Вступ
Паління є довготривалою проблемою нашого суспільства і досі соціально толерується, на відміну від інших залежностей. До початку 60-х років палили всі і всюди. Хто не палив, той був соціально обмеженим. Значна зміна відбулася у 1964 році після оприлюднення дослідження в США про шкоду паління. Під час антитютюнової кампанії тютюнові компанії виплатили жертвам паління понад 200 мільярдів доларів. Попри численні заходи, у світі все ще палить близько мільярда людей (Kulkovský, 2020). Паління є загальносуспільною та медичною проблемою. У Словаччині палило 30 % лікарів і 40 % немедичних працівників, у ЧР 33 % лікарів і 49 % медсестер, у США 5 % лікарів і 17 % медсестер. Все ще залишається високий відсоток медичних працівників, які є поганим прикладом для своїх пацієнтів саме тому, що самі є курцями (Bernadičová et al., 2008).
Законодавство забороняє паління на робочому місці, включаючи заклади охорони здоров'я. У 2006 році в СР було прийнято закон № 124/2006 З.з. про безпеку та охорону здоров'я на роботі, який зобов'язує роботодавців видати заборону на паління на робочих місцях, де працюють також некурці, і забезпечити дотримання цієї заборони. У 2009 році було внесено зміни до закону № 377/2004 про захист некурців у громадських місцях, у якому було виключено паління, наприклад, у закладах охорони здоров'я (лікарні, амбулаторії). Якщо на робочому місці є хоча б один курець, то роботодавець має два обов'язки:
- він зобов'язаний розробити внутрішню директиву про заборону паління на робочому місці, в якій зазначені приміщення підприємства, де заборонено палити. Водночас у директиві має бути вказано, у яких місцях паління дозволено (кімната для паління, тераса, у дворі, перед будівлею).
- він зобов'язаний призначити відповідальну особу, яка буде наглядати за дотриманням цієї заборони, і вказати, що загрожує працівнику у разі її порушення (Megelová, 2019).
Питання дискримінації у зв'язку з палінням не є змістом дискримінації згідно з антидискримінаційним законом. Згідно з Трудовим кодексом, роботодавець може вимагати від претендента на роботу лише інформацію, пов'язану з виконанням роботи. Роботодавець під час співбесіди не має права вимагати інформацію, наприклад, про вагітність, сімейні обставини, політичну приналежність тощо. Паління не належить до заборонених тем. Отже, не є порушенням Трудового кодексу, якщо роботодавець запитає про паління (Nemec, 2010, с. 49). Трудовий кодекс або інший правовий акт не регулює право працівника на перерву для паління, тому працівник не має права на таку перерву. Працівник одночасно зобов'язаний згідно з § 81 п. b) Трудового кодексу використовувати робочий час для роботи. Якщо роботодавець не домовився безпосередньо з працівником, наприклад, у трудовому договорі, або з представниками працівників про те, що він надаватиме працівнику-курцю довшу перерву на відпочинок та харчування, ніж 30 хвилин, або про те, що він надаватиме інші перерви під час робочої зміни, то з правової точки зору, у час, що перевищує вказані 30 хвилин, який працівник витрачає на паління, він порушує основний обов'язок працівника — використовувати робочий час для роботи (Megelová, 2019). Видання заборони на паління може бути змістом, наприклад, правил внутрішнього розпорядку. Роботодавець може водночас визначити, які стягнення будуть накладатися за порушення заборони. Зокрема, доцільно, щоб роботодавець визначив, чи буде порушення заборони на паління вважатися порушенням трудової дисципліни, і чи буде це її серйозним або менш серйозним порушенням. Роботодавець зобов'язаний забезпечити дотримання заборони на паління. З цією метою він має право проводити перевірки, спрямовані на виявлення того, як дотримується заборона з боку працівників. У зв'язку з палінням на робочому місці може виникнути небажана подія у вигляді пожежі. Працівники зобов'язані поважати видану заборону на паління на робочих місцях роботодавця. Якщо роботодавець визначив для цілей паління приміщення, так звані «курилки», працівник зобов'язаний використовувати ці приміщення для цієї мети і утримуватися від паління поза цим приміщенням. Роботодавець не зобов'язаний визначати для працівників-курців окремі перерви на паління. Невиконання встановленої заборони може бути розцінено як порушення трудової дисципліни.
Становище курців у компаніях зазвичай є дуже хорошим індикатором типу корпоративної культури. Наші правові акти не регулюють обов'язок відпрацьовувати перерви на паління. Якщо працівник вирішує самовільно відлучатися з робочого місця, не виконувати свої робочі завдання і витрачати час більше із запаленою сигаретою, роботодавець може вжити щодо нього заходи від попередження за порушення трудової дисципліни до розірвання трудових відносин при виконанні інших законних умов.
Мета Метою нашого дослідження було порівняти ставлення медсестер-некурців, медсестер, залежних від тютюну (курців), та менеджерів до паління під час робочого часу і оцінити вплив паління на робочому місці на продуктивність праці та на надання сестринського догляду; визначити часові та економічні втрати під час робочого часу у медсестер, залежних від тютюну.
Сукупність і методика Дослідницька сукупність складалася з 381 медсестри, що працюють у закладах охорони здоров'я в Словацькій та Чеській Республіках. Методом збору даних були нестандартизовані анкети, які були призначені медсестрам-некурцям, медсестрам, залежним від тютюну (курцям), та медсестрам-менеджерам. Анкети адмініструвалися електронним способом через контактних осіб. Збір даних відбувався з липня 2020 року по березень 2021 року. Медсестри-некурці та курці були представлені найбільше у віці 18-29 років, менеджери у віці 40-49 років. Найвищий рівень освіти у медсестер-некурців був вища освіта I ступеня (45 %), у медсестер-курців середня освіта (51 %), а у менеджерів вища освіта II ступеня (52 %).
Статистична обробка Категоріальні дані були оброблені за допомогою тесту Макнемара, який ми обрали через відстеження двох змінних з двома варіантами відповіді (так-ні) на тій самій вибірці респондентів. У разі, якщо p-значення тестового критерію тесту було меншим за числове значення 0,05, ми вважали відмінності у пропорційності представленості досліджуваних категорій невипадковими. Категоріальні дані співвідношення двох незалежних підсукупностей ми порівняли за допомогою таблиць спряженості, які були оцінені або критерієм хі-квадрат, або точним тестом Фішера. Якщо p-значення тестового критерію було меншим за число 0,05, ми вважали відмінності між спостережуваними та очікуваними частотами окремих категорій таблиці спряженості невипадковими. Кореляцію між змінними ми наводимо за допомогою непараметричного коефіцієнта кореляції Спірмена разом із зазначенням 95-відсоткового довірчого інтервалу та p-значенням статистичної значущості його відмінності від нульового значення.
Результати та дискусія
У досліджуваній нами групі респондентів було 17 % медсестер-курців. Відсоткове представництво є порівнянним із висновками багатьох авторів. Simočková, Zamboriová (2011) у своєму дослідженні, спрямованому на моніторинг здоров’я медсестер у СР та ЧР (n=1397), встановили, що регулярно палили 25 % медсестер, у ЧР — 29 %. З опитування, яке провели Madziová, Janíková (2013) на вибірці медсестер у Чеській Республіці, випливає, що палять 47 % респонденток, з них 30 % медсестер — регулярно, в середньому десять сигарет на день.
В анкеті, призначеній для медсестер, залежних від тютюну, ми попросили їх оцінити свою залежність від нікотину. 33,5 % медсестер вказали на слабку залежність, 49 % — на середню і 17,5 % — на сильну залежність від нікотину, при цьому аж 74 % медсестер хотіли б кинути палити. Середня кількість років паління у наших респонденток становила 12,4 року, найменший стаж паління у респондентки — один рік, а найбільший — 40 років. Нас також цікавив часовий інтервал після пробудження, коли медсестри-курці запалюють свою першу сигарету. 46 % респонденток вказали часовий показник після 60 хвилин. У середньому вони викурюють 12 сигарет на день. Лише одна респондентка вказала, що викурює аж 40 сигарет на день, дві медсестри — 30 сигарет і дванадцять медсестер — 20 сигарет на день. 63 % курців зізналися, що палять, навіть коли хворіють. Bialous et al. провели у 2009 році дослідження на вибірці 1790 медсестер, найбільше медсестер було у віці 45-54 років (34 %) і з вищою освітою (57,5 %). Понад 68 % медсестер викурювали 10-20 сигарет на день, а 66,4 % палили протягом 30 хвилин після пробудження. 30 % медсестер не мали інтересу до лікування від нікотинової залежності.
Усім респондентам ми поставили в анкетах кілька однакових запитань. Нас цікавило, чи вважають медсестри паління робочим гандикапом. 49 % медсестер-некурців і 52 % менеджерок відповіли ствердно, але аж 70 % курців не вважають паління робочим гандикапом. 78,5 % медсестер-некурців і 76 % менеджерок дотримуються думки, що медсестри-некурці виконують або частково виконують роботу за медсестер-курців під час їхніх перерв на паління. Важливо зазначити, що лише дуже мала частина медсестер-курців припускає, що паління впливає на їхню продуктивність праці. Лише 30 % курців вважають паління робочим гандикапом. Із загальної кількості 57 респонденток-медсестер-курців у нашій групі лише одна визнала, що приділяє менше часу догляду за пацієнтами, ніж медсестра-некурець, і одна медсестра обрала відповідь «частково менше приділяє увагу пацієнтам».
Ми зосередилися на визначенні кількості перерв на паління протягом робочого часу, чим, власне, медсестри-курці свідомо порушують Трудовий кодекс «з мовчазної» згоди своїх колег та керівників. 63 % медсестер використовують 1-3 перерви протягом робочої зміни на паління, 25 % курців — 4-6 перерв, і 12 % медсестер — 7 і більше. Результати збігаються з даними, які наводить чеська компанія PEAL. Одна сигарета при цьому, згідно з розрахунком чеської компанії PEAL (оптовий постачальник тютюнових та алкогольних виробів), коштує фірмі майже 1 ЄВРО (96 центів), і в середньому через це працівник втрачає аж 15 робочих днів на рік. Однією сигаретою робочий час переривається на 6 хвилин. Середній курець дозволяє собі в робочий час близько 5 сигарет. Це становить 30 хвилин на день, а отже, 15 днів на рік (невідомий автор, www.kariera, 2018). Медсестри в нашому дослідженні викурюють у середньому 5 сигарет протягом п’яти перерв, що означає, що щодня вони не дотримуються мінімум 30 хвилин свого робочого часу. Часова втрата, звісно, набагато більша і пов’язана з покиданням робочого місця та переходом до місця, призначеного для курців. Одна сигарета «коштує» роботодавцю близько 1 ЄВРО, щодня приблизно 5 ЄВРО і щомісяця 75 ЄВРО, якщо рахувати в середньому відпрацьовані 15 днів при позмінній роботі медсестер. Щорічно часова втрата у зв’язку з палінням сягає аж 15 днів. Якщо взяти до уваги, що значення середньої номінальної місячної заробітної плати працівника в економіці СР у 3-му кварталі 2021 року досягло 1 185 ЄВРО (Статистичне управління СР, 2022), що становить близько 57,50 ЄВРО на день, то фінансова втрата у зв’язку з палінням становить для роботодавця 862,50 ЄВРО на одного працівника-медсестру-курця на рік.
З погляду залежності часових втрат медсестер від кількості викурених сигарет і пов’язаних із цим перерв, ми перевірили кореляцію між обома параметрами за допомогою непараметричного коефіцієнта кореляції Спірмена. Результати наведені в таблиці 1. З наведених даних випливає, що між обома змінними було виявлено середньосильну додатну кореляцію (R=0,40), причому значення коефіцієнта кореляції є статистично значущо відмінним від нульового значення (p=0,002). Констатуємо, що існує зв’язок між залежністю від тютюну у медсестер і часовою втратою протягом робочого часу. Порівняно низьке значення коефіцієнта кореляції може бути зумовлене двома факторами. Першим є конструкція анкети, при якій частота перерв на паління була масштабована у три категорії. Другою причиною може бути суб’єктивне сприйняття несуттєвості часових втрат медсестрами, або ж їхнє заниження частоти перерв на паління.
Таблиця 1 Кореляція кількості сигарет із перервами у медсестер
Перерви на паління регулює лише мінімум компаній. Сама компанія PEAL перерви на сигарети своїм працівникам регулює. Працівники повинні палити перед будівлею, а дорогою назовні мають відмічатися в електронній системі обліку робочого часу. Час, якого не вистачає, вони потім повинні відпрацювати. 75 % фірм не вирішують питання часу, який їхні працівники витрачають на паління. Водночас вони також не надають (86 % роботодавців) програми допомоги курцям, які хотіли б кинути палити. Роботодавці при мотивації працівників кинути палити могли б черпати натхнення з Японії. Працівники-некурці мають право на кілька днів відпустки додатково (невідомий автор, www.kariera, 2018).
Після аналізу відповідей ми також оцінили сприйняття втрат часу менеджерками (n=46). Ми зосередилися на запитанні: «Чи вважаєте ви, що медсестри-некурці виконують роботу за медсестер-курців під час їхньої перерви на паління?», причому ми розділили медсестер-менеджерок на дві групи (курці/некурці). У сукупності було 7 курців і 39 некурців. З огляду на меншу кількість у категоріях, ми об’єднали пункти відповідей вищезгаданого запитання, об’єднавши варіанти «так» + «частково» в одну категорію проти відповіді «ні». Результати наведено в таблиці 2. Через меншу чисельність було використано тест Фішера. Результати свідчать про те, що відмінності є статистично значущими, а p-значення критерію тесту Фішера знаходиться трохи нижче межі p=0,05. З огляду на меншу кількість курців (n=7) серед менеджерок, ми повинні інтерпретувати результати з обережністю. Однак здається, що і в цьому випадку діє подвійна розбіжність у сприйнятті нікотинізму на робочому місці. Більшість медсестер-менеджерок, які не палять (82,1 %), сприймають нікотинізм колег як причину замісної роботи, яку замість них повинні виконувати некурці (таблиця 3). Навпаки, більшість із нечисленної групи курців (n=4) не сприймає нікотинізм як проблему, що спричиняє вимушену замісну роботу медсестер-некурців за їхніх колег-курців. Думки медсестер щодо паління під час робочого часу не відрізняються залежно від посади. Констатуємо, що і у випадку менеджерок сприйняття є в основному подібним до їхніх підлеглих: курці не сприймають замісну роботу як настільки суттєву проблему, як некурці.
Таблиця 2 Сприйняття замісної роботи некурців за курців з погляду менеджерок
Керівники не цікавляться втратою часу під час перерв на паління в межах робочого часу. Незацікавленість менеджменту або їхнє нейтральне ставлення є тривожними. Чим вища кількість викурених сигарет на день, тим вищою є і втрата часу, спричинена палінням. З цим пов’язана більша кількість перерв на паління та вплив на надання медсестринського догляду. Отже, очевидно, що з огляду на кількість відсутностей медсестри-курця на робочому місці, надання медсестринського догляду є обмеженим.
Роботодавці не переймаються часовими та економічними втратами, спричиненими працівниками-курцями. 82,5 % медсестер-курців зазначили, що на їхніх робочих місцях не вирішувалася проблематика паління та ефективного використання робочого часу, таку ж відповідь підтвердили 82 % некурців і 70 % менеджерок. Незацікавленість роботодавців у вирішенні цієї трудово-правової проблеми підтвердили також відповіді на пункт анкети, яким ми моніторили, чи надає роботодавець медсестрам-курцям якісь програми допомоги у відмові від тютюнової залежності. 93,5 % менеджерок і 88 % медсестер-курців надали негативну відповідь, причому 54 % медсестер-курців були б готові кинути палити, якби роботодавець надавав їм якісь бонуси для підтримки здорового способу життя. У цьому контексті цікаво, що існує значуща різниця між внутрішнім «бажанням» кинути палити щодо пропорційності представленості респонденток, які є або не є готовими кинути палити в обмін на бонуси, надані роботодавцем (таблиця № 3, тест Макнемара, p=0,003). З таблиці № 3 випливає, що у випадку відсутності бажання кинути палити (n=15) абсолютна більшість респонденток (n=14) не приймає навіть бонуси, які роботодавець запропонував би їм для підтримки здорового способу життя. Можна констатувати, що в їхньому випадку паління сприймається не лише як шкідлива звичка, а, можливо, як психологічна компенсація, антистресова поведінка, приналежність до групи тощо, і ці аспекти, очевидно, переважають навіть усвідомлені негативи нікотинізму. Навпаки, у випадку внутрішнього бажання кинути палити (n=42) більшість медсестер хоч і готові прийняти бонуси роботодавця (n=30), проте надзвичайно велика кількість респонденток у відповідях декларує небажання ототожнюватися з прийняттям бонусів роботодавця (n=12).
Здається, що і в цьому випадку присутня підмножина респонденток, які не сприймають нікотинізм лише як шкідливу звичку, а подібно до попереднього випадку усвідомлюють ширші контексти паління не лише як адиктивної поведінки. Berkelmans et al. (2011) провели дослідження на вибірці 1029 медсестер в австралійській Вікторії з метою оцінити поведінку медсестер щодо паління. 11 % медсестер-курців працювали найчастіше на психіатричних та ургентних робочих місцях. Серед медсестер, які палили, 45 % хотіли кинути палити і 89 % намагалися кинути палити, 50 % медсестер отримали допомогу або пораду щодо відмови від паління. Серед найчастіших факторів, що перешкоджають відмові від паління, були страх перед абстинентним синдромом, набиранням ваги, тривожність і стрес. Паління як неадаптивний патерн поведінки зазначають також Dimunová et al. (2016).
Таблиця 3 Зв’язок між декларуванням готовності кинути палити у випадку бонусів роботодавця проти внутрішнього бажання кинути палити у курців
Пункт, що стосується мотиваційних бонусів, ми запропонували також медсестрам-некурцям і менеджеркам. 71 % медсестер-некурців вітали б на своєму робочому місці мотиваційні бонуси для некурців, наприклад, у формі кількох додаткових днів відпустки. 99 % менеджерок своїми відповідями підтвердили, що в медичних закладах, у яких вони обіймають керівну посаду, не існують мотиваційні бонуси для некурців. Ідентичні відповіді позначили також медсестри-некурці.
Французьке дослідження авторів Fathallah et al. (2012) зібрало дані про поширеність паління серед медсестер, які працюють у лікарнях на півдні Франції, через три роки після набрання чинності правового акта, що забороняє паління на робочих місцях. З досліджуваної сукупності 30 % медсестер були курцями. Після прийняття закону аж 72 % медсестер-курців зазначили, що знизили щоденне споживання сигарет під час робочого часу. Серед медсестер-курців 20 % зазначили, що кинули палити. O´Donovan (2009) зазначає, що Республіка Ірландія була першою країною, яка з 29 березня 2004 року заборонила паління на всіх робочих місцях. Авторка провела дослідження на вибірці 430 ірландських медсестер, використовуючи структуровану анкету, і з’ясувала, що 44 % медсестер є курцями, причому найвища поширеність курців була у віковій групі 20-30 років. Вона зосередилася на кореляції між палінням і типом робочого місця, і дослідження показало, що найбільше палили медсестри, які працюють на психіатричних робочих місцях (47 %) та в коронарній допомозі (33 %). Лише 14 % опитаних медсестер пройшли навчання щодо припинення паління. Kapka et al. (2019) провели систематичний огляд і метааналіз 229 досліджень, що стосуються паління у медичних працівників. Вони з’ясували, що палить загалом 45 % медсестер. Вони надали докази про зниження поширеності паління у медсестер у США та Новій Зеландії. У 2015 році було проведено міжнародне дослідження щодо паління серед медиків, і рівень паління у медсестер коливається від 2 % у Китаї до 26 % у Північній Ірландії, понад 30 % в Італії, Сербії та Іспанії. Зі 142 держав лише 44 % країн пропонують медикам допомогу у відмові від тютюнової залежності.
Наступним пунктом ми з’ясовували толерантність до перерв на паління під час робочого часу. Позитивно висловилися 88,8 % медсестер-некурців, 57 % медсестер-курців та 76 % менеджерок. Mladá (2018) презентувала на конференції Об’єднаної акредитаційної комісії в Празі досвід запровадження середовища, вільного від тютюнового диму, в Центральному військовому госпіталі в Празі, який став членом Міжнародної мережі лікарень, вільних від тютюнового диму (GLOBAL NETWORK FOR TOBACCO FREE HEALTHCARE SERVICES) у 2018 році, та долучився до міжнародної мережі лікарень та організацій, що надають медичні послуги, які сприяють зміцненню здоров’я (International Network of Health Promoting Hospitals and Health Services). Керівництво ЦВГ провело опитування і з’ясувало, що палять 35 % медсестер та 17 % лікарів. Медсестри витрачають на викурювання однієї сигарети 10 хвилин робочого часу, в середньому 5 сигарет за 12-годинну зміну, що щорічно становить 10 днів, за які їм платять, але вони не відпрацьовують, оскільки палять у робочий час. Наміром менеджменту в межах політики, вільної від тютюнового диму на робочому місці, було забезпечення рівних умов праці для всіх працівників. У межах стратегії підтримки відмови від паління в ЦВГ та лікування тютюнової залежності було впроваджено внутрішню директиву № 06/2017 «Pravidla kouření v ÚVN», освітні програми під час Днів здорової лікарні, відкрито «Centrum pro závislé na tabáku ÚVN», реалізовано проєкт «Odvykání kouření pro zaměstnance», видано кілька освітніх матеріалів про шкоду паління та багато інших заходів. Поступовим застосуванням заходів вони намагаються долати перешкоди, оскільки не всі працівники-курці згодні з новою концепцією.
В анкеті, призначеній для медсестер-некурців, містилися три відкриті пункти. Відповіді ми категоризували відповідно до повторюваних висловлювань. Ми запитували медсестер, чому вони вважають паління робочим недоліком. На це запитання відповідали медсестри, які в попередньому запитанні відповіли ствердно і вважають паління робочим недоліком. Найчастіше медсестри наводили такі причини: «відволікає від роботи, я не люблю паління, мені заважає паління, медсестри, які не палять, перебувають на робочому місці довше, мають менше перерв і працюють також за медсестер-курців, це відбувається за рахунок робочого часу, залежність від нікотину викликає нервозність і неуважність, курці недостатньо приділяють увагу пацієнтам, менше часу на роботу, поганий приклад для пацієнтів». У наступному відкритому пункті ми з’ясовували, як у медичних закладах впроваджується середовище, вільне від тютюнового диму. Найчастішою відповіддю було те, що воно не впроваджується. З інших відповідей обираємо способи: «з боку керівництва: погрозами про санкції за паління на робочому місці, позбавленням особистої надбавки, у нашому колективі ми всі некурці і взаємно підтримуємо одне одного у відмові від паління, замикаються балкони, щоб там ніхто не палив, від керівництва відділення медсестри постійно отримують зауваження, щоб у робочий час не палили». У третьому відкритому пункті ми моніторили, як сприймають перерви на паління керівники, керівництво відділень або лікарні. Загалом можна констатувати, що відповіді медсестер були ідентичними — залежить від того, чи є керівник курцем чи некурцем. «Не толерують паління на робочому місці, у разі виявлення паління на робочому місці це вирішується особистою розмовою. На нашому робочому місці небагато курців, проте ті, хто палить — палять виключно в той час, коли мають свою роботу виконаною. Паління ніколи не триває довше 5 хвилин. Проблемою буває, якщо хтось із медсестер не дбає про те, щоб «не смердіти», тоді керівники втручаються усним попередженням. Толерують або ігнорують перерви на паління. Керівники палять зі своїми підлеглими. Керівникам байдуже. Некурці це коментують, але керівники-курці стають на бік курців». Також зі дослідження авторів Sarna et al. (2005) випливає, що медсестри-курці проводили біля пацієнтів менше часу, ніж некурці, і мали більше перерв на паління під час робочого часу. Weng et al. (2012) опрацювали систематичний огляд та метааналіз 29 досліджень, проведених у 1960–2011 роках у Європі, Австралії, Новій Зеландії, Сполучених Штатах та Японії із загальною кількістю понад 71 000 працівників у державному та приватному секторах, у якому зосередилися на кореляції між палінням та відсутністю на роботі. Вони з’ясували, що курці щорічно відсутні на роботі на два-три дні довше, ніж некурці. Їхня відсутність на робочому місці спричиняє підприємствам у Великій Британії щорічні збитки на загальну суму 1,4 мільярда фунтів або 2,25 мільярда доларів. Автори дослідження, однак, наголошують, що до цієї суми не зараховані інші витрати, пов’язані з палінням, — наприклад, частіші робочі перерви, які призводять до зниження продуктивності працівників. За словами авторів, втрата 1,4 мільярда фунтів у Сполученому Королівстві внаслідок відсутності, пов’язаної з палінням, є лише однією з витрат на паління на робочому місці. Інші включають втрату продуктивності внаслідок перерв на паління та витрати на збитки, спричинені пожежами від сигарет. З дослідження випливає, що у курців на 33 % вища ймовірність відсутності, ніж у некурців. Автори дослідження також підрахували, що у курців на 19 % вища ймовірність відсутності на роботі, ніж у людей, які кинули палити. Результати цього дослідження свідчать про те, що відмова від паління на робочому місці могла б потенційно призвести до економії витрат для роботодавців внаслідок зменшення відсутності. Приблизно один із п’яти дорослих у Сполученому Королівстві, як і в США, є теперішнім курцем. За даними Центру з контролю та профілактики захворювань у США, паління сигарет у 2000–2004 роках у США щорічно було відповідальним за економічні втрати, пов’язані зі здоров’ям, у розмірі 193 мільярдів доларів, з яких близько половини було спричинено втратою продуктивності.
Ми зосередилися також на оцінці паління у медсестер з погляду безпеки праці. Цей намір ми перевіряли в анкеті кількома пунктами. 86 % курців зазначили, що були проінструктовані про заборону паління на робочому місці, але лише 72 % з них знають, що на їхньому робочому місці розроблено внутрішній припис про заборону паління, і 70 % були ознайомлені з цією внутрішньою директивою. У таблиці № 4 ми презентуємо відповіді респонденток-курців. Розбіжності в симетрії виглядають при опрацюванні тестом Макнемара статистично незначущими (p=1,00). Ці висновки ми можемо інтерпретувати так, що причинами неознайомлення з розробленою директивою може бути короткий стаж роботи або перекриття пам’яті іншими обов’язками та приписами на робочому місці, а також суб’єктивним сприйняттям ієрархії важливості приписів робочого місця залежно від посади медсестри. Внутрішню документацію про заборону паління декларували також 73 % медсестер-некурців та 85 % менеджерок.
Таблиця 4 Зв’язок між декларуванням розробленої директиви про паління та ознайомленням з нею з боку роботодавця у курців
Висновок
Паління на робочому місці спричиняє організації зниження продуктивності та збільшення кількості відсутностей.
Пропонуючи програми з відмови від куріння на робочому місці, організації можуть покращити здоров’я працівників і в довгостроковій перспективі зміцнити свій економічний результат шляхом зниження витрат на охорону здоров’я та підвищення продуктивності. Деякі організації не працевлаштовують або не приймають на роботу курців через негативний вплив куріння на інших працівників та організацію, або ж не зараховують до робочого часу працівника-курця час перерви на куріння тривалістю 30 хвилин понад час перерви на відпочинок та харчування згідно з § 91 Закону про працю.
Заборона куріння в медичних закладах не дотримується повною мірою ні пацієнтами, ні медичним персоналом. Це пов’язано, серед іншого, з тим, що серед медичних працівників все ще залишається висока кількість курців. У внутрішніх приміщеннях заборона куріння дотримується, проте можна побачити працівників, які курять у робочому одязі перед будівлею або біля бокового входу, що справляє погане враження.
Медсестри-курці неефективно використовують свій робочий час. У медсестер-курців спостерігається взаємодія, де часові витрати на догляд за пацієнтами стикаються з потребою задовольняти свою нікотинову залежність. Наслідки куріння проявляються погіршенням стану здоров’я, що впливає на вимоги до виконання професійних обов’язків медсестри. Куріння обмежує надання медсестринського догляду та управлінську функцію. Медсестри мають бути прикладом для громадськості у турботі про власне здоров’я, адже вони щодня контактують із пацієнтами, які власною безвідповідальною поведінкою спричиняють собі захворювання (Dimunová et al., 2016; Dimunová, Mechírová, 2013). Медсестри-менеджери повинні почати сприймати куріння медсестер як обмежувальний фактор продуктивності праці з огляду на менший час, присвячений наданню медсестринського догляду, а також вплив куріння на стан здоров’я медсестер.
Обмеження дослідження Окремі категорії респондентів не були однорідними. Обмежувальним фактором також є розмір вибірки респондентів. Попри це, ми вважаємо, що результати можна вважати прийнятними. Результати вказують на необхідність цілеспрямованих заходів для вирішення ситуації, необхідно брати до уваги цю проблематику при розробці стратегічних планів у менеджменті в медсестринстві, при наданні підтримки та програм медсестрам для відмови від куріння, при запровадженні політики некуріння в медичних закладах. Залежність від тютюну у медсестер є сферою, якою нехтують з погляду медсестринського менеджменту.
Автори: doc. PhDr. Viera Hulková, PhD., MPH Кафедра медсестринства, Факультет охорони здоров’я, Trenčianska univerzita Alexandra Dubčeka v Trenčíne RNDr. Vladimír Meluš, PhD., MPH Факультет охорони здоров’я, Trenčianska univerzita Alexandra Dubčeka v Trenčíne prof. PhDr. Mária Kilíková, PhD., MPH VŠZ a SP sv. Alžbety Bratislava, n. o., Detašované pracovisko bl. Sáry Salkaházi, Rožňava
Список бібліографічних посилань
BIALOUS, S.A., SARNA,L., WELLS, M. et al. 2009. Characteristics of nurses who used the Internet-based nurses QuitNet for smoking cessation. Public Health Nurs. 2009;26(4):329-38.
BERNADIČOVÁ, H. et al. 2008. Fajčenie ako hlavný rizikový faktor najzávažnejších civilizačných ochorení. Revue ošetrovateľstva, sociálnej práce a laboratórnych metodík. 2008; XIV(1):27-32.
BERKELMANS,A., BURTON,D., PAGE,K., WORRALL-CARTER,L. 2011. Registered nurses' smoking behaviours and their attitudes to personal cessation. J Adv Nurs. 2011; 67 (7): 1580-90.
DIMUNOVÁ, L., MECHÍROVÁ, V. 2013.Vybrané faktory životného štýlu u sestier a pôrodných asistentiek. Ošetřovatelství a porodní asistence. 2013; 4 (4):700-707.
DIMUNOVÁ, L., NAGYOVÁ, I., IVAN, O. 2016. Práca na zmeny a životný štýl sestier po 50.roku života. Zdravotnícke listy. 2016; 4 (1): 68-74.
FATHALLAH,N., MAUREL- DONNAREL, E., BAUMSTARCK-BARRAU et al. 2012. Three-year follow-up of attitudes and smoking behaviour among hospital nurses following enactment of France's national smoke-free workplace law. Int J Nurs Stud. 2012; 49 (7): 803-810.
KAPKA,N. et al. 2019. Prevalence of tobacco use in healthcare workers: A systematic review and meta-analysis. PLoS ONE. 2019; 14(7): e0220168. doi.org/10.1371/journal.pone.0220168
KULKOVSKÝ, M. 2020. Fajčenie škodí zdraviu. Sestra. 2020; XIX(5-6):6.
MEGELOVÁ, A. 2019. Zákaz fajčenia na pracovisku. [online] [citované 20.1. 2022]. Dostupné na: www.podnikajte.sk/pracovne-pravo-bozp/zakaz-fajcenia-na- pracovisku
MLADÁ, K. 2018. Naše kroky k nekuřácké ÚVN. X. výroční odborná konference SAK, 25.9.2018. Praha. https://www.sakcr.cz/page/default/17
NEMEC, A. 2010. Fajčenie a diskriminácia. Sestra a lekár v praxi. 2010; IX (1-2):49.
NEZNÁMY, 2018. Zamestnanci, ktorí fajčia, pracujú menej. [online] [citované 20.1. 2022]. Dostupné na: https://karierainfo.zoznam.sk/cl/1000138/1729029/
O'DONOVAN,G. 2009. Smoking prevalence among qualified nurses in the Republic of Ireland and their role in smoking cessation. Int Nurs Rev. 2009; 56 (2): 230-236.
SARNA,L., BIALOUS, S.A., WEWERS, M.E. et al. 2005. Nurses, smoking, and the workplace. Res Nurs Health. 2005. 28 (1): 79-90.
SIMOČKOVÁ, V., ZAMBORIOVÁ, M. 2011. Monitoring self-managementu zdravia sestier. Florence. 2011; VII (9):28-32.
Štatistický úrad SR. [online]. [Citované: 21.03.2022]. Dostupné na: www. slovak.statistics.sk/
WENG,S.F., ALI, S., JO L.B. 2012. Smoking and absence from work: systematic review and meta- analysis of occupational studies. Addiction Journal. 2012; (108): 307-319. https://doi.org/10.1111/add.12015
Zákon SR č. 377/2004 Z.z. o ochrane nefajčiarov a o zmene a doplnení niektorých zákonov
Zákon SR č. 311/2001 Z.z. Zákonník práce v znení neskorších predpisov
Zákon SR č. 124/2006 Z.z. o bezpečnosti a ochrane zdravia pri práci v znení neskorších predpisov