Передмова до публікації: Процес реформи державного управління безпосередньо пов'язаний із трансформаційними процесами, що стали наслідком зміни політико-економічної та соціальної сутності держави. Лютий 1948 року позначив історію відновленої Чехословаччини радикальною зміною політичної орієнтації. Вона почала формуватися ще раніше, на що суттєво вплинули результати Другої світової війни, а також прагнення Комуністичної партії Чехословаччини (далі — КПЧ) до орієнтації на Радянський Союз. Цей процес завершився у лютому 1948 року, коли за результатами виборів до уряду увійшли представники КПЧ, які, скориставшись урядовою кризою, встановили владу з прорадянською орієнтацією. Цей стан був закріплений і в Конституції 9 травня, яку прийняли Законодавчі збори ЧСР як конституційний закон № 150/1948 Зб. У статті XII, п. 1 цит.: «Економічна система Чехословацької Республіки ґрунтується на націоналізації мінеральних багатств, промисловості, оптової торгівлі та банківської справи; на власності на землю згідно з принципом...». Так визначені відносини до засобів виробництва дозволили завершити процес націоналізації.

Зміну політичного режиму у 1989 році тому було необхідно розпочати зі зворотного процесу — зміни відносин власності, тобто приватизації національного майна, «...яке є власністю всього народу» — (див. ст. 8 п. 1 Конституції ЧССР № 100/1960 Зб.), а також реалізації реституційних вимог постраждалих громадян, тобто повернення до початкового стану.

З погляду територіально-адміністративного устрою в Словаччині процес був спрямований насамперед на скасування системи територіального державного управління, представленої системою національних комітетів місцевого державного управління, перебудову територіального поділу, створення правових та економічних передумов для виникнення реального територіального самоврядування на муніципальному та бюджетному рівнях. Масштабні зміни відбулися, зокрема, у сфері соціальної роботи, наприклад, скасування районних управлінь, зміна в організації відділів соціальних питань — створення управлінь праці, соціальних питань та сім'ї, створення вищих територіальних одиниць (далі — ВТО) та інше. Внаслідок цього ми часто стикаємося у студентів та фахівців на практиці з недостатньою поінформованістю про її сучасне функціонування та компетенції.

Пізнання окремих організацій, суб'єктів та установ, які здійснюють соціальну діяльність, є основною передумовою для успішних процедур, орієнтованих на користь клієнта. Ця передумова стосується насамперед студентів соціальної роботи, але також і фахівців, які змушені співпрацювати з багатьма колегами, що працюють в інших соціальних установах. Їм необхідно ознайомитися з деякими компонентами соціальної політики, законодавчими нормами та діяльністю, які створюють передумови для ефективної соціальної допомоги та соціального забезпечення.

Актуальність третього переробленого видання публікації (особливо в розділах 6 та 7) підтверджується також тим фактом, що, попри існуюче законодавство та організаційну структуру соціальних установ, під час реалізації соціальної діяльності існує багато неясностей, пов'язаних із нечіткими компетенціями, недостатніми знаннями та навичками окремих суб'єктів.

Автори публікації працювали кілька років у різних суб'єктах державного управління: від районних управлінь, через магістрат, самоврядний край і аж до міністерства праці, соціальних питань та сім'ї. Наведені факти, а особливо прийняття закону про соціальні послуги та закону про грошові внески на компенсацію тяжкої інвалідності, були головними причинами, чому ми вирішили опрацювати цю проблематику (деякі частини стисліше, інші детальніше), попри те, що ми усвідомлюємо постійні зміни, які відбувалися, зокрема, у зв'язку з передачею компетенцій від держави до самоврядування, а також в інших сферах.

Ця публікація тому ставить за мету чітко представити цю проблематику кожному, хто хоче зорієнтуватися в соціальній роботі в державному управлінні (яку також називають державним соціальним управлінням). Наприкінці кожної частини наведено контрольні запитання, які допоможуть краще сконцентрувати базові знання з даної проблематики. Ми будемо раді, якщо представлена публікація послужить також фахівцям на практиці, але насамперед студентам соціальної роботи з таких предметів, як соціальне управління або соціальна робота в державному управлінні, або ж з предметів теорія соціальної роботи та соціальна політика.

Про авторів Milan SCHAVEL — професор соціальної роботи, яку викладає в багатьох словацьких університетах. Працював багато років у міністерстві праці, соціальних питань та сім'ї. Був співавтором проєктів у сфері супервізії та соціального консультування для соціальних працівників. Працює також як супервізор соціальної роботи та викладач в Asociácia supervízorov a sociálnych poradcov. Є автором та співавтором багатьох публікацій, як-от: Sociálna prevencia, Sociálne poradenstvo a komunikácia, Sociálna práca, Úvod do štúdia a dejín sociálnej práce та багатьох інших.

Michal OLÁH — доцент соціальної роботи, на сьогодні обіймає посаду завідувача кафедри соціальної роботи у VŠZaPS sv. Alžbety та викладає соціальну роботу в багатьох словацьких університетах. Працював кілька років на різних посадах у державному управлінні та самоврядуванні, є випускником довгострокового навчання з когнітивно-поведінкової психотерапії та працює як супервізор соціальної роботи. Є автором та співавтором багатьох публікацій, наприклад: Supervízia v sociálnej práci, Sociálnoprávna ochrana detí, Vyšetrovanie drogovej kriminality, Sociálne poradenstvo a komunikácia, Úvod do štúdia a dejín sociálnej práce та багатьох інших.

Štefánia DEREVJANIKOVÁ здобула освіту в галузі державного управління в Університеті P. J. Šafárika в Košice, де вона екстерном викладає у Vysokej škole zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety в Prešov. Працює керівником відділу SPODaSK в Úrad práce, sociálnych vecí a rodiny, Odbor sociálnych vecí a rodiny в Košice.

JUDr. Karol ZEMAN, PhD. — доктор права, працює асистентом на факультеті охорони здоров'я та соціальної роботи Trnavskej univerzity в Trnava, де викладає правові дисципліни. Після навчання в Praha тривалий час працював у державному управлінні на керівних посадах, а з 1993 року — в Okresný úrad práce в Trnava як директор ObÚP, а згодом як керівник центру навчання. Є співавтором публікації Sociálnoprávna ochrana detí, на сьогодні готує публікацію Úvod do právnych disciplín pre sociálnych pracovníkov.

  1. Соціальна робота 1.1 Витоки соціальної роботи 1.2 Історичний контекст соціальної роботи в Словаччині 1.3 Предмет і зміст соціальної роботи 1.4 Соціальна політика та соціальна робота у взаємозв'язку 1.4.1 Визначення та значення соціальної політики

  2. Історичний розвиток територіально-адміністративного устрою на території Словаччини 2.1 Найдавніші адміністративні утворення на території Словаччини 2.2 Йозефінська реформа державного управління 2.3 Бахівський абсолютизм 2.4 Організація державного управління в Словаччині після Австро-Угорського компромісу 2.5 Період Чехословацької Республіки 2.6 Період Словацької держави 2.7 Зміни в територіально-адміністративному устрої Словаччини в період після Другої світової війни до 1990 року 2.8 Державне управління в Словаччині після 1990 року

  3. Понятійне визначення державного управління 3.1 Поняття державного управління

3.1.1 Поняття «управління» 3.1.2 Поняття «державне управління» 3.1.3 Поняття «публічна влада» 3.2 Публічне управління 3.3 Публічне управління та приватне управління 3.4 Організаційні принципи публічного управління

  1. Організація публічного управління 4.1 Державне управління 4.1.1 Структура державного управління в Словаччині 4.1.1.1 Уряд Slovenskej republiky 4.1.1.2 Міністерства та інші центральні органи державного управління 4.1.1.3 Місцеве державне управління 4.1.1.4 Органи державного управління із загальною компетенцією 4.1.1.5 Органи державного управління зі спеціалізованою компетенцією 4.2 Самоврядування 4.2.1 Муніципалітет 4.2.2 Самоврядний край – вища територіальна одиниця 4.3 Публічно-правові установи

  2. Реформа публічного управління 5.1 Загальні принципи публічного управління 5.2 Короткий огляд реформи публічного управління 5.2.1 Податкова реформа 5.2.2 Пенсійна реформа 5.2.3 Реформа охорони здоров'я 5.2.4 Реформа публічного управління шляхом фіскальної децентралізації 5.3 Трансформація соціальної сфери 5.3.1 Соціальне страхування 5.3.2 Державна соціальна підтримка 5.3.3 Соціальна допомога 5.4 Найважливіші заходи в соціальній політиці, чинні після 1 січня 2006 року 5.4.1 Соціальне страхування 5.4.2 Громадяни з важкими порушеннями здоров'я 5.4.3 Громадяни в стані матеріальної скрути 5.4.4 Підтримка сімей 5.4.5 Ринок праці та політика зайнятості

  3. Органи публічного управління в соціальній сфері 6.1 Соціальна допомога на рівні державного управління 6.1.1 Ministerstvo práce, sociálnych vecí a rodiny SR 6.1.1.1 Статус та компетенція Ministerstva práce, sociálnych vecí a rodiny SR 6.1.2 Ústredie práce, sociálnych vecí a rodiny 6.1.3 Úrad práce, sociálnych vecí a rodiny 6.2 Соціальна робота на рівні самоврядування 6.2.1 Самоврядування за інтересами 6.3 Публічно-правові установи в соціальній системі 6.3.1 Sociálna poisťovňa 6.3.1.1 Історія 6.3.1.2 Організаційна структура Sociálnej poisťovne

  4. Здійснення соціальних компетенцій публічним управлінням 7.1 Виконання соціальних завдань публічним управлінням 7.1.1 Прийняття рішень щодо виплат соціального страхування 7.1.2 Прийняття рішень щодо державних соціальних виплат 7.1.3 Прийняття рішень щодо соціальних послуг 7.2 Надання соц. допомоги недержавними суб'єктами

© Автори: prof. PaedDr. Milan Schavel, PhD. doc. PhDr. Michal Oláh, PhD. PhDr. Štefánia Derevjaniková JUDr. Karol Zeman, PhD., h. doc. Рецензенти: doc. JUDr. Ján Roháč, CSc. JUDr. Jozef Kudla, PhD. Mgr. Beata Horvathová

Мовне редагування: Mgr. Andrea Martonová, Bc. Eva Kunovjaneková Технічне редагування: doc. PhDr. Michal Oláh, PhD. Фото на обкладинці: MPSVaR SR Видавець: Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety Рік видання: 2009 Друк: BEKI design, s.r.o. ISBN: 80-8082-065-1 EAN: 9788080820657