Ми хочемо надати дах над головою, цінні поради чи підтримку соціально вразливим. Ми працюємо найкраще, як можемо, але ця стаття не про соціальних працівників. Це про людей, про яких ми, як соціальні працівники, піклуємося. Це про клієнтів Кризового центру – Будинку екстреного житла в Кошицях, який експлуатує Архідієцезальна благодійність Кошиці. Її місією є надання суспільно корисної діяльності у формі соціальних, медичних, благодійних та виховно-освітніх послуг, а також іншої необхідної допомоги незалежно від раси, національності, релігії та політичних поглядів.
Кризовий центр – Будинок екстреного житла в Кошицях як інструмент допомоги
Дотримуючись цих принципів у 2003 році Архідієцезальною благодійністю Кошиці був заснований Кризовий центр у Кошицях. Його початковою штаб-квартирою була вулиця Alejová, але оскільки потреби у розміщенні клієнтів постійно зростали, відбувся його переїзд у більш просторі приміщення з кращою технічною оснащеністю. Незважаючи на суперечливе сприйняття сусідами, сьогодні він надає свої послуги в Кошицькій Новій Вісі на вулиці Poľná, і вплив його допомоги має набагато ширший спектр. Наразі в ньому живе 80 клієнтів, що є його максимальною місткістю. Таким чином можна зафіксувати незаперечну потребу у допомозі соціально вразливим соціальним групам.
«Засновником кризового центру є Архідієцезальна благодійність Кошиці, якій місто на ці цілі виділило об'єкт колишньої початкової школи. Місткість цього закладу становить 80 клієнтів. До реконструкції поточного кризового центру, який має місткість на вісімдесят місць, благодійність інвестувала з власних коштів наразі понад 365 тисяч євро. Ми замінили тут старі вікна на пластикові, привели у порядок гігієнічні приміщення, зробили нові фарбування і до Різдва 2008 року сюди переїжджали перші сім'ї», оцінив процес передачі директор Архідієцезальної благодійності Ing. Cyril Korpesio і натякнув на плани на майбутнє «Благодійність готує наступну реконструкцію та покращення послуг у кризовому центрі у формі проектів, на реалізацію яких ми хочемо отримати ресурси зі структурних фондів Європейського союзу».
Кризовий центр – будинок екстреного життя є за своєю суттю комбінованим закладом соціальних послуг. Свою допомогу він надає клієнтам у двох основних формах:
- Приют для самотніх жінок без притулку та молоді людей після завершення інтернатного виховання,
- Будинок для самотніх батьків – самотніх батьків із дітьми.
Приют для самотніх жінок без притулку та молоді людей після завершення інтернатного виховання
У приюті йдеться про ризиковану групу клієнтів, основними проблемами яких є відсутність соціальних контактів, недостатність соціальних навичок (неможливість господарювати з грошима, неможливість орієнтуватися в структурі установ), невлаштування у робочий процес, незавершена освіта, чи відсутність можливості проживання. Місткість приюту становить 15 клієнтів.
Згідно з § 26 Закону № 448/2008 З.з. про соціальні послуги в редакції пізніших нормативних актів «У приюті фізичній особі, яка не має забезпечених необхідних умов для задоволення основних потреб життя і яка не має забезпечення житла або не може користуватися попереднім проживанням, 1. надається
- проживання на певний час
- соціальне консультування
- необхідний одяг та взуття
- створюються умови для
- виконання необхідної основної особистої гігієни,
- приготування їжі, видачі їжі або видачі продуктів харчування
- прання, глаження та догляд за білизною та одягом,
- цікавча діяльність»
Будинок для самотніх батьків
Будинок для самотніх батьків з точки зору можливостей вирішення становить дуже складну клієнтуру. Ця послуга дозволяє тимчасово на кілька місяців вирішити проживання самотніх батьків. У клієнтів ми стикаємося з ігноруванням виховання, а також з насиллям у сім'ях у формі психологічного, фізичного знущання.
Матері з дітьми приходять у кризовий центр після напружених життєвих ситуацій, позначених знущаннями, втратою партнера, роботи, родини, дому. Вести їх до відповідальності, самореалізації, передавати їм робочі навички, розвивати дрібну моторику, відповідальність до роботи і допомогти їм знову втрутитися в звичайне життя і реалізуватися на ринку праці. Місткість будинку для самотніх батьків становить 65 місць.
Частиною перебування є також робоча терапія. Згідно з § 23 Закону № 448/2008 З.з. про соціальні послуги в редакції пізніших нормативних актів «Робоча терапія є професійною діяльністю з оволодінням робочими навичками та навичками фізичної особи під час виконання робочих активностей під професійним керівництвом з метою відновлення, підтримки або розвитку її фізичних здібностей, ментальних здібностей та робочих здібностей та її інтеграції в суспільство». Кожна клієнтка має визначені приміщення, за якими вона повинна піклуватися. На практиці це означає, що вона піклується про чистоту призначеної частини в будівлі — чи то миття кухні, коридорів. Прибирання спільних приміщень є обов'язковим і за їх незавершення клієнтки санкціонуються чорними точками. У закладі знаходяться майстерні ремісничих навичок, які для клієнтів є обов'язковими, особливо для тих, хто не працює. За ними піклуються три соціальні працівники, які пройшли підготовку до певних робіт. Вони займаються виробництвом прикрас з коралів, глини, використовують сервіткову техніку для декорування різних предметів. Малюють на склі, дзеркалах, ткають килими. Тут три швейні машини, класичний ткацький верстат, гончарний круг, піч для випалювання кераміки. Готові вироби або презентуються та розподіляються під різними акціями, або продаються, наприклад, на Різдвяних ярмарках за символічну ціну. Фінанси від продажу використовуються для закупівлі матеріалів у майстерні. Для клієнтів майстерні є певною формою терапії, яка має підтримати повернення до робочого циклу, щоб вони звикли до того, що якщо вони стануть самостійними, доведеться ходити на роботу. Якщо клієнт не бере участі в майстернях, він оцінюється вже згаданими вище чорними точками. Це може призвести до звільнення з закладу на 24 години. Це для них певна форма покарання. Якщо це повторюється тричі, вони повинні повністю покинути наше заклад.
Досягнуті результати
Центру за його поточні шість років існування вдалося захистити те, що експерти єдинодушно стверджували до його відкриття. Існує ця незаперечна потреба для його існування, і перші позитивні результати вже надходять.
«За шість років кризовий центр допоміг понад двісті сім'ям і 50 сім'ям нам допомогли знайти власне житло, роботу і повернути їх до нормального життя. Центр не надає матерям і дітям лише безпечний притулок, але допомагає їм знайти роботу і також надає консультації», сказав у дусі підсумків Mgr. Miroslav Firda, керівник Кризового центру в Кошицях.
Протягом 2009 року в закладі успішно реалізували багато проектів. Серед усіх особливо примітні:
Проект школи сімейних фінансів «Три гроші»
-
метою було надати клієнткам інформацію та знання про господарювання з фінансами у формі циклічних та одноразових семінарів,
-
головною проблемою клієнтів є неадекватне управління фінансовими ресурсами. Основними джерелами доходу клієнта є: соціальні виплати, дитячі виплати, сімейні доплати, заробітна плата, пенсії. Часто своїм необдуманим управлінням вони потрапляють у погане фінансове становище, яке є однією з причин, чому вони звертаються за допомогою до нашого закладу. Тому ми навчили їх краще управляти фінансами та запобігати таким проблемам.
Проект «Глиняне серце»
- проект тривав два місяці, кожного четверга студенти Прешівського університету зустрічалися з дітьми та клієнтками, де разом розкривали таємниці гончарства,
- виготовляли святкові прикраси, ангелів, дзвіночки та ялинки. Разом вони провели 6 зустрічей, і завдяки роботі в майстерні нам вдалося розвивати також дрібну моторику дітей.
Проект «Різдвяний вечір»
- спільне засідання клієнтів кризового центру з соціальними працівниками та спонсорами щедрого вечора. Клієнти також отримували подарунки у вигляді як корисних речей, так і іграшок для наймолодших,
- на цій акції взяло участь понад сто людей.
Проект «Нове меблі»
- завдяки допомозі Міністерства праці, соціальних питань та сім'ї СР нам вдалося придбати нові меблі приблизно за 33 200 євро,
- клієнтки могли радіти новим шафам, ліжкам, столам, стільцям,
- вдалося обладнати 20 кімнат та спільну кімнату.
У майбутньому ми можемо бажати лише більш об'єктивних думок сусідів, які живуть у близькому оточенні, а також їхніх зусиль з розуміння важливості цього закладу. Це, звісно, не є негативною зовнішністю, яким могло б здатися на основі першого погляду. Адже клієнти центру не лише сплачують за своє житло над головою (місячна оплата становить приблизно 30 відсотків доходу матері), але й своїми зусиллями та працею підтримують у порядку саме кризовий центр, про який інші інституції могли б лише мріяти.
Автор: Мр. Фірда Мірослав та співавт.Автор працює керівником Кризового центру Кошиці-Нова Вес
