Минулого року, з 15 по 16 листопада, у Парижі відбулося експертне засідання, яке було пов’язане з проєктом Комітету з охорони здоров’я та Робочої групи з питань соціальної політики довготривалого догляду та його фінансування OECD (1) (OECD Health Committee and Working Party on Social Policy on LTC Workforce and Financing). У зустрічі взяли участь фахівці з міністерств охорони здоров’я та соціальних справ країн-членів OECD разом із кількома запрошеними науковими працівниками. OECD визначає довготривалий догляд (далі — LTC(2)) як догляд за особами, що окреслюється як цілісний спектр послуг, призначених для людей, залежних від допомоги у деяких із базових видів самообслуговування. Отже, послуги LTC потрібні людям, які мають обмежену самодостатність, особливо у базових видах самообслуговування, і цей стан є тривалим; він може бути спричинений як хронічними захворюваннями, так і бути наслідком інвалідності, чи то фізичної, чи то психічної.

Експертні засідання були зосереджені на досвіді окремих країн щодо робочої сили та фінансування LTC, а також на ідентифікації проблем у знаннях про управління та формування політичних пріоритетів. У політичних інтересах знайти рішення, як протистояти суспільним та демографічним змінам (старіння населення, зниження пропозиції неформального догляду, зростання попиту на догляд), які мають прямий вплив на ринок праці.

У зв’язку з цією проблематикою в межах секції LTC готується дослідження, яке в межах встановлених гіпотез ставить такі питання для подальшого загальносуспільного вирішення:

  • Як впоратися зі зростаючим попитом на формальний LTC і як забезпечити достатню кількість доглядальників (наприклад, як підвищити привабливість цих професій і як знизити плинність кадрів)?
  • Чи повинні ми підтримувати сім’ї, що здійснюють догляд? Які мотиваційні механізми ми повинні використовувати?
  • Чи може державний сектор дозволити собі фінансувати очікуване зростання витрат і водночас забезпечити відповідне покриття ризиків LTC?
  • Чи потрібні нам інші механізми фінансування? Які ще ресурси ми можемо використовувати?
  • Як можна зробити системи LTC ефективнішими?
  • Яким є вплив економічної кризи на фінансування LTC та на зайнятість у цій сфері?

Проблематика неформального догляду в різних країнах OECD

Проблематикою неформального догляду займаються різні країни, що входять до OECD, оскільки сім’ї та друзі, які здійснюють догляд, є основою системи LTC. Проте загальновідомо, що неформальні доглядальники відчувають психічне та фізичне навантаження через догляд за своїми близькими. На засіданні обговорювалася політика запобігання та пом’якшення небажаних наслідків неформального догляду для тих, хто його здійснює. Насамперед йдеться про проблему погіршення психічного та фізичного здоров’я, пастку бідності для доглядальників та рішення про вихід з ринку праці через високе навантаження від цього догляду. Для цієї групи неформальних доглядальників необхідно створити стратегію, яка спиратиметься на комбінований догляд (розподілений догляд між неформальними та професійними доглядальниками), що може допомогти у поєднанні професійної кар’єри та догляду. Дуже необхідним є впровадження таких превентивних заходів, які допоможуть покращити здоров’я та психічне благополуччя неформальних доглядальників. У цьому питанні буде необхідно створити для неформальних доглядальників гнучкі робочі схеми, які дозволяють краще поєднувати робоче життя та роль доглядальника. Беззаперечною є також роль респітного догляду та надання необхідної інформації й координації соціально-медичного догляду.

Досвід Бельгії Представниця з Бельгії Mireille Goemans, Federal Public Service Social Security, представила системи доступу до LTC у Бельгії. У валлонській частині акцент робиться на послугах у домашніх умовах, і, на відміну від фламандської спільноти, менше людей розміщено в інституціях. На федеральному рівні у них не створено окремої стратегії в LTC, але існують ініціативи, що фінансуються медичним страхуванням — йдеться про респітний догляд (денні центри, короткострокове перебування) та альтернативний догляд (це нова ініціатива, зокрема підтримка догляду в домашньому середовищі). Однак ця країна має створену стратегію підтримки сімейних доглядальників, яка складається з щомісячної допомоги на догляд та захисту від звільнення з роботи, якщо вони доглядають за членом сім’ї; це дозволяє їм повернутися на ринок праці після завершення догляду. Крім того, доглядальники мають право на соціальне забезпечення. У межах неформального догляду було створено дослідження – Legal recognition and access to social rights for informal carers” (онлайн: http://www.aidants-proches.be/rshared/File/reconnaissance-legale-des-aidants-proches.pdf - PDF), яке займається новим визначенням ролі доглядальника (хто насправді є близькою особою) та забезпеченням адекватної підтримки, а також правового та соціального захисту цієї особи. У майбутньому буде потрібно створити законодавчий, податковий та соціальний статус неформального доглядальника. Ці заходи призведуть до визнання його прав на соціальне забезпечення, оскільки це є роботою, та визнання здобутих під час догляду знань і навичок для подальшої інтеграції на ринку праці.

Досвід Норвегії У Норвегії цей догляд забезпечується через громади. Існує дуже тісна співпраця громад і сімей. З цією метою уряд Королівства Норвегія (у 2006 р.) ухвалив у парламенті резолюцію щодо плану підготовки LTC до 2015 року. Потреба в LTC становить дедалі більшу проблему, тому неможливо буде впоратися з нею лише силами сектору охорони здоров’я та соціального догляду, а необхідно вжити загальносуспільних заходів.

Уряд схвалив матеріал про LTC як про майбутній виклик і визначив п’ять основних напрямків для вирішення, які відображені у стратегії догляду до 2015 року:

Перший напрямок займається ідентифікацією нових груп населення, які потребуватимуть послуг LTC.

Другим напрямком є демографічні зміни в суспільстві, які представлятимуть не лише потребу збільшити обсяг наданого догляду, а й поглибити знання доглядальних професій про проблематику LTC. Старіння населення неможливо вважати лише проблемою, але необхідно також взяти до уваги той факт, що наступні покоління літніх людей включатимуть людей у кращому стані здоров’я, а також тих, хто буде багатшим за попередні покоління. Ці люди матимуть більші вимоги, наприклад, до якості наданих послуг.

Третім напрямком є майбутня нестача доглядальників, яка пов’язана зі збільшенням тривалості життя.

Четвертим напрямком є потреба у посиленому медичному нагляді та моніторингу, коли, безперечно, також зростатиме потреба у спеціалізованій медичній та мультидисциплінарній фаховій підтримці як у домашньому LTC, так і в інституційному середовищі. Це стосується насамперед пацієнтів із комплексними медичними потребами, але також, наприклад, людей із деменцією та іншими психіатричними й неврологічними синдромами, що впливають на психічне здоров’я та когнітивні функції, які потребують скоординованої пропозиції послуг, що починається зі спеціалізованих медичних послуг і закінчується послугами в громаді.

П’ятим напрямком є достатнє задоволення психосоціальних потреб осіб, які потребують LTC, оскільки LTC занадто зосереджений на медичних та соціальних аспектах догляду. Задоволення психосоціальних потреб вимагає участі ширшого спектра професійних працівників так, щоб можна було приділяти більшу увагу також психологічним аспектам догляду та змістовним активностям.

З проблемних сфер були створені стратегії до 2015 року, які не передбачають революційних змін у системі, а спрямовані на поступовий розвиток LTC. До основних стратегій належать:

  • Підтримка якості, досліджень та планування – розвиток LTC вимагатиме як інвестицій у пристосування закладів до потреб людей із хронічними захворюваннями, так і в освіту та розвиток людських ресурсів. У Норвегії LTC розглядається як діяльність, яку мають забезпечувати громади.
  • Збільшення потужностей шляхом підвищення здібностей та знань.
  • Краща координація із сектором охорони здоров'я та моніторинг пацієнтів.
  • Активний підхід до догляду.
  • Угода про якість – уряд домовився з професійними організаціями про те, що при наданні послуг буде приділятися достатня увага їхній якості, яка базуватиметься, зокрема, на мультидисциплінарній співпраці, вдосконаленні навичок мультидисциплінарних команд, покращенні планування та організації догляду як на рівні громади, так і стосовно окремих клієнтів.

Іншими складовими стратегії цього плану є посилення менеджменту та краща організація послуг. Послуги на рівні громад повинні бути здатні гнучко реагувати на запити та потреби отримувачів LTC в окремих громадах. Інструментом для кращої організації послуг є також сучасні технології.

Висновок

Проблематика LTC є дуже обговорюваним питанням у європейських країнах у межах систем охорони здоров'я. Ці системи повинні будуть займатися старінням населення та забезпеченням медичного й соціального догляду, створенням нових професій у сфері LTC відповідно до специфічних проблем старіючого населення. За оцінками експертів у цій галузі, до 2020 року бракуватиме близько 1 мільйона медичних працівників, близько 15 % медичної допомоги не буде повністю забезпечено. Крім того, бракуватиме 2 мільйонів працівників у сфері LTC, що призведе до того, що 15 % не буде забезпечено і в цьому секторі. Ці результати є дуже серйозними. Необхідно проаналізувати майбутні потреби в охороні здоров'я та допомогти країнам-членам планувати людські ресурси в цій галузі. Також необхідно проаналізувати компетенції та знання нинішньої робочої сили та адаптувати їх відповідно до майбутніх потреб. Необхідно підвищити привабливість медичних професій шляхом покращення умов праці. А також вирішити проблему міграції. Нові навички для нових робочих місць є частиною стратегії «Europa 2020». Потрібна освічена робоча сила, а також освітні установи, які будуть гнучко реагувати на ці потреби. Флагманськими ініціативами в цій галузі є «An agenda for new skills and new jobs» та «Youth on the move». Наступним кроком Європейської комісії буде створення плану дій щодо робочої сили, спільна дія (joint action) з моделювання та прогнозування робочої сили, а також використання європейських фондів на освіту.

Mgr. Monika Válková doc. MUDr. Iva Holmerová, Ph.D. Mgr. Tomáš Roubal (редакційно опрацьовано) Джерела: OECD EXPERT MEETING ON LONG-TERM CARE: How to support family carers?,15-16 November 2010, Paris

(1) Організація економічного співробітництва та розвитку (прим. ред.) (2) З англ. long-term care (прим. ред.)

Більше інформації можна отримати на веб-сайтах http://www.socialnisluzby.eu та http://www.apsscr.cz.