Змінна роль директора школи: роздуми досвідчених керівників у сфері освіти

Посада директора школи є ключовим елементом управління освітою, розвиток якого в чеському контексті протягом останнього століття був глибоко сформований політичними режимами, законодавчими змінами та очікуваннями суспільства. За часів Першої республіки директори були шанованими авторитетами зі значним моральним статусом, тоді як у тоталітарну епоху ця роль стала сильно ідеологізованою та централізовано контрольованою. Після 1989 року система освіти зазнала суттєвої децентралізації, а автономія шкіл та їхніх директорів була розширена. Однак ця трансформація також принесла нові виклики, зокрема збільшення адміністративного навантаження та потребу в юридичній, а також управлінській експертизі.

Останніми десятиліттями питання шкільного лідерства набуло важливості не лише в Чеській Республіці, а й на міжнародному рівні. Наприклад, Fullan (2003) наголошує на важливості трансформації шкіл через лідерів, наділених баченням, емоційним інтелектом та здатністю керувати змінами. Day et al. (2009) підтверджують, що ефективне шкільне лідерство позитивно корелює з результатами навчання учнів. Robinson (2011) підкреслює значення «лідерства, орієнтованого на учня», яке акцентує на прямому впливі директорів на якість освіти. Spillane (2006) впроваджує концепцію розподіленого лідерства, яка зосереджується на спільній відповідальності в межах шкільної команди. У Фінляндії та Великій Британії системна підтримка для директорів-початківців розвивається через менторство (Bush & Glover, 2014), що різко контрастує з чеською практикою, де підтримка директорів часто залишається індивідуальною.

У чеському контексті цю тему глибоко досліджували Veteška (2020), Prášilová (2000), Liška & Veteška (2021), Beneš (2014), Trojan (2010) та Palán (2015), які звертають увагу на зростаючу складність ролі директора та необхідність навчання впродовж життя. Palán (2015), наприклад, наголошує на важливості андрагогічного підходу до професійного розвитку директорів, включаючи їхню роль як фасилітаторів шкільної культури. Помітним внеском Чеської шкільної інспекції є її тематичний звіт (ČŠI, 2020), у якому окреслено основні сфери підтримки та навантаження, з якими стикаються чеські директори шкіл.

Тому метою цього дослідження є не лише опис історичного розвитку посади директора, а й розміщення цієї еволюції в контексті сучасного управління освітою та надання рефлексії щодо цієї трансформації очима досвідчених директорів, які обіймали цю посаду принаймні 18 років. Обраний підхід поєднує історичний аналіз з інтерпретацією суб'єктивного досвіду, що дає цілісну картину трансформації ролі директора в Чеській Республіці.

Методологія

Метою цього дослідження є використання якісного підходу для опису поглядів нинішніх або колишніх директорів шкіл на трансформацію управління школами на чеських землях протягом років їхньої професійної практики або в попередні десятиліття. Це завдання дозволяє респондентам осмислити власний професійний досвід, свої знання про розвиток управління школами та свою суб'єктивну оцінку сучасного стану шкільного лідерства і подій, що до нього призвели.

На основі цієї мети було визначено головне дослідницьке питання, що має описовий характер: як, на думку окремих директорів, змінилися управління школою та посада директора на чеських землях? Для деталізації та уточнення цього питання було поставлено кілька допоміжних запитань. Наприклад: чи відчуваєте ви зміну ролі директора порівняно з попередніми роками на цій посаді (або поза нею, наприклад, з посади заступника директора)? З якими викликами стикаються сучасні директори шкіл, і чи є вони такими ж, як у минулому? Чи випливають сучасні характеристики посади директора (як позитивні, так і негативні) з її попереднього розвитку? Які аспекти управління школою були краще налагоджені в минулому, а які ні?

Ця тема дослідження була обрана тому, що досі вона привертала відносно мало уваги експертів. Крім того, питання управління школою та шкільного лідерства залишаються недостатньо висвітленими, особливо якщо брати до уваги роки до 1989 року. Інформація про специфічну роль директора тому часто обмежується периферійними згадками в літературі, яка зосереджується переважно на освіті або шкільному адмініструванні. Хоча останніми роками деякі автори створили високоякісні праці, що стосуються управління школою та його трансформації, їхня кількість залишається невеликою, особливо порівняно з великою кількістю видань, присвячених вчителям. Обговорюючи еволюцію та трансформацію посади директора та його діяльності, ми все ще значною мірою обмежені аналізами XXI століття або періоду з моменту заснування Чеської Республіки. Як уже зазначалося, директор є ключовою фігурою не лише для функціонування школи в цілому, а й для успіху учнів у їхньому подальшому навчанні та, як наслідок, у їхньому житті. Тому важливо висвітлити особливу роль директора в нашому контексті, а також трансформацію цієї ролі та управління школою, що призвело до нинішнього стану з усіма його специфічними рисами, викликами та перешкодами. Погляд на цю проблему «ззовні» за допомогою книг, законодавчих документів та інших досліджень може бути корисним лише частково. З цієї причини до самих директорів звернулися з проханням надати «інсайдерський» погляд. Ще однією причиною їхнього вибору була мета отримати від кожного респондента унікальний коментар щодо трансформації шкільного лідерства на практиці.

Дослідницька вибірка

У дослідженні взяли участь шість респондентів (чотири чоловіки, дві жінки), які працювали директорами середніх шкіл протягом принаймні трьох термінів повноважень (18–34 роки). Вони були повністю кваліфікованими директорами, випускниками як педагогічних, так і непедагогічних університетських програм. Респонденти походили з різних регіонів Чеської Республіки та представляли різні типи шкіл (початкова школа, гімназія, спеціалізована середня школа, інтегрована середня школа). Усі учасники поділяли глибокі знання шкільного середовища, досвід трансформаційного періоду після 1989 року та тривалу участь у шкільному керівництві.

Дизайн дослідження ґрунтувався на якісній методології (Švaříček & Šeďová, 2007; Strauss & Corbin, 1998), зокрема у формі напівструктурованих інтерв’ю. Інтерв’ю проводилися в природних умовах шкіл, записувалися, транскрибувалися та згодом аналізувалися за допомогою відкритого та осьового кодування в дусі ґрунтованої теорії. Респонденти були відібрані за допомогою методу «снігової кулі», щоб забезпечити різноманітність типів шкіл, географічних локацій та гендерний баланс. Етика дослідження була дотримана шляхом анонімізації та отримання інформованої згоди від усіх учасників.

Результати

Після проведення напівструктурованих інтерв’ю з шістьма досвідченими директорами шкіл та подальшого аналізу з використанням відкритого та осьового кодування було визначено п’ять основних тематичних областей, що окреслюють еволюцію ролі директора. Ці категорії дають комплексне уявлення про зміни в управлінні школою в чеському контексті. Наступне резюме представляє ключові висновки дослідження.

Трансформація ролі директора школи

Респонденти одностайно підтверджують, що роль директора школи зазнала глибокої трансформації за останні тридцять років, особливо порівняно з 1990-ми роками. Період одразу після 1989 року сприймався як час свободи, простого законодавства та високої автономії. Починаючи з 2000-х років, з передачею повноважень засновника на регіональний та муніципальний рівні, контроль та адміністративні вимоги зросли. Тим не менш, директори цінують правосуб’єктність шкіл та їхній більший вплив на управління персоналом. Спогади про 1990-ті роки часто пов’язані з ентузіазмом, але також із певною мірою «панківської» неформальності в керівництві.

Соціальний статус та зовнішні фактори

На думку респондентів, соціальний престиж директорів досяг піку під час Першої республіки, але відтоді коливався. Комуністичний період приніс політизацію та деградацію ролі, коли посади часто обіймали політично надійні, а не професійно компетентні особи. Сьогодні статус директорів сприймається як середній, хоча дехто вбачає потенціал для покращення. Політичний тиск залишається присутнім, хоча й менш відвертим, ніж у минулому. Рівень заробітної плати вважається неадекватним вимогам професії, що сприяє низькому інтересу до цієї ролі.

Законодавча база та автономія

Директори цінують високий ступінь автономії в чеському шкільному управлінні, хоча сприймають її обсяг інакше порівняно з 1990-ми роками. Усі учасники вказують на зростаючу складність законодавства, часті поправки та правову невизначеність. Повноваження директорів широкі: від підбору персоналу та учнів до управління самою школою. Однак вони також тісно пов’язані зі зростанням відповідальності. Деякі директори описують відчуття, ніби вони постійно перебувають під загрозою юридичних наслідків, оскільки через складність чинних нормативних актів неможливо підтримувати повний контроль.

Адміністрування, компетенції та внутрішні зміни

Найчастіше згадуваною перешкодою для виконання ролі є зростаюче адміністративне навантаження, яке скорочує час, доступний для педагогічного керівництва. Ця тенденція пов’язана із законодавчими змінами, проєктами ЄС та порядком денним інклюзії. Профіль компетенцій директора розширився: окрім традиційних педагогічних та організаційних навичок, директори тепер повинні опанувати правові, економічні, комунікаційні та лідерські здібності, включаючи роботу з батьками та формування позитивної шкільної культури. Зростає значення так званих м’яких навичок та стратегічного лідерства.

Сучасний стан та перспективи на майбутнє

Сучасний директор стикається з більш складною та багатогранною роллю, ніж його попередники; проте більшість респондентів загалом задоволені нинішньою ситуацією. Вони позитивно оцінюють розвиток технологій, ширший спектр можливостей для навчання та покращення співпраці між директорами. Однак вони вбачають необхідність зменшення адміністративного навантаження, посилення методичної підтримки та створення надійної системи підготовки нових директорів. Дослідження підкреслює взаємозв’язок між автономією, відповідальністю, компетенціями, законодавством та соціальним статусом, наголошуючи на складності шкільного лідерства в чеському контексті.

Дискусія

Результати виявили відносно частий консенсус серед респондентів щодо ключових питань, пов’язаних із розвитком шкільного лідерства в Чеській Республіці. При порівнянні з результатами інших вітчизняних та міжнародних досліджень з управління школою стає зрозуміло, що погляди респондентів збігаються із загальними тенденціями в цій галузі.

Однак важливо осмислити обмеження дослідження, які стосуються як самого процесу дослідження, так і інтерпретації даних. Результати ґрунтуються на суб’єктивних поглядах невеликої кількості досвідчених директорів шкіл і не можуть бути узагальнені. Вони відображають індивідуальне сприйняття конкретних суб’єктів, на яке впливають вибіркова пам’ять, ностальгія та поточні особисті установки респондентів. Частини інтерв’ю були зосереджені більше на поточних питаннях шкільного лідерства, при цьому історична перспектива була присутня лише неявно.

Тематично, через вік респондентів, дослідження було зосереджено переважно на періоді після 1989 року, що означає, що частина запланованого історичного аналізу спиралася на непрямі знання та вторинний досвід. Тому в дослідженні було зроблено більший акцент на рефлексії поточного стану та порівнянні його з попередніми періодами, ніж на проведенні систематичного історичного аналізу. Майбутні дослідження могли б бути спрямовані на конкретні історичні епохи або типи шкіл і використовувати методи змішаного типу, щоб дозволити ширше узагальнення результатів.

Попри ці обмеження, ми вважаємо отримані результати цінними та надихаючими. Не лише як свідчення досвідчених лідерів, а й як поштовх для формування політики, підготовки директорів та подальших андрагогічних досліджень у сфері управління школою. Результати підтверджують попередні висновки TALIS (OECD, 2019) та Česká školní inspekce (2020) про те, що чеське шкільне управління стикається з перевантаженням та відсутністю стратегічного лідерства. Специфічною рисою чеського контексту є виняткова автономія директорів шкіл (незвична для європейського середовища), яка, однак, недостатньо компенсується підтримкою з боку засновників шкіл, методичним керівництвом або чітким законодавством. Наші висновки відповідають висновкам Hallinger та Heck (2010), які наголошують на важливості розподіленого лідерства в школах, а також Leithwood та Jantzi (2005), які підкреслюють, що ефективний шкільний лідер повинен бути не лише адміністратором, а й фасилітатором педагогічних змін.

У порівнянні із закордонними моделями (наприклад, британською чи фінською системами), чеським школам часто бракує стратегічної підтримки та менторства для нових директорів, як це рекомендують Bush & Glover (2014) та European Policy Network on School Leadership (2018). Відсутність чітко визначених рамок компетенцій та безперервної професійної підготовки також критикують Barzanò (2009) та Gronn (2003). У цьому контексті респонденти запропонували рекомендації щодо майбутнього професії: створення системи менторства, що поєднує досвідчених директорів із директорами-початківцями, скорочення дублюючих механізмів контролю та зміцнення професійної ідентичності директорів через професійні асоціації та мережі.

Нарешті, слід звернути увагу на зв’язок між цією проблемою та андрагогікою, яка розглядає директора як того, хто навчається впродовж життя, і як фасилітатора освітньої культури школи (Brookfield, 1986; Illeris, 2009). Тому наші результати можуть слугувати основою для розробки нових освітніх модулів для керівників шкіл у межах неперервного професійного розвитку вчителів (CPD) або післядипломної андрагогічної освіти.

Висновок

У цьому дослідженні ми прагнули охарактеризувати трансформацію посади директора школи та розвиток шкільного лідерства в чеському контексті за останні 100 років. Незалежно від історичного періоду, роль директора завжди була центральною для функціонування школи. Однак, як і очікувалося, важливість цієї посади, а також вимоги до директорів, їхні компетенції, права, обов’язки та інші аспекти професії змінювалися у відповідь на соціальні, політичні та економічні події в чеських землях. З 1918 року посада директора школи зазнала значних змін, відображаючи трансформації чеської освіти та суспільства. Кожна історична епоха приносила окрему модель шкільного лідерства, сформовану специфічними зовнішніми та внутрішніми факторами.

Порівнюючи «шкільного менеджера» Першої республіки з сьогоднішнім директором, ми можемо зробити висновок, що вони представляють принципово різні професії. Аналіз еволюції директорства показує, що ця роль стала значно складнішою. У світлі подій після 1989 року та результатів емпіричної частини цього дослідження вимальовується чітка тенденція: вимоги до чеських директорів шкіл постійно зростають. Порівняно з багатьма іншими країнами, директори в Чеській Республіці мають виняткову автономію, але це поєднується з високим ступенем відповідальності.

Ця робота висвітлила не лише специфічні риси чеського шкільного менеджменту, а й перешкоди, з якими стикаються керівники шкіл, та виклики, що чекають попереду. Попри відносну задоволеність респондентів поточним станом, вони вказали на численні триваючі проблеми, багато з яких мають глибоке коріння в історії країни.

Результати дослідження надали погляд зсередини від тих, хто безпосередньо залучений у процес керівництва, що дозволило порівняти сучасний шкільний менеджмент із його історичними формами. Як свідчать відповіді респондентів, соціальний статус директорів кардинально змінився: від моральних авторитетів до виконавців державної влади та сьогоднішніх автономних, але перевантажених менеджерів.

Ми визначаємо ключовими викликами потребу в системній підтримці, чітко визначених компетенціях та професіоналізації цієї ролі. Сучасний директор у багатьох відношеннях є ізольованим, йому бракує достатньої методичної підтримки чи менторства, він обтяжений великими адміністративними вимогами, проте саме він має найбільшу можливість впливати на якість освіти та формувати шкільну культуру. У цьому відношенні дослідження підтверджує висновок, що директори шкіл є справжніми «будівничими освіти», чия роль залишатиметься вирішальною для якості освітніх установ.

Цей текст був розроблений у межах програми Cooperatio (Карлів університет, Педагогічний факультет, 2022–2026), у межах напряму досліджень «Освіта та педагогіка» (GEED).

Автори: Roman Liška, Ph.D. Department of Andragogy and Educational Management Faculty of Education, Charles University Czech Republic ORCID ID: 0000-0003-2966-8293

Štěpán Růžička, M.A. Department of Andragogy and Educational Management Faculty of Education, Charles University Czech Republic

Список використаних джерел

Barzanò, G. (2009). Distributed leadership in practice: A descriptive analysis of Italian schools. Educational Management Administration & Leadership, 37(3), 345–364. https://doi.org/10.1177/1741143209102788

Beneš, M. (2014). Ředitel školy jako manažer. Praha: Wolters Kluwer.

Brookfield, S. D. (1986). Understanding and facilitating adult learning. San Francisco: Jossey-Bass.

Bush, T., & Glover, D. (2014). School leadership models: What do we know? School Leadership & Management, 34(5), 553–571. https://doi.org/10.1080/13632434.2014.928680

Česká školní inspekce. (2020). Tematická zpráva: Ředitel školy jako lídr. Praha: Česká školní inspekce. https://www.csicr.cz/Csicr/media/Prilohy/PDF_el._publikace/Tematicka_zprava_Reditel_skoly_jako_lidr.pdf

Day, C., Sammons, P., Hopkins, D., Harris, A., Leithwood, K., & Gu, Q. (2009). The impact of school leadership on pupil outcomes. Nottingham: University of Nottingham. https://dera.ioe.ac.uk/11329/

European Policy Network on School Leadership. (2018). Supporting school leadership in Europe: Final report. Brussels: European Commission. https://www.schooleducationgateway.eu/downloads/files/5d0c38298a6c43e7d90f3e9660abc5fe

Fullan, M. (2003). Leading in a culture of change: Personal action guide and workbook. San Francisco: John Wiley & Sons.

Gronn, P. (2003). The new work of educational leaders: Changing leadership practice in an era of school reform. London: Paul Chapman Publishing.

Hallinger, P., & Heck, R. H. (2010). Collaborative leadership and school improvement. Journal of Educational Administration, 48(4), 423–442. https://www.researchgate.net/publication/232876360_Collaborative_leadership_and_school_improvement_Understanding_the_impact_on_school_capacity_and_student_learning

Illeris, K. (2009). Contemporary theories of learning. London: Routledge.

Leithwood, K., & Jantzi, D. (2005). Transformational leadership. In B. Davies (Ed.), The essentials of school leadership (pp. 31–43). London: Sage.

Liška, R., & Veteška, J. (2021). Comparison of satisfaction of students in schools using quality management systems with students of mainstream schools. E-Pedagogium, 21(3), 20–41. https://doi.org/10.5507/epd.2021.027

OECD. (2019). TALIS 2018 results (Volume II): Teachers and school leaders as valued professionals. OECD Publishing. https://doi.org/10.1787/19cf08df-en

Palán, Z. (2015). Andragogika – učení a vzdělávání dospělých. Praha: Grada.

Prášilová, M. (2000). Proměny školy, učitele a žáka. Pedagogická orientace, 28(4), 9–13.

Riley, K. (2013). Leadership of place: Stories from the US, UK and South Africa. London: Bloomsbury.

Robinson, V. M. J. (2011). Student-centered leadership. San Francisco: Jossey-Bass.

Schleicher, A. (2015). Schools for 21st-century learners: Strong leaders, confident teachers, innovative approaches. OECD Publishing. https://doi.org/10.1787/9789264231191-en

Spillane, J. P. (2006). Distributed leadership. San Francisco: Jossey-Bass.

Strauss, A., & Corbin, J. (1998). Basics of qualitative research: Techniques and procedures for developing grounded theory (2nd ed.). Thousand Oaks: Sage.

Švaříček, R., & Šeďová, K. (2007). Якісне дослідження в педагогічних науках. Praha: Portál.

Veteška, J. (2020). Компетенції в освіті та стратегії професійного розвитку. Praha: Česká andragogická společnost.