Reading and working with a book for children in pre-primary education

Перший контакт із книгою

Метою цієї статті є надання інформації про важливість і необхідність читання книг для дітей із раннього віку, підкреслення потреби розвитку читацької грамотності у дітей у дошкільній освіті. З цим пов'язаний розвиток мовної комунікації, використання вербального мовлення, слухання, мислення та засвоєння граматично правильної вимови. Стаття стане в пригоді студентам дошкільної педагогіки, тобто майбутнім вихователям.

Дошкільне навчання не означає навчання письма та читання, а розуміється як комплекс взаємопов'язаних і рівноцінних компонентів, що стосуються говоріння, слухання, взаємного спілкування, знайомства з письмом у письмовій та читаній формі (Lipnická 2009). Для розвитку рідної мови найкраще слугує читання книг, читання за малюнками, за якими дитина може переказати зміст відповідно до ілюстрацій у книзі, тобто йдеться про розвиток вербального мовлення. У спілкуванні дитина застосовує та поєднує три базові мовні рівні: лексико-семантичний, морфолого-синтаксичний і фонетико-фонологічний (Kikušová, 1997/98), четвертий рівень — прагматичний — додають авторки Petrová і Valášková (2007, s. 16). Час, проведений із книгою, допомагає дитині розвивати фантазію, уяву і таким чином суттєво допомагає в розвитку мовлення. Згідно з McKeown і Beck (2006), читання книг дітям уголос розширює обсяг і різноманітність мовного матеріалу, який передається дитині, сприяє розвитку її активного та пасивного словникового запасу. Сучасність приносить багато можливостей у вигляді медіа, технологій, таких як телебачення, комп'ютери, мобільні телефони, коли діти стають пасивними споживачами казок та інформації, що ми маємо коригувати як батьки та вихователі. Уже в ранньому дитинстві варто знайомити дитину з книгою, щоб у старшому віці, під час вступу до школи, вона не боялася вербального висловлювання чи тексту, з яким стикатиметься в читанці та інших підручниках, які здебільшого також доповнені ілюстраціями. Опанування компетентностей під час дошкільної освіти є передумовою успішної самореалізації в житті. Ілюстрована книга є чудовим засобом для розвитку мовних та комунікативних компетентностей. У дошкільному закладі книга є зручним засобом для поєднання ігор у всіх освітніх галузях. Розвиток комунікативної сторони визначає Štátny vzdelávací program pre predprimárne vzdelávanie (2016, s.10-12), згідно з якою вихователі враховують цілісний розвиток дітей. Педагог цілеспрямовано впливає на дитину своїм педагогічним впливом, відповідним вибором методів та освітніми цілями, щоб будь-яка діяльність приносила користь дітям і могла розвивати їхні елементарні компетентності, на яких базується навчання під час початкової освіти.

Діти знайомляться з книгою змалку: у домашньому середовищі вони вперше контактують із книгою, якою може бути м'яка пищальна ілюстрована книжечка, пізніше це може бути книжка-розкладачка (лепорело), а в дошкільному закладі вони зустрічаються з книгою у твердій або м'якій палітурці.

Книга для дітей від 1 року до трьох років

  • першою книгою, з якою контактує дитина, є м'яка книга та книжка-розкладачка, вмістом яких є різноманітні малюнки, привабливо яскраві, щоб зацікавити дитину, які стимулюють її органи чуття,
  • у такій книзі дитина стикається також з образотворчим мистецтвом, яке розвиває в неї фантазію, перші уявлення про навколишній світ,
  • щоб дитина правильно зрозуміла зміст книги, потрібна правильна техніка читання, тобто плавне читання з розумінням, завдяки якому вихователь, батьки можуть зробити з дитини хорошого читача.

Дочитацька грамотність у дитячому садку

Читання книг посилює в дітей розвиток мовних здібностей. Йдеться про стимуляцію усного мовлення на рівні всіх компонентів — словниковий запас, граматично правильне, літературне та соціально прийнятне висловлювання (ŠVP, 2016, s. 10). Діти вчать короткі тексти напам'ять, декламують їх, а вихователь дбає про правильну вимову — артикуляцію. Проводяться мовні ігри для тренування проблемних приголосних (свистячих та шиплячих – s, c, z, dz, š, č, ž, dž) та складотворчих приголосних (r, ŕ, l, ĺ) (ŠVP, 2016, s. 25). Дитяча література є джерелом знань про мову, розвиває слухання та розуміння прочитаного тексту, його змісту й форми. Дитина, згідно з Gavora (1992), розвиває процеси сприйняття, розуміння та запам'ятовування. Сприйняття тексту реєструє графічні елементи тексту, декодує текст, позначається як техніка читання. Розуміння тексту вимагає мисленнєвих операцій, оскільки це процес створення асоціацій між явищами об'єктивної реальності та текстом, між елементами тексту та структурою знань читача. Запам'ятовування тексту — це процес закріплення інформації в пам'яті в контексті, у який вона поміщена. За допомогою книги дитина отримує позитивні враження та досвід від прочитаного тексту і в такий спосіб формує ставлення до читацьких звичок. Під час роботи з прочитаним текстом, коли дитина є реципієнтом інформації, вихователь пояснює, чому текст книги може відрізнятися від розмовного мовлення дитини (чи то через використання діалектизмів, неправильне висловлювання, погану артикуляцію тощо).

Під час читання книги доцільно створити спокійну та сприятливу атмосферу, ніким і нічим не порушену. Під час читання добре робити паузи, щоб обговорити зміст прочитаного тексту, дізнатися, чи зрозуміли діти всі слова, дати їм час подумати над текстом. Як вихователь, так і батьки мають супроводжувати дитину по книзі від титульної сторінки, через автора та ілюстратора книги.

Авторка Zápotočná (2005) стверджує, що знання літер перед вступом до школи не може зашкодити, оскільки відповідає успішності в його початковому читанні. Метою вихователя в ди

До найчастіше використовуваних методів розвитку комунікативної здатності, згідно з Kikušová, 1997/98, Lipnická, 2009, Lopušná, 2008, належать: ранкове коло, яке є однією з форм організаційного компонента дошкільної освіти, де діти розмовляють про свої емоції, настрої, використовуючи при цьому когнітивно-психічні процеси; вдалим способом поєднання тексту та малюнка під час читання є метод читання на колінах, коли вихователька вказує на прочитані слова, щоб дитина усвідомлювала, що текст у книзі читається зліва направо, зверху вниз, звертає увагу на рядки та розмір великих початкових літер у реченні, а також на початок і кінець тексту (книги можуть бути створені дітьми, вихователькою або бути готовими); банк слів — вихователька пише великими літерами короткий текст, наприклад, з казки про Червону Шапочку на двох аркушах паперу, один із них розрізає, і завданням дітей є на основі візуального спостереження за зразком тексту скласти розрізаний текст за принципом пазла. Одночасно вихователька читає текст і пояснює значення слів. Метод спільного читання, під час якого вихователька разом із дитиною читає різні історії, казки, щодо яких спільно обговорюють розуміння прочитаного тексту (використання методів так званих предиктабельних книг — тексту, що повторюється, читання з малюнками та кероване читання); метод мовного досвіду, де вихователька записує висловлювання дітей на різні теми у письмовій формі та згодом їх читає, що дає змогу простежити перетворення усного (вербального) мовлення на письмову форму; метод концептуальної карти, за допомогою якої діти добирають поняття до обраної теми, казки; метод групового журналу, до якого діти долучаються своїми малюнками, написанням оголошень, інформації для батьків тощо. За допомогою творчої драматизації дитина «виховується до активного творчого підходу до життя через драматичну гру» (A. Škoviera, 1980, с. 201). E. Machková (1992) визначає творчу драматизацію як художнє виховання, яке може принести дітям радість, збагатити їх власним досвідом, викликати розслаблення, надати нові знання та досвід у сфері особистісного та соціального розвитку дитини. Вона дає змогу дитині практично засвоїти соціальні ролі, розвивати активність і комунікативні здібності, навички, потреби, творчість. Із зазначених методів педагог може обрати ті, які підходять для вікової групи дітей.

Принципи читання тексту

Під час читання книги вихователька повинна зважати на різні чинники, які можуть порушувати атмосферу, насамперед забезпечуючи спокійну та позитивну атмосферу в групі. Під час читання та постановки запитань щодо прочитаного тексту рекомендується дати дітям трохи часу на обмірковування відповіді; вона приймає всі відповіді дітей і не оцінює їх, ставить відкриті запитання, вчить дітей оперативно реагувати на малюнки та відповіді й залучає всіх дітей, навіть менш активних.

Важливо навчити дітей слухати прочитаний текст з розумінням і за допомогою запитань з'ясовувати, чи зрозуміли вони прочитане.

Дитина має пам'ятати зміст прочитаного тексту та переказати історію, також має знати, де відбувалися події, назвати щонайменше трьох персонажів, які згадувалися в історії. Описати риси, притаманні головному герою, знайти зв'язок між текстом та ілюстраціями в книзі. Поговорити про добрі та погані вчинки, про те, що перемогло в казці та чому. Обговорити персонажів, чому вони вчинили саме так, вжитися в роль персонажа і сказати, як вчинили б вони, діти. Наприкінці дати їм можливість намалювати переказану історію, те, що їм сподобалося чи не сподобалося. Ці відповіді від дітей вихователька отримує за допомогою запитань, які вона ставить дітям під час читання та після ознайомлення з усім змістом тексту.

Відповідною діяльністю для розвитку грамотності у дітей дошкільного віку є вирізки літер, які вихователька надає дітям; із вирізаних літер діти за допомогою зразка складають короткі слова, або ж можуть упорядковувати літери на пластиковій підкладці, сортувати їх; іншою цікавою формою є також письмо на борошні або піску.

Richter (2004) сформулював функції казок таким чином:

  • розпізнавати цінності, що є добром, а що злом,
  • моральне виховання та наповнення — позитивні приклади пропонують можливість самоідентифікації, а негативні приклади застерігають нас (добро винагороджується, а зло карається),
  • розважальність — ідеться про естетичне задоволення від тексту, що відхиляється від дійсності,
  • формування та зміцнення ідеалів — діти обирають персонажа, який їм близький (чи то діями, поведінкою...),
  • емоційне переживання — розвиток завдяки відповідним ситуаціям,
  • розвиток мовлення — розширення словникового запасу,
  • психотерапевтична функція — через казку ми можемо пізнати побоювання, страх, тривогу, вони вселяють віру в позитивний результат,
  • метафоричне висловлювання — здатність висловлюватися образно,
  • розвиток мислення, інтелекту та пізнавальних здібностей — показують, як підходити до вирішення проблем, але не пропонують конкретного алгоритму,
  • соціальне почуття — підтримка та допомога слабким,
  • розвиток уяви та фантазії — власне вигадування та добудовування світу,
  • естетичне переживання — словесна цінність казок, естетичне відчуття.

Казки зазвичай закінчуються щасливим кінцем, і дитина вчиться розуміти й пізнавати цінності та правила у стосунках з іншими людьми. Діти вчаться, як розв'язувати й складніші ситуації.

Зміцнення інтересу до читання має відбуватися за допомогою книжок, енциклопедій, журналів, які є у вільному доступі для дітей у групі. Доцільним є відвідування бібліотеки та спільне читання в ній. Забезпечити можливість зустрічі з автором дитячої літератури, який здатний мотивувати дитину ще більше. Книжки, які діти з батьками читають удома, вони можуть принести до дитячого садка й розповісти своїм одноліткам, чому ця книжка для них улюблена, а також можуть переказати коротку історію з книжки.

Висновок

Головною метою освітньої галузі «Мова та комунікація» є розвиток комунікативних компетентностей (ŠVP, 2016). Наскрізною темою згідно з ŠVP є дочитацька грамотність та грамотність загалом. Грамотність — дочитацька, графомоторна, писемна, природнича, математична, фінансова, культурна, мультикультурна, функціональна, туристична, дорожня, комп'ютерна, медійна, медична, правова тощо — пронизує весь зміст виховання та навчання в дитячому садку. Ознайомлювати дитину з книгою важливо ще й тому, щоб у старшому віці, під час вступу до школи, вона не мала страху перед вербальним висловлюванням або текстом, з яким стикатиметься в початковій освіті. Набуття елементарної дочитацької грамотності є природним шляхом формування ставлення до книг, журналів та інших видань. Цілеспрямованим педагогічним впливом учителя на дитину, відповідними методами та освітніми завданнями розвиваються елементарні компетентності дитини, на яких дитина будує та розвиває грамотність у початковій освіті.

Авторка: Mgr. Miriama Pačnárová, PhD.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

GAVORA, P. 1992. Žiak a text. Bratislava: SPN, 1992. ISBN 80-08-00333-2.

KIKUŠOVÁ, S. 1997/98. Gramotnosť dieťaťa predškolského veku a možnosti jej rozvíjania v materskej škole. In Predškolská výchova, 52, 1997/1998, č. 4. s. 1-2.

LIPNICKÁ, M. 2009. Počiatočné čítanie a písanie detí predškolského veku. Prešov: vydavateľstvo Rokus, 2009. 120 s. ISBN 9788089055814.

LOPUŠNÁ, A. 2008. Rozvíjanie počiatočnej čitateľskej a pisateľskej gramotnosti v podmienkach predprimárnej edukácie. Banská Bystrica: Spoločnosť pre predškolskú výchovu, 2008. ISBN 978-80-969549-8-8.

Mc.KEOWN, M. G. – BECK, I. L. 2006. Encouraging young children´s language interactions with stories. In. ZÁPOTOČNÁ, O. – PETROVÁ, Z. 2010. Jazyková gramotnosť v predškolskom veku. Teoretické východiská a námety k analýze a tvorbe kurikula jazykového vzdelávania detí MŠ. Trnava: Trnavská univerzita, Pedagogická fakulta, 2010. 10 с.

MŠVVaŠ SR. 2016. Štátny vzdelávací program. [онлайн]. Bratislava: Štátny pedagogický ústav. 2016. 112 с. [цит. 2019-10-30]. Доступно за посиланням: http://www.statpedu.sk/sk/svp/statny-vzdelavaci-program/svp-materske-skoly/

PETROVA, Z. , VALAŠKOVÁ, M. 2007, с. 16). Jazyková a literárna gramotnosť v materskej škole. Teoretické súvislosti a možnosti jej rozvíjania. Bratislava: Renesans pre PdF TU a ŠPÚ, 2007. с. 16.

RICHTER, L. 2004. Rozprávka a divadlo. 1-ше вид. Praha: Dobré divadlo deťom, 2004. 94 с. ISBN 80-902975-2-8.

ZÁPOTOČNÁ, O. 2005. Hodnotenie raných prejavov gramotnosti ako východisko diferencovaného vyučovania čítania v 1. ročníku ZS. In. Pedagogická revue. Т. 57, № 5.