ВСТУП
Камбоджа — це країна швидкого прогресу, який, проте, у певних сферах проявляється негативним впливом на її населення. З погляду соціальної роботи це країна багатьох викликів. У цій статті ми зосереджуємося лише на одній із багатьох критичних сфер, а саме на соціальному впливі ВІЛ/СНІДу на дітей у Камбоджі. Ця тема є широкою, і неможливо підсумувати її лише кількома основними пунктами. ВІЛ-інфекція впливає на людину як на комплексну істоту, не лише на її стан здоров'я, а й на соціальні зв'язки та її взаємодію з оточенням. ВІЛ-позитивна дитина в цій складній системі має бути об'єктом уваги також і соціальних працівників.
Камбоджа та ВІЛ/СНІД
Країна з місцевою назвою Preăh Réachéanachâkr Kâmpŭchea — це країна Південно-Східної Азії, в якій проживає понад 13 мільйонів жителів. Камбоджа межує з Таїландом, Лаосом та В'єтнамом; на південному заході має вихід до Сіамської затоки Тихого океану. Країна належить до найбідніших у регіоні, частково також через геноцидну громадянську війну, розв'язану Червоними кхмерами у 1975–1979 роках, коли було винищено близько 2 мільйонів жителів (приблизно чверть тодішнього населення). Столицею є Phnom Penh. (Kambodža, 2010) Згідно з даними у статті Lewis (2010), перший випадок вірусу ВІЛ у Камбоджі був виявлений у 1991 році. У 1993 році було ідентифіковано перший випадок СНІДу, а в 1997 році рівень поширення ВІЛ стрімко зріс до 2,2 % (деякі джерела вказують 3,3 %), що становило найвищу поширеність в Азії на той час. Епідемія прийшла в час, коли тендітна країна почала оговтуватися від попередніх подій.
Як можна побачити з графіка № 1, поширеність ВІЛ знижується. Слід зазначити, що Камбоджа заслужила міжнародне визнання у боротьбі проти ВІЛ, оскільки їй вдалося знизити поширеність з 3,3 % у 1997 році до 0,6 % у 2005 році згідно з даними звіту UNAIDS за 2009 рік.
ВІЛ/СНІД у дітей
Дітей та молодих людей віком від 15–24 років ми можемо назвати першим поколінням, яке народилося і виросло в час епідемії ВІЛ/СНІДу. WHO у своєму звіті за 2004 рік зазначає, що дев'ять із десяти дітей, заражених вірусом ВІЛ, були інфіковані матерями або під час вагітності, або під час пологів, або через грудне вигодовування. Без лікування близько 15–30 % дітей, народжених ВІЛ-позитивними жінками, заражалися вірусом ВІЛ під час грудного вигодовування. У розвинених країнах превентивні заходи забезпечують те, що передача вірусу ВІЛ від матері до дитини є досить рідкісною, а у випадках, коли це стається, існує низка варіантів лікування, які допоможуть дитині вижити — часто аж до дорослого віку. Це показує, що за наявності фінансування, навченого персоналу та ресурсів інфекціям та смертям багатьох тисяч дітей можна було б запобігти. Важливо, щоб ВІЛ-інфіковані діти були діагностовані якомога швидше, щоб можна було призначити відповідне лікування та догляд. Діти становлять специфічну групу, до якої слід ставитися з особливою обережністю. Вони є найбільш вразливою ланкою ланцюгової реакції, спричиненої епідемією ВІЛ/СНІДу. Вони не лише чітко відчувають недоліки в лікуванні чи послугах, а й мають свої потреби, які часто відрізняються від потреб дорослого населення. Вони є майбутнім тієї чи іншої країни, і саме тому важливо знайти ресурси, чи то людські, чи фінансові, для задоволення їхніх потреб.
Соціальний вплив ВІЛ/СНІДу на дітей у Камбоджі
Згідно з даними організації UNICEF, у Камбоджі 570 тисяч сиріт. Причому сиротою ми вважаємо дитину, яка втратила одного або обох батьків. За авторами Marseille та Garbus (2003), відсоток сиріт у Камбоджі, який можна було б приписати СНІДу, зріс з 1,4 % у 1995 році до 10,9 % у 2001 році; передбачається, що він продовжуватиме зростати, оскільки прогноз на 2010 рік становив 27,5 %.
З огляду на геноцид, громадянську війну та голод, здатність камбоджійської сім'ї впоратися із сиротами значно обмежена. Діти, уражені ВІЛ/СНІДом, піддаються високим рівням стигматизації та психосоціального стресу, причому дівчата є більш вразливою групою. Війна та бідність залишили вразливими членів суспільства. Лише мало хто з дідусів та бабусь ще живий, і багато хто з батьків самі є сиротами. Примусова праця, недбалість та захоплення майна становлять серйозні проблеми для осиротілих дітей, особливо дівчат. Дослідження 2000 року, проведене компанією Khmer HIV/AIDS NGO Aliancia (Khana), виявило, що приблизно 21 % дітей у сім'ях, уражених СНІДом, мусили почати працювати для підтримки своєї сім'ї. Понад 30 % беруть на себе інші великі додаткові домашні обов'язки. З цих дітей 40 % мусили покинути школу, і такий самий відсоток мусив відмовитися від базових потреб, таких як їжа та одяг. Двадцять вісім відсотків опитаних дітей покинули дім або були вигнані з дому. Вплив ВІЛ/СНІДу на дітей має серйозні наслідки, і тому вони становлять групу високого ризику. Внаслідок ВІЛ діти часто є тими, хто доглядає за своїми хронічно хворими батьками і бачить, як вони помирають. Найстарші діти так стають передчасно головою сім'ї, дівчата доглядають за молодшими братами та сестрами. Після смерті батьків нерідко ці діти опиняються на вулиці або в сім'ї чужих людей, у якій їх використовують для роботи по дому чи на полі. Багато разів у цьому випадку відбувається розділення братів та сестер, що лише сприяє більшому стресу після втрати батьків. Діти на вулиці створюють групи, зосереджені на жебрацтві або продажі дрібних виробів, книг чи чищенні взуття. Багато з цих дітей живуть у крайній бідності, мігрують у пошуках роботи і піддаються ризику знущань та сексуального насильства. Діти, що вживають наркотики (наприклад, вдихання клею), також не є рідкістю. Діти, що стикаються з екзистенційними проблемами, покидають школу, чим втрачають можливість принаймні базової освіти. Це, звісно, зумовлює їхню майбутню роботу та подальше життя в бідності. Витрати, пов'язані з лікуванням, становлять ще одну перешкоду. Хоча саме АРВ-лікування є безкоштовним, ліки від опортуністичних інфекцій, на які страждають діти, становлять для дитини велику статтю витрат. Оскільки прихильність до лікування є вкрай необхідною, дитина без нагляду дорослих є набагато схильнішою до набуття резистентності. Усі ці фактори створюють коло, яке важко подолати. Адже бракує достатніх інструментів з боку держави, а також органів виконавчої влади. Рівень корупції в країні високий, і тому часто доля дитини залежить лише від волі окремої особи. Наступна діаграма відображає вплив ВІЛ/СНІДу на життя дитини. Вона відображає найчастіші проблемні сфери, такі як втрата батьків, економічні проблеми та їхні наслідки. До цих сфер ми могли б зарахувати типові для Камбоджі міжгенераційні проблеми, оскільки велику групу дітей виховують дідусі та бабусі, які часто суворо дотримуються жорстких традицій, і це також спричиняє, особливо у підлітків, непереборні суперечності, які закінчуються відходом дитини з сім'ї на вулицю.
Як зазначають Bundy та ін. (2002), вплив ВІЛ/СНІДу на освіту залежить від трьох атрибутів, а саме: попиту на освіту, пропозиції та якості освіти. Попит представляють учні та населення. Пропозицію освіти представляє доступ до навчання, а також кваліфіковані вчителі. А на якість впливає і ціна за навчання. Пандемія ВІЛ/СНІДу загрожує всім трьом атрибутам освіти. ВІЛ-позитивні студенти часто походять із бідних сімей і страждають від опортуністичних інфекцій, які спричиняють часті пропуски занять. Часті пропуски є проблемою і у ВІЛ-позитивних вчителів, а якість освіти також опиняється під загрозою через низьку заробітну плату.
ВИСНОВОК
Одним із рішень для дітей-сиріт є дитячий будинок. За нашою інформацією, у країні є близько 20 державних дитячих будинків, які, проте, щодня борються з фінансовими проблемами. Нам не відомо про жоден із них, який був би спрямований на допомогу дітям із ВІЛ/СНІДом. Тому надання таких послуг взяли на себе неурядові організації. Однією з них є проєкт Вищої школи охорони здоров’я та соціальної роботи св. Єлизавети в Братиславі — House of Family.
Автор: Mgr. Petra Sláviková Авторка працювала соціальним працівником у Камбоджі в проєкті Вищої школи охорони здоров’я та соціальної роботи св. Єлизавети — House of Family, працювала в дитячих будинках для ВІЛ-позитивних дітей у містах Пномпень та Сіануквіль. Використані фотографії у статті: архів авторки
-
Bundy та ін. 2002. The World Bank, Education and HIV/AIDS: A Window of Hope. 2002 The International Bank for Reconstruction and Development. Washington DC. 1 2 3 4 05 04 03 02
-
Kambodža. 2010. [online]. Wikipedia [цитовано 2010-11-22]. Доступно на: http://sk.wikipedia.org/wiki/Kambod%C5%Bea
-
Lewis, M. 2010. From temples to brothels: combating HIV and AIDS in Cambodia [online] Healthdev [цитовано 2010-10-12] Доступно на: http://healthdev.net/site/post.php?s=7178
-
Marseille, E., Garbus, L. 2003. HIV/AIDS in Cambodia, AIDS Policy Research Center, University of California San Francisco. Regents of the University of California, 2-ге вид. липень 2003
-
National Aids Authorithy. 2008. Orphans, Children Affected by HIV and Other Vulnerable Children in Cambodia: A Situation and Response Assessment, 2007. [online] [цитовано 2010-10-14] Доступно на: http://www.naa.org.kh/files/e6e51fbe913cc7e718017b1f1a5cf747
-
Sisowath, D. 2006. Cambodia, Current State and Future Projection of the Spread of HIV/AIDS. In: 'Cambodia,' Fighting a Rising Tide: The Response to AIDS in East Asia; (ред. Tadashi Yamamoto та Satoko Itoh). Tokyo: Japan Center for International Exchange, 2006
-
UNAIDS. 2009. AIDS epidemic update: November 2009. Joint United Nations Programme on HIV/AIDS (UNAIDS) and World Health Organization (WHO) 2009. USA. ISBN 978 92 9173 832 8
-
WHO. Antiretroviral drugs for treating pregnant women and prevention HIV infection in infants : guidelines on care, treatment and support for women living with HIV/AIDS and their children in resource-constrained settings. WHO. 2004. Женева ISBN 92 4 159209 5