З великим розчаруванням ми спостерігаємо довготривалий тиск щодо зниження вимог до освіти медсестер із нібито метою швидко забезпечити систему достатньою кількістю працівників у сфері медсестринства, або ж замінити медсестер менш освіченою робочою силою, як нібито ефективний захід для подолання катастрофічної нестачі медсестер. Цей тиск чинять не лише роботодавці в охороні здоров'я, а й політики, які підігрують популістським, непрофесійним і нічим не обґрунтованим твердженням деяких представників середніх медичних шкіл. Десятиліттями ніхто не звертав уваги на цю проблему, попри те, що SKSaPA тривалий час попереджала і попереджає про той факт, що з системи виходить більше медсестер, ніж до неї приходить. Сьогодні ми шукаємо прості, проте небезпечні рішення, які є небезпечними не лише для системи, а й для пацієнта. Проти цих кроків, що мають негативний вплив на стабілізацію медсестер і всієї системи охорони здоров'я, SKSaPA роками виступала і вказувала на наслідки, які сьогодні, на жаль, є реальністю, за яку розплачуються пацієнти.

Причиною нестачі медсестер у системі є не їхня освіта, а тривале ігнорування їхніх проблем, погані умови праці та низька заробітна плата. SKSaPA володіє кількома опитуваннями, результати яких показують, якими є мотиваційні та демотиваційні фактори для роботи в нашій системі охорони здоров'я.

Деякі експерти, як і політики, мабуть, забули, що ми живемо у XXI столітті, де світові тенденції вказують на важливу роль освічених медсестер у піклуванні про здоров'я населення. Сьогодні медсестри беруть на себе важливі завдання в усій системі охорони здоров'я, мають іншу освіту, інші компетенції, можуть у багатьох сферах приймати рішення самостійно і беруть на себе дедалі більше відповідальності. Сучасне медсестринство — це окрема наукова дисципліна. Медсестринство — це прикладна наука, вона має своїх фахівців, і саме вони мають насамперед вирішувати питання розвитку галузі. На жаль, ми стикаємося радше з ігноруванням і висміюванням, ніж із повагою, і це переважно з боку лікарів та політиків.

Доказом цього є також виступ пана Pellegrini у програмі Na telo TV Markíza, де він висловився, що медсестрам треба дати «синю спідничку і чепчик зі шпилькою, і гайда до лікарні». Це також одна з причин, чому випускники не хочуть залишатися в Словаччині, де їхню працю ніхто не цінує, навпаки, її зневажають провідні політичні представники своїми сексистськими висловлюваннями. Вихід із професії триває майже 20 років, і навіть попередні уряди не зробили нічого, а тоді не було пандемії, війни та енергетичної кризи.

Сумнозвісними віхами в дестабілізації медсестер у SR були кроки, ініційовані переважно лікарськими товариствами – SLK, SLS, ANS та іншими, підтримані політичними рішеннями. До таких кроків належали: збільшення кількості пацієнтів, яких має обслуговувати медсестра під час зміни; скасування закону № 62 у 2013 році, який мав стабілізувати медсестер шляхом визначення їхніх зарплат, через подання SLK до Конституційного суду SR за підтримки тодішніх депутатів NR SR; поділ навантаження медсестер у приватних медичних закладах на діяльність медсестри та діяльність адміністративного працівника; зниження робочого навантаження медсестер з 1,0 до 0,9 – 0,5; перейменування медичного асистента на практичну медсестру; спроба заміни медсестер фельдшерами (медичними рятувальниками) у відділеннях невідкладної допомоги; переведення медсестер у закладах соціальних послуг на посади доглядальниць. Ці кроки спричинили ще більший відтік медсестер, ще більшу дестабілізацію медсестринства та системи охорони здоров'я.

Сумно, що деякі наші колеги-лікарі, попри те, що пишаються закінченням спеціалізованого навчання з менеджменту, не знають і не використовують навіть правильних термінів. Адже сьогодні у нас у системі немає «середнього медичного персоналу» і «нелікарських професій». Ці терміни використовувалися в минулому столітті, коли, на думку багатьох, у системі існували лише лікарі, а потім так званий середній медичний персонал (із закінченою середньою освітою), який обслуговував їх, був їм підпорядкований, робив лише те, що наказували лікарі, а вони егоїстично і з належною мірою зверхності керували всією системою. Сьогодні виявляється, що цей пережиток минулого багато хто досі не може засвоїти, і що командна робота та колегіальність з іншими медиками їм не дуже підходить, оскільки вони не мають як підживлювати свою зверхність. Колеги-лікарі, які в 90-х роках минулого століття були на стажуванні за кордоном і намагаються порівнювати нашу сучасну систему освіти з тією, що була в 90-х, мали б краще детальніше вивчити закони та постанови з реформаторських заходів початку XXI століття, які чітко визначають професії медсестер і акушерок, а також інших медичних працівників та їхні компетенції. І вони мали б помітити за кордоном також те, як там лікарі ставляться до інших медичних працівників. З повагою та шаною.

На щастя, розвиток неможливо зупинити, і попри ці атаки, медсестринство і в Словаччині прогресує. Покращується освіта медсестер, попри багато перешкод ми намагаємося наблизитися за компетенціями до наших закордонних колег, ми реалізуємо медсестринські дослідження, навчаємо нових колег, застосовуємо на практиці докази належної практики, ми є самостійними та автономними надавачами медсестринської допомоги, що також є одним із мотиваційних факторів.

«Вищоосвіченість» (університетизація) освіти медсестер?

Середні медичні школи (SZŠ) належали до престижних середніх спеціальних навчальних закладів, інтерес до навчання в них був вищим за середній, проте сьогодні, після зміни системи підготовки медсестер та інших медичних спеціальностей, таких як рятувальники, фізіотерапевти, зубні гігієністи, акушерки, лаборанти та інші, вимоги та система сприйняття цих професій повністю змінилися, а їхня практика та навчання перемістилися у вищошкільне середовище, яке пропонує значно вищу якість, обсяг і зміст навчання, непорівнянні з навчанням у середніх школах. Багато висловлювань певних «експертів» щодо навчання медсестер у Словаччині є неправдивими, свідчать про необізнаність у проблематиці, причому вони зовсім не мають проблем із їхнім неправильним тлумаченням. До таких належить і твердження, що медсестри повинні мати вищу освіту через нібито неправильний переклад умов навчання медсестер під час переговорів про вступ СР до ЄС. Це неправда. Медсестри, як і представники інших професій, можуть навчатися також у середній медичній школі, проте навчання повинно містити 4 600 годин професійної підготовки, з яких щонайменше половину становить практичне навчання на основі Директив ЄС, виданих для професії медсестри як регульованої професії. Кожен, хто хоч трохи розуміється на цій проблематиці, легко підрахує, що в середній школі за чотири роки навчання цю умову виконати неможливо, оскільки учні середніх шкіл повинні також опановувати загальноосвітні предмети для здобуття атестата зрілості. У деяких середніх медичних школах одночасно активовано трирічне денне післядипломне навчання, де за навчальними програмами «дипломована медсестра» медсестри можуть навчатися згідно з директивами ЄС, які вже сьогодні однаково застосовуються в усіх країнах-членах. Проте майбутні медсестри виявляють низький інтерес до цього навчання, оскільки усвідомлюють, що навчання на факультетах охорони здоров’я/сестринської справи на бакалаврському рівні пропонує їм якість, де вони мають більше можливостей для подальшого навчання, наприклад, на магістерському рівні, що для багатьох також є реалізацією їхніх амбіцій та кар’єрного зростання. Держави ЄС, у яких медсестри не навчалися згідно з директивами, сьогодні також змінили навчальні програми, тому твердження, що на Заході медсестри не мають вищої освіти, є тенденційним і неправдивим, оскільки згідно із зазначеними директивами систему підготовки до професії медсестри змінюють у всіх країнах ЄС.

На щастя, не всі лікарі та політики мислять відстало та обмежено. У системі стає все більше людей, які розуміють значення та внесок освічених і компетентних медсестер, готових до нових розширених завдань. Медсестри працюють за ліцензіями, є власницями агентств догляду на дому, надають послуги в межах довготривалого догляду. Медсестри сьогодні можуть виписувати рецепти, призначати медичні вироби, самостійно приймати рішення. Медсестри працюють за методом сестринського процесу, оцінюють стан пацієнтів, використовують шкали, карти догляду, стандартні процедури, ведуть записи про свою діяльність у сестринській документації, оцінюють результати. Багато дій, які виконує словацький лікар, уже десятиліттями за кордоном виконують освічені медсестри, що також приносить економічний ефект. Практика медсестер суттєво змінилася і продовжує змінюватися в напрямку наукового прогресу. Медсестра проводить біля пацієнта найбільше часу, тому лікування та одужання, а також стан пацієнта значною мірою залежать і від її знань та досвіду.

Кожне розумне суспільство інвестує в освіту своїх громадян, насамперед тих, хто дбає про здоров’я та життя людей. Наукові дослідження доводять, що чим більше освічених медсестер працює в медичних закладах, тим більші шанси мають пацієнти на виживання та одужання.

Джерело: Slovenská komora sestier a pôrodných asistentiek www.ksapa.sk

Slovenská komora sestier a pôrodných asistentiek (SK SaPA) — це самоврядна професійна організація загальнодержавного рівня зі штаб-квартирою в Братиславі, що об’єднує 40 000 медсестер та акушерок. Головним завданням SK SaPA є захист професійних, економічних та соціальних інтересів членів палати в медичних, соціальних, освітніх та інших закладах.