Страх як сестринський діагноз у хірургічного пацієнта

Вступ

Хвороба і особливо госпіталізація, пов’язана з нею, є для більшості пацієнтів складною життєвою ситуацією і може супроводжуватися інтенсивними негативними переживаннями, пов’язаними з емоціями, які є несприятливими для організму (Jandová, 2003). Будь-яке захворювання несприятливо впливає на психіку людини. Хвороба змінює звичний спосіб життя, на короткий чи довший час обмежує людину в її звичайних звичках, знижує продуктивність у професії або прямо унеможливлює її, часто порушує або змінює міжособистісні стосунки. Хвороба вимагає певної міри адаптації до нової ситуації, подолання несприятливих, часто болісних проявів, ставить підвищені вимоги до індивіда в раптово змінених умовах (Čechová a kol., 2001).

Під час госпіталізації хірургічного пацієнта, і особливо при призначенні операційного лікування, на перший план виходять можливості та способи зменшення страху, оскільки госпіталізація зазвичай є для пацієнтів досвідом відносно нового типу. Багато що змінюється — не тільки в пацієнті (в його тілі), але й у його психіці, можливо, також у його духовному житті (Křivohlavý, 2002). З сестринської точки зору на перший план виходить Страх як сестринський діагноз у хірургічних пацієнтів, або у пацієнтів при операційному лікуванні.

Сестринський діагноз — це клінічний висновок про відповіді індивіда, сім’ї, спільноти на актуальні або потенційні проблеми зі здоров’ям чи життєвий процес. Він становить основу для вибору сестринських дій для досягнення результатів, за які відповідає медична сестра. Розвитком і стандартизацією сестринської діагностичної термінології займається NANDA International. Розвиток діагностичної термінології, ініційований NANDA-I, призвів до створення міжнародної класифікаційної системи сестринських діагнозів (NANDA Taxonomy I, NANDA Taxonomy II) (Boledovičová, Vörösová, 2009 In: Žiaková a kol., 2009, с. 100; Kozierová a kol., 2004; Marečková, Jarošová, 2005; Marečková, 2006; Mastiliaková, 2014; Tóthová, 2014; Vörösová a kol., 2015).

Згідно з Постановою Міністерства охорони здоров’я Словацької Республіки № 306/2005 Зб. від 30 червня 2005 року, якою встановлюється перелік сестринських діагнозів, сестринський діагноз визначається як «клінічний висновок про актуальну потребу або потенційну потребу, сестринську проблему або стан особи, сім’ї або спільноти, який впливає на стан здоров’я і вимагає втручання, специфічного для медичної сестри або акушерки. Сестринською проблемою є будь-який стан чи ситуація, в якій особа потребує допомоги при зміцненні, підтримці, збереженні чи відновленні здоров’я або при забезпеченні спокійної смерті». Сестринський діагноз Страх включений до Переліку сестринських діагнозів у Додатку до постанови № 306/2005 Зб. у групі діагнозів P 100 – 119 Психічні стани та процеси під кодом P 111.

NANDA International (Herdman, Kamitsuru, 2014) зараховує сестринський діагноз Страх з кодом 00148 до 9-го домену: Подолання навантаження — стійкість до стресу та до 2-го класу в межах зазначеного домену: Реакція на подолання навантаження. Цей клас призначений для сестринських діагнозів, які є стандартним найменуванням сестринських проблем у сфері подолання стресу, пов’язаного з оточенням людини. NANDA International визначає сестринський діагноз 00148 Страх як відповідь на сприйняту загрозу, яка свідомо визнана небезпечною. NANDA International подає стандартизовані назви сестринських діагнозів із числовим кодом та їх визначеннями, і водночас пропонує огляд визначальних ознак, супутніх та ризикових факторів діагнозів. На основі їх присутності можна підтвердити у пацієнта виникнення конкретного сестринського діагнозу і таким чином встановити діагностичний висновок (Marečková a kol., 2012).

Сестринський діагноз Страх був прийнятий до переліку сестринських діагнозів NANDA ще в 1973 році (Kim, 1982 In Zeleníková a kol., 2011). Він був розділений на дві головні категорії: функціональний і нефункціональний страх, з рівнями легкий, середній, тяжкий, панічний. У 1980 році з переліку сестринських діагнозів NANDA зазначені дві категорії разом із рівнями були вилучені, і самостійний діагноз Страх залишився включеним до класифікаційної системи до сьогодні (Zeleníková a kol., 2011).

Точний і доказовий сестринський діагностичний висновок є підставою для рішення про відповідні сестринські втручання, які у пацієнта реалізує команда сестринських професіоналів у співпраці з командою інших медичних фахівців. Первинні джерела з проблематики сестринської діагностики публікуються з дворічними інтервалами видавництвом Wiley – Blackwell під назвою «NANDA - International Nursing Diagnoses: Definitions & Classification» (Marečková a kol., 2012).

Визначальні ознаки сестринського діагнозу 00148 Страх згідно з NANDA International, таксономією II, поділяються на загальні, когнітивні, поведінкові та тілесні. До загальних визначальних ознак, або визначальних характеристик, належить передчуття, що щось станеться, зниження впевненості в собі, дратівливість, відчуття жаху, страху, паніки, переляку, застереження, підвищення артеріального тиску, підвищена напруга, нервозність, м’язова напруга, нудота, блідість, розширені зіниці, блювання. До когнітивних визначальних ознак належить знижена здатність вчитися, знижена здатність вирішувати проблеми, знижена продуктивність, ідентифікація об’єкта, що викликає страх, наявність стимулу, який пацієнт вважає загрозою. Поведінкові визначальні ознаки представляють атакуючу та втечу поведінку, звужене фокусування уваги на джерелі страху, імпульсивність, підвищена пильність. До тілесних визначальних ознак зараховуються відсутність апетиту, змінена фізіологічна відповідь (наприклад, підвищений артеріальний тиск, прискорений пульс, прискорена частота дихання тощо), діарея, сухість у роті, задишка, виснаженість, надмірне потовиділення (Herdman, Kamitsuru, 2014; Marečková, 2006).

Супутніми факторами сестринського діагнозу 00148 Страх є інстинктивні реакції на зовнішні подразники (наприклад, несподіваний звук, висота), мовний бар’єр, навчена відповідь (наприклад, на зовнішні умови), подразники, що викликають фобію, сенсорні порушення (наприклад, зорові, слухові), відокремлення від системи підтримки, невідоме середовище та нові переживання (Herdman, Kamitsuru, 2014; Marečková, 2006).

При розпізнаванні актуального сестринського діагнозу 00148 Страх медична сестра діє у 4 кроки. У 1-му кроці вона оцінює наявність визначальних ознак. При знахідці мінімум однієї визначальної ознаки вона оцінює у 2-му кроці наявність супутніх факторів. Якщо у пацієнта виявить комбінацію деякої з визначальних ознак і деякого із супутніх факторів, вона переходить у 3-му кроці до перевірки і зважує, чи дійсно пацієнт перебуває в ситуації, встановленій визначенням: Страх є реакцією людини на загрозу, яку вона сприймає як небезпечну. У випадку, якщо результат перевірки позитивний, у 4-му кроці медична сестра записує наявність страху до сестринської документації пацієнта (Marečková, 2006).

Згідно з Šlaisová (2016), страх можна діагностувати шляхом спостереження за пацієнтом (переляканий вираз обличчя, плач, тремтіння, пітливість, блідість, тиха мова тощо) та бесіди, метою якої є з’ясування причини та інтенсивності страху, рівня поінформованості пацієнта, його ставлення та очікувань. У діагностиці страху можна також використовувати анкети та шкали оцінювання.

З характеристикою та використанням інструментів оцінювання та вимірювання при визначенні страху та тривоги у пацієнта під час оперативного лікування можна зустрітися передусім у закордонній фаховій літературі, причому ці інструменти оцінювання орієнтовані насамперед на тривогу (anxiety, або preoperative anxiety). Janíková, Zeleníková (2013) зазначають, що більшість інструментів вимірювання та шкал для оцінювання страху та тривоги доступні в оригінальній – найчастіше англійській – мові. При перекладі конкретного інструменту з мови оригіналу необхідно дотримуватися стандартної процедури перекладу оригінальної версії, що становить процес лінгвістичної валідації. Цей процес складається з кількох фаз, зміст яких визначається рекомендаціями конкретної організації або автора. Першим необхідним кроком зазвичай є отримання згоди автора інструменту вимірювання на його переклад.

Для оцінювання передопераційного страху та тривоги найчастіше використовується анкета STAI (Spielberger's State-Trait Anxiety Inventory), яка вважається «золотим стандартом». Це інструмент самооцінювання з 40 пунктів, який містить 2 окремі шкали – 20 пунктів першої шкали вимірюють стан тривоги, а 20 пунктів другої шкали вимірюють тривожні риси особистості. Загальний бал становить від 20 до 80, причому діє правило: чим вищий бал, тим вищий ступінь тривоги (Janíková, Zeleníková, 2013). До інших стандартизованих інструментів, які можна використовувати при оцінюванні страху та тривоги у хірургічного пацієнта, належать:

  • VAS (Visual Analogue Scale) – це відрізок довжиною 100 мм, що представляє шкалу від 0 до 100, де 0 з лівого боку означає відсутність тривоги, а 100 з правого боку – найбільшу можливу тривогу.
  • HADS (The Hospital Anxiety and Depression Scale) – анкета з 14 пунктів для визначення тривоги та депресії.
  • GAS (Graphic Anxiety Scale) – проста однопунктова лінійна шкала, на якій пацієнт оцінює рівень тривоги, причому окремі точки на шкалі включають твердження: спокійний, помірно тривожний, середньо тривожний, дуже тривожний, екстремально тривожний.
  • APAIS (The Amsterdam Preoperative Anxiety and Information Scale) – Амстердамська шкала передопераційної тривоги та потреби в інформації, що містить 6 пунктів (4 пункти стосуються страху перед анестезією та страху перед операцією, а 2 пункти стосуються потреби в інформації), у межах яких пацієнт оцінює за шкалою Лайкерта від 1 до 5, де 1 означає – зовсім ні, а 5 означає – дуже.
  • BAI (The Beck Anxiety Inventory) – це інвентар з 21 пункту, який описує суб’єктивні симптоми, соматичні симптоми та симптоми тривоги, пов’язані з панікою.
  • HARS (The Hamilton Anxiety Rating Scale) – Шкала тривоги Гамільтона – це шкала з 14 пунктів, яка використовується для оцінювання тяжкості симптомів тривоги, і пацієнт оцінює кожен пункт за 5-бальною шкалою.
  • Шкала «Рівень тривоги 1211» – обраний набір з NOC (Nursing Outcomes Classification) утворює список із 31 визначального показника, інтенсивність яких оцінює медсестра за шкалою Лайкерта від 1 – серйозна до 5 – відсутня (Janíková, Zeleníková, 2013; Vörösová, 2015 In: Hlinková, Nemcová a kol., 2015).

До інших шкал належать SFQ (The Surgical Fear Questionnaire), ASSQ (Anxiety Specific to Surgery Questionnaire), COSS (The Coping with Surgical Stress Scale), MAACL (Multiple Affect Adjective Check List) (Badner et al., 1990; Bailey, 2010; Janíková, Zeleníková, 2013; Krohne et al., 2000; Mitchell, 2003; Sigdel, 2015; Theunissen et al., 2014; Vörösová, 2015 In: Hlinková, Nemcová a kol., 2015).

До очікуваних результатів або критеріїв оцінювання при медсестринському діагнозі «Страх у зв’язку з оперативним втручанням» згідно з Doenges et al. (2010) належать:

  • пацієнт визнає свої почуття та шукає відповідні способи впоратися з ними,
  • пацієнт виглядає розслабленим і здатний до адекватного відпочинку або сну,
  • пацієнт поводиться так, щоб зменшити страх до керованого рівня,
  • пацієнт демонструє здатність виконувати вимоги, що випливають із терапевтичного процесу.

Doenges, Moorhouse (2001) відносять до медсестринських втручань при медсестринському діагнозі «Страх» наступне: а) оцінити ступінь страху та реальність загрози, яку відчуває пацієнт:

  • з’ясувати, як пацієнт та його особи, що надають підтримку, сприймають те, що відбувається, і як це впливає на їхнє життя,
  • звернути увагу на ступінь впливу страху (наприклад, «заціпеніння від страху», нездатність брати участь у необхідних діях),
  • порівняти вербальну та невербальну відповіді та оцінити, чи вони збігаються і чи немає неправильного погляду на ситуацію,
  • шукати прояви заперечення або депресії,
  • виявити можливі сенсорні порушення (наприклад, порушення слуху), які впливають на сенсорне сприйняття та інтерпретацію оточення,
  • звернути увагу на те, наскільки пацієнт зосереджений і на чому він фокусує свою увагу,
  • проаналізувати суб’єктивні переживання, описані пацієнтом (це можуть бути марення або галюцинації),
  • бути уважним і завжди ретельно перевіряти, чи немає загрози насильницької поведінки,
  • дослідити основні фізіологічні параметри (фізіологічну відповідь) на ситуацію,
  • оцінити динаміку сім’ї (зосередження на медсестринських діагнозах: «Нездатність сім’ї справлятися з навантаженням», «Загрозливе подолання навантаження сім’єю», «Порушене життя сім’ї»).

б) допомогти пацієнту та його особам, що надають підтримку, подолати страх або впоратися із ситуацією:

  • бути поруч із пацієнтом або забезпечити, щоб з ним постійно хтось був (відчуття покинутості може посилювати страх),
  • активно слухати пацієнта (вербалізація його побоювань),
  • надати усну та письмову інформацію; говорити простими реченнями та конкретними термінами; полегшити розуміння та запам’ятовування інформації,
  • визнати нормальність страху, болю, відчаю та дозволити пацієнту адекватно виразити почуття,
  • дати пацієнту можливість поставити запитання і щиро на них відповісти; не сперечатися з тим, як пацієнт сприймає ситуацію; обмежити конфлікти, оскільки страх має негативний вплив на раціональне мислення,
  • підтримувати пацієнта в контролі над собою настільки, наскільки це можливо, і прийняти те, що в певних речах він не здатний на це,
  • заохочувати пацієнта до контакту з однолітками, які успішно пройшли через подібну страшну ситуацію (так виникає модель ролі, і пацієнт охоче повірить комусь, хто пережив щось подібне).

в) вести пацієнта до розробки власних відповідей при вирішенні проблем:

  • визнати корисність страху в турботі про свою особу,
  • дати зрозуміти, що пацієнт є тим, хто відповідальний за вирішення (підтримати його тим, що допомога медсестри залишатиметься доступною); зміцнювати відчуття пацієнта щодо контролю над речами,

  • визначити внутрішні та зовнішні ресурси допомоги (наприклад, усвідомлення ситуації, використання перевірених у минулому здібностей, використання соціальної підтримки).

  • пояснити пацієнту необхідні процедури на такому рівні, щоб він був здатний їх зрозуміти та реалізувати (велика кількість інформації може його спантеличити),

  • за доцільністю пояснити зв’язок між хворобою та симптомами,
  • перевірити вживання ліків проти тривоги та наголосити на необхідності їх вживання точно за приписом.

d) орієнтуватися на зміцнення здоров’я (навчання/інструкції перед випискою):

  • підтримувати планування здійснюваних кроків,
  • навчити пацієнта релаксації, візуалізації та подібним технікам,
  • заохочувати пацієнта та допомогти йому, щоб у межах своїх можливостей підготував програму вправ, яка надає здоровий вихід для енергії, що створюється страхом, та підтримує розслаблення,
  • належно реагувати на можливі сенсорні порушення (напр. говорити чітко та виразно, використовувати дотик),
  • за показаннями рекомендувати групи підтримки або громадські організації, або ж надати іншу допомогу відповідно до індивідуальної потреби.

Doenges et al. (2010) конкретизують медсестринські втручання у пацієнта зі встановленим медсестринським діагнозом Страх при оперативному втручанні:

  • реалізувати передопераційну освіту пацієнта, включаючи повторення процедур у передопераційному періоді,
  • продемонструвати та з пацієнтом обговорити рутинні процедури та процеси, які можуть бути для пацієнта джерелом страху (напр. введення седативного засобу ввечері перед оперативним втручанням, премедикація, середовище операційної зали, засоби для моніторингу під час операції та анестезії тощо),
  • запевнити пацієнта щодо ефектів анестезії та про блокування огляду операційного поля операційною ширмою у випадку місцевої або регіональної анестезії,
  • ідентифікувати наявність страху перед можливим відкладенням оперативного втручання,
  • валідувати джерело страху,
  • надавати точну та зрозумілу інформацію,
  • активно слухати та спостерігати за пацієнтом (вербалізація страху, почуття безпорадності, можливої зміни під впливом оперативного втручання тощо),
  • забезпечити переміщення пацієнта до операційної зали у супроводі медичного працівника, запобігти помилці з ідентифікацією пацієнта та перевірити підписану інформовану згоду пацієнта на оперативну терапію,
  • запобігати надмірно тривалому перебуванню пацієнта в операційному блоці перед оперативним втручанням,
  • брати участь у кооперації хірурга, анестезіолога, медсестер, духівника, клінічного психолога,
  • за потреби обговорити відкладення хірургічного втручання з хірургом, або лікуючим лікарем, пацієнтом та його родиною.

Čáp, Holmanová (2008 In: Tomagová, Bóriková a kol., 2008) рекомендують у пацієнта зі страхом такі ефективні стратегії, які слід підтримувати:

  • підтримка надії на власні сили,
  • вентилювання емоцій за допомогою розмови,
  • активний пошук допомоги інших,
  • розділення проблемної ситуації на частини та їх поступове вирішення,
  • вирішення проблеми евристичним способом: спроба – помилка,
  • здатність розпізнати прояви втоми та дезорганізації,
  • готовність змінити самого себе,
  • впоратися з прийняттям проблем.

При вирішенні страху як медсестринського діагнозу є необхідним застосовувати належний психологічний підхід у догляді за пацієнтами при оперативній терапії, до якого Zacharová a Šimíčková-Čížková (2011) зараховують:

  • пізнання преморбідної особистості людини,
  • створення стосунків між лікарем та пацієнтом, насамперед у зв’язку з оперативним втручанням,
  • пізнання стадій, через які пацієнт проходить при післятравматичних станах та ускладненому лікуванні,
  • комплексна оцінка стану здоров’я з урахуванням психіки пацієнта,
  • індивідуальний підхід до пацієнта, насамперед у передопераційній підготовці та післяопераційному догляді,
  • елімінація страху та тривоги, пов’язаних із хірургічним втручанням,
  • пояснення перебігу та стадій болю у зв’язку з фаховим втручанням,
  • уможливлення контакту пацієнта з підтримуючими особами,
  • підготовка пацієнта до нових змінених життєвих умов чи зміненого життєвого режиму,
  • належна комунікація між пацієнтом та медичним персоналом,
  • своєчасне навчання щодо можливостей та варіантів лікування,
  • співпраця з психологом або психіатром.

При наданні медсестринського догляду пацієнту в періопераційному періоді медсестри повинні враховувати те, що під час госпіталізації у хірургічного пацієнта змінюються життєві потреби. Специфічний вигляд потреб хворої людини залежить від характеру захворювання, від особистості пацієнта та від соціальних умов, у яких він живе (Zacharová a kol., 2007).

Bártlová (2003 In: Zacharová a kol., 2007) розподіляє потреби людини на потреби, які із захворюванням не змінюються, потреби, які із захворюванням модифікувалися, та потреби, які із захворюванням виникли. Знання про базові людські потреби утворюють теоретичну базу для застосування медсестринського процесу. При догляді за пацієнтом медсестра повинна постійно пам’ятати, що працює з людиною, чий настрій, переживання та поведінка зумовлені задоволенням біологічних, психічних, соціальних та духовних потреб (Zacharová a kol., 2007).

Важливою складовою при вирішенні медсестринського діагнозу Страх у хірургічного пацієнта є також реалізація медсестринських візитів. Медсестринські візити проходять за участі медсестер, а також інших медичних працівників (напр. асистент з харчування, або дієтотерапевт, фізіотерапевт) біля ліжка пацієнта. Вони призначені для виявлення та забезпечення медсестринських потреб пацієнта – харчування, виділення, фізичного та психічного комфорту тощо (Krišková a kol., 2006).

Головні цілі індивідуального медсестринського візиту:

  • комунікувати про медсестринські потреби (проблеми) пацієнта,
  • оцінити, за потреби обробити рани та інвазивні входи (периферична внутрішньовенна канюля, постійний сечовий катетер тощо),
  • надати інструктаж щодо підготовлюваних обстежень,
  • навчити пацієнта деяким лікувальним процедурам (напр. аплікація інсуліну),
  • вислухати проблеми пацієнта, зменшити тривогу та страх перед подальшими лікувальними процедурами або обстеженнями,
  • розвіяти побоювання пацієнта належним заняттям,
  • планувати безперервність медсестринського догляду та задоволення потреб (Krišková a kol., 2006).

Змістова спрямованість медсестринського візиту на хірургічних робочих місцях стосується сфери базового медсестринського догляду (гігієна, харчування, випорожнення), психічних та соціальних потреб пацієнтів, забезпечення їхньої безпеки та спеціалізованого медсестринського догляду (Vomela a kol., 1998).

З точки зору переживання страху та дії стресогенних факторів на хірургічного пацієнта та їх елімінації спрямованість медсестринського візиту згідно з Magerčiaková (2011) є такою:

  • оцінка наявності або очікування стресової ситуації (напр. очікування оперативного втручання, складного або болісного обстеження, виписки самотньо проживаючого геріатричного пацієнта, наявність болю тощо),
  • повторна оцінка проявів страху – поведінка пацієнта, психічний стан тощо,
  • спосіб впорання зі стресом,

  • оцінювання та планування медсестринських втручань для зменшення страху у пацієнта,

  • оцінка потреби у співпраці медсестринського персоналу з особами, що підтримують пацієнта, клінічним психологом, соціальним працівником, фізіотерапевтом, або іншими фахівцями для усунення стресу чи зменшення страху у пацієнта,

  • пропозиції щодо адаптації середовища пацієнта з метою зменшення страху,
  • комунікація та навчання пацієнта з метою усунення стресогенних факторів.

Переживання страху у хірургічного пацієнта може зберігатися і в післяопераційному періоді, і навіть у період виписки пацієнта до домашнього середовища або його переведення до іншого стаціонарного відділення, чи до іншого медичного або соціального закладу. Тому частиною догляду має бути планування виписки або переведення пацієнта. Планування виписки пацієнта — це процес створення плану догляду за пацієнтом, який переміщується з одного середовища в інше (Richards, Edwards, 2004). Значення своєчасного планування виписки не можна недооцінювати, оскільки середня тривалість госпіталізації стрімко знизилася завдяки технологічному прогресу, фінансовим питанням та договірним вимогам медичних страхових компаній (Magerčiaková, 2011). Планування виписки повинно враховувати такі складові:

  • Пацієнти та їхні родини або партнери повинні бути поінформовані про умови виписки.
  • Виписку пацієнта слід спланувати так, щоб підтримати самостійність або, у разі необхідності, забезпечити допомогу в задоволенні потреб.
  • Залучення мультидисциплінарної команди (лікуючий лікар, медсестра, фізіотерапевт тощо).
  • Фізичні, психічні, соціальні, культурні, духовні та економічні потреби пацієнта.
  • Ступінь підтримки, необхідної після виписки пацієнта, з точки зору безпечного середовища, що відповідає стану здоров'я.
  • Планування того, хто буде доглядати за пацієнтом.
  • Врахування специфічних потреб у догляді для пацієнтів, які живуть самі, є слабкими або похилого віку, мають серйозний діагноз, є хронічно хворими і будуть повертатися до лікарні на подальше лікування, є недієздатними, мають порушення навчання, психічні захворювання або деменцію, є неповнолітніми, мають обмежені фінансові ресурси, є бездомними або живуть у неналежних житлових умовах, розмовляють іншою мовою, повинні мати вдома допоміжні засоби або спеціальне обладнання, провели в лікарні дуже тривалий час.
  • Врахування потреби в забезпеченні догляду через агентство домашнього медсестринського або патронажного догляду, тому до планування виписки пацієнта має бути залучений і соціальний працівник (Richards, Edwards, 2004).

При плануванні та подальшій реалізації виписки або переведення хірургічного пацієнта необхідне відповідальне оформлення медсестринського (доглядового) виписного або перевідного епікризу. У цьому документі мають бути зазначені факти, важливі для забезпечення безперервності медсестринського або медичного догляду та навчання пацієнта. У звіті також мають бути вказані інтервенції, що стосуються або сприяють зменшенню страху у пацієнта (Magerčiaková, 2011).

Одним із дуже суттєвих аспектів догляду за пацієнтами при оперативній терапії має бути турбота про їхні психічні потреби та інтерес до психічних переживань, оскільки кожне оперативне втручання, будь то радикальне, калічаче або мінімально інвазивне, становить для пацієнта втручання не лише в його соматичну, а й у психічну, соціальну та духовну сфери. Медсестри хірургічних відділень є для пацієнта здебільшого першою і єдиною людською опорою, яку він має у своєму розпорядженні в періопераційному періоді, оскільки вони контактують з пацієнтом найчастіше. Пацієнт сприймає медсестру як людину, що надає підтримку та розуміння, посередника між лікарем і пацієнтом, об'єкт, що знижує напругу між лікарем і пацієнтом, члена медичної команди, який зміцнює довіру пацієнта до лікувального процесу, заспокійливий елемент, що дбає про емоційний стан пацієнта (Zacharová, Šmíčková-Čížková, 2011).

На зменшення страху у хірургічних пацієнтів впливає і медсестринський догляд, що надається медсестрами. Послідовне та відповідальне застосування окремих етапів медсестринського процесу в клінічній практиці на хірургічних відділеннях впливає на те, щоб встановлення медсестринського діагнозу «Страх» було здійснено на основі ретельної оцінки конкретного пацієнта. Лише на основі вичерпної бази даних про пацієнта та його індивідуальні характеристики можуть бути ефективно сплановані та реалізовані медсестринські інтервенції для вирішення цієї проблеми.

Автори: PhDr. Mgr. Mariana Magerčiaková, PhD. Кафедра медсестринства, Факультет охорони здоров'я, Katolícka univerzita v Ružomberku PhDr. Iveta Kurová Хірургічна клініка, Ústredná vojenská nemocnica SNP Ružomberok – FN Література

BADNER, N. H., NIELSON, W. R., MUNK, S., KWIATKOWSKA, C., GELB, A. W. 1990. Preoperative anxiety: detection and contributing factors. In Canadian Journal of Anaesthesia. [online]. 1990 May;37(4 Pt 1):444-7. [citované 2016-05-25]. Dostupné na internete: http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/2340614. ISSN 1496-8975. BAILEY, L. 2010. Strategies for decreasing patient anxiety in the perioperative setting. In AORN Journal. [online]. 2010 Oct;92(4):445-57. [citované 2016-05-25]. quiz 458-60. Dostupné na internete: http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/20888947. ISSN 0001-2092. ČECHOVÁ, V., MELLANOVÁ, A., ROZSYPALOVÁ M. 2001. Speciální psychologie. 3. vyd. Brno : IDVPZ, 2001. 173 s. ISBN 80-7013-342-2. DOENGES, M.E., MOORHOUSE, M.F., MURR, A.C. 2010. Nursing Care Plans. 8th ed. Philadelphia : F. A. Davis Company, 2010. ISBN 978-0-836-2210-4. DOENGES, M.E., MOORHOUSE, M.F. 2001. Kapesní průvodce zdravotní sestry. 7. vyd. Praha : Grada Publishing, 2001. 568 s. ISBN 80-247-0242-8. HERDMAN, T. H., KAMITSURU, S. 2014. NANDA International, Inc. Nursing Diagnoses: Definitions and Classification 2015 – 2017. 10th Edition. Oxford : WILEY Blackwell, 2014. 512 p. ISBN 978-1-118-91493-9. HLINKOVÁ, E., NEMCOVÁ, J. a kol. 2015. Multimediálna e-učebnica Ošetrovateľské postupy v špeciálnej chirurgii [online]. Bratislava : Univerzita Komenského Bratislava, Jesseniova lekárska fakulta v Martine, 2015. Dostupné na internete: http://oschir.jfmed.uniba.sk/. ISBN 978-80-89544-72-1. JANDOVÁ, M. 2003. Stres u hospitalizovaného pacienta. In Ošetrovateľstvo a pôrodná asistencia. ISSN 1336-183002-04, 2003, I, č. 3, s. VII- VIII. JANÍKOVÁ, E., ZELENÍKOVÁ, R. 2013. Ošetřovatelská péče v chirurgii. 1. vyd. Praha : Grada, 2013. 256 s. ISBN 978-80-247-4412-4. KOZIEROVÁ, B., ERBOVÁ, G., OLIVIERIOVÁ, R. 2004. Ošetrovateľstvo 1, 2. 2. vyd. Martin : Osveta, 2004. 1474 s. ISBN 80-217-0528-0. KRIŠKOVÁ, A. a kol. 2006. Ošetrovateľské techniky- metodika sesterských činností. 2. vyd. Martin : Osveta, 2006. 780 s. ISBN 80-8063-202-2. KROHNE H. W., DE BRUIN J. T., EL-GIAMAL, M., SCHMUKLE, S. C. 2000. The assessment of surgery-related coping: The coping with surgical stress scale (COSS). In Psychology & Health. [online]. Volume 15, 2000, Issue 1. [citované 2016-05-25]. p. 135-149. Dostupné na internete: http://www.tandfonline.com /doi/abs/ 10.1080 /0887044000 8400294. ISSN 1476-8321.

KŘIVOHLAVÝ, J. 2002. Psychologie nemoci (Психологія хвороби). 1-ше вид. Praha : Grada Publishing, 2002. 200 с. ISBN 80-247-0179-0. MAGERČIAKOVÁ, M. 2011. Eliminácia stresogénnych faktorov v ošetrovateľskej starostlivosti o chirurgických pacientov (Усунення стресогенних факторів у медсестринському догляді за хірургічними пацієнтами). 1-ше вид. Ružomberok : Verbum, 2011. 124 с. ISBN 978-80-8084-808-8. MAREČKOVÁ, J., JAROŠOVÁ, D. 2005. NANDA domény v posouzení a diagnostické fázi ošetřovatelského procesu (Домени NANDA в оцінюванні та діагностичній фазі медсестринського процесу). 1-ше вид. Ostrava : Ostravská univerzita, ZSF, 2005. 86 с. ISBN 80-7368-030-0. MAREČKOVÁ, J., STEFANOVÁ, P., MAZALOVÁ, L., BOCKOVÁ, S. 2012. Přehled informací k mezinárodním terminologickým systémům v ošetřovatelství (Огляд інформації щодо міжнародних термінологічних систем у медсестринстві). In JAROŠOVÁ, D.: Využitelnost ošetřovatelských klasifikací NANDA international a NIC v domácí péči (Застосовність медсестринських класифікацій NANDA international та NIC у домашньому догляді). Ostrava : Ostravská univerzita v Ostravě, Lékařská fakulta, 2012. ISBN 978-80-7464-000-1, с. 7 – 24. MAREČKOVÁ, J. 2006. Ošetřovatelské diagnózy v NANDA doménách (Медсестринські діагнози в доменах NANDA). 1-ше вид. Praha : Grada Publishing, 2006. 264 с. ISBN 80-247-1399-3. MASTILIAKOVÁ, D. 2014. Posuzování stavu zdraví a ošetřovatelská diagnostika (Оцінювання стану здоров'я та медсестринська діагностика). 1-ше вид. Praha : Grada Publishing, 2014. 192 с. ISBN 978-80-247-5376-8. MITCHELL, M. 2003. Patient anxiety and modern elective surgery: a literature review (Тривожність пацієнта та сучасна планова хірургія: огляд літератури). In Journal of Clinical Nursing. [онлайн]. 2003 Nov; 12(6). [цитовано 2016-05-25]. с. 806 – 815. Доступно в інтернеті: http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/14632973. ISSN 1365-2702. RICHARDS, A., EDWARDS, S. 2004. Repetitorium pro zdravotní sestry (Репетиторій для медичних сестер). 1-ше вид. Praha : Grada Publishing, 2004. 376 с. ISBN 80-247-0932-5. SIGDEL, S. 2015. Perioperative anxiety: A short review (Періопераційна тривожність: короткий огляд). In Global Anesthesia and Perioperative Medicine. [онлайн]. 2015 doi: 10.15761/GAPM.1000126 Volume 1(4). [цитовано 2016-05-25]. с. 107-108. Доступно в інтернеті: www.oatext.com/pdf/GAPM-1-126.pdf . ISSN 2059-0512. ŠLAISOVÁ, I. Komunikace v ošetřovatelství 2. díl: úzkost a strach pacienta (Комунікація в медсестринстві, частина 2: тривога та страх пацієнта) [онлайн]. [цитовано 2016-02-10]. Доступно в інтернеті: http://pro1.szs-tabor.cz/projekt/psk/Data/Texty_Komunikace _v_osetrovatelstvi_uzkost_a_strach.doc. THEUNISSEN, M., PETERS, M. L., SCHOUTEN, E. G., FIDDELERS, A. A., WILLEMSEN, M. G., PINTO, P. R., GRAMKE, H. F., MARCUS, M. A. 2014. Validation of the surgical fear questionnaire in adult patients waiting for elective surgery (Валідація опитувальника хірургічного страху у дорослих пацієнтів, які очікують на планову операцію). In PLoS One. [онлайн]. 2014 Jun 24;9(6):e100225. [цитовано 2016-05-25]. eCollection 2014. Доступно в інтернеті: http://journals.plos.org/plosone/article?id=10.1371%2Fjournal.pone.0100225. ISSN 1932-6203. TOMAGOVÁ, M., BÓRIKOVÁ, I. a kol. 2008. Potreby v ošetrovateľstve (Потреби в медсестринстві). 1-ше вид. Martin : Osveta, 2008. 198 с. ISBN 978-80-8063-270-0. TÓTHOVÁ, V. 2014. Ošetřovatelský proces a jeho realizace (Медсестринський процес та його реалізація). 1-ше вид. Praha : Triton, 2014. 225 с. ISBN 978-80-7387-785-9. VOMELA, J. a kol. 1998. Chirurgie pro sestry I (Хірургія для медсестер I). 1-ше вид. Brno : IDVPZ, 1998. 210 с. ISBN 80-7013-262-0. Vyhláška MZ SR č. 306/2005 Z. z., ktorou sa ustanovuje zoznam sesterských diagnóz (Наказ МОЗ СР № 306/2005 Зб. з., яким встановлюється перелік медсестринських діагнозів). VӦRӦSOVÁ, G., SOLGAJOVÁ, A., ARCHALOUSOVÁ, A. 2015. Standardizovaná terminologie pro ošetřovatelskou diagnózu (Стандартизована термінологія для медсестринського діагнозу). 1-ше вид. Praha : Grada Publishing, 2015. 144 с. ISBN 978-80-247-5304-1. ZACHAROVÁ, E., HERMANOVÁ, M., ŠRÁMKOVÁ, J. 2007. Zdravotnická psychologie (Медична психологія). 1-ше вид. Praha : Grada Publishing, 2007. 232 с. ISBN 978-80-247-2068-5. ZACHAROVÁ, E., ŠIMÍČKOVÁ-ČÍŽKOVÁ, J. 2011. Základy psychologie pro zdravotnické obory (Основи психології для медичних спеціальностей). 1-ше вид. Praha : Grada Publishing, 2011. 288 с. ISBN 978-80-247-4062-1. ZELENÍKOVÁ, R., VRUBLOVÁ, Y., JAROŠOVÁ, D., ŽIAKOVÁ, K. 2011. Obsahová validizácia ošetrovateľskej diagnózy Strach (Змістова валідизація медсестринського діагнозу Страх). In Kontakt. [онлайн]. 14/1: 30- 38. [цитовано 2016-05-25]. Доступно в інтернеті: profeseonline.upol.cz/ archive/2012 /1/ POL_CZ_2012-1-8_Zelenikova.pdf. ISSN 1804-7122. ŽIAKOVÁ, K. a kol. 2009. Ošetrovateľský slovník (Медсестринський словник). 1-ше вид. Martin : Osveta, 2009. 218 с. ISBN 978-80-8063-315-8.