Теоретичні засади досліджуваної проблематики
Особи з порушеннями слуху є специфічною маргіналізованою групою осіб у нашому суспільстві. У самому суспільстві вони стикаються з комунікаційним та інформаційним бар'єром, що є однією з причин їх відокремлення від мажоритарного суспільства. У нашій статті ми зосередимося на специфічній сфері, а саме на субтитрах для осіб з порушеннями слуху, та їхньому значенні для цієї групи осіб з особливими потребами.
На початку необхідно визначити базові поняття, пов'язані з проблематикою осіб з порушеннями слуху. Нечуючі як первинний засіб комунікації використовують жестову мову, за допомогою якої отримують інформацію у найбільш зручній для них формі. Жестова мова є природним і повноцінним візуально-моторним засобом комунікації нечуючих із власним жестовим запасом і не залежить від граматики розмовної мови. 1Словацька мова в усній чи письмовій формі є для осіб з порушеннями слуху лише другою мовою і є для них «іноземною» мовою, так само як для людей, що чують, іноземною мовою є англійська. Під час комунікації нечуючих існують певні специфічні ознаки, серед яких основними можна назвати такі:
- нечуючі використовують коротші тексти,
- нечуючі використовують прості речення (83,7 %) на шкоду складним (16,3 %),
- нечуючі часто повторюють слова,
- нечуючі використовують переважно розповідні речення,
- нечуючі часто перекручують слова і речення,
- нечуючі мають часті помилки у прийменникових відмінках,
- нечуючі не володіють правилами словотвору,
- у нечуючих відсутнє пряме мовлення. 2
Ці зазначені нами проблеми, пов'язані з граматикою писемної та усної мови, можна пояснити також тим, що у нечуючих змалку відсутнє акустичне сприйняття мови. Як зазначає Tarcsiová, одне з досліджень свідчить, що навички читання та письмове мовлення у 18-річних нечуючих досягає рівня 10-річних дітей, які чують. Читання з розумінням є однією з умов функціональної грамотності й водночас однією з цілей у навчанні нечуючих. 3 Субтитровані програми також із цієї причини вважаються одним з інструментів розвитку функціональної грамотності, а саме як письма, так і читання з розумінням.
Забезпечення субтитрів є однією з умов для створення рівних можливостей людей з інвалідністю, у нашому випадку конкретно людей з порушеннями слуху, брати участь у житті суспільства, зокрема в культурній сфері. Субтитрування телевізійних програм та їхній переклад жестовою мовою, як зазначає когерентна політика, є одним із заходів, де цей принцип застосовується. 4 Перші спроби створення субтитрів для осіб з порушеннями слуху датуються 70-ми роками минулого століття, причому у 80-х роках аудіовізуальні тексти та аудіовізуальний переклад уже починають характеризуватися як специфічний тип комунікації. На території Словацької Республіки першим телебаченням, яке наприкінці 90-х років добровільно запустило кілька передач із субтитрами, був телеканал TV Markíza. 5Подальше мовлення, що супроводжувалося субтитрами, у наступні роки вже було безпосередньо врегульоване законом.
Субтитровані програми являють собою певний прорив для осіб з порушеннями слуху. Особи з порушеннями слуху зазнають впливу писемної форми розмовної мови, що підтримує природний розвиток грамотності з дитинства. У цьому зв'язку починає використовуватися поняття «телевізійна грамотність». 6 Отже, субтитрування справедливо вважається способом дебар'єризації та зниження інформаційного бар'єра в осіб з порушеннями слуху. Проте важливо звернути увагу на адресата субтитрів, у цьому випадку — на осіб з порушеннями слуху. Відмінність субтитрів для осіб з порушеннями слуху полягає в тому, що через порушення слуху вони не здатні сприймати звуки, які лунають під час сюжету певної програми, і тому з технічного погляду необхідно також приділити увагу доповненню цієї інформації до субтитрів у відповідній формі, і тим самим створити повноцінний субтитрований текст, звісно, у разі виконання умов для якісних субтитрів.
Як ми вже зазначили, субтитри для осіб з порушеннями слуху повинні відповідати певним специфічним вимогам, які ми висвітлимо в наступній частині статті. Самі субтитри зазвичай розміщуються в нижній частині екрана, відповідаючи при цьому певним умовам. До атрибутів створення субтитрів належать такі:
- довжина субтитрів Найбільш придатними, з урахуванням також інших специфік субтитрів, вважаються однорядкові субтитри. Проте зазвичай створюються дворядкові субтитри, зокрема з огляду на той факт, що до субтитрів додається інформація в дужках (дзвонить телефон, упала склянка, грюкнули двері, позначення внутрішнього монологу особи...), яка надає сенсу сюжету та забезпечує розуміння для нечуючого. Текст вирівнюється по центру, а максимальна довжина символів в одному рядку становить 36 символів. 7
- час перебування субтитрів на екрані Кожен рядок субтитрів повинен залишатися на екрані протягом 3 секунд, другий рядок — 1–2 секунди.
- колір субтитрів Для субтитрів використовується кілька кольорів, щоб розрізняти осіб під час розмови. Субтитри відображаються на темному тлі, а колір шрифту є контрастним щодо тла. Колір шрифту не може бути червоним, фіолетовим і сірим, причому в одній програмі не можна використовувати більше п'яти кольорів. 8 Вищезазначені кольори після тестування були визнані непридатними і не повинні використовуватися. Цей висновок виник через те, що в минулому при використанні червоного та пурпурового кольорів у субтитрах виникали скарги глядачів, оскільки телевізійні пристрої відображали ці кольори нестандартно, після чого перевірку пройшли всі кольори.9
- розмір шрифту субтитрів Розмір субтитрів має бути таким, щоб не порушувати візуальну складову програми і водночас бути читабельним для особи з порушеннями слуху.
- шрифт тексту Як шрифт використовуються Times New Roman та Arial. Шрифт простий, курсив і напівжирний шрифт використовуються для виділення прямої мови або коментаря. 10 Наприклад, якщо особа не в кадрі, але говорить, великими літерами позначається її ім'я, а після нього ставиться двокрапка. У разі необхідності скорочення субтитрованого тексту його редагування не повинно порушувати або спотворювати зміст усного мовлення. 11
Методологія
Стаття пропонує теоретичні знання у сфері субтитрування для осіб з порушеннями слуху. В емпіричній площині ми також запропонуємо результати дослідження, реалізованого у 2011–2012 роках експертною групою, до складу якої входила і сама авторка публікації, і це дослідження презентувалося в межах студентської науково-дослідної роботи. 12Незважаючи на теоретичну концепцію статті, ми визначили такий предмет і об'єкт дослідження.
Предметом дослідження в теоретичних засадах є комунікаційний та інформаційний бар'єр, вплив субтитрованих програм на розвиток грамотності, специфіка субтитрів для осіб з порушеннями слуху.
Предметом дослідження в межах емпіричного блоку є сучасний стан вирішення проблематики субтитрування для осіб з порушеннями слуху.
Предмет дослідження в теоретичних засадах: спільні ознаки визначень жестової мови, бар'єри в житті нечуючих, проблеми нечуючих біженців.
Об'єктом дослідження на основі вищезазначеного ми визначили суспільних надавачів субтитрів і субтитрованих програм для осіб з порушеннями слуху. Вибір був цілеспрямованим з огляду на порівняння зі встановленими законом умовами, які зобов'язують лише суспільних надавачів.
Поточний стан вирішення проблеми прихованих субтитрів для осіб з порушеннями слуху
На основі теоретичних результатів ми представляємо практичний досвід роботи з субтитрованими програмами для осіб з порушеннями слуху.
У 2011 році координаційна група розпочала проведення дослідження доступності субтитрів і субтитрованих програм для осіб з порушеннями слуху на суспільному телебаченні (Slovenská televízia, далі — RTVS) та в театрах на території Словацької Республіки.
Метою цього дослідження було:
- підвищення поінформованості нечуючих у сфері прав людини, а саме в галузі телебачення та театру;
- моніторинг дотримання прав людини нечуючих у Словаччині;
- опрацювання результатів моніторингу субтитрів і субтитрованих програм STV та театрів;
- підтримка співпраці RTVS, театрів та організацій, що працюють для осіб з порушеннями слуху.
Дослідження містило дві складові спостереження, а саме RTVS і театри. У дослідженні зосередилися на конкретних компонентах, що впливають на якість і розуміння окремих субтитрованих телевізійних програм та театральних вистав. Причиною вибору RTVS як одного з об'єктів спостереження, а не іншого телебачення, був той факт, що суспільне телебачення згідно із законом зобов'язане субтитрувати 25 % своїх програм.
Щодо програм суспільного телебачення RTVS, дослідження було зосереджене на програмах, які саме телебачення на своєму вебсайті позначило як субтитровані програми. Дослідження проводилося протягом трьох місяців за участю 10 чуючих членів групи спостереження. Попри намагання координаційної групи залучити також нечуючих спостерігачів, це виявилося неможливим, оскільки нечуючі особи не здатні об'єктивно оцінити кореляцію усного мовлення в програмі із субтитрами цієї програми. У межах дослідження група спостереження зосереджувалася на таких пунктах, що містилися в бланку спостереження:
- жанр трансльованої телевізійної програми,
- вікова відповідність телевізійної програми,
- швидкість субтитрування,
- зрозумілість субтитрів,
- кольорове розрізнення субтитрів,
- додаткова інформація.
Щодо театрів, до дослідження був запрошений 31 театр, з них 4 державні та 27 недержавних театрів. Остаточно в дослідженні взяли участь 17 театрів: 4 державні та 13 недержавних. Кожен театр отримав електронною поштою лист із проханням заповнити анкету разом із точними інструкціями. Моніторинг театрів здійснювали двоє працівників, які в разі виникнення розбіжностей під час заповнення анкети додатково консультувалися з театрами. Анкета була розроблена у формі таблиці, і в межах анкети для кожного театру координаційною групою заздалегідь було зазначено окремі його вистави на основі репертуару, опублікованого на вебсайті конкретного театру. Потім театр позначав серед зазначених програм ті, які є доступними, і ті, які не є доступними для осіб з порушеннями слуху. Якщо театр мав адаптовану виставу для осіб з порушеннями слуху, він продовжував заповнювати анкету за такими пунктами:
- мова вистави,
- спосіб адаптації вистави для осіб з порушеннями слуху,
- невербальна вистава,
- вистава із субтитрами,
- вистава з перекладом,
- технологія (індукційна петля),
- інше.
На основі проведеного дослідження група спостереження дійшла таких висновків. Протягом тримісячного спостереження було оцінено 798 програм телевізійних каналів STV1 та STV2. Результати дослідження показали, що за жанром найбільш субтитрованими програмами були новинні передачі (32 %), серіали (30,6 %) та документальні фільми (15,3 %). Відповідність субтитрованих програм на основі оцінювання становила 84 %. Недоліком у цій сфері була мала кількість програм для дітей та невідповідні програми, як-от музичні передачі. Позитивно було оцінено 373 субтитровані програми. Як недоліки в субтитрованих програмах зазначалися такі помилки, як відсутність зв'язності субтитрів. Зокрема, йшлося про відсутність перших частин речень, коли субтитри з'являлися лише в другій частині речення, тобто текст не корелював із зображенням. Також у субтитрах з'являлися скорочення, які не були попередньо пояснені, через що субтитрований текст втрачав зміст.
Недоліки у швидкості субтитрування проявлялися у двох основних напрямах. Першою помилкою, що траплялася, був короткий час відображення субтитра на екрані, а другою — запізнення субтитрів, що призводило до втрати сенсу та порушення зв'язку з візуальним рядом програми.
Кольорове розрізнення субтитрів було дотримано у 44,1 % програм. Однак тривожним фактом було те, що лише 18 % субтитрованих програм містили додаткову інформацію (стукіт у двері, сирена швидкої допомоги, падіння склянки на підлогу), яка доповнює та розкриває зміст певної телевізійної програми.
Позитивно група спостереження оцінила програму «Dámsky klub», яка безпосередньо перекладалася жестовою мовою.
На основі цих результатів було сформульовано такі рекомендації для практики:
- збільшення кількості телевізійних програм для дітей,
- співпраця чуючих і нечуючих осіб під час створення субтитрів,
- покращення якісного аспекту субтитрів — таймінг субтитрів,
- підвищення якості дотримання швидкості субтитрів,
- внесення додаткової інформації в субтитровані програми,
- зрозумілість субтитрів — консультації з особами з порушеннями слуху.
Оскільки в роботі ми приділяємо увагу передусім субтитрам для осіб з порушеннями слуху, результати моніторингу театрів ми згадуємо лише побіжно. У результатах хочемо відзначити два конкретні театри, які є прикладом для інших: Divadlo Jána Palárika в Trnava, який веде мовлення через FM-сигнал і надає в користування слухові та завушні апарати, а також Divadlo LUDUS у Bratislava, який на 100 % адаптує свої вистави для осіб з порушеннями слуху за допомогою обладнання для субтитрування та перекладу жестовою мовою.
Оскільки вищезазначене дослідження проводилося у 2012 році й до цього часу ми не маємо іншого дослідження, ми зосередилися на сучасному стані зазначеної проблематики та зібрали наявну інформацію. У 2022 році було ухвалено Закон № 264/2022 про медіапослуги та про внесення змін і доповнень до деяких законів (закон про медіапослуги), в якому досить детально викладено обов'язки RTVS як суспільного мовника у сфері субтитрування для осіб з порушеннями слуху. Зокрема, це питання розглядається в § 239 під назвою «Мультимодальний доступ». У цьому параграфі зазначається, які обов'язки покладаються на суспільного надавача послуг у процесі забезпечення мультимодального доступу до телевізійних програм у певні, визначені законом періоди. Для наочності та чіткого розуміння ми звели ці обов'язки в наступну Таблицю 1.
Табл. 1 Закон № 264/2022 § 23913
Окрім вищезазначеного, у період з 1 серпня 2022 року до 31 грудня 2026 року суспільний мовник також зобов’язаний у межах встановленої частки програм із мультимодальним доступом забезпечити, щоб було a) «щонайменше 25 % усіх трансльованих інформаційних програм та публіцистичних програм супроводжувалися субтитрами для осіб із порушеннями слуху, перекладалися словацькою жестовою мовою або транслювалися словацькою жестовою мовою, щонайменше 15 % усіх трансльованих дитячих програм супроводжувалися субтитрами для осіб із порушеннями слуху та щонайменше 15 % усіх трансльованих дитячих програм перекладалися словацькою жестовою мовою або транслювалися словацькою жестовою мовою, b) супроводжувалися голосовим коментуванням для незрячих щонайменше 25 % усіх трансльованих дитячих програм і публіцистичних програм».
У зв'язку із зазначеним законом RTVS наразі зобов'язана надавати та реалізовувати 50 % програм із субтитрами. Однак на сьогодні це не реалізовано повною мірою, оскільки до цих відсотків зараховуються і повтори різних передач. Окрім зазначеного закону, у процесі розгляду перебуває також нова постанова щодо якості субтитрів для осіб із порушеннями слуху, проте вона поки що не затверджена. Наразі чинною є постанова 12/2006 про субтитри для осіб із порушеннями слуху, яка у своїх п'яти параграфах регулює такі пункти:
- технічні параметри субтитрів,
- колірне розрізнення субтитрів під час спілкування кількох осіб,
- позначення відчуттів (емоцій, внутрішнього монологу особи тощо), які неможливо сприйняти зором, за допомогою тексту в дужках,
- позначення імен або звуків великими друкованими літерами,
- необхідне скорочення субтитрів не повинно впливати на зміст тексту або спотворювати його. 14
Висновок
На основі наведених теоретичних знань і практичних прикладів можна стверджувати, що в галузі субтитрування для осіб із порушеннями слуху зроблено великі кроки. На нашу думку, було б цікаво повторити дослідження якості субтитрованих програм для осіб із порушеннями слуху та порівняти закон і теорію з актуальною ситуацією в Словаччині. Як позитив ми сприймаємо зміни останніх років, коли спостерігається більша кількість програм, доступних для осіб із порушеннями слуху або створених ними самими. Прикладом для нас є новини словацькою жестовою мовою, які ведуть самі нечуючі, переклад головних новин RTVS на STV2, святі меси чи інші визначні події, які автоматично транслюються з перекладачем жестової мови, а також присутність осіб із порушеннями слуху в процесі створення субтитрованих програм для осіб із порушеннями слуху. Це одні з багатьох прикладів належної практики, яку необхідно розвивати й надалі. З огляду на практику на завершення слід навести спільні рекомендації та цілі на майбутнє:
- зміцнення тісної співпраці між надавачами субтитрів та спільнотою нечуючих,
- збільшення кількості субтитрованих програм для всіх вікових категорій,
- проведення дослідження актуального стану субтитрування програм із пропозицією внесення необхідних змін,
- внесення змін до законодавства Словацької Республіки.
Утім, як саме будуть виконані обов’язки публічних мовників щодо мультимодального доступу, покаже лише практика.
Авторка: *PhDr. Mgr. Michaela Marová** Katolícka univerzita v Ružomberku Teologická fakulta Košice*
Список використаної літератури
монографії: Koherentná politika rehabilitácie ľudí so zdravotným postihnutím. Bratislava: Charis s.r.o., 2003. 62 s. ISBN 80 – 89141 – 02 – 1
PINTÉROVÁ, Zuzana. Špecifiká prekladu animovaných filmov pre deti. [online]. [2022-11-20]. Доступно в інтернеті: https://www.prohuman.sk/svoc/specifika-prekladu-animovanych-filmov-pre-deti
TARCSIOVÁ, Darina. Komunikačný systém sluchovo postihnutých a spôsoby prekonávania ich komunikačnej bariéry. Bratislava: Sapienta, 2005. 222 s. ISBN 80-969112-7-9
TARCSIOVÁ. Darina., DOMANCOVÁ. Iris. Titulky a titulkované programy ako prostriedok rozvíjania čítania u nepočujúcich. Bratislava: Univerzita Komenského. 2007. 642 s. 978-80-223-2295-9
TARCSIOVÁ, Darina – SCHMIDTOVÁ, M. – GUŠTAFÍKOVÁ, K. Titulkované programy a vzdelávanie sluchovo postihnutých. Bratislava: Univerzita Komenského, 2007. 535 s. ISBN 978-80-232-2416-8
VOJTECHOVSKÝ, Roman. Úvod do kultúry a svete Nepočujúcich. Bratislava: Myslím – centrum kultúry Nepočujúcich. 2011. 268 s. ISBN 978-80-970601-0-7
інтернет-джерела: PEREZ, Emília. Titulky pre nepočujúcich ako špecifický typ prekladu. [online]. [2025-03-30]. Доступно в інтернеті: https://www.academia.edu/34293040/Titulky_pre_nepo%C4%8Duj %C3% BAcich_ako_%C5%A1pecifick%C3%BD_typ_prekladu
Vyhláška Ministerstva kultúry Slovenskej republiky č. 12/2016 Z.z. o titulkoch pre osoby so sluchovým postihnutím [online].[2025-03-30].Доступно в інтернеті: https://www.epi.sk/zz/2016-12
Zákon č. 264/ 2022 Z. z. o mediálnych službách a o zmene a doplnení niektorých zákonov (zákon o mediálnych službách) [online]. [2025-03-29]. Доступно в інтернеті: https://www.slov-lex.sk/pravne-predpisy/SK/ZZ/2022/264/20220801
1Порівн. VOJTECHOVSKÝ, R. Úvod do kultúry a svete Nepočujúcich. Bratislava: Myslím – centrum kultúry Nepočujúcich, 2011, с. 8 2TARCSIOVÁ, D. Komunikačný systém sluchovo postihnutých a spôsoby prekonávania ich komunikačnej bariéry. Bratislava: Sapienta, 2005, с. 63 3Порівн. TARCSIOVÁ. D., DOMANCOVÁ. I. Titulky a titulkované programy ako prostriedok rozvíjania čítania u nepočujúcich. Bratislava: Univerzita Komenského, 2007, с. 545 4Порівн. Koherentná politika rehabilitácie ľudí so zdravotným postihnutím. Bratislava: Charis s.r.o.,2003, с. 43 5Порівн. PEREZ, E. Titulky pre nepočujúcich ako špecifický typ prekladu. [online]. [2022-11-20]. Доступно в інтернеті: https://www.academia.edu/34293040/Titulky_pre_nepo%C4%8Duj%C3%BAcich_ako_%C5%A1pecifick%C3%BD_typ_prekladu 6Порівн. TARCSIOVÁ. D., DOMANCOVÁ. I. Titulky a titulkované programy ako prostriedok rozvíjania čítania u nepočujúcich. Bratislava: Univerzita Komenského, 2007, с. 546 7Порівн. Vyhláška Ministerstva kultúry Slovenskej republiky č. 12/2016 Z.z. o titulkoch pre osoby so sluchovým postihnutím [online].[2025-03-30]. Доступно в інтернеті: https://www.epi.sk/zz/2016-12 8Порівн. Vyhláška Ministerstva kultúry Slovenskej republiky č. 12/2016 Z.z. o titulkoch pre osoby so sluchovým postihnutím [online].[2025-03-30]. Доступно в інтернеті: https://www.epi.sk/zz/2016-12 9Порівн. PINTÉROVÁ, Z. Špecifiká prekladu animovaných filmov pre deti. [online]. [2025-03-30]. Доступно в інтернеті: https://www.prohuman.sk/svoc/specifika-prekladu-animovanych-filmov-pre-deti 10Порівн. TARCSIOVÁ, D. – SCHMIDTOVÁ, M. – GUŠTAFÍKOVÁ, K. Titulkované programy a vzdelávanie sluchovo postihnutých. Bratislava: Univerzita Komenského, 2007, с. 11Порівн. Vyhláška Ministerstva kultúry Slovenskej republiky č. 12/2016 Z. z. o titulkoch pre osoby so sluchovým postihnutím [online].[2025-03-30].Доступно в інтернеті: https://www.epi.sk/zz/2016-12
12Опитування міститься в ŠVOČ 2012 року під назвою Zabezpečenie titulkovaných programov pre osoby so sluchovým postihnutím vo verejnoprávnej televízií na Slovensku, авторка Bc. Michaela Prekopová 13Порівн. Zákon č. 264/ 2022 Z.z. o mediálnych službách a o zmene a doplnení niektorých zákonov (zákon o mediálnych službách) [онлайн]. [2025-03-29]. Доступно в інтернеті: https://www.slov-lex.sk/pravne-predpisy/SK/ZZ/2022/264/20220801 14Порівн. Vyhláška Ministerstva kultúry Slovenskej republiky č. 12/2016 Z.z. o titulkoch pre osoby so sluchovým postihnutím [онлайн].[2025-03-30]. Доступно в інтернеті: https://www.epi.sk/zz/2016-12