ВСТУП

Слово ожиріння знає кожен, але його розуміння є різним. Воно залежить від культурного, історичного, соціального, сімейного середовища, в якому живе особа. Ожиріння ми визначаємо як збільшення кількості тілесного жиру у чоловіків понад 25%, у жінок понад 30% — фактор ризику виникнення інших захворювань, хронічне прогресуюче захворювання, що характеризується накопиченням жиру з численними органоспецифічними патологічними наслідками, які суттєво впливають на захворюваність, якість та тривалість життя огрядної особи. Його виникнення зумовлене генетикою та впливом середовища. Найефективнішим способом зниження маси тіла виявилося комплексне управління ожирінням, що складається з чотирьох стовпів: харчування, фізична активність, зміна способу життя, відповідна фармакотерапія. Лікування ожиріння має бути комплексним, індивідуальним і принципово належить до рук фахівців [1,2,3]. Рух — це один із основних проявів життя, інструмент для забезпечення базових життєвих потреб, засіб адаптації до умов, що постійно змінюються.

Рухова активність — це тілесний рух скелетних м'язів, який підвищує витрати енергії понад рівень спокою. Сюди ми відносимо дозвіллєві активності, які ми не виконуємо під час звичайної денної активності і які ведуть до підвищення енергетичних витрат понад рівень, який ми спостерігаємо під час відпочинку, робочу фізичну активність, яка включає діяльність, пов'язану з виконанням роботи. Рухова активність веде до зменшення підшкірного та вісцерального жиру [5]. Регулярні вправи можуть позитивно вплинути на склад тіла, метаболізм, структуру, функцію жиру, скелетних м'язів, β-клітин підшлункової залози, а також інших тканин навіть при мінімальному зниженні, але також і без зміни маси тіла. У поєднанні зі здоровим харчуванням вона має потенціал знизити захворюваність, покращити якість життя та самопочуття людей у будь-якому віці [4,5,6].

При профілактиці та лікуванні ожиріння рекомендується активність аеробного характеру, хоча відомі також позитивні ефекти силових тренувань. Доречними є плавання, їзда на велосипеді, ходьба. Частота, тривалість, інтенсивність виконання вправ залежить від можливостей та вподобань конкретного клієнта. Невідповідна рухова активність несе з собою ризик пошкодження опорно-рухового апарату, тому важливим є вибір відповідного типу [4,5,6,7].

МЕТА

Дослідження відстежувало, чи підвищена рухова активність, отримана перед участю в програмі зниження маси тіла, позитивно впливає на зменшення вибраних антропометричних показників надмірної ваги та ожиріння після проходження програми зниження ваги.

ВИБІРКА ТА МЕТОДИ

Дослідницьку вибірку склали 244 респонденти (60,7% жінок (n=144) та 39,9% чоловіків (n=96)) віком 20–65 років. Вибір респондентів був цілеспрямованим, до дослідження ми включили чоловіків та жінок з надмірною вагою або ожирінням, які звернулися до нашого центру з бажанням знизити масу тіла, респондентів після баріатричного втручання, які не втримали досягнуту масу тіла. Не були включені респонденти з ендокринно зумовленим ожирінням, при якому зростання маси тіла може бути вторинно зумовленим симптомом, і лікування ожиріння консервативним способом без цілеспрямованого впливу на первинну причину могло б не досягти змін, порівнянних з вибіркою респондентів, респонденти з цукровим діабетом, респонденти, які вживають фармакотерапевтичні засоби для зниження маси тіла. Ми дотрималися основних етичних підходів до дослідження. Збір даних відбувався в центрі здоров'я та харчування у Zvolen та Bratislava. Ми відстежували соматичні показники маси тіла, обхвату талії та стегон, ІМТ, WHR з акцентом на інтерсексуальні відмінності. Для картографування рухової активності респондентів ми використовували опитувальник Baecke, який складається з 16 пунктів, що картографують рівень фізичного навантаження під час робочої діяльності (8 пунктів), під час спортивних занять (4 пункти) та діяльності у вільний час (4 пункти) [8]. Отримані дані ми статистично оцінили, використали програму SPSS у версії 22.0 та Excel. Значення рівня значущості було встановлено на рівні α = 0,05.

РЕЗУЛЬТАТИ

Загальний індекс руху ми ідентифікували за допомогою опитувальника Baecke. У чоловіків та жінок ми співвідносили його з вибраними антропометричними показниками надмірної ваги та ожиріння і з'ясували, що між загальним індексом руху та різницею у вазі, обхваті талії, ІМТ, WHR, вісцеральному жирі в обох статей після інтервенції не існує статистично значущого зв'язку (таблиця 1, 2).

Таблиця 1 Зв'язок загального індексу руху та вибраних антропометричних показників надмірної ваги та ожиріння у жінок

Таблиця 2 Зв'язок загального індексу руху та вибраних антропометричних показників надмірної ваги та ожиріння у чоловіків

Між індексом роботи у чоловіків та різницею у вазі, обхваті талії, ІМТ, WHR, вісцеральному жирі після інтервенції не існує статистично значущого зв'язку, що ми з'ясували також у випадку досліджуваних жінок (таблиця 3, 4).

Таблиця 3 Зв'язок індексу роботи та вибраних антропометричних показників надмірної ваги та ожиріння у чоловіків

Таблиця 4 Зв'язок індексу роботи та вибраних антропометричних показників надмірної ваги та ожиріння у жінок

Між індексом спорту у чоловіків та різницею у вазі, обхваті талії, ІМТ, WHR, вісцеральному жирі після інтервенції не існує статистично значущого зв'язку (таблиця 5).

Таблиця 5 Зв'язок індексу спорту та вибраних антропометричних показників надмірної ваги та ожиріння у чоловіків

Між індексом спорту у жінок та різницею у вазі, обхваті талії, ІМТ, вісцеральному жирі після інтервенції не існує статистично значущого зв'язку. Між різницею WHR та індексом спорту існує позитивний, статистично значущий зв'язок (r_S=0,2013, p=0,01). Чим вищий індекс спорту, тим вища також різниця індексу WHR. Тіснота цього зв'язку слабка (таблиця 6).

Таблиця 6 Зв'язок індексу спорту та вибраних антропометричних показників надмірної ваги та ожиріння у жінок

Між індексом вільного часу та WHR ми у чоловіків виявили статистично значущий позитивний зв'язок (r_S=0,211, p=0,039). Чим вищий індекс вільного часу, тим вища також різниця WHR. Тіснота цього зв'язку слабка, в інших випадках зв'язки були статистично незначущими (таблиця 7).

Таблиця 7 Зв'язок індексу вільного часу та вибраних антропометричних показників надмірної ваги та ожиріння у чоловіків

Між індексом вільного часу у жінок та різницею у вазі, обхваті талії, ІМТ, WHR, вісцеральному жирі після інтервенції також не існує статистично значущого зв'язку (таблиця 8).

Таблиця 8 Зв'язок індексу вільного часу та вибраних антропометричних показників надмірної ваги та ожиріння у жінок

ДИСКУСІЯ

Домінантою сучасного способу життя, окрім неправильних харчових звичок та стресових навантажень, є також значно вища частка сидячого способу життя. Час на розваги та відпочинок замінили телебачення, мобільний телефон, комп’ютер, що негативно впливає на здоров’я індивіда та сприяє пандемії ожиріння. З багатьох епідеміологічних досліджень відомо, що регулярна фізична активність є ефективною не лише з погляду профілактики та лікування ожиріння, а й при зниженні пов’язаних із ним ризиків для здоров’я. Є тривожним той факт, що більшість світового населення не має в повсякденному житті необхідної дози руху. Аж дві третини словаків страждають від нестачі руху, і подібна ситуація спостерігається також у США, Великій Британії та інших країнах.

У дослідженнях, які відстежували словацьку популяцію, серед факторів ризику способу життя на першому місці стоїть недостатня фізична активність, передусім у жінок [9,10,11,12]. Результати нашого дослідження показали, що між руховою активністю, отриманою до участі в редукційній програмі, та обраними антропометричними показниками надмірної ваги й ожиріння після проходження профілактичної програми у чоловіків (p > 0,05) і у жінок (p > 0,05) не існує статистично значущого зв’язку.

При детальнішому вивченні зв’язків між окремими індексами ми не виявили зв’язку між індексом роботи у чоловіків (p > 0,05), у жінок (p > 0,05) та обраними показниками надмірної ваги й ожиріння. Так само було і у випадку індексу спорту у чоловіків (p > 0,05), жінок (p > 0,05), а також при індексі вільного часу та обраними показниками надмірної ваги й ожиріння у жінок (p > 0,05). У чоловіків не було виявлено статистично значущого зв’язку між індексом вільного часу та зміною ваги (p > 0,05), обводу талії (p > 0,05), ІМТ (p > 0,05) і вісцерального жиру. Єдиний статистично значущий зв’язок було виявлено при індексі вільного часу та зміні в індексі WHR, причому чим вищою була активність чоловіків у вільний час, тим більше зростала різниця індексу WHR після проходження профілактичної програми (r_S = 0,213, p < 0,05).

З аналізу анкети Baecke в межах лонгітюдинального дослідження поширеності ожиріння в Чехії «Životní styl a obezita» випливає, що люди з нормальною вагою мають більше фізичної активності у вільний час та під час занять спортом, а люди з надмірною вагою мають вище фізичне навантаження на роботі. Tehard et al. [13] встановили, що робочий індекс не корелює з індексами загального та абдомінального ожиріння, і відомо, що низькі енерговитрати в багатьох професіях спричиняють малу варіативність фізичної активності на роботі, до чого схиляємося і ми.

У групі наших респондентів не було професій з високою активністю, і лише дуже малий % на роботі завжди стоїть (3,28%, n = 8), чи ніколи не сидить (3,28%, n = 8), завжди ходить (2,46%, n = 6), завжди піднімає важкі предмети (0,82%, n = 2). Також автори презентують висновок, що фізичне навантаження під час спортивних занять негативно корелює з індексом WHR, а індекс WHR не корелює з активністю у вільний час. Наші результати не підтвердили таких висновків, проте варто зазначити, що групу респондентів складали клієнти з надмірною вагою і, більшою мірою, з ожирінням 1-го – 3-го ступеня. Одним із пояснень наших результатів є їх можливе викривлення, переоцінка обсягу рухової активності, коли в анкетах респонденти хотіли здаватися кращими, ніж вони є насправді, хоча реальність могла бути іншою. Для дорослих рекомендована мінімум 30-хвилинна помірна фізична активність щодня (ходьба, їзда на велосипеді, ігри, робота по дому, в саду, танці, спорт). Для регуляції маси тіла рекомендується рухова активність середньої інтенсивності тривалістю 250-300 хвилин на тиждень. Позитивний вплив фізичної активності на здоров’я пов’язаний зі зменшенням вісцерального жиру та зниженням накопичення ектопічного жиру в органах і тканинах.

Вправи середньої інтенсивності в дозі 1 година на день призводять при незмінному споживанні енергії до зменшення обводу талії приблизно на 0,5 см на тиждень [4]. У дослідженнях, що відстежували негативну асоціацію між фізичною підготовленістю, активністю та адипозністю, було показано, що низька активність у вільний час підвищує ризик ожиріння в 3 рази у чоловіків і в 4 рази у жінок. Дорослі з вищою фізичною підготовленістю мають менший обвід талії, менше вісцерального та підшкірного жиру порівняно з малорухливими особами того ж віку, статі та з порівнянним ІМТ. 3-4-місячні тренувальні дослідження показали значне зниження обводу талії, а також кількості вісцерального та підшкірного жиру в осіб з ожирінням без супутньої зміни маси тіла. Ці результати інформують тих, хто намагається схуднути також за допомогою вправ і може бути демотивованим повільним зниженням маси тіла.

Невід’ємною частиною профілактичних стратегій є регулярні вправи, проте найбільш ідеальні результати очікуються при поєднанні калорійної рестрикції та вправ. Регулярна спортивна активність є найважливішим допоміжним елементом у менеджменті профілактики повторного збільшення маси тіла та найсильнішим предиктором нормальної ваги [10]. Ми встановили, що між руховою активністю, отриманою до участі в редукційній програмі, та обраними антропометричними показниками надмірної ваги й ожиріння після проходження профілактичної програми (маса тіла, обвід талії, ІМТ, WHR, вісцеральний жир) не існує статистично значущого зв’язку у чоловіків (p > 0,05) і у жінок (p > 0,05).

При детальнішому вивченні зв’язків між окремими індексами ми не виявили зв’язку між індексом роботи у чоловіків (p > 0,05), у жінок (p > 0,05) та обраними показниками надмірної ваги й ожиріння. Так само було і у випадку індексу спорту та обраними показниками надмірної ваги й ожиріння у чоловіків (p > 0,05), жінок (p > 0,05), а також при індексі вільного часу та обраними показниками надмірної ваги й ожиріння у жінок (p > 0,05). У чоловіків не було виявлено статистично значущого зв’язку між індексом вільного часу та зміною ваги (p > 0,05), обводу талії (p > 0,05), ІМТ (p > 0,05) і вісцерального жиру.

Єдиний статистично значущий зв’язок було виявлено у випадку індексу вільного часу та зміною в індексі WHR, причому чим вищою була активність чоловіків у вільний час, тим більше зростала різниця індексу WHR після проходження профілактичної програми (r_S = 0,213, p < 0,05). На цій основі ми припускаємо, що якщо респондент перед початком самої програми мав вищу рухову активність, її коригування в програмі буде для нього легшим, а отже, і зменшення загальної маси тіла, зниження ІМТ, обводу талії, WHR, кількості вісцерального жиру буде більш вираженим, ніж у респондента з нижчою руховою активністю.

ВИСНОВОК

У способі життя значно зросла частка сидячого способу життя. Люди негативно мотивуються суспільством до нижчих щоденних витрат енергії, що призводить до драматичного зростання спектра ризиків, які ведуть до виникнення хвороб цивілізації. Дефіцит рухової активності на сьогодні є проблемою майже всіх людей.

Зв’язок між фізичною активністю та надмірною вагою або ожирінням є комплексним. Загальноприйнятою є думка, що нижча фізична активність пов’язана з приростом маси тіла з плином часу, і, з іншого боку, збільшення маси тіла та ожиріння призводять до зниження фізичної активності [6,13]. Рухова активність є невід’ємною частиною лікування ожиріння і відіграє таку ж роль у профілактиці ожиріння та пов’язаних із ним захворювань. Вона сприяє зменшенню маси тіла, є профілактикою збільшення ваги та виникнення метаболічних і серцево-судинних захворювань, а також знижує смертність від усіх причин.

Авторка: PhDr. Mgr. Ing. Trnková Ľubica, PhD. MPH VŠ ZaSP sv. Alžbety, Detašované pracovisko bl. Sáry Salkaházi, Rožňava

СПИСОК БІБЛІОГРАФІЧНИХ ПОСИЛАНЬ

[1] MINÁRIK P., MINÁRIKOVÁ D. Obezita ako rizikový faktor kolorektálneho karcinómu. Medicína pro praxi. 2012; 9(11): 451-445.

[2] KUNEŠOVÁ M., DOLEŽALOVÁ K., MÜLLEROVÁ D. Základy obezitologie. Praha: Galén. 2016. 172 s. ISBN 978-80-7492-217-6.

[3] FÁBRYOVÁ Ľ. Súčasná situácia v manažmente obéznych pacientov na Slovensku. Koncept národného komplexného manažmentu obezity v Slovenskej republike. Via Practica, 2017; 14(6):279-285.

[4] UKROPCOVÁ B., ŽIAK O., SLOBODOVÁ L.et al. Pohybová aktivita „na mieru“: diagnostika, edukácia a individualizovaná preskripciacvičenia. ViaPractica. 2015; 12(5): 188-192.

[5] ŠTICH V. Pohybová aktivita v prevencii a léčbě obezity. Základy obezitologie. Praha: Galén, 2016. s.113-117. ISBN 978-80-7492-217-6.

[6] UKROPCOVÁB., UKROPEC J.Fyzická aktivita, obezita a zdravie. Klinická obezitológia. Brno: FactaMedica, 2013. s. 102-122. ISBN 978-80-904731-7-1.

[7] FÁBRYOVÁ Ľ., UKROPCOVÁ B., MINÁRIK P., UKROPEC J. Prečo treba liečiť obezitu. Bratislava: Raabe. 2019. 54 s. ISBN 978-80-8140-370-5.

[8] BAECKE JA., BUREMA J., FRIJTERS JE. A shortquestionnaireforthemeasurement of habitualphysicalactivity in epidemiologicalstudies. In American Journal of Clinical Nutrition, 1982, 36(5):936-42.

[9] AVDIČOVÁ M. Monitorovanie rizikových faktorov chronických chorôb v SR. Svidník: Slovenská spoločnosť praktickej obezitológie, 2013, 175 s. ISBN 978-80-971460-0-9.

[10] MATULNÍKOVÁ Ľ. Manažment pohybovej aktivity v prenatálnej starostlivosti u tehotnejženy s obezitou. Bakalárska práca. Katolícka univerzita v Ružomberku. 2013. 65 s.

[11] FÁBRYOVÁ Ľ. Epidemiológia a zdravotné dôsledky obezity. ViaPractica.2015; 12(1):8-14.

[12] BELOVIČOVÁ M., MATULA P. Účinnosť nefarmakologickej liečby obezity. The efficacy of non – pharmacologicaltretment of obesity in a spa. In CardiologyLett. 2017;26(3):138-144.

[13] TEHARD B., SARIS WIM H. M.,ASTRUP A. et al.Comparison of twophysical activityquestionnaires in obesesubjects: the NUGENOB study. Medicine&Science inSport&Exercise. 2005, Sep;37(9):1535-1541.doi: 10.1249/01.mss.0000177464.68521.3b

[14] MATOULEK M., SVAČINA Š., LAJKA J. Obezita v Česku 2013. Obezitologie a bariatrie. 2013. [online] [cit.2020-04-11]. Dostupné na: https://www.gsymposion.cz/download.php?type=akce_files&id=447