Як налаштував соціальну політику нинішній уряд у сфері довготривалого догляду за людьми похилого віку? Чому я запитую? Тому що за п'ятнадцять років із Міністерства праці не вийшло жодної хорошої концепції.
Чи є соціальні пакети вирішенням соціальних проблем у Словаччині? Чи це лише короткострокові заходи з короткостроковими результатами та наслідками? Міністр праці, соціальних справ та сім'ї нібито демонструє дивовижні результати своєї роботи щодо безробіття. Щодня в медіа ми тільки й чуємо, як у нас знижуються його відсотки.
Що б ми, мабуть, знайшли за проєктами Управлінь праці, соціальних справ та сім'ї, які підтримуються зі структурних фондів? Чи сильно ми здивувалися б, якби не знайшли професійно грамотно розроблених стратегічних концепцій, які б спиралися на реальні та правдиві аналізи? Сильно чи лише трохи ми здивувалися б, якби не знайшли ефективних концепцій довгострокової стійкості в програмах навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації?
Як налаштував соціальну політику нинішній уряд у сфері довготривалого догляду за людьми похилого віку? Невже ніяк? Концепція довготривалого догляду за людьми похилого віку та хронічно хворими клієнтами є настільки «важкою» темою, що наше міністерство готує її вже понад 20 років. А чому б і ні? Адже коли щось важке, воно потребує часу. Але ми часу більше не маємо. Його не мають насамперед надавачі соціальних послуг, яким бракує кваліфікованих фахівців. Гострий дефіцит доглядальниць і медсестер спричиняє настільки серйозну надзвичайну ситуацію, що деякі директори не можуть сформувати графіки чергувань. Нам потрібні доглядальниці та медсестри сьогодні й щодня. Міністерство охорони здоров'я розпочало підготовку довготривалого догляду, але попередній міністр охорони здоров'я пішов у відставку. Наскільки активно продовжуватиметься ця підготовка? Які фахівці представляють Міністерство праці в цій робочій групі?
Я запитую про їхні імена. Я маю право знати, які люди готують важливі концепції для соціальної політики соціальних послуг.
Чому я запитую? Тому що за п'ятнадцять років із Міністерства праці не вийшло жодної хорошої концепції. Я не буду мучити вас аналізом цих концепцій, які мають далекосяжні наслідки й уже сьогодні негативно впливають на якість, довгострокову стійкість, а також на кадрове та фінансове забезпечення соціальних послуг.
Концепції, побудовані на неякісних аналізах або неперевірених матеріалах, побудовані на ідеологічних засадах і порожніх чи оманливих аргументах або на невдало чи навіть аматорськи скопійованих зарубіжних концепціях, які для нас є не лише чужими, але й історично, соціально та культурно нездійсненними... саме вони претендують на те, щоб за ними розроблялися концепції і на рівні місцевого самоврядування. Якби я вірила, що це роблять справжні експерти, мені довелося б вважати це добре організованим саботажем.
З 2009 року, коли набув чинності Закон про соціальні послуги, розроблений Міністерством праці, ситуація почала повільно і для непрофесіонала абсолютно непомітно погіршуватися. Довгу низку непрофесійно або під впливом лобізму внесених змін уже неможливо перелічити на пальцях двох рук.
Я запитую, скільки фінансових коштів перерозподілило Міністерство праці на проєкти, які б підвищили якість і довгострокову стійкість надання соціальних послуг для людей, які опинилися в несприятливій соціальній ситуації, і кому?
Я запитую, які реальні результати принесли національні проєкти: 1. Національний проєкт деінституціоналізації 2. Національний проєкт доглядової служби 3. Національний проєкт громадських центрів
Шановні читачі, знайдіть час і прочитайте підсумкові звіти цих національних проєктів. І, можливо, ви здивуєтеся так само, як і я: як можна написати звіт із хорошими результатами за вже спочатку неправильно встановлених цілей та індикаторів. Але хто б це насправді читав, і, можливо, на це й розраховують автори цих дивних документів. Вузька тема, вузьке коло людей, гроші були витрачені відповідно до планів, незрозумілі результати, отримані за незрозумілою методикою, підігнали під незрозумілі індикатори, пролунали сухі оплески на заключній «конференції», завіса опустилася, світло згасло, гості від кави й канапок дисципліновано розійшлися по домівках і до своїх повсякденних турбот. Звіти загубляться серед купи інших звітів, їхню товщину можна вимірювати метрами. Хто б не був задоволений? Хто б ще став запитувати?
Я запитую, що з цих проєктів ми можемо використати для масштабування та довгострокової стійкості, коли сам закон про соціальні послуги своїми статтями ліквідує насамперед стаціонарні соціальні послуги безглуздими й досі ні професійно, ні економічно не обґрунтованими так званими максимальними місткостями, які не дозволяють ані його розвитку, ані підвищення якості послуг.
Знайдіть час і прочитайте імена експертів, які методично, консультативно, лекторськи чи оцінювально вели ці проєкти. І спробуйте замислитися, звідки вони взяли свої експертні, консультативні, лекторські та оцінювальні знання, навички й досвід у цій проблематиці.
Третьою скринькою Пандори, прихованою в соціальних послугах, яка вже занадто довго залишається відкритою, є саме наші так звані експерти. Хто може оголосити себе експертом, або кого ми можемо запросити до фахової робочої групи як експерта?
Можливо, я помиляюся, але під експертом я завжди уявляла людину, яка цій проблематиці, в якій вона виступає як експерт, присвятила багато, багато років, і не лише це. Вона має за плечима успішні навчальні, дослідницькі та застосовані на практиці результати або є автором теорії, застосовної та застосованої на практиці. Вона публікується з цієї проблематики, і не лише в Словаччині, а й за кордоном. Вона створює правдиві результати й не викривлює правду залежно від розміру винагороди чи погроз. Вона не страждає на гумову політичну коректність, і доказ для неї важливіший за ідеологічний аргумент. Коли їй вказують на помилку, вона радіє, бо має змогу вдосконалитися, і не сприймає це як замах на свою велич. Одне слово... Під експертом я уявляю мудру людину.
Автор: PhDr. Mária Kovaľová, PhD. MHA
Авторка є теологинею зі спеціалізацією на дияконічній соціальній роботі та магістеркою громадського здоров'я зі спеціалізацією на управлінні документацією та управлінні ризиками. З 1991 року присвячує себе доглядовій допомозі з фокусом на людях похилого віку. Вона є консультанткою та аудиторкою якості в соціальних послугах. З 2014 року — президентка Asociácia odborných pracovníkov v sociálnych službách і співзасновниця OZ Planéta malého prínca. www.aopss.sk