ВСТУП

Постановою МОЗ СР № 444/2019 Зб. зак. про мінімальні вимоги до внутрішньої системи оцінки безпеки пацієнтів на надавачів медичних послуг було покладено обов'язок запровадити та дотримуватися внутрішньої системи оцінки безпеки пацієнтів.

Після 1 січня 2021 року надавач повинен був довести, що він має запроваджену внутрішню систему оцінки безпеки пацієнтів і діє відповідно до встановлених вимог. Якщо система безпеки пацієнтів не буде впроваджена, міністерство охорони здоров'я може накласти на надавача штраф у розмірі до десяти тисяч євро. Перші позитивні результати у сфері безпеки пацієнтів очікувалися у другій половині 2021 року.

Внутрішня система оцінки безпеки пацієнтів спрямована на ідентифікацію, аналіз, управління та запобігання небажаним подіям, пов'язаним із наданням медичної допомоги, внаслідок яких може статися негативний вплив на надану медичну допомогу, погіршення стану здоров'я пацієнта або можливе заподіяння шкоди здоров'ю пацієнта. Надавач медичних послуг оцінює виконання мінімальних вимог до внутрішньої системи оцінки безпеки пацієнтів шляхом внутрішнього аудиту. За допомогою аудиту менеджмент медичного закладу відстежує впровадження та дотримання законодавчих вимог, систематично перевіряє окремі процедури з метою запобігання помилкам. Результати аудиту також служать для розробки стратегій запобігання небажаним подіям. За Kilíková et al. (2020), розуміння проблематики безпечної медичної допомоги та безпеки пацієнтів має принципове значення та вплив на якість медичної допомоги. Системний підхід у побудові менеджменту безпеки є викликом для керівних працівників у медичних закладах з метою підвищення якості догляду та загального задоволення пацієнтів. Однак на практиці залишається багато невирішених проблем у межах безпеки пацієнтів. У нашому дослідженні ми зосередилися на безпечній комунікації у стаціонарному медичному закладі. Згідно з § 2 абз. 11 постанови МОЗ СР № 444/2019 Зб. зак. про мінімальні вимоги до внутрішньої системи оцінки безпеки пацієнтів, надавач стаціонарної медичної допомоги виконав мінімальні вимоги до внутрішньої системи оцінки безпеки пацієнтів у сфері безпечної комунікації, якщо він має розроблену процедуру:

а) єдиної комунікаційної схеми для всіх медичних працівників, б) забезпечення достатнього часу для консультації з пацієнтом так, щоб пацієнт міг описати свій стан здоров'я та його контекст і мав можливість поставити запитання медичному працівнику, який його лікує, в) використання альтернативних комунікаційних технік між медичним працівником і пацієнтом, включаючи надання візуальних та письмових комунікаційних та інструктивних засобів для пацієнтів, г) відстеження та аналізу виявлених недоліків під час комунікації з пацієнтом, д) забезпечення автономії у людей з ментальними порушеннями та людей похилого віку, е) заходів щодо усунення виявлених недоліків.

Комунікація є головним інструментом нашого спільного порозуміння, і помилки в комунікації можуть призвести до непорозумінь і подальшої шкоди або погіршення стану здоров'я пацієнта. Впровадженням вимог постанови мали бути запроваджені чіткі та єдині правила для внутрішньої комунікації в медичному закладі. Noviyanti, Ahsan & Sudartya (2021) підкреслюють, що комунікація є частиною культури безпеки, і побудова культури безпеки в організації починається саме з комунікації. За Jang, Lee & Lee (2022), ефективна комунікація є ключовим фактором, що сприяє безпеці пацієнтів.

Комунікація є невід'ємною частиною догляду за пацієнтом. На комунікацію в медичному закладі впливають системи, процеси та культура (Ross, 2018). Комунікація в межах організаційної культури повинна характеризуватися відкритістю, наданням зворотного зв'язку та обговоренням помилок (Lee Sh et al., 2016). Комунікація в організації включає передачу інформації в організації, різні моделі комунікації для великої кількості осіб — інструкції, накази, розмови, наради, телефонні дзвінки, електронну комунікацію, листи, посібники, директиви тощо. Sedlák (2008) підкреслює, що працівники повинні розуміти потік інформації в комунікації, мету, суть і зміст з точки зору ефективності організаційної комунікації.

Комунікація важлива в усіх аспектах догляду. Кожен медичний заклад повинен регулярно навчати своїх працівників, особливо тих, хто вступає в безпосередній контакт із пацієнтами, комунікаційним навичкам, що, однак, у нас відбувається лише дуже рідко (Klucho, 2017). Також за Dimunová (2017), до найбільших викликів у сфері охорони здоров'я на сьогодні належить безпечніше надання медичної допомоги та навчання медичних працівників принципам безпечного догляду. Навчання у сфері безпеки пацієнтів спрямоване на здобуття знань, підходів та навичок, необхідних для підтримки змін у поведінці з метою надання безпечнішої допомоги. Посібник ВООЗ (2011) призначений для навчання з питань безпеки пацієнтів. Ефективна комунікація є однією з програм навчання медичних працівників з питань безпеки пацієнтів. До базових тем навчальної програми «Як ефективно комунікувати» належать, наприклад, теми: Комунікаційний ризик; Як відкрито комунікувати з пацієнтом після небажаної події; Отримання інформованої згоди; Повага до культур та поінформованість. Автори посібника ВООЗ базувалися на австралійських та канадських стандартах.

Australian Commission on Safety and Quality in Health Care (2021) вимагає, щоб медичні організації впроваджували системи та процеси для підтримки ефективної клінічної комунікації та документації. Метою стандарту Communicating for Safety є забезпечення своєчасної, цілеспрямованої та ефективної комунікації та документації, що підтримує безперервний, скоординований та безпечний догляд за пацієнтами. Комунікація є вирішальною для надання безпечного догляду за пацієнтом. Збій у комунікації, недостатня документація клінічної інформації можуть призвести до помилок, неправильного діагнозу, невідповідного лікування. Якісна комунікація в медичному закладі пов'язана також із мінімізацією конфліктів. Kutlík (2017) у своїй статті ставить питання, наскільки медичні працівники готові виконувати роль комунікаторів і комунікантів, тобто надавачів і отримувачів інформації. При цьому він вказує насамперед на комунікацію лікарів із пацієнтами, яка на сьогодні коливається між двома крайнощами: або вони говорять із ними занадто складно і професійно, або не є достатньо емпатичними. У сфері безпеки пацієнтів підкреслюється важливість правильної та своєчасної комунікації (Jang, Lee & Lee, 2022). До ключових інструментів, що підвищують ефективність надання медичної допомоги та передачі інформації, за Dimunová (2017), належить також впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у медичну практику.

Мінімальні вимоги до внутрішньої системи оцінки безпеки пацієнта у сфері безпечної комунікації у Словацькій Республіці встановлені наказом Міністерства охорони здоров’я Словацької Республіки № 444/2019 Зб. зак. про мінімальні вимоги до внутрішньої системи оцінки безпеки пацієнта.

Для порівняння наводимо законодавчу норму в Чеській Республіці: «Minimální požadavky pro zavedení interního systému hodnocení kvality a bezpečí poskytovaných zdravotnických služeb», опубліковану у Věstník MZ ČR, випуск 13/2021, с. 2-18. Хоча ці вимоги у Věstník, який містить Методичні заходи та Фахові настанови, вважаються приписами нижчої юридичної сили з рекомендаційним характером, вони є обов’язковими для надавачів медичних послуг у Чеській Республіці: «Interní hodnocení kvality a bezpečí představuje pro všechny poskytovatele zdravotních služeb sadu povinných minimálních požadavků pro poskytování kvalitní a bezpečné péče, jejichž obsah bude dle potřeby aktualizován a rozšiřován.» Мінімальні вимоги до безпечної комунікації містить стандарт RBC 6 - Bezpečná komunikace, який належить до галузевих цілей безпеки. Він містить п’ять показників/мінімальних вимог. Стандарт вважається виконаним, якщо надавач виконав показники якості та безпеки:

  • «vypracován a zaveden jednotný systém používaných interních zkratek;
  • zavedeny standardní postupy pro případy telefonických ordinací léčivých přípravků;
  • vypracován postup hlášení kritických hodnot vyšetření;
  • vypracovaný postup předávání informací telefonicky osobám určeným pacientem, organům státní správy, organům činných v trestním řízení a dalším osobám, které jsou oprávněny k získání informací o stavu pacienta a médiím;
  • stanoven způsob ověření realizaci a účinnosti/efektivity standardu v přímé péči o pacienta (např. interní audit, hlášení nežádoucích událostí) a v případe zjištění nedostatků přijímá nápravná opatření».

З порівняльної таблиці № 1 очевидна суттєва різниця у встановлених мінімальних вимогах до безпечної комунікації в стаціонарних медичних закладах обох країн.

Таблиця 1 Порівняння мінімальних вимог до безпечної комунікації в стаціонарних медичних закладах у СР та ЧР

Запровадження заходів для безпечної внутрішньої комунікації в медичному закладі знижує ризик непорозумінь та подальшого заподіяння шкоди пацієнту. Дотримання правил безпечної комунікації є профілактикою помилок у догляді за пацієнтом, мінімізуються комунікаційні бар’єри, зумовлені віком, мовною чи культурною відмінністю, рівнем освіти, сенсорними порушеннями, станом здоров’я пацієнта тощо. Пацієнт повинен розуміти надану інформацію (Věstník MZ ČR, випуск 13/2021, с. 2-18).

На нашу думку, в обох правових актах відсутні вимоги до ефективної стратегічної комунікації, спрямованої на подолання кібербезпекових інцидентів, наприклад, щодо кібербезпеки медичних записів, які також є частиною письмової комунікації. Медичні заклади повинні дбати про захист конфіденційних медичних даних пацієнтів: медична документація, персональні дані тощо. У Чеській Республіці були зафіксовані кібератаки на лікарні. Вони можуть спричинити втрату доступу до системи бронювання, даних пацієнтів, втрату доступу до технологій, що може паралізувати функціонування всієї лікарні. Dubovecká (2023) презентує деякі виклики у сфері забезпечення даних для сучасної охорони здоров’я з Плану дій до 2025 року «Kybernetická bezpečnost resortu zdravotnictví 2021-2025»:

  1. Зберігання інформації в медичних записах — захист від атак хакерів
  2. Електронні медичні записи та обмін інформацією
  3. Модернізація технологій у лікарнях
  4. Мобільні додатки — використання планшетів у медичних закладах (Dubovecká, 2023).

МЕТА

Аналіз безпеки надаваної медичної допомоги в стаціонарному медичному закладі — оцінка мінімальних вимог до внутрішньої системи оцінки безпеки пацієнта у сфері безпечної комунікації.

ВИБІРКА ТА МЕТОДИКА

Збір даних відбувався в місяцях січень-квітень 2024 року в шістнадцяти стаціонарних медичних закладах у Словацькій Республіці — у вибраних відділеннях та клініках. 25 медсестер оцінювали виконання мінімальних вимог до внутрішньої системи оцінки безпеки пацієнта у сфері безпечної комунікації за допомогою чек-листа — Запису про оцінку виконання мінімальних вимог до внутрішньої системи оцінки безпеки пацієнта у сфері безпечної комунікації на своєму робочому місці. Запис містив п’ятнадцять оцінюваних критеріїв із використанням методів внутрішнього аудиту: запитання до медсестри, спостереження за медсестрою, оцінка середовища, перевірка засобів, аналіз документації. У випадку, якщо оцінюване відділення/клініка мало розроблений порядок — внутрішню директиву щодо безпечної комунікації, медсестри аналізували змістове наповнення документа.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ДИСКУСІЯ

Після сумарного аналізу записів презентуємо в табл. 2 результати дотримання § 2 п. 11 наказу Міністерства охорони здоров’я Словацької Республіки № 444/2019 Зб. зак. про мінімальні вимоги до внутрішньої системи оцінки безпеки пацієнта. Ми оцінювали п’ятнадцять критеріїв. Безпосередньо із зазначеним наказом пов’язані критерії № 1 — оцінює п. a); № 2 — оцінює п. b); № 3 та 15 — оцінює п. c); № 4 та 9 — оцінює п. d); № 5, 11 та 12 — оцінює п. e) та № 6 і 13 — оцінює п. f).

Таблиця 2 Загальна оцінка виконання мінімальних вимог до внутрішньої системи оцінки безпеки пацієнта у сфері безпечної комунікації

Середнє оцінювання (35,2 %) усіх оцінюваних критеріїв вказує на значне недотримання положень постанови. Загалом можна констатувати, що в оцінюваних закладах охорони здоров’я не були виконані мінімальні вимоги до внутрішньої системи оцінки безпеки пацієнта в галузі безпечної комунікації. Жоден із шістнадцяти оцінюваних стаціонарних закладів охорони здоров’я не досяг оцінки в діапазоні 99–81 %, що ми вважаємо частковим виконанням мінімальних вимог. Результати, наведені в табл. 2, ми вважаємо критичними з огляду на безпеку комунікації. Дослідження Holá (2012) підтвердило значущість комунікації в лікарні. Працівники підтвердили, що комунікація впливає на їхню продуктивність праці, поведінку, дії та задоволеність. Комунікація в організації є занедбаним управлінським інструментом, і дослідження Holá після аналізу комунікації в лікарні вказало на недооцінювання важливості комунікації менеджментом закладу охорони здоров’я, на нерозуміння та незнання змісту внутрішньої комунікації. Менеджери в лікарнях повинні реагувати на постійні зміни в зовнішньому середовищі та впроваджувати їх в організацію, вирішувати брак фінансів тощо, тому комунікація не є пріоритетом для менеджменту лікарень. Найчастішою причиною проблем у внутрішній комунікації, на думку менеджерів, є брак часу, а авторка додає також незнання проблематики з боку керівних працівників. Поєднання цих причин разом із браком фінансів ускладнює налаштування системи безпечної та ефективної комунікації. Однак важливим аспектом є позитивне ставлення менеджерів, які готові займатися менеджментом безпеки (Holá, 2012).

Лише сім надавачів стаціонарної медичної допомоги в нашій вибірці із загальної кількості 25 оцінюваних мали розроблену єдину комунікаційну схему для всіх медичних працівників відповідно до § 2 абз. 11, п. a) постанови MZ SR č. 444/2019 Z. z. про мінімальні вимоги до внутрішньої системи оцінки безпеки пацієнта. Після змістового аналізу цього порядку констатуємо, що існує значна різноманітність між комунікаційними схемами в оцінюваних лікарнях (табл. № 3), або ж деякі процедури ми не можемо вважати комунікаційною схемою. Комунікаційна схема слугує для графічного вираження комунікаційного процесу в організації, вона має бути наочною та зрозумілою.

Таблиця 3 Зміст єдиної комунікаційної схеми для всіх медичних працівників

Sovariová Soosová, Zamboriová & Murgová (2017) у своєму дослідженні зосередилися на оцінці культури безпеки пацієнта в лікарнях Словаччини так, як її сприймають медсестри, та оцінці її впливу на сприйняття рівня безпеки пацієнтів. Авторки використали анкету The Hospital Survey on Patien Safety Culture (HSOPSC). Після аналізу доменів лікарняної культури безпеки пацієнта вони виявили, що в жодному домені не було досягнуто показника 75 %. Оптимальною культурою безпеки вважається досягнення показника позитивних відповідей 75 % і більше. У доменах, що стосуються безпечної комунікації, були досягнуті такі результати: Зворотний зв’язок та комунікація у зв’язку з помилками — показник 74,10 %; Передача інформації — показник 53,20 % і в домені Відкрита комунікація — показник 50,06 %. Згідно з Ross (2018), причинами неефективної комунікації з погляду безпеки у медсестер є недостатня комунікація про стан пацієнта з іншими надавачами медичної допомоги, недостатня інтерпретація та документування клінічних знахідок.

Другий оцінюваний критерій був спрямований на дотримання п. b) у § 2 абз. 11 постанови MZ SR č. 444/2019 Z. z., яким ми з’ясовували, чи має надавач стаціонарної медичної допомоги розроблений порядок для забезпечення достатнього часу на консультацію з пацієнтом так, щоб пацієнт міг описати свій стан здоров’я та його контекст і мав можливість ставити лікуючому медичному працівнику запитання. Лише п’ять надавачів стаціонарної медичної допомоги з 25 оцінюваних мають у внутрішньому розпорядженні встановлений часовий інтервал у хвилинах на консультацію з пацієнтом (табл. № 4). У середньому часовий інтервал визначений на 15 хвилин.

Таблиця 4 Часовий інтервал у хвилинах, встановлений у порядку консультації з пацієнтом

Наступне негативне виявлення в нашому дослідженні стосувалося порядку використання альтернативних комунікаційних технік між медичним працівником і пацієнтом, включаючи надання візуальних та письмових комунікаційних та інструктивних засобів для пацієнтів. Лише троє надавачів мають розроблений даний порядок. На практиці відсутні піктограми та інші комунікаційні засоби. Медсестри змушені власноруч виготовляти деякі комунікаційні засоби, щоб уможливити та полегшити комунікацію з пацієнтами.

Таблиця 5 Альтернативні комунікаційні техніки, що використовуються в стаціонарному закладі охорони здоров’я

Альтернативною комунікацією ми тимчасово або постійно компенсуємо прояви порушення або інвалідності в осіб із порушенням мовлення та письма. Альтернативні комунікаційні системи використовуються як заміна усного мовлення, щоб індивід із порушенням комунікації міг висловлювати свої потреби та ділитися своїми почуттями або досвідом. Цей спосіб комунікації ми використовуємо у пацієнтів після інсульту, після травми мозку, з дисфазією, з дизартрією, у осіб із ментальною інвалідністю або розладом аутистичного спектра. Комунікацію полегшують піктограми, використання мови жестів, пальцева абетка, тактильна абетка, картинна комунікаційна система тощо. Керівництво стаціонарних закладів охорони здоров’я в нашому дослідженні не забезпечує медсестер та інших медичних працівників альтернативними комунікаційними засобами, що значно загрожує безпеці пацієнтів.

П’ять надавачів із 25 оцінюваних мають розроблений порядок для відстеження та аналізу виявлених недоліків під час комунікації з пацієнтом відповідно до п. d), § 2, абз. 11 постанови MZ SR č. 444/2019 Z. z. Нас цікавило, які найчастіші недоліки були виявлені під час комунікації з пацієнтом і яким чином відстежуються недоліки під час комунікації з пацієнтом. Серед найчастіших негативів комунікації належать брак часу на розмову з пацієнтом, надання великої кількості інформації або, навпаки, недостатнє інформування, інструктаж; використання фахової термінології, пацієнт не знає, з ким розмовляє; низький рівень емпатії у медичних працівників; невикористання невербальної комунікації.

Недоліки під час спілкування з пацієнтом відстежуються кількома способами, але найчастіше за допомогою анкет. Другим поширеним способом є подання звернення до керівництва лікарні, зокрема як скарги на непрофесійний клієнтоорієнтований підхід медичного працівника до пацієнта або членів сім'ї. Ми з'ясовували, чи забезпечує надавач стаціонарної медичної допомоги виправлення ситуації при виявленні недоліків, пов'язаних із безпечним спілкуванням, і які заходи були вжиті для усунення виявлених недоліків. На основі аналізу анкет конкретні звернення вирішуються негайно; адресні скарги вирішуються особисто з конкретним працівником; у деяких медичних закладах були проведені освітні заходи, спрямовані на спілкування; розробка піктограм та інших альтернативних комунікаційних засобів. Lee et al. (2016) підтверджує, що рівень безпеки пацієнтів у лікарні впливає на зворотний зв'язок і спілкування щодо помилок, ефективну передачу інформації та командну співпрацю.

П'ять надавачів стаціонарної медичної допомоги з 25 оцінених мають розроблений порядок забезпечення автономії у людей з ментальними порушеннями та людей похилого віку. Для забезпечення автономії людей з ментальними порушеннями використовується госпіталізація з членом сім'ї/законним представником та його присутність під час обстежень і процедур, що значно полегшує спілкування з пацієнтом з ментальними порушеннями.

Забезпечення автономії людей похилого віку є ключовим для підтримки їхньої гідності, самостійності та якості життя. До основних принципів безпечного спілкування з людьми похилого віку, щоб ми забезпечили їхню автономію, належать: адаптація спілкування до зниженого сенсорного сприйняття — порушення слуху та зору, достатня гучність, адаптація розміру шрифту в письмових документах, використання простих слів, без фахової термінології та девальваційних висловлювань; з повагою до гідності; використання невербального спілкування. Ross (2018) зазначає, що літній пацієнт у Сполучених Штатах відвідує в середньому сім різних лікарів. Лише 40 % пацієнтів пам'ятають інформацію, яку їм надали їхні лікарі, і з цих 40 % пацієнтів лише половина змогла правильно інтерпретувати надану інформацію.

Рекомендації для практики

Рекомендації для практики ми адресуємо менеджменту медичних закладів.

  1. Впроваджувати та дотримуватися законодавчих вимог, що випливають із постанови MZ SR № 444/2019 Z. z.
  2. Розробити окремі директиви – процедури, постійно їх оновлювати та доповнювати.
  3. Реалізовувати регулярні внутрішні аудити, спрямовані на виконання мінімальних вимог до внутрішньої системи оцінки безпеки пацієнта.
  4. Навчати працівників щодо безпеки пацієнта, безпечного спілкування.
  5. Забезпечити для медичних працівників достатню кількість альтернативних комунікаційних засобів.

ВИСНОВОК

Безпека спілкування в лікарнях є занедбаною та недооціненою. Налаштування системи безпечного та ефективного спілкування ускладнює також ставлення керівних працівників, для яких безпечне спілкування не є пріоритетом.

Результати нашого дослідження є тривожними. Вони виявили недотримання законодавчих вимог щодо безпечного спілкування на практиці. Ми очікували значно кращого показника дотримання мінімальних вимог до безпечного спілкування. Позитивом можна вважати часткову зацікавленість старших медсестер на оцінених робочих місцях у виправленні ситуації, розробці та забезпеченні принаймні деяких директив і процедур, які належать до їхньої компетенції з огляду на посадові обов'язки; організацію або надання можливості участі медсестер в освітніх заходах, спрямованих на безпечне спілкування.

Ліміти

Висновки неможливо узагальнити, результати стосуються лише оцінених стаціонарних медичних закладів, і з огляду на низьку кількість оцінених медичних закладів результати слугують для створення загального погляду на проблеми, що стосуються безпеки пацієнтів на практиці.

Літературні джерела наданням емпіричної підтримки доповнили наші висновки. Попри зазначені ліміти, результати можна вважати прийнятними і на їхній основі ініціювати рішення в управлінській практиці. Негативні результати цього дослідження є для нас темою для подальших оцінок дотримання мінімальних вимог до внутрішньої системи оцінки безпеки пацієнта у надавача стаціонарної медичної допомоги у вибраних сферах.

Авторка doc. PhDr. Viera Hulková, PhD., MPH Кафедра медсестринства, Факультет охорони здоров'я, Trenčianska univerzita Alexandra Dubčeka v Trenčíne ORCID 0000-0003-2631-1803

СПИСОК БІБЛІОГРАФІЧНИХ ПОСИЛАНЬ

Australian Commission on Safety and Quality in Health Care. (2021). Communicating for Safety Standard. The National Safety and Quality Health Service. [online]. https://www.safetyandquality.gov.au/standards/nsqhs-standards/communicating-safety-standard

Dimunová, L. (2017). Bezpečnosť pacienta pri poskytovaní ošetrovateľskej starostlivosti. Recenzovaný zborník vedeckých prác „Ošetrovateľstvo 2020 - trendy, zmeny a budúcnosť“. Rožňava : VŠ sv. Alžbety, n. o. Bratislava, detašované pracovisko bl. Sáry Salkaháziovej v Rožňave, 2017. ISBN 978-80-8132-166-5, s. 80-87.

Dubovecká, K. (2023). Datová komunikace ve zdravotnictví: Přenos zdravotních dat a telemedicína. Kybez. [online]. https://kybez.cz/datova-komunikace-ve-zdravotnictvi-prenos-zdravotnich-dat-a-telemedicina/

Holá, J. (2012). Význam interní komunikace v managementu nemocnice. Profese online- recenzovaný časopis pro zdravotnické obory. V(1): 5-10.

Jang, H, Lee M & Lee NJ. (2022). Communication education regarding patient safety for registered nurses in acute hospital settings: a scoping review protocol. BMJ Open. 12(2):e053217. doi: 10.1136/bmjopen-2021-053217.

Kilíková, M. et al. (2020). Bezpečnosť pacienta - ukazovateľ kvality zdravotnej starostlivosti. Příbram : Ústav sv. Jana Nepomuka Neumanna. 158s. ISBN 978-80-88206-18-7.

Klucho, J. (2017). Efektívna komunikácia v zdravotníctve. Právo a manažment v zdravotníctve. [online]. https://www.pravovzdravotnictve.sk/sk/casopis/pravo-a-manazment-v-zdravotnictve/efektivna-komunikacia-v-zdravotnictve.m-254.html

Kutlík, F. (2017). Komunikácia ako forma prevencie pred konfliktami. Právo a manažment v zdravotníctve. [online]. https://www.pravovzdravotnictve.sk/sk/casopis/pravo-a-manazment-v-zdravotnictve/pocet-pacientov-u-poskytovatela-zdravotnej-starostlivosti.m-267.html

Lee Sh et al. (2016). Handoffs, safety culture, and practices: evidence from the hospital survey on patient safety culture. BMC Health Services Research. 16:254 doi: 10.1186/s12913-016-1502-7.

Noviyanti LW, Ahsan A & Sudartya TS. (2021). Exploring the relationship between nurses’ communication satisfaction and patient safety culture. J Public Health Res. 10(2): 2225. doi: 10.4081/jphr.2021.2225

Ross, J. (2018). Effective Communication Improves Patient Safety. Journal of PeriAnesthesia Nursing. 33 (2): 223-225. doi.org/10.1016/j.jopan.2018.01.003.

Sedlák, M. (2008). Základy manažmentu. Bratislava : Iura Edition, Wolters Kluwer. s. 257-263. ISBN 978-80-8078-193-4.

Sovariová Soosová, M, Zamboriová, M & Murgová, A. (2017). Культура безпеки пацієнтів у лікарнях Словаччини. Ošetrovateľstvo : teória, výskum, vzdelávanie. 1(1)12-19.

ВООЗ. (2011). Навчальний посібник із безпеки пацієнтів: Мультипрофесійне видання. 274 с. ISBN 978 92 4 150195 8.

Věstník MZ ČR. (2021). Мінімальні вимоги до впровадження внутрішньої системи оцінки якості та безпеки надаваних медичних послуг. 13: 2-18.

Наказ МОЗ СР № 444/2019 Зб. зак. про мінімальні вимоги до внутрішньої системи оцінки безпеки пацієнтів.