Етика — це наукова та філософська дисципліна, об’єктом дослідження якої є мораль, і водночас вона веде людину до чинення добра та уникнення зла. З часів грецького філософа Арістотеля, який написав перший європейський підручник з етики, етика розуміється як практична філософія. Щодня ми приймаємо рішення, вирішуємо різні події, тобто здійснюємо моральний вибір, вступаємо в контакт з етикою. Нерідко ми обираємо між двома чи більше позиціями. Але навіть мовчання чи пасивна позиція є вчинками особи, які проявляються в її індивідуальному мисленні та поведінці.

Метою етики є правильне впорядкування людських вчинків, тобто впорядкування в певний методичний порядок, що відповідає вимогам і потребам здорового, природного розуму, як зазначають Roháč, J. a Dancák, P. (2009, с. 61). Ми описуємо і надалі будемо досліджувати спільні елементи етики в охороні здоров’я, медсестринстві та соціальній роботі у вибраних групах осіб.

У статті ми описуємо вибрані групи громадян, які розміщені в інституційних, соціальних та медичних закладах. Ми також описуємо інституційний догляд у закладі соціального обслуговування, де можуть перебувати дорослі особи, які залежать від допомоги іншої особи, згідно із Законом № 448/2008 З.з. про соціальні послуги.

Ми обрали дорослих осіб, які були розміщені в соціальних закладах і перебувають у довготривалому несприятливому стані здоров’я або соціальному стані. Вони мали проблеми зі здоров’ям або інші обмеження і були госпіталізовані в лікарняні заклади, зокрема в заклади для лікування тривалих хронічних захворювань (LDCH) та хоспіси, або вирішували свою повну залежність від допомоги іншої особи через інституційне перебування в будинку соціальних послуг /DSS/, згідно з вищезгаданим законом про соціальні послуги.

Необхідну соціальну послугу можуть отримати дорослі особи та люди похилого віку також у спеціалізованих закладах, де їм забезпечується необхідний цілодобовий догляд. Люди похилого віку, які залежать від допомоги іншої особи, досягли пенсійного віку і розміщені в закладі для людей похилого віку, є ще однією вибраною групою осіб, якій ми присвячуємо цю роботу.

Старість — це останній етап процесу старіння. Сьогоднішній час дозволяє подовжувати життя за допомогою сучасних технік та нових фармакологічних засобів, але люди втрачають бажання жити. Maskalíková, T. (in: 2009, с. 26) стверджує, що літня людина відчуває себе ізольованою, виключеною на узбіччя суспільства. Старість має і свої небезпеки. Вона несе з собою втрату сил, втому, зниження гостроти відчуттів та пам’яті, з’являється песимізм. Авторка далі зазначає, що «літні люди є носіями цінностей, які зникають. Вони є власниками мудрості, яка нам потрібна» (in: Maskalíková, T., 2009, с. 26).

Несамостійність, залежність від допомоги іншої особи при щоденних справах вимагає цілодобового біо-психо-соціо-духовного догляду, що забезпечується дорослим особам та людям похилого віку, які не можуть, не вміють або не в змозі забезпечити ці дії самостійно навіть за допомогою членів своєї сім’ї, як стверджує авторка цієї роботи.

Щоб старість була прожита якісно, необхідно забезпечити добрий стан здоров’я, зберегти самостійність і незалежність літньої людини, позитивне сімейне середовище та добре функціонуючу систему охорони здоров’я та соціальну систему, як зазначають Hudáková, A. - Obročníková, A. (2008, с. 75).

У наш час у зв’язку з інституційним доглядом за людьми похилого віку описується також наявність жорстокого поводження, нехтування та зловживань щодо людей похилого віку. Згадану тему авторка роботи віднесла до важливих етичних проблем, які необхідно виявляти, досліджувати та при виявлених недоліках в інституційному догляді — належним чином вирішувати. На згадану тему авторка хоче теоретично звернути увагу, оскільки віднесла її до моральної проблеми, яка пов’язана з темою цієї роботи і потребує детальнішого вивчення та дослідження.

Bužgová, R. - Ivanová, R. (2008, с. 10) описують, що трапляється неналежне поводження з людьми похилого віку в інституційному догляді. Вони стверджують, що необхідно проводити подальші дослідження, але з повагою та збереженням гідності до досліджуваної людини, оскільки люди похилого віку є вразливою групою. Етиці в охороні здоров’я та медсестринстві з вибраними групами осіб ми присвячуємо наступний розділ. Основні принципи медичної етики, як описують Šoltés, L. a Pullmann, R. (2008), це: благодіяння, нешкідливість, автономія та справедливість. Згадані автори далі наводять етичні вимоги лікарської професії — фізичне та психічне здоров’я; фахова та особистісна компетентність; лікарські професійні чесноти: любов до ближнього, відповідальність, жертовність, чесність, соціальна чутливість та інші.

Історично медична етика спирається на Клятву Гіппократа. Специфіка медсестринства полягає в тому, що воно стосується кожної людини від народження до смерті, як описує Farkašová, D. (2001).

Ми наводимо також вибрані теми в охороні здоров’я та медсестринстві, які пов’язані з нашою обраною темою — етичний аспект здоров’я, хвороби та болю; етичний аспект у геріатрії. Ми згадуємо також етичний аспект у психіатричній допомозі людям похилого віку через специфічні психіатричні діагнози у літніх людей, які описані в фаховій літературі.

Окремо ми присвячуємо увагу та описуємо етичні аспекти в термінальному, паліативному та хоспісному догляді. Етичні аспекти евтаназії та есхатології належать до моральних питань, які пов’язані із загальним доглядом за вмираючою особою, а також допомогою її сім’ї чи найближчому оточенню, де вмираюча особа проживає або перебуває.

Етику в соціальній роботі з вибраними групами осіб, а також етику соціального працівника ми вважаємо за необхідне описати, оскільки соціальна допомога є частиною комплексного догляду за клієнтом у соціальному закладі, а також пацієнтом на лікарняному ліжку. Соціальний працівник дотримується, окрім інших правил, також Етичного кодексу соціальних працівників, який ми наводимо, як його описують також Roháč, J. a Dancák, P. (2009, с. 103). Мультидимензіональність соціальної роботи описує багато авторів зі сфери соціальної роботи. Čechová, J. (2001, in: Balogová, 2006) стверджує, що існує стільки визначень соціальної роботи, скільки є теоретиків. Ми виходимо з визначення соціальної роботи 2010 року згідно з Mátel, A. та кол., який зазначає, що «професія соціальна робота сприяє соціальним змінам, вирішенню проблем у людських стосунках, а також розширенню можливостей і звільненню людей для покращення їхнього добробуту. Використовуючи теорії людської поведінки та соціальних систем, соціальна робота втручається у сфери, де відбувається взаємодія людей з їхнім середовищем. Принципи прав людини та соціальної справедливості є фундаментальними для соціальної роботи» (Mátel, A. та кол., 2010, с. 64).

Соціальна робота в охороні здоров’я є необхідним і допоміжним компонентом загального догляду за пацієнтом, госпіталізованим у лікарняне середовище.

Цим ми завершуємо цей внесок спільними елементами етики в охороні здоров’я та соціальній роботі для обраних груп. Охорона здоров’я, сестринська справа та соціальна робота — це галузі, які взаємопов’язані та залежать від співпраці між ними. Теоретично ми представимо деякі спільні елементи етики у згаданих професіях, які об’єднують окремі професії та реалізуються на практиці. Ми наведемо такі спільні атрибути:

  • захист людського життя,
  • допомога людям у несприятливій медичній або соціальній ситуації,
  • дотримання законності,
  • дотримання етичних правил, принципів і норм,
  • людяність,
  • кооперація,
  • проактивність,
  • асертивно-емпатичний підхід,
  • соціальна комунікація,
  • співпраця з іншими установами та галузями,
  • навчання працівників у галузі.

Окремо ми приділяємо увагу соціальній комунікації в охороні здоров’я та в соціальній роботі як важливому аспекту комплексного догляду за клієнтом або пацієнтом, який перебуває в медичному або соціальному закладі. Медичний працівник ніколи не може шкодити пацієнту, як це випливає з принципів медичної етики. При використанні комунікаційних технік з пацієнтом лікар не може недооцінювати пацієнта. Лікарі можуть правильно використовувати селективну відкритість і поступово розкривати правдиву інформацію пацієнту та його родичам, як детальніше описують Šoltés, L.- Pullmann, R. a kol. (2008, s. 218). Правил медичної етики дотримуються лікарі та інші медичні працівники. Соціальна комунікація в охороні здоров’я залежить від рівня якості комунікації між лікарем і пацієнтом. Šoltés, L., Pullmann, R. a kol. (2008) далі описують, що предметом діалогу є не стражденна душа чи хворе тіло, а завжди хвора людина. Людина є одночасно тілом і духом, тому всі людські вчинки мають тілесний і духовний характер. Jendrejovský, J. (in: Šoltés, L-Pullmann, R. a kol., 2008, s. 188) стверджує, що сполучною ланкою тілесної та душевної сфери людини є духовний рівень кожної людини. Отже, поєднання тілесного, духовного та душевного — це зв’язок, який утворює цілісність людської особистості. Без цієї єдності неможливо говорити про загальне одужання людини. Соціальна комунікація в сестринській справі є «обміном інформацією між медсестрою та пацієнтом, між медсестрою та медсестрою, медсестрою та лікарем або іншим медичним працівником». Sidorová, E. a Jakubíková, M. (2003) описують, що якісну комунікацію в сестринській справі зумовлюють: здатність до емпатії, індивідуальний підхід до пацієнта, повага до пацієнта та позитивне ставлення до пацієнта. Комунікацію в соціальній роботі детальніше описують також Čechová, E. a Havrilová a kol. (In: Tokárová, A. a kol., 2002, s.432). Вони стверджують, що при зрозумілій, точній комунікації важливо:

  • вміти активно слухати;
  • вміти працювати з питаннями під час керування розмовою,
  • цінувати перший контакт із клієнтом,
  • цінувати завершення розмови,
  • цінувати значення та вплив середовища,
  • знати умови, за яких відбувається збій комунікації.

Як зазначають Roháč, J. a Dancák, P. (2009, s. 63-70), моральні слова легко зрозуміти, і ми вміємо без проблем їх використовувати. У звичайній комунікації ми застосовуємо попереднє розуміння моральної реальності, яке передбачаємо також у інших людей. Частиною попереднього розуміння моральної реальності описують поняття:

  • моральна оцінка,
  • совість,
  • добровільність,
  • відповідальність,
  • соціальний погляд,
  • і власна цінність.

Етика духовної служби на соціальних та медичних ліжках є невід’ємною частиною загального догляду за хворим пацієнтом або клієнтом, який потребує належного лікування або соціальної допомоги та підтримки особи, яка бере участь у його одужанні або стабілізації загального стану його здоров’я та соціального становища. Духовний догляд має бути важливою сферою зусиль усієї сестринської команди, як зазначають Miženková, Ľ. - Kilíková, M. - Kvašňáková, D. (2009, s. 26). Деякі життєві події, особливо екстремальні ситуації, такі як важка хвороба, травма, емоційний стрес, можуть бути пов’язані з існуючою духовністю або стати викликом для неї. Ці ситуації можуть порушити рівновагу духовної виміру людини настільки, що виникає духовна скрута (втрата сенсу життя, бажання жити). Авторки далі стверджують, що сучасна сестринська справа глобально визнає, що потреби духу є такими ж важливими, як біологічні, психічні чи соціальні потреби. Тому глибше пізнання цього виміру медичними сестрами веде до покращення якості сестринського догляду (Miženková, Ľ. - Kilíková, M. - Kvašňáková, D. 2009, s. 27).

До спільних елементів в охороні здоров’я та в соціальній роботі для обраних груп ми зарахували та обрали також деякі закони та хартії прав пацієнтів, оскільки вони безпосередньо пов’язані з етикою в охороні здоров’я та з етикою в соціальній роботі, а також з обраною темою в нашому внеску. Ми наводимо:

  • Хартію прав пацієнтів у SR,
  • Європейську хартію пацієнтів,
  • Конвенцію про права осіб з інвалідністю,
  • Антидискримінаційний закон,
  • та Міжнародну класифікацію функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я.

Висновок

Кожне людське рішення має моральне значення. Від кожного індивіда залежить, як проявиться його особистість, совість та його мораль у щоденній діяльності, а також у роботі. Існує безліч критеріїв, які об’єднують, але й розділяють погляди, етичні принципи чи норми при виконанні окремих дій у різних професіях. Сьогоднішній, сучасний час людині, з одного боку, допомагає, але водночас може індивіду, родині чи групі або суспільству також шкодити.

Перетини соціальної роботи як науки з іншими науками (і навпаки) виражають поняття мультидисциплінарність та трансдисциплінарність, як зазначають Žilová a Tokárová (in: Tokárová, A., 2002, s. 53).

Охорона здоров’я, сестринська справа та соціальна робота є самостійними професіями, але мають спільні елементи, які взаємно впливають на них і об’єднують. Для збереження гідного існування кожного індивіда, хворого, інваліда, покинутого, бідного або старого необхідно поважати також його індивідуальні потреби. Водночас необхідно знати та застосовувати професійну етику вищезазначених професій на практиці та забезпечувати загальну біо-психо-соціо-духовну складову догляду кожному індивіду, незалежно від його віку, статі, стану здоров’я та соціального статусу або іншої диференціації особистості клієнта чи пацієнта. Етика в охороні здоров’я, сестринській справі та в соціальній роботі має спільні елементи, які об’єднують зазначені професії, що веде також до досягнення загального біо-психо-соціо-духовного стану єдності кожної особистості. Mátel, A. a kol. (2010, s.14) зазначає, що в кожній професії людина може потрапити в ситуацію, коли на розгляд приходять принаймні дві альтернативи поведінки. Працівник може потрапити в етичну дилему тоді, коли має вирішити на користь одного з рішень, з яких жодне не є повністю добрим. Моральні проблеми виникають тоді, коли вибір робиться між добрим і злим, правильним і неправильним.

З етичними дилемами та моральними проблемами щодня стикається і вирішує їх лікар, коли лікує пацієнта, медична сестра, коли доглядає пацієнта, а також соціальний працівник у закладі соціальних послуг, де він забезпечує надання соціальної допомоги. Соціальний працівник у сфері «надання соціальних послуг клієнту повинен поважати те, що основні права людської особи мають фундаментальне та виключне значення», як описують Roháč, J. a Dancák, P. (2009, с. 109). Їхні правильні рішення при вирішенні проблем пацієнтів або клієнтів зумовлені багатьма факторами. «Лише знання етичних принципів і норм, сформованих в етичному кодексі, саме по собі не є гарантією того, що відповідний працівник буде діяти морально, але воно, безумовно, може спонукати його до роздумів над цими питаннями, або ж до ідентифікації з цими принципами, їх інтерналізації та, як наслідок, дій відповідно до них, а також до свого сумління» (Mátel, A. a kol., 2010, с. 18). В особистому житті, а також у щоденній роботі з нашими клієнтами чи пацієнтами, згадаймо завжди актуальний вислів покійної Матері Терези, яка в минулому сказала: «Справжня любов болить. Вона завжди має боліти. Має бути боляче когось любити, а не покинути». Автор: PhDr. Jana Kollárčiková M.V. Centrum sociálnej a opatrovateľskej starostlivosti, n.o.

Список бібліографічних посилань

[1] BALOGOVÁ, B. (ed.) 2006. Úvod do sociálnej práce pre sociálnu a charitatívnu službu. Prešov : PbF PU, 2006. 75 s. ISBN 80-8068-504-5. [2] FARKAŠOVÁ, D. a kol. 2001. Ošetrovateľstvo-teória. Martin : Osveta, 2001. 134 s. ISBN 80-8063-086-0. [3] MÁTEL, A. a kol. 2010. Etika sociálnej práce. Bratislava : VŠZaSP sv. Alžbety, 2010. 173 s. ISBN 978-80-89271-85-6. [4] ROHÁČ, J. - DANCÁK, P. 2009. Kapitoly o práve a etike. Prešov : ÚSVaZ bl. P. P. Gojdiča v Prešove, 2009. 103 s. ISBN 978-80-89271-73-3. [5] SIDOROVÁ, E. – JAKUBÍKOVÁ, M. 2003. Komunikácia v ošetrovateľstve. Prešov : Fakulta zdravotníctva PU v Prešove. 2003, 76 s. ISBN 80-8068-196-1. [6] ŠOLTÉS, L. - PULLMANN, R. a kol. 2008. Vybrané kapitoly z medicínskej etiky. Martin : Osveta, 2008. 252 s. ISBN 978-80-8063-287-8. [7] TOKÁROVÁ, A. a kol. 2002. Sociálna práca. Kapitoly z dejín, teórie, a metodiky sociálnej práce. Prešov : Filozofická fakulta Prešovskej univerzity v Prešove. 2002, 564 s. ISBN 80-8068-086-8. [8] Zákon č.448/2008 Z. z. O sociálnych službách a o zmene a doplnení zákona č. 455/1991 Zb. o živnostenskom podnikaní (živnostenský zákon) v znení neskorších predpisov.

Журнальна література

[1] BUŽGOVÁ, R. – IVANOVÁ, R. 2008. Etické aspekty výzkumu týraní, zneužívaní a zanedbávaní seniorú v institucionální péči. In: Zdravotníctvo a sociálna práca. ISSN 1336-9326. roč. 2008, č. 3-4, s. 8-11. [2] HUDÁKOVÁ, A.- OBROČNÍKOVÁ, A. 2008. Kvalita života u seniorov. In: Zdravotníctvo a sociálna práca. ISSN 1336-9326, 2009, roč. 4, č. 3-4, s. 75. [3] MASKALIKOVÁ, T. 2009. Je starnutie nádejou? In Zdravotníctvo a sociálna práca. ISSN 1336-9326, roč. 2009.4, č. 1-2, s. 26. [4] MIŽENKOVÁ, Ľ. – KILIKOVÁ, M. – KVAŠŇÁKOVÁ, D. 2009. Význam uspokojovania spirituálnych potrieb u pacienta v kritickom stave. In: Zdravotníctvo a sociálna práca. ISSN 1336-9326. roč. 2009, 4, č. 1-2, s. 26.

Доповідь була представлена на міжнародній науковій конференції Aplikovaná etika v sociálnej práci a ďalších pomáhajúcich profesiách, яка відбулася 20–21 жовтня 2010 року в П'єштянах і була опублікована у збірнику цієї конференції: MÁTEL, A. – SCHAVEL, M. – MÜHLPACHR, P. – ROMAN, T. 2010. Aplikovaná etika v sociálne práci a ďalších pomáhajúcich profesiách. Zborník z medzinárodnej vedeckej konferencie. Bratislava : VŠZaSP sv. Alžbety. 413 s. ISBN 978-80-89271-89-4.