„Вести сліпу людину — це, мабуть, найскладніша робота, яку вимагає від будь-якої тварини людський твір.“ Брюс Джонсон, експерт з проблеми підготовки собак-поводирів*

Поводир — це у кожній країні поважуване тварина, яка надає допомогу людині з вадами зору у сфері мобільності. Щенят для цієї роботи народжуються в спеціалізованих розплідниках, які мають за мету виробляти генетично придатних собак. Основою успішного навчання є правильна соціалізація та виховання цих щенят одразу після народження, які забезпечать собакі передумови для подолання цього складного навчання. Виховання собаки — це довгостроковий процес впливу людини на тварину, при цьому людина визначає правила. Але безумовно необхідно забезпечити розуміння нашіх вимог щеняткою, перекладаючи їх мовою, яку вона розуміє. Основою цієї мови є мова тіла та жестів, які передають наш ставлення до її поведінки та прояви. При вербальній комунікації з собакою, окрім вивчених словесних команд, важлива інтонація голосу.

Соціалізація собаки — це поступове включення індивідуума до суспільства. Це, отже, поступове пізнання всіх зовнішних подразників. Виховання та соціалізація не є ідентичними, але в цій проблематиці вони тісно пов'язані. До віку 7 тижня соціалізацію забезпечують працівники Навчальної школи для собак-поводирів Союзу сліпих та слабозорих Словаччини (СССС), після цього періоду цю функцію беруть на себе вихователі.

Незважаючи на те, що виховання майбутніх собак-поводирів ми вважаємо складним процесом, у ньому може взяти участь кожен, хто може знайти для щенят достатньо вільного часу, готовий сам вчитися, як правильно виховувати та спілкуватися зі щеням, але насамперед хоче допомагати людям з вадами зору. Нагородою для вихователя майбутнього поводиря буде радість від добре вихованого впевненого щенятка, яке зможе взяти на себе відповідальність і допоможе людині з вадами зору пересуватися різними місцями та ситуаціями, куди б сам він не наважився. Навчений поводир стане не лише життєвим другом людини з вадами зору, а й її помічником та посередником контакту з іншим світом.

Ми запитали одну молоду жінку, якій ми призначили поводир у 2009 році, що б хотіли сказати всім, хто бере участь у цьому процесі, про свого поводиря. Ця молода жінка понад чотири роки не рухалася на вулиці сама. Як вона сказала, вона боялася. Вона вже не боїться, ходить сама зі своєю чотириногою подругою і говорить про неї так: „Аделька, дякую Тобі за Твій безкорисливу любов, щире дружба і безмежну відданість. Відновила тобі свободу, самостійність і відчуття корисності. Ти моя супутниця в темряві, яка оточує мене і власними очима показуєш світ. Дякую Тобі Аделька, моя подруга, мій маленький поводир.“

Приєднуйтесь до групи вихователів з Навчальної школи для собак-поводирів СССС (НШПП), які за свою волонтерську діяльність отримали нагороду Братиславські волонтери року 2010 у категорії Волонтерський проект року. Цю нагороду вручає Громадська асоціація C.A.R.D.O. та Міністерство внутрішніх справ СР.

Що саме буде Вашою місією?

Обов'язки вихователя.

Основною і першочерговою місією є створення позитивних стосунків між людиною та собакою, навчання щенят абсолютній довірі та повазі до людини, щоб людина залишалася в кожній ситуації пріоритетом для свого щенятка. Собака є добре підготовленою тоді, коли детально знає людський світ (інтер'єр та екстер'єр), знайомий не лише з різними середовищами, а й з усіма ситуаціями, які виникають у повсякденному житті, знає, як себе вести і здатний поважати всі наші вимоги.

Собака і людина є дуже відмінними видами і, звісно, мають різний спосіб комунікації та різну шкалу виразних засобів. Щоб вихователь був успішним у своїй діяльності, він повинен реалізувати виховання щенят з урахуванням етології собаки, а також повинен навчитися і сам використовувати комунікаційні засоби, які зрозумілі для щенятка, чим йому допоможуть працівниці НШПП.

Виховання щенятка починається в момент, коли людина приносить його додому. Воно базується на позитивному підході до собаки, тобто за будь-яку натяк готовності та співпраці, а також зусилля контактувати з людиною фізично (дотиком морди) має бути щенятко енергійно похвалене. На відміну від класичної кінології, при вихованні ми не використовуємо винагороди, собака має навчитися працювати для людини тому, що її любить і що є для нього найкращим другом і провідником, на якого він завжди може покластися. Виконання цього критерію у молодої собаки підтримується спеціалізованим розплідником, де обираються батьки з придатними властивостями.

Гра з собакою

Основою успішного виховання є те, щоб щенятко виростало в приємній атмосфері сімейного затишку, відчувало, що є важливим членом сім'ї, але не центром уваги. Надзвичайно важливо для позитивних стосунків людини та щенятка є гра. Грою щенятко вчиться та закріплює соціальний контакт у сім'ї. Гра викликає відчуття безпеки та розслабляє напругу. Під поняттям гра, однак, не слід розуміти те, що ми даємо щенятку на розсуд багато іграшок і залишаємо його гратися. Грою передбачена активна гра людини зі щенятком, при цьому щенятко вчиться пізнавати різні речі, ситуації та реакції. Паралельно вчиться комунікації з людиною.

Гігієнічні звички

Під час першого тижня щенятко має бути в постійному контакті зі своїм новим господарем, щоб створити з ним найміцніший зв'язок. Маленьке щеня, поки не спить, не може не гавкати навіть годину, тому перше, що воно вчиться, — це гігієнічні звички. Щенят у нашій програмі ніколи не вчимо справляти потребу вдома і також не караємо його за можливу пригоди, ніж не засовуємо йому морду. Гігієну вчимо позитивним підходом, тобто ходимо з ним якомога частіше на вулицю і кожну потребу на вулиці дуже хвалимо і радіємо їй. Собака природно чистоплотна, тому дуже швидко зрозуміє, куди має справляти потреби. Усій нашій колективі визнається однакова філософія і те, що газони залишаються після наших собак завжди чистими! Неможливо стати вихователем, якщо ви не можете забезпечити часом дуже часте «виведення» щенятка. Щенятко не повинно протягом перших тижнів залишатися вдома саме без контролю.

До гігієни також належить витирання лапок і животу. Важливо, щоб щенятко закріпило, що перед тим, як зайти в будинок, має почекати на очищення шерсті. У перші чотири місяці віку щенятка, не є доречним залишати собаку надовго саму вдома. Водночас собака у дорослому віці має вміти залишатися вдома, або навіть у чужому середовищі (наприклад, у готелі) сама. Ідеально тому, коли ми починаємо з кількох хвилин (викидання сміття) і поступово продовжуємо інтервал самотності. У віці одного року собака має вміти 7-8 годин самотньо. Якщо вихователеві на роботі є умови, можливо, за згодою з нами, брати щенятка з собою на роботу.

Соціалізація

Дуже важливо соціалізувати щенятка, особливо у віці 8–16 тижнів, що означає показувати його якомога більше речей та життєвих ситуацій з людського світу. Оскільки щенятко ще фізично не може довго ходити, зручно чергувати його носіння на руках чи у сумці. саме в цей період формується їхній характер та досвід, який вони (незалежно від того, позитивний чи негативний) принесуть із собою на все життя. Звідси випливає, що навіть надзвичайно обдаровані щенята без цих соціалізаційних досвідів відстають, а навпаки — середні тварини з дуже якісною соціалізацією можуть здатися здатними до виняткових результатів.

Це, звісно, вимагає зусиль, але дуже приємний та цікавий період у житті щенятка, коли вихователь щенятка дуже інтенсивно займається ним, знайомить із усім важливим навколо нього і водночас формує його характер. Цей період не можна ні змістити назад, ні повернути, тому слід усвідомити, що те, що в цей період пропущено, — це невідновлю втрата і ніколи не буде виправлена.

Приклади, що все треба під час соціалізації щенятка показувати:

• речі та звуки вдома: електропобутові прилади в роботі, молоток, плита, бурчання каструль, дзвіночок на вході, одяг, повішений у шафі, дзвінок телефону, гучна музика, стук дверей, звук впалих предметів, миття у ванні, змивання унітазу, темні кути в будинку, сходи, ліфт, відвідування інших квартир, офісів тощо.
• транспортні засоби: подорож усіма видами транспорту (трамвай, тролейбус, автобус, потяг, автомобіль) автобусною та вокзальною станцією, гудучий корабель тощо.
• речі на вулиці – галасливий рух (великі машини, мотоцикли, гудучі санітарні машини), галасливі перехрестя, пішохідні переходи, натовпи людей, коляски, ковзани, велосипедисти, бігаючі діти, птахи — особливо голуби, незвичайні люди (з бочками, на інвалідному візку, у дощовому плащі, з парасолькою, у яскравих уніформах тощо) статуї, підземні переходи, надземні переходи, різні типи сходів, будівельні машини під час роботи, пандуси, безпечні переходи під час будівництва, лісу, мости, тераси, площі, різні магазини, ресторани, літні посиденьки на вулиці, стадіон, жива музика, великі торгові центри, різні типи підлогових покриттів, ескалатори, скляні сходи, різні тварини, каруселі….

Встановлення кордонів та правил

Визначення правил з раннього віку є для щеняти дуже важливим, інакше воно не може орієнтуватися у своєму оточенні. Це можна досягти систематичною та послідовною роботою зі щеням. Дуже важливо усвідомити, що жодні виключення не підтверджують правило, а лише його псують. Те, що заборонено, має бути однозначно заборонено завжди, а не лише тоді, коли це нам зручно. Заборонено, наприклад, завжди: збирати сміття, стрибати на людей, лежати на ліжку чи на дивані, годувати з рук, просити їжу ..., коротко кажучи, якщо господар щенятка каже «ні» на щось, це означає для щеняти завжди «ні». Важливо негайно похвалити собаку, якщо за нашою командою вона припиняє небажану дію, чим вона вчиться, що коли слухається, то на неї не сердимось, хоча до цього вона зробила щось погане. Так ми підтримуємо в ній позитивну мотивацію до виконання наших команд далі.

Приблизно між 7–14 місяцями життя настає підлітковий період, коли собака намагається відстоювати свої інтереси та порушувати встановлені кордони та правила, тому в цей період особливо важливо, щоб людина стверджувала на їхньому точному дотриманні. Якщо ж вихователь послідовно працював із щеням змалку, не потрібно боятися навіть цього періоду.

Навчання основних команд

З віком щенятка зростає його здатність концентруватися на людині, і тому поступово ми вчимо його основним командам, які повинен вміти кожна собака, при цьому діючи з урахуванням розвитку конкретної особини. При всіх командах важлива послідовність, тобто коли людина вже дає команду, щенятко її має виконати. Якщо людина наперед знає, що не може довести це до кінця, краще не давати команду, інакше собака вчиться, що команди не завжди потрібно виконувати. Конкретний список команд, яких повинна вміти собака, вихователь має наявний у посібнику, який отримує разом із щеням, і, звісно, з їх реалізацією завжди допомагають працівниці ВШВП.

Виклик собаки

Основою абсолютної керованості собаки людиною є виклик собаки на команду з будь-якої для неї цікавої ситуації (зокрема від іншої собаки). Це перша річ (разом із заборонною командою «фу»), яку ми вчимо собаку. Навіть якщо це може здатися неочевидним, найкраще цю команду вчиться щеняток саме в цьому наймолодшому віці, коли він ще не має тенденції тікати від нас, або ж настільки малий, що його можна зловити. Якщо вихователь не може впоратися з викликом, він не впорається з цим і через свій інвалідизм, і сліпий, і собака з великою ймовірністю буде виключена з програми. При виклику дуже важливо, щоб собака не просто прийшла до людини, але й фізично контактувала з нею (доторкнулася до неї носом до руки або ноги), що знову відрізняється від класичної кінології, але необхідно для людини, яка собаку не бачить.

Гуляння на повідку

Змалку звикаємо щенятка до ошейника та повідка і намагаємося на вільному повідку налаштувати рух собаки голосом та похвалами так, щоб собака йшла не в класичній позиції «біля ноги», а трохи попереду нас. Собака не повинна на повідку тягнути.

Працевихідні прогулянки

Перед робочою прогулянкою собака отримує щенячий ошийник, щоб його тіло до нього звикло, а головне, щоб він вчився, що в ошейнику працюють, а отже, треба повністю концентруватися на людині, її командах, що не можна контактувати з іншими собаками та людьми, що під час роботи не відхиляється з доріжки чи не нюхає землю. Метою цих прогулянок є навчити собаку рівномірним темпом вести людину за її командами через будь-який простір і ситуацію, не створюючи при цьому стресу. Довжину робочої прогулянки адаптуємо під вік щенятка, завжди завершуємо її позитивно, тобто коли щенятко гарно йде, зупиняємо його, хвалимо і як нагороду зручно дозволити йому побігти на волю, або погратися з ним.

Станьте вихователем

У попередньому тексті ми намагалися наблизити важливі моменти роботи зі щеням у нашій програмі. Крім детального посібника, вихователі завжди мають наявність працівниць ВШВП, які дають поради та допомагають з конкретними проблемами, оскільки кожне щенята має інший характер і може вимагати трохи іншого підходу у вихованні.

Щенята залишаються у виховній сім'ї приблизно на 10–14 місяців, протягом яких треба виділяти час і на спільні вправи (у маленьких щенят спільне або індивідуальне тренування необхідне кожного тижня, пізніше за потребою, але не менше 1–2 разів на місяць).

Не всі виховані щенята стануть собаками-поводирями. Тут важливу роль відіграє генетика, стан здоров'я та ще кілька важливих аспектів. Не всі ми можемо вплинути, тому треба враховувати й те, що саме ваше щеня може не стати собакою-поводирем. Якісно виконана робота у вихованні нікуди не зникає. Деякі собаки можуть підійти для допомоги, кінезіотерапії, спортивного собачництва або стануть чудовими сімейними компаньйонами. У будь-якому випадку ви будете брати участь у процесі, який принесе комусь радість.

Якщо вас цікаво розширити наш колектив і приєднатися до нашої осмисленої роботи, або якщо вас цікавлять детальніші інформації про нашу роботу, не соромтеся і зв'яжіться з нами: Катаріна Горнішова, тел. #: 02/692 034 37, моб.: 0911 11 93 97, e-mail: hornisova@unss.sk

Союз сліпих та слабозорих Словаччини є громадською організацією, яка об'єднує сліпих та слабозорих громадян, їх прихильників, друзів та батьків. Наразі вона має понад 5 500 членів, об'єднаних у 69 основних організаціях. Свої послуги, консультації та заходи надає людям з вадами зору в кожному країні Словаччини. Союз сліпих та слабозорих Словаччини був заснований у 1990 році, а 7 квітня 2010 відсвяткував своє 20-річчя.