Рухова активність у профілактиці та лікуванні онкологічних захворювань

Вступ

Підтримка та покращення здоров'я полягає в усуненні потенційних ризиків для здоров'я, у зниженні захворюваності та передчасної смертності. Аналізи результатів світових епідеміологічних досліджень показують, що завдяки ефективній профілактиці можна знизити смертність від серцево-судинних та онкологічних захворювань на 50 %. Змінювати поведінку окремих осіб та груп у напрямку здорового способу життя можна шляхом надання інформації про вплив та значення окремих факторів для стану здоров'я ефективним способом, а також шляхом пропозиції та доступності умов для позитивних звичок (харчування, чистота довкілля, рухова активність, релаксація тощо) (NPPZ SR, 2021-2030).

Другою найчастішою причиною смерті у Словаччині є онкологічні захворювання. У 2023 році внаслідок онкологічних захворювань померло 13 432 особи, що від загальної кількості смертей у СР становить 25% частку. Це на 2% більше, ніж у 2011 році. У 2023 році було зареєстровано 103 162 госпіталізації з онкологічним захворюванням, що становить 10,5 % від усіх госпіталізацій. У кількості фізичних осіб це становить 49 006 пацієнтів. Частка чоловіків-пацієнтів становила 44 %. Найчастішими діагнозами серед онкологічних захворювань у госпіталізованих чоловіків були: злоякісна пухлина бронхів та легень — 2 108 осіб, злоякісна пухлина сечового міхура — 2 012 осіб, злоякісна пухлина товстої кишки — 1 643 особи, злоякісна пухлина передміхурової залози — 1 640 осіб та злоякісна пухлина прямої кишки — 1 245 осіб. У госпіталізованих жінок найчастішими були: злоякісна пухлина молочної залози — 4 291 особа, лейоміома матки — 3 242 особи, доброякісна пухлина яєчника — 2 445, злоякісна пухлина товстої кишки — 1 328, злоякісна пухлина тіла матки — 1 123 (Národný onkologický register, 2024). На профілактику онкологічних захворювань спрямоване втручання Національної програми підтримки здоров'я (NPPZ SR, 2021-2030), і воно є частиною різноманітних підходів до захисту та підтримки здоров'я населення. Просвіта та мотивація — це засіб, за допомогою якого здійснюється фокус на покращенні якості життя, на усуненні або пом'якшенні шкідливих для здоров'я впливів через підтримку здорового способу життя населення з метою мінімізації ризиків для здоров'я в його поведінці. У межах Європи у мешканців, які практикують здоровий спосіб життя відповідно до рекомендацій щодо профілактики онкологічних захворювань, очікується на 18 % нижчий ризик раку порівняно з людьми, чий спосіб життя та маса тіла не відповідають цим рекомендаціям. Зазначене зниження ризику було оцінене у зв'язку зі здоровим способом життя, частиною якого є підтримання нормальної маси тіла (BMI-індекс маси тіла від 18,5 до 24,9 кг/м2, у осіб 65+ до 26,9) та уникнення страв, що сприяють збільшенню маси тіла; виконання помірної активності щонайменше 30 хвилин на день; грудне вигодовування; вживання продуктів переважно рослинного походження; обмеження споживання червоного м'яса; уникнення оброблених м'ясних виробів та обмеження споживання алкогольних напоїв. Регулярна фізична активність є основою зміни способу життя, підтримує подальші зміни, зокрема нутритивні, а також відмову від куріння та подолання стресу (NPPZ SR, 2021-2030).

Фізична активність та вправи є важливою частиною первинної профілактики онкологічних захворювань, а також важливим нефармакологічним методом лікування цих захворювань та засобом профілактики ускладнень хіміотерапії та радіотерапії (Líška, Stráska, Pupiš, 2020).

Мета та методика

Метою статті є узагальнення та інтерпретація висновків досліджень, що стосуються переваг рухової активності у профілактиці онкологічних захворювань, а також її переваг під час лікування онкологічних захворювань, за допомогою методу наративного оглядового дослідження. Для ефективної оцінки та надання багатого синтезу доказів було необхідно дослідити опубліковані дослідження, систематичні огляди та метааналізи результатів, пов'язаних із руховою активністю онкологічних пацієнтів, у вітчизняній та закордонній літературі.

Рухова активність у профілактиці онкологічних захворювань

Фізичну активність ми можемо визначити як будь-який тілесний рух, що є результатом активності скелетних м'язів (довільного м'язового скорочення). Вправи являють собою форму структурованої фізичної активності, яка зазвичай відбувається повторювано протягом певного періоду і веде до покращення фізичної витривалості, продуктивності та здоров'я (Ukropcová a kol., 2015). Регулярна фізична активність підвищує фізичну робочу здатність, або витривалість, визначену як «здатність виконувати фізичну активність на помірному або високому рівні без надмірної втоми та здатність підтримувати таку спроможність протягом усього життя» (Egnerová et al., 2001). Фізична інактивність доказово становить незалежний фактор ризику хронічних захворювань (Ukropcová a kol., 2015). Було доведено, що участь у регулярній фізичній активності знижує ризик ішемічної хвороби серця та інсульту, діабету, високого кров'яного тиску, депресії, раку товстої кишки та молочної залози. Крім того, фізична активність є ключовим фактором енерговитрат, і тому вона є фундаментальною для енергетичного балансу та регуляції маси тіла (WHO, 2021). Тілесна активність покращує психологічний стан людини та знижує ризик виникнення небажаних звичок, таких як наркотична залежність, куріння та алкоголізм. Згідно з рекомендаціями WHO (2021), оптимальною дозою фізичної активності є 10 000 кроків на день, 5 разів на тиждень по 30 хв. або 3 рази на тиждень по 1 год. фізичної активності середньої інтенсивності, 2 рази на тиждень силові вправи.

Попри зазначені позитиви активності, сучасні дослідження вказують на те, що близько 70 % і більше чоловіків та жінок у всіх вікових групах живуть нижче рівня такої фізичної діяльності, яка б значною мірою сприяла здоров'ю (NCZI, 2022).

І сучасні оцінки профілактичних часток онкологічних захворювань свідчать про те, що приблизно половині всіх випадків раку можна запобігти шляхом послідовного впровадження успішних профілактичних заходів, крім іншого, також дотриманням рекомендацій Європейського кодексу проти раку та профілактики раку. Зазначений кодекс містить 12 основних рекомендацій, метою яких є зниження ризику раку до мінімуму, зокрема підтримувати здорову масу тіла, рухатися щодня та обмежувати час, проведений у сидячому положенні (Schüz et al., 2019).

Існує кілька біологічних механізмів, за допомогою яких фізична активність може захистити від раку. До них належать вплив фізичної активності на рівень цукру, інсуліну в крові та пов'язані з ними гормони, статеві гормони та запалення, а також на імунну функцію, що впливає на ризик виникнення раку. Фізична активність також допомагає не набирати вагу та підтримувати здорову масу тіла, що має додатковий ефект у зниженні ризику онкологічних захворювань. Ризик виникнення різних типів онкологічних захворювань у людини внаслідок регулярної рухової активності знижується в діапазоні від 0-30 %. Це стосується насамперед найпоширеніших типів онкологічних захворювань у Європі – раку товстої кишки, молочної залози, простати та легень, для яких також найбільш вивчено вплив рухової активності. На основі отриманих на сьогодні даних оцінюється, що завдяки такій профілактиці можна було б запобігти приблизно 15% усіх випадків раку в Європі. Оцінюється, що ризик цих захворювань приблизно на 4 % нижчий у людей, які є помірно активними принаймні 30 хвилин на день (або принаймні 150 хвилин на тиждень), порівняно з людьми з нижчим рівнем фізичної активності (менше 15 хвилин на день). Результати досліджень підтверджують, що здоровий спосіб життя, який поєднується з високим рівнем споживання фруктів та овочів, низькою масою тіла та фізичною активністю, підвищує шанси на виживання (Cardoso et al., 2019).

Згідно з Schüz et al. (2019), усунення поведінки, що становить ризик для здоров'я, могло б запобігти виникненню щонайменше 40% онкологічних захворювань.

Рухова активність у лікуванні онкологічних захворювань

Залучення рухової активності до лікування онкологічних захворювань або у пацієнтів у стані ремісії має велике значення. Головним завданням реабілітаційної допомоги онкологічним пацієнтам є контроль болю, догляд за лімфедемою, максимальне відновлення та збереження функцій опорно-рухового апарату, просвіта, психологічна підтримка та забезпечення оптимальної якості життя. Для оптимального функціонування реабілітаційного процесу необхідна активна участь пацієнта, всієї робочої команди і, не в останню чергу, сім'ї та оточення. Їхнє завдання — надати пацієнту значну психологічну підтримку, запропонувати методи покращення функцій та мобільності організму, незалежності та самодостатності.

Безпеку та переваги рухової активності у пацієнтів, які перенесли онкологічне захворювання, підтвердила ACSM, International Multidisciplinary Roundtable on Physical Activity and Cancer Prevention and Control (2018) з рекомендацією, що кожен такий пацієнт у стані ремісії повинен підтримувати принаймні мінімальну рекомендовану рухову активність.

Різні типи рухової активності з індивідуальним пристосуванням до конкретної особи служать формою профілактики або реабілітації. Індивідуально підібрана рухова активність може принести пацієнту покращення в:

• стабілізації або активації імунної, гормональної та кровоносної систем,
• зниженні синдрому втоми,
• психологічному стані,
• якості життя пацієнта,
• ставленні до власної самооцінки та впевненості в собі (Campbell et al, 2019; Wiskemann, et al., 2015).

Campbell et al (2019) називають кілька перевірених комплементарних методів, які є доповненням до стандартного протипухлинного лікування з метою підтримки його та сприяння покращенню стану здоров'я пацієнта. Кожен із методів визначений клінічними дослідженнями ефективності – evidence based medicine (EBM). Для всіх них встановлено інтенсивність терапевтичного методу, його тривалість або можливі ризики залежно від типу та стадії пухлини. До таких комплементарних методів належить і рухова активність.

ACSM, International Multidisciplinary Roundtable on Physical Activity and Cancer Prevention and Control (2018), визнаючи безпеку та переваги рухової активності для онкологічних пацієнтів під час лікування або в стані ремісії, також вказала на кілька конкретних переваг залучення рухової активності до життя цих пацієнтів. До них належать, наприклад, зменшення симптомів депресії та тривоги, зниження хронічної втоми, покращення фізичних функцій, якості життя та якості сну. У пацієнток з онкологічним захворюванням молочної залози та можливим виникненням лімфедеми кінцівок рухова активність також була визнана безпечною при виконанні індивідуальних вправ.

Wiskemann et al. (2015) рекомендують рухову активність для пацієнтів з онкологічним захворюванням з метою підвищення відсотка виживання. Звісно, вони наголошують, що кожна рекомендація повинна інтерпретуватися з обережністю стосовно кожного пацієнта та з урахуванням його діагнозу.

Складність обраної рухової активності у хворих пацієнтів необхідно професійно оцінювати за допомогою різних діагностичних тестів. Одним із простих і швидких тестів є використання шкали Борга, яка містить ступені від 6 до 20, за допомогою яких можна оцінити сприйняте пацієнтом зусилля, витрачене на певну рухову активність. Число 6 на початку шкали означає «жодних витрачених зусиль», а число 20 наприкінці шкали представляє «максимально витрачені зусилля». Число 9 свідчить про просту активність, вправу (повільна, спокійна ходьба у власному темпі). Число 13 представляє активність, яку індивід сприймає як складнішу, але все ще може продовжувати її без великих труднощів. Значення 17 означає сприйняття активності, у якій індивід може залишатися, але повинен долати себе, оскільки вже сприймає її як складну. Тренування на витривалість для пацієнта має перебувати десь у межах від позначки 11 до 13-14 (Borg, 1998).

Мал. 1 Шкала Борга. Джерело: Borg, 1998.

Під час онкологічного лікування пацієнт може почати страждати від погіршення фізичної форми, і звичайні повсякденні справи, такі як ходьба сходами, носіння важчих речей, або ходьба на довші відстані можуть викликати труднощі. Саме тому дуже важливо працювати над фізичною формою, працездатністю, витривалістю та м'язовою силою пацієнта шляхом включення регулярного руху. Правильна і точна оцінка рівня самодостатності є вихідною точкою при плануванні втручань. Необхідно класифікувати функціональний рівень пацієнта так, щоб підтримувати його незалежність та здатність справлятися з повсякденними справами. У комплексній оцінці стану онкологічного пацієнта ми можемо використовувати в сестринській справі стандартизовані, міжнародно визнані інструменти вимірювання – різні індекси ADL, IADL, які кількісно визначають та об'єктивізують функціональний потенціал окремих сфер повсякденного життя.

Blanař, Horáčková (2024) у групі з 50 пацієнтів з гематоонкологічним захворюванням оцінювали рівень самодостатності пацієнтів. Група складалася з 23 жінок і 27 чоловіків, середній вік становив 70,93 роки, мін. 36 і макс. 82 роки. Дослідженням вони виявили, що рівень самодостатності у пацієнтів з гематоонкологічним захворюванням після хіміотерапії знизився – як вказують таблиці 1, 2, 3.

Табл. 1 Описова статистика тесту Бартел для базових повсякденних справ

Табл. 2 Тест Бартел перед хіміотерапією

Табл. 3 Тест Бартел після хіміотерапії

Стан функціональних можливостей пацієнта є важливим також при прийнятті рішень щодо вибору методів лікування (індикація паліативної хіміотерапії, плевродезу, оперативного втручання при злоякісній кишковій непрохідності, встановлення нефростоми тощо). Рухливість або принаймні самостійність у базових діях із самообслуговування є значущою навіть для пацієнта на пізній стадії онкологічного захворювання; навпаки, безпорадність і залежність від інших значно посилюють страждання та депресію. Для збереження самостійності іноді достатньо зміни способу життя.

Marques et al. (2018) встановили, що фізичні вправи поряд зі стандартним доглядом за пацієнтом з онкологічним захворюванням можуть покращити якість його життя, зокрема фізичне функціонування, стан при депресії та втому. Багато пацієнтів під час хвороби приділяють більше часу руховій активності, ніж до захворювання. Вони підсвідомо усвідомлюють, що рухова активність усуває патологічну втому, приносить їм радість, відчуття того, що вони контролюють своє здоров'я. Це допомагає їм досягти кращої фізичної форми, прискорити лікування, знизити рівень втоми та депресії, які часто супроводжують лікування.

Persoon et al. (2013) на основі 8 рандомізованих досліджень підтвердили у онкологічних пацієнтів сприятливий вплив рухової активності на кардіореспіраторну систему, розвиток сили нижніх кінцівок та зменшення втоми. Подібним чином дослідження Moore et al. (2016) вказує на користь рухової активності не лише щодо кардіореспіраторної витривалості, а й щодо гнучкості та сили, чи вегетативної рівноваги у пацієнтів з онкологічним захворюванням. Активний рух покращує імунітет у деяких онкологічних пацієнтів. У пацієнтів, які займалися спортом, було зафіксовано довший інтервал до рецидиву хвороби, ніж середній показник.

Wiskemann et al. (2015) рекомендують рухову активність для онкологічних пацієнтів з метою підвищення відсотка виживання. Вони наголошують, що кожна рекомендація повинна інтерпретуватися з обережністю стосовно кожного пацієнта та з урахуванням його діагнозу.

У мета-аналізі спостережних досліджень 2019 року було доведено, що у фізично активних пацієнток після подолання раку молочної залози ризик смерті від цього захворювання був на 40 % нижчим, ніж у пацієнток, які були найменш активними. Рухова активність, що виконувалася як до, так і після діагностики раку, у деяких дослідженнях також асоціювалася зі зниженням прогресування раку молочної залози, виникненням нових утворень або рецидивом раку молочної залози (Spei, Samoli, Bravi, et al., 2019).

Вправи допомогли покращити розлади сну, тривожність та психічний стан пацієнтів. Дослідженнями було доведено, що програма вправ у пацієнтів з карциномою легень підвищила працездатність і знизила втому (Hoffman et al, 2014).

Campbell et al. (2019) вказують, що рухова активність також допомагає знизити побічні ефекти хіміотерапії, такі як кардіотоксичність або нейропатія, або що вона здатна покращити когнітивні функції, нудоту, біль, а також під час лікування — саму його переносимість.

ACSM, International Multidisciplinary Roundtable on Physical Activity and Cancer Prevention and Control (2018), визнаючи безпеку та переваги рухової активності для онкологічних пацієнтів під час лікування або в стадії ремісії, вказала також на кілька конкретних переваг залучення рухової активності до життя цих пацієнтів. До них належать, наприклад:

• покращення фізичної та психічної форми з метою допомогти впоратися з будь-якими обмеженнями, спричиненими самим раком або його лікуванням.
• Відновлення хорошої фізичної форми з метою повернення до повсякденного життя.
• Покращення здатності справлятися зі стресом, розладами сну та емоційною нерівновагою.
• Здобуття втраченої впевненості в собі.
• Відновлення самостійності та незалежності, наприклад, від опікунів.
• Подолання небажаних ефектів лікування — хіміотерапії, гормональної терапії, цільової терапії, імунотерапії та/або радіотерапії, мінімізація небажаних ефектів у повсякденному житті.
• Засвоєння здорових харчових звичок та здатність підтримувати оптимальну вагу.
• Вирішення проблем у сексуальному житті.
• Зниження кількості госпіталізацій. Різні реабілітаційні програми, доречні перед включенням у робочий процес, інші — також після повернення до повноцінного життя.

Висновок

За останні двадцять років рух доводить свою ефективність як чудовий засіб для швидшого відновлення пацієнта під час реабілітації, відновлення та повернення до фізичної працездатності, і, що не менш важливо, сприяє покращенню якості життя пацієнта, який лікується, або зниженню стресу від усього процесу лікування. Величезну користь він має не лише як форма реабілітації, а й як форма профілактики багатьох захворювань, до яких належать і онкологічні захворювання.

Автори: PhDr. Mária Novysedláková, PhD. Mgr. Vít Blanař, Ph.D. PhDr. Katarína Zrubáková, PhD.

Список бібліографічних посилань

American college of sports medicine. 2018. ACSM's Guidelines for Exercise Teting and. Tenth edition. Philadelphia, PA: Wolters Kluwer Health, 2018. ISBN 978-1496-339-06-5.

BLANAŘ, V., HORÁČKOVÁ, K. 2024. Dáta z prieskumu výživy a pohybovej aktivity u hematoonkologických pacientov. Univerzita Pardubice: Fakulta zdravotnických studií. 2024. Osobná korenšpondencia

BORG, G. 1998. Borg's perceived exertion and pain scales. USA: Human Kinetics. ISBN 0-88011-623-4.

CAMPBELL, K. L., et al. 2019. Exercise Guidelines for Cancer Survivors: Consensus Statement from International Multidisciplinary Roundtable. In Medicine & Science in Sports & Exercise [online]. 51(11), 2375-2390. ISSN 1530-0315. Dostupné na internete: doi:10.1249/MSS.0000000000002116

CARDOSO, F. et al., 2019. Early breast cancer: ESMO Clinical Practice Guidelines for diagnosis, treatment and follow-up. Annals of oncology. 2019; 30(8): 1194-1220.

EGNEROVÁ A. a kol., 2001. Epidemiológia neinfekčných chorôb. Trnava: Slovak Academic Press. 129 s. ISBN 80-88908-81-7.

HOFFMAN, A.J. et al., 2014. A rehabilitation program for lung cancer patients 61 during postthoracotomy chemotherapy. In OncoTargets and Therapy. Vol. 7, p. 415–423, ISSN 1178-6930. Dostupné na internete: http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3956688/

LÍŠKA, D., STRÁSKA, B., PUPIŠ, M., 2020. Pohybová liečba ako prevencia a podporná liečba onkologických ochorení. In Klinická onkológia. Roč. 33, č. 2, s. 101-106. DOI: 10.14735/amko2020101

MARQUES, A. et al., 2018. The association between physical activity and chronic diseases in european adults. In Eur. J. of Sport Science. 18(1): 140-149. DOI: 10,1080 / 17461391.2017.1400109

MOORE, S.C. et al., 2016. Association of Leisure-Time Physical Activity With Risk of 26 Types of Cancers in 1,44 Million Adults. In JAMA Intern Med. 176(6): 816-825. DOI: 10.1001/jamainternmed.2016.1548

NÁRODNÝ ONKOLOGICKÝ REGISTER, 2024. Vývoj počtu nových prípadov a počtu úmrtí v čase. Dostupné na internete: www.noisk.sk

NÁRODNÉ CENTRUM ZDRAVOTNÍCKYCH INFORMÁCIÍ (NCZI), 2022. Zdravotnícka ročenka Slovenskej republiky. NCZI: Bratislava, 270 s. Dostupné na internete: www.nczisk.sk

NOP SR. 2018. Národný onkologický program Slovenskej republiky. Dostupné na: https://www.noisk.sk/files/eb9fead9426a9bf1bc58f5bf8f90568b

NPPZ SR. 2021-2030. Оновлення Національної програми підтримки здоров’я на 2021-2030 роки. aktualizacia-narodneho-programu-podpory-zdravia-pre-roky-2021-2030.pdf

PERSOON, S. et al., 2013. Effects of exercise in patients treated with stem cell transplantation for a hematologic malignancy: A systematic review and met-analysis. Cancer Treat Rey. 2013; 39(6): 682-690. DOI: 10.1016/j.ctrv.2013.01.001. Epub 2013 Feb 26

SCHÜZ, J. et al., 2019. Primary prevention: a need for concerted action. Mol Oncol. 2019; 13(3): 567-578. DOI: 10.1002/1878-0261.12432. Epub 2019 Jan 18. PMID: 30582778; PMCID: PMC6396360

SPEI, M.E., SAMOLI, E., BRAVI, F. et al. 2019. Physical activity in breast cancer survivors: A systematic review and meta-analysis on overall and breast cancer survival. In The Breast. Vol. 44, p. 144- 152. ISSN 0960- 9776.

UKROPCOVÁ, B. та кол., 2015. Фізична активність «за індивідуальним замовленням». Діагностика, освіта та індивідуалізоване призначення вправ. In Via practica. Т. 12, № 5, с. 188-192.

WISKEMANN, J. et al., 2015. Effects of physical exercise on survival after allogeneic stem cell transplantation. Int Cancer. 2015. 1; 137(11): 2749-2756. DOI: 10.1002/ijc.29633. Epub 2015 Jun 19

WORLD HEALTH ORGANIZATION, 2021. World Health Organization. Доступно в інтернеті: https://www.who.int/about/whowe-are/constitution.