодавно. Вона стала реакцією на зростаючу складність ситуації дорослих осіб з особливими освітніми потребами. Спеціально-педагогічна андрагогіка пов'язана з постійно згадуваними демографічними змінами суспільства (збільшення кількості людей старшого віку та пов'язане з цим зменшення кількості економічно активного населення, зниження народжуваності…). Ці зміни відбуваються як наслідок демографічного прогнозу Чеської Республіки до 2030 року і далі. Kalnický, J. (2012) разом із демографічним прогнозом згадує і про зростання інституційної та індивідуальної підтримки. Доказом цього є існування навчальних спеціальностей за напрямом спеціально-педагогічної андрагогіки, зокрема в Univerzita Palackého v Olomouci, Masarykova univerzita v Brně (Krejčířová, O.; Vymazalová, E.; Hublar, J., 2011). Černá, M. (2008) зазначає, що у світі проживає близько 600 000 – 1,6 мільйона людей не лише з ментальними порушеннями, а й з іншими психічними розладами у віці понад 60 років. Очікується тенденція до зростання кількості осіб з ментальними порушеннями в популяції приблизно до 7 мільйонів осіб. З розвитком також зростає тривалість їхнього життя, що веде до зміни послуг, призначених для цієї групи людей. З фактом подовження віку пов'язаний і початок захворювань, які за своїм характером і поширеністю відповідають віковим змінам в інтактній популяції. На основі вищезазначеного необхідно завчасно підготувати спеціалізованих фахівців, які надаватимуть необхідну підтримку та супровід дорослим особам з ментальними порушеннями (Křížkovská, P., Tomalová, P.; 2012).

Сфера дослідницького опитування зосереджувалася на існуванні закладів для дорослих осіб з ментальними порушеннями в Чеській Республіці. Оскільки в публікації оприлюднено лише частину наукового дослідження, у тексті наведено тільки ту мету, яка стосується саме цієї частини. Мета дослідження: З'ясування наявності державних закладів для дорослих осіб з ментальними порушеннями в Чеській Республіці. Під час дослідження окремі заклади відбиралися за електронним реєстром. На основі цієї бази даних визначалися окремі атрибути закладів, а саме їхня кількість у відповідному краї та вікова межа, встановлена закладом для прийому клієнтів.

У вступі до цього тексту необхідно окреслити вживані в статті поняття, такі як спеціально-педагогічна андрагогіка, термін «дорослість» у контексті осіб з ментальними порушеннями та феномен ментальних порушень.

Спеціально-педагогічна андрагогіка

У чеській спеціально-педагогічній практиці для позначення цієї наукової дисципліни вживаються різні еквіваленти, такі як спеціальна андрагогіка, спеціальна педагогіка дорослих, спеціальна педагогіка – андрагогіка. Авторкам тексту найбільш прийнятним з термінологічного погляду видається термін спеціально-педагогічна андрагогіка (далі — СПАНДР), тому надалі в тексті використовуватиметься саме він. Щодо визначення зазначеного поняття, то в Andragogický slovník (2012, с. 235) вказано таке: «Це галузь андрагогіки, спрямована на проблематику осіб з інвалідністю та їхню інтеграцію на ринку праці».

Галузь СПАНДР (її теорія і практика) почала розвиватися відносно нещодавно. Вона стала реакцією на зростаючу складність ситуації дорослих осіб з особливими освітніми потребами. СПАНДР як наукова галузь пов'язана з постійно згадуваними демографічними змінами суспільства. Ці зміни виникають як наслідок демографічного прогнозу для Чеської Республіки до 2030 року. Доказом є наявність навчальних спеціальностей за напрямом спеціально-педагогічної андрагогіки, наприклад у Univerzita Palackého v Olomouci, Masarykova univerzita v Brně. Krejčířová (in Krejčířová, O.; Vymazalová, E.; Hublar, J., 2011) зазначає, що СПАНДР, як і загальна андрагогіка, зосереджується на трьох основних напрямах:

  • Перший тип — це андрагогічний напрям, спрямований на фахівців, які у своїй роботі стикаються з дорослими особами з інвалідністю (переважно це соціальні працівники, фахівці сфери соціальних послуг, медичний персонал, волонтери).
  • Другий напрям — це зміст роботи спеціально-педагогічного андрагога, який за суттю своєї професії повинен розробляти та гарантувати освітні програми, індивідуально адаптовані до потреб дорослих осіб з ментальними порушеннями (з урахуванням індивідуального підходу, а також їхнього життєвого шляху).
  • Третій стовп становить цілеспрямоване навчання дорослих осіб, що відбувається на базі діяльності, яку забезпечують відповідні заклади.

Об'єктом спеціально-педагогічної андрагогіки є дорослі особи з особливими освітніми потребами. Jesenský, J. (in Krejčířová, O., 2005) розглядає виховання та освіту дорослих як процес комплексної співпраці. Його аспектами є:

  • пропозиція, якою доросла людина з ментальними порушеннями користується насамперед на основі визначення власних потреб (це не примусовий процес),
  • процес навчання дорослих можна розглядати як поєднання формальної та неформальної освіти (неформальна освіта переважає),
  • передумова мотивації та пов'язаної з нею активної участі дорослих осіб з ментальними порушеннями,
  • супровід у межах навчально-виховного процесу.

Як і будь-яка наукова дисципліна, вона має власну мету, форми, методи, засоби, підсистеми. Jesenský, J. (2000) описує такі підсистеми спеціально-педагогічної андрагогіки:

  • етоандрагогіка,
  • психоандрагогіка,
  • логоандрагогіка,
  • сурдоандрагогіка,
  • тифлоандрагогіка,
  • соматоандрагогіка.

Кожну з цих зазначених підсистем можна поділяти далі. З точки зору сучасної спеціальної педагогіки до вищевказаного переліку ми додали б ще спеціально-педагогічну андрагогіку осіб з комбінованими порушеннями, осіб з парціальними порушеннями та осіб з надзвичайними здібностями.

Тепер коротко охарактеризуємо окремі підсистеми. Етоандрагогіка (спеціально-педагогічна етопедична андрагогіка) належить до сфери роботи з дорослими особами з розладами поведінки, соціальних взаємин та ціннісних орієнтацій. Інформація, отримана за допомогою цієї дисципліни, використовується насамперед у межах неприбуткового сектору (Krejčířová, O.; Vymazalová, E.; Hublar, J., 2011). Її діяльність стосується також профілактичних програм, діагностики та підтримки конкретної людини і її оточення.

Психоандрагогіка (спеціально-педагогічна андрагогіка психопедагогічна) — це частина спеціально-педагогічної андрагогіки, яка працює з дорослими особами з ментальними порушеннями, особами з психічними захворюваннями та особами зі зниженням когнітивної продуктивності. Сфера роботи відображається в мотивації, стимуляції їхнього потенціалу, наданні консультативних послуг і підтримці для досягнення бажаної соціальної реалізації. (Krejčířová, O., 2010) Останній зазначений аспект є важливим з погляду ставлення до осіб з ментальними порушеннями з боку інтактної популяції, оскільки саме особам з ментальними порушеннями виявляють найменше симпатії. Сурдоандрагогіка (спеціально-педагогічна андрагогіка сурдопедагогічна) зосереджується на дорослих особах із порушеннями слуху з огляду на аспект комунікації з більшістю суспільства. Зміст сурдоандрагогічної роботи стосується насамперед осіб із набутим типом порушення слуху, а також орієнтований на сферу культури Нечуючих. Вона надає інформацію про можливості технічних засобів, заходи та практичні відомості для дорослих осіб із порушеннями слуху. Тифлоандрагогіка (спеціально-педагогічна андрагогіка тифлопедагогічна) працює з особами з порушеннями зору, передусім з особами, які втратили зір протягом свого життя (зокрема, особами похилого віку). Вона зосереджується на заходах, що стосуються інновацій компенсаторних і технічних засобів та культурних подій. Соматоандрагогіка (спеціально-педагогічна андрагогіка соматопедагогічна) працює передусім із поняттями виховання та навчання дорослих осіб із порушеннями опорно-рухового апарату, інвалідністю або ослабленим здоров'ям. (Křížkovská, P.; Tomalová, P., 2012) Логоандрагогіка (спеціально-педагогічна андрагогіка логопедична) зосереджується на сфері роботи з дорослими особами з порушеннями мовленнєво-комунікативної здатності. Її метою є орієнтація насамперед на сферу профілактичної діяльності та здійснення відповідного логопедичного втручання. (Křížkovská, P.; Tomalová, P., 2012)

Дорослість з погляду спеціально-педагогічної андрагогіки

Дорослість і пов'язаний із нею процес старіння осіб з інвалідністю в чеській спеціально-педагогічній практиці згадуються відносно нещодавно. Раніше увага приділялася виключно дітям і підліткам з особливими освітніми потребами, наслідком чого є порівняно добре опрацьована система базової та середньої освіти для учнів і студентів з ментальними порушеннями. Лише у зв'язку з поступовим збільшенням тривалості життя та постійним покращенням якості медичної допомоги відбулося перенесення уваги не лише спеціальної педагогіки у сферу розвитку, підтримки та супроводу дорослих осіб із різними типами інвалідності. (пор. Šiška, J., 2005; Müller, O., 2006; Slowík, J., 2007). З погляду загальної та спеціально-педагогічної андрагогіки дорослість є ключовим поняттям, яке неможливо однозначно окреслити й описати. Згідно з Jochmann, V. (2001), надання статусу дорослого пов'язане із завершенням розвитку в трьох основних вимірах:

  • соматичному (пов'язаний із завершенням соматичного розвитку, як-от стабілізація зросту тіла),
  • психічному (стабілізація когнітивних та імагінативно-емоційних функцій),
  • соціальному (перейняття соціальних ролей дорослого, як-от партнерство, батьківство).

Іншими можливими вимірами дорослості можуть бути (Müller, O., 2006):

  • Біологічний вимір: охоплює насамперед фізичну зрілість індивіда.
  • Юридичний вимір: це розуміння, яке відповідає законодавчим потребам. Пов'язаний із набуттям повноти прав і обов'язків (із можливістю обирати, з правом брати шлюб, із дієздатністю до вчинення правочинів).
  • Соціологічний вимір: дорослість характеризується перейняттям нових соціальних ролей, які пов'язані із соціальними ролями дорослої людини.
  • Психологічний вимір: становить зрілість і стабілізацію поведінки, мислення та переживань індивіда.
  • Економічний вимір: доросла людина є економічно самодостатньою.
  • Педагогічний вимір: у цьому розумінні дорослості не існує, людина постійно навчається з метою підтримки безперервної освіти та навчання впродовж життя. Ці аспекти закріплені в Národní program rozvoje vzdělávání (Bílá kniha), яку прийняло Ministerstvo školství, mládeže a tělovýchovy у 2001 році. Крім того, освіта впродовж життя є складовою Рамкових освітніх програм у ключових компетентностях, зокрема в компетентності до навчання.
  • Загальноандрагогічна модель: описує дорослу людину, яка завершила навчання у формальній освітній системі й водночас засвоїла соціальну поведінку дорослої людини. (Beneš, M., 2003)
  • Спеціально-андрагогічна модель: описує дорослу людину, яка завершила навчання в системі освіти відповідно до чинних правових норм, перейняла соціальні ролі та набула повноти прав і обов'язків або не завершила навчання у формальній освітній системі, але перейняла деякі соціальні ролі дорослого й набула прав та обов'язків. До зазначених правових норм належать zákon č. 561/2004 Sb., o předškolním, základním, středním, vyšším odborném a jiném vzdělávání, vyhláška č. 116/2011, kterou se mění vyhláška č. 72/2005 Sb., o poskytování poradenských služeb ve školách a školských poradenských zařízeních. Останнім законодавчим документом є vyhláška č. 147/2011, kterou se mění vyhláška č. 73/2005 Sb., o vzdělávání dětí, žáků a studentů se speciálními vzdělávacími potřebami a dětí, žáků a studentů mimořádně nadaných.

У контексті дорослих осіб із ментальними порушеннями слід звернути увагу на думку, що розумова відсталість є станом, який упродовж життя може лише прогресувати без ознак позитивних змін. Виміряний коефіцієнт інтелекту вважається постійним від моменту визначення його рівня. Ця думка, безсумнівно, відображала і навіть акцентувала обмеження в можливостях навчання осіб із ментальними порушеннями. Švarcová, I. (2006) зазначає, що за допомогою адекватного педагогічного, спеціально-педагогічного та психологічного впливу можна оптимально розвивати окремі складові особистості дорослої людини з ментальними порушеннями. У науковій літературі зустрічається різний поділ дорослості. Відмінності стосуються передусім тривалості етапів окремих категорій дорослості.

Всесвітня організація охорони здоров'я вважає дорослою людину, яка досягла 18-річного віку. Вона наводить такий поділ дорослості:

  • період повної дорослості (18–30 років),
  • період молодого віку (30–45 років),
  • період середнього віку (45–60 років),
  • період старіння (60–75 років),
  • період старечого віку (75–90 років),
  • старечий період (понад 90 років).

Andragogický slovník (2012) пропонує таке розуміння дорослості:

  • рання дорослість (13–30 років),
  • середня дорослість (30–45 років),
  • старша дорослість (45–60 років).

Як останній наведемо в тексті поділ дорослості за Livečka (in Müller, O., 2006, s. 23 – 24):

  • ранній вік дорослості (молодий дорослий), від 16–18 до 25–30 років,
  • середній вік дорослості (зрілий дорослий), від 25–30 до 45–50 років,
  • пізній вік дорослості (старіючий дорослий), від 45–50 до 65–70 років,
  • вік літньої дорослої людини, між 65–70 та 80 роками,
  • сеніум (глибока старість), від 80 років.

Вищенаведений поділ походить з 1979 року. Для потреб спеціально-педагогічної андрагогіки він видається найбільш підходящим, оскільки вікові категорії є варіативними і з цієї причини можуть враховувати більш ранній початок змін, пов'язаних зі старінням, у дорослих осіб з ментальними порушеннями. (Müller, O., 2006, s. 23 – 24)

Окремі класифікації описують концепцію дорослості з погляду різних авторів. З їхнього переліку видно, що дорослість є важливим життєвим аспектом, який тривалий час залишався поза сферою інтересу. Černá, M. (2008) поділяє критерії дорослості на загальні та специфічні. Обидві ці категорії можна застосовувати як до дорослих осіб з інвалідністю (де їх виконання є складнішим), так і до інтактних осіб (у яких передбачається реалізація майже всіх нижчезазначених сфер). Загальні представляють ті критерії, щодо яких очікується, що більшість людей набудуть їх відносно автоматичним і природним шляхом. До них належать:

  • завершення шкільного навчання,
  • працевлаштування,
  • вихід з батьківського дому,
  • адміністративні та правові фактори.

Для дорослої людини з ментальними порушеннями складно досягти щонайменше двох із вищезазначених сфер. До специфічних критеріїв належать:

  • право обирати й бути обраним (стосується не лише законодавчого контексту, але й вибору чи преференцій у соціальній групі),
  • отримання соціальних виплат від держави,
  • ставлення персоналу (поведінка може бути дуже варіативною: від прийняття специфіки до ворожого ставлення),
  • ставлення самих підлітків (формується на основі їхнього попереднього досвіду),- упередження в суспільстві.

Очевидно, що всі вищезазначені класифікації дорослості можуть бути складними і для людини без інвалідності (найчастіше йдеться про досягнення економічної самостійності). Доросла людина з ментальними порушеннями, яка все своє попереднє життя провела в інституційному закладі, може не мати сформованих необхідних навичок для участі у звичайному суспільному житті.

З огляду на зростаючу кількість осіб не лише з інвалідністю, важливим є подальший аспект стимулювання їхнього людського потенціалу, що має відбуватися передусім у сім’ї або в межах окремих соціальних послуг, таких як захищене та підтримуване житло, центри денних послуг, денні стаціонари, будинки для осіб з інвалідністю тощо. (Детальніше див. закон № 108/2006 Зб., про соціальні послуги). Фактом у межах чеської спеціально-педагогічної практики залишаються певні обмеження, які ускладнюють прийом до вищезазначених закладів і, відповідно, надання змісту окремих соціальних послуг. Найчастішим елементом обмеження є вікова межа. Зазвичай для окремих соціальних послуг вона вказується у межах до 40 років. Зі збільшенням віку діапазон стає дедалі меншим, а також додається менша доступність по території Чеської Республіки (див. далі окремі графіки).

Концепція ментальних порушень

Тепер увагу буде приділено визначенню поняття ментальних порушень. Наразі в чеській спеціально-педагогічній практиці використовуються терміни:

  • ментальні порушення,
  • розумова відсталість.

Švarcová, I. (2006) та Bazalová, B. (in Pipeková, J. et al., 2010) згадують у своїх публікаціях лише поняття розумової відсталості. У межах психологічної консультативної практики деякі автори використовують термін ментальний дефект, наприклад, авторки Zacharová, E.; Hermanová, M.; Šrámková, J. у публікації Zdravotnická psychologie від 2007 року. Поняття ментальні порушення та розумова відсталість деякі автори сприймають як синоніми (пор. Kasíková, H., 2007; Slowík, J., 2007; Vítková, M., 2010; Plevová, I. a Slowik, R., 2010 тощо).

Інші автори, як-от Vašek, Š. et al. (1994); Müller, O., Kozáková, Z. 2005; Valenta, M., Müller, O., 2010, описують їх різними способами. Vašek, Š., in Valenta, M., Müller, O. (2010, s. 13) визначає ментальне порушення як «парасолькове поняття, що використовується в педагогічній документації й орієнтовно позначає всіх індивідів із виміряним коефіцієнтом інтелекту нижче 85 балів». Ментальне порушення, на відміну від розумової відсталості, визначається як узагальнююче поняття, яке містить у собі зниження коефіцієнта інтелекту на різноманітному етіологічному підґрунті й охоплює насамперед осіб із коефіцієнтом інтелекту нижче 85 балів (пор. Vašek, Š., 1994, Kozáková, Z., 2005). Valenta, M., Michalík, J., Lečbych, M. (2012) зазначають, що поняття ментальне порушення застосовується насамперед у консультативній практиці. Автори в цьому сенсі посилаються насамперед на чеське законодавство (зокрема на постанову № 116/2011, якою змінюється постанова № 72/2005 Зб., про надання консультаційних послуг у школах та шкільних консультативних закладах, та постанову № 147/2011, якою змінюється постанова № 73/2005 Зб., про навчання дітей, учнів та студентів з особливими освітніми потребами та дітей, учнів і студентів надзвичайно обдарованих). Вищенаведені автори на сторінці 30 наводять таке визначення цього терміна: «Ментальні порушення — це ширше парасолькове поняття, що включає, крім розумової відсталості, також таку межову зону когнітивно-соціальної дисфункції, яка створює для клієнта несприятливі умови в навчанні, насамперед під час навчання в закладах загального типу, та вказує на необхідність компенсаційних і підтримувальних заходів едукативного (за потреби — психосоціального) характеру». З погляду спеціально-педагогічної андрагогіки особи з ментальними порушеннями становлять найширшу клієнтуру, тому йдеться не лише про осіб із вродженою розумовою відсталістю, а й про осіб після травм чи захворювань.

Valenta, M.; Müller, O. (2009, s. 12) описують розумову відсталість як «психічний розлад розвитку зі зниженим інтелектом, що проявляється насамперед зниженням когнітивних, рухових, соціальних та мовленнєвих навичок із пренатальною, перинатальною та постнатальною етіологією».

Загалом можна констатувати, що розумову відсталість можна визначати різними способами. По-одному її визначатиме спеціальний педагог (який відповідно до принципів інклюзії мав би намагатися підкреслити передусім позитивні сторони конкретної людини, аніж можливий ментальний дефіцит), іншим способом її визначатиме лікар (для якого важливим буде передусім з'ясування причини, діагностичний процес і подальше спрямування належної терапії з прогнозом «виліковування»), нарешті, інакше її розумітиме психолог (прагненням якого є опис особистості та притаманних їй особливостей). Höchsl (in Mahrová, G.; Venglářová, M. a kol. 2008, s. 88) розглядає розумову відсталість як «психічне порушення, коли на основі індивідуального застосування спеціального тесту було виявлено нижчий за середній інтелект, а також порушення адаптивної поведінки у спілкуванні, самообслуговуванні, шкільних навичках, праці».

Термін ментальна ретардація почав офіційно використовуватися після конференції World Health Organization (далі — WHO) у 1959 році. Його використання стало результатом уніфікації термінології (Bartoňová, M.; Bazalová, B.; Pipeková, J., 2007). Походження словосполучення ґрунтується на латинських виразах mens = розум, retardare = відставати (Kozáková, Z., 2005). У межах чеської спеціально-педагогічної практики протягом тривалого часу використовувалося психологічне визначення ментальної ретардації Mojmíra Dolejšího. Він визначив її як «розлад розвитку інтеграції психічних функцій різної ієрархії з варіативною обмеженістю та загальним субнормальним інтелектом» (Dolejší, M., 1973, с. 38).

Також по-різному визначається ментальна ретардація в межах класифікаційних систем. У концепції Міжнародної класифікації хвороб можна знайти таке визначення ментальної ретардації: «Йдеться про стан зупиненого або неповного психічного розвитку, який характеризується особливо порушенням навичок, що виявляються в період розвитку та впливають на всі складові інтелекту, тобто пізнавальні, мовленнєві, моторні та соціальні здібності. Ретардація може виникати без або одночасно з іншими соматичними чи психічними розладами». (http://www.sasp.cz/novinky/10052009.pdf) [цитата від 12 грудня 2012]

У межах Міжнародної класифікації хвороб виокремлюються такі ступені ментальної ретардації:

  • F 70 Легка ментальна ретардація (відповідає виміряному коефіцієнту інтелекту IQ 50 – 69),
  • F 71 Помірна ментальна ретардація (відповідає виміряному коефіцієнту інтелекту IQ 35 – 49),
  • F 72 Тяжка ментальна ретардація (відповідає виміряному коефіцієнту інтелекту IQ 20 – 35),
  • F 73 Глибока ментальна ретардація (відповідає виміряному коефіцієнту інтелекту IQ до 19),
  • F 78 Інша ментальна ретардація,
  • F 79 Неспецифікована ментальна ретардація.

Для діагностування ментальної ретардації необхідне виконання наведених нижче критеріїв:

  • зниження інтелектуальних функцій (IQ 70 балів і менше),
  • супутній дефіцит у сфері адаптивності особистості,
  • виникнення до 18 років життя людини. (Valenta, M.; Michalík, J.; Lečbych, M., 2012)

Слід зазначити, що наведене визначення походить з 1992 року. Іншою класифікаційною системою є Діагностичний і статистичний посібник Американської психіатричної асоціації (далі — DSM IV), де наведено такі критерії, необхідні для встановлення ментальної ретардації:

  • зниження інтелектуальних навичок,
  • супутній дефіцит у сфері адаптивності особистості,
  • початок розладів до 18 років життя. (Valenta, M., Müller, O., 2010)

Останньою буде згадана концепція ментальної ретардації згідно з American Association on Mental Retardation (AAMR). Ця організація трактує термін ментальна ретардація як «порушення, яке характеризується багатьма обмеженнями як у сфері інтелектуальних навичок, так і у сфері соціальної поведінки та в галузі практичних навичок, що виникло до досягнення 18 років життя». (http://www.heionline.org/docs/training/introduction_to_mental_retardation.pdf) [цитата від 16 листопада 2012]

Особи з ментальною ретардацією становлять неоднорідну групу осіб. Кожен із цієї категорії (так само як і з-поміж інтактної популяції) має свої особисті індивідуальні характеристики, які стосуються, наприклад, особистісних особливостей, різноманітності ментального дефіциту, часу його виникнення (вроджена ментальна ретардація чи набуті ментальні порушення). Švarcová, I. (2006, с. 14) зазначає, що навіть на основі вищезазначеного про осіб з інтелектуальними порушеннями говорять як про «майже окремий біологічний вид, особини якого майже не відрізняються».

Таке сприйняття, безсумнівно, негативно впливає не лише на інклюзивні, але й на інтеграційні прагнення та сприйняття людини з порушеннями інтелектуального розвитку з боку більшості суспільства. Зазначені погляди пов'язані з баченням інтактною популяцією осіб з інтелектуальними порушеннями, що випливає з попередніх зустрічей з такими особами (однаковий одяг, однакові «безстатеві» зачіски тощо) (Křížkovská, P., Tomalová, P. a kol, 2012). Потреби та бажання дорослих осіб з інтелектуальними порушеннями почали цікавити фахівців порівняно недавно. Загалом можна констатувати, що найбільшою проблемою (яку дорослі особи з інтелектуальними порушеннями суб'єктивно відчувають) є насамперед самотність. Дорослим особам з порушеннями інтелектуального розвитку бракує насамперед реалізації в соціальній сфері, зокрема в дружніх, партнерських стосунках. Часто під час спроб їхнього встановлення вони стикаються з відмовою, або їхні спроби тлумачаться хибно. (Lečbych, M. 2010)

У тексті навмисно вживається поняття людина з ментальними порушеннями (порушеннями інтелектуального розвитку), оскільки це найбільша група осіб, з якою у своїй практиці стикається спеціальний педагог — андрагог.

Заклади для дорослих осіб з інтелектуальними порушеннями

Заклади для дорослих осіб з інтелектуальними порушеннями можна знайти як у державному, так і в неприбутковому секторі. Предметом тексту є сфера соціальних послуг. Державний сектор представлений насамперед сектором Ministerstvo práce a sociálních věcí České republiky, зокрема йдеться про закон № 108/2006 Зб., про соціальні послуги та його імплементаційну постанову № 505/2006 Зб. Заклади соціальних послуг для осіб з інтелектуальними порушеннями створюються в окремих краях, імовірно, також завдяки попиту відповідної клієнтури або потребам певного регіону. Текст тепер буде зосереджений на сфері послуг соціального піклування та профілактики, які актуально зареєстровані на кінець 2012 року. Відповідна інформація отримана з реєстру надавачів соціальних послуг — http://iregistr.mpsv.cz/. Здобуті дані наочно графічно впорядковані.

Наведене нижче походить із публікації, яка була видана в межах Specifické grantové soutěže Pedagogické fakulty Univerzity Palackého v Olomouci у 2013 році під назвою Inkluzivní přístupy k dospělým osobám s mentálním postižením. У межах закону про соціальні послуги зареєстровані такі типи соціальних послуг (йдеться лише про вибрані типи соціальних послуг):

  • центри денних послуг,
  • захищене житло,
  • денні стаціонари,
  • будинки для осіб з обмеженими можливостями здоров'я,
  • будинки для людей похилого віку,
  • будинки зі спеціальним режимом,
  • підтримка самостійного проживання,
  • соціально-активізуючі послуги,
  • тижневі стаціонари.

Першою послугою будуть згадані центри денних послуг. Центр денних послуг — це соціальна послуга, яка надається в амбулаторній формі у спеціалізованому закладі. Метою є посилення самостійності та самодостатності осіб з обмеженими можливостями здоров'я та людей похилого віку в несприятливій соціальній ситуації, яка може призвести до соціальної ізоляції. Послуга охоплює допомогу під час особистої гігієни або створення умов для особистої гігієни, надання харчування або допомогу в забезпеченні харчуванням, виховну, освітню та активізуючу діяльність, посередництво в контактах із суспільним середовищем, терапевтичну діяльність та допомогу у відстоюванні прав і законних інтересів. Послуга надається на платній основі. Графік № 1: Кількість центрів денних послуг для дорослих осіб з інтелектуальними порушеннями в Чеській Республіці

Коментар до графіка № 1: Наведений вище графік відображає кількість центрів денних послуг в окремих краях для дорослих осіб із ментальною інвалідністю віком 27–64 роки, 65–80 років. З таблиці графіка видно, що в Карловарському та Середньочеському краях немає жодного закладу центру денних послуг для дорослих осіб із ментальною інвалідністю у визначених вікових категоріях. Хоча в назві публікації вказано вік понад 45 років, тут також враховано заклади, які зазначали вікову межу в діапазоні, наведеному на графіку. Прим. Окремі краї в таблиці графіка наведені за їхніми скороченнями. PHA – Головне місто Прага, JHK – Південночеський край, JHM – Південноморавський край, KVK – Карловарський край, VYS – край Височина, HKK – Краловоградецький край, LBK – Ліберецький край, MSK – Мораво-Сілезький край, OLK – Оломоуцький край, PAK – Пардубицький край, PLK – Пльзенський край, STC – Середньочеський край, ULK – Устецький край, ZLK – Злінський край.

Послуга захищеного житла — це довгострокова стаціонарна послуга, що надається особам з інвалідністю, чия ситуація вимагає допомоги іншої особи. Захищене житло має форму індивідуального або групового проживання. За потреби особі надається підтримка особистого асистента. Послуга включає надання харчування або допомогу в забезпеченні харчуванням, надання проживання, допомогу у веденні домашнього господарства, виховну, освітню та активізуючу діяльність, посередництво в контактах із соціальним середовищем, терапевтичну діяльність, допомогу в захисті прав та інтересів. Послуга надається на платній основі. Законом № 206/2009 Зб. було внесено зміни до Закону № 108/2006 Зб. «Про соціальні послуги» — однією зі змін, запроваджених новелою, є те, що на користувача послуги захищеного житла більше не поширюється гарантований мінімальний залишок доходу після оплати харчування та проживання в розмірі 15 % доходу. Водночас було внесено зміни до закону про допомогу в матеріальній скруті, що дозволяє користувачеві захищеного житла, який не матиме достатніх фінансових коштів для забезпечення своїх базових життєвих умов, скористатися можливостями соціального захисту в рамках системи допомоги в матеріальній скруті. Таким чином, перед надавачами послуг постає заклик встановлювати такий розмір оплати для конкретного користувача захищеного житла, який дозволить йому забезпечити не лише проживання та харчування, але й задовольняти інші базові особисті потреби, щоб він мав змогу якомога повніше інтегруватися в суспільство та жити способом життя, який у суспільстві вважається звичайним. Графік № 2: Поширеність послуги захищеного житла для дорослих осіб із ментальною інвалідністю в Чеській Республіці

Коментар до графіка № 2: До захищеного житла приймають дорослих людей із ментальною інвалідністю, які вирішили стати самостійними так, щоб мати змогу максимально вести звичайний спосіб життя. З графіка видно, що найбільше соціальних послуг захищеного житла призначено для осіб віком 27–64 роки. З огляду на вищенаведену інформацію люди, які користуються послугами захищеного житла, мають можливість скористатися допомогою на прожиття та доплатою на житло. Прим. Окремі краї в таблиці графіка наведені за їхніми скороченнями. PHA – Головне місто Прага, JHK – Південночеський край, JHM – Південноморавський край, KVK – Карловарський край, VYS – край Височина, HKK – Краловоградецький край, LBK – Ліберецький край, MSK – Мораво-Сілезький край, OLK – Оломоуцький край, PAK – Пардубицький край, PLK – Пльзенський край, STC – Середньочеський край, ULK – Устецький край, ZLK – Злінський край. Денні стаціонари надають амбулаторні послуги особам зі зниженою самостійністю через вік або інвалідність, а також особам із хронічними психічними захворюваннями, ситуація яких вимагає регулярної допомоги іншої фізичної особи. Послуга забезпечує допомогу у виконанні звичайних дій із самообслуговування, допомогу в особистій гігієні або створення умов для особистої гігієни, надання харчування, виховну, освітню та активізуючу діяльність, посередництво в контактах із соціальним середовищем, соціально-терапевтичну діяльність, допомогу в реалізації прав, законних інтересів та у вирішенні особистих справ. Графік № 3: Поширеність послуги денного стаціонару для дорослих осіб із ментальною інвалідністю в Чеській Республіці

Коментар до графіка № 3: З графіка видно, що найменше денних стаціонарів, як і центрів денних послуг, у Карловарському краї. Метою цих послуг є збереження або покращення якості життя користувачів з інвалідністю, які живуть у своїй родині, але потребують підтримки в окремих сферах свого життя. (Kozlová, 2005) Прим. Окремі краї в таблиці графіка наведені за їхніми скороченнями. PHA – Головне місто Прага, JHK – Південночеський край, JHM – Південноморавський край, KVK – Карловарський край, VYS – край Височина, HKK – Краловоградецький край, LBK – Ліберецький край, MSK – Мораво-Сілезький край, OLK – Оломоуцький край, PAK – Пардубицький край, PLK – Пльзенський край, STC – Середньочеський край, ULK – Устецький край, ZLK – Злінський край. Будинки для осіб з інвалідністю надають довгострокові стаціонарні послуги особам з інвалідністю, чия ситуація вимагає допомоги іншої особи. Послуга включає допомогу у виконанні звичайних дій із самообслуговування, допомогу в особистій гігієні або створення умов для особистої гігієни, надання харчування, надання проживання, виховну, освітню та активізуючу діяльність, посередництво в контактах із соціальним середовищем, терапевтичну діяльність, допомогу в захисті прав та інтересів. Послуга надається на платній основі. Графік № 4: Поширеність послуги будинків для осіб з інвалідністю в Чеській Республіці

Коментар до графіка № 4: Найвища концентрація будинків для осіб з інвалідністю (можливість користування послугами також і для осіб із ментальною інвалідністю) спостерігається в Устецькому краї — для всіх вікових категорій. Найнижча частка знову ж таки в Карловарському краї. Прим. Окремі краї в таблиці графіка наведені за їхніми скороченнями. PHA – Головне місто Прага, JHK – Південночеський край, JHM – Південноморавський край, KVK – Карловарський край, VYS – край Височина, HKK – Краловоградецький край, LBK – Ліберецький край, MSK – Мораво-Сілезький край, OLK – Оломоуцький край, PAK – Пардубицький край, PLK – Пльзенський край, STC – Середньочеський край, ULK – Устецький край, ZLK – Злінський край. Будинки для осіб похилого віку надають довгострокові стаціонарні послуги людям похилого віку, чия ситуація вимагає допомоги іншої особи. Послуга включає допомогу у виконанні звичайних дій із самообслуговування, допомогу в особистій гігієні або створення умов для особистої гігієни, надання харчування, надання проживання, посередництво в контактах із соціальним середовищем, активізуючу діяльність та допомогу в захисті прав та інтересів. Послуга надається на платній основі. Графік № 5 : Поширеність послуги будинків для осіб похилого віку в Чеській Республіці

Коментар до графіка № 5: Як видно з графіка, кількість будинків для людей похилого віку з ментальними порушеннями не є надто високою. Вікова межа до 26 років – звичайною справою є відсутність таких закладів. Проте й у пізнішому – уже пенсійному віці – ситуація не надто відрізняється. Варто зазначити, що наразі загалом зареєстровано 464 будинки для людей похилого віку від 65 до 80 років, і з них лише 5 будинків для людей похилого віку з ментальними порушеннями. Тут очевидно, чому це так… Прим. Окремі краї в таблиці графіка наведені під своїми скороченнями. PHA – Hlavní město Praha, JHK – Jihočeský kraj, JHM – Jihomoravský kraj, KVK – Karlovarský kraj, VYS – kraj Vysočina, HKK – Královéhradecký kraj, LBK – Liberecký kraj, MSK – Moravskoslezský kraj, OLK – Olomoucký kraj, PAK – Pardubický kraj, PLK – Plzeňský kraj, STC – Středočeský kraj, ULK – Ústecký kraj, ZLK – Zlínský kraj. Будинки зі спеціальним режимом надають стаціонарні послуги особам зі зниженою здатністю до самообслуговування через хронічні психічні захворювання або залежність від психоактивних речовин, а також особам зі старечою деменцією, деменцією Альцгеймера та іншими типами деменцій, які мають знижену здатність до самообслуговування внаслідок цих захворювань і чий стан потребує регулярної допомоги іншої фізичної особи. Режим у таких закладах під час надання соціальних послуг адаптований до специфічних потреб цих осіб. Послуга забезпечує надання проживання, надання харчування, допомогу в особистій гігієні або забезпечення умов для особистої гігієни, допомогу у виконанні звичайних дій із самообслуговування, сприяння контактам із соціальним середовищем, соціально-терапевтичну діяльність, активізуючу діяльність, допомогу в реалізації прав, законних інтересів та вирішенні особистих питань. Графік № 6: Частотність послуги будинків зі спеціальним режимом

Коментар до графіка № 6: Будинків зі спеціальним режимом у Чеській Республіці налічується 228, з них 21 призначений також для осіб із ментальними порушеннями. З графіка видно, що в чотирьох краях ця послуга відсутня. Можна припустити, що будинки зі спеціальним режимом, які надають послуги вузькій цільовій групі, не включають до переліку діагнозів ментальні порушення й можуть автоматично передбачати прийняття до закладу клієнтів із ментальними порушеннями в поєднанні з психічним розладом. Це залежить від конкретних будинків, для якої цільової групи вони надають послуги, а також від медичних діагнозів або висновку лікаря. Прим. Окремі краї в таблиці графіка наведені під своїми скороченнями. PHA – Hlavní město Praha, JHK – Jihočeský kraj, JHM – Jihomoravský kraj, KVK – Karlovarský kraj, VYS – kraj Vysočina, HKK – Královéhradecký kraj, LBK – Liberecký kraj, MSK – Moravskoslezský kraj, OLK – Olomoucký kraj, PAK – Pardubický kraj, PLK – Plzeňský kraj, STC – Středočeský kraj, ULK – Ústecký kraj, ZLK – Zlínský kraj. Підтримуване проживання — це соціальна послуга, яка надається особам з інвалідністю, чий стан потребує допомоги іншої особи. Послуга надається за місцем проживання осіб. Послуга включає допомогу у веденні домашнього господарства, виховну, освітню та активізуючу діяльність, сприяння контактам із соціальним середовищем, терапевтичну діяльність і допомогу в захисті прав та інтересів. Послуга надається на платній основі. Графік № 7: Частотність послуги підтримуваного проживання

Коментар до графіка № 7: Соціальна послуга, яка виникла завдяки «зміні мислення» суспільства. Створення цієї послуги пов'язане з поняттям деінституціоналізації, яке ЄС розглядає як управлінський процес зміни системи. Крім того, це поняття можна розглядати як «перехід до надання соціальних послуг, орієнтованих на індивідуальну підтримку життя людини в природному середовищі». Більше інформації про процес деінституціоналізації в Чеській Республіці можна знайти в матеріалах Міністерства праці та соціальних справ (далі — MPSV) — наприклад, «Koncepce podpory transformace pobytových sociálních služeb v jiné typy sociálních služeb, poskytovaných v přirozené komunitě uživatele a podporující sociální začlenění uživatele do společnosti». Можна вважати, що кроки, які вживаються для трансформації стаціонарних послуг, є саме тими правильними. Ви можете самі зважити й поміркувати, якими є подальші можливості для змін і чи є поділ закладів великої місткості на малі осередки єдиним і правильним рішенням. Прим. Окремі краї в таблиці графіка наведені під своїми скороченнями. PHA – Hlavní město Praha, JHK – Jihočeský kraj, JHM – Jihomoravský kraj, KVK – Karlovarský kraj, VYS – kraj Vysočina, HKK – Královéhradecký kraj, LBK – Liberecký kraj, MSK – Moravskoslezský kraj, OLK – Olomoucký kraj, PAK – Pardubický kraj, PLK – Plzeňský kraj, STC – Středočeský kraj, ULK – Ústecký kraj, ZLK – Zlínský kraj. Соціально-активізуючі послуги — це амбулаторні або виїзні послуги, що надаються особам пенсійного віку або особам з інвалідністю, яким загрожує соціальне відчуження. Послуга передбачає сприяння контактам із соціальним середовищем, соціально-терапевтичну діяльність, допомогу в реалізації прав, законних інтересів та вирішенні особистих питань. Графік № 8: Частотність соціально-активізуючих послуг

Коментар до графіка № 8: Найвищий відсоток надаваних послуг для цієї цільової групи припадає на вік 27–64 роки. Більшість соціально-активізуючих послуг надає клієнтам консультативні послуги, можливість користування комп'ютерами, пропозицію фахових лекцій, різноманітні види дозвілля — рукоділля, активізуючі вправи, окремі види експресивних терапій та анімалотерапії тощо. Прим. Окремі краї в таблиці графіка наведені під своїми скороченнями. PHA – Hlavní město Praha, JHK – Jihočeský kraj, JHM – Jihomoravský kraj, KVK – Karlovarský kraj, VYS – kraj Vysočina, HKK – Královéhradecký kraj, LBK – Liberecký kraj, MSK – Moravskoslezský kraj, OLK – Olomoucký kraj, PAK – Pardubický kraj, PLK – Plzeňský kraj, STC – Středočeský kraj, ULK – Ústecký kraj, ZLK – Zlínský kraj. Тижневі стаціонари надають послуги з тимчасовим проживанням у спеціалізованому закладі людям похилого віку, особам з інвалідністю та особам, які перебувають у групі ризику через вживання психоактивних речовин, чий стан потребує регулярної допомоги іншої особи. Послуга включає допомогу у виконанні звичайних дій із самообслуговування, допомогу в особистій гігієні або забезпечення умов для особистої гігієни, надання харчування або допомогу в організації харчування, надання проживання або допомогу в організації житла, а також виховну, освітню та активізуючу діяльність, сприяння контактам із соціальним середовищем, терапевтичну діяльність, допомогу в захисті прав та інтересів. Послуга надається на платній основі. Графік № 9: Частотність послуги тижневих стаціонарів

Коментар до графіка № 9: Тижневий стаціонар уже своєю назвою визначає, про яку саме послугу йдеться. У випадку осіб із ментальними порушеннями в Чеській Республіці налічується загалом 161 тижневий стаціонар, розподілений за окремими віковими категоріями. Кожен надавач послуг уже має визначений графік роботи послуги та кількість осіб, на яку вона розрахована. Прим. Окремі краї в таблиці графіка наведені під своїми скороченнями.

PHA – Hlavní město Praha, JHK – Jihočeský kraj, JHM – Jihomoravský kraj, KVK – Karlovarský kraj, VYS – kraj Vysočina, HKK – Královéhradecký kraj, LBK – Liberecký kraj, MSK – Moravskoslezský kraj, OLK – Olomoucký kraj, PAK – Pardubický kraj, PLK – Plzeňský kraj, STC – Středočeský kraj, ULK – Ústecký kraj, ZLK – Zlínský kraj.*

Висновок

Стаття присвячена огляду доступних закладів для дорослих осіб з розумовою відсталістю в Чеській Республіці. У тексті наведено заклади, які належать до сфери управління Міністерства праці та соціальних справ Чеської Республіки. Попри те, що йдеться про створені державою соціальні послуги, їхня кількість не є однаковою, а попит перевищує пропозицію (особливо коли йдеться про осіб старших вікових категорій). З-поміж усіх регіонів Чеської Республіки найменше окремих типів соціальних послуг представлено в Карловарському краї (деякі типи соціальних послуг там не створені взагалі). Також було з'ясовано, що в межах усієї Чеської Республіки існує лише 5 закладів, які сприймаються як будинки для осіб з розумовою відсталістю. Несподіваним виявився той факт, що на території всієї Чеської Республіки створено 228 будинків зі спеціальним режимом, і з них 21 призначений для дорослих осіб з розумовою відсталістю. Послугою, яка найбільше представлена для цієї цільової групи, є соціально-активізуючі послуги. На основі вищезазначених результатів було розроблено такі рекомендації для практики:

  • Розширити систему соціальних послуг у Карловарському краї.
  • Створити посаду крайового координатора щодо пропозиції та надання окремих послуг.
  • Координувати співпрацю між окремими закладами соціальних послуг.
  • Підвищити вікову межу для прийому окремих користувачів соціальних послуг.
  • Створити заклади безпосередньо для дорослих і літніх осіб з розумовою відсталістю.

Автор: Mgr. Petra Křížkovská, Mgr. Petra Tomalová Ústav speciálněpedagogických studií, Univerzita Palackého v Olomouci

Список використаної літератури

  1. BARTOŇOVÁ, M.; BAZALOVÁ, B., PIPEKOVÁ, J. 2007. Psychopedie – texty k distančnímu vzdělávání. Brno: Paido. ISBN 978-80-7315-161-4.
  2. BENEŠ, M. 2008. Andragogika. Praha: Grada. ISBN 978-80-247-2580-2.
  3. ČERNÁ, M. 2008. Česká psychopedie. Praha: Karolinum. ISBN 978-80-246-1565-3.
  4. DOLEJŠÍ, M. 1973. K Otázkám psychologie mentální retardace. Praha. ISBN -.
  5. JESENSKÝ, J. 2000. Andragogika a gerontagogika handicapovaných. Praha: Karolinum. ISBN 80-7184-823-9.
  6. JOCHMANN, V. 2001. Logistika distančního vzdělávání. Olomouc: UP Olomouc. ISBN 80-244-0284-x.
  7. KALNICKÝ, J. et al. 2012. Efektivnost a ekonomika edukace dospělých. Ostrava: Mecc. ISBN 978-80-7329-323-9.
  8. KASÍKOVÁ, H. 2007. Učíme se spolupráci. Kladno: AISIS. ISBN 978-80-239-6770-8.
  9. KOZÁKOVÁ, Z. 2005. Psychopedie. Olomouc: UP Olomouc. ISBN 80-244-0991-7.
  10. KOZLOVÁ, L. 2005. Sociální služby. Praha: Triton. ISBN 80-7254-662-7.
  11. KREJČÍŘOVÁ, O. 2005. Problematika zaměstnávání občanů se zdravotním postižením. Praha: Rytmus. ISBN 80-903598-1-7.
  12. KREJČÍŘOVÁ, O. 2010. Základy psychopedie. Olomouc: UP Olomouc. ISBN 978-80-244-2623-5.
  13. KREJČÍŘOVÁ, O.; VYMAZALOVÁ, E.; HUBLAR, J. 2011. Teorie a praxe speciálněpedagogické andragogiky. Olomouc: UP Olomouc. ISBN 978-80-244-2880-2.
  14. KŘÍŽKOVSKÁ, P.; TOMALOVÁ, P. a kol. 2012. Inkluzivní přístupy k dospělým osobám s mentálním postižením v pozdní dospělosti. Olomouc: UP Olomouc. ISBN 978-80-244-3375-2.
  15. LEČBYCH, M. 2010. Úvod do psychoterapie pro pracovníky v institucionální výchově. Olomouc: UP Olomouc. ISBN 978-80-244-2647-1.
  16. MAHROVÁ, G.; VENGLÁŘOVÁ, M. a kol. 2008. Sociální práce s lidmi s duševním onemocněním. Praha: Grada. ISBN 978-80-24-72-138-5.
  17. MÜLLER, O. 2006. Psychopedie – andragogika. Olomouc: UP Olomouc. ISBN 80-244-1204-7.
  18. PIPEKOVÁ, J. et al. 2010. Kapitoly ze speciální pedagogiky. Brno: Paido. ISBN 978-80-7315-198-0.
  19. PLEVOVÁ, I., SLOWIK, R. 2010. Komunikace s dětským pacientem. Praha: Grada. ISBN 978-80-247-2968-8.
  20. PRŮCHA, J.; VETEŠKA, J. 2012. Andragogický slovník. Praha: Grada. ISBN 978-80-247-3960-1.
  21. SLOWÍK, J. 2007. Speciální pedagogika. Praha: Grada. ISBN 978-80-247-1733-3.
  22. ŠIŠKA, J. 2005. Mimořádná dospělost. Praha: Karolinum. ISBN 80-246-0992-4.
  23. ŠVARCOVÁ, I. 2006. Mentální retardace. Praha: Portál. ISBN 80-7367-060-7.
  24. VALENTA, M.; MICHALÍK, J.; LEČBYCH, M. 2012. Mentální postižení v pedagogickém, psychologickém a sociálně-právním kontextu. Praha: Grada. ISBN 978-80-247-3829-1.
  25. VALENTA, M.; MÜLLER, O. 2009. Psychopedie. Praha: Parta. ISBN 978-80-7320-137-1.
  26. VÍTKOVÁ, M. 2010. Inkluzivní vzdělávání v primární škole. Brno: Paido. ISBN 978-80-7315-199-7. Інтернет-посилання
  27. KLASIFIKACE MENTÁLNÍ RETARDACE. MKN – 10 revize [online]. c2012. [cit. 2012-12-12]. Dostupný z WWW: ˂http://www.sasp.cz/novinky/10052009.pdf˃.
  28. MENTAL RETARDATION. Heionline. [online]. c2012. [cit. 2012-18-12]. Dostupný z WWW: ˂http://www.heionline.org/docs/training/introduction_to_mental_retardation.pdf˃