Резюме: Фінансова нестабільність є великою проблемою. Наслідки фінансової неграмотності в особистому та суспільному житті можуть мати фатальні наслідки в цю епоху, позначену фінансовою кризою та боргами. Ключові слова: Економічна криза. Фінансова криза. Боргова криза. Фінансова освіта. Соціальна профілактика.

В атмосфері фінансової та економічної кризи, що триває і з 2008 року охоплює не лише США, а й європейські країни та ЄС, нам варто замислитися над тим, чому після довгих десятиліть безпрецедентного економічного зростання європейські країни опинилися в ситуації, коли їх дедалі більше поглинають зростаючі борги, які досягли таких розмірів, що їх погашення видається нереальним.

Актуальна фінансова нестабільність є серйозною проблемою, з якою, за словами B. Lietaer (2004), людство повинно впоратися і яку доведеться вирішувати. Постійні кризи та крахи не є випадковими подіями, а є ознаками систематичного порушення офіційної фінансової системи. Протягом кількох десятиліть глобальна грошова система набула такої влади, яка не має аналогів в історії, при цьому вона вийшла з-під контролю будь-якої національної чи міжнародної влади. До цієї думки приєднується і Pascal Canfin (2012), який висловлює переконання, що протягом останніх тридцяти років політики скасовували правила, які обмежували фінансову діяльність. Вони дозволили виникнення та розвиток «монстра», який повністю вийшов з-під їхнього контролю. Тому це питання вже не є лише політичним, а стосується всіх громадян, оскільки весь світ сьогодні залежить від того, як функціонує, або, точніше, не функціонує фінансова система.

Боргова спіраль, однак, розкрутилася не лише на рівні окремих держав, а й на рівні домогосподарств. Ринкова економіка та демократичне суспільство надають громадянам багато можливостей вибору в економічній та фінансовій сферах, і тому останніми роками ми спостерігаємо прискорення темпів закредитованості домогосподарств. Споживання масово підтримується як двигун ідеалу споживацького суспільства. Проте це небезпечна поведінка, оскільки, на думку соціологів та психологів, бажання людей споживати є необмеженим. Споживацький спосіб життя при нерозумінні базових принципів ведення господарства домогосподарства може стати початком боргової пастки або боргової спіралі, яка згодом може розкрутити нескінченний коловорот проблем. Окрім споживацького способу життя, який має прямий вплив на закредитованість населення, ситуацію погіршує вже згадана економічна та фінансова криза, чиїм, мабуть, найсерйознішим наслідком, що прямо і дуже болісно вражає мешканців, є зростаюче безробіття та подальше зниження їхньої купівельної спроможності. Якщо для фінансування своїх щоденних потреб населення не має ресурсів, воно бере кредити. Цей тренд із занепокоєнням спостерігається в ЄС, США та інших країнах. Зростаючі борги за дуже поширеними кредитними банківськими картками, у кредитних компаніях, небанківських установах, несплачена оренда або рахунки за енергію та телефон, несплачені обов'язкові соціальні та медичні внески та різні інші зобов'язання (наприклад, необдумане поручительство за кредитом) — усе це становить загрозу і є однією з найсерйозніших соціально-економічних проблем — зачарованим колом так званої боргової спіралі.

Вже майже 20 років у Словаччині ми спостерігаємо швидкий розвиток і, зокрема, агресивний продаж фінансових продуктів. Фінансові установи, різні небанківські компанії, що надають позики, та різні кредитні компанії насамперед дбали і дбають про свій прибуток, тоді як безпека та захист клієнтів відходять на другий план. Наслідки є дуже негативними, що підтверджує велика кількість клієнтів, які повірили нереальним обіцянкам різних небанківських суб'єктів і втратили заощадження всього життя. Захист споживачів у сфері фінансів працював слабко, і тому небанківські суб'єкти могли без будь-якого контролю та втручання держави тривалий час надавати свої «послуги». Деякі фінансові установи досі пропонують громадянам «вигідні» фінансові та страхові продукти, які через мережу продавців презентують як «унікальну та неповторну можливість». У договорах, однак, вони встановлюють такі умови, які є складними і за змістом важкозрозумілими не лише для юристів та фахівців у цій проблематиці, а головне — встановлені договірні умови є невигідними для споживачів.

Порівняно з багатьма країнами та рештою ЄС, ми перебуваємо в «непоганому» стані щодо обсягу кредитів. Проблема словаків, однак, полягає у поступово знижуваній здатності погашати ці кредити та позики, а також у досить слабкій юстиції, яка досі не змогла ефективно захистити споживачів. Щодо теми закредитованості населення в нашій країні розгорнулася широка громадська та фахова дискусія, а історії нещасних людей, які через необдуманий кредит втратили дах над головою, є гарячою темою навіть для політиків. Згідно з інформацією, опублікованою в Hospodárske noviny № 13/2014, боржники винні компаніям, що надають небанківські кредити (далі — «небанківські установи»), понад мільярд євро. Хоча це вражаюча цифра, банкам вони винні понад 20 мільярдів євро. Адвокат зі Spotrebiteľské centrum Miroslav Antoňák (2014) у статті «Позичили мільярд, тепер забирають і будинки» зазначив, що на так звані «небанківські установи» покладаються саме найбільш вразливі споживачі. Бізнес на швидких грошах живлять переважно люди зі слабших соціальних верств, студенти, безробітні, жінки в декретній відпустці або пенсіонери. У банку вони б кредит не отримали, бо для установи вони є ризиковими і існує загроза, що гроші через недостатню платоспроможність не повернуть. Їм не залишається нічого іншого, як скористатися послугами близько сотні фірм, які у Словаччині пропонують «швидкі позики». Саме та найбільш вразлива група людей з погляду доходів та освіти є залежною від надмірно високих ставок за позиками, при яких річна відсоткова ставка витрат (RPMN) у деяких випадках досягає 75 % річних і більше.

На основі аналізу доступних матеріалів та джерел ми можемо констатувати, що у Словацькій Республіці аж до 2006 року приділялася лише дуже мала увага темі фінансової освіти та поінформованості населення. Загальновідомо, що фінансова грамотність у Словаччині перебуває на низькому рівні. Освітні установи готували та формували молодих людей до професії, тобто до «заробляння грошей», проте мало яка установа навчила їх, як зароблені гроші зберігати та розумно ними розпоряджатися. Наше припущення підтвердилося після опрацювання результатів нашого опитування, коли лише 1% респондентів зазначили, що необхідні знання для життя у сфері грошей вони здобули в школі.

Недостатня освіченість у сфері фінансів та нинішня низька поінформованість населення у Словацькій Республіці, ймовірно, зумовлені спадщиною минулого. У період планової економіки економічна освіта надавалася переважно у професійних школах економічного спрямування, а в інших галузях їй не надавали великого значення. Істотну частину важливих фінансових рішень за громадян приймала держава, зокрема шляхом забезпечення їхнього пенсійного, медичного та соціального страхування чи житлового будівництва. На ринку тоді діяли лише державні фінансові установи та банки, тому ризик надмірної заборгованості за споживчими кредитами небанківських компаній майже був відсутній. В умовах ринкової економіки ситуація радикально змінилася, і громадяни мають значно більші можливості вибору та свободу у прийнятті рішень. Проте ці можливості та свобода висувають набагато вищі вимоги до якості їхнього стратегічного фінансового планування, за яке вони несуть повну відповідальність. Кваліфіковані фінансові рішення вимагають принаймні базових знань у сфері складних відсотків, впливу інфляції на розмір доходу, впливу витрат на інвестування на зменшення доходу або зростання витрат на кредити чи іпотеки. Однак цих знань і навичок їм бракує.

Слабкі знання у сфері особистих фінансів були підтверджені також нашим опитуванням у групі респондентів, яку складали молоді люди віком від 20 до 35 років. Якщо низька фінансова грамотність спостерігається у групі молодих та економічно активних людей, ймовірно, вона буде на подібному рівні й у інших груп населення. У випадку нашої цільової групи ми висловлюємо занепокоєння, що їхня необізнаність може призвести до безвідповідальної фінансової поведінки. Тиск, який на молоду людину чинить як споживацьке суспільство, так і поточна економічна та фінансова криза, у наш час є величезним. Щойно молода людина виходить на ринок праці, вона змушена боротися з вимогами, які висуваються до неї з усіх боків, причому, як показують результати нашого опитування, вона не є повністю готовою впоратися з ними або ефективно їм протистояти. Її потреби стосовно доходів перебувають у явному дисбалансі. Вона стикається із заборгованістю, яка, якщо її не вдасться регулювати в розумних межах, може стати негативним і обтяжливим фактором фінансової нестабільності, що впливатиме на її майбутнє. Наслідком невдало обраних кредитів та надмірної заборгованості стосовно розміру наявних доходів молоді люди можуть стати «довічними рабами боргової пастки».

У минулому фінансові проблеми обговорювалися переважно в родині, і ці проблеми родина також допомагала вирішувати. У сьогоднішньому ринково орієнтованому суспільстві фінансові проблеми окремих осіб стали настільки очевидними, що ці питання стали предметом широкої суспільної дискусії. Отже, якщо наші предки мали упередження щодо відкритої дискусії при вирішенні фінансових проблем, то сьогодні дискусія є вкрай необхідною, оскільки без неї неможливо знайти адекватне і, головне, ефективне рішення.

Ми дотримуємося думки, що з огляду на відсутність фінансової освіти в минулому та постійну існуючу загрозу неетичних дій з боку різних посередників, у сьогоднішній складний економічний період необхідно, щоб освіту регулювала держава. З огляду на тривалу відсутність нагляду державних органів у сфері надання фінансових послуг та у сфері фінансової освіти, так званий лібералізм не має підґрунтя.

Базові рамки для фінансової освіти уряд SR прийняв 2 липня 2008 року постановою № 447, якою затвердив матеріал «Пропозиція стратегії освіти у фінансовій сфері та менеджмент особистих фінансів» (Vláda SR, 2008). Згодом було розроблено «Національний стандарт фінансової грамотності, версія 1.0» (MŠ SR, MF SR, 2008), який був затверджений на засіданні Vláda SR 13 березня 2009 року і з навчального року 2009/2010 впроваджений у державні та шкільні освітні програми початкових і середніх шкіл. Окрім шкіл, фінансову освіту надають також численні фінансові установи та організації третього сектору.

За словами Vladimír Baláž (2011, с. 26-29) з Prognostický ústav SAV, усі ці заходи є, безперечно, вкрай необхідними, проте недостатніми. Вони стосуються переважно учнів початкових та середніх шкіл. На його думку, починати з фінансової освіти на рівні обов'язкового шкільного навчання є корисним, проте недостатнім і не матиме великого ефекту. Причиною цих міркувань є те, що учні в школі отримують лише теоретичні знання, які, однак, не запам'ятовують, якщо не використовують їх на практиці. Поводження з грошима неможливо вивчити лише теоретично. Від фінансової освіти учнів у середніх та початкових школах тому ми не можемо очікувати більшого, ніж те, що вона здатна насправді дати. Ми приєднуємося до думки цього автора і погоджуємося з тим, що слід приділяти більше уваги та зусиль популяризації фінансових питань та освіті дорослих. Адже саме вони забезпечують фінансові ресурси для родини та поводяться з грошима. Слід, однак, усвідомлювати, що для забезпечення стабільної економічної ситуації домогосподарств, окрім отримання грошей, дуже важливо вміти ними розпоряджатися, захищати та використовувати так, щоб вони принесли якомога більший ефект і користь. І це є однією з головних цілей фінансової освіти. Не лише інформування, а й виховання та підтримка фінансової відповідальності.

Щоб система фінансової освіти була функціональною, за словами P. Szovics (2012, с. 10-13), необхідно, окрім визначення пріоритетів (зазначених у Стандарті), насамперед скоординовано діяти в межах органів державної та публічної адміністрації, професійних об'єднань, соціальних партнерів, некомерційних освітніх установ, споживчих організацій та медіа. Слід скласти план дій з фінансової освіти, який би об'єднував і робив прозорими заходи окремих суб'єктів, а також можна було б створити незалежну установу, яка б опікувалася розробкою і, головне, подальшою реалізацією національної стратегії фінансової освіти.

Останнім часом у Словаччині дедалі частіше звучить потреба забезпечення захисту споживачів фінансових продуктів. Велика кількість словацьких судових спорів, що перебувають не лише на столах вітчизняних суддів, а й суддів Súdny dvor Európskej únie, є настільки тривожною, що навіть саму Európska únia це не залишило без реакції. Генеральний секретаріат Európska komisia надіслав словацьким органам лист-попередження, у якому дуже критично звинуватив судові органи у нездатності надати споживачам належний захист відповідно до правових норм Európska únia про захист споживачів. У Словаччині нібито відбувається масштабне обходження прав споживача, оскільки словацькі органи не приймають і не застосовують правила захисту споживачів, встановлені правом Európska únia. Змістом листа-попередження є рекомендації, як конкретно усунути недоліки та узгодити їх із правовими актами Európska únia. Водночас Európska únia попереджає нас, що якщо ми не змінимо закони та функціонування судів у сфері надання захисту споживачам, SR буде оштрафована.

З огляду на цю критичну ситуацію відповідні органи розпочали розробку проєктів законодавчих змін, які мають допомогти її вирішити. Наразі триває законодавчий процес внесення змін до низки нормативно-правових актів, який, однак, ще не завершений. Міністерство фінансів SR у співпраці з Národnou bankou Slovenska розробили «Проєкт Концепції захисту споживачів на фінансовому ринку», який 9.1.2014 затвердив уряд SR. Реалізація цілісної концепції захисту споживачів на фінансовому ринку складається з відповідних заходів та змін, які необхідно паралельно впровадити у кількох взаємопов'язаних сферах, а саме: у сфері підвищення власне захисту споживачів на фінансовому ринку шляхом створення єдиного контактного пункту та забезпечення вдосконалення і підвищення якості здійснення інспекційної діяльності; у сфері підвищення рівня фінансової грамотності суспільства; у сфері вирішення спорів, що виникають із відносин між фінансовими установами та їхніми клієнтами; а також у сфері системи діяльності об'єднань із захисту споживачів. Як зазначено в цьому матеріалі, Міністерство фінансів SR підтримуватиме підвищення фінансової грамотності суспільства як можливий інструмент подолання матеріальної скрути та пастки бідності на програмний період 2014–2020 років. З огляду на зазначене, MF SR у цій сфері співпрацюватиме з іншими центральними органами державного управління, NBS, професійними асоціаціями, що діють на фінансовому ринку, академічною спільнотою та представниками об'єднань із захисту споживачів.

Щодо згаданих кроків компетентних органів дозволимо собі висловити думку, що вони приходять буквально в «одинадцяту годину». Адже цей матеріал з'являється лише після досить тривалого і мінімально регульованого функціонування різних недобросовісних суб'єктів, єдиною метою яких було залучити якомога більше довірливих, часто наївних і необізнаних клієнтів та споживачів. У контексті законодавчих заходів, які приймаються лише постфактум, набуває важливості потреба в постійному навчанні як у фінансовій сфері, так і в сфері законодавства, щоб клієнти могли захиститися від подібних намірів і не мусили чекати на порятунок від повільної державної адміністрації. Адже профілактика завжди корисніша за подальше «лікування». Тисячі ошуканих споживачів, обтяжених поточними стягненнями через непогашені завищені кредити, які часто втрачають навіть дах над головою, навряд чи зможуть оговтатися від завданих фінансових збитків.

Фінансова неписьменність становить великий ризик не лише для особистих фінансів, а й для економіки країни та державних фінансів. Чому? Тому що через необізнаність та внаслідок хибних рішень особи без фінансової освіти легше припускаються помилок, наслідки яких можуть бути катастрофічними як для них самих, так і згодом для суспільства. Погані фінансові рішення можуть стати причиною психологічного стресу, подальшого розпаду сімей та проблем на роботі, що зрештою призводить до втрати здатності забезпечувати базові життєві потреби. Ці особи врешті-решт часто опиняються в системі соціального захисту, яка фінансується з державних коштів. Це лише підтверджує слова: «Ви думаєте, що освіта коштує дорого. Спробуйте невігластво» (Dolf de Roos).

Чим ми фінансово освіченіші, тим швидше і легше розпізнаємо ситуації, які можуть принести нам вигоду, а також ті, що можуть призвести до краху. Багато фірм, фінансових гангстерів та хижаків зробили на недостатній фінансовій грамотності хороший бізнес, і їхня фантазія в обходженні законодавства не знає меж. Однак чим ми фінансово освіченіші, тим легше відокремимо зерно від полови і тим краще відрізнимо погані ідеї від хороших.

Фінансова освіта, на нашу думку, має бути довгостроковою, безперервною і спрямованою на широкі верстви населення, тобто починаючи від дітей у школах, молоді, батьків, усіх громадян працездатного віку і закінчуючи людьми похилого віку. Ми, однак, дотримуємося думки, що загальні освітні програми слід замінити спеціалізованими програмами для специфічних соціально-демографічних груп. Адже ці групи мають не лише різні рівні фінансової грамотності, а й специфічні фінансові цілі та потреби. Молоді люди, яким потрібно насамперед вирішувати питання житла, мають інші очікування та потреби, ніж старше покоління. Найбільше значення, на нашу думку, можуть мати спеціалізовані курси для тих груп населення, які їх найбільше потребують і які стосуються суто практичних питань особистих фінансів.

Ймовірно, що попри ці зусилля та покращення фінансової освіти, значна частина населення залишиться фінансово неписьменною або безвідповідальною, оскільки через обмежені когнітивні здібності та мотиваційний дефіцит прийматиме неправильні фінансові рішення з потенційними наслідками для державних ресурсів. Ця проблема надалі поглиблюватиметься через демографічні впливи, зокрема старіння населення (Baláž, 2011, с. 693). Саме тут могла б допомогти робота у сфері соціальної профілактики, яка має враховувати соціальний статус індивіда та його конкретну життєву ситуацію.

Щоб соціальний працівник міг якнайефективніше виконувати свої завдання (запобігання негативним явищам, виявлення причин, допомога у подоланні суспільних труднощів, підтримка освіти, розвиток здібностей клієнта брати участь у вирішенні своєї несприятливої ситуації, співпраця з іншими фахівцями) і щоб міг протистояти новим викликам сьогодення, при розвитку та поглибленні його кваліфікації вкрай необхідним є його безперервне навчання, причому в багатьох міждисциплінарних сферах.

Ми хотіли б тому наголосити на необхідності доповнення та розвитку його кваліфікації також у сфері особистих фінансів, оскільки ці знання могли б бути дуже корисними в межах соціальної профілактики і могли б допомогти запобігти або усунути багато соціально-економічних проблем та патологічних явищ, пов'язаних із надмірною заборгованістю, ще до того, як вони виникнуть або набудуть нерозв'язних масштабів. Якби соціальний працівник мав необхідні знання та досвід у сфері управління особистими фінансами, він міг би ефективно допомагати у вирішенні проблеми заборгованості сімей та окремих осіб, наприклад, шляхом спроби в межах просвітницької або виїзної роботи запобігти створенню нових боргів, міг би також допомагати при практичному опануванні управління фінансами та бути корисним у підтримці соціальних зв'язків сімей.

Саме соціальні працівники, які є найближчими до клієнтів і знають їхню ситуацію, могли б, у разі наявності достатньої фінансової грамотності та поінформованості, діяти превентивно та бути корисними також у сфері спрямування фінансових рішень своїх клієнтів. Саме таку превентивну дію ми вважаємо ключовою, оскільки вона допомогла б запобігти зловживанню необізнаністю, невіглаством, наївністю або скрутним становищем клієнтів задля аморального збагачення. З демографічної точки зору йдеться про методи соціальної роботи з дорослим населенням, з урахуванням специфічних потреб безробітних, бездомних, мігрантів, емігрантів, етнічних меншин або самотніх і покинутих осіб. За видом соціальної роботи, що виконується, це простір у соціальній профілактиці та соціальному консультуванні. За місцем виконання діяльності це відбувається безпосередньо на місцях, під час особистих візитів, амбулаторної соціальної роботи або також у громадських центрах. Профілактику можна забезпечити як шляхом навчання, так і просвітницькою діяльністю або безпосереднім консультуванням.

Для покращення якості соціальної профілактики у сфері консультування з управління особистими фінансами ми пропонуємо розвивати діяльність у таких напрямках:

  • первинна профілактика: сенсибілізація громадськості та широка просвітницька діяльність з питань надмірного заборгування у формі лекцій, реклами, листівок, телевізійних пізнавальних програм та освітніх програм, або короткометражних фільмів, що описують конкретні випадки з життя, далі різні досвідні симуляції під час навчального процесу, виїзні візити до сімей, що перебувають у групі ризику,
  • вторинна профілактика: з'ясування актуальної ситуації клієнта, ідентифікація загроз, зупинення процесу погіршення ситуації, її вирішення за допомогою фахівців та медіаторів, зокрема намагання запобігти зростанню боргів, створенню нових боргів та намагання стабілізувати ситуацію з пропозицією рішень,
  • третинна профілактика: запобігання повторенню ситуації, зокрема шляхом здійснення нагляду за клієнтами, чию ситуацію вдалося стабілізувати, підтримка постійного навчання та поширення просвітницької діяльності, де можуть діяти самі клієнти, які можуть на позитивному прикладі показати, як можна вирішити ситуацію. Саме такий реальний позитивний приклад може бути великим заохоченням для інших.

Для реалізації цієї мети тому необхідне посилення навчання соціальних працівників у сфері особистих фінансів. Ми дозволимо собі тому запропонувати включення цієї проблематики до змістового спрямування їхніх освітніх програм та до програм навчання впродовж життя.

Висновок

Ймовірно, що попри ці зусилля та покращену фінансову освіту значна частина населення залишиться фінансово неграмотною або безвідповідальною, оскільки внаслідок обмежених когнітивних здібностей та мотиваційного дефіциту прийматиме неправильні фінансові рішення з потенційними ефектами для державних ресурсів. Тому необхідно посилити також діяльність у сфері захисту споживачів фінансових продуктів, а також розвивати діяльність у сфері соціальної профілактики. Тому необхідне посилення навчання соціальних працівників у сфері особистих фінансів та включення цієї проблематики до змістового спрямування їхніх освітніх програм та до програм навчання впродовж життя.

Автор: Ing. Marcela Paulovičová Використана література:

ANTOŇÁK, M. 2014. Požičali miliardu. Teraz berú aj domy. In Hospodárske noviny. ISSN 1335-4701, 2014, č. 13, s. 11.

BALÁŽ, V. 2011. Finančné vzdelávanie – prečo nefunguje. In Investor. Bratislava : Ecopress. ISSN 1335-8235, 2011, ročník 12, č. 3, s. 26-29. CANFIN, P. 2012. Ce que les banques vous disent et pourquoi il ne fait presque jqmqis les croire. (Čo vám banky hovoria a prečo im takmer nikdy netreba veriť). Paris : Les petits matins, 2012. 124 s. ISBN 978-2-36383-000-5.

LIETAER, B. 2004. Budoucnost peněz. Košice : Paradigma, 2004. 330 s. ISBN 80-968603-3-X.

MŠ SR a MF SR. 2008. Národný štandard finančnej gramotnosti, verzia 1.0. [online]. Bratislava, 2008. [cit. 2014-15-01]. Dostupné na internete: http://www.mpcedu.sk/library/files/a518f0b6956cb2ffcfeb799058853f9f .

SZOVICS, P. 2012. Quo vadis finančné vzdelávanie. Bratislava : Inštitút bankového vzdelávania NBS, n.o. In BIATEC. ISSN 1335-0900, 2012, roč. 20, č. 1, s. 10-13.

VLÁDA SR. 2008. Návrh stratégie vzdelávania vo finančnej oblasti a manažment osobných financií. [online].Bratislava: Uznesenie Vlády SR č. 447/2008 z 2. júla 2008. [cit. 2014-01-15]. Dostupné na internete: http://www.rokovania.sk/File.aspx/ViewDocumentHtml/Mater-Dokum-22405?prefixFile=m .

VLÁDA SR. 2014. Návrh Koncepcie ochrany spotrebiteľov na finančnom trhu. Bratislava: Uznesenie Vlády SR č. 9/2014. [cit. 2014-01-15]. Dostupné na internete: http://www.rokovania.sk/Rokovanie.aspx/RokovanieDetail/725 .