Домашнє насильство може мати сотні форм і проявів. Важливо, однак, розуміти, що така поведінка відбувається за зачиненими дверима в приватності сімейних будинків чи квартир, ескалує в міру розвитку стосунків і сама по собі ніколи не припиняється. До того ж існують такі психічні рани, які залишаються у жертв навіть після виходу з кола домашнього насильства.

Для багатьох існує лише декілька речей, які викликають заспокійливе відчуття тепла, затишку, стабільності та безпеки більше, ніж дім. Чимало людей сприймають свій дім як особисту фортецю — такий собі оплот, сповнений безумовної любові та підтримки. Вдома ми зазвичай маємо більше свободи, більше часу для родини, і саме там ми можемо бодай на кілька годин утекти від щоденних турбот на роботі тощо. Але для людей, які зазнають домашнього насильства, дім — це будь-що, тільки не безпечний притулок.

Домашнім насильством ми називаємо поведінку між близькими людьми (подружжя, партнери, батьки проти дітей, здорова людина проти родича з психічними чи фізичними вадами тощо), яка характеризується навмисною силовою та контролюючою поведінкою одного по відношенню до іншого. Це може проявлятися не лише фізичною агресією, а й сексуальним насильством (згвалтування, примус до сексуальних практик тощо), психологічним насильством (приниження, погрози тощо), економічним насильством (наприклад, відбирання грошей, маніпуляції зі спільним майном) та соціальним насильством (ізоляція від родини та знайомих, контроль мобільного спілкування, електронної пошти тощо).

З дослідження Агентства Європейського Союзу з фундаментальних прав (FRA) зі штаб-квартирою у Відні, яке було представлене у 2014 році, випливає, що щонайменше третина жінок з ЄС хоча б раз у житті ставала жертвою сексуального або фізичного насильства. У цих випадках переважна більшість насильницьких проявів надходить з боку близької особи, зокрема безпосередньо від партнера. Однак більшість із них не повідомляли про цей напад.

Жінки бояться повідомляти про насильство щодо себе з різних причин — наприклад, через побоювання, що їм ніхто не повірить; вони бояться помсти з боку партнера; бояться розпаду шлюбу та подальшої втрати домівки чи дітей тощо. Але не забуваймо, що чоловіки стають жертвами домашнього насильства майже так само часто, як і жінки.

Проте чоловіки-жертви говорять про вчинене над ними насильство ще менше. Окрім тих самих страхів, що й у жінок, їх у цьому стримує також відчуття, що вони зазнали невдачі у своїй «чоловічій ролі», яка, згідно з поширеними стереотипами, має бути сильною та домінантною. Ми повинні усвідомити, що жінки також можуть бути насильницькими, агресивними, а чоловіки можуть ставати їхніми жертвами.

Реакція жертви на травматичну подію

Переломи, синці та садна є легко помітними ознаками домашнього насильства. Але так само, як і фізичні травми, емоційні рани, спричинені цими травматичними подіями, заслуговують на нашу увагу та турботу.

Як пояснює Американська психологічна асоціація (APA), психологічна травма — це «емоційна реакція на травматичну подію», яка обмежує здатність людини нормально функціонувати. Ступінь психологічного впливу буде різним у різних людей, але більшість із них після травматичних подій відчувають підвищений емоційний стрес. На щастя, цей стрес часто відступає, якщо людині надається належна підтримка з боку членів сім'ї, друзів, психологів або інших соціальних зв'язків.

Рани, яких на перший погляд не видно

Але у випадку жертв, над якими чиниться насильство з боку партнера або іншої близької людини, ця ситуація зазвичай не буває такою однозначною. Страх розплати з боку насильницького партнера може перешкодити жертвам звернутися по допомогу. Оскільки тут бракує тієї (вищезгаданої) необхідної психологічної підтримки з боку найближчих, це може призвести до посилення страху, тривоги, депресії, гніву, посттравматичного стресу, уникнення соціальних контактів, вживання наркотиків або алкоголю чи навіть до спроб самогубства.

Ці психологічні та емоційні рани, які залишаються і зберігаються у жертв після домашнього насильства, є руйнівними. Вони можуть переслідувати людину роками і позбавляти її можливості жити спокійним, гідним, повноцінним життям. А оскільки вони не помітні неозброєним оком, на них часто не звертають уваги і не лікують.

Соціальні наслідки та вплив домашнього насильства

Проблема з такими глибокими ранами полягає в тому, що вони мають далекосяжні наслідки. Вони часто впливають на людину ще довго після того, як насильство припинилося, тобто після того, як жертва пішла від свого насильницького партнера. Жертва домашнього насильства зазвичай зазнає найрізноманітніших практик влади та контролю. Її соціальне життя дуже обмежене. Вона щодня чує про те, яка вона нездатна, її залякують розбиванням предметів, фізичним заподіянням шкоди, погрозами, у ній викликають почуття провини або сорому тощо.

Ці прояви насильницької та контролюючої поведінки можуть мати серйозний вплив на те, як жертва функціонує в суспільстві, навіть через тривалий час після виходу зі стосунків. Часто трапляється так, що кривдник прагне якомога більше обмежити соціальні контакти жертви, щоб за неї не було кому заступитися — таким чином кривдник рано чи пізно змушує жертву залишити роботу, позбавляючи її фінансових ресурсів. Якщо після цього жертва фінансово залежить від насильницького партнера, будь-яке рішення — втекти від партнера — містить реальну загрозу втрати житла, а згодом і опіки над дітьми.

Вплив на майбутні інтимні стосунки

У «звичайному» випадку людина зі своєю проблемою шукала б підтримки серед родичів чи друзів. У разі домашнього насильства, однак, часто трапляється так, що жертви залишаються наодинці зі своїм горем, а колишні ресурси вже недоступні.

Навіть якщо людині вдається вирватися з насильницьких стосунків, шрами, які вона несе на собі з минулого, можуть вплинути і на наступні інтимні стосунки. Або бажання вступати в партнерські стосунки повністю зникає, або така людина не вірить, що здорові стосунки взагалі існують. Тому, навіть якщо вони вступають у нові стосунки, їхні очікування можуть бути викривленими та нездоровими — на основі попереднього негативного досвіду.

Під час побудови нових партнерств можуть також з'являтися нав'язливі спогади з минулих стосунків (наприклад, під час інтимних моментів з новим партнером), нічні кошмари, проблеми в спілкуванні чи відчуття власної нікчемності.

Вплив домашнього насильства на дітей

Згідно з соціологічними дослідженнями, проведеними у 2001–2006 роках агентством STEM, у 80% сімей, де відбувається домашнє насильство, є діти. Вони можуть бути прямими або непрямими жертвами домашнього насильства.

Негативний вплив на фізичний та психічний стан дітей, які зазнають безпосередніх знущань чи нехтування з боку батьків або інших близьких людей, є незаперечним. І хоча сторонні спостерігачі часто вважають, що якщо дитина не є прямою мішенню нападу, то це на неї не впливає, це не так. Діти завжди відчувають, що вдома щось відбувається. Вони беззахисні перед насильством батьків, але почуваються співвідповідальними за насильство, яке відбувається вдома. Вони можуть намагатися захищати батьків, які перебувають у позиції постраждалої особи, і в такий спосіб самі наражатися на небезпеку нападу. Вони живуть у постійному стресі, атмосфері загрози, непередбачуваності подальшого розвитку ситуації, відчувають безпорадність, страх тощо.

Перенесення засвоєної поведінки з дому

У дітей наслідками пережитого домашнього насильства бувають розлади поведінки, проблеми в школі, психосоматичні симптоми. До них додаються психічні розлади, порушення сну, занижена самооцінка. Вони страждають від почуття провини, поводяться агресивно, часто мають суїцидальні схильності. Звісно, засвоєну насильницьку поведінку з дому діти потім часто переносять і у власні стосунки в дорослому віці. Батьки як жертви насильства, якого вони зазнають з боку партнера, часто аргументують, що не хочуть іти від партнера заради дітей — хочуть зберегти сім'ю разом. Проте важливо сказати, що саме цим вони спричиняють прямо протилежне. Згадані негативні наслідки насильницьких стосунків у більшості випадків мають на дітей набагато серйозніший і далекосяжніший вплив та наслідки, ніж вони мали б за життя у стабільному, ненасильницькому середовищі (хоч і без одного з батьків).

Не заплющуймо очі на домашнє насильство

Ви вже напевно чули в минулому вислів, що «домашнє насильство — це приватна справа двох партнерів, і ніхто інший не повинен пхати туди свого носа». Проте фактом залишається те, що жертва домашнього насильства здебільшого не здатна самостійно захиститися від маніпуляцій у стосунках і через безліч причин просто боїться вийти зі стосунків або звернутися по допомогу.

Якщо у своєму оточенні ви знаєте когось, хто переживає подібні ситуації, що нагадують насильство у стосунках чи в усій сім'ї, не будьте байдужими до цієї людини. Вислухайте потенційну жертву, довіряйте їй, не знецінюйте її ситуацію, навіть якщо описані історії знущань можуть звучати неймовірно. Адже маніпулятор уміє справляти на оточення та ширшу родину жертви харизматичне й чарівне враження, тому часом важко повірити, що він здатен на таку агресію і дійсно піддає когось у стосунках насильству.

Пошук допомоги замість псевдотерапії

Якщо це можливо й безпечно, ви можете надати особі, яка зазнає насильства, тимчасовий прихисток або допомогти їй знайти допомогу фахівців і фахівчинь. Проте не намагайтеся бути для потенційної жертви насильства самопроголошеним «терапевтом», якщо ви не знаєтеся на цій проблематиці. Іноді, попри найкращі наміри, ми можемо зашкодити цій людині (саме з цими часто невидимими психічними ранами, травмами) більше, ніж допомогти.

Якщо ви самі є особою, яка перебуває під загрозою насильства, знайте, що ви не самі. Існує багато організацій, які можуть допомогти вам у вашій проблемі. Ви можете, наприклад, зателефонувати на Національну лінію для жінок, які зазнають насильства, за безкоштовним номером: 0800 212 212. Крім того, існують громадські об'єднання та некомерційні організації, які надають безоплатні юридичні консультації, психосоціальну підтримку або обидві форми допомоги та підтримки одночасно. Ви можете зв'язатися з нашою Кризовою інтервенційною командою (KIT) організації ADRA Slovensko за електронною поштою: kit@adra.sk.

Текст: Veronika Morháčová, соціальна працівниця KIT, ADRA Slovensko, https://www.adra.sk/pomoc-obetiam-nasilia-kit/