У нашому демократичному суспільстві, де робота не є чимось само собою зрозумілим, а система соціального забезпечення перетворилася на систему соціальної допомоги, ми дедалі частіше зустрічаємося із сім'ями, чиї доходи та витрати перебувають у дисбалансі. Їхня кількість зростає з кожним днем під тиском обставин, спричинених тривалою світовою економічною кризою. Багато сімей втратили роботу, їхні перспективи мізерні, тому вони задовольняють свої потреби в межах своїх, хоч і дуже низьких, обмежених можливостей. Хоча у нас про це поки що відкрито говорять дуже мало, відомо, що в нашому суспільстві є й сім'ї, чиї витрати значно перевищують їхні доходи. Про такі сім'ї ми дізнаємося здебільшого тоді, коли виконавець уже виконав свою роботу, а їхня ситуація стає нерозв'язною або важкорозв'язною. Тоді вже буває досить пізно. Нерідко головною проблемою цих сімей є позики.

Позики сьогодні є звичайною частиною життя багатьох сімей. Вони корисні доти, доки сім'я може їх виплачувати. Коли сім'я втрачає цю здатність, виникає проблема. Багато сімей у повсякденному житті втрачають контроль над своїми позиками, або ж над своїми доходами та витратами, і потрапляють у ще більші борги. Не є рідкістю, коли сім'я вирішує таку, вже безвихідну для неї ситуацію, шляхом отримання ще однієї, «вигіднішої» позики для погашення попередньої. Результатом є те, що сім'я потрапляє в зачароване коло боргів. З поняттям боргів у нас асоціюються не лише позики, а й іпотеки, лізинги, дебет на власному рахунку, неоплачена оренда, інкасо, рахунки за телефон тощо. Усе це поняття, які ми могли б одним словом назвати «борги».

На практиці ми стикаємося з можливостями отримання позик із кількох джерел і кількох типів:

  • небанківські суб'єкти (надають позики без реєстру, позики без підтвердження доходу, небанківські позики під вексель, позики негайно, позики до 24 годин, онлайн-позики),
  • банківські суб'єкти (дозволяють овердрафт поточного рахунку, надають споживчі кредити, кредити на нерухомість...),
  • будівельні ощадні каси,
  • лізингові компанії.

Визначити точні причини, що ведуть сім'ї до боргів, є дуже складним завданням. Попри те, що за кордоном багато фахівців приділяють цьому велику увагу, воно залишається не до кінця зрозумілим. При пошуку причин найчастіше ми можемо натрапити на:

  • втрату роботи,
  • втрату (смерть) партнера,
  • розлучення,
  • велику кількість дітей та інше.

Як зазначає Maly (2002), це далеко не всі причини, що призводять до збільшення кількості заборгованих сімей. Belardi (1996) до них ще додає:

  • достроковий вихід на пенсію,
  • незаплановане народження дитини,
  • хвороби та залежності,
  • невідповідний спосіб планування сімейного бюджету тощо.

На основі численних досліджень ми можемо констатувати, що йдеться часто про сім'ї, передусім із малолітніми дітьми, та сім'ї з невирішеним житловим питанням. (Porubänová, 1995) Тут на перший план виходить одне суттєве питання, а саме: як можливо, що багато багатодітних сімей чи сімей неповних, наприклад, де один із батьків помер тощо, взагалі не потрапляють у колообіг боргів. Відповідь, здається, на перший погляд зрозуміла. З-поміж багатьох вищезгаданих причин саме остання буває найвирішальнішою. В основному не так важливо, чи має сім'я когось із членів хворим чи ні. Чи йдеться про багатодітну сім'ю, чи лише про сім'ю з однією дитиною тощо, а важливо те, чи здатна сім'я ефективно розпоряджатися фінансовою сумою, яку має в розпорядженні. І саме ця нездатність буває часто каменем спотикання. Витрати багатьох сімей значно перевищують розмір їхніх доходів. Лише мало хто із сімей вміє орієнтуватися в сплетінні правових норм і може допомогти собі в цій, часто безвихідній для неї ситуації. Так створюється простір для соціального консультування.

Під соціальним консультуванням ми можемо цілком загально розуміти соціальну послугу, що стосується особи (індивіда, сім'ї, групи...), у якій надаються спеціальні фахові або практичні знання, ноу-хау та інструкції, як діяти.

Закон про соціальну допомогу, який був донедавна чинним, визначав соціальне консультування так: «Соціальне консультування — це фахова діяльність, спрямована на встановлення обсягу та характеру соціальної потреби, на встановлення причин її виникнення, на надання інформації про можливі рішення соціальної потреби та на спрямування громадянина при виборі та застосуванні форм соціальної допомоги». (Zákon č. 195/1998, § 12)

Новий закон про соціальні послуги розрізняє:

а, фахові діяльності,

б, обслуговуючі діяльності,

в, інші діяльності. (Zákon č. 448/2008, § 2)

Згідно із зазначеним законом, окрім іншого, фаховою діяльністю є соціальне консультування.

Соціальне консультування — це фахова діяльність, спрямована на допомогу фізичній особі в несприятливій соціальній ситуації. Соціальне консультування здійснюється на рівні базового та спеціалізованого соціального консультування і може здійснюватися в амбулаторній формі через консультації соціального консультування, створені для цієї мети, та в польовій формі через польові програми. (Zákon č. 448/2008, § 19)

Базове соціальне консультування розуміється як оцінка характеру проблеми індивіда, сім'ї або громади, подальше надання базової інформації про можливості вирішення проблеми та, за потреби, рекомендація і посередництво в отриманні подальшої фахової допомоги. Це консультування має бути частиною кожної соціальної послуги.

На відміну від цього, спеціалізоване соціальне консультування пояснюється як встановлення причин виникнення, характеру та обсягу проблем індивіда, сім'ї та громади і подальше надання конкретної фахової допомоги. Виходячи з наведеного, нам чітко зрозуміло, що сім'я повинна через соціальне консультування отримати величезну кількість інформації, наприклад, про те, як:

  • вирішувати свою несприятливу чи кризову соціальну ситуацію,
  • реалізувати свої правові вимоги,
  • сконтактуватися з установами та закладами, де їй буде надано соціальну допомогу,
  • та інше.

Консультування для сімей, які мають проблеми з боргами, має включати діяльність багатьох фахівців. Вони повинні надати сім'ям інформацію про їхні правові вимоги. Ми можемо, отже, констатувати, що в соціальному консультуванні як фаховій формі допомоги мають брати участь фахівці з різних галузей. Це мають бути насамперед соціальні працівники – консультанти, а також психологи, юристи та економісти. Їхня взаємна командна співпраця на мультидисциплінарному рівні підвищила б ефективність усієї консультаційної роботи. Соціальне консультування сім'ям у боргах може надавати багато суб'єктів, згідно з новим законодавством — надавачів соціальних послуг. (Zákon č. 448/2008, § 3) Їхній рівень зумовлений самою структурою, їхньою організацією та кадровим забезпеченням. Надавачі соціальної послуги (у нашому випадку соціального консультування) поділяються на:

а, публічних надавачів,

б, непублічних надавачів.

У стосунках із клієнтами, якими в нашому випадку є заборговані сім'ї, потрібно, щоб соціальний консультант працював насамперед із такими та подібними цілями:

  • щоб сім'ї позбулися боргів,

  • щоб вони вміли жити з грошима, які мають у своєму розпорядженні, тобто вели життя, відповідне до розміру їхнього доходу, і

  • щоб вони не створювали жодних нових боргів.

Однак ці загальні цілі можуть бути досягнуті лише за допомогою часткових цілей. Оскільки борги деяких сімей є настільки високими, життя деяких із них уже на рівні прожиткового мінімуму може бути успіхом. Деякі сім'ї, проте, не здатні жити без постійного створення нових боргів. Вони стають довгостроковими клієнтами соціального консультанта.

З цього випливають також інші, як зазначає Belardi (1996), загальносуспільні цілі, з яких ми могли б згадати принаймні:

  • здатність фахівців і з інших професій розпізнати потребу сім'ї у консультуванні щодо боргів,
  • причини та наслідки заборгованості мають стати відомими також широкому загалу, щоб таким чином запобігати подальшим непотрібним заборгованостям.

Усе соціальне консультування як професійна діяльність має характеризуватися певними ознаками. Вони призводять до того, що соціальне консультування суттєво відрізняється від звичайного, аматорського консультування, під яким ми розуміємо «давання порад». До цих ознак, наприклад, Belardi (1996) відносить:

  • професійність,
  • доступність,
  • безкорисливість,
  • можливість надання контактів у разі потреби в інших формах допомоги,
  • неупередженість.

Список використаної літератури

BELARDI, N. et al. 1996. Beratung. Eine sozialpädagogische Einfhrüng. Beltz: Weinheim und Basel, 1996. MALY, A. A. 2002. Tatort Banken. Österreich, Schuldenfalle Europas. Eine Tatsachenverdichtung. Wien: Map Mac, 2002. 158 s. ISBN 3-9051689-0-7 PORUBÄNOVÁ, S. 1995. Podporné možnosti neziskovej inštitúcie ako jedna z alternatív predchádzania a prekonávania rodinnej chudoby. In: Chudoba ako sociálny problém. Teória a prax. Bratislava. 1995. Zákon č. 195/1998 Z. z. o sociálnej pomoci Zákon č. 448/2008 Z. z. o sociálnych službách a doplnení zákona č. 455/1991 Zb. o živnostenskom podnikaní.

Автор: PhDr. Barbora Drexlerová, PhD.

Доповідь була представлена на Міжнародній конференції на тему «Соціальне консультування та супервізія як засіб підвищення професійної компетентності соціальних працівників», яка відбулася 7–8 квітня 2010 року. Організатором конференції була Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety n.o