Нам нав'язують думку, що найважливіші проблеми, які має Словаччина, — це вибори президента, приватне життя телевізійних розважальників, політиків або права геїв. У Словаччині створено штучних внутрішніх ворогів, яких інші зазвичай ненавидять. ЗМІ діють настільки успішно, що люди здатні об'єднатися навіть проти самих себе, захищаючи справжніх винуватців порушення їхніх прав людини. Список нав'язаних ворогів великий. Це всі безробітні, які безкоштовно отримують щедрі соціальні допомоги; це роми, які живуть за наш рахунок; це літні люди, які все ще працюють; це наші батьки, яким добре живеться, а мені погано; це наші діти, яких ми воліємо не мати; це інші регіони, які процвітають за мій рахунок; це Братислава, бо там краще; це решта Словаччини поза межами Братислави, яка забирає наші чесно зароблені гроші, але якби вони хотіли працювати, то жили б добре тощо. Крім того, ті, хто знає, що це так, не готові об'єднатися і таким чином допомагають створювати враження фальшивої демократії. Демократія у нас має лише одне завдання — обрати на вільних виборах іншого експлуататора.

Ми звикли до того, що отримуємо відредаговану інформацію. Найдорожчі рекламні акції були пов'язані з прийняттям чилійської моделі старечої соціальної невпевненості («вкрадена старість»), а другою за вартістю була кампанія щодо референдуму про вступ до Європейського Союзу. Пенсійна реформа залишилася прибутковою для її творців. Ніде вона не була успішною. Люди через неї накладають на себе руки, і її часто називають кримінальним злочином шахрайства. Вступ до Союзу мала забезпечити постанова уряду про те, що референдум буде успішним. Це мало бути юридично коректним, але ставити завдання чиновникам, щоб результат був позитивним, є протизаконним. Досі наші політики не вміють використовувати членство. Ми не здатні використовувати фонди, повертаємо допомогу і навіть не уявляємо, як приймаються рішення в Європейському Союзі, і не захищаємо свого виборця. Майбутнє головування Словаччини в Європейському Союзі, безумовно, буде фарсом. Нікого не цікавить, що ми отримали попередження від Європейської комісії про низьку якість нашої державної служби, тож що з цього може вийти? Лише ганьба. Неправда, що ці племінники та хрещеники до того часу навчаться.

Міжнародна рада соціального розвитку (ICSW) є найстарішою глобальною неурядовою організацією, яка представляє десятки тисяч добровільних організацій із 70 країн світу, що активно займаються підтримкою соціального розвитку, соціального забезпечення та соціальної справедливості. ICSW служить парасольковою організацією переважно для звичайних громадян, які хочуть самі вирішувати свою долю. Членами можуть стати лише найбільш репрезентативні загальнодержавні організації. За кожну державу лише одна. Словаччину з 2012 року представляє Постійна конференція організацій третього сектору (SKTS). Французький (комітет із соціального розвитку) та угорський члени (асоціація соціальних професіоналів) цієї організації звернулися до SKTS із пропозицією зустрітися та оцінити питання соціальної ситуації, бідності, усунення необґрунтованих відмінностей та можливості сталого розвитку. Зацікавленість виявив і сам європейський голова Ради соціального розвитку (ICSW) пан Christian Rollet. Захід підтримає також австрійський член ICSW (комітет із соціальної роботи).

У Словаччині спокійно проводиться соціальна політика, яка заборонена міжнародними зобов'язаннями, яка має негативні прецеденти з боку Організації Об'єднаних Націй та Ради Європи. У ситуації, коли в Словаччині не здійснюється стандартна соціальна політика, коли в Словаччині спалили книги про соціальний розвиток, проявляється байдужість до людей, не надається навіть інформація від Європейської комісії, коли ми живемо в брехні та лицемірстві, міжнародне порівняння буде необхідним. Не є рішенням створити навколо себе маленьку групу друзів, не дивитися/не слухати новини та викреслити це життя.

Через 24 роки після перевороту ми маємо дорогу, негнучку державну адміністрацію без довіри громадян та суспільство в кризі. Реформа державного управління, яка відбулася, була невдалою. У порівнянні з ЄС ми пропорційно витрачаємо в державному бюджеті надмірно багато на державну адміністрацію та поліцію. Чого ми боїмося? Кого ми найбільше потребуємо? Однак на освіту та здоров'я людей грошей немає. Європа каже, що треба інвестувати в соціальний розвиток, що це не втрата. У Словаччині штучно немає грошей. Знову з'являються «чудодійні» рішення про повернення до попереднього територіального устрою. На користь кого? IT-компаній? Звісно, не громадянина.

Словаччина, згідно з Eurostat, є державою з вищим доходом на душу населення, ніж у Чехії, Польщі, Угорщині. Зараз ми випередили за ВВП на душу населення Грецію та Португалію. Ми належимо до багатих держав світу. Ви помітили, що у нас багаті громади та задоволені громадяни? Словаччина має економічну силу понад 76 % від середнього показника ЄС, але зарплати не досягають навіть третини середнього показника в ЄС. Де ці решта грошей? Ми отримуємо назад з-за кордону, по суті, милостиню у вигляді єврофондів, але справжні гроші йдуть у податкові гавані.

Братиславський самоврядний край посідає 7-ме місце за економічною силою в ЄС (вимірюючи через ВВП на душу населення). Нам бракує збалансованого регіонального розвитку та солідарності. Братиславський самоврядний край випередив Відень і Париж. Чи означає це, що Братислава виглядає краще, ніж Відень чи Париж?

У нас високе безробіття. Факт, який, по суті, є штучним. Роботи, проте, достатньо. Занедбані охорона здоров'я, безпека, харчування, послуги тощо. Слабка купівельна спроможність людей, і вона не створює потреби виробляти. Безробіття супроводжується розпадом сімей, злочинністю та самогубствами. Люди бояться бути безробітними, тому працюють навіть за смішну зарплату. У нас мінімальна зарплата, яка суперечить міжнародним зобов'язанням Словаччини. Навіть подвійне підвищення зарплат не усунуло б дискримінацію. Однак зріс би попит на послуги, на товари та на нових працівників. Нарешті було б варто працювати, до чого так фальшиво закликали колишні уряди. Світовий банк їм підтвердив, що неможливо знижувати так звані «щедрі» соціальні допомоги. Треба підвищити реальні зарплати!

У нас немає нового покоління. Діти не народжуються. Народжуваність як у часи Другої світової війни. Прородинна політика? Словаччина починає вимирати. Хто про Вас подбає, коли Ви підете на пенсію? Навіщо Вам заощадження, коли не буде кому спекти хліб? Коли ми народилися, нам міняла пелюшки мама, а коли ми будемо вмирати, хто нам їх змінить, коли тут нікого не буде? 30–40 % випускників шкіл не працюють. Ми зацікавлені в них? Що з них виросте? Кажуть, що працевлаштування — це найкращий захист від соціальних проблем та кримінальної поведінки («від кулі»).

У нас є, власне, немає, комунальна економіка — соціальне некомерційне підприємництво, яке в ЄС працевлаштовує 7 % робочої сили. У Словаччині це скільки відсотків? Нібито це порушує конкуренцію на ринку? Прибутковість у школах, у будинках для літніх людей, лікарнях, у вивезенні комунальних відходів?

Словаки не довіряють своєму уряду. Ми маємо найнижчий рівень довіри до політиків серед клубу найрозвиненіших країн, об'єднаних в ОЕСР. Ми нездорові. Словачки та словаки мають попереду лише 3 роки нормального життя після досягнення 65-річного віку. У Чехії та в Європі цей показник становить 9 років. Ми нещасні. Ми посіли 129-те місце в індексі щастя у світі і є останніми в межах ОЕСР. Держави, куди Словаччина надсилає іноземну допомогу, мають щасливіше населення. Чи не є це марнуванням грошей? Чи не повинні ми нарешті допомагати і своїм?

Міністр у Словаччині припускає дискримінацію за віковою ознакою, тобто порушення зобов'язань перед ЄС, ООН, чи не є це поширенням ненависті? Молоді хочуть вигнати старих з роботи. Кого? Адже більшість у віці 57 років уже не працює. У нас немає солідарності між багатими та бідними людьми, немає солідарності між регіонами, культивується ненависть між поколіннями, ми вимираємо, сім'ї карають за те, що вони мають дітей. Де майбутнє? Де сталий гідний рівень життя? Наше суспільство практично в такому стані, в якому воно було в листопаді 1989 року. До чого додалося хіба що високе безробіття. Якщо пропонується зміна конституції, чи не варто було б подумати про таку зміну, яка дозволила б повернути спільне незаконно розкрадене (приватизоване, реституйоване) майно? Насамперед, якщо йшлося про доказове шахрайство, яке призвело до занепаду та зникнення.

Зробімо депутатів підконтрольними – змінімо виборчу систему так, щоб політики були відповідальними перед виборцем, а не лише перед партійними лідерами та людьми, які володіють партією. Студенти запитують мене, чи було в суспільстві гірше до 1989 року. Я відповів: «Тоді ми мали ідеали». Нам потрібно почати! Почати змінювати цю державу, суспільство, працювати з людьми і для людей. Ця криза не спричинена стихійним лихом, це нещастя, спричинене суто жадібністю та нелюдяністю. Зробімо життя гіднішим, а суспільство справедливішим. Кожен з нас відповідальний за себе, за свою власну сім'ю, за громаду, в якій ми живемо, за регіон, але також і за державу, за Європу, і, власне, ми відповідальні одне перед одним!

Депутати повинні представляти своїх виборців і мають бути підпорядковані лише громадянам, лише перед ними вони мають звітувати, і громадяни також повинні мати право відкликати їх, якщо вони не виконують своїх обіцянок, через які були обрані представляти волю своїх громадян. Вони будуть обиратися прямо в одномандатних виборчих округах.

Референдум має бути можливим на всіх рівнях державного управління. Предметом референдуму має бути будь-яке важливе питання, запропоноване петицією. Результат референдуму має бути дійсним, якщо він відповідає волі більшості громадян, що взяли участь.

Держава має представляти колективну волю об'єднаних громадян. Держава може діяти лише в найкращих інтересах громадян з повагою до прав меншин. Держава повинна прагнути разом з іншими суб'єктами досягти стану сталого гідного життя та соціальної справедливості.

Громадянин має бути реальним фундаментом держави. Діяти він може сам відповідно до загальноприйнятих норм. Насамперед він відповідальний за своє життя, за соціальне, культурне та економічне становище. Лише якщо з об'єктивних причин він не може так діяти, йому допомагає інший суб'єкт. Громадянин діятиме у співпраці з сім'єю та спільнотою, у житті якої він бере участь.

Громада об'єднує громадян на територіальному принципі. Громада допомагає громадянам і діє у взаємодії з ними у справах, коли громадянин потребує допомоги, або це є більш вигідним та ефективним у загальних інтересах. Громадянин бере участь у житті та управлінні громадою прямо або за допомогою обраних ним представників (депутатів). Громада представляє інтереси громадян перед вищими суб'єктами державного управління. Громаду можна об'єднати, розділити або змінити її повноваження лише місцевим референдумом.

Жупа є регіональним об'єднанням громадян та громад для вирішення спільних справ у сферах, які не є доцільними та ефективними для виконання на нижчому рівні. Жупу можна об'єднати, розділити або змінити її повноваження лише регіональним референдумом.

Держава є насамперед добровільним об'єднанням громадян, громад та жуп для виконання завдань та обов'язків, які не є доцільними та придатними для виконання на нижчому рівні. Держава може об'єднатися з іншим суб'єктом або скасувати такий стан лише у разі згоди, висловленої на загальнодержавному референдумі. Держава представляє інтереси своїх громадян назовні. Перед іншими суб'єктами вона діє лише в найкращих інтересах своїх власних громадян. Держава бере на себе відповідальність за безпеку назовні та всередині держави.

Конференція може надати кілька рекомендацій для Словаччини як батьківщини всіх її громадян, а не лише обраних:

  • Усі громадяни мають рівні права, поважається соціальна, культурна та економічна відмінність. Ці відмінності не можуть суперечити інтересам цілого.
  • Кожне майно має легальне та морально обґрунтоване походження. Приватна власність захищена, але не повинна шкодити інтересам цілого.
  • Кожен громадянин має право після виконання чинних обов'язків на належне гідне життя.
  • Кожен громадянин має право працювати та отримувати справедливу винагороду за виконану суспільно корисну працю.
  • Рівень заробітної плати прямо пов'язаний з виконаною роботою та реально відповідає економічній силі держави.
  • Заробітна плата є соціально справедливою, так щоб вона була соціально справедливою, а соціальні виплати не створювали пастку бідності.
  • Соціальний мінімум та мінімальний рівень життя є порівнянними із середнім показником країн ЄС.
  • Громадяни задовольняють свої життєві та соціальні потреби у Словаччині без необхідності виїзду в інші держави, навіть короткостроково.
  • Забезпечено належне здоров'я громадян на рівні, звичному в ЄС.
  • Запобігається вимиранню Словаччини. Сім'ї підтримуються у своїй ролі виховання нового покоління. Кожна дитина має гарантований мінімальний захист.
  • Сім'ї не караються за те, що мають дітей. Сім'ї, які надають своїм дітям належний догляд та виховання, винагороджуються суспільством.
  • Функціонує міжпоколінне співжиття, де дідусі та бабусі, їхні діти та діти їхніх дітей радіють своїй близькості.
  • Забезпечена гідна старість літніх громадян. Дохід у старості відображає внесок літніх людей у розвиток сучасного суспільства. Літні люди не повинні бути дискриміновані та покарані за свій вік.
  • Молоді люди та випускники шкіл мають змістовну та адекватно оплачувану роботу.
  • Держава допомагає при вході в трудове життя та при створенні сім'ї. Досягнуто гармонійного співжиття всіх поколінь.
  • Майбутнє громадян Словаччини захищене підтримкою освіти, яка є на рівні, звичному для Європи.
  • Економічний розвиток побудований на освіченості та знаннях громадян Словаччини, а не на експлуатації в складальних цехах іноземних власників.
  • Ми не відмовляємося від того, що позичили у своїх предків – земля, вода, повітря, а примножуємо та стабільно використовуємо на благо всього суспільства.
  • Словацьке суспільство розвивається відповідно до принципів солідарності, співпраці всіх та соціальної справедливості.
  • Словаччина не має нерозвинених регіонів та виключених груп населення.
  • Кожен має забезпечений універсальний соціальний мінімум, і кожен громадянин, громада та жупа має можливість і право покращувати свою ситуацію, але не за рахунок інтересів суспільства.

Міжнародне порівняння та відкрита дискусія можуть принести нові знання. Європейська комісія закликає до капіталізму з людським обличчям. Чому б нам не зробити Словаччину країною, де добре живеться? Кожен, хто переймається своєю майбутньою долею, має прийти, і він отримає можливість висловитися, взяти участь у формуванні висновків та їх виконанні. Я створював висновки та рекомендації Міжнародної організації праці щодо значення соціального розвитку у 2001 році, перенесімо їх нарешті через тринадцять років у Словаччину.

Маєте бажання щось сказати? Хочете взяти участь? Термін реєстрації активних учасників — не пізніше: 10.2.2014. Термін реєстрації пасивних учасників — не пізніше: 15.2.2014. Детальніше тут: http://www.prohuman.sk/socialna-praca/konferencia-socialne-investovanie-2014

doc. RNDr. Miloslav Hetteš, CSc. головний представник SKTS при Міжнародній раді з питань соціального розвитку (ICSW)