Nasir Jalili – словацький науковець-паразитолог, родом з Афганістану, вирішив побудувати в своєму рідному місті Mazar e Sharif школу та надати можливість здобувати освіту в гідних умовах хлопцям, а також дівчатам під одним дахом. Те, що він налаштований дійсно серйозно, він довів і власними фінансовими коштами, які вклав у проєкт.

Невдовзі після відкриття першої частини школи у 2016 році

Його обурювала неписьменність

Йому заважало те, що Афганістан досі належить до країн, де є дуже багато неписьменних людей, особливо жінок. Амбітний проєкт, який розробив двоюрідний брат науковця, передбачав у фінальній фазі 16 класів для 600 учнів і працевлаштування близько 20 вчителів. Земельну ділянку площею сорок соток під будівництво йому надав в оренду Alam Khan Azadi, депутат парламенту від провінції Balch. До речі, у цій провінції розташоване й місце народження Zarathustra, засновника зороастризму.

Оскільки йдеться про некомерційний проєкт, після його повного завершення Nasir Jalili передасть школу міністерству освіти, тобто афганській державі. Свою мрію доцент Jalili почав утілювати у 2013 році з отримання земельної ділянки. Наріжний камінь для школи заклали в серпні 2014 року. Ще того ж року звели зовнішній мур навколо всієї території; для забезпечення водою учнів та вчителів викопали криницю, оскільки школа розташована в регіоні, для якого характерна посуха. Будівельні, а згодом оздоблювальні роботи тривали протягом усього 2015 року, і в березні 2016 року, хоч і в тимчасових умовах, школа прийняла перших учнів. Коштів на той час вистачило на придбання обладнання для чотирьох класів, решта дітей навчалася сидячи на підлозі. Проте головним було те, що вони мали дах над головою і їм не доводилося навчатися просто неба в неналежних гігієнічних умовах.

Щодо фінансування, у ньому, крім доцента Jalili, брали участь і члени його родини, а фінансовим збором долучилися словацькі військові, які служили в Афганістані та зібрали на базі в Kandahár 600 доларів. Збір координував полковник Peter Michlík, а особисто передати їх прибув старший лейтенант Peter Komár. З дотеперішніх фінансових витрат вагому частку – 25 % – залучив професор Vladimír Krčméry з Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety v Bratislave. Крім того, внески зробили й друзі доцента, земляки та знайомі, яких він запалив своєю рішучістю. П'ять відсотків від загальних витрат на будівництво першого поверху школи надійшло від благодійників з інших держав.

Продовження будівництва

Жовтень 2016 року став часом, коли ініціатори проєкту під керівництвом доцента Jalili взялися за подальше будівництво – другого поверху центральної школи. Здійснити це вдалося і за допомогою Словаччини, яка через Khair KhawSocial Service Organization вирішила підтримати цей проєкт. Наразі коробка будівлі школи завершена. Її ще потрібно пофарбувати ззовні та зсередини, облаштувати меблями 12 класів і побудувати спортивні майданчики. У цьому навчальному році, який розпочався 21 березня 2018 року, заклад відвідують 433 учні – 203 дівчинки та 230 хлопчиків. З них 50 – нові школярі, 20 прийшли з інших шкіл або є дітьми біженців, які повертаються з Пакистану.

Школа і для дівчат

Що стосується складу учнів, Nasir Jalili зробив «маленьку революцію». Він уможливив здобуття освіти і для дівчат, які дуже часто зазнають дискримінації в отриманні знань. Причиною можуть бути бідність, релігійні забобони, а також використання бурки для прикриття обличчя жінок. Чималу роль у цьому відіграє і війна в Афганістані, яка виснажує країну; корупція, внаслідок якої нижчі верстви населення дуже часто недооцінюються, зокрема щодо освіти, та недотримання основоположних прав людини. Слід згадати і про брак учителів, які мають такі низькі доходи, що їм не вистачає навіть на базові життєві потреби. Крім того, протягом багаторічних воєн в Афганістані було зруйновано багато шкіл.

Обов'язкового навчання не існувало

До 1972 року, за правління короля Mohammed Zahir Shah, в Афганістані не було обов'язкового шкільного навчання. Більшість населення – 70–80 % – жила в сільській місцевості, і бідним селянам було потрібно забезпечувати прожиття для родини; освіта дітей не була для них пріоритетом. Скоріше в містах батьки виявляли інтерес до того, щоб відправляти дітей до шкіл. Після закінчення шести класів початкової школи вони могли продовжувати навчання в 3-річній середній школі або в 3-річному ліцеї. Вступ до вищих навчальних закладів був можливий після успішного проходження складного іспиту на знання. Вищі навчальні заклади розташовувалися в Кабулі та на півдні країни в Jalal-Abad.

Вже знають, де Словаччина

Те, що вдалося реалізувати будівництво цієї школи, стало можливим і тому, що вона розташована в спокійному передмісті, яке розвивається, у провінції, яка є безпечною порівняно з іншими афганськими провінціями. «Люди у нас не є воїнами», – наголошує доцент Jalili. Місто Mazar e Sharif розташоване в північній частині Афганістану, яка з часів середньовіччя відома як одна з колисок цивілізації. Вона дала світові античного лікаря й філософа Avicenna, тут народився поет і теолог Rúmí – засновник суфійського ордену танцюючих дервішів.

Nasir Jalili відвідав за останні чотири роки свою батьківщину п'ять разів. Батьки учнів під час зустрічі з ним висловлюють безмежну вдячність за нову школу, а його, своєю чергою, тішить, що вони знають, де розташована Словаччина, в якій він живе і звідки надходить допомога для афганських школярів.

Проєкт можна підтримати також через 2%. www.walki.sk/school

Автор: Mgr. Mária Mišovičová Авторка є редакторкою журналу Prohuman